Тема Основні виробничі фонди icon

Тема Основні виробничі фонди




Скачати 248.49 Kb.
НазваТема Основні виробничі фонди
Дата конвертації04.12.2012
Розмір248.49 Kb.
ТипДокументи
джерело

Тема 6. Основні виробничі фонди



6.1. Економічна сутність і роль основних виробничих фондів

Економічні суб’єкти не можуть здійснювати виробничу діяльність без використання певних ресурсів (метеріальних, трудових, інормаційних, фінансових). Велике ресурсне значення мають засоби виробництва.

Засоби виробництва – це сукупність усіх матеріальних елементів, що беруть участь у процесі виготовлення продукції. Вони поділяються на засоби праці (верстати, машини, печі тощо) і предмети праці (матеріали, напівфабрикати).

Засоби виробництва, виражені у вартісній формі, називають виробничими фондами підприємства. Засоби праці складають речовий зміст основних виробничих фондів, предмети праці – оборотних виробничих фондів (рис 6.1).




Рис. 6.1. Склад фондів підприємства.


Можна виділити три принципові відмінності між основними і обіговими фондами (таблиця).

Таблиця 6.1

Характерні ознаки основних і обігових фондів

Характеристика

Основні фонди

Оборотні фонди

Збереження виробничої форми у виробничому процесі

Зберігають

Змінюють

Кількість виробничих циклів, у яких бере участь даний фактор

Багато

Один

Характер перенесення своєї вартості на готову продукцію

Частинами

Повністю

Отже, основні фонди (ОФ) – це частина засобів виробництва, що зберігають свою оречевлену форму, беруть участь у багатьох виробничих циклах і переносять свою варстість у собіварстість готової продукції частинами в міру спрацьовування.

Згідно із законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» основні фонди – це матеріальні цінності, які використовуються у виробничій діяльності протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, вартість яких перевищує 1000 грн (без урахування ПДВ) і поступово зменшується у зв’язку із їх фізичним і моральним старінням.

Залежно від характеру участі основних фондів у процесі виробництва розрізняють виробничі й невиробничі основні фонди. Основні виробничі фонди (ОВФ) функціонують у= сфері матеріального виробництва, невиробничі – задовольняють побутові й культурні потреби працівників (житлові будинки, дитячі садки, клуби, пансіонати, що знаходяться на балансі підприємства).


^ 6.2. Класифікація і структура основних фондів

Для обліку основних фондів, визначення і планування їх структури, розрахунку норм амортизаційних відрахувань необхідно їх класифікувати.

Після введення Національних стандартів бухобліку (01.01.2000) в Україні для бухгалтерського та податкового обліку існують дві різні класифікації основних фондів, кожна з яких побудована на власних принципах.

При класифікації основних фондів у бухгалтерському обліку виокремлюються такі підрозділи:

1. Основні засоби:

  • земельні ділянки;

  • капітальні витрати на покращання земель;

  • будинки, споруди і передавальні пристрої;

  • машини та обладнання;

  • транспортні засоби;

  • інструменти, пристрої, інвентар;

  • худоба;

  • багаторічні насадження.

  • інші основні засоби.

2. Інші позаобігові матеріальні активи:

  • бібліотечні фонди;

  • малоцінні матеріальні активи (спецінструмент, спецінвентар);

  • тимчасові споруди;

  • природні ресурси;

  • інвентарна тара;

  • предмети прокату;

  • інші позаобігові матеріальні активи.

Класифікація основних засобів в податковому обліку застосовується для визначення норм амортизаційних відрахувань і буде детально розглянута в підрозділі 6.5.

До введення нових стандартів бухобліку існувала дещо інша класифікація основних фондів за призначенням:

  1. будівлі – архітектурні об’єкти, призначені для створення необхідних умов праці (корпуси цехів, депо, гаражі, складські приміщення тощо);

  2. споруди – інженерно-технічні об’єкти, призначені для виконання певних технологічних функцій, необхідних для виробництва (естакади, резервуари, атомобільні шляхи, мости, тощо);

  3. передавальні пристрої – пристрої, за допомогою яких передають енергію різних видів, а також рідкі й газоподібні речовини (нафто- і газопроводи, лінії звязку, електромережі, водоводи тощо);

  4. машини і обладнання;

  5. транспортні засоби;

  6. інструменти;

  7. виробничий інвентар;

  8. господарський інвентар;

  9. інші основні фонди.

За ступенем впливу на предмети праці основні фонди поділяють на активні й пасивні. Активні ОВФ – фонди, які в процесі виробництва безпосередньо впливають на предмет праці, змінюючи його. Пасивні ОВФ безпосередньо не впливають на предмет праці, а створюють необхідні умови для нормального перебігу процесу виробництва.

Для аналізу якісного стану ОФ необхідно знати їх структуру.

Структура ОВФ – це співвідношення вартості різних груп (видів) у їх загальній вартості.

Розрізняють виробничу, технологічну і вікову структури ОВФ.

Найважливішим показником виробничої структури ОВФ є частка активних фондів в їх загальній вартості. При порівнянні різних виробництв найбільш раціональна структура буде на тому виробництві, де вища частка активних ОВФ.

Технологічна структура характеризує розподіл ОВФ за структурними підрозділами підприємства в процентному вираженні від їх загальної вартості.

Вікова структура характеризує розподіл ОВФ за віковими групами

Структура ОВФ різних галузей і підприємств залежить від ряду факторів: складності продукції, типу виробництва, особливостей техпроцесів.
^

6.3. Оцінка і облік основних виробничих фондів


Оцінка основних фондів підприємства є грошовим вираженням їх вартості.

У зв'язку із тривалим функціонуванням і поступовим зношуванням засобів праці, постійною зміною умов їх відтворення існує кілька типів оцінки основних фондів: первісна, відновна, залишкова, ліквідаційна і балансова вартість основних фондів.

^ Первісна вартість основних фондів — це фактичні витрати на створення, придбання ОВФ, їх постачання і монтаж у цінах того року, в якому ці витрати були здійснені. Наприклад, нове виробниче приміщення зараховують на баланс підприємства за кошторисною вартістю його будівництва; первісна вартість будь-якого виробничого устаткування, крім оптової ціни, включає витрати на його транспортування й установку на місці використання.

^ Відновна вартість основних фондів — це вартість їх відтворення за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за сучасними цінами. Переоцінка проводиться періодично. Вона здійснюється в наступних випадках:

  • у разі придбання / продажу раніше придбанних основних фондів,

  • у виадку визначення реальної вартості основних фондів, при зміні форм власності, ліквідації підприємства або встановленні залогової вартості.

^ Залишкова вартість основних фондів характеризує реальну їх вартість, іще не перенесену на вартість виготовленої продукції (виконаної роботи, наданої послуги). Вона є розрахункова величина і визначається як різниця між повною первісною (відновленою) вартістю і накопиченою на момент обчислення сумою спрацювання основних фондів.

^ Ліквідаційна вартість – сума коштів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) елементу основних фондів після закінчення терміну його корисного використання, після врахування очікуваних витрат, повязаних із ліквідацією.

^ Балансова вартість групи основних фондів підприємства на початок розрахункового року (БВ) обчислюється за формулою

БВоф = БВо + Вноф + Вкр + Врек - Вв - АВо,

(6.1)

де БВо — балансова вартість групи основних фондів на початок року, що передував звітному;

Вноф — витрати на придбання нових основних фондів;

Вкр — вартість здійснення капітального ремонту основних фондів;

Врек — витрати на реконструкцію виробничих приміщень і модернізацію устаткування;

Вв — вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом року, що передував звітному;

АВо — сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у році, що передував звітному.

^ Для визначення первісної (балансової) вартості виробничих основних фондів на початок наступного за звітним року слід враховувати абсолютні величини введення в дію та вибуття протягом звітного року, оскільки останні мають діяти (не діяти) протягом усього наступного року незалежно від дати введення чи вибуття основних фондів у звітному році.


^ 6.4. Відтворення і зношування основних виробничих фондів

Відтворення ОВФ – це беззупинний процес їх відновлення шляхом придбання нових, реконструкції, модернізації, технічного переоснащення і капітального ремонту.

Кількісна характеристика відтворення ОВФ протягом року відображається в балансі основних фондів за такою формулою

.

(6.2)

Для більш детального аналізу процесу відтворення ОВФ можна застосовуватир такі показники.

Коефіцієнт оновлення (Кон) – відображає інтенсивінсть відновлення ОВФ.



(6.3)

де ОФв.в – вартість уведених основних фондів, грн;

ОФк.п – вартість основних фондів на кінець періоду, грн.

Коефіцієнт вибуття (Квиб) – характеризує ступінь інстенсивності вибуття ОВФ:

,

(6.4)

де ОФвив – вартість виведених з експлуатації основних фондів, грн

Коефіцієнт приросту (Кприр) – характеризує рівень приросту ОВФ.



(6.5)

Коефіцієнт придатності (Кп) і коефіцієнт зносу (Кз) характеризують технічний стан ОВФ:



(6.6)



(6.7)

Зношування – це поступова втрата основними фондами своєї вартості в період їх функціонування.

Розрізняють два види зношування: фізичне і моральне.

Фізичне (матеріальне) зношування – це втрата техніко-економічних властивостей у зв'язку із використанням ОФ (1-ша форма), а також під впливом риродних факторів (2-га форма). Ступінь фізичного зношування визначають за допомогою коєфіціента фізичного зношування. Існують два методи його розрахунку.

На підставі співвідношення величини зношування ОФ у вартісному вираженні та їх початкової вартості (6.6) –

На підставі термінів служби ОФ:

,

(6.8)


де Тф – фактичний строк служби обладнання, років;

Тк.в – очікуваний термін корисного використання, років.

Термін корисного використання об’єкта основних фондів підприємство встановлює самостійно, виходячи з режиму роботи підприємства протягом року, інтенсивності завантаження основних фондів у виробничому процесі, технічного стану обє’кта.

^ Моральне зношування – це передчасне знецінення основних фондів, втрата первісної вартості незалежно від їх фізичного зношування.

Розрізняють два види морального зношування.

Основні фонди з аналогичними споживчими характеристиками з’являються на ринку за більш низькою ціною. Моральне зношування першого роду спричиняється підвищенням продуктивності праці в галузях, що виробляють основні фонди:



(6.9)


На ринку з’являються основні фонди з кращими споживчими якостями за тією ж ціною. Іноді техніку доводиться змінювати навіть раніше настання фізичного зношування.



(6.10)


Фізичне зношування основних фондів частково відшкодовується за рахунок проведення капітального ремонту, а повне відшкодування – за рахунок придбання нових ОФ (рисунок).

Для проведення капітального ремонту необхідно визначити економічну доцільність цих заходів. Для цього можна застосовувати таку формулу:

,

(6.11)

де ЕКР – коефіціент економічної доцільності капітального ремонту;

ВКР – очікувані витрати на капітальний ремонт обє’кта основних фондів, грн;

ΔЕВ – перевищення експлуатаційних витрат, повязаних із обслуговуванням капітально відремонтованого обладнання над експлуатаціними витратами щодо обслуговування нового обладнання, грн;

α – коефіцієнт, що характеризує співвідношення продуктивності старого і нового обладнання;

β – коефіцієнт, що враховує співвідношення тривалості ремонтного циклу діючого і нового обладнання;

ВН – вартість придбання нового обладнання;

ΔА – втрати від недоамортизації частини вартості старого обладнання.

Коефіцієнт може набуватои від’ємного і додатного значення. Здійснення капітального ремонту є доцільним, якщо ЕКР > 0. Якщо ЕКР < 0, то доцільним є придбання нового обладнання.

Моральне зношування ОВФ може відшкодовуватися за рахунок модернізації або заміни. Модернізація передбачає вдосконалення діючого обладнання і підвищення його техніко-економічних параметрів до сучасного рівня вимог.





Рис. 6.2. Звязок між типами зношування основних фондів і формами його усунення


^ 6.5. Амортизація основних виробничих фондів

Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів кожне підприємство здійснює амортизаційні відрахування, тобто встановлює певну грошову компенсацію відповідно до розмірів фізичного зношування й техніко-економічного застаріння. Ці відрахування включають до собівартості продукції, реалізують під час продажу товарів, а згодом накопичують у спеціальному амортизаційному фонді, що служить відновленню основних фондів.

Відповідно до чинного в Україні податкового законодавства, амортизація основних фондів має нараховуватись згідно з вимогами статті 8 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств”. Законом передбачений поділ основних фондів на 4 групи і застосування для кожної групи різних квартальних норм амортизації. Податкова амортизація в Україні нараховується поквартально на балансову вартість кожної з груп основних фондів на початок звітного періоду.

Принципи амортизаційної політики відповідно до податкового обліку:

  1. Амортизуються витрати на придбання, виготовлення, здійснення капітального ремонту і модернізації та інших покращань основних фондів.

  2. Основні фонди, які були отримані безоплатно, не амортизуються.

  3. Нарахування амортизації здійснюється щоквартально.

  4. Застосовується єдиний для всіх груп основних фондів метод амортизації, різняться тільки ставки.

  5. Базою для нарахування амортизації є балансова вартість основних фондів на початок звітного періоду.

  6. Амортизація окремого об’єкта основних фондів І групи здійснюється доти, доки його балансова вартість не досягне 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Залишкову вартість такого об’єкту відносять на валові витрати відповідного податкового періоду.

  7. Амортизація основних фондів інших груп здійснюється доти, доки балансова вартість групи не дорівнюватиме 0.

  8. Балансова вартість І групи зменшується, якщо об’єкт виведений із експлуатації. Наприклад, при продажу, ліквідації, капітальному ремонті, консервації, тощо.

  9. Балансова вартість інших груп на змінюється при виведенні із експлуатації якихось окремих об’єктів у зв’язку з їх ліквідацією, капітальним ремонтом, консервацією, реконструкцією, модернізацією.

  10. Балансова вартість груп ІІ, ІІІ і IV зменшується у випадку продажу якогось об’єкта основних фондів.

Принципи амортизаційної політики в бухгалтерському обліку:

  1. Амортизуються будь-які основні фонди, що знаходяться на балансі підприємства, у тому числі виробничі, невиробничі й отримані безплатно.

  2. Нарахування амортизації здійснюється щомісяця за кожним окремим об’єктом окремо.

  3. Амортизується первісна вартість основних фондів із урахуванням витрат на покращання, які привели до зростання економічних вигод від використання об’єкта.

  4. Можна застосовувати будь який із таких 6 методів амортизації: прямолінійний (метод прямолінійного списання), відсотковий (зменшення залишкової вартості), прискорений (подвійного зменшення залишкової вартості), кумулятивний (метод суми років), виробничий, податковий. При цьому, до різних об’єктів можуть застосовуватися різні методи амортизації;

  5. Нарахування амортизації починається з наступного місяця після введення об’єкта в експлуатацію. Нарахування амортизації припиняється в наступному місяці після виведення об’єкта з експлуатації.

  6. У випадку реконструкції, модернізації, добудови і консервації об’єкта основних фондів нарахування амортизації припиняється.

Таблиця 6.2

Норми амортизаційних відрахувань

Група

основних

фондів

Склад групи

Щоквартальна норма амортизаційних відрахувань, %

І

Будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, у тому числі житлові будинки та їх частини (квартири та місця загального користування)

2

ІІ

Автомобільний транспорт та вузли до нього, меблі, побутові електричні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше офісне обладнання та приладдя до них

10

ІІІ

Усі інші основні фонди, що не ввійшли до І, ІІ та ІV груп

6

ІV

Електронно-обчислювальні машини, інші машини, призначені для обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, телефони, мікрофони, рації, вартість яких перевищує 1000 грн (без ПДВ)

15

Розглянемо різні методи амортизації більш детально.

^ Метод прямолінійного списання. Суть цього методу полягає в тому, що амортизована сума списується рівномірно, протягом строку корисної експлуатації об’єкта основних фондів:

,

(6.12)

де ^ АВ – амортизаційні відрахування, грн

Норму амортизації (На) визначають за формулою

.

(6.13)

Цей метод доцільно застосовувати для тих основних фондів, що не підвладні дії інших чинників, крім строку корисного використання. До таких основних фондів відносять будівлі й споруди, загальновиробниче устаткування тощо.

Застосування прямолінійного методу демонструє такий приклад.

Первісна вартість виробничого устаткування – 50 тис. грн., корисний строк експлуатації цього обладнання складає 5 років. Ліквідаційна вартість – 5 тис. грн Щорічні суми амортизаційних відрахувань розраховують таким чином:





Наведемо розрахунки процесу амортизації в таблиці:

Рік

Вартість ОФ на початок періоду

Амортизаційні відрахування

Накопичена амортизація

Вартість ОФ на кінець періоду

1

50000

9000

9000

41000

2

41000

9000

18000

32000

3

32000

9000

27000

23000

4

23000

9000

36000

14000

5

14000

9000

45000

5000

^ Метод зменшення залишкової вартості. Цей метод передбачає визначення річної суми амортизації множенням річної норми амортизації на вартість об’єкта основних фондів на початок звітного періоду:

.

(6.14)

Норма амортизації визначається в цьому випадку так само, як і в попередньому, у момент придбання об’єкта. Її визначають за формулою.

,

(6.15)

де t – строк експлуатації об’єкта.

Норма амортизації у випадку застосування цього методу є значно вищою, ніж у випадку прямолінійного методу. Значення норми амортизації залишається незмінним протягом усього строку використання об’єкта основних фондів, але база для нарахування постійно (з року в рік) змінюється. Все це забезпечує швидку амортизацію об’єкта протягом перших років його експлуатації.

Метод зменшення залишкової вартості ґрунтується на припущенні, що новий об’єкт основних фондів дає найбільшу віддачу саме в перші роки експлуатації і його продуктивність з року в рік зменшується. Таким чином, протягом перших років експлуатації від об’єкта буде отримано більше економічних вигод, ніж в останні, і на перші роки повинна припадати найбільша сума амортизаційних відрахувань. Методом зменшення залишкової вартості доцільно обчислювати амортизацію об’єктів, що піддаються швидкому моральному застарінню: засоби зв’язку, комп’ютери, транспортні засоби, прилади, меблі тощо.

Для ілюстрації цього методу скористаємося попереднім прикладом.



Застосовуючи цю норму, розрахуємо амортизацію за роками:

Рік

Вартість ОФ на початок періоду

Амортизаційні відрахування

Накопичена амортизація

Вартість ОФ на кінець періоду

1

50000,00

18450,00

18450,00

31550,00

2

31550,00

11641,95

30091,95

19908,05

3

19908,05

7346,07

37438,02

12561,98

4

12561,98

4635,37

42073,39

7926,61

5

7926,61

2926,61

45000,00

5000,00

^ Метод прискореного зменшення залишкової вартості. Згідно з цим методом річна сума амортизаційних відрахувань також визначається як добуток балансової вартості об’єкта основних фондів на початок звітного року і подвоєної норми річної амортизації, розрахованої на основі терміну експлуатації (6.14). Норма амортизації розраховується за формулою

.

(6.16)

У випадку застосування методу прискореного зменшення залишкової вартості річна норма амортизації – постійна величина. При цьому в перший рік експлуатації об’єкта основних засобів нараховується найбільша сума амортизації, і щороку вона зменшується.

Ліквідаційна вартість не враховується при розрахунку річної норми амортизації. Тому річну суму амортизації останнього року експлуатації обчислюють не за формулою (6.16), а як різницю між залишковою вартістю об’єкта на початок останнього року експлуатації та передбаченою ліквідаційною вартістю.

Розрахуємо норму амортизації для нашого прикладу:

.

Використовуючи цю норму, розрахуємо амортизацію за роками:

Рік

Вартість ОФ на початок періоду

Амортизаційні відрахування

Накопичена амортизація

Вартість ОФ на кінець періоду

1

50000,00

20000,00

20000,00

30000,00

2

30000,00

11070,00

31070,00

18930,00

3

18930,00

6985,17

38055,17

11944,83

4

11944,83

4407,64

42462,81

7537,19

5

7537,19

2537,19

45000,00

5000,00

^ Кумулятивний метод. Цей метод ґрунтується на розрахунку кумулятивного коефіцієнта, який і є за своєю суттю нормою амортизації. Річна сума амортизації визначається як добуток амортизованої вартості й кумулятивного коефіцієнта.

.

(6.17)

Кумулятивний коефіцієнт обчислюють на кожен рік експлуатації об’єкта. Для цього ділять кількість років, що залишилася до кінця строку експлуатації, на суму кількості років його використання.

У наведеному вище прикладі термін служби об’єкта становить 5 років, тому сума цифр років дорівнюватиме

1+2+3+4+5=15

Таким чином, коефіцієнт кумуляції першого року експлуатації становить 5/15, другого – 4/15, третього – 3/15, четвертого – 2/15 і п’ятого – 1/15.

Застосовуючи кумулятивний коефіцієнт, розрахуємо амортизацію за роками:

Рік

Вартість ОФ на початок періоду

Амортизаційні відрахування

Накопичена амортизація

Вартість ОФ на кінець періоду

1

50000,00

15000,00

15000,00

35000,00

2

35000,00

12000,00

27000,00

23000,00

3

23000,00

9000,00

36000,00

14000,00

4

14000,00

6000,00

42000,00

8000,00

5

8000,00

3000,00

45000,00

5000,00

Ефект від застосування кумулятивного методу такий самий, як і від методу зменшеної залишкової вартості: у перші роки експлуатації списується основна частка первісної вартості, але досягається це не за рахунок поступового зменшення бази амортизації, а за рахунок зменшення норми амортизації. Після закінчення останнього року експлуатації об’єкта основних фондів його залишкова вартість дорівнює ліквідаційній.

^ Виробничий метод. Цей метод передбачає нарахування місячної суми амортизації як добутку фактичного обсягу виробництва за місяць і виробничої ставки амортизації. Це єдиний метод завдяки якому місячна сума амортизації визначається безпосередньо, а не простим діленням річної суми амортизації на 12.

Виробнича ставка амортизації обчислюється за формулою

,

(6.18)

Для визначення цієї ставки інформація про термін корисного використання об’єкта непотрібна, але необхідна інформація про очікуваний обсяг виробництва, який може виражатися як у натуральних одиницях (штуках, метрах, тоннах), так і в грошових. Відповідно і ставка амортизації може встановлюватися на штуку, метр, тонну, гривню тощо.

Перевага цього методу полягає в тому, що він забезпечує максимально справедливий розподіл амортизованої вартості між виготовленими виробами. Даний метод застосовується передусім для амортизації основного технологічного устаткування (машин, верстатів), за яким може бути визначений обсяг випуску продукції (робіт, послуг). Основним недоліком цього методу є те, що зазвичай важко визначити сумарний обсяг випуску об’єкта.

Знову скористаємося попереднім прикладом, тільки доповнимо його новими даним: розрахунковий обсяг роботи устаткування – 2 млн одиниць.

За перший рік експлуатації планується випустити 300 тис. шт, за другий –
400 тис. шт, за третій – 200 тис. шт, за четвертий – 600 тис. шт, і за п’ятий – 500 тис. грн.

Визначимо виробничу ставку амортизації:



Розрахуємо амортизацію за роками:

Рік

Вартість ОФ на початок періоду

Амортизаційні відрахування

Накопичена амортизація

Вартість ОФ на кінець періоду

1

50000

6750

6750

43250

2

43250

9000

15750

34250

3

34250

4500

20250

29750

4

29750

13500

33750

16250

5

16250

11250

45000

5000


^ 6.6. Система показників ефективності використання основних фондів

Ефективність використання ОВФ характеризується системою показників.

Основним із загальних показників є фондовіддача.

Фондовіддача (Фв) – показує віддачу від кожної гривні, укладеної в ОВФ, наскільки ефективно вони використовуються на підприємстві:

,

(6.20)


де ТП – обсяг товарної продукції, грн;

ОВФ ср – середньорічна вартість основних виробничих фондів, грн.

Середньорічна вартість основних виробничих фондів обчислюється за формулою

,

(6.21)

де ОВФп.п. – вартість ОВФ на початок періоду,

ОВФвв. – вартість основних фондів введених протягом року, грн;

ОВФвиб. – вартість основних фондів виведених з експлуатації протягом року, грн;

t1 – кількість місяців до кінця року, протягом яких функціонуватимуть

введені основні фонди;

t2 – кількість місяців до кінця року з моменту виведення з експлуатації основних фондів.

Також, у деяких випадках можна розраховувати середньорічну вартість основних фондів за формулою



(6.22)

2) Фондоємність (Фе) – це показник зворотній фондовіддачі і характеризує частку витрат на основні фонди, що приходиться на випуск однієї грошової одиниці продукції.

.

(6.23)

3) Фондоозброєність (Фо) характеризує технічний рівень виробництва на підприємстві.

.

(6.24)

4) Фондорентабельність (Фр) – прибуток на 1 грн, укладену в ОВФ.

Частковими показниками використання основних фондів є:

  • коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування екст);

  • коефіцієнт інтенсивного завантаження інт);

  • коефіцієнт інтегрального використання основних фондів інтегр),

  • коефіцієнт змінності роботи обладнання зм).

Коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування групи обладнання цеху визначають так:

,

(6.25)

де Фд, Фндійсний і номінальний фонд часу роботи обладнання за певний період, год:

,

(6.26)

де Фк – календарний фонд часу, дні;

В, С – вихідні й святкові дні;

tзм – тривалість зміни, год;

Ззм – кількість змін роботи обладнання на добу.

Коефіцієнт інтенсивного завантаження за групою обладнання обчислюється відношенням фактичного випуску продукції на цьому обладнанні до його виробничої потужності.

Коефіцієнт інтегрального використання основних фондів розраховується як добуток коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування екст) на коефіцієнт інтенсивного завантаження інт):

.

(6.27)

Коефіцієнт змінності обчислюється так:

,

(6.28)

де Взм – кількість відпрацьованих машино-змін;

Вд – кількість відпрацьованих машино-днів;

Фд – дійсний фонд часу функціонування всього обладнання, год,

Фді – дійсний фонд часу функціонування всього обладнання при однозмінній роботі, год.

Додати документ в свій блог або на сайт


Схожі:

Тема Основні виробничі фонди iconМіністерство охорони здоров'я україни
...
Тема Основні виробничі фонди iconАнкета для проведення попередньої оцінки системи управління якістю на відповідність вимогам дсту iso 9001: 2009
Структурна схема підприємства, включаючи основні та допоміжні виробничі підрозділи
Тема Основні виробничі фонди iconТема Економічні потреби і виробничі ресурси
Мета та завдання дисципліни, її місце в учбовому процесі. Зв’язок з іншими дисциплінами
Тема Основні виробничі фонди iconДипломна робота підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності інституційних інвесторів реферат дипломна робота: 116с., 7 рис., 5 табл., 67 джерел, додаток 1
Ключові слова: інвестиції, інституційні інвестори, зовнішньоекономічна діяльність, інвестиційні фонди, інвестиційний портфель, пенсійні...
Тема Основні виробничі фонди iconОрієнтовний перелік питань первинного інструктажу для працівників
Основні небезпечні виробничі фактори, то виникають при цьому технологічному процесі, особливості їх дії на працівників. Питання виробничої...
Тема Основні виробничі фонди iconПерелік питань первинного інструктажу по котельнях навчальних закладів району
Загальні відомості про технологічний процес та обладнання на робочому місці у котельні навчально-виховного закладу. Основні небезпечні...
Тема Основні виробничі фонди iconОсновні питання
Тема Предмет, система і основні поняття навчальної дисципліни «Організація судових та правоохоронних органів»
Тема Основні виробничі фонди iconДержавна податкова адміністрація України Лист від 27. 01. 2010 №1366/7/07-1417 (витяг)
Щодо права на бюджетне відшкодування у зв’язку із придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів в контексті застосування...
Тема Основні виробничі фонди iconМетодична розробка уроку з предмета «Охорона праці» Алла Приходько
Тема уроку: Поняття про виробничу санітарію та гігієну праці. Шкідливі виробничі фактори та засоби захисту від них
Тема Основні виробничі фонди iconТема Економічні потреби і виробничі ресурси
Альтернативну вартість кожної наступної одиниці кожного з товарів за умови, що нові технології збільшать продуктивність автомобільної...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи