«Оновлення змісту та форм роботи в початковій школі на засадах гуманістичної педагогіки» icon

«Оновлення змісту та форм роботи в початковій школі на засадах гуманістичної педагогіки»




Скачати 179.68 Kb.
Назва«Оновлення змісту та форм роботи в початковій школі на засадах гуманістичної педагогіки»
Дата конвертації25.04.2013
Розмір179.68 Kb.
ТипДокументи




МЛІЇВСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ №2


Матеріали на районну інтернет-конференцію на тему


«Оновлення змісту та форм роботи в початковій школі

на засадах гуманістичної педагогіки»


Підготувала:

Волошина Оксана Іванівна,

учитель початкових класів

Мліївської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2


АНОТАЦІЯ


У статті «Оновлення змісту та форм роботи в початковій школі на засадах гуманістичної педагогіки» Волошиної Оксани Іванівни, учителя початкових класів Мліївської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2, розглядаються питання гуманно-особистісного підходу до навчання і виховання учнів, ідеї поглибленого вивчення і творчого втілення на уроках у початковій школі технології гуманного особистісно-орієнтованого навчання.

^ Матеріали статті можуть бути використані вчителями для обговорення на засіданнях шкільних методичних об’єднань, творчих груп тощо.


Оновлення змісту та форм роботи в початковій школі

на засадах гуманістичної педагогіки


На сучасному етапі розвитку нашого суспільства особливого значення набуває необхідність утвердження у суспільстві гуманістичних цінностей добра, справедливості, честі, гідності, совісті, обов’язку, відповідальності.

Це знайшло втілення у державних національних програмах «Освіта (Україна ХХІ століття)», «Діти України»; законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Концепція виховання особистості в умовах розвитку української державності», «Концепції громадянського виховання», в Концепції виховання гуманістичних цінностей учнів загальноосвітньої школи, в Указі Президента України «Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян», Концепції гуманістичного виховання та інших законодавчих актах, що стосуються навчання і виховання молодого покоління.

Гуманізація освіти належить до визначальних цінностей суспільного життя, є умовою і результатом якісної шкільної освіти ХХІ століття.

На зміну авторитарно-імперативній педагогіці в сучасну школу, школу ХХІ століття, надходить і отримує широке визнання гуманно-особистісна педагогіка.

На думку академіка О.Я.Савченко, - дитина є головною педагогічною цінністю, а педагог, повинен бути здатний до її виховання, соціального захисту, збереження індивідуальності. Відповідно до концептуальних положень гуманізму, людина – не засіб, а мета, саме тому не дитину треба пристосовувати до системи освіти, а освіту до неї. У шкільній освіті різноманітними засобами має утверджуватись позитивне ціннісне ставлення учнів до себе, інших людей, природи і суспільства.

Дитина є складно організованою системою, якій не можна нав’язувати ззовні жорсткий спосіб розвитку, навпаки, необхідно сприяти її власним тенденціям вдосконалення, тобто стимулювати самовиховання і саморозвиток, ні в якому разу не нав’язувати власні усталені шаблони розуміння і сприйняття світу.

Мета гуманної педагогіки на перший погляд прозора і приваблива, однак, якщо слідувати її законам, складна – одухотворяти, облагороджувати освітній простір, вводити в педагогічну свідомість вимір духовності та пов’язані з ним категорії, без яких педагогічні процеси втрачають свій моральний стержень , а отже, страждають учні, вихованці, їхні батьки, вчителі та вихователі. Дитина, яка не відчуває любові до себе у школі, ніколи школи не полюбить, а отже, перебування в ній перетвориться на каторгу, що руйнує дитячу душу, а значить деформує майбутнє життя і долю.

Відмінність гуманної педагогіки від авторитарної радикальна: вона закладена в її засадах. Гуманна педагогіка, яка є варіацією на теми класичної педагогіки, заснована на духовних вимірах, звідси і все інше – зміст освіти, форми і методи, понятійна база, образ учителя і вихователя. Традиційна ж, або, як її називають, авторитарна педагогіка обмежена матеріалістичними рамками, і навіть, якщо вона посилається щоразу на поняття духовності, то, знову ж таки, з матеріалістичним розумінням.

Суть гуманно-особистісного підходу до Дитини Шалва Амонашвілі вбачає в тому, що вчитель, виступаючи творцем педагогічного процесу, засновує його на порухах природних особливостей Дитини, спрямовує її на повний розвиток сил і здібностей, які виявляються в багатогранній діяльності Дитини, націлює її на прояви і ствердження особистості Дитини, насичує її найвищими зразками прекрасного в людських взаєминах, у науковому пізнанні, у житті.

Ш. Амонашвілі наполягає: "Кожна дитина з’явилася на цей світ не випадково: вона народжується тому, що має народитися, вона прийшла начебто на поклик людей. У неї своя життєва місія, якої ми не знаємо, можливо, велика, і для того вона наділена величезною енергією духу. І наш обов’язок — допомогти їй виконати цю місію". Головне переконання Ш. Амонашвілі полягає в тому, що "дитина може все, а вчитель повинен сам вірити в цю формулу і навіювати її дитині".

У своєму трактаті "Школа Життя" Ш. Амонашвілі стверджує три постулати Віри Учителя в дитину:

  • Дитина є явищем у нашому земному житті, а не випадковістю.

  • Дитина несе в собі життєве завдання — місію.

  • Дитина несе в собі необмежену Енергію Духу.

А тому ці припущення стали суттєвими для визначення місії вчителя і призначення Дитини.

По-перше. Дитина є надзвичайне явище в нашому житті. Вона прийшла в цей світ, щоб віднайти відрізок шляху сходження і удосконалення душі і цим дати імпульс оновлення суспільства.

По-друге. Дитина є носієм свого призначення, інакше своєї Місії. Кожна дитина народжується із своїм талантом і несе дари Духу для людей. І , якщо ми дамо можливість їй реалізувати себе, це і буде шляхом удосконалення і сходження особистості.

^ По – третє. Дитина несе в собі величезну енергію Духу, яка не піддається вимірюванню. Дитина може все – тільки виховайте її достойно.

Тому і принципи гуманної педагогіки полягають в тому, щоб:

  • облагороджувати довкілля дитини;

  • виявляти творчу терплячість, допомагаючи дитині у самопізнанні;

  • приймати дитину такою, якою вона є (не ламати її волю);

  • будувати стосунки співпраці з дитиною (я – теж учень, а вона для мене – учитель)

  • наповнюватись оптимізмом у ставленні до дитини.

  • проявляти відданість у відношенні дитини (завжди пам’ятати: єдиний захисник дитинства – учитель).

Учителі початкових класів школи глибоко пройнялися ідеями гуманно-особистісного підходу до навчання і виховання учнів. Поглиблено вивчають і творчо втілюють на уроках технології гуманного особистісно-орієнтованого навчання. У центрі зусиль — інтереси школяра, тому технологія підготовки і проведення уроку має відмінності від традиційної: головними дійовими особами на ньому мають бути окремі діти, групи і клас у цілому. Учитель же повинен виконати роль невидимого диригента, який вчасно вміє почути, помітити, допомогти, підтримати кожного, залучити до праці. Безумовно, це потребує від учителя великої підготовчої роботи до уроку, напруженої праці під час його проведення, глибокого розуміння особливостей розвитку кожної дитини. Адже необхідно підготувати зміст навчального матеріалу, визначити види діяльності учнів, підготувати завдання на вибір, організувати різні форми роботи на уроці, врахувати обсяг навчального матеріалу, рівень складності завдань. Водночас ми орієнтуємось не тільки на зміст уроку, тобто не тільки на те, що потрібно засвоїти дітям, а й на те, як зробити це з найбільшою користю для розвитку як сильних, так і слабких учнів, як зберегти їхнє емоційне благополуччя, оптимізм, віру в свої сили, дати поштовх до саморозвитку.

Ми впевнились: особистісно-орієнтовані уроки — це витвір мистецтва гуманної педагогіки, цінний перспективний досвід педагогічної науки, який дає простір для творчості вчителя й учня, втілення різноманітних форм, методів навчання, потужних прийомів активізації пізнавальної діяльності учнів. Їхнє творче поєднання показало, наскільки ефективнішими стали уроки, а взаємини і спілкування з учнями — більш демократичними та довірливими.

Досягнення мети уроку, побудованого на принципах гуманно-особистісного мислення, передбачає поєднання доброзичливої атмосфери міжособистісного спілкування на уроці з широким застосуванням методів і прийомів, що прямо впливають на мотиваційний компонент уроку. Таке поєднання передбачає взаємодію таких умов:

  • гуманне ставлення до дітей;

  • задоволення їхніх потреб у спілкуванні і співробітництві з учителем і однокласниками в процесі навчальної роботи на уроці;

  • збагачення мислення емоціями, інтелектуальними почуттями;

  • стимулювання допитливості, пізнавальних інтересів і потреб;

  • формування правильної оцінки своїх можливостей, збудження і закріплення прагнення до самовдосконалення;

  • виховання відповідального ставлення до навчальної праці.

Визначальним, звичайно, є дієвий гуманізм учителя. Як сонце всьому живому, так дитині для розвитку мотивації навчання перш за все потрібна впевненість у тому, що її навчає добрий і справедливий учитель, який розуміє всі труднощі дитини, терпляче ставиться до її навчальних невдач, пустощів, виявляє до неї інтерес як до людини.

Гуманний (за переконанням Ш. Амонашвілі) — це не солоденько-добренький, а розумно люблячий дітей учитель, який приймає їх такими, якими вони є зараз, і такими, якими він бачить їх у майбутньому. Але, думаючи про майбутнє своїх вихованців, гуманний учитель не забуває про самоцінності дитинства і тому створює такі умови, щоб малюк не просто готувався до дорослого життя, а вже зараз переживав усі радощі і труднощі свого віку, міг своєчасно і багаторазово виявити себе в різних видах діяльності: навчальній, ігровій, трудовій, громадській, художній. Тільки особистий досвід участі у різних видах діяльності дозволить дитині пізнати себе і дати поштовх тому, що закладено в ній природою. Саме створення умов для розвитку молодшого школяра є надійною основою для того, щоб подолати розбіжність між закликом до гуманізації освіти і реальним шкільним життям. Такі умови можуть бути створені лише на засадах співпраці, співробітництва дитини і педагога.

Психологами доведено, що успішне формування особистості школяра можливе лише на ґрунті його позитивних емоцій. Ніщо так не властиве дитині, як потреба відчувати задоволення, радість від власної діяльності, адже дитина не тільки дізнається про щось, засвоює матеріал, а й переживає свою працю, висловлює глибоко особисте ставлення до того, що їй вдається і не вдається.

Гуманні стосунки на уроці і поза ним мають стверджувати людські чесноти кожної дитини — здібної і нездібної, красивої і некрасивої, попереджувати страх перед іншою людиною і покаранням. На уроці мають створюватися особистісно-орієнтовані доброзичливі стосунки, за яких діти не бояться висловити свою оцінку, навіть ту, що не збігається з думкою вчителя. Цим самим вони реалізують своє право самостійно мислити.

Педагогічна мудрість учителя, котрий обрав стиль справді гуманного, зверненого до особистості кожної дитини спілкування, у тому й полягає, щоб дитина ніколи не втратила віру у свої сили, не відчувала, що в неї нічого не виходить.

Спрямовуючи зусилля на формування позитивного, стійкого, усвідомленого ставлення учнів до навчального процесу, створюючи емоційно-позитивну атмосферу в класі, педагогу слід уміло допомагати дітям не розчаровуватися, не розгубити впевненості. При цьому виховувати в школярів відповідальність перед колективом за свої успіхи й успіхи класу, вчити їх радіти досягненням інших, переживати радість за успіхи товаришів: "Діти, а Сергійко сьогодні постарався і виконав завдання акуратно і правильно! А завтра в нього вийде ще краще!". Вираження вчителем своєї оцінки успішності вихованців має ґрунтуватися саме на вірі в їхні майбутні успіхи.

На своїх уроках ми часто застосовуємо прийом "обнадійливого співчуття" (за висловом Ш. Амонашвілі), що ґрунтується на переживанні педагогом невдачі кожної дитини й готовності прийти їй на допомогу.

Класовод зобов’язаний глибоко вивчити можливості кожного вихованця й уміло зміцнювати впевненість у власних силах. Мудрий педагог, за переконанням Амонашвілі, має стверджувати в дитині впевненість у тому, що її помилки, а тим більше невдачі в навчанні мають бути не лише поодинокими, а й головне — завжди подоланими. Після виконання важкого завдання або, помітивши, що засвоєння дітьми матеріалу не йде бажаними темпами, такий учитель із розумінням промовить: "Бачу, діти, що нелегко було вам виконати цю роботу. Спробуймо ще раз поміркувати разом. Ось побачите: завтра всі ви будете легко розв’язувати схожі задачі". Зверніть увагу: не "я вже з вами вибилася з сил", а "вам, діти, важко, але ви подолаєте".

Спілкування на уроці зумовлене навчальною необхідністю, але це лише зовнішній бік навчання. Головне ж полягає в його внутрішньому змісті, тобто в тих стосунках, що складаються в процесі спілкування. Тут важливе сполучення розумної вимогливості вчителя з педагогічною зіркістю, умінням не пропустити той момент, коли дитина особливо потребує підтримки. Наприклад оточити увагою учня, котрий прийшов у клас після хвороби, підбадьорити невпевненого, приголубити малюка з неблагополучної сім’ї.

У кожному класі є учні, що мають невисокі навчальні можливості. Саме такі учні найбільше потребують чуйного ставлення і підтримки педагога, індивідуалізації перевірки й оцінювання їхніх знань.

Гуманно-особистісний підхід до таких учнів полягає у створенні відповідних умов і застосуванні специфічних прийомів перевірки й оцінювання. Необхідно знижувати темп опитування, створити атмосферу максимальної доброзичливості.

Ш. Амонашвілі наголошує, що педагог зобов’язаний оволодіти системою емоційних засобів, які є складовою частиною техніки кожного уроку. Тепло і доброзичливо сказані слова "так", "молодець", "правильно", "гарно", "продовжуй" тощо надзвичайно благотворно впливають на дитину, на її почуття, настрій, стимулюють її до навчальної діяльності, зміцнюють віру дитини в її сили і можливості як особистості.

До невдач дитини слід ставитися дуже обережно. Висловлюючи зауваження, коригуючи помилки у відповіді учня, вчитель має дбати про те, щоб не посіяти в дитині почуття невпевненості, тривоги, розпачу, не відлякати її своєю недовірою і сумнівами в успіхах дитини.

Одним із важливих засобів такої взаємодії, розкриття можливостей дитини є широке використання ігрових ситуацій та групових форм роботи.

До ігрової діяльності дитину спонукають різні мотиви, потреби й інтереси, але провідними, вважає Ш. Амонашвілі, є потяг до неформального спілкування, інтерес до незвичного.

Так у багатьох сюжетно-рольових іграх виявляється здібність дітей моделювати дії та стосунки, які недоступні їм у реальному житті. Граючись, дитина може виконувати різні ролі й займати позиції виконавця чи лідера. Навчальні, розвивальні та виховні функції гри обумовлені не тільки цінністю їхнього навчального змісту, а й привабливістю ігрових дій, реквізиту, поведінкою самого вчителя під час гри. Тому кожен учитель має мати широкий діапазон ігор та ігрових прийомів, які можна використати протягом усієї початкової школи, змінюючи правила, ускладнюючи зміст.

У всіх класах молодші школярі емоційно чутливі до постановки навчальних завдань шляхом використання римування, акровіршів, кросвордів, ребусів, загадок, виправлення "помилок учителя". Часто для постановки завдань ми використовуємо різних персонажів, пальчикових ляльок тощо. Неоціненну роль виконують вони і в залученні дітей до вирішування морально-етичних завдань.

У спільній грі дитина порівнює себе з іншими, починає бачити себе збоку, зіштовхується з необхідністю узгоджувати свої дії з діями інших дітей.

Такої ж необхідності самоаналізу і самоствердження вимагає й уміння дітей співпрацювати в групах. Позитивний ефект, що має співробітництво для досягнення багатьох важливих результатів, робить кооперативне навчання одним із найбільш цінних інструментів арсеналу педагога.

Під час організації кооперативної форми навчальної діяльності учнів провідну роль відіграє спілкування і взаємодія учнів одне з одним. Продуктивною групова робота може бути лише тоді, коли склад груп постійно змінюється, кожен учень має можливість спілкуватися з усіма іншими.

Спільні дії в малих групах, обговорення матеріалу з іншими, навчання одне одного дають можливість краще зрозуміти й опанувати матеріал. Використовуючи групові форми роботи, вчитель запускає механізм співробітництва, стимулює особистісну взаємодію дітей. Як партнери, вони навчатимуться співробітництва та вміння враховувати іншу позицію. Як друзі, діти будуть навчатися, довіряти та піклуватися про інших, доходити висновку, що до них ставляться так само, як вони до інших.

Функція вчителя — забезпечувати учням позицію справжнього суб’єкта навчання. Він опосередковано керує і спрямовує роботу груп. Розумна вимогливість учителя нерозривно поєднується з гуманністю: він допомагає, якщо цього потребують діти, виправляє, підтримує кожного учня, організовує співпрацю дітей.

Заохочення, створення яскравих наочно-образних уявлень, навчально-пізнавальна гра, створення ситуації успіху, проблемної ситуації, спонукання до пошуку альтернативних рішень, виконання творчих завдань, кооперація учнів, створення ситуації взаємодопомоги і т. д. — це прийоми психолого-педагогічної підтримки діяльності учнів у педагогіці Ш. Амонашвілі.

Однак видатний учитель, знавець дитячих душ наголошує, що результативність їхнього використання залежить передовсім від майстерності вчителя.

Видатні педагоги-гуманісти В.Сухомлинський, Ш. Амонашвілі закликають учителя бути особливо бережним з дитиною під час оцінювання її знань. Вони наголошують на тому, що індивідуалізація перевірки й оцінювання знань покликана дати змогу кожному учневі пізнати радість праці, радість успіху в навчанні. Саме це спонукає нас оцінювати тільки позитивний результат розумової праці учнів. Досвід учителів, які творчо працюють, підтверджує: в індивідуалізації перевірки й оцінювання успішності учнів, особливо слабких, слушним є те, що класоводи не виставляють одразу оцінку за негативну відповідь, а залишають порожню клітинку в листах відкритого обліку знань, тобто учень має змогу в подальшому одержати позитивний (і тільки такий!) бал за результати навчання. За такої умови дитина, виконавши ще раз те саме завдання, переконується на власному досвіді, що вона може виконати його значно краще, ніж виконала спочатку. Це переконання окриляє дитину, відкриває в ній нові сили. Дитина бачить свій успіх і прагне працювати ще краще!

Учитель має пам’ятати, що є несправедливим оцінювати тільки кінцевий результат навчання, ігноруючи при цьому ступінь старанності, ретельності учня. Адже учні мають не однакові здібності. Один і той же бал для одного учня є показником успіху за мінімум докладених зусиль, а для іншого — великим досягненням. Оцінка відображає фактичний рівень знань, але ми маємо знайти спосіб, щоб належним чином оцінити також і зусилля учнів.

Саме тому кожен успіх дитини має бути відзначеним. Найголовніша ж вимога до оцінки в початкових класах її оптимістична життєрадісна сутність. Вона повинна винагороджувати працьовитість, а не карати за лінощі й недбальство. Тому під час оцінювання високий позитивний ефект має емоційне ставлення вчителя до відповіді учня, що може бути виражене в короткій схвальній фразі, усмішці, погляді, інтонації, міміці, жесті, що означають згоду, схвалення, похвалу.

Учень має право помилятися. Оцінку своєї навчальної діяльності він часто розуміє як оцінювання власної особистості. Молодший школяр не може відрізнити педагогічну оцінку особистості від оцінки дій і іноді оцінку вчителя за результати навчання сприймає як поганий відгук про себе взагалі. Тому дитина передусім чекає високої педагогічної оцінки. Про це завжди має пам’ятати вчитель. Діти орієнтуються насамперед на загальне ставлення до них педагога. Уболівання, похвала, підбадьорювання наставника породжують у дитини бажання виправдати довір’я свого вчителя, виконувати його вимоги якомога краще. Розуміння учнем свого просування вперед здебільшого викликає в нього цінний із педагогічного погляду інтерес до перевірки себе, своїх зусиль і вмінь. У дитини формується потреба в самоконтролі і самокорекції, що є важливими й невід’ємними компонентами в структурі повноцінної навчально-пізнавальної праці школяра.

У всіх класах має бути домінуючою змістовно-мотивуюча оцінка їхньої навчальної діяльності. В ній дітям доступно розкриваються їхні досягнення і помилки, причому це робиться таким чином, щоб було ясно що і як треба виправити. Не менш важливо, щоб після такого аналізу хотілося далі працювати ще краще. Спостерігаючи, як учитель проводить якісне оцінювання, діти поступово засвоюють, як треба аналізувати роботи своїх товаришів і проводити самоаналіз. Коментувати оцінку слід так, щоб учень був упевнений у її справедливості, у зацікавленості вчителя в його успіху. Інакше дитина починає думати про вчителя як про злу, а не вимогливу людину.

Так само діти ставляться до зауважень учителя щодо дисципліни.

Ш. Амонашвілі на запитання "Чи потрібно строго вимагати від дітей, щоб вони сиділи на уроках не ворухнувшись?" дає рішучу відповідь: "Ні!". Якщо вчитель цінує перш за все позу, а не зосередженість уваги учня, то, безумовно, його учні будуть приречені на нервозну обстановку в класі.

У всіх класах дітей радує можливість відповісти вчителю "на вушко". Цей прийом нашіптування, описаний Ш.О. Амонашвілі, сприяє особистому контакту з учителем, знімає боязкість неправильної відповіді, дозволяє опитати багатьох, не знижуючи важкості завдання. Усі ці прийоми знімають напруженість чекання відповіді, використовують силу мимовільності уваги.

Значний мотиваційний потенціал уроку ми бачимо в збагаченні мислення дітей яскравими почуттями, що викликають особистісне ставлення до засвоєння навчального матеріалу, у зверненні до думки дітей.

Час від часу учнів можна попросити висловитися усно або письмово щодо того чи іншого уроку. ("Скажіть, будь ласка, чи сподобався вам наш урок? Що вам не сподобалося на уроці?").

Іноді можна попросити школярів написати вчителю лист про те, що найбільше захоплює їх на уроці, що вони радять йому зробити, аби уроки стали цікавішими, які завдання їм найбільше подобаються.

Цікавою формою стимулювання сильних учнів до гуманного співробітництва можуть бути доручення самостійно дібрати завдання для наступного уроку, виконати пошукові завдання, скласти перевірну роботу. Такі доручення дуже корисні, адже учневі слід усвідомити мету діяльності й забезпечити достатню навчальну насиченість завдання.

Позитивну мотиваційну роль виконує систематичне виконання самостійних завдань на вибір, звільнення деяких дітей від обов’язкових домашніх завдань, можливість для сильних дітей самим визначати своє домашнє завдання та ін.

Ще один важливий аспект, на який необхідно звернути увагу, пов’язаний з тим, що 2011 рік оголошений в області роком Гуманної педагогіки. Це зобов’язує кожного педагога переглянути власні погляди, методи та форми роботи на предмет того, чи відповідають вони концептуальним засадам, які лежать в основі педагогіки, що визначає особистість дитини як найвищу цінність. Тим більше, що для педагогічної громади Черкащини найяскравішим зразком втілення цінностей гуманної педагогіки є творча спадщина Олександра Антоновича Захаренка. У 2012 році ми будемо відзначати 75-ту річницю з дня його народження, тому є потреба ще раз звернутися до його творчого доробку й усвідомити, які з ідей залишаються актуальними і на сучасному етапі.

Психологічний і душевний комфорт, педагогічна підтримка і захист учня спрямовані на становлення дитини як творчої індивідуальності, - такий лейтмотив атмосфери взаємоповаги, доброзичливості, творчості. На думку О.А.Захаренка, «у школі учень повинен себе почувати. Як у батьківській хаті. До школи він має бігти, а не йти, знаючи, що у школі він пізнає радість відкриття своєї сутності в цьому мінливому світі. У школі його не образять, на нього не гримнуть, а порадять, підтримають, дадуть можливість розкрити себе, свою творчу обдарованість».

В основу Педагогіки добротворення Олександра Захаренка, яка була реалізована ним у Сахнівській школі Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, покладені гуманістичні ідеї, які забезпечують умови для поєднання інтересів особистості, суспільства та держави: для особистості важливим є вільний саморозвиток із збереженням індивідуальності; суспільство зацікавлено у розвитку особистості, яка сповідує загальнолюдські гуманістичні цінності; для держави важливим є виховання компетентних громадян-патріотів, що здатні забезпечити авторитет своїй країні серед інших цивілізованих країн.

У творчому доробку О.Захаренка окреслені умови, які сприяли інтеріоризації школярами гуманістичних цінностей: здійснювався особистісно орієнтований підхід до вихованців; враховувалися вікові та індивідуальні особливості кожного із школярів; використовувалася позитивна мотивація до спільної діяльності; створювалися ситуації успіху, які сприяли активізації інтелектуального, морального, духовного розвитку школярів.

Із 2001 року Ш.О.Амонашвілі організовано Міжнародний Центр Гуманної Педагогіки, який має свої широкі географічні кордони: Росія, Україна, Литва, Латвія, Естонія, Киргизстан, Казахстан, Дагестан, Хакасія. Розпочали роботу понад 200 лабораторій Гуманної Педагогіки, більше 19 000 вчителів пройшли курси підвищення кваліфікації та отримали сертифікати. Створено: Всеросійський Центр Гуманної Педагогіки, Всеукраїнську культурно-освітню асоціацію Гуманної педагогіки, Литовську, Латвійську та Естонську асоціації Гуманної Педагогіки, Хакаський та Дагестанський республіканські центри Гуманної Педагогіки. Вони об’єднують десятки тисяч вчителів, вихователів, працівників освіти, батьків, громадських діячів.

У музеї Міжнародного центру Гуманної Педагогіки існує карта, на якій грорять вогники тих міст і селищ, де діють лабораторії та об’єднання гуманної педагогіки, що показує розмах міжнародного руху.

У 2005 році на карті загорівся вогник і нашого Обласного центру Гуманної педагогіки.

23 грудня 2010 року рішенням колегії Головного управління освіти і науки держобладміністрації 2011 рік визнано роком Гуманної педагогіки.

Відповідно до цього створена Програма проведення Року Гуманної Педагогіки.

У районі також створена творча група вчителів початкових класів, які працюють на засадах гуманної педагогіки.

Проте, ми не нав’язуємо гуманну педагогіку. Як існує в світі світло і темрява, як існує добро і зло, так існує гуманний та авторитарний учитель. Не можна за один рік побороти авторитарну педагогіку і зробити всіх вчителів гуманними. Проте, нам всім варто задуматись: Куди підемо? Що знайдемо?


Список використаних джерел


  1. Амонашвілі Ш.О. Без серця що зрозуміємо. – Хмельницький: Подільський культурно-просвітницький центр М.І.Реріха, 2006

  2. «Початкова освіта» № 3, 2011. І.Степура «Створення психолого-педагогічного комфорту», с. 3

  3. «Початкова освіта» № 9, 2011. Т.Надточій «Сила істини гуманної педагогіки», с. 3

  4. «Початкова освіта» № 9, 2011. С.Гаряча «Педагогіка майбутнього», с. 7

  5. «Початкова освіта» № 9, 2011. В.Бак та ін. «Живі небеса гуманної педагогіки», с. 10

  6. Інтернет-ресурси



Схожі:

«Оновлення змісту та форм роботи в початковій школі на засадах гуманістичної педагогіки» icon«Підвищення ефективності уроку в початковій школі шляхом впровадження інформаційно-комунікативних технологій та використання нетрадиційних форм і методів навчання»
Богуславської спеціалізованої школи №1 відбувся семінар-практикум для учителів 3 класів району з проблеми «Підвищення ефективності...
«Оновлення змісту та форм роботи в початковій школі на засадах гуманістичної педагогіки» iconДержавна підсумкова атестація в початковій школі
У початковій школі державній підсумковій атестації підлягають результати навчальної діяльності учнів четвертих класів з української...
«Оновлення змісту та форм роботи в початковій школі на засадах гуманістичної педагогіки» iconНаказ №263 Про підсумки проведення огляду-конкурсу виховної роботи в дитячих закладах відпочинку системи освіти
Та відпочинку дітей у 2011 році, розпорядження голови облдержадміністрації від 24. 12. 10 №420, наказу управління освіти і науки...
«Оновлення змісту та форм роботи в початковій школі на засадах гуманістичної педагогіки» iconМодель науково-методичної роботи
Оновлення змісту, структури уроку та позакласної роботи із урахуванням комп’ютерно-інформаційних технологій
«Оновлення змісту та форм роботи в початковій школі на засадах гуманістичної педагогіки» iconДата проведення: 06 березня 2013 року Місце проведення
Оновлення змісту, методів і форм навчально-виховного процесу з інформатики відповідно до сучасних вимог суспільства“
«Оновлення змісту та форм роботи в початковій школі на засадах гуманістичної педагогіки» iconДержавна підсумкова атестація в початковій школі у 2012 році. Дпа 4 клас
У 2011/2012 навчальному році у початковій школі державній підсумковій атестації підлягають результати навчальної діяльності учнів...
«Оновлення змісту та форм роботи в початковій школі на засадах гуманістичної педагогіки» iconВ. М. Смоляк Методика викладання інформатики в початковій школі
Смоляк В. М. Методичний посібник. Методика інформатики в початковій школі. Частина Запоріжжя. 2005р
«Оновлення змісту та форм роботи в початковій школі на засадах гуманістичної педагогіки» iconВ. М. Смоляк Методика викладання інформатики в початковій школі
Смоляк В. М. Методичний посібник. Методика інформатики в початковій школі. Запоріжжя. 2005р
«Оновлення змісту та форм роботи в початковій школі на засадах гуманістичної педагогіки» iconІнформація про учасників навчального тренінгу Макарівського району «Викладання предмета «Основи здоров’я» у початковій школі на засадах розвитку життєвих навичок» Дата проведення тренінгу: 29-31 жовтня 2013 року
Місце проведення: Макарівський нвк «зош І-ІІІ ступенів – природничо-математичний ліцей»
«Оновлення змісту та форм роботи в початковій школі на засадах гуманістичної педагогіки» iconПрограма виховної роботи "У сузір’ї стати зіркою" Автор: Олена Лисенко, вчитель Яготинської спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №3 Пояснювальна записка
Реформування сучасної освіти, реалізація ідей гуманістичної педагогіки зумовили необхідність створення нових виховних проектів. Серйозна...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи