Контрольна робота з дисципліни Основи екології. Тема Водні ресурси площа та їх стан в Україні. Забруднення води. Проблеми очистки води. Боротьба з екологічними правопорушеннями icon

Контрольна робота з дисципліни Основи екології. Тема Водні ресурси площа та їх стан в Україні. Забруднення води. Проблеми очистки води. Боротьба з екологічними правопорушеннями




Скачати 284.09 Kb.
НазваКонтрольна робота з дисципліни Основи екології. Тема Водні ресурси площа та їх стан в Україні. Забруднення води. Проблеми очистки води. Боротьба з екологічними правопорушеннями
Дата конвертації28.04.2013
Розмір284.09 Kb.
ТипКонтрольна робота



КОНТРОЛЬНА РОБОТА



з дисципліни Основи екології.


Тема Водні ресурси площа та їх стан в Україні. Забруднення води. Проблеми очистки води. Боротьба з екологічними правопорушеннями.


ЗМІСТ



  1. Вступ.




  1. Водні ресурси площа та їх стан в Україні.

  2. Забруднення води.

  3. Проблеми очистки води.

  4. Боротьба з екологічними правопорушеннями.

  5. Висновок.



ЛІТЕРАТУРА



  1. Навчальний посібник В.С.Джигирей, В.М. Сторожук ,,Основи екології та охорона навколишнього природного середовища” 2001 року.




  1. Навчальний посібник П.В.Білей, Р.А. Яцюк ,,Екологія та охорона навколишнього природного середовища” 2006 року.




  1. Навчальний посібник К.М. Ситник ,,Основи екології” 2001 року.




  1. Навчальний посібник Г.О. Білявський, М.М. Падун ,,Основи загальної екології” 1993 року.




  1. Навчальний посібник О.М. Микитюк, О.З. Злотін ,,Екологія людини” 2000 року.




  1. Навчальний посібник В.В. Копейчиков ,,Правознавство” 2002 року.



ВСТУП

Термін екологія в наш час став широко відомим і загаль­новживаним. На початку століття його знали лише вчені-біологи, а в 60-х роках XX століття, коли розвинулася гло­бальна екологічна криза як криза у відносинах людини з середовищем існування, виник екологічний рух, що набуває все більшого розмаху. Екологію як навчальну дисципліну було введено в середній та вищій школі. На рубежі третього тисячоліття екологічні ідеї набули політичного звучання екологічний імператив став визначати розвиток матеріаль­ного виробництва та культури суспільства в цілому. Еколо­гія стала для всього людства не лише наукою, але й способом мислення, поведінки, реальністю дій. Вона стала однією зі сторін гуманізму, що включає в себе духовність, розуміння єдності людини з природою, високу культуру та інтелект.

Е. Геккель терміном екологія визначив біологічну науку, що вивчає взаємовідносини організмів з оточуючим їх сере­довищем. У наш час цей термін став звичним, і з ним пов'я­зується екологізація сучасних наукових дисциплін. Будь-яка зміна середовища існування є компетенцією екології.

Екологія, постійно збільшуючи набір факторів зовніш­нього середовища, вивчає їх вплив на особини, популяції, на людину. Звідси — прямий зв'язок екології з господарською діяльністю людини, особливо з такими масштабними вироб­ництвами, як енергетика, паливо - та ресурсовидобувні ком­плекси, хімія, транспорт, лісове та сільське господарство тощо.

Одним з найважливіших завдань екології є оптимізація взаємин між людиною, з одного боку, окремими видами та популяціями, екосистемами — з другого. При проведенні досліджень та реалізації практичних заходів у цьому напрям­ку важливим є врахування екологічної значущості та реаль­ної господарської важливості кожного виду, популяції та екосистеми. У зв'язку з цим збереження всіх видів, попу­ляцій та екосистем на нашій планеті вважається екологічно та економічно доцільним, а концепція альтернативно корисних та шкідливих (видів живих істот, популяцій, екосистем) є хибною. Оптимізація співіснування людини з природою повинна супроводжуватися мінімальними втратами врожаю, мінімальними збитками, що завдаються живим організмам та неживій природі, спорудам та пам'ятникам культури, не­допущенням зникнення окремих видів тваринного та рослин­ного світу, запобіганням дискомфорту урбанізованого сере­довища та зростання захворюваності населення. Це може бути досягнуто екологічною регламентацією господарської діяль­ності людини, для здійснення котрої необхідні екологічні знання, переконаність у необхідності рішучих дій у галузі охорони природи та екологічне виховання всього населення. Виникнення на планеті локальних екологічних катастроф зумовлює необхідність розроблення дієвих заходів щодо зни­ження викидів шкідливих речовин в навколишнє середови­ще та його забруднення, створення екологічно ощадних, маловідходних і безвідходних технологій, економії ресурсів.

^ Водні ресурси площа та їх стан в Україні.

Водну мережу України складають басейни Чорного й Азовського морів, та понад 22 тисячі річок загальною довжиною більше 170 тисяч кілометрів. Середня їх густота складає 0,25 кілометрів на квадратний кілометр, переважна більшість річок належить до басейну Чорного та Азовського морів, а 4% несуть свої води до балтійського моря. Водні ресурси формуються переважно за рахунок стоку річок Дніпро, Дністер, Південний Буг, Сіверський Донець, Тиса, на яких створені водосховища з корисним об’ємом 55,1 млрд. м3. Розглянемо екологічні проблеми Дніпра, Дністра, Чорного й Азовського морів.

Дніпро й Дністер — головні водні артерії нашої держави, в басейнах яких проживає майже 80 % населення. Колись Дніпро, одна з найбільших річок Європи, мав чисту воду та стабільну еко­систему, що еволюціонувала й нормально функціонувала протягом тисячоліть, характеризувалася великою біологічною продуктивні­стю, годувала й напувала мільйони людей, що жили в його ба­сейні.

Нині ж через нехтування протягом останніх десятиліть усіх
правил і принципів раціонального природокористування екосисте­ма Дніпра повністю деградована, порушені всі вертикальні та горизонтальні зв'язки між біотичними й абіотичними елементами. Основні причини кризової ситуації, що склалися, такі: спорудження водосховищ на Дніпрі; великомасштабні меліорації; будівництво цілого ряду великих промислових комплексів у басейні;"величезні об'єми водозабору для промисловості й зрошення; колосальні обсяги забруднень. З таких же причин деградувала й екосистема Дністра, де також вимерли цінні види риби, на дні акумулюється дедалі більша кількість теригенних відкладів, важ­ких металів, радіонуклідів, гумусових речовин, еродуються береги.

З Дніпра для потреб промисловості й сільського господарства щорічно відбирають близько 15 млрд м3 води, а в атмосферу ба­сейну щорічно викидається понад 10 млн тон газопилових забруд­нень. Щорічно з різними стоками (дощовими й талими водами) в Дніпро та водосховища потрапляє близько 500 тис. т азотних спо­лук, 40 тис. т фосфорних, 20 тис. т калійних, близько 1 т;ис. т за­ліза, 40 т нікелю, 2 т цинку, 1 т міді, 0,5 т хрому. У басейні Дніпра пра­цюють 5 атомних електростанцій. В стічних водах містяться в надлишко­вій кількості амонійний та азот, нафтопродукти, фенол, солі важких металів та хлорорганічні пестициди. В басейні Сла­вутича діють сім АЕС!

Штучно річковий режим Дніпра трансформовано в озерний, водообмін різко уповільнився, утворилися зони застою (замору), почастішали явища евтрофікації. Крім того, водосховища значно погіршили стан довкілля — піднявся рівень ґрунтових вод далеко від берегів, посилилося засолення грунтів, майже в десять разів збільшився об'єм підземного стоку, а разом з цим — значно зросло забруднення підземних вод, особливо в нижній частині басейну; змінився водно-сольовий режим грунтів у зонах іригації, знизився вміст гумусу; посилилася ерозія берегової зони. Такі ж негативні наслідки характерні й для басейну Дністра. Великої шкоди водам цього басейну завдають дуже брудні стоки з полів, викиди таких концернів, як «Хлорвініл» (м. Калуш), «Укрцемент» (м. Кам'янець-Подільський), «Укрнафтохім» (м. Надвірне), Бурштинська ДРЕС та інши.

Дуже небезпечним явищем є постійне підвищення радіаційної забрудненості донних відкладів Дніпра, особливо — Київського во­досховища, а також швидке накопичення в намулах Дніпродзержинського й Дніпровського водосховищ великих кількостей заліза. ціанідів, хлоридів, хрому, міді, кобальту, свинцю, цинку, кадмію. фенолів, нафтопродуктів.

Втрати від затоплення чорноземів Дніпровських заплав, як підрахували, становлять до 10 млрд гривень щорічно, тоді як усі шість ГЕС на Дніпрі дають прибуток 25—28 млн гривень на рік. Загинули не лише заплавні зообіоценози, Дніпро втратив здатність до са­моочищення.

Наша красуня-Дссна теж потребує термінової й серйозної до­помоги, бо її чисті та цілющі колись води нині «же не відповіда­ють навіть третій категорії класифікації джерел питної води и забруднюються все більше. Найголовнішу роль у цьому відігра­ють Шосткінський хімкомбінат, промпідприємства Чернігова та Сум, Смоленська й Курська АЕС.

У дуже тяжкому екологічному стані перебуває Азовське море, без перебільшення, це — Зона екологічної катастрофи. Якихось 40—50 років тому в ньому виловлювали риби в 35 разів більше, ніж у Чорному морі, в 12 разів більше, ніж у Балтійському.

Тут раніше водилося 114 видів риби, і загальний вилов іноді перевищував 300 тис. т на рік (з них більша частина — цінні по­роди). Нині ж вилови знизився в шість разів, а та риба, що ви­ловлюється, забруднена отрутохімікатами настільки, що споживати її небезпечно. Як і деснянські води, води Азову колись відзнача­лися цілющими якостями, але в результаті антропогенних забруд­нень у 1987 році концентрація в них лише пестицидів зросла в 20 ра­зів. Вміст отрутохімікатів, важких металів в донних відкладах, моря набагато перевищує норми.

Головні причини катастрофи Азовського моря такі: хижацький вилов риби Мінрибгоспом, який розпочався з 50-х років (методом потужного океанічного лову за допомогою вели­чезних тралів, кошелів, механічних драг замість віковічно тради­ційних невеликих сіток, особливих снастей, невеликих карбасів розрахованих на глибини моря 5—8 м);

будівництво гребель і водосховищ на основних, живлячих море ріках (Дон, Кубань), перетворення цих водосховищ на гігантські промислові відстійники, наприклад Цимлянське водосховище пе­ретворилося на азотно-марганцево-нікелєво-кобальтовий відстійник, у водах якого концентрація міді у 12 разів більші ГДК, кад­мію— в 60, нафтопродуктів — у чотири, повно ДДТ у всіх ланках екосистеми, активно розвиваються аміачні замори, синьо-зелені водорості;

інтенсивне впровадження в сусідніх регіонах зрошувального землеробства й рисосіяння замість традиційних культур, що при­звело до інтенсивної хімізації, забруднення грунтів і вод. засолення, з'явилося 1700 водозаборів у басейні Дону, який почав не­додавати щорічно в Азов 6—8 км3 прісної води (Кубань недодає 5—6 км3 щорічно); якби не води Чорного моря, що підтікають у Азов через Керченську протоку, він висох би раніше Аралу;

зростання забруднення довкілля викидами хімічної й металур­гійної промисловості (Маріуполь, Ростов, Таганрог, Камиш-Бурун)—лише Маріуполь викидає близько 800 тис. тон токсикантів на рік;

інтенсивне будівництво на узбережжі й косах моря численних пансіонатів і баз відпочинку, що негайно призвело до активного зростання побутових відходів, каналізаційних стоків у море;

неконтрольоване лавиноподібне зростання зливу пестицидів у море з прилеглих сільськогосподарських масивів та внесення їх у море річками Доном і Кубанню.

Врятувати Азов з величезними труднощами й нитратами ще можливо, якщо вжити таких заходів;

повністю припинити на певний час промисловий лов риби, по­
кінчити з браконьєрством;
довести до оптимальних об'ємів річковий стік;
звести до мінімуму обсяг забруднень морських вод промисловими й сільськогосподарськими відходами (перейти на нові технології виробництва та господарювання);

зменшити, згідно з екологічною ємністю узбережжя, кількість рекреаційних баз, відремонтувати каналізаційну мережу.

Екологічна ситуація в басейні Чорного моря не набагато кра­ща.

Поки що рятують його розміри й глибина. Як уже згадувало­ся, й у цей басейн водами Дніпра, Південного Бугу, Дністра, Ду­наю щорічно вносяться мільйони кубометрів забруднених десятка­ми токсикантів стоків. Мають місце величезні обсяги забруднень" шельфових зон побутовими, каналізаційними стоками, пов'язаними з індустрією туризму й рекреації. Через це останні роки десятки разів закривалися пляжі Ялти, Феодосії, Євпаторії, Алушти, Оде­си. Саме внаслідок великих обсягів брудного теригенного зносу в прибережних районах північно-західної частини Чорного моря дедалі частіше виникають зони замору. У цьому ж ре­гіоні в зв'язку з розробкою підводних нафтогазових родовищ по­чалося активне забруднення води нафтопродуктами.

Протягом останніх років значно підвищився у водах моря й донних відкладах вміст радіонуклідів. Через порушення регіо­нального гідродинамічного, гідрохімічного й теплового балансу водних мас моря поступово піднімається верхня межа насичених сірководнем глибинних вод моря. Нині вона знаходиться вже на глибинах 80-110 м (раніше — на глибинах 150—200 м). За отриманими індексами забрудненості оцінювали якісній стан води за ступенем забрудненості: допустима (індекси 0—5), помірна (5—10), під­вищена (10—15), висока (15—20) і дуже висока (понад 20). Вода з допус­тимим рівнем забрудненості (індекс 0—5) характеризується як чиста і мо­же використовуватися без обмеження, У разі вживання води з по­мірним забрудненням, що характеризується як умовно чиста, існує ризик несприятливого її впливу на стан здоров'я людей. Решта градацій гігієнічної оцінки характеризують її як забруднену і непридатну для вжи­вання.

Різко погіршилася ситуація в Дніпровському й Дністровському лиманах, Каламітській і Каркінітській затоках, кризовою вона стала в Сасикському водосховищі. Велику небезпеку становлять припортові потужні заводи й Південний порт поблизу Одеси, де виробляються та концентруються великі об'єми рідкого аміаку, функціонує потужний аміакопровід Одеса — Тольятті. Це дуже отруйна речовина перевозиться танкерами ємністю до.50—12 тис. тон. Аварія на заводі, в порту чи на такому танкері призведе до дуже тяжких екологічних і економічних наслідків.

До екологічних бід водних екосистем України з травня 1985 року додалася ще одна — зростання забруднення радіонуклідами вод, Дніпровського басейну й морів.

Як нині стало відомо, жодна катастрофа XX ст. не мала таких тяжких екологічних наслідків, як чорнобильська. Це трагедія не регіонального чи національного, а глобального масштабу. В ре­зультаті катастрофи вже загинуло багато тисяч людей (10 тис. з 100 тис., які брали участь у ліквідації аварії). Колективну дозу опромінення нині визначено в 20 мли людино-бср ліше в момент ліквідації аварії.

У водах Дніпра, Прип'яті, Київського водосховища концентра­ції радіонуклідів і через шість років після аварії були в 10—100 разів вищими, ніж до аварії, а в донних відкладах, особливо му­лових, збагачених органікою, накопичилася величезна кількість радіоактивного бруду. Вважають, що в грунті заплав і дна водойм 30-кілометрової зони накопичилося близько 14400 Ки цезію-137, 7360 стронцію-90, 250 Ки плутонію, а в Київському водосховищі назбиралося вже понад 60 млн тон радіоактивного мулу (в ньому — понад 2000 Ки цезію-137).

Загалом для водомірних постів України переважають помірно забруд­нені води, тобто умовно чисті. Екологічно чиста вода виявлена в Закар­патській, у південній частині Вінницької, на південному сході Харківській та заході Одеської областей, а також у південно-західній частині Автономної Республіки Крим. Підвищена забрудненість води відмічена у Львів­ській, Одеській, Запорізькій, Дніпропетровській та Донецькій областях. Висока забрудненість води — в північній частині Донецької області і дуже висока — на значній території Херсонської області. Малі річки забруднені значно більше; ніж великі. Вони мають невисо­ку стійкість і низький потенціал самоочищення. Отже, швидшими темпами деградують малі річки. Забруднення поверхневих вод значною мірою впливає на якість підземних вод. Найбільш незадовільний якісний стан підземних вод на Півдні України: в Одеській, Миколаївській, Херсонській і Запорізькій областях та Автономній Республіці Крим.


^ Забруднення води.


Для оцінювання природних вод існують певні показни­ки, головними серед яких є гігієнічні ГДК (гранично допус­тимі концентрації), їх дотримання забезпечує нормальний стан здоров'я населення і сприятливі умови для санітарно-побутового використання. Вони також є критеріями ефектив­ності заходів з охорони водойм від забруднення, а також сти­мулами прогресу в галузі промислової технології. Ці гігієнічні нормативи використовуються також для оцінки комплекс­ного забруднення поверхневих вод. Вони визначалися з ура­хуванням запаху, кількості завислих речовин, прозорості, ко­льору, окислюваності, змісту розчинного кисню, біологічної потреби кисню (БПК), щільного залишку, кількості солей, хлоридів, фенолів, нафтопродуктів, жорсткості тощо.

Аналіз ситуації показав, що малі річки України забруд­нені більше, ніж великі. Це пояснюється не тільки їхньою малою водністю, але й недостатньою охороною. Найбільш забруднені Південний Буг, річки Донецької і Луганської обла­стей, Чорноморського узбережжя півдня України.

Щороку до водоймищ України потрапляє 5 млн тонн со­лей і значна частина стоків від тваринницьких комплексів. Майже половина мінеральних добрив і отрутохімікатів зми­вається з полів у ріки. В таблицє 1 проілюстровано обсяги скидання забруднених зворотних вод у природні поверхневі об'єкти за регіонами.

^ Таблиця 1. Скидання забруднених зворотних вод у природні поверхневі об'єкти за регіонами у 2003 р.

Адміністративне

утворення

Всього

У тому числі

Частка у загальному обсязі скидання зворотних вод, відсотків

Без очищення

Недостатньо

очищення

Україна

2948

804

2144

31

Автономна Республіка Крим

30

10

20

7

Області

Вінницька

51

6

45

55

Волинська

4

0

4

7

Дніпропетровська

664

200

464

44

Донецька

745

130

615

44

Житомирська

28

3

25

43

Закарпатська

13

1

12

25

Запорізька

403

240

163

36

Івано-Франківська

41

4

37

48

Київська

32

20

12

4

Кіровоградська

46

0

46

0

Луганська

280

39

241

66

Львівська

83

3

80

28

Миколаївська

79

36

43

73

Одеська

210

53

157

77

Полтавська

12

1

11

6

Рівненська

31

2

29

32

Сумська

13

0

13

0

Тернопільська

4

1

3

6

Харківська

18

10

8

5

Херсонська

28

1

27

25

Хмельницька

8

0

8

0

Черкаська

27

8

19

12

м. Севастополь

27

4

23

44

м. Київ

26

26

0

3

Чернігівська

35

0

35

0

Рівень очищення води надзвичайно низький. Існуючі очисні споруди навіть при біологічному очищенні вилучають лише 10— 40 % неорганічних речовин (40 % азоту, ЗО % фосфору, 20 % калію) і практично не вилучають солі важких металів. У басейні Дніпра — найбільшої водної артерії країни - крім Чорнобильської атомної електростанції діють також Запорізька, Південноукраїнська, Хмельницька, Рівненська Курська і Смоленська АЕС. Через греблі косяки осетрових риб не можуть піднятися на свої природні нерестилища.

У Дніпро щорічно скидається 370 млн кубометрів забруд­нених стоків, або 14 % від їх обсягу по країні.

Значна частина річного стоку Дніпра використовується промисловими підприємствами при. гранично допустимих 20 %. Це дуже знижує якість води, а також рибопродуктивність і може призвести до втрати Дніпра як постачальни­ка питної води

36 мільйонів жителів України, що споживають води Дніпра, можуть залишитися без питної води вже в цьому столітті. Наслідки забруднення водного середовища можуть бути дуже різноманітними для здоров'я людини. Шкоди можуть завдати такі поширені забруднювачі як фторо - хлоро- і фосфорорганічних забруднювачі, нітрати, нітрити, нітро­сполуки, пестициди, гербіциди тощо.

Ці та інші негативні явища відбуваються на тлі низьких запасів води в Україні, які складають 97,3 куб. км (у мало­водні роки — 66 куб. км). Дефіцит води в Україні вже зараз складає 4 млрд кубометрів.

Деградація, висихання малих річок невідворотно призве­де до деградації великих рік, тому проблема їхнього збере­ження й оздоровлення є однією з найгостріших для нашої молодої держави.

У країні проводиться значна робота з охорони вод від забруднення. Розробляються схеми комплексного викори­стання і охорони вод, згідно з цими схемами здійснюється вибір ділянок під будівництво об'єктів, кожен проект будів­ництва і реконструкції промислових та інших об'єктів про­ходить екологічну експертизу.

Що стосується очищення стічних вод, то в Україні діє понад 2,8 тис. очисних споруд з самостійним випусканням стіч­них вод у водні об'єкти. Серед них споруд біологічного очищення — 60 %, механічного — 35 % і фізико-хімічного — 5 %. Понад 300 міст мають споруди повного біологічного очищення.

З метою охорони вод від забруднення потрібно пришвид­шити введення нового порядку лімітування скидів, плати за скиди забруднюючих речовин. Джерела забруднення води.

Речовини, котрі викликають порушення якості води, називаються забруднюючими. Поряд, з фізичними та хімічними забруднювачами, мають місце теплове та мікробне забруднення води.

Стічні води котелень містять пом'якшувачі, продукти корозії. Наявність на поверхні води масел, нафти погіршує обмінні процеси, знижує вміст кисню у воді, що призводить до загибелі риб. Один літр нафти забруднює до 12 м2 поверхні води водоймища. Якщо вміст нафтопродуктів складає понад 200 мг/м3, порушується зоологічна рівновага водних об'єктів. Синтетичні поверхнево активні речовини згубно впливають на розвиток фітопланктону. Свинець, ртуть, кадмій, нікель, цинк, марганець, потрапивши у воду, роблять її токсичною, що призводить не лише до загибелі зоопланктону, але й завдає шкоди здоров'ю людей. Стічні води гальванічних дільниць за металами перевищують ГДК в 2000—5000 разів. Пестициди, що потрапляють у воду при обробці лісопосадок, садів, городів, негативно впливають на живі організми та людей, котрі споживають таку воду. Великої шкоди водним об'єктам завдає будівництво мостів та інших споруд на річках.

Господарсько-побутові стоки призводять до біологічного забруднення води, що може викликати кишково-шлункові захворювання (холеру, тиф) та захворювання печінки (гепатит). Особливо небезпечні стічні води пунктів санітарної обробки білизни та спецодягу, стоки від лікарень, побутові стоки, котрі, потрапивши у воду, можуть викликати різні глистові захворювання (аскаридоз, ехінокок тощо). Органічні забруднення часто призводять до не передбачуваних процесів — зв'язування кисню у воді, загибелі живих організмів та фітопланктону. Надлишки фосфору та азоту у воді призводять до її цвітіння та порушення біологічної рівноваги у водоймах.

Радіоактивні речовини, потрапляючи до води, викликають ії іонізацію, що несприятливо відбивається на розвитку живих організмів. Більш того, фітопланктон та риби здатні засвоювати велику кількість радіоактивних речовин та накопичувати їх у своєму організмі. Споживання такої риби небезпечне для здоров'я людей.

Водні об'єкти з допустимим ступенем забруднення можуть використовуватися для всіх видів водокористування без обмежень; з помірним ступенем забруднення, використовуються лише для культурно-побутового водокористування; з високим ступенем забруднення — небезпечні для будь-якого виду водокористування. Водні об'єкти з надзвичайно високим ступенем забруднення непридатні для всіх видів водокористування.

Гранично допустимі скиди (ГДС) речовин у водні об'єкти характеризуються максимально допустимою масою речовин, котрі можуть бути відведені у встановленому режимі в даному пункті за одиницю часу з метою забезпечення норм якості води в контрольному пункті. ГДС встановлюється з врахуванням ГДК шкідливих речовин в місцях.

Контроль якості води.

Вода характеризується складом та властивостями, котрі визначають її придатність для конкретних видів водокористування. Оцінка;якості води здійснюється за ознаками, котрі вибираються та нормуються в залежності від виду водокористування. В якості лімітуючої вибирається ознака, що характеризується найменшою нешкідливою концентрацією речовини у воді. Узагальнена числова оцінка якості води здійснюється за індексом, котрий є сукупністю основних показників за видами водо­користування. Якість, склад та властивості води у водоймах регламентуються гігієнічними вимогами та санітарними нормами.

Для гігієнічної оцінки води використовують наступні показники:

—кількість завислих речовин;

  • кількість плаваючих речовин;

  • температура;

  • водневий показник рН;

  • мінеральний склад;

— розчинений кисень;

— біологічно повне споживання кисню(БПК повне);

  • хімічне споживання кисню (ХСК);

  • наявність збудників захворювань;

  • кількість лактозопозитивних кишкових паличок (ЛКП);
    — кількість каліфагів у бляшкоутворюючих одиницях;

  • наявність життєздатних яєць гельмінтів та найпростіших кишкових;

  • кількість хімічних речовин.

Для санітарної оцінки води використовуються показники:

  • гранично допустимі концентрації речовин у воді;

  • орієнтовно допустимі рівні речовин у воді (ОДР):

— лімітуючи ознаки шкідливості (санітарно-токсикологічна,
загальносанітарна, органолептична з розшифруванням властивостей: запаху,
впливу на колір, утворення піни та плівки, присмак);

— клас небезпеки речовин.

Крім державного контролю, стан води контролюється підприємствами, котрі використовують воду та скидають стоки у водоймища. Для. цього на підприємствах при заводських або спеціальних лабораторіях створюються пости, обладнані необхідною апаратурою для проведення аналізів. При проведенні контролю за станом вод та стоків використовуються фізичні, хімічні, біологічні та органолептичні методи.

Фізичні методи використовуються для визначення прозорості. каламутності, кількості завислих часток та провідності води та стоків;.

Кількість завислих часток визначається за допомогою мембранних їм паперових фільтрів, через котрі пропускається проба об'ємом 100—500 мл. Прозорість, каламутність визначаються за допомогою приладів або органолептичним порівнянням взірців.

Хімічні методи використовуються для визначення кислотності, лужності у воді металів, солей, органічних та синтетичних речовин.

Бактеріальний аналіз виконується за спеціальними методиками в лабораторіях санітарно-епідеміологічних станцій. Заслуговує на увагу контроль забрудненості за допомогою бактерій — біотестування. Деякі бактерії при появі забруднень починають світитися. Чим більше у води токсичних речовин, тим сильніше світяться бактерії.

^ Самоочищення води.

У природних водоймах, розташованих далеко від населених пунктів, розвиваються типові для певних місцевостей біоценози: водорості, бакте­рії, гриби, найпростіші, вищі, рослини й тварини. Ці біоценози перебува­ють у певній біологічній рівновазі, властивій даним кліматичним та еко­логічним умовам. Стічні води, що потрапляють до водойм, призводять до зміни умов середовища і біологічного складу. Якщо хімічний склад та інші властивості стічних вод сталі, у водоймі складається співтовариство організмів, що відповідає новим екологічним умовам. Різні групи організ­мів поетапно розкладають органічні речовини. У результаті складних біо­хімічних процесів бактерії та інші мікроорганізми розкладають вуглево­ди, білки та жири на простіші сполуки. Кінцевими продуктами є міне­ральні солі (сульфати, нітрати, фосфати), гази (вуглекислий газ, водень, аміак) і вода. Ці сполуки споживають із води водорості та вищі рослини. Водорості за наявності сонячного випромінювання за­своюють вуглекислий газ і виділяють кисень, який використовується для окиснення органічних сполук.

Дуже важливу роль у процесі самоочищення відіграють нижчі види тварин: найпростіші одноклітинні та ракоподібні. Вони живляться водо­ростями, грибами й бактеріями, запобігаючи надмірному розвитку остан­ніх і можливості вторинного забруднення. Дрібні тварини поїдаються рибами, а риба використовується в їжу людиною та більшими тварина­ми. Так замикається ланцюг біологічних змін, пов'язаних із самоочищен­ням водойм. Якщо розкладання органічних речовин відбувається повніс­тю, а його продукти використовуються для побудови нової органічної матерії, надлишок її постійно видаляється з води. У водоймі встановлю­ється біологічна рівновага, наслідком якої є чиста вода.

Однією з найважливіших умов, необхідних для перебігу біологічних та біохімічних процесів у напрямку самоочищення води, є наявність у ній розчиненого кисню. Якщо кількість кисню достатня для біологічних пе­ретворень органічних забруднень, процес самоочищення води відбувається безперервно з підтриманням у середовищі достатнього вмісту кисню. Якщо ж кисню у воді міститься недостатньо, його може не вистачити для під­тримання життєвих процесів: аеробне середовище в такому разі перетворю­ється на анаеробне. Органічні сполуки замість окиснення зазнають ана­еробного розкладання з виділенням гідрогенсульфіду, метану, водню, ок­сиду карбону (IV), що призводить до вторинного забруднення водойми.

Швидкість біологічних процесів у водоймі залежить від багатьох факторів. Так, з підвищенням температури вона зростає, що супроводжуєть­ся швидшою витратою кисню у водоймі. Це спричинює певну небезпеку для водойм у разі скидання в них значної кількості стічних вод улітку або теплих стоків. Влітку кисень витрачається значно швидше, ніж узимку. Евтрофікація водоймищ .

Стічні води з сільськогосподарських полів і тваринницьких ферм та деякі промислові містять у своєму складі багато біогенних речовин — органічних сполук нітрогену та фосфору. Багато азоту і фосфору міститься в побутових стічних водах. В них міститься (в грамах на людину за добу): сполук нітрогену (в перерахунку на М) — 7—8 ; фосфору (в перерахунку на Р) — 1,5—1,8; калію (в перерахунку на К) —- 3. Зростання вмісту біо­генних елементів, особливо фосфатів, у ріках, озерах та інших водоймах спричинює інтенсивний розвиток синьозелених та деяких інших водо­ростей («цвітіння» водойм). Це супроводжується різким зниженням вміс­ту у воді кисню. Вода стає непридатною для життя, гинуть риба та інші водяні тварини. У водоймах починають переважати анаеробні процеси. Цей процес називають евтрофікацією. Евтрофікація вод — накопичення у водоймах органічних речовин під впливом антропогенних факторів (за­бруднення стічними водами) або з природних причин. Підвищення біо­логічної продуктивності екосистеми відбувається внаслідок збагачення її поживними речовинами (фосфором, азотом та інші). Природна евтрофікація спостерігається тисячоліттями, а антропогенна настає набагато швид­ше, особливо у водоймах з уповільненим обміном води — озерах, став­ках, водосховищах тощо. Евтрофікація вод — процес оборотний. Ефек­тивними засобами боротьби з евтрофікацією вод є припинення надходжен­ня біогенних елементів у водойми, очищення стічних вод, агротехнічні й лісогосподарські заходи, що зменшують винесення біогенних речовин з площі водозабору, і збагачення киснем води. Організаційні заходи зводяться до попередження скидання стічних вод у водойми без їх очищення. Технічні заходи передбачають очищення стічних вод. повторне використання стічних вод для технічних потреб та поливу, створення обортних та замкнених систем водокористування, вдосконалення технологічних процесів на підприємствах у напрямку скорочення надходження забруднень у стоки, перехід на безвідходні технології, скорочення забруднення територій нафтопродуктами, котрі зі зливовими стоками можуть потрапляти до водойм.

Очищення стічних под на підприємствах може здійснюватися за однією з наступних схем: очищення стічних вод на заводських очисних спорудах; очищення стічних вод після їх забруднення на заводських, а потім
на міських очисних спорудах з подальшим спуском у водойми; безперервне очищення промислових вод та розчинів на локальних очисних спорудах протягом певного часу, після чого вони передаються на регенерацію, після регенерації повертаються в оборот і лише після з'ясування неможливості регенерації усереднюються і передаються на заводські очисні споруди та утилізуються.

Способи очищення забруднених промислових вод можна об'єднати в наступні групи: механічні, фізичні, фізико-мсханічні, хімічні, фізико-хімічні, біологічні, комплексні.

^ Способи очищення стоків та вод і їх класифікація..

1)механічний - подрібнення, розділення, дистиляція, усереднення, вилучення, уловлювання, відстоювання, фільтрація;

2)фізичний – випаровування, виморожування, магнітна та електромагнітна обробка;

3)хімічні – окислення, нейтралізація, відновлення;

4)біологічні – озонування, хлорування, опромінювання, нагрівання, біологічна обробка;

5)фізіко-механічна – флотація, зворотний осмос, ультрафільтрація, електроосмос;

6)фізико-хімічний – коагуляція, флокуляція, сорбція, екстракція, іонний обмін;

7)комплекснє.

^ Механічні способи очищення застосовуються для очищення стоків від твердих та масляних забруднень. Механічне очищення здійснюється одним з наступних методів:

•— подрібнення великих за розміром забруднень v менші за допомогою механічних пристроїв;

  • відстоювання забруднень зі стоків за допомогою нафтовловлювачів,
    та інших відстійників;

  • розділення води та забруднювачів за допомогою центрифуг та
    гідроциклонів;

  • усереднення стоків чистою водою з метою зниження концентрації
    шкідливих речовин та домішок до рівня, при котрому стоки можна скидати
    у водойми або в каналізацію;

  • вилучення механічних домішок за допомогою елеваторів, решіток.
    скребків та інших пристроїв;

— фільтрування стоків через сітки, сита, спеціальні фільтри.
а найчастіше — шляхом пропускання їх через пісок:

— освітлення води шляхом пропускання її через пісок або спеціальні
пристрої, наповнені композиціями або мінералами, здатними поглинати
завислі частки;

Вибір схеми очищення коди від завислих часток та нафтопродуктів залежить від виду та кількості забруднень, необхідного ступеня очищення.

^ Фізико-механічні способи очищення стоків га води базуються на флотації, мембранних методах очищення, азотропній відгонці.

Флотація — процес молекулярного прилипання частинок забруднень до поверхні розподілу двох фаз. Процес очищення СПАР, нафтопродуктів, волокнистих матеріалів флотацією полягає в утворенні системи "частинки забруднень — бульбашки повітря", котра спливає на поверхню та утилізується. За принципом дії флотаційні установки класифікуються наступним чином:

— флотація з механічним диспергуванням повітря;

— флотація з подачею повітря через пористі матеріали:

  • електрофлотація;

  • біологічна флотація.

^ Боротьба з екологічними правопорушеннями.

Водний кодекс України регулює правові відносини з ме­тою .забезпечення збереження, наукового обгрунтування, ра­ціонального використання вод для потреб населення і галу­зей економіки,, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідли­вим діям вод і ліквідації їхніх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водовикористання. Водний фонд України включає всі води (водні об'єкти) на території Украї­ни. До нього належать: поверхневі води, природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) й канали; підземні води та джерела; внут­рішні морські води й територіальне море.

Усі спори з питань використання та охорони вод і відтво­рення водних ресурсів розглядаються державними органами охорони навколишнього природного середовища, водного господарства, геології, місцевими радами народних депутатів, судом, арбітражним судом або третейським судом у порядку, встановленому законодавством.

Порушення водного законодавства тягне за собою дис­циплінарну, адміністративну, Цивільно-правову чи Кримі­нальну відповідальність згідно із законодавством України.

Висновок.


Екологія є базою співпраці фахівців усіх напрямів: нату­ралістів та інженерів, експериментаторів та вчених-теоретиків, біологів, математиків, медиків, метеорологів, для кот­рих екологічні знання є життєво необхідними. Набуття кож­ною людиною екологічних знань буде сприяти дбайливому ставленню до природи, збереженню її, зменшенню кількості й сили ударів з боку природи у відповідь на бездумне ставлення людини до неї. У наші дні все більше людей беруть участь у діяльності, спрямованій на охорону навколишнього природ­ного середовища, а екологія стає все більш важливою для життя людини та її існування на планеті.



Схожі:

Контрольна робота з дисципліни Основи екології. Тема Водні ресурси площа та їх стан в Україні. Забруднення води. Проблеми очистки води. Боротьба з екологічними правопорушеннями iconКонтрольна робота Тема: Гідросфера землі та її значення для людського суспільства; Вимоги до якості води
Промислові підприємства скидають стічні води прямо в ріки. Стоки з полів також надходять у ріки й озера. Забруднюються і підземні...
Контрольна робота з дисципліни Основи екології. Тема Водні ресурси площа та їх стан в Україні. Забруднення води. Проблеми очистки води. Боротьба з екологічними правопорушеннями iconКонтрольна робота Тема: Гідросфера землі та її значення для людського суспільства; Вимоги до якості води
Промислові підприємства скидають стічні води прямо в ріки. Стоки з полів також надходять у ріки й озера. Забруднюються і підземні...
Контрольна робота з дисципліни Основи екології. Тема Водні ресурси площа та їх стан в Україні. Забруднення води. Проблеми очистки води. Боротьба з екологічними правопорушеннями iconКласифікація природних ресурсів. Мінеральні, водні, земельні, кліматичні ресурси
До природних ресурсів належать: сприятливі кліматичні умови (енергія Сонця, вітру, води), грунти, рослини, тварини, мінеральна сировина,...
Контрольна робота з дисципліни Основи екології. Тема Водні ресурси площа та їх стан в Україні. Забруднення води. Проблеми очистки води. Боротьба з екологічними правопорушеннями iconРеферат на тему: Водні ресурси світу. Світовий океан, поверхневі та підземні води
Площа Світового океану становить 361 млн км3, або 71 земної поверхні. В ньому зосереджено понад 1370 млн км3 води, тобто 96,5% об'єму...
Контрольна робота з дисципліни Основи екології. Тема Водні ресурси площа та їх стан в Україні. Забруднення води. Проблеми очистки води. Боротьба з екологічними правопорушеннями iconРеферат на тему: рекреаційні ресурси світу природні ресурси світу великі й різноманітні. До них
До природних ресурсів належать: сприятливі кліматичні умови (енергія сонця, вітру, води), грунти, рослини, тварини, мінеральна сировина,...
Контрольна робота з дисципліни Основи екології. Тема Водні ресурси площа та їх стан в Україні. Забруднення води. Проблеми очистки води. Боротьба з екологічними правопорушеннями iconКонтрольна робота для 7 класу Характер взаємодії молекул у тілі такий: А. Молекули тільки притягуються
У мензурку налито 150мл води. Коли у неї опустили кусок заліза, то рівень води піднявся до риски, позначеної числом 250. Який об’єм...
Контрольна робота з дисципліни Основи екології. Тема Водні ресурси площа та їх стан в Україні. Забруднення води. Проблеми очистки води. Боротьба з екологічними правопорушеннями iconЗавдання l (шкільного) туру олімпіади з фізики
...
Контрольна робота з дисципліни Основи екології. Тема Водні ресурси площа та їх стан в Україні. Забруднення води. Проблеми очистки води. Боротьба з екологічними правопорушеннями iconАнтропогенний вплив на навколишнє середовище
Вони викидають сполуки сірки, вуглецю та азоту, споживають велику кількість води. Стічні води теплових електростанцій забруднені...
Контрольна робота з дисципліни Основи екології. Тема Водні ресурси площа та їх стан в Україні. Забруднення води. Проблеми очистки води. Боротьба з екологічними правопорушеннями iconДля спрощення математичних розрахунків проведемо такі міркування
Нехай маса першої порції води, початкова температура води у відрі. Тоді на нагрівання цієї води затратиться кількість теплоти протягом...
Контрольна робота з дисципліни Основи екології. Тема Водні ресурси площа та їх стан в Україні. Забруднення води. Проблеми очистки води. Боротьба з екологічними правопорушеннями iconЛабораторна робота №1 тема: Основи роботи в локальних мережах Windows. Мережеві ресурси мета: Вивчення способів доступу до мережевих ресурсів. Ознайомлення з мережевими можливостями Windows
Лабораторна робота №1 тема: Основи роботи в локальних мережах Windows. Мережеві ресурси
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи