Права дітей основні етапи розвитку прав дітей у ХХ столітті icon

Права дітей основні етапи розвитку прав дітей у ХХ столітті




Скачати 142.05 Kb.
НазваПрава дітей основні етапи розвитку прав дітей у ХХ столітті
Дата конвертації21.01.2013
Розмір142.05 Kb.
ТипДокументи



ПРАВА

ДІТЕЙ




ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПРАВ ДІТЕЙ У ХХ СТОЛІТТІ



Дата

Подія

1919

Права отримали міжнародно-правове визнання завдячуючи англійці Еглантайн Джебб. Вона створила фонд під назвою «Врятуйте дітей» з метою надання допомоги тисячам нужденних дітей по всій зруйнованій Першою світовою війною Європі. Проте її задуми були спрямовані на більше, ніж надання екстреної допомоги. У 1920 р., приїхавши до Женеви, вона утворила міжнародний союз «Врятуйте дітей», який згодом був реорганізований у Міжнародний союз захисту дітей.

1923

Ліга націй приймає Женевську декларацію з прав дитини, проект якої був підготовлений Міжнародним союзом захисту дітей. У Декларації проголошуються права дитини на умови, необхідні для фізичного, морального і духовного розвитку; на особливу допомогу у випадку голоду, хвороб, інвалідності чи сирітства; на звернення за допомогою у випадках гострої потреби; на свободу від економічної експлуатації; на виховання, що сприяє формуванню почуття соціальної відповідальності.

1948

Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй приймає Загальну декларацію прав людини, у статті 25 якої проголошується, що дитинство «Дає право на особливу турботу і допомогу».

1959

Генеральна Асамблея ООН приймає Декларацію прав дитини, у якій визнаються такі права, як свобода від дискримінації, право на ім’я та громадянство. У ній частково проголошуються права дітей на освіту, охорону здоров’я і особливий захист.

1978

Уряд Польщі виносить на обговорення перший проект тексту Конвенції про права дитини.

1979

ООН оголошує 1979 р. Міжнародним роком дитини. Головним підсумком року стало надання імпульсу процесу, що мав масштабні і довготривалі наслідки: Генеральна Асамблея ООН приймає рішення про створення робочої групи із складу членів Комісії ООН по правах людини, незалежних експертів і представників делегацій-спостерігачів від країн, що не є членами Організації, від неурядових організацій і закладів системи ООН для розробки проекту юридично обов’язкової конвенції.




Дата

Подія

1989

Робоча група подає до Комісії з прав людини остаточний проект Конвенції. 20 листопада 1989 р. – рівно через тридцять років після прийняття Декларації 1959 р. – Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй одноголосно приймає Конвенцію про права дитини, яка набуває чинності у наступному році (27 вересня 1990 р.).

1990

В Нью-Йорку проводиться Всесвітня зустріч на найвищому рівні в інтересах дітей. У зустрічі взяли участь глави 71 держави чи урядів. Керівники країн підписують Всесвітню декларацію про виживання, захист і розвиток дітей, а також План дій щодо здійснення даної декларації, у якому встановлюють цілі, які мали бути досягнуті до 2000 р.

1991

27 вересня 1991 р. Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини.

1994

Міжнародний рік сім’ї. Знову підтверджено, що потрібно надавати сім’ям підтримку у вихованні та захисті дітей, а не підмінювати їх у виконанні цієї функції.

1999

Приймається Конвенція про заборону і термінові заходи щодо викорінення найгірших форм дитячої праці (Конвенція МОП № 182).

2000

Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй приймає два Факультативні протоколи до Конвенції про права дитини, один з яких стосується участі дітей в озброєних конфліктах, а інший – торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії

2002

Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй проводить спеціальну сесію в інтересах дітей, що стає форумом, присвяченим виключно питанням, пов’язаним з становищем дітей. Керівники країн беруть на себе зобов’язання створити «Світ, сприятливий для дітей». Вони знову підкреслюють, що сім’я несе головну відповідальність за захист, виховання та розвиток дітей і має право на отримання всебічного захисту й допомоги.



ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДИТИНСТВА

Дитинство - найважливіший, самобутній і неповторний період у становленні особистості. Саме в дитячі роки людина потребує найбільшої уваги та захисту. Від ставлення до дітей, розуміння їхніх проблем, інтересів та потреб, стану охорони дитинства залежить не тільки доля кожної конкретної дитини, а й розвиток суспільства в цілому.

Базовим документом, спрямованим на захист дітей, є Конвенція про права дитини, прийнята Організацією Об’єднаних Націй.

З часу ратифікації Конвенції про права дитини Україна значно просунулася як на шляху вдосконалення нормативно-правової бази, покликаної забезпечити виконання положень Конвенції ООН про права дитини, так і в справі забезпечення цих прав на практиці.

Найголовніший закон - Конституція України - гарантує рівність у правах дітей незалежно від походження, а також від того, народилися вони в шлюбі чи ні.

Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом. Утримання та виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на державу.

На основі Конституції прийнято низку законів та підзаконних актів, які можна поділити на кілька груп.

ПЕРША ГРУПА.

Закони та підзаконні акти, спрямованні на охорону основних прав дитини.

До них можна віднести Закон України "Про охорону дитинства" (26 квітня 2001 року). Він визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і покликаний забезпечити реалізацію прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановивши основні засади державної політики в цій сфері. Уперше в історії національного законодавства у цьому Законі введено положення, яке забороняє тілесні покарання дітей у родині.

Закон України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" (23 березня 2003 року). Цей нормативний документ визначає загальні засади створення організаційних, соціально-економічних, політико-правових умов соціального становлення та розвитку молодих громадян України в інтересах особистості, суспільства та держави, основні напрямки реалізації державної молодіжної політики в Україні щодо соціального становлення та розвитку молоді.

Закон України "Про охорону здоров'я" (19 листопада 1992 року) визначає правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні, регулює суспільні відносини в цій галузі з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності, довголітнього активного життя громадян, усунення чинників шкідливого впливу на їхнє здоров'я, запобігання і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

Закон України "Про соціальну роботу з дітьми і молоддю" (21 червня 2001 року) визначає організаційні та правові засади соціальної роботи з дітьми та молоддю.

Закон України "Про громадянство України" (18 січня 2001 року) відповідно до Конституції визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України.

Закони "Про дошкільну освіту" (11 липня 2001 року), "Про загальну середню освіту" (13 травня 1999 року), "Про позашкільну освіту” (22 червня 2000 року) визначають правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи освіти, яка забезпечує розвиток, виховання і навчання дитини, ґрунтується на поєднанні сімейного та суспільного виховання, досягненнях вітчизняної науки, надбаннях світового педагогічного досвіду, сприяє формуванню цінностей демократичного правового суспільства в Україні.

Закон України "Про об'єднання громадян" (16 червня 1992 року) згідно з яким право громадян на свободу об'єднання є невід'ємним правом людини, закріпленим "Загальною декларацією прав людини" і гарантується Конституцією та законодавством України.

Закон "Про молодіжні та дитячі громадські організації" (13 травня 1999 року) визначає особливості організаційних, правових засад утворення і роботи молодіжних і дитячих громадських організацій та державні гарантії забезпечення їхньої діяльності.

Закон України "Про біженців" (21 червня 2001 року) установлює державні гарантії захисту біженців, зокрема дітей - членів сімей біженців та дітей, розлучених із сім'єю.

Указом Президента затверджено від 18.01.1996 р. Національну програму "Діти України" - комплексний документ, в якому відповідно до положень Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої Україною, визначено основні напрямки державної політики стосовно дітей та закони щодо її реалізації центральними та місцевими органами виконавчої влади.

Постанова Кабінету Міністрів України від 03.03.2000 р. "Про утворення Міжвідомчої комісії з питань охорони дитинства" сприяє реалізації державної політики у сфері охорони дитинства, забезпечує координацію дій у розв'язанні питань, пов'язаних із життєзабезпеченням та розвитком дітей, залученням їх до участі у політичному, культурному й духовному становленні держави.

ДРУГА ГРУПА.

Нормативно-правові акти в сфері сімейних відносин стосовно охорони прав дітей.

Це насамперед "Цивільний кодекс України" від 16.01.2003 р., який визначає правоздатність, дієздатність громадян, які не досягли 18 років, "Житловий кодекс" від 30.06.1983 р. регулює захист прав дитини на житло, "Сімейний кодекс" (набрав чинності з 1 січня 2003 року) визначає засади шлюбу, особисті немайнові і майнові права та обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей.

Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (21 листопада 1992 року) встановлює відповідно до Конституції України гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми через надання грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної підтримки сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Закон України "Про державну соціальну допомогу інвалідам дитинства та дітям-інвалідам" (16 січня 2000 року) гарантує дітям зазначеної категорії права на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та соціальну захищеність їх шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.

Закон України "Про попередження насильства в сім'ї" (15 листопада 2001 року) визначає правові та організаційні основи запобігання насильству в сім'ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів, спрямованих на його виконання.

Постанова Верховної Ради України "Про Концепцію державної сімейної політики" від 17 вересня 1999 року визначає шляхи розв'язання однієї з найважливіших загальносуспільних проблем України - стабільного існування та розвитку сім'ї, поліпшення її життєвого рівня, створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого визначення, інтелектуального, духовного, фізичного розвитку особистості, починаючи з дитячого віку. Ця Постанова ґрунтується на визнанні пріоритету сім'ї у житті демократичного суспільства, її важливої ролі у гуманістичному вихованні підростаючого покоління.

Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту багатодітних і неповних сімей". Постанова Кабінету Міністрів про Програму "Українська родина" від 14.03.2001 р. Заходи, розроблені в них, спрямовані на поліпшення становища сім'ї, демографічної та соціальної ситуації в країні і розраховані до 2005 року.

Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо вдосконалення соціальної роботи з дітьми, молоддю та сім'ями".

Турботу держави про дітей-сиріт підкріплено цілим рядом урядових документів, зокрема Постановами Кабінету Міністрів України від 5 квітня 1994 року "Про поліпшення виховання, навчання та соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків", від 30 березня 1996 року "Про питання Центру з усиновлення дітей при Міністерстві освіти і науки України".

Постанова Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 року "Про затвердження порядку передачі дітей, які є громадянами України, на усиновлення громадянам України та іноземним громадянам та здійснення контролю за умовами їх проживання у сім'ях усиновителів", Указ Президента України від 17 січня 2002 року "Про Міжвідомчу комісію з питань усиновлення іноземцями дітей, які є громадянами України".

Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження положення про дитячий будинок сімейного типу" та "Про затвердження положення про прийомну сім'ю" від 26 квітня 2002 року продиктовані турботою про дітей-сиріт, їх соціальний захист.

ТРЕТЯ ГРУПА.

Нормативно-правові акти щодо захисту трудових прав дітей

Конвенція про мінімальний вік допуску дітей до роботи в сільському господарстві.

Конвенція про мінімальний вік прийому на роботу.

Конвенція про медичний огляд дітей та підлітків з метою виявлення їхньої придатності до праці на непромислових роботах.

Конвенція про заборону нічної праці дітей та підлітків.

Наказ Міністерства охорони здоров'я України "Про затвердження переліку важких робіт і робіт зі шкідливими й небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх".

ЧЕТВЕРТА ГРУПА.

Нормативно-правові акти щодо запобігання правопорушенням та злочинності серед неповнолітніх

Закон України "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх" (24 січня 1995 року).

Згідно з Конституцією України та Конвенцією ООН про права дитини, цей Закон визначає правові основи діяльності органів і служб у справах неповнолітніх та спеціальних установ для неповнолітніх, на які покладається здійснення соціального захисту та профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку.

Укази Президента України "Про комплексну програму профілактики злочинності на 2001-2005 роки", "Про затвердження комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві" від 18.03.1998 р. "Про додаткові заходи щодо запобігання дитячій бездоглядності" від 13 листопада 2001 року.

Постанова Кабінету Міністрів України "Про притулок для неповнолітніх" спрямована на боротьбу з безпритульністю дітей і підлітків.

Постанова Кабінету Міністрів України "Про створення кримінальної міліції у справах неповнолітніх", яка враховує особливості відповідальності неповнолітніх за вчинення адміністративних та кримінальних правопорушень.

Україна приєдналася до ряду міжнародних договорів і конвенцій, спрямованих на запобігання торгівлі людьми.

Завдяки заходам, спрямованим на боротьбу з підлітковою злочинністю, вжитим в Україні, в останні роки намітилася тенденція до зменшення кількості злочинів, скоєних неповнолітніми.

Підвищено увагу Уряду України до раціонального розподілу ресурсів та бюджетних асигнувань в інтересах реалізації програм для дітей.

В Україні, де мешкають представники понад 110 національностей і народностей, посилено увагу до забезпечення конституційних гарантій рівності у правах і волях незалежно від расового чи етнічного походження, мови та національно-культурних особливостей. В Україні, зокрема, функціонує 2000 російськомовних шкіл, 98 румунських, 68 угорських, 11 кримськотатарських.

Безумовно, за 11 років держава значно вдосконалила нормативно-правову базу, але визнаємо, що необхідно й надалі нарощувати зусилля щодо поліпшення становища дітей, подолання негативних явищ та убогості, які, на жаль, ще мають місце у нашій державі.

Ми всі разом маємо подбати, щоб дитина знала свої права та вміла ними користуватися.

Використано матеріали сайту: www.child.iatp.org.ua


Конвенція ООН про права дитини

Конвенція про права дитини була прийнята резолюцію 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 р. Конвенція ООН про права дитини - це угода між країнами, в якій записано, як уряд кожної країни має дбати про дітей. Цей особливий документ був ратифікований 193 країнами світу, крім США та Сомалі.

Україна та Конвенція ООН про права дитини

Україна підписала Конвенцію ООН про права дитини. Ця Конвенція була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 р. та набула чинності для України 27 вересня 1991 р. Крім того, у 2003 та 2005 роках відповідно український Парламент ратифікував два факультативних протоколи до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції та дитячої порнографії та щодо участі у збройних конфліктах, які з того часу стали частиною національного законодавства.

Політика та міжнародні конвенції

Україна взяла на себе ряд зобов’язань з покращення добробуту дітей – зокрема, підписавши та ратифікувавши:

  1. Конвенцію про права дитини (у 1991 році);

  2. Факультативний протокол до Конвенції щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції та дитячої порнографії (у 2003 році);

  3. Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації у відношенні жінок (у 2003 році);

  4. Факультативний протокол до Конвенції щодо участі у збройних конфліктах (у 2004 році);

  5. Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності (у лютому 2004 року).

Україна була однією з країн, що у 2001 р. ініціювали проведення Спеціальної сесії Генеральної асамблеї ООН з ВІЛ/СНІДУ. У 2002 р. Україна схвалила підсумковий документ Спеціальної сесії ООН в інтересах дітей “Світ сприятливий для дітей”.

В липні 2007 р. ВРУ прийняла Закон України “Про Загальнодержавну програму “Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини” на період до 2016 року”, а КМУ затвердив Концепцію Державної програми “Здорова дитина” на 2008-2017 роки відповідно до Європейської стратегії ВООЗ “Здоров’я та розвиток дітей і підлітків”.

Станом на грудень 2008 р. Україна не прийняла Закон “Про загальну йодизацію солі”, спрямований на запобігання розладам, спричиненим дефіцитом йоду у дітей, хоча від таких розладів ризикують постраждати 80% всіх новонароджених.

ВРУ не ратифікувала Міжнародне зведення правил щодо збуту замінників грудного молока, що негативно впливає на якість харчування дітей раннього віку. За даними дослідження, проведеного ЮНІСЕФ у 2004 році, виробники продуктів дитячого харчування збувають свою продукцію у 65 % медичних установ України.

Населення України(2008)

46,4 млн.

Населення віком до 18 років (2008)

8,3 млн.

Очікувана тривалість життя при народженні (2007)

68,25 років

ВВП на душу населення (2008, US $)

1,920

Дитячий рівень смертності, серед дітей віком до 5 років на 1,000 живо народжень (2008)

24

Дитячий рівень смертності, серед дітей віком до 1 року на 1,000 живо народжень (2007)

20

Річна кількість народжень (2007)

472,7 тисяч

Рівень материнської смертності на 100 тис. Живо народжень (2007)

23,5

Частка учнів у початковій школі (2007, %)

96,9

Показник поширення ВІЛ (серед населення віком 15-49) (2007, %)

1.63

Рівень передачі ВІЛ від матері до дитини (2007)

7

Кількість дітей які мають підтверджений ВІЛ статус (2008)

1,968

Кількість дітей у інтернатних закладах (2007)

80,000



Схожі:

Права дітей основні етапи розвитку прав дітей у ХХ столітті iconНаказ №768 Про затвердження плану заходів, щодо забезпечення права на освіту дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі дітей-інвалідів
На виконання постанови міжвідомчої наради з питань додержання прав дітей-інвалідів та дітей з вадами розвитку, проведеної Генеральною...
Права дітей основні етапи розвитку прав дітей у ХХ столітті iconВідбувся обласний форум з питань захисту прав дітей, присвячений Дню усиновлення
Зидента України щодо профілактики соціального сирітства, розвитку національного усиновлення та сімейних форм виховання дітей-сиріт,...
Права дітей основні етапи розвитку прав дітей у ХХ столітті iconКабінету Міністрів України: підвищити ефективність діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення захисту прав та закон
З метою забезпечення захисту прав та законних інтересів дітей, особливо дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування,...
Права дітей основні етапи розвитку прав дітей у ХХ столітті iconРозпорядження голови обласної державної адміністрації від 30. 01. 12 №24 Про забезпечення реалізації прав дітей в Житомирській області На виконання Указу Президента України від 16.
Оон про права дитини на період до 2016 року та з метою створення належних умов для забезпечення реалізації прав та законних інтересів...
Права дітей основні етапи розвитку прав дітей у ХХ столітті iconУказ президента україни про першочергові заходи щодо захисту прав дітей
Визначити одним із головних напрямів діяльності органів виконавчої влади реалізацію державної політики щодо захисту прав дітей, перш...
Права дітей основні етапи розвитку прав дітей у ХХ столітті iconУказ президента України Про питання щодо забезпечення реалізації прав дітей в Україні
З метою створення належних умов для забезпечення реалізації прав та законних інтересів дітей, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених...
Права дітей основні етапи розвитку прав дітей у ХХ столітті iconУказ президента україни №1163/2011 Про питання щодо забезпечення реалізації прав дітей в Україні
З метою створення належних умов для забезпечення реалізації прав та законних інтересів дітей, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених...
Права дітей основні етапи розвитку прав дітей у ХХ столітті iconРішення 21. 12. 2012 №8 Про затвердження районної Програми забезпечення житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених
України від 16. 12. 2011 №1163/2011 “Про питання щодо забезпечення реалізації прав дітей в Україні” та з метою поліпшення роботи...
Права дітей основні етапи розвитку прав дітей у ХХ столітті iconРозпорядження від 01 квітня 2013 року №59 Про забезпечення реалізації прав дітей в районі в частині захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування
Згідно статей 6,41 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”, з метою забезпечення реалізації прав дітей в районі в частині...
Права дітей основні етапи розвитку прав дітей у ХХ столітті icon13. Охорона прав і соціальний захист дітей пільгових категорій
Вживати заходів щодо влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до інтернатних закладів
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи