Лекція 1 Тема 1: Основи теорії держави Основні теорії походження держави і права Поняття та ознаки держави Поняття функцій держави, їх види icon

Лекція 1 Тема 1: Основи теорії держави Основні теорії походження держави і права Поняття та ознаки держави Поняття функцій держави, їх види




НазваЛекція 1 Тема 1: Основи теорії держави Основні теорії походження держави і права Поняття та ознаки держави Поняття функцій держави, їх види
Сторінка5/5
Дата конвертації21.01.2013
Розмір1.21 Mb.
ТипЛекція
1   2   3   4   5
Тема 6.1: Адміністративне право: загальні положення

  1. Поняття, предмет і метод адміністративного права України

  2. Система та джерела адміністративного права України

  3. Адміністративні правовідносини

  4. Поняття, склад і види адміністративних проступків

Література:

Основна:

    1. Брецко Ф. Ф. Основи держави і права: Навч. посіб.: У 2 кн. - Ужгород, 1998.

      1. Забарний Г. Г., Калюжний Р. А., Шкарупа В. К. Основи держави і права. - К., 2002.

  1. Керецман В., Семерак О. Правознавство. - К., 2002.

  2. Ківалов С. В., Музиченко П. П. та ін. Основи правознавства України. -

Харків, 2002.

  1. Котюк В. О. Основи держави і права. - К., 2001.

  2. Лисенков С. Л. Основи держави і права у запитаннях та відповідях: Навч. посіб. - К., 1997.

    1. Лисенков С. Л. Основи правознавства. - К., 2000.

    2. Молдован В. В. Основи держави і права: Курс лекцій. - К., 1997.

    3. Основи правознавства / За ред. І. Б. Усенка. - К., 2002.

    4. Основи держави і права: Навч. посіб. / За ред. А. М. Колодія і

А. Ю.Олійника. - К., 1997.

  1. Пастухов В. П., Пеньківський В. Ф., Наум М. Ю. Основи правознавства. -

К., 2000.

  1. Правознавство: Навч. посіб. / За ред. В. Г. Гончаренка. - К., 2002.

  2. Правознавство: Підручник / За ред. В. В. Копєйчикова. - К., 2002.

Додаткова

  1. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. /

Ю.П. Битяк, В. В. Богуцький, В. М. Гаращук та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. - Харків, 2000.

  1. Административное право Украины (Общая часть): Учеб. пособие. - Харьков, 1999.

  2. Адміністративне право України: Навч. посіб. / С. Т. Гончарук. - К.,2000.

  3. Васильев А. С. Административное право Украины (Общая часть): Учеб. пособие. - Харьков, 2001.

  4. Гончарук С. Т. Суб’єкти адміністративного права України: Навч. посіб. –

К., 1998.

  1. Коваль Л. В. Адміністративне право. - К., 1996.

  2. Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. - К., 1999.



1. Поняття, предмет і метод адміністративного права України

Адміністративне право - це найоб'ємніша, наймобільніша, найнестабільніша і найскладніша з усіх існуючих юридичних галузей. Немає такої сфери державного або суспільного життя, якої б не зачіпали питання адміністративно-правового регулювання. Його норми регулюють діяльність структур виконавчої влади, місцевого самоврядування, державних і недержавних підприємств, установ, організацій. Їх вплив постійно відчувають на собі конкретні особи.

Існує досить багато визначень адміністративного права, що містяться в навчальній і науковій літературі. Наприклад, такі:

Адміністративне право може бути визначене як сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, які складаються у сфері державного управління.

Адміністративне право як галузь права є система правових норм, що видаються органами виконавчої влади й іншими органами для організації і функціонування державного управління, регулювання функціонально-юридичних режимів, забезпечення юрисдикційно-охоронної діяльності й участі громадян.

Адміністративне право являє собою самостійну правову галузь, об'єктом якої є аналітичне дослідження суспільних відносин у сфері діяльності виконавчої влади.

Адміністративне право є однією з провідних, базових галузей українського права, нормами якого регулюються суспільні відносини, що складаються здебільшого у сфері державного управління в процесі здійснення виконавчої влади.

Адміністративне право - це галузь права (сукупність правових норм), що регулює з метою реалізації завдань і функцій держави суспільні відносини управлінського характеру, які складаються у сфері виконавчої і розпорядчої діяльності органів виконавчої влади, внутрішньо організаційній діяльності інших державних органів, а також у процесі здійснення громадськими організаціями, їх органами зовнішніх юридичне владних повноважень.

Адміністративне право - це галузь права, засобами якої (норми, відносини, законодавство, методи, форми, компетенція суб'єктів, способи реалізації норм) формуються публічно-управлінські відносини, а також організується і забезпечується публічно-управлінська діяльність.

До предмета адміністративного права входять групи однорідних суспільних відносин, що формуються:

а) у ході державного управління економічною, соціально-культурною та адміністративно-політичною сферами, а також реалізації повноважень виконавчої влади, делегованих державою органам місцевого самоврядування, громадським організаціям та деяким іншим недержавним інституціям;

б) у ході діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо забезпечення реалізації та захисту в адміністративному порядку прав і свобод громадян, надання їм, а також юридичним особам різноманітних адміністративних (управлінських) послуг;

в) у процесі внутрішньої організації та діяльності апаратів усіх державних органів, адміністрацій державних підприємств, установ та організацій, а також у зв'язку з проходженням державної служби або служби в органах місцевого самоврядування;

г) у зв'язку з реалізацією юрисдикції адміністративних судів і поновлення

порушених прав громадян та інших суб'єктів адміністративного права;

д) у ході застосування заходів адміністративного примусу, включаючи адміністративну відповідальність, щодо фізичних і юридичних осіб.

Метод адміністративного права визначається як сукупність певних загальних і специфічних способів, що використовуються законодавцем для забезпечення регулюючої дії норм адміністративного права. Традиційний погляд на зміст методу адміністративного права характеризується наступними рисами.

В адміністративному праві використовуються способи регулювання, що властиві обом загальним методам правового регулювання - імперативному та диспозитивному.Відтак загальними рисами методу адміністративно-правового регулювання слід вважати те, що він реалізується шляхом:

  • використання приписів (встановлення обов'язків);

  • встановлення заборон;

  • надання дозволів.

2. Система та джерела адміністративного права України

В адміністративному праві виділяють загальну, особливу і спеціальну частини.

Загальна частина об'єднує норми, що закріплюють основні принципи управління, правове становище суб'єктів, форми і методи їх діяльності, адміністративний процес, способи забезпечення законності в державному управлінні.

Особлива частина - норми, що регулюють управління народним господарством, транспортом, соціально-культурним будівництвом, зв'язком тощо.

Спеціальна частина - норми, що регулюють адміністративно-правову діяльність суб'єктів управління конкретними сферами. Наприклад, адміністративна діяльність органів внутрішніх справ, адміністративна діяльність органів митного контролю тощо.

Джерела адміністративного права - акти правотворчості органів державної влади, що складаються з адміністративно-правових норм або навіть з одного правила поведінки і регулюють виконавчо-розпорядчу діяльність.

Розмаїтість джерел адміністративного права обумовлює необхідність виділення у цьому масиві окремих видів. Найдоцільнішою є така класифікація:

  1. Конституція України (Основний Закон).

  2. Законодавчі акти України:

а) закони України;

б) кодифіковані акти управлінського характеру (кодекси, положення,
статути).

  1. Постанови Верховної Ради України, що містять адміністративно-правові норми.

  2. Укази та розпорядження Президента України.

  3. Нормативні акти, що приймаються органами виконавчої влади:

а) нормативні постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України;

б) положення, статути, правила, інструкції, інші акти, затверджені Кабінетом Міністрів України;

в) нормативні накази, інструкції керівників центральних органів виконавчої влади;

г) нормативні акти урядових органів управління.

  1. Нормативні накази керівників державних підприємств, об'єднань, установ і організацій.

  2. Розпорядження місцевих державних адміністрацій (їх голів).

  3. Нормативні акти місцевих рад, їх виконавчих органів (наприклад, рішення, що передбачають у разі порушення їх, адміністративну відповідальність).

  4. Міжурядові угоди України з іншими державами і міжнародно-правові акти, ратифіковані та визнані нашою державою.

10. Акти судових органів.

3. Адміністративні правовідносини

Адміністративні правовідносини - це суспільні відносини у сфері державного управління, учасники яких виступають носіями прав і обов’язків, урегульованих нормами адміністративного права.

Склад зазначених адміністративно-правових відносин включає об’єкт, суб’єктів, юридичні факти та зміст правових відносин.

Об’єкт адміністративно-правових відносин - це те, на що спрямовані правові інтереси їх учасників (дія, бездіяльність, поведінка). Вони можуть бути матеріального та нематеріального характеру (здоров’я, моральний стан тощо).

Суб’єктами адміністративно-правових відносин виступають державні органи управління, їх посадові особи, недержавні господарські й соціально-культурні об’єднання, підприємства, установи та громадські організації (об’єднання) різних рівнів та фізичні особи (громадяни, іноземці та особи без громадянства).

Основою виникнення, зміни та припинення адміністративно-правових відносин є юридичні факти - відповідні дії та події у сфері державного управління.

Дії виступають результатом активного волевиявлення людей. Вони можуть бути правомірними, тобто такими, що відповідають приписам адміністративно-правових норм (індивідуальні акти управління чи вчинки людей), а також неправомірними, тобто такими, що суперечать адміністративно-правовим приписам (адміністративні правопорушення, дисциплінарні проступки).

Події - це явища, які не залежать від волі людей (стихійне лихо, пожежа, смерть).

Зміст адміністративно-правових відносин включає права, обов’язки та законні інтереси їх учасників.

Адміністративно-правові відносини доцільно класифікувати за такими критеріями:

    • за цільовим призначенням: відносини, що виникають у процесі функціонування їх суб’єктів з метою належного вирішення поставлених перед ними завдань і функцій; відносини, що виникають у зв’язку з адміністративними правопорушеннями;

    • за змістом: немайнові та майнові відносини;

    • за особливостями суб’єктів: відносини, що складаються між різними органами державного управління; відносини, що виникають між органами державного управління та іншими органами державної влади і місцевого самоврядування; відносини, що виникають між органами державного управління та недержавними господарськими й соціально-культурними об’єднаннями, підприємствами, установами та громадськими організаціями (об’єднаннями) різних рівнів і фізичними особами (громадянами, іноземцями та особами без громадянства);

    • за характером юридичних зв’язків суб’єктів: вертикальні, за яких існує наявність юридичної залежності однієї сторони від іншої, їх організаційна підпорядкованість (наприклад, між Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України і конкретним державним підприємством), а також горизонтальні, за яких сторони є рівноправними між собою і жодна з них не здійснює управлінського впливу на іншу (приміром, між Міністерством освіти і науки України та будь-яким іншим міністерством чи відомством з приводу взаємодії щодо реалізації завдань у сфері освіти);

    • за особливостями адміністративно-правових норм: матеріальні та процесуальні відносини;

    • за способом захисту: відносини, що захищаються в адміністративному або судовому порядку.

4. Поняття, склад і види адміністративних проступків

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається бездіяльність або протиправна, винна (умисна або необережна) дія, яка посягає на державний або громадський порядок, суспільну власність, права і свободи людини і громадянина, на встановлений порядок управління і за яку законодавством пе­редбачена адміністративна відповідальність.

Звідси ознаками адміністративного правопорушення (проступку) є:

  1. суспільна небезпечність діяння;

  2. протиправність;

  3. винність;

  4. застосування адміністративного стягнення;

  5. адміністративна відповідальність.

Адміністративне правопорушення (проступок) має свою юридичну модель (склад). Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами адміністративного права су­купність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне право­порушення. Він включає в себе:

    • об'єкт;

    • об'єктивну сторону;

    • суб'єкт;

    • суб'єктивну сторону.

Об'єкт адміністративного правопорушення - це сукупність суспільних відносин, які охороняються адміністративним правом і регулюються нормами трудового, цивільного, земельного та фінансового права і за порушення яких накладаються адмі­ністративні стягнення. Об'єктом адміністративного правопорушення можуть бути певні соціальні блага (здоров'я, честь і гідність людини тощо).

Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення - це сукупність таких зовнішніх ознак, як діяння (дія чи бездіяльність), протиправні наслідки, причинний зв'язок між діянням і наслідками, що закріплюються нормами права про адміністративні правопорушення, місце, час, обстановка, обставини, способи та засоби вчинення адміністративного правопорушення.

Суб'єктами адміністративних правопорушень можуть бути громадяни чи посадові особи, іноземці та особи без громадянства. Адміністративній відповідальності підлягають осудні особи, що досягли 16-річного віку. Якщо особа віком від 16 до 18 років вчинила адміністративне правопорушення, вона притягується до адміністративної відповідальності на загальних підставах із специфікою, передбаченою Законом України «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх» від 24 січня 1995 р. Посадові особи підлягають відповідальності за адміністративні правопорушення, пов'язані з недотриманням встановлених правил у сфері охорони порядку управління, державного та громадського порядку, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків. Це означає, що посадові особи несуть відповідальність не тільки за порушення певних правил своїми діями, а й за незабезпечення їх виконання іншими особами, насамперед підлеглими.

Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення включає в себе вину, мотив і мету поведінки правопорушника.

Адміністративні правопорушення можуть бути класифіковані за різними видами. Існують такі критерії для класифікації:

  1. залежно від ступеня суспільної небезпеки виділяють основні та кваліфікаційні склади правопорушень;

  2. залежно від суб'єкта проступку розрізняють особисті (приватні) та службові (посадові) правопорушення;

в) залежно від характеру шкоди адміністративні правопорушення поділяють на матеріальні та формальні;

г) за структурою складу бувають однозначні й альтернативні правопорушення;

  1. за особливостями конструкції розрізняють описові та бланкетні склади адміністративних правопорушень.



Лекція 10

Тема 7.1: Кримінальне право: загальні положення

  1. Поняття і система кримінального права України

  2. Кримінальна відповідальність та її підстави

  3. Поняття та ознаки злочину, його склад

  4. Стадії вчинення злочину

  5. Кримінальне покарання: поняття та ознаки. Види кримінальних покарань

Література:

Основна:

  1. Брецко Ф. Ф. Основи держави і права: Навч. посіб.: У 2 кн. - Ужгород, 1998.

  2. Забарний Г. Г., Калюжний Р. А., Шкарупа В. К. Основи держави і права. - К., 2002.

  3. Керецман В., Семерак О. Правознавство. - К., 2002.

  4. Ківалов С. В., Музиченко П. П. та ін. Основи правознавства України. -

Харків, 2002.

  1. Котюк В. О. Основи держави і права. - К., 2001.

  2. Лисенков С. Л. Основи держави і права у запитаннях та відповідях: Навч. посіб. - К., 1997.

  1. Лисенков С. Л. Основи правознавства. - К., 2000.

  2. Молдован В. В. Основи держави і права: Курс лекцій. - К., 1997.

  3. Основи правознавства / За ред. І. Б. Усенка. - К., 2002.

  4. Основи держави і права: Навч. посіб. / За ред. А. М. Колодія і

А. Ю.Олійника. - К., 1997.

  1. Пастухов В. П., Пеньківський В. Ф., Наум М. Ю. Основи правознавства. -

К., 2000.

  1. Правознавство: Навч. посіб. / За ред. В. Г. Гончаренка. - К., 2002.

  2. Правознавство: Підручник / За ред. В. В. Копєйчикова. - К., 2002.

Додаткова

    1. Коржанський М. Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України. - К., 2001.

    2. Кримінальне право України (Загальна частина) / За ред. М. І. Бажанова,

В. В. Сташиса, В. Я. Тація. - К.: Харків, 2001.

    1. Матишевський П. С. Кримінальне право України (Загальна частина). –

К., 2001.

    1. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України /

За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. - К., 2001.

  1. Тацій В., Сташис В. Новий Кримінальний кодекс України // Право України. - 2001. - № 7.



1. Поняття і система кримінального права України

Кримінальне право - це галузь права, що є сукупністю (системою) юридичних норм (а по суті — законів), прийнятих Верховною Радою України, що визначають загальні принципи, умови та підстави кримінальної відповідальності та покарання, а також звільнення від кримінальної відповідальності та покарання, встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочинами і які покарання чи інші заходи кримінально – правового впливу можуть бути застосовні до осіб, що їх вчинили.




Кримінальний закон - це акт вищого органу державної влади, який визначає підстави кримінальної відповідальності, визнає які правопорушення є злочинами і встановлює міри покарання за їх вчинення.

Єдиним законодавчим актом України є Кримінальний кодекс України, прийнятий сьомою сесією Верховної Ради України 5 квітня 2001 року та введений в дію з 1 вересня 2001 року. Він складається з Загальної та Особливої частин (15 та 20 розділів відповідно, 447 статей).

Норми Загальної частини визначають:

  • завдання Кримінального кодексу;

  • підстави кримінальної відповідальності;

  • чинність Кримінального кодексу в просторі, в часі та по колу осіб;

  • поняття злочину;

  • форми вини;

  • обставини, що містять суспільну небезпечність або протиправність діяння;

  • стадії вчинення злочину;

  • співучасть у злочині;

  • види покарань,

  • загальні засади призначення покарання;

  • погашення та зняття судимості тощо.

Сутність і призначення норм Загальної частини Кримінального кодексу виявляються лише в органічній єдності з положеннями його Особливої частини. Норми Особливої частини визначають:

  • конкретні норми, які забороняють вчиняти те чи інше діяння;

  • відповідне покарання винної особи за порушення цих норм;

  • підстави й умови, за наявності яких особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності)

  • окремі поняття тощо.

Крім Загальної та Особливої частини КК України складається з Прикінцевих та перехідних положень, а також додатку з Переліком майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком.

Стаття 1 КК України закріплює своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Метод правового регулювання кримінального права має дві складові:

  1. визначення того, які суспільне небезпечні діяння є злочинами;

  2. визначення того, які покарання застосовуються до осіб, що вчинили злочини.

Принципи кримінального права – це вихідні основоположні ідеї, які випливають зі змісту правових норм, закріплених у кримінальному законі, визначають зміст кримінального права і його окремих інститутів.



2. Кримінальна відповідальність та її підстави

Кримінальна відповідальність - це один з видів юридичної відповідальності. Вона характеризується тим, що:

  • органи правосуддя мають визнати особу винною у вчиненні злочину, як наслідок - цю особу примушують виконувати негативну правову роль у суспільстві та державі;

  • державна оцінка вчиненого злочину має вираження в осуді злочинця та його діяння в обвинувальному вироку суду;

  • вид і міра обмежень особистого (наприклад, позбавлення волі), майнового (наприклад, стягнення штрафу) або іншого характеру (наприклад, позбавлення права обіймати певні посади) обирається за встановленими межами відповідальності за вчинений злочин;

  • особа відповідає лише за реальне вчинення злочину, за який встановлена відповідальність у кримінальному законі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кодексом.

3. Поняття та ознаки злочину, його склад

Злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Ознаки злочину:

  • суспільна небезпечність;

  • караність;

  • винність;

  • протиправність.





Об'єкт злочину – це не те, на що завжди посягає злочин і чому він заподіює шкоди, це ті суспільні відносини, які охороняються законом про кримінальну відповідальність.

Суб'єкт злочину – фізична осудна особа, яка вчинила злочин і на цей момент досягла віку визначеного законом.

Об'єктивна сторона злочину – сукупність ознак, які характеризують зовнішній прояв злочину:

    • Суспільно небезпечна дія або бездіяльність;

    • Суспільно небезпечні наслідки;

    • Причинний зв’язок між суспільно небезпечним діянням і суспільно небезпечними наслідками;

    • Місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя, засоби вчинення злочину.

Суб'єктивна сторона злочину - внутрішня сторона діяння, бо вона включає ті психічні процеси, які характеризують свідомість і волю особи, яка вчинила злочин.

4. Стадії вчинення злочину

Презентація 4. Стадії вчинення умисного злочину

5. Кримінальне покарання: поняття та ознаки. Види кримінальних покарань

Презентація 5. Покарання та його мета



i

1   2   3   4   5



Схожі:

Лекція 1 Тема 1: Основи теорії держави Основні теорії походження держави і права Поняття та ознаки держави Поняття функцій держави, їх види iconЛекція 1 Тема 1: Основи теорії держави Основні теорії походження держави і права Поняття та ознаки держави Поняття функцій держави, їх види
Забарний Г. Г., Калюжний Р. А., Шкарупа В. К. Основи держави і права. К., 2002
Лекція 1 Тема 1: Основи теорії держави Основні теорії походження держави і права Поняття та ознаки держави Поняття функцій держави, їх види iconЛекція 1 Тема 1: Основи теорії держави Основні теорії походження держави і права Поняття та ознаки держави Поняття функцій держави, їх види
Забарний Г. Г., Калюжний Р. А., Шкарупа В. К. Основи держави і права. К., 2002
Лекція 1 Тема 1: Основи теорії держави Основні теорії походження держави і права Поняття та ознаки держави Поняття функцій держави, їх види iconКурс лекцій у схемах Розділ І. Основні поняття теорії держави І права
На рис. 2 перелічені питання, які потрібно знати про державу взагалі. Сюди входять: поняття держави, причини її виникнення, теорії...
Лекція 1 Тема 1: Основи теорії держави Основні теорії походження держави і права Поняття та ознаки держави Поняття функцій держави, їх види iconТема 23. Механізм і апарат держави
Поняття апарату держави, органу держави. Види органів держави, їхні ознаки та класифікація
Лекція 1 Тема 1: Основи теорії держави Основні теорії походження держави і права Поняття та ознаки держави Поняття функцій держави, їх види iconХарактеристика теорії права та держави План Поняття, завдання і система науки. Правознавство. Юриспруденція. Система і функції юридичної науки. Об’єкт і
Об’єкт і предмет науки. Об’єкт і предмет теорії права та держави. Визначення теорії права та держави. Значення і місце теорії права...
Лекція 1 Тема 1: Основи теорії держави Основні теорії походження держави і права Поняття та ознаки держави Поняття функцій держави, їх види iconТема 20. Загальне поняття та ознаки держави
Поняття держави. Характерні ознаки держави та їхній зміст. Відмінність держави від інших організацій суспільства
Лекція 1 Тема 1: Основи теорії держави Основні теорії походження держави і права Поняття та ознаки держави Поняття функцій держави, їх види iconКонтрольні екзаменаційні питання з курсу теорії держави і права
Поняття методології теорії держави і права. Методи дослідження державних і правових явищ
Лекція 1 Тема 1: Основи теорії держави Основні теорії походження держави і права Поняття та ознаки держави Поняття функцій держави, їх види iconКонтрольні залікові питання з курсу теорії держави і права
Поняття методології теорії держави і права. Методи дослідження державних і правових явищ
Лекція 1 Тема 1: Основи теорії держави Основні теорії походження держави і права Поняття та ознаки держави Поняття функцій держави, їх види iconКонтрольні залікові питання з курсу теорії держави І права ( I семестр, заочна форма навчання, 1 курс)
Поняття методології теорії держави і права. Методи дослідження державних і правових явищ
Лекція 1 Тема 1: Основи теорії держави Основні теорії походження держави і права Поняття та ознаки держави Поняття функцій держави, їх види iconТема 1: Основи теорії держави та права
Забарний Г. Г., Калюжний Р. А., Шкарупа В. К. Основи держави і права. К., 2002
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи