Головне управління освіти І науки черкаської обласної державної адміністрації, черкаський обласний навчально-методичний центр, професійно-технічної освіти icon

Головне управління освіти І науки черкаської обласної державної адміністрації, черкаський обласний навчально-методичний центр, професійно-технічної освіти




Скачати 316.35 Kb.
НазваГоловне управління освіти І науки черкаської обласної державної адміністрації, черкаський обласний навчально-методичний центр, професійно-технічної освіти
Дата конвертації25.01.2013
Розмір316.35 Kb.
ТипПротокол
1. /педагог_чний всеобуч.docГоловне управління освіти І науки черкаської обласної державної адміністрації, черкаський обласний навчально-методичний центр, професійно-технічної освіти


ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ

ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ,

ЧЕРКАСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ,

ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ


ПЕДАГОГІЧНИЙ ВСЕОБУЧ

ТЕЗИ





Черкаси 2012


Тези для змістовного забезпечення проведення педагогічного всеобучу серед педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів розкривають основну суть педагогічних процесів і явищ і можуть бути доповнені відповідними науковими матеріалами.


Упорядник:

Сокол К.М., заступник директора ЧОНМЦ ПТО


Рецензент:

Проценко Н.Д., директор ЧОНМЦ ПТО


Технічна редакція та комп’ютерна верстка:

Проценко Р.Ю., методист ЧОНМЦ ПТО


Схвалено методичною радою ЧОНМЦ ПТО

Протокол № 5 від 17 серпня 2012 р.


Зміст


1. Типологія і структура уроків теоретичного і виробничого навчання…………

4

2. Принципи, форми, методи, засоби навчання……………………………………

7

3. Індивідуалізація та диференціація процесу навчання………………………….

9

4. Практичні форми та методи організації уроків професійного навчання………

10

5. Урок – як основна традиційна форма навчання…………………………………

12

6. Комплексно-методичне забезпечення предметів і професій…………………...

14

7. Сучасні педагогічні технології…………………………………………………...

16

8. Контроль якості знань, умінь і навичок учнів, як структурна одиниця системи навчання…………………………………………………………………….

19

9. Опорно-логічні структури………………………………………………………..

22
1. Типологія і структури уроків теоретичного і виробничого навчання.

1.1 Урок – основна організаційна форма навчально-виховної роботи в закладах освіти різного типу.

Проводиться з постійним складом учнів, у межах точно встановленого часу, за сталим розкладом і чітко визначеним змістом навчання. Характеризується єдністю дидактичної мети, завершеністю структури і логіки її досягнення характерне органічне поєднання колективних, групових та різноманітних форм індивідуальної діяльності учнів.

Уроки теоретичного та виробничого навчання.

Заняття – форма організації навчального процесу, обмежена в часі, здійснювана в певному місці з певною групою учнів (або з окремим учнем), в межах якої досягається завершена або часткова дидактична мета.

Навчально-практичне заняття – вид заняття, під час якого учні самостійно, в умовах спрямовуючого керівництва й періодичного контролю педагога, майстра виконують певні види робіт, що передбачають формування вмінь і навичок навчально-пізнавальної діяльності, а також розширення, поглиблення та узагальнення знань.

1.2 Типи уроків теоретичного навчання

- урок засвоєння нових знань;

- урок формування нових умінь і навичок;

- урок узагальнення і систематизації;

- урок практичного застосування знань, умінь і навичок;

- урок контролю і корекції знань, умінь і навичок;

- комбінований.

Структура уроку – побудова уроку: елементи а бо етапи будови уроку, їх послідовність, взаємозв’язки між ними.

Характер елементів структури визначається завданнями, які вирішуються на уроках певного типу з метою досягнення тих чи інших дидактичних завдань.

Кожний тип уроку має власну структуру. Педагог вільно вибирає структуру уроку, не порушуючи закономірностей пізнавальної діяльності та враховуючи її ефективність.

Структура (основні елементи, етапи) уроків теоретичного навчання:

  • Організаційний момент – перевірка присутності учнів, готовності їх до уроку;

  • Відтворення і корекція опорних знань – перевірка домашнього завдання, словесне відтворення вивченого матеріалу (усне індивідуальне фронтальне ущільнене опитування), письмові відповіді (тести, вправи, завдання різнорівневі, задачі тощо);

  • Повідомлення теми і мети уроку – чітке формулювання теми, визначення завдань уроку та основних питань, які учні повинні засвоїти;

  • Мотивація навчальної діяльності учнів – система мотивів праці, які спонукають їх до активної пізнавальної діяльності, спрямована на засвоєння і успішне застосування знань, умінь і навичок (позитивне ставлення до навчання). Способи мотивації: повідомлення практичної, теоретичної чи соціальної значущості виучуваного матеріалу, створення проблемної ситуації, ситуації успіху. (Для чого це потрібно?) Мотивація учіння ведеться протягом усього року.

  • Актуалізація навчального матеріалу – один із принципів зв’язку науки з життям. Може виступати як порівняння історичних подій із сучасними; знань добутих із книжок з актуальними проблемами життя

(Чи актуально це сьогодні?)

  • Сприймання, засвоєння і осмислення нового матеріалу.

Сприймання – правильне поєднання викладу матеріалу, наочних посібників, самостійної роботи учнів з підручником.

Осмислення і засвоєння – заглиблення в суть явищ, процесів. (відповіді на питання підручника, усне складання тез матеріалу, відтворення правил, формул, інших теоретичних положень тощо);

  • Активізація навчальної діяльності – застосування педагогом різних форм, методів, засобів навчання з метою активізації інтелектуальних, моральних, фізичних сил учнів на досягнення конкретної мети уроку;

  • Узагальнення і систематизація – визначення послідовності і підпорядкованості вивчених на уроці і засвоєних раніше споріднених понять на основі встановлених між ними істотних зв’язків і взаємозалежностей, визначення місця виучуваного поняття в системі відповідних знань

Процес узагальнення – осмислений перехід від одиничних понять до узагальнених;

  • Підсумки уроку – повідомлення якими знаннями учні оволоділи, чи досягнута мета уроку, оцінювання знань та мотивація оцінок;

  • Домашнє завдання – пояснення змісту роботи, способи і послідовність її виконання.

1.3. Типи уроків виробничого навчання:

- урок формування первинних умінь;

- урок формування складних умінь;

- урок вдосконалення умінь та формування навичок;

- урок комплексного застосування знань, умінь і навичок (при виконанні НВР);

- контрольно-перевірний урок.

Структура (основні елементи, етапи) уроків в/н:

  • Організаційний момент – перевірка присутності учнів, наявності спецодягу, первинний інструктаж з охорони праці;

  • Вступний інструктаж:

    • Повідомлення теми і мети;

    • Перевірка знань учнів теоретичного матеріалу та на попередніх уроках в/н;

    • Пояснення характеру і призначення запланованої роботи. Порядок виконання вправ чи самостійної роботи

    • Розбір креслень, схем, технічних вимог, демонстрування зразків навчально-виробничих робіт;

    • Ознайомлення з матеріалами, інструментами, приладами, пристроями та іншими засобами, які будуть застосовуватись на уроці;

    • Пояснення і показ найраціональніших прийомів, способів і послідовності виконання завдань;

    • Розгляд типових помилок, способів їх запобігання і усунення;

    • Пояснення і показ способів раціональної організації робочих місць;

    • Розгляд правил безпеки праці учнів;

    • Закріплення і перевірка засвоєння учнями вступного інструктажу, додаткове пояснення і показ прийомів і способів роботи;

    • Видача завдань і розподіл учнів по робочих місцях.

  • Основна частина

    • Вправи на формування (відпрацювання) нових способів дій;

    • Вправи на виконання трудових прийомів;

    • Вправи на виконання трудових операцій;

    • Вправи на виконання комплексних робіт;

    • Вправи на застосування (закріплення, розвиток, поглиблення) основних способів дій;

    • Поточний інструктаж (цільові обходи);

    • Самостійна робота учнів. Контроль за навчально-виробничою діяльністю учнів;

    • Приймання навчально-виробничих робіт;

  • Заключний інструктаж. Підсумок уроку

    • Аналіз виконання навчально-виробничих робіт;

    • Корегування вмінь і навичок;

    • Оцінювання. Комплексні оцінки. Мотивація оцінок;

    • Зміст домашнього завдання.

2. Принципи, форми, методи, засоби навчання


Принципи навчання


Дидактичні принципи – положення, які визначають зміст, форми і методи навчального процесу.

  • спрямованості на реалізацію мети;

  • зв'язок теорії з практикою;

  • науковості;

  • свідомості і активності;

  • доступності;

  • наочності;

  • систематичності і послідовності;

  • міцності знань;

  • гуманізації;

  • оптимізації;

  • спрямованості на професію;

  • індивідуалізації та диференціації;

  • політехнізму, полі культурності.


Форми навчання


  • за кількістю учнів: індивідуальні, колективні, групові, масові.

  • за місцем навчання: урок, робота в майстерні, лабораторії, на підприємстві, екскурсія.

  • за часом навчання: урочні і позаурочні – факультативи, конкурси, олімпіади, гуртки, консультації.

  • за дидактичною метою:

    • форми теоретичного навчання (лекція, конференція, урок, семінар),

    • форми професійного навчання (виробниче навчання, виробнича практика,екскурсії на виробництво, практичні заняття, курсовий проект, дипломний проект).


Методи навчання


– шлях дослідження, спосіб досягнення навчальної мети, це шлях навчально-пізнавальної діяльності учнів до результатів, спосіб упорядкованої взаємозв’язаної діяльності учнів, викладача, направленої на вирішення завдань навчання і виховання

І. Методи організації навчально-пізнавальної діяльності:

- словесні: розповідь, лекція, бесіда, пояснення, інструктаж;

- наочні: демонстрація, ілюстрація, самостійне спостереження;

- практичні: вправи, завдання, тести (контрольні), лабораторні роботи, практичні роботи, графічні роботи, дослідні роботи;

- робота з книгою;

- відео метод (кодоскопи, проектори, телебачення, комп’ютери, програвачі).

ІІ. За логікою сприймання і передачі навчальної інформації:

  • індуктивний (від одиничного до загального висновку);

  • дедуктивний (від загального до окремого).

ІІІ. За рівнем самостійності:

  • репродуктивний (відтворення готових зразків);

  • проблемний виклад;

  • частково-пошуковий;

  • дослідницький.

IV. За ступенем керівництва навчальною роботою:

  • навчальна робота (твори, письмові роботи під керівництвом педагога);

  • самостійна робота (домашня робота).

V. Стимулювання і мотивація учіння:

- пізнавальні ігри;

- навчальна дискусія, бесіди, лекції.

VІ. Контролю і самоконтролю:

  • усний контроль;

  • письмовий контроль;

  • лабораторний контроль;

  • тестовий контроль;

  • комп’ютерний контроль;

  • самоконтроль;

  • фронтальне, ущільнене опитування.

VІІ. Бінарні методи:

  • словесні + наочні + практичні.

VІІІ. Ситуаційний метод:

  • комбінується з багатьма у одній ситуації.

ІХ. Інноваційні методи:

  • моделювання виробничих ситуацій;

  • проекти;

  • професійне спрямування.

Х. Інтерактивне:

- робота в парах;

- робота в групах.


Засоби навчання


– це матеріали і знаряддя навчального процесу:

  • прості:

    • словесні: підручники і посібники;

    • прості візуальні: предмети, моделі, картини;

  • складні:

    • механічні візуальні: кодоскоп, мікроскоп, станки, обладнання;

    • аудіальні: програвач, магнітофон, радіо;

    • аудіовізуальні: фільм, телебачення, відео;

    • автоматизовані, інформаційно-комунікаційні: комп’ютери, лінгвістичні кабінет, телекомунікаційні мережі, web-сторінки, обладнання;

    • реальні об’єкти: виробництво, споруди;

    • мультимедійні: мультимедійна дошка, пристрої.

3. Індивідуалізація та диференціація процесу навчання.

1. Індивідуалізація процесу навчання – організація навчально-виховного процесу, за якого вибір способів, прийомів, темпу навчання враховує індивідуальні відмінності учнів, рівень розвитку їхніх здібностей до навчання.

Мета – забезпечення максимальної продуктивної роботи всіх учнів на різних етапах навчання і здебільшого під час засвоєння нових знань.

Індивідуальність – яскраво виражена сукупність ознак, властивих окремій людині, які закладені природою або набуті нею в індивідуальному досвіді.

Індивідуальні особливості – інтелектуальні, вольові, моральні, соціальні та інші (сприймання, мислення, пам'ять, уява, інтереси, нахили, здібності тощо).

Індивідуалізація – підтримка і розвиток одиничного, особливого, своєрідного як потенціалу особистості.

Індивідуальна форма організації роботи на уроці і самостійне виконання учнем однакових для всіх завдань без контакту з іншими учнями, але в єдиному для всіх темпі (вправа, задача, дослід, реферат, доповідь, робота з підручником, довідником, словником, картою).

Одна з сучасних форм – програмоване навчання (комп’ютерні технології).

Переваги індивідуальних форм роботи: кожен учень поглиблює і закріплює знання, виробляє необхідні вміння, навички, досвід пізнавальної творчої діяльності.

Недоліки: учень ізольовано сприймає, осмислює і засвоює навчальний матеріал, його зусилля не узгоджуються з зусиллями інших.

2. Диференціація процесу навчання – форма індивідуалізації, коли учні, схожі за певними індивідуальними особливостями, об’єднуються в групи для окремого навчання.

"Зовнішня диференціація" – поділ на спеціальні профільні класи.

"Внутрішня диференціація" – здійснюється під час уроків і навчання, погоджується з можливостями різних груп учнів.

Передбачає:

  • забезпечення потреб і можливостей учнів при вивченні конкретного предмета;

  • реалізацію принципу відповідності рівня знань, умінь і навичок вимогам вищих закладів освіти;

  • чітку градацію рівнів складності навчального матеріалу;

  • діагностування рівня знань та готовності до опанування нової теми.

Важливі напрями диференціації:

  • навчання обдарованих, талановитих учнів;

  • організація навчання учнів, які мають відставання у навчання або слабку підготовку (компенсаційне навчання).

Диференційовані завдання – завдання, які враховують особливості індивідуальності учня (різнорівневі завдання, але не нижче загальнообов’язкового базового рівня).

Здійснення диференціації у формі додаткових занять, факультативів, конкурсів.

4. Практичні форми та методи організації уроків професійного навчання.

1. Методи виробничого навчання – основні способи спільної діяльності майстра та учнів професійно-технічних навчальних закладів, завдяки яким учні оволодівають знаннями, уміннями і навичками, професійною майстерністю, розвивають творчі здібності, розумові і фізичні сили.

Класифікація методів:

  • словесні (розповідь, пояснення, бесіда, інструктаж);

  • наочні (демонстрація природних об’єктів і наочного приладдя, показ операцій і процесів майстром, спостереження учнів);

  • практичні (вправи, розв’язання виробничих завдань, лабораторно-практичні роботи).

2. Метод вправ – багаторазове виконання однакових трудових дій з метою формування вмінь і навичок.

Класифікація вправ:

- тренувальні (операції, прийоми);

- навчально-виробничі (практичні роботи);

- робочі (виробнича практика);

- спеціальні (лабораторні роботи, лабораторно-практичні роботи).

3. Лабораторна робота – метод навчання, який полягає у проведенні учнями за завданнями педагога дослідів з використанням приладів, застосуванням інструментів та інших технічних пристроїв. Під час лабораторних робіт проводяться спостереження, здійснюється аналіз і зіставлення даних спостережень, робляться висновки.

4. Практична робота – метод проведення уроку, який формує основні професійні навики та вміння, передбачає виконання під наглядом педагога, виконується в основному після вивчення тами чи розділу курсу. Учні не змінюють хід явищ, параметрів, не досліджують і не аналізують можливі варіанти, а виконують тренувальні навчально-виробничі, робочі вправи.

5. Лабораторно-практична робота (ЛПР) – це метод навчання у ПТНЗ, що передбачає оволодіння учнями навичками і уміннями потрібними для трудової діяльності в певній галузі промисловості.

ЛПР – це метод проведення уроків професійного навчання з відпрацюванням спеціальних вправ. Тривалість ЛПР в межах уроку, під час будь-якого його структурного елементу.

ЛПР – зв’язуючи ланка між теорією і практикою.

ЛПР відрізняються за змістом і методикою в залежності від того, в системі якого навчання (теоретичного чи практичного) вони проводяться.

5.1 Особливі ознаки ЛПР:

- наявність спеціальних лабораторій та експериментального обладнання;

- досліджуючий характер роботи: експеримент, розрахунок, аналіз, регулювання;

- набуття спеціальних навиків та умінь, необхідних для конкретної професії, якщо ЛПР під час виробничого навчання.

5.2 Структура ЛПР:

1. Повідомлення теми і мети роботи.

2. Актуалізація навчального матеріалу і корекція опорних уявлень.

3. Мотивація навчальної діяльності.

4. Пояснення порядку проведення, подання форми звіту.

5. Поділ учнів на підгрупи (бригадний метод).

6. Пояснення правил користування інструментами, пристроями, механізмами.

7. Показ прийомів виконання робіт.

8. Ознайомлення з правилами безпеки праці.

9. Усвідомлення змісту.

10. Самостійне виконання роботи, фіксування висновків у зошиті.

11. Узагальнення і систематизація результатів.

12. Підбиття підсумків, оцінювання робіт, мотивація оцінок.


5.3 Найхарактерніші види ЛПР:

- практичне вивчення побудови і роботи обладнання;

- вивчення способів вимірювання контрольно-вимірювальних засобів;

- дослідження кількісних і якісних залежностей між технічними величинами, параметрами, характеристиками;

- діагностика несправностей, регулювання, наладка обладнання, приладів, механізмів тощо.

6. Лабораторно-практичне заняття (ЛПЗ) – форма організації навчання, яка має структуру схожу на урок виробничого навчання і триває до 6 годин (270 хвилин), проте зберігає ознаки теоретичного навчання.

6.1 Вимоги до проведення ЛПЗ:

- проводиться лише у спеціальній лабораторії;

- наявність спеціального устаткування: контрольно-випробувальні та регулювальні стенди, діагностичне обладнання, сучасний інструмент;

- навчальна група поділяється на підгрупи;

- проводять викладачі спеціальних дисциплін або майстри виробничого навчання.

6.2 Структура ЛПЗ

  1. Повідомлення теми і мети.

  2. Мотивація навчальної діяльності.

  3. Повторення основних теоретичних положень, зв’язаних з темою ЛПЗ (бесіда).

  4. Вступний інструктаж.

    1. Інструктаж з техніки безпеки.

    2. Комплектування підгруп учнів

    3. Видача інструкційних завдань на виконання роботи, спеціальної літератури, спецодягу, інструменту, приладів.

    4. Ознайомлення учнів з графіком переміщення по робочих місцях.

  1. Виконання завдань, запис даних.

  2. Поточний інструктаж.

    1. Обхід майстром робочих місць учнів, перевірка засвоєння мети даної роботи, послідовності її виконання і правильності, корегування помилок.

  1. Заключний інструктаж.

    1. Узагальнення і систематизація роботи.

    2. Пояснення форми звіту, її зміст, оголошення терміну його подачі

  1. Підведення підсумків. Визначення наступної теми ЛПЗ.

  1. Урок – як основна традиційна форма навчання

  1. Навчальне заняття (важливий компонент системи навчання)– обмежена в часі, здійснюється в певному місці з певною кількістю учнів, окрема ланка навчального процесу, в межах якої досягається завершення або часткова дидактична мета.

  2. Форми навчальних занять: колективна, групова, індивідуальна

Колективні: урок, екскурсія, лекція, конференція, семінар тощо.

Групові: гурток, факультатив.

Індивідуальні: консультація, додаткові заняття.

  1. Урок – організаційна форма навчальної роботи, при якій педагог в межах точно визначеного часу з постійним складом учнів приблизно однакового віку і розвитку та за постійним розкладом навчальних занять вирішує певні навчально-виховні завдання згідно з навчальними планами і програмами.

  2. Компоненти процесу навчання на уроці:

  • мета навчання як соціально визначена навчальною програмою модель результату засвоєння змісту освіти, мета уроку є конкретною і досяжною за 45 хвилин.

  • зміст навчання – сукупність певних конкретних знань про навколишній світ, сучасне виробництво, культуру, суспільство, професію, тощо;

  • принципи навчання – система вихідних дидактичних вимог до процесу навчання;

  • методи навчання – способи спільної діяльності педагога і учнів, спрямованої на досягнення навчальної мети;

  • реальний результат навчання учня, виражений сукупністю набутих знань, умінь і навичок, визначені шляхом моніторингу.

  1. Підготовка уроку – вибір такої організації навчально-виховного процесу, яка в даних конкретних умовах забезпеченість найвищий кінцевий результат.

Три етапи підготовки до уроку: діагностика, прогнозування, планування.

Діагностика – уточнення всіх обставин проведення уроків: можливостей учнів, їх інтересів, здібностей, рівня підготовки, характер навчального матеріалу тощо.

Прогнозування – оцінка різних варіантів проведення майбутнього уроку і вибір з них найоптимальнішого.

Планування – завершальна стадія підготовки, в ході якої створюється план управління пізнавальною діяльністю учнів.

  1. Загальні вимоги до уроку:

    1. Згідно до програми

  • Оптимальне поєднання і реалізація всіх дидактичних принципів і правил.

  • Забезпечення умов для продуктивної пізнавальної діяльності учнів з урахуванням їхніх інтересів, нахилів і потреб.

  • Встановлення між предметних зв’язків.

  • Зв'язок з життям, особистим досвідом учнів.

  • Зв'язок з раніше засвоєними знаннями і уміннями, опора на досягнутий рівень розвитку учня.

  • Ефективне використання педагогічних технологій, форм, методів, засобів навчання.

  • Мотивація навчальної діяльності учнів.

  • Досягнення мети уроку.

    1. Дидактичні, розвиваючі, виховні вимоги.




  1. План уроку – завчасно спланована модель методичної структури уроку, яка спрямована на виконання мети і завдання уроку і передбачає діяльність педагога і учнів на кожному етапі уроку, тобто реалізація дидактичної структури.

    1. Загальна форма плану-конспекту:

    • Дата проведення уроку

    • Номер уроку (згідно поурочно-тематичного планування)

    • Тема уроку (згідно з навчальною програмою)

    • Мета уроку (конкретна, досяжна за 45 хв.)

    • Тип уроку (згідно з типологією)

    • Вид уроку (якщо урок не традиційний)

    • Методи проведення уроку

    • КМЗ (перераховуються всі необхідні для уроку засоби)

Хід уроку

(структура згідно обраного типу уроку)

Домашнє завдання (бажано диференційоване)

Використана література (список)

    1. Розширений план-конспект – деталізована розробка кожного етапу уроку (особливо для молодих спеціалістів)

Стислий план-конспект – тези розширеного плану, структурно-логічна схема, але з розписом методів, прийомів роботи (можна для педагогів з категоріями і званнями)

Обов'язкове внесення змін і доповнень. (Досвідчені педагоги з дозволу адміністрації можуть користуватися поурочними планами, складеними в минулі роки (за умовою якщо незмінні попередні навчальні програми та підручники), вносячи доповнення і корективи).

  1. Вимоги до плану-конспекту уроку:

  • детальна розробка методів роботи;

  • при словесних методах наводиться розширений план монологу (тези);

  • тези доповнюються цитатами, прикладами, статистичними даними;

  • при діалозі (бесіді) – послідовна система запитань;

  • при практичних методах – послідовність виконання – перелік вправ, завдань, види робіт, із розв'язками, коментарями, зауваженнями;

  • при перевірці і контролі знань вказується які знання перевіряються і якими методами.

  • передбачається час на кожен етап.

    1. Після розробки плану-конспекту уроку підготовка КМЗ уроку.

    2. Дозволяється коректувати план, приводити у відповідність до реальних умов, імпровізувати, створювати нову методичну структуру.

  1. Дидактична і методична структура уроку.

    1. Дидактична структура – послідовність етапів уроку, які вирішують певні дидактичні завдання, це макроструктура навчального заняття. Кожен тип уроку має свою власну дидактичну структуру. Дидактична структура – план-завдання уроку, технологічна схема процесу навчання.

    2. Методична структура уроку – сукупність методів і прийомів навчання, за допомогою яких вирішуються дидактичні завдання кожного з етапів уроку, ця мікроструктура уроку відображає реалізм навчальної роботи педагога і учнів у конкретному вигляді.

6. Комплексно-методичне забезпечення предметів і професій

1. КМЗ – розробка та створення оптимальної системи навчально-методичної документації, засобів навчання, необхідних для повного та якісного навчання предметів, професій в межах програми та відведеного навчальним планом часу.

1.1 КМЗ в комплексі забезпечує навчальну діяльність викладача, майстра виробничого навчання та навчальну пізнавальну діяльність учнів на всіх етапах навчально-виробничого процесу:

- на етапі подачі та сприйняття навчального матеріалу;

- на етапі закріплення та удосконалення знань та вмінь;

на етапах їх застосування та контролю.

2. Функції КМЗ:

Основна функція – керівництво процесом засвоєння учнями змісту освіти.

Дидактичні функції КМЗ:

  • підвищення ступеня наочності з метою посилення доступності навчального матеріалу;

  • задоволення і розвиток пізнавальних інтересів учнів;

  • виконання ролі джерела інформації;

  • виконання ролі засобів управління пізнавальною діяльністю учнів з боку педагогів.

3. КМЗ предмету, професії складається з:

3.1 Навчальної документації (навчальний план, програма, перспективно - тематичне планування, плани уроків, перелік навчально-виробничих робіт тощо).

3.2 Навчальні засоби для учнів (підручники, посібники, збірники, довідники-словники, комплекти інструкційно-технологічної документації тощо).

3.3 Дидактичні засоби на урок (наочні приладдя, демонстраційне обладнання, тренажери, тренувальні пристрої, програмне забезпечення, ТНЗ, комп’ютери, дидактичні матеріали (картки, завдання, тести) тощо).

3.4 Засоби для викладачів, майстрів (власна методика з предмета, професії, методичні розробки з кожної теми, методичні рекомендації, інформаційні матеріали тощо).

4. Паспорт КМЗ – документ, в якому зафіксована навчально-методична література а також оптимальний набір засобів навчання, необхідних для повного та якісного вивчення всіх вузлових питань щодо теми програм теоретичного чи виробничого навчання.

5. Основні розділи паспорта КМЗ професії:

1. Навчально-методична документація;

2. Навчальна література з професії/предмета;

3. Методичні посібники для викладача/майстра;

4. Засоби навчання для вивчення тем навчального матеріалу теоретичного навчання;

5. Дидактичні засоби навчання для вивчення тем і розділів програми виробничого навчання.

6. Основні розділи паспорта КМЗ предмета:

1. Навчально-методична документація;

2. Друковані засоби навчання;

3. Дидактичні матеріали;

4. Візуальні засоби (наочні) навчання;

5. Технічні засоби (візуальні, аудіальні,аудіовізуальні);

6. Телекомунікаційні засоби навчання, програмне забезпечення.

7. Можливості паспорта КМЗ:

1. Визначення виду, назви, коротка характеристика, кількість засобів навчання, необхідних для якісного вивчення навчального матеріалу.

2. Проводити облік навчальних кабінетів, майстерень, лабораторій.

3. Планувати та контролювати поточну роботу зі створення необхідних засобів навчання.

7. Сучасні педагогічні технології

1. Педагогічна технологія – це педагогічна система, в якій використання методів, засобів навчання підвищує ефективність навчального процесу.

«Педагогічна технологія – системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів і їх взаємодії, що своїм завданням вважає оптимізацію форм освіти» (ЮНЕСКО, Словник «Професійно-технічна освіта»).

2. «Педагогічна технологія є комплексний, інтегративний процес, який охоплює людей, ідеї, засоби і способи організації діяльності для аналізу проблем і планування, забезпечення, оцінювання і керування вирішенням проблем, що стосуються всіх аспектів засвоєння знань» (Асоціація педагогічних комунікацій і технологій, США).

3. «Педагогічна технологія – це змістовна техніка реалізації навчального процесу» (В.П. Безпалько).

«Педагогічна технологія означає системну сукупність і порядок функціонування всіх особистісних, інструментальних і методологічних засобів, використовуваних для досягнення педагогічної мети» (М.В. Кларин).

«Педагогічна технологія – сукупність знань і дій спрямованих на досягнення мети розвитку, виховання і навчання, тобто комплекс заходів, що дозволяє одержати педагогічний продукт заданої кількості і якості відповідно до запропонованих витрат часу, сил і засобів» (І.П. Підласий)

4. Дискусія про сутність педагогічної технології на основі відзначень:

4.1 «Педагогічна технологія є удосконалювання, застосування й оцінювання систем, способів і засобів для поліпшення процесу засвоєння знань» (Рада з педагогічних технологій, Велика Британія).

4.2 «Педагогічна технологія є додаток до наукового знання про засвоєння й умови засвоєння навчального матеріалу для поліпшення ефективності і корисності навчання і практичної підготовки» (національний центр програмованого навчання, Велика Британія).

4.3 «Педагогічна технологія є система дій з планування, забезпечення й оцінювання всього процесу навчання, обумовлена специфічною метою, заснована на дослідженнях процесу засвоєння знань і комунікації, а також використання людських і матеріальних ресурсів для досягнення ефективнішого навчання» (Комісія з технології навчання, США)

(недолік: ідеться про підвищення ефективності навчання і згадується про методи досягнення цього)

5. Структура педагогічної технології:

а) концептуальна основа;

б) змістова частина навчання:

- мета навчання – загальна і конкретна;

- зміст навчального матеріалу;

в) процесуальна частина – технологічний процес:

- організація навчального процесу;

- методи і форми навчальної діяльності учнів; методи і форми діяльності педагога;

- діяльність педагога з керування процесом засвоєння матеріалу;

- діагностика навчального процесу.

6. Педагогічна інновація – процес створення, поширення й використання нових методів, засобів (нововведень) для розв’язання тих педагогічних проблем, які досі розв’язувались по-іншому.

Інновації в сфері освіти спрямовані на формування особистості, її здатності до науково-технічної та інноваційної діяльності, на оновлення змісту освітнього процесу.

Інноваційні методи у викладанні – це нові методи спілкування з учнями, позиція ділового співробітництва з ними, доручення їх до нинішніх проблем.

Це методи, що дозволяють учням самоствердитись, це шлях до правильного вибору професії.

Новаторство педагогічне – спрямована на поліпшення процесу навчання і виховання, його раціоналізацію, діяльність викладачів і майстрів. Ця діяльність може стосуватись змін у завданнях, методах і прийомах навчання, а також у формах організації процесу навчання і виховання.

  1. Чотири «покоління» технологій у «педагогічній епосі»:

Перше – традиційні методики;

Друге і третє – модульно-блочні і щільно-блочні системи навчання;

Четверте – інтегральна технологія (міжпредметні зв’язки).

  1. Основні сучасні педагогічні технології:

  • Особистісно-орієнтована технологія;

  • Технології розвивального навчання;

  • Технологія проектного навчання;

  • Блочно-модульна технологія;

  • Ігрові технології навчання;

  • Інтерактивні технології навчання;

  • Проблемне навчання;

  • Комп’ютерні (інформаційні) технології навчання, інформаційно-комунікаційні технології;

  • Технології превентивного навчання;

  • Технології інтенсифікації навчання на основі схемних і знакових моделей навчального матеріалу (за В.Д.Шаталовим – опорні конспекти);

  • Тестові технології.

Із них інноваційні технології:

        1. Інформаційно-комунікаційні технології спілкування у різних форматах (діалог, диспут, лекції) з використанням інформації з різних джерел.

Все це супроводжується за допомогою аудіо- , відео засобів.

    1. Web-сайт – як один із засобів упровадження ІКТ, як джерело інформації.

Вимоги до Web-сайта: привабливість, прозорість, зручність.

До матеріалів на Web-сайті: актуальність, доступність, змістовність, зворотний зв'язок, профорієнтація.

    1. Мультимедіа – сукупність прийомів, методів, способів продукування, обробки, зберігання, передавання аудіовізуальної інформації, заснованої на використання ком пакт-дисків.

Поєднання в одному програмному продукті тексту, графіки, аудіо- та відеоінформації, анімації (інформація + ілюстрація, відеофрагменти, звукові приклади, таблиці тощо), відеофільми, відео-енциклопедії. Інтерактивність + зворотний зв'язок. Прогама «Intel для майбутнього».

2. Комп’ютерне навчання:

2 типи навчальних занять:

  • з елементами комп’ютеризації;

  • цілковито комп’ютеризовані.

2.1 Для 1-го типу характерне епізодичне застосування комп’ютера для:

- перевірки домашніх завдань;

- набуття нових знань;

- формування нових умінь;

- закріплення вивченого;

- виконання тренувальних вправ;

- контролю.

Для 2-го типу – тривала робота за комп’ютером за навчальною програмою.

2.2 Програма – це система команд для машини, за якими остання виконує запроектовані дії.

Навчальні програми – представлення учням фактичного матеріалу, контроль знань за допомогою тестів, практичних завдань і вправ.

Моделюючі програми – вивчення розділу якоїсь дисципліни на основі моделі.

Інструментальне програмне забезпечення – учні самостійно розв’язують певні задачі за коротший час і з меншими зусиллями, звільняючи користувача від рутинної обчислювальної і статистичної роботи.

Інтегровані навчальні програми – комбінація вищезгаданих.

3. Технології проектного навчання.

Проект – сукупність певних дій, документів, тестів для створення реального об’єкта, предмета, різного роду продукту.

3.1 Основа методу проектів – розвиток пізнавальних навичок учнів, умінь самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі, розвивати критичне мислення.

3.2 Типи проектів:

- дослідницькі;

- літературно-творчі;

- пригодницькі, ігрові;

- інформаційні;

- практично-орієнтовані.

3.3 Результати виконання проектів: відеофільм, альбом, журнал, комп’ютерна газета, публікація, альманах, порт фоліо учня, web-сторінка тощо.

3.4 Учні повинні вміти:

- шукати джерела інформації;

- аналізувати літературу;

- давати наукове пояснення;

- висувати гіпотези;

- інтегрувати знання з різних навчальних предметів;

- вільно володіти комп’ютером.

8. Контроль якості знань, умінь і навичок учнів, як структурна одиниця системи навчання

1. Контроль знань – спосіб перевірки навчання і діяльності учнів педагогом. Взаємоконтроль і самоконтроль учнів – це самостійна діяльність учнів, яка полягає в тому, що наявний у них рівень знань, умінь і навичок з певного предмета порівнюється з еталонним рівнем, вимогами навчальних програм, він сприяє їх активізації на уроках.

1.1 Функції контролю:

- обліково-контрольна (інформаційна) – педагог фіксує результати навчання, судить про успішність кожного учня, його недоліки і досягнення у навчанні;

- контрольно-коригуюча – педагог вносить корективи у методику навчання, перерозподіл годин в межах теми;

- навчальна – педагог акцентує увагу учнів на головних питаннях, поглиблює знання учнів, закріплює їх;

- мотиваційна (виховна) – стимулює учнів до подальшої навчальної роботи, поглиблення своїх знань, розвиває уміння самоконтролю та самооцінки;

- атестаційна – характеризує рівень навченості учня з предмета, є компонентом атестації роботи педагога.

1.2 Класифікація методів контролю:

За метою: поточний, проміжний, вихідний (контроль теоретичних знань, контроль практичних знань і навиків).

За організацією: аудиторний, поза аудиторний (практичне водіння на транспортних засобах, пробні кваліфікаційні роботи в умовах виробництва тощо), фронтальний, індивідуальний.

За характером: усний, письмовий, практичний, програмований, тестовий.

1.3 Структура поточного контролю: усний, письмовий, практичний.

Усний: опитування колоквіум.

Письмовий: контрольна, самостійна роботи, реферат, диктант, задачі, вправи.

Практичний: лабораторна робота, розрахунково-практична робота, робота під час виробничого навчання.

Тематичне оцінювання

2. Тестовий контроль

2.1 Тест – система прийомів для виявлення та оцінювання знань, умінь та навичок. Характеризується відносною простотою процедури, безпосередньою фіксацією результатів, короткочасністю, наявністю встановлених норм.

Тестові оцінки мають відносний характер. Використовуються з 1864 року (запровадив американський психолог Дж. Кеттел).

Тестування комп’ютерне – використання комп’ютерної техніки для виявлення й оцінки знань учнів з метою контролю, що здійснюється через діалог у системі «учень - комп’ютер».

2.2 Для тематичної перевірки знань учнів:

- у процесі експрес-контролю 15-20 тестових завдань;

- при підсумковій перевірці знань та умінь з того чи іншого навчального курсу 60-120 тестових завдань.

    1. Класифікація тестів:

  • За процедурою створення:

      • стандартні;

      • не стандартні.

  • За засобами пред’явлення:

    • бланкові;

    • практичні;

    • комп’ютерні.

  • За спрямованістю:

    • тести інтелекту;

    • тести навчальних досягнень.

  • За характером дій:

    • вербальні;

    • невербальні.

  • За змістом:

    • тести з простими завданнями;

    • тести з складними завданнями.

  • За цілями використання:

    • попередній (на початку вивчення теми);

    • тест прогресу (в процесі навчання);

    • діагностичний тест (мета – проблеми і коригування);

    • контрольний (за всю тему).

  • За формою:

    • закритого типу;

    • відкритого типу.

2.4 Види тестів:

  • Закриті тести (з вибором відповіді)

  • з фіксованою відповіддю;

  • з альтернативною відповіддю;

  • тести на відповідність;

  • тести на встановлення вірної послідовності;

  • вибірковий або варіативний тест;

  • розподільний тест.

  • Відкриті тести:

  • тести з пропусками;

  • тести на доповнення;

  • тести з короткими відповідями;

  • тести з відповідями у вигляді мікротворів.

2.5 Переваги і недоліки тестування

- Переваги: фронтальне опитування, економія часу, швидка перевірка, оперативна корекція знань, диференціація знань, можливість самоперевірки, зниження рівня психологічної тривожності під час контролю знань.

- Недоліки: не розвивається зв’язне мовлення, велика ймовірність відповідей навмання, не можливо простежити логічного мислення учня, позбавляють розвитку творчих здібностей.

3. Контрольні роботи – письмові, графічні й практичні роботи, за допомогою яких здійснюється перевірка знань, умінь і навичок учнів.

Письмові контрольні роботи застосовуються під час вивчення різних загальноосвітніх і спеціальних предметів;

Графічні – під час вивчення всіх (крім фізкультури) предметів;

Практичні – під час вивчення фізики, хімії, біології, математики, інформатики.

Контрольні роботи проводяться після вивчення теми чи розділу, курсу, директорські – за семестр, навчальний рік.

4. Опитування – складова частина перевірки знань, що здійснюється у формі постановки запитань, які формуються так, щоб стимулювати розумову діяльність тих, хто навчається, залучити їх до аналізу і узагальнення. Опитування має на меті контроль знань, закріплення вивченого матеріалу.

5. Диктант – вид письмової навчальної роботи. Використовується для тренування і перевірки навичок в тій чи іншій галузі. Диктанти тренувальні і контрольні. Деякі форми диктантів використовують не тільки під час вивчення української мови, але і інших предметів: математики, фізики, хімії, спец технології, матеріалознавства тощо.

5.1 Технічні диктанти: фразеологічні, графічні, цифрові і буквені.

Фразеологічний диктант – диктант, який використовують для перевірки знань якихось визначень. Допускається диктувати початок фрази, учні записують тільки її кінець.

Графічний диктант – диктант, який використовують для контролю розуміння векторних діаграм, графічних зображень процесів і елементів схем.

Цифрові і буквені – диктанти, які використовують для контролю знань умовних позначень, одиниць вимірювання, величин параметрів, обладнання, процесів, простих розрахунків.

  1. Картки-завдання для програмованого контролю.

Типи карток-завдань:

  • вибіркова відповідь із 2-х «так», «ні»

  • вибіркова відповідь із 2-х відповідей по суті

  • вибіркова відповідь із 3-4 відповідей

  • вибіркова відповідь із кількох питань і кількох відповідей

  • кількісна задача

  • самостійне конструювання відповіді.




  1. Опорно-логічні структури

        1. Логіка – наука про закони, форми та прийоми мислення, які забезпечують досягнення об’єктивної істини під час міркування і пізнання.

Логічні методи навчання – методи, виокремлені на підставі провідних логічних операцій, що застосовуються у процесі мислення.

До логічних методів організації навчання належать:

  • методи навчального аналізу;

  • навчального синтезу;

  • навчальної аналогії;

  • виділення головного в навчальному матеріалі;

  • виявлення причинно-наслідкових зв’язків тощо.

2. Опорно-логічні структури – це структури за допомогою яких збільшується об’єм вивченого матеріалу, активізується увага учнів, виявляється цікавість, формується логічне мислення, будується структура міркувань і відповідей, надається динаміка процесам, явищам, визначенням.

3. З історії людства:

демократичне (народне), ієратичне (священне) письмо.

Передача інформації: малюнки, знаки, ієрогліфи, предмети.

Предметне письмо (скіфи), кіпа – ряд вузликів на нитках (індійці Південної Америки).

Вампули – мушлі на нитках (ацтеки).

Рисункове письмо – піктограми (шумери).

4. Сучасні опорно-логічні структури: опорні конспекти, схеми, дорожні знаки, географічні, політичні та інші карти; періодична таблиця Менделєєва;бренди, логотип, герби, рекламні щити, вивіски, web-сайти, презентації, слогани, візитівки.

5. Опорні конспекти – конспекти з оформленням навчального матеріалу у вигляді системи опорних сигналів.

6. Опорні схеми – схеми з своєрідним зображенням плану. Вони складаються з таких же блоків, що і великі розділи плану – з елементів, які є підпунктами. Повинні бути виділені, як вербально, та і візуально, головні і другорядні інформаційні одиниці. Логічні схеми допомагають учням виробити стійкі навички логічної побудови відповіді, аргументувати думки.

7. Презентація – один із видів сучасних інноваційних опорно-логічних структур. Це зручний вид демонстрації та подачі інформації наочно, об’ємно, «живо», можливість легко реалізувати конкретне завдання.

У навчальному процесі використовуються професійні презентації (професії), персональні (досвід роботи), тематичні (навчального матеріалу), рекламні.

Є комп’ютерні презентації (електронні презентації).

7.1 Комп’ютерні (електронні) презентації можна розміщувати в інтернеті на web-сайті навчального закладу, розсилати електронною поштою, використовувати на уроках, конференціях, семінарах, педагогічних радах тощо. Характеризуються динамікою, оригінальною подачею інформації.

7.2 Мультимедійні (інтерактивні) презентації дозволяють інтегрувати інформацію, звук, відео файли, анімацію, інтерфейс (систему меню-управління), тривимірні об’єкти і будь-які інші елементи без втрати якості.

7.3 Вимоги до презентації:

- акцент лише на потрібній інформації;

- це найкращий спосіб чітко і швидко концентровано передати найбільш ключові факти, цифри, твердження, ідеї, пропозиції;

- кількість слайдів не має перевищувати 20 (навіть найбільш докладної та складної презентації);

- використовувати лише білий та блідо-сірий фон (тоді деталі, схеми, текст концентрують увагу на собі);

- використовувати обрамлення у вигляді вузьких колонтитулів (дасть змогу візуально скомпонувати екран у «широкоформатний»);

- вказувати лише ключові твердження, цифри та факти на слайдах (решту інформації надавати в усних коментарях чи аудіо записові);

- дозувати інформацію у слайдах. Ключові факти подавати у фіналі;

- будувати логічну композицію для подачі інформації;

- передбачати можливість перемикатись між слайдами та повертатись до попередніх слайдів з метою додаткового обговорення;

- не використовувати анімацію та анімовані переходи, миготіння та інші ефекти.

8. Web-сайт – одна із складних форм опорно-логічної структури, візитівка навчального закладу в інформаційному просторі.

Вимоги до web-сайту:

  • привабливий інтерфейс;

  • прозорий;

  • зручний.





Схожі:

Головне управління освіти І науки черкаської обласної державної адміністрації, черкаський обласний навчально-методичний центр, професійно-технічної освіти iconГоловне управління освіти І науки черкаської обласної державної адміністрації черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників черкаської обласної ради
Як, на Вашу думку, можна поліпшити організацію навчально-виховного процесу в перших класах
Головне управління освіти І науки черкаської обласної державної адміністрації, черкаський обласний навчально-методичний центр, професійно-технічної освіти iconГоловне управління освіти І науки черкаської обласної державної адміністрації черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників черкаської обласної ради
Начальнику управління освіти департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, начальникам відділів освіти
Головне управління освіти І науки черкаської обласної державної адміністрації, черкаський обласний навчально-методичний центр, професійно-технічної освіти iconГоловне управління освіти І науки черкаської обласної державної адміністрації черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників
Начальнику управління освіти департаменту освіти і гуманітарної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради, начальникам...
Головне управління освіти І науки черкаської обласної державної адміністрації, черкаський обласний навчально-методичний центр, професійно-технічної освіти iconГоловне управління освіти І науки черкаської обласної державної адміністрації черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників черкаської обласної ради
Начальнику управління освіти, заступнику директора департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, начальникам...
Головне управління освіти І науки черкаської обласної державної адміністрації, черкаський обласний навчально-методичний центр, професійно-технічної освіти iconГоловне управління освіти І науки черкаської обласної державної адміністрації черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників черкаської обласної ради
Черкаської обласної ради вул. Бидгощська, 38/1, м. Черкаси, 18003, тел./факс 64-21-78
Головне управління освіти І науки черкаської обласної державної адміністрації, черкаський обласний навчально-методичний центр, професійно-технічної освіти iconГоловне управління освіти І науки черкаської обласної державної адміністрації черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників черкаської обласної ради
...
Головне управління освіти І науки черкаської обласної державної адміністрації, черкаський обласний навчально-методичний центр, професійно-технічної освіти iconГоловне управління освіти І науки черкаської обласної державної адміністрації черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників черкаської обласної ради
Міністерства освіти І науки України повідомляє, що з метою відродження національної культури через дитяче мистецтво з 27 червня по...
Головне управління освіти І науки черкаської обласної державної адміністрації, черкаський обласний навчально-методичний центр, професійно-технічної освіти iconГоловне управління освіти І науки черкаської обласної державної адміністрації черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників черкаської обласної ради
«Початкова школа») та наказу монмолодьспорту України від 30. 08. 2011 року «Орієнтовні вимоги до оцінювання навчальних досягнень...
Головне управління освіти І науки черкаської обласної державної адміністрації, черкаський обласний навчально-методичний центр, професійно-технічної освіти iconГоловне управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради Нові орієнтири початкової школи
Т. К. Андрющенко, кандидат педагогічних наук, завідувач кафедри освітнього менджменту і педагогічних інновацій Черкаського обласного...
Головне управління освіти І науки черкаської обласної державної адміністрації, черкаський обласний навчально-методичний центр, професійно-технічної освіти iconГоловне управління освіти І науки черкаської обласної державної адміністрації черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників черкаської обласної ради
«Розвиток аксіологічної культури особистості в умовах нової освітньої парадигми». До участі в конференції запрошуються науковці,...
Головне управління освіти І науки черкаської обласної державної адміністрації, черкаський обласний навчально-методичний центр, професійно-технічної освіти iconГоловне управління освіти І науки черкаської обласної державної адміністрації черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників
Просимо проінформувати навчальні заклади району (міста), а також подати інформацію до засобів масової інформації (див додаток)
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи