Наказ №6 Зареєстровано Міністерством юстиції України 26 липня 1995р за №248/784 Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України icon

Наказ №6 Зареєстровано Міністерством юстиції України 26 липня 1995р за №248/784 Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України




НазваНаказ №6 Зареєстровано Міністерством юстиції України 26 липня 1995р за №248/784 Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України
Сторінка4/17
Дата конвертації23.05.2013
Розмір2.2 Mb.
ТипНаказ
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17
^

Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень




1.1. Судово-медичне визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться згідно з Кримінальним та Кримінально-процесуальним кодексами України і цими Правилами.


1.2. З медичної точки зору, тілесні ушкодження – це порушення анатомічної цілості тканин, органів, їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючи факторів – фізичних, хімічних, біологічних, психічних.


1.3. У випадку неналежного надання медичної допомоги, що призвело до порушення анатомічної цілості тканин, органів, їх функцій, судово-медична експертна комісія вправі розглядати це порушення як тілесне ушкодження і визначити ступінь його тяжкості за цими Правилами.


1.4. Судово-медична експертиза з приводу визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень виконується виключно на підставі постанови особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді, або ухвали суду. При наявності письмового доручення правоохоронних органів та суду проводиться судово-медичне обстеження із складанням “Акту судово-медичного обстеження”.

Загальні вимоги, що пред’являються до “Висновку експерта” при виконанні експертизи з приводу визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, а також права і обов’язки експерта передбачені Кримінально-процесуальним кодексом України та “Інструкцією про проведення судово-медичної експертизи”.


1.5. Згідно з Кримінальним кодексом України розрізняють тяжке, середньої тяжкості, легке, що спричинило короткочасний розлад здоров’я, чи незначну втрату працездатності та легке тілесне ушкодження.


2.Визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.


2.1. Тяжке тілесне ушкодження:


2.1.1. Ознаки тяжкого тілесного ушкодження:

а/ небезпека для життя в момент заподіяння;

б/ втрата будь-якого органа або втрата органом його функцій;

в/ психічна хвороба;

г/ розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину;

д/ переривання вагітності;

е/ непоправне знівечення обличчя.


2.1.2. Небезпечними для життя в момент заподіяння є тілесні ушкодження, які:

а/ самі по собі загрожують життю і без надання медичної допомоги, за звичайним свої перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю;

б/ в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища;

Запобігання смерті, що обумовлене наданням медичної допомоги не повинно братися до уваги при оцінюванні загрози для життя таких ушкоджень. Загрозливий для життя стан, який розвивається в клінічному перебігу ушкоджень, незалежно від проміжку часу, що минув після його заподіяння, повинен перебувати з ним у прямому причинно-наслідковому зв’язку.


2.1.3. До ушкоджень, що небезпечні для життя, належать :

а/ будь-яке ушкодження, яке викликало хоча б одне із зазначених нижче загрозливих для життя явищ: шок важкого ступеня, масивну крововтрату, глибоку кому, гостру ниркову чи печінкову недостатність, гостру недостатність кровообігу чи дихання, жирову чи газову емболію, гормональну дисфункцію, гострі розладі регіонального чи органного кровообігу при наявність відповідної об’єктивної клініки їх перебігу і даних лабораторних та інструментальних досліджень.

б/ ті, що проникають у черепну порожнину, в тому числі й без ушкодження мозку;

в/ відкриті й закриті переломи кісток склепіння та основи черепа, за винятком кісток лицевого скелета та ізольованої тріщини тільки зовнішньої пластинки склепіння черепа ;

г/ забій головного мозку важкого ступеня як зі здавленням, так і без здавлення головного мозку; забій головного мозку середньої важкості за наявності симптомів ураження стовбурної ділянки.

При судово-медичній оцінці ступеня тяжкості струсу головного мозку належить керуватися діючими методичними рекомендаціями, що затверджуються МОЗ України.

д/ ізольовані внутрішньочерепні крововиливи за наявності загрозливих для життя явищ;

Субарахноїдальний крововилив, який був підтверджений люмбальною пункцією, без відповідної клінічної симптоматики не може бути віднесений до ушкоджень, що небезпечні для життя.

е/ закриті ушкодження спинного мозку в шийному відділі;

є/ ті, що проникають у канал хребта, в тому числі й без ушкодження спинного мозку та його оболонок;

ж/ вивихи, переломо-вивихи та переломи тіл чи обох дуг шийних хребців, односторонні переломи дуг I або II шийних хребців, а також переломи зубовидного відростка II шийного хребця; в тому числі без порушення функції спинного мозку;

з/ перелом чи переломо-вивих одного або кількох грудних чи поперекових хребців з порушенням функції спинного мозку.

До цих випадків не відноситься рефлекторне порушення функцій /рефлекторний спазм чи розслаблення сфінктерів, рефлекторне порушення ритмів серця, дихання тощо/.

и/ ушкодження з повним /усіх шарів/ порушенням цілості стінки глотки, гортані, трахеї, головних бронхів, стравоходу, незалежно від того з боку шкіряних покровів чи з боку слизової оболонки /просвіту органа/ вони заподіяні;

і/ поранення грудної клітки, котрі проникли в порожнину плеври, порожнину перикарду чи клітковину середостіння, в тому числі і без ушкодження внутрішніх органів.

Підшкірна емфізема, що виявляється при пораненнях грудної клітки, не може розглядатись як ознака проникаючого ушкодження в тих випадках, коли явища гемопневмотораксу відсутні, емфізема має обмежений характер і нема сумнівів у тому, що раньовий канал не проникає у порожнину плеври.

ї/ ушкодження живота, котрі проникли в порожнину очеревини, в тому числі і без ушкодження внутрішніх органів; відкриті ушкодження внутрішніх органів, розміщених в заочеревинному просторі /нирок, наднирників, підшлункової залози/ і в порожнині таза /сечовий міхур, матка, яєчники, передміхурова залоза, верхній і середній відділи прямої кишки, перетинкова частина уретри/.

Проведення діагностичної лапаротомії, якщо відсутні ушкодження органів черевної порожнини, при визначенні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень не враховуються.

й/ відкриті переломи діафізу /тіла/ плечової, стегнової і великогомілкової кісток;

к/ ушкодження аорти, сонної /загальної, внутрішньої, зовнішньої/, підключичної, плечової, клубової, стегнової, підколінної артерій чи вен, що їх супроводять;

л/ термічні опіки III-IV ступеня з площею ураження понад 15% поверхні тіла; опіки III ступеня понад 20% поверхні тіла; опіки II ступеня понад 30% поверхні тіла;

2.1.4. Не загрозливі для життя ушкодження, що належать до тяжких за кінцевим результатом та наслідками: втрата будь-якого органа, в тому числі одного ока, легені, нирки, яєчка, руки, ноги чи втрата органом його функції.

а/ ушкодження сліпого ока, що привело до його вилучення, оцінюється залежно від тривалості розладу здоров’я.

б/ під втратою руки чи ноги слід розуміти як відокремлення від тулуба всієї руки чи ноги, так і ампутацію на рівні не нижче ліктьового чи колінного суглобів; всі інші випадки повинні розглядатися як втрата частини кінцівки і оцінюватися за ознакою стійкої втрати працездатності.

в/ під втратою зору треба розуміти повну стійку сліпоту на обидва ока чи такий стан, коли наявне зниження зору до підрахунку пальців на відстані двох метрів і менше /гострота зору на обидва ока 0,04 і нижче /;

г/ під втратою слуху треба розуміти повну стійку глухоту на обидва вуха або такий необоротний стан, коли потерпілий не чує розмовної мови на відстані три – п’ять сантиметрів від вушної раковини ;

д/ під втратою язика /мовлення/ треба розуміти втрату можливості висловлювати свої думки членороздільними звуками, зрозумілими для оточуючих ;

е/ під втратою репродуктивної здатності треба розуміти втрату здатності до злягання чи втрату здатності до запліднення, зачаття та дітородіння /розродження/;

є/ під втратою функції руки чи ноги треба розуміти параліч або інший стан, що унеможливлює їх діяльність;

ж/ оцінка ступеня тяжкості у випадках встановлення наслідку травми органа зору і слуху проводиться відповідно Додатку № 1 до цих “Правил”;

з/ при ушкодженні якого-небудь органа чи його частини, функція якого була втрачена раніше /до травми/, ступінь тяжкості ушкодження встановлюється за ознакою фактично викликаної тривалості розладу здоров’я.

2.1.5. Психічна хвороба.

Ушкодження кваліфікуються як тяжке тільки тоді, коли воно обумовило розвиток психічного захворювання, незалежно від його тривалості і ступеня виліковності.

Діагноз психічного захворювання і причинно-наслідковий зв’язок між ушкодженням і психічним захворюванням, що розвинулось, встановлюється психіатричною експертизою. Ступінь тяжкості такого тілесного ушкодження визначається судово-медичним експертом з урахуванням висновків цієї експертизи.

2.1.6. Розлад здоров’я, пов’язаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину /не менш 33%/.

Під розладом здоров’я треба розуміти будь-яке порушення нормальної діяльності організму, або хворобливий процес, які безпосередньо викликані тілесними ушкодженнями. Розміри стійкої втрати загальної працездатності при ушкодженнях встановлюються після наслідку ушкодження, що визначився, на підставі об’єктивних даних з урахуванням документів, затверджених МОЗ України.

Під стійкою втратою загальної працездатності належить розуміти таку необоротну втрату функції, котра повністю не відновлюється.

Під наслідком ушкодження, що визначився, належить розуміти повне загоєння ушкодження і зникнення хворобливих змін, які були ним обумовлені. Це не виключає можливості збереження стійких наслідків ушкодження /рубця, анкілозу, укорочення кінцівок, деформації суглоба тощо /.


Примітка. 1. В інвалідів стійка втрата працездатності у зв’язку з ушкодженням визначається як у практично здорових людей, незалежно від інвалідності та її групи, за винятком тих випадків, коли інвалідність пов’язана із

захворюванням або новим ушкодженням органа чи частини тіла, що були травмовані раніше. У цих випадках розмір стійкої втрати загальної працездатності в зв’язку із одержаною останньою травмою необхідно визначити з урахуванням наявної стійкої втрати загальної працездатності від попереднього ушкодження.

2. У дітей втрата загальної працездатності визначається виходячи із загальних підстав, що встановлені цими Правилами, із зазначенням, що ця втрата настане після досягнення працездатного віку.


2.1.7. Переривання вагітності.

Ушкодження, що призвело до переривання вагітності, незалежно від її строку, належить до тяжких за умов, що між цим ушкодженням і перериванням вагітності є прямий причинний зв’язок.


Примітка. Методика проведення експертизи у таких випадках викладена в Правилах проведення судово-медичних експертиз /обстеження/ з приводу статевих станів в бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом МОЗ України № ...... від..........


2.1.8. Непоправне знівечення обличчя.

Судово-медичний експерт не кваліфікує ушкодження обличчя як знівечення, оскільки це поняття не є медичним. Він визначає вид ушкодження, його особливості і механізм утворення, встановлює, чи є це ушкодження виправним або непоправним.

Під виправністю ушкодження належить розуміти значне зменшення вираженості патологічних змін /рубця, деформації, порушення міміки тощо/, з часом або під дією не хірургічних засобів. Ушкодження обличчя вважається непоправним, коли для усунення патологічних змін необхідне оперативне втручання /косметична операція/. Питання про необхідність оперативного втручання вирішується з урахуванням думки відповідного фахівця.


Примітка. Коли ушкодження обличчя виправне, ступінь тяжкості його визначається виходячи з критеріїв, викладених у цих Правилах. При непоправності - нарівні із визначенням ступеня тяжкості ушкодження звичним порядком експерт зазначає, що ушкодження може бути розцінене як тяжке, якщо слідчими органами, або судом буде визнане таким, що знівечило обличчя.


2.2. Тілесні ушкодження середньої тяжкості:

2.2.1. Ознаки ушкодження середньої тяжкості:

а/ відсутність наслідків, що викладені в п.2.1.1. цих Правил;

б/ тривалий розлад здоров’я;

в/ стійка значна втрата працездатності менш як на третину.

2.2.2. Тривалим належить вважати розлад здоров’я строком понад 3 тижні /більш як 21 день.

2.2.3. Під стійкою значною втратою працездатності менш як на одну третину належить розуміти втрату загальної працездатності від 10% до 33%.

2.3. Легке тілесне ушкодження:

2.3.1.Легке тілесне ушкодження може бути таким, що:

а/ спричинило короткочасний розлад здоров’я чи незначну втрату працездатності;

б/ не спричинило зазначених наслідків.

2.3.2. Короткочасним належить вважати розлад здоров’я тривалістю понад шести днів, але не більше як три тижні /21 день/.

2.3.3. Під незначною втратою працездатності належить розуміти стійку втрату загальної працездатності менше 10%.

2.3.4. Легке тілесне ушкодження - те, яке не призвело до порушення нормальної життєдіяльності організму.

3. Заподіяння побоїв, мордувань та катування.

3.1. Побої не становлять особливого виду ушкоджень. Вони характеризуються заподіянням багаторазових ударів. Якщо після побоїв на тілі потерпілого залишились ушкодження, їх оцінюють за ступенем тяжкості, виходячи із звичайних ознак. Якщо побої не залишили після себе ніяких об’єктивних слідів, судово-медичний експерт відмічає скарги потерпілого, вказує, що об’єктивних ознак ушкоджень не виявлено і не встановлює ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

3.2. Мордування – це дії, що полягають в багаторазовому або тривалому спричиненні болю /щипання, шмагання, завдання численних, але невеликих ушкоджень тупими чи гостро-колючими предметами, дія термічних факторів та інші аналогічні дії/.

Судово-медичний експерт не кваліфікує ушкодження як заподіяння мордування, тому що це не входить до його компетенції. Судово-медичний експерт повинен у таких випадках встановити наявність, характер, локалізацію, кількість ушкоджень, одночасність чи різночасність їх утворення, особливості ушкоджуючих предметів, механізм їх дії, а також ступінь тяжкості ушкоджень.

3.3. Катування – це заподіяння сильного фізичного болю, або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення, або інших насильницьких дій з метою спонукати потерпілого або іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі. Мучення – це дії, пов’язані з тривалим позбавленням людини їжі, пиття, чи тепла, утримання її в шкідливих для здоров’я умовах. У випадках мучення судово-медичний експерт встановлює, чи вплинули вказані дії на стан здоров’я людини.

4. Методичні вказівки.

4.1. Судово-медична експертиза з метою встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться судово-медичним експертом шляхом медичного обстеження потерпілих. Проведення цієї експертизи тільки за медичними документами /історії хвороби, індивідуальні карти амбулаторного хворого тощо/ допускається у виняткових випадках і лише за наявності справжніх повноцінних документів, що містять вичерпні дані про характер ушкоджень, їх клінічний перебіг та інші необхідні відомості. У виключних випадках дозволяється використання копій і виписок, за умови відображення в останніх вичерпних відомостей про ушкодження та їх клінічний перебіг. Ці документи мають право бути засвідчені підписом лікаря і печаткою лікувального закладу.

4.2. Судово-медичний експерт встановлює особу обстежуваного за паспортом чи іншим документом, що його замінює, з фотографією обстежуваного, з’ясовує у нього обставини заподіяння ушкоджень, скарги та, за потребою, інші відомості; ознайомлюється з матеріалами справи і наявними медичними документами, якщо він звертався за медичною допомогою до судово-медичного обстеження, після чого проводить огляд всіх частин тіла обстежуваного з фіксацією всіх наявних тілесних ушкоджень; у разі необхідності обстежуваний направляється на консультацію до спеціалістів необхідного медичного профілю та необхідні інструментальні та лабораторні методи дослідження з наступним наданням їх результатів судово-медичному експерту обстежуваним або представником судово-слідчих органів.

4.3. Якщо експерт не має необхідних медичних документів, він заявляє особі чи органу, що призначив експертизу, клопотання про їх надання.


Примітка. Керівники й лікарі лікувальних закладів зобов’язані надавати судово-медичному експерту при виконанні судово-медичної експертизи /дослідження/ допомогу в проведенні клінічного обстеження та консультацій, здійсненні інструментальних та лабораторних досліджень.

4.4. В необхідних випадках судово-медичний експерт може використовувати відомості досліджень, що проводяться із залученням відповідних спеціалістів, не обстежуючи постраждалого особисто.

У цих випадках у висновку експерта /акті/ зазначається: де, коли і ким досліджувався потерпілий , які результати при цьому отримані і яких висновків дійшов спеціаліст. Підсумки /заключна частина/ складаються експертом з урахуванням вказаних результатів, що викладені письмово.

4.5. Судово-медичний експерт, оцінюючи строки порушення анатомічної цілості тканин і органів та їх функцій, виходить із звичайної їх тривалості, навіть у тих випадках, коли постраждалий не звертався за медичною допомогою. Якщо тривалість цього порушення, що зазначена в наявних медичних документах, не відповідає характеру тілесного ушкодження і не підтверджується об’єктивними відомостями, судово-медичний експерт відзначає цю обставину й встановлює ступінь тяжкості, виходячи із звичайних термінів.


Примітка. Діагноз “забій” не враховується при визначенні ступеня тяжкості, за умови, що він встановлений на основі суб’єктивних факторів і не підтверджується об’єктивними даними медичного характеру.

4.6. Загострення попередніх захворювань після заподіяння тілесного ушкодження, а також інші наслідки ушкодження, що обумовлені не власне характером цього ушкодження, а випадковими обставинами /наприклад, алкогольним сп’янінням, правцем/, індивідуальними особливостями організму /наприклад, гемофілією/, дефектами надання медичної допомоги тощо не повинні враховуватися при визначенні ступеня тяжкості. В таких випадках експерт зобов’язаний вказувати характер причинно-наслідкових зв’язків між ушкодженням і такими наслідками.

Ушкодження хворобливо змінених тканин і органів може бути розцінено за ступенем тяжкості як ушкодження здорових, якщо між цими ушкодженнями і несприятливим кінцем є прямий причинний зв’язок.

4.7. У випадках смерті за наявності тілесних ушкоджень судово-медичний експерт поряд з вирішенням інших питань зобов’язаний встановити наявність чи відсутність причинного зв’язку між ушкодженням і смертю. Якщо в постанові про призначення експертизи міститься питання про ступінь тяжкості ушкоджень, що були виявлені на трупі, судово-медичний експерт зобов’язаний зазначити, чи мають ці ушкодження ознаки тяжкого, середньої тяжкості чи легкого, використовуючи кваліфікуючі ознаки, що викладені у цих Правилах.

Встановлюючи причинний зв’язок між ушкодженням і смертю, судово-медичний експерт не повинен характеризувати тілесні ушкодження як безумовно чи умовно смертельні. У випадках, коли між ушкодженням і смертю є прямий причинний зв’язок, ці ушкодження можуть бути оцінені як смертельні.

4.8. При експертизі тілесних ушкоджень у висновку експерта /акті/ повинні бути відображені:

4.8.1. Вид ушкоджень з медичної точки зору /садно, синець, рана, перелом кістки тощо/, їх локалізація і властивості;

4.8.2. Характер травмуючого предмету, знаряддя чи засобу, яким могли бути спричинені ушкодження, або його слідоутворюючої частини;

4.8.3. Механізм виникнення ушкоджень;

4.8.4. Давність /термін/ спричинення ушкоджень;

4.8.5. Ступінь тяжкості тілесних ушкоджень з посиланням на кваліфікуючу ознаку.

Примітка. Якщо при обстеженні постраждалого експерт виявляє різний механізм виникнення тілесних ушкоджень, він встановлює, чим заподіяне кожне з них; якщо ушкодження мають різну давність, позначає неодноразовість їх нанесення, визначає строки спричинення кожного з ушкоджень і ступінь їх тяжкості.

4.9. Підсумки у висновку експерта та заключна частина у акті повинні бути результатом аналізу відомостей, що встановлені при проведенні експертизи. Вони мають бути детальними і науково обгрунтованими.

Складання підсумків /заключної частини/ що містять попереднє твердження про ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, є неприпустимим.

4.10. У випадках встановлення за об’єктивними медичними відомостями, що тілесне ушкодження було небезпечним для життя чи коли наслідки й кінець ушкодження, що не було небезпечним для життя, не викликають сумнівів, судово-медичний експерт визначає ступінь тяжкості тілесного ушкодження, не очікуючи його кінця.

4.11. При наявності ушкоджень різного ступеня тяжкості експерт не має права визначити цей ступінь “у сукупності” за найбільш тяжким ушкодженням. В таких випадках можливе лише об’єднання однакових за ступенем тяжкості ушкоджень.

4.12. Судово-медичний експерт не встановлює ступінь тяжкості тілесних ушкоджень у випадках :

4.12.1. Невизначеності клінічної картини чи недостатнього клінічного і лабораторного обстеження потерпілого;

4.12.2. Невизначеного кінця ушкодження, що не було небезпечним для життя;

4.12.3. Відмови обстежуваного від додаткового огляду чи явки його на повторне обстеження, якщо це позбавляє експерта можливості правильно визначити характер ушкодження, оцінити його клінічний перебіг і кінець.

4.12.4. Відсутність медичних документів, в тому числі результатів додаткових досліджень, без яких не можна судити про характер ушкоджень.

У таких випадках судово-медичний експерт у своїх підсумках /заключній частині/ викладає причини, що не дозволяють визначити ступінь тяжкості тілесних ушкоджень.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17



Схожі:

Наказ №6 Зареєстровано Міністерством юстиції України 26 липня 1995р за №248/784 Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України iconЗареєстровано міністерством юстиції України Наказ від 02 лютого 2007 р. №28/5 Свідоцтво №19 зміни зареєстровано наказ від " " 2010 року
Конгрес здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Закону України «Про професійних творчих працівників та творчі...
Наказ №6 Зареєстровано Міністерством юстиції України 26 липня 1995р за №248/784 Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України iconПоложення про відомчі заохочувальні відзнаки Міністерства освіти і науки України Наказ Міністерства освіти і науки України від 13 липня 2007 року №605 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 серпня 2007 р за №899/14166
З метою вдосконалення порядку заохочувального відзначення працівників освіти І науки наказую
Наказ №6 Зареєстровано Міністерством юстиції України 26 липня 1995р за №248/784 Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України iconРозпорядження "21" січня 2013р. №14 Про затвердження Статуту комунальної медичної установи "Обласне бюро судово-медичної експертизи"
Україні", згідно з рішенням І – ї сесії обласної ради XXIV скликання від 10 травня 2002р. №13-1/02 "Про доручення голові обласної...
Наказ №6 Зареєстровано Міністерством юстиції України 26 липня 1995р за №248/784 Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України iconНаказ Міністерства внутрішніх справ України від 26 лютого 2009 року n 77 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України від 24 вересня 2008 року n 586 "Про внесення змін...
Наказ №6 Зареєстровано Міністерством юстиції України 26 липня 1995р за №248/784 Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України iconНаказ №172 від 19. 06. 96 м. Київ Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 липня 1996 р за №378/1403 Про затвердження Державних санітарних правил розміщення,
Відповідно до Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" наказую
Наказ №6 Зареєстровано Міністерством юстиції України 26 липня 1995р за №248/784 Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України iconРозпорядження 13 вересня 2012р. №277 Про створення комісії з перевірки комунальної медичної установи "Обласне бюро судово-медичної експертизи"
Відповідно до пункту 18 частини 6 статті 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»
Наказ №6 Зареєстровано Міністерством юстиції України 26 липня 1995р за №248/784 Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України iconНаказ №173 від 19. 06. 96 м. Київ Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 липня 1996 р за №379/1404
Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів
Наказ №6 Зареєстровано Міністерством юстиції України 26 липня 1995р за №248/784 Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України iconНаказ №49 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09. 02. 2011 за №171/18909 Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики
Відповідно до статей 6 та 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та постанови Кабінету Міністрів...
Наказ №6 Зареєстровано Міністерством юстиції України 26 липня 1995р за №248/784 Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України iconНаказ Державної служби автомобільних доріг України від 8 липня 2003 року n 314 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
З метою впорядкування розташування об'єктів сервісу та спеціальних конструкцій на автомобільних дорогах загального користування,...
Наказ №6 Зареєстровано Міністерством юстиції України 26 липня 1995р за №248/784 Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України iconПро застосування Типового положення про атестацію педагогічних працівників
Міністерством освіти і науки України видано наказ від 08. 08. 2013 р. №1135 «Про затвердження Змін до Типового положення про атестацію...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи