Репортаж як жанр журналістики icon

Репортаж як жанр журналістики




Скачати 159.15 Kb.
НазваРепортаж як жанр журналістики
Дата конвертації26.04.2013
Розмір159.15 Kb.
ТипДокументи



Репортаж як жанр ЖУРНАЛІСТИКИ





  1. Походження та функціональна сфера жанру репортажу.

  2. Типологічні ознаки репортажу. Своєрідність жанру в різних типах ЗМІ.

  3. Особливості мови, стилю та композиції репортажу.

  4. Види репортажів.

1. Походження та функціональна сфера жанру репортажу.

Репортаж – оперативний жанр преси, радіо, телебачення, в якому динамічно та з документальною точністю, яскраво й емоційно відтворюються картини дійсності у їх розвитку через безпосереднє сприйняття автора.

Термін "репортаж" походить від французького ''reportage'' (англійського ''report''), що означає повідомляти, передавати. Виник термін у середині 19 століття, але цілком зрозуміло, що до появи терміна в періодичній пресі з'являлися повідомлення, що містили деякі репортажні елементи.

Спочатку жанр репортажу представляли публікації, що сповіщали читача про хід судових засідань, парламентських дебатів, різних зборів і т.п. Пізніше такого роду «репортажі» стали називати «звітами». А «репортажами» почали іменувати публікації трохи іншого плану, а саме ті, котрі за своїм змістом, формою схожі на сучасні нариси. І зараз, коли європейський журналіст говорить щось про репортаж, він має на увазі те, що ми називаємо нарисом. Тому у них виявлялося своєрідне ставлення до факту.

Саме західні нариси, з погляду їх «імені», і є генетичними попередниками і найближчими «родичами» нинішнього репортажу. Це, зрозуміло, необхідно враховувати у випадку використання у вітчизняній теорії репортажу теоретичних міркувань західних дослідників. А відмінність сучасного звіту від репортажу полягає в тому, що в основі звіту лежать подія, що виражається у словесній формі, а в основі репортажу – події, явища, факти, що виражають момент зміни як в часі, так і в просторі.

У період становлення репортажу – в 50-і роки ХХ ст. – до цього жанру намагалися зарахувати і "виступ репортера" з розповіддю про подію, що відбулася, і "колективну бесіду" свідків події, і "дискусію за круглим столом", намагалися навіть визначити "репортаж–лекцію", "репортаж–нарис", "репортаж–композицію". Подібний розширений підхід до репортажу заважав виділити головне і визначити суть жанру. По суті, помилка полягала в тому, що змішували два різних явища - репортаж як жанр і репортаж як метод подачі матеріалу, що широко використовується у публіцистиці. Він може бути виявлений чи не в кожному з її жанрів, включаючи художню публіцистику.

Репортаж є одним з найбільш улюблених жанрів вітчизняних журналістів. Певною мірою вся історія журналістики – це історія становлення й удосконалювання репортажу – її своєрідного стрижня. Але потрібні були роки і роки, перш ніж репортаж набув якості самостійного жанру, і з'явилася професія репортера, тобто людини, що "повідомляє новини".

Репортаж поєднує в собі ознаки багатьох жанрів, і тому має багато спільного з кореспонденцією, звітом, інтерв’ю. Але, як пише Жан-Домінік Буше, звіт належить до «сидячих» жанрів, журналіст залишається біль-менш пасивним. Він подає інформацію нейтрально. Натомість репортаж належить до «стоячих» жанрів, як і розслідування та інтерв’ю. в цьому випадку журналіст поводиться як активний співучасник події, він той, хто здійснює режисуру. Але репортаж показує, розслідування – доводить. Репортаж дозволяє побачити, звертається до почуттів за допомогою вражень. Розслідування шукає відповідей на запитання, звертається до розуму. А інтерв’ю є лише способом збору інформації для написання репортажу.

Як спектакль театру часів класицизму, репортаж, на думку французьких дослідників, має свої правила, а саме триєдність часу, місця та дії. Буало: «Тільки один день, тільки одне місце, єдина зроблена дія». Ще одне правило – обмаль дійових осіб.

Мета репортажу – оперативно, динамічно та достовірно розповісти історію події, причому автор є учасником події чи безпосереднім спостерігачем.

Об'єкт репортажу – реальна подія, динамічний, відносно закінчений відрізок життя. Але предметом уваги може бути не тільки подія: журналіст може використовувати подію як привід, поштовх до розвитку дії. В основі такого репортажу – завжди актуальне питання: або у формі одиничної події, або – у ланцюзі подій, фактів, що виростають у проблему. Своєрідність жанру репортажу визначається насамперед як наслідок «розгорнутого» застосування методу спостереження і фіксації в тексті його ходу і результатів.

Репортаж – один із найскладніших журналістських жанрів, настільки поліфонічний, що має безліч дефініцій, кожна з яких далеко не повною мірою визначає репортаж як жанр. Найбільш розширену і повну дефініцію жанру репортажу дав в українському журналістикознавстві Іван Прокопенко у своїй монографії, що не втратила актуальності у наш час. За І.Прокопенком, “репортаж є такий літературний виклад, в якому мальовничо, в найбільш яскравих деталях і водночас стисло, документально точно зображується конкретна дійсність, правдиві факти і люди безпосередньо з місця подій. Репортаж примушує нібито власними очима бачити предмет опису, немовби відчувати дотик до нього. Ця властивість даного жанру обумовлюється тим, що репортаж зображує події і явища у деталях, в окремих виразних елементах, цікавими штрихами. Він не розповідає про них, а зображує дійсність динамічною, живою картиною”.

Менше за обсягом і не так конкретизоване визначення російських науковців: “Репортаж – найбільш розгорнутий та емоційний жанр серед інформаційних жанрів. Він обов’язково потребує: 1) документальності, суворого дотримання фактів життя; 2) емоційності, особистого сприйняття події, уваги до подробиць факту, явища. Інформаційний та естетичний потоки немов зливаються між собою”.

Французька школа: “Репортаж – один з найстаріших жанрів сучасної преси. Він пишеться за принципом присутності п’яти відчуттів: зору, слуху, смаку, дотику, запаху. Найперше завдання репортажу – викликати емоційну реакцію у читачів”.

Менш емоційним, але досить прагматичним є визначення жанру репортажу О. Чекмишевим: “Репортаж – інформаційний жанр обсягом від 200 до 5 тис. знаків, у пресі… репортаж відповідає на запитання хто? (що?) побачив і що при цьому відчув. О. Чекмишев виділяє лише кілька запитань, на які має відповідати репортаж. Слід додати, за логікою речей, і відповіді на запитання: яким чином? як швидко? чому? чим все завершилося?

Отже, у всіх визначеннях наявні терміни “суб'єктивізм”, “чуттєвість” і т. д. Таким чином, репортаж – це жанр, покликаний передати подію таким чином, аби максимально надати аудиторії можливість відчути себе на місці події”.

Завдання будь-якого репортера полягає насамперед у тому, щоб дати аудиторії можливість побачити подію очима очевидця (репортера), тобто створити «ефект присутності», не тільки наочно описати якусь подію, але й викликати співпереживання, розповісти про предметні ситуації, події.

Це можливо здійснити двома основними способами. Перший — виклад динаміки події. У тому випадку, якщо відображувана подія швидко розвивається, авторові залишається тільки показати цей розвиток. Однак бувають події, ситуації, що є досить статичними, розвиток яких протікає невиразно. У цьому випадку автора може виручити «виведення на поверхню» події її внутрішньої динаміки або виклад динаміки авторських переживань, викликаних його знайомством з подією.

Один із прийомів, за допомогою яких досягається ефект присутності, – використання зображально-виражальних засобів для створення візуальної картинки. Головна її особливість – це робота через деталь, яка повинна бути відчутна, експресивна. Точно зображені деталі – кольори, звуки, ритми – створюють ефект присутності.

Репортаж – це оперативна форма емоційного, наочного зображення подій, учасником або свідком яких був сам автор. Репортаж – це наочне уявлення про подію через безпосереднє сприйняття журналіста, який залучає до побаченого ним і читачів. Окрім цікавої теми, в репортажі дуже важливою є індивідуальність журналіста, оскільки він передає власні враження. Проте не слід цим надто захоплюватись – потрібно передавати лише ті враження і почуття, які відіграють у матеріалі важливу роль.

Репортаж неможливо написати зі слів очевидців, реконструкція події – це прерогатива нарису або замальовки. Журналіст може навести слова інших свідків події, але то будуть лише декілька цитат у тексті, де головну роль відіграє автор. Автор при цьому – не обов’язково дійова особа події, але завжди – активний спостерігач і коментатор.

Французькі дослідники (Жан-Домінік Буше) вважають репортаж найближчим до кіно і телебачення з-поміж усіх журналістських жанрів і стверджують, що необхідно завжди продумувати сценарій до репортажу: «Сприймати подію як спектакль – це усвідомлювати її як щось, варте бути побаченим і почутим. Як і кожна вистава, репортаж користується декораціями, звуками, персонажами, костюмами, дією. Отже, в нього має бути сценарій, діалоги, постановка. Це ніби вправно змонтована зйомка. Репортаж має будуватися згідно з правилами драматургії, тобто йому необхідний зачин, розвиток подій, розв’язка».

^ 2. Типологічні ознаки репортажу. Своєрідність жанру в різних типах ЗМІ

Основні типологічні ознаки репортажу:

  • послідовне зображення події – динаміка оповіді, пов’язана з тривалістю дії;

  • наочність – створення образної картинки за допомогою предметного опису деталей, наведення подробиць, відтворення вчинків і реплік дійових осіб;

  • максимальна документальність – репортаж не може бути реконструкцією події або творчим вимислом (можливим у нарисі або фельєтоні);

  • емоційно забарвлений стиль оповіді, що надає додаткової переконливості;

  • активна роль особистості репортера, що дозволяє не тільки побачити подію очима журналіста, але й провокує самостійну роботу читацької уяви.

Репортаж у пресі використовує виключно словесно-логічну символіку письмового мовлення, його бажано ілюструвати фотознімками. Репортаж у пресі може бути як подієвим, так і тематичним – про події, які об’єднані однією темою, але відбуваються у різний час. Наявність фото у репортажі не обов’язкова, але дуже бажана, мають поширення і самостійні фоторепортажі, де основні інформативну функцію виконують фотографії, а текст лише доповнює їх або взагалі відсутній. Радіорепортаж є суттєво ближчим до події, бо відображає її реальну дію за допомогою звучання. Але обидва вони позбавлені найголовнішого – видовищності. Призначення репортажу на радіо або газетній смузі – суто інформаційне.

Можливість подати репортаж у всьому багатстві його зображально-виражальних функцій з'являється тільки на телебаченні. Саме телерепортаж може відобразити справжнє життя. Описова функція в телерепортажі забезпечується оператором, а журналіст має пов’язати різні шматки дійсності логічним поясненням з елементами аналізу дії, яка розгортається в нього на очах. І якщо в друкованих ЗМІ репортаж це один з багатьох жанрів, то на телебаченні він - жанр № 1.

“Можливість винести око камери і вухо мікрофона на десятки кілометрів за межі студії, показати події які раніш були доступні тільки мікрофонові радіорепортера, або тільки камері хронікера, так ще в самий момент його здійснення. – це стало реальним лише з появою телебачення. І це зумовило, насамперед, спочатку виникнення телевізійної трансляції або некоментованого репортажу”.

У таких репортажах немає закадрового журналістського тексту. Однак це не означає, що некоментований репортаж – поняття виняткове технічне: режисер та оператор відбирають зображення, нав’язують свою точку зору: глядач бачить лише те, що бачить оператор, причому лише так, як він бачить. У цьому виявляється своєрідне журналістське ставлення до події.

Пізніше з'явився й інший вид репортажу. Його назвали коментованим. Тут однією з головних фігур, поряд з оператором і режисером, став журналіст-репортер. І хоча протягом усього сюжету він, як правило, залишається за кадром, для глядача саме репортер виступає як очевидець, найбільш обізнаний у тому, що відбувається по той бік екрану.

Тривалий час панувала думка, ніби всі елементи життя – зображення, діалог, колір, атмосфера, доцільні лише в аудіовізуальній галузі. Отже, у друкованих ЗМІ залишається писати самі аналітичні викладки, коментарі, пояснення. Але досить знайти оригінальний кут зору, додати свіжих кольорів, жвавості – і газетний репортаж вийде не менш цікавим, ніж телерепортаж.

Окрім того, репортер друкованої преси має суттєву перевагу над своїми колегами з аудіовізуальних ЗМІ: його не видає громіздка техніка, телекамери, мікрофони, він може залишатися спостерігачем і не видавати себе.

^ 3. Особливості мови, стилю та композиції репортажу

Репортаж за своєю природою має синтетичний характер. Як інформаційний жанр він споріднений з художньо-публіцистичними жанрами через використання методу наочного зображення дійсності. Однак в ньому наочність виконує чисто інформативну функцію, функцію повідомлення про цілком конкретну подію, явище й ін. А, скажімо, у нарисі наочне відображення має на меті насамперед узагальнення, типізацію. В аналітичних жанрах наочні деталі застосовуються для «прикраси», «пожвавлення» серйозних, а тому важких для сприйняття певної частини аудиторії міркувань автора.

В основі репортажу – новина в динаміці, цей жанр розгортає подію у часі, передає враження, мінливість події. Окрім теми, у ньому є образ. Мова репортажу поєднує документальність і художність, що повинні бути в ідеальному балансі, якщо буде переважати художність, то репортаж вийде белетристикою, а якщо документальність – то сухим і нецікавим. Тут припустимі емоційність, вигуки, суб'єктивні відчуття. Найчастіше використовується пряма мова, короткі діалоги..

Час у репортажі завжди дискретний, умовний, оскільки не відповідає реальному часу розгортання події. Це жанр фабульний, тобто час у ньому завжди спрямований від початку події до її завершення, з послідовним зображенням її розгортання. У сукупності з наочністю, тобто описом деталей і подробиць, послідовність викладу створює ефект присутності репортера на місці події.

У структурі репортажу присутні елементи зарисовки, інтерв'ю, звіту, кореспонденції: оповідь, пряма мова, барвистий відступ, характеристика персонажів, історичний відступ і т.д.

Художній план репортажу виявляється також у принципі присутності 5 відчуттів: зору, слуху, смаку, запаху, дотику. Фактор почуттів є для цього жанру визначальним, бо найперше завдання репортажу – викликати емоційну реакцію. Репортаж багато втратить, якщо буде перевантаженим інтелектуальними сентенціями, складними порівняннями, заплутаними емоціями. Завдання репортажу зробити так, щоб реципієнт сам усе бачив і чув. Не зрозумів (як в аналітичних), а саме відчув. Тому під час роботи над репортажем треба постійно фіксувати максимум деталей, які допоможуть відтворити атмосферу події. Ці деталі забуваються надзвичайно швидко.

За вивченням наслідків події репортаж споріднений з аналітичними жанрами, зокрема з журналістським розслідуванням, він також визначає сутність цілого напряму в журналістиці, іменованому "репортерський фільм". В його основі лежить невимушене спілкування журналіста зі співрозмовниками, показ сьогодення, що переплітається з минулим, драматургія епізоду, тривалого в часі, різноманітного за прийомами, але єдиного за стилем твору, де сам репортер виступає як людина, що добуває цікаві свідчення і факти, але не надто претендує на їх узагальнення.

Визначальною ж рисою репортажу є динамічна дія. Для репортера, на відміну від хронікера або оглядача, важливіше показати те, як розгортається на його очах подія, а не її підсумок. Звідси і виникають складності сюжетно-композиційної побудови репортажу. До них можна зарахувати:

– вибір відображуваного відрізка події;

– вибір і розміщення учасників події;

– добір і розташування фактичного матеріалу в репортажі;

– відбір і компонування найбільш яскравих епізодів для опису;

  • добір характерних деталей;

  • відбір авторських вражень.

Тому є певні правила для створення вдалого репортажу:

    • починати з видовищної сцени і переходити одразу до дії;

    • розподілити цитати по всьому тексту репортажу;

    • уникати нагромадження дат, цифр, технічних характеристик;

    • писати досить короткими фразами, особливо на початку та в кінці тексту;

    • використовувати дієслова у теперішньому часі;

    • надавати ритм телерепортажу, варіюючи плани – крупний, віддалений, середній);

    • концентруватися на конкретних людях, бажано на 1-2 персонах.

У репортажі ключова роль відводиться автору, оскільки він є розпорядником всієї дії.

Основне завдання журналіста — створення цілісного враження про епізод життя. «Журналістський репортаж, — відзначає В.В. Учонова, – вимагає достатньо жорсткого фокусування точки зору спостерігача, майстерного відбору і взаємопідпорядкування деталей спостереження з одночасною передачею безпосередніх відчуттів і асоціацій спостерігача-автора. У такому поєднанні достатньо суперечливих вимог криється, на нашу думку, творчий "нерв" специфічних складнощів жанру» репортажу.

Журналіст, маючи у своєму розпорядженні різнорідні факти, спостереження, враження, думки, цікаві деталі, зарисовки з натури тощо, стикається з труднощами їх структурної організації. Одна з них зумовлена необхідністю «згортання» події до декількох найістотніших і значущих епізодів. Тільки в цьому випадку стає можливим показати певний «зріз» події.

У журналістській практиці вироблена стійка схема репортажного опису. Найчастіше репортаж будується на фабульній основі. При цьому колоритність репортажного опису залежить від удало помічених деталей, пейзажних і портретних замальовок, діалогів і т.п.

Деталі надають репортажеві достовірності. Читачі переконуються, що журналіст насправді був на місці подій. Деталь додає наочності. Деталь впливає на почуття, бо відтворює атмосферу (картина на стіні, книга на столі тощо).

Спочатку дається заставка-замальовка (як правило, це картина місця події, яскравий життєвий епізод), за допомогою якої журналіст уводить читача в курс події. Роль такої заставки – залучення уваги реципієнта до матеріалу. Далі йде власне репортажний опис. Тут присутні різні відступи, діалоги з героями, власні авторські враження і т.п. Зі змістовної точки зору саме ці елементи здатні створити в репортажі так званий ефект присутності (цитати учасників події у теле- та радіорепотражі перетворюються на запис мовлення – синхрон). Прямо звертаючись до своїх читачів, авторові потрібно апелювати не тільки до їх розуму, але і до почуттів. В основній частині важливі і вдало підібрані деталі, і подробиці, за допомогою яких відтворюється відображувана дійсність. Для надання репортажному описові особливої динамічності необхідно, щоб у кожнім епізоді «проглядалась» дія, щоб учасники події постійно знаходилися в тісній взаємодії, щоб саме авторське ставлення до об'єкта мало активний характер.

У кінцівці автор повинен узагальнити свої враження, оцінки і думки. Висновок, як іноді і вступ, на телебаченні нерідко супроводжується стендапом на фоні місця події. Така структурно-композиційна схема репортажу при бажанні може бути видозмінена. Наприклад, репортаж можна побудувати на асоціативних зв'язках або на історичних паралелях.

^ 4. Види репортажу. Існує поділ репортажів на 3 групи:

  • подієві (новинні);

  • тематичні;

  • постановчі.

У першому випадку мова йде про показ реальної події, що протікає незалежно від репортера, завдання якого – якомога точно і досить докладно проінформувати про це. Визначальною є сама подія, її розвиток.

За способом відтворення події подієві репортажі можуть бути прямими (класично – репортаж зі спортивних змагань, урочистих засідань, концертів) – репортажі, що транслюються одночасно з подією, яка відбувається. Інша група – репортажі в запису – модифікований репортаж, зафіксований на певному носієві інформації, що характеризується переміщенням у часі та скороченням тривалості дійсної події.

За співвідношенням з подією розрізняють доподієві і післяподієві репортажі.

За прогнозованістю виокремлюють плановані репортажі, ситуаційні (репортаж із незапланованої події) та з екстреної ситуації (проблеми відображення події – швидке прибуття на місце дії, передача в редакцію до випуску).

У тематичному репортажі автор-журналіст підбирає об'єкт показу і події, що відбуваються, відповідно до заданої теми та ідеї твору. Цей вид репортажу ще називають "оглядовим", в інших випадках "проблемним" чи “аналітичним” (може містити міні-коментар). Такий репортаж найчастіше пов'язаний з показом цікавої для глядачів регулярної дії. Це може бути репортаж з міських вулиць про стан дорожнього руху або торгівлі, репортаж з майстерні художника, з цеху автомобільного заводу або з треку, де ці автомобілі випробуються, і т.п. Подією в цьому випадку можна вважати сам приїзд знімальної групи на об'єкт, сам факт показу буденного життя глядачеві.

Тематичний репортаж теж вимагає ґрунтовної сценарної підготовки, визначення ключових моментів дії і послідовності показу. Репортер стає учасником дії. Він є одночасно допитливим екскурсантом (на об'єкті) і почасти екскурсоводом (для глядачів), не підмінюючи однак тих, хто працює тут постійно і може дати більш глибокі і цікаві свідчення. Роль репортера – надати зібраній інформації популярної, захоплюючої форми. Репортаж в жодному разі не повинен бути стандартизованим. Гарного репортера відрізняє нестандартний погляд на що відбувається, уміння помітити в ньому цікаві для всіх подробиці.

Різновидом тематичного репортажу є так званий неподієвий (пізнавальний) репортаж, що не пов’язаний з актуальною одномоментною подією і допомагає реципієнтам вивчати життя в різних його проявах. Класичним зразком у західній журналістиці пізнавального репортажу є репортажі про життя тварин, екзотичні країни та ін.

В умовно названому постановчому репортажі журналіст відверто виступає організатором події. Цей метод одержав назву "змодельована ситуація". Можуть бути і ситуації, "спровокованої журналістом", але провокація – виклик до дій, що можуть мати важкі наслідки для того, хто провокує дію, а в репортажі подібне неприпустимо. Передбачається лише природна реакція людей на ті або інші пропоновані обставини. Постановчий репортаж з’явився як самостійний жанр на початку 90-х рр. і друкувався під рубрикою “експеримент” (як метод вивчення дійсності був присутній і раніше, але тоді міг називатися нарисом, кореспонденцією, фельєтоном).

Виділення окремого різновиду постановчого репортажу пов’язане з акцентуванням на особливому методі роботи з матеріалом, що, в свою чергу, найбільше було зумовлене необхідність відповісти на актуальні інформаційні очікування сучасної аудиторії, орієнтованої на отримання “живої” та сенсаційної інформації. А сама мова про здійснення певного експерименту журналістом має елемент інтриги (кореспондент “МК”, що перевіряв роботу морга, видав себе за померлого і трохи не попав під ніж на розтині). Експеримент також може допомогти з’ясувати певні неточності, що виникли в питанні, приховані взаємозв’язки, що є характерною особливістю аналітичної журналістики. Експеримент може бути різним за ступенем складності: прості зводяться до запам’ятовування й описування спостережень над організованими явищами (Як я продавала косметику, продаж бананів...). Для складних експериментів необхідно розробити детальну схему проведення, прорахувати наслідки спланованих кроків, важливість їх для написання матеріалу.

Репортаж як синтетичний жанр належить до інформаційної журналістики, бо головна його мета – повідомлення про подію. Служба новин накладає на роботу журналіста-репортера суворі обмеження. По-перше, подія – не привід для викладу своєї особистої думки. Жодних оцінок. Факти і нічого більше. Необхідно давати об'єктивну і безсторонню інформацію. У цьому основне завдання. "Факти повинні бути представлені таким чином, щоб інформувати, а не переконувати, застерігає етичний кодекс американської телекомпанії “Сі-Бі-Ес”. – Коли мова йде про спірні питання, глядачі не повинні здогадуватися, яку сторону підтримує автор". Однак усе одно репортаж є найбільш сприятливим жанром інформаційної групи для вираження авторського “я”.

Є ще одна система градації різних типів репортажу, запропонована французькими вченими:

- гарячий репортаж (про несподівану подію, про передбачувану подію, яку треба висвітлювати негайно і яка має несподіваний фінал);

- теплий репортаж (про подію, яку починають висвітлювати в процесі її розвитку – на другий день катастрофи: організація допомоги або пошук причин катастрофи; про подію, яка триває в часі і яка може повторитися знову);

- холодний репортаж (про події, відомі заздалегідь: слухання в суді, вихід книги, візит президента, вибори). З-поміж холодних репортажів вирізняються такі, які вертаються на сторінки преси певного числа щороку, їх називають вічнозеленими. Приміром: день незалежності, 1 вересня, перші заморозки, Новий рік, Різдво, щорічні премії тощо. Для теплого і холодного репортажів журналіст зазвичай має більше часу на підготовку.



Схожі:

Репортаж як жанр журналістики iconРепортаж как информационный жанр
Оперативность. В данном случае я повторяю свое излюбленное выражение: «Новость хороша, пока она горяча и свежа, как бифштекс!». И...
Репортаж як жанр журналістики iconБлиц турнир «Все о библиотеке и книге»
Основной исторический жанр русской литературы ХI – ХVII вв велся по годам. Каждый новый рассказ, каждая новая глава начиналась словами...
Репортаж як жанр журналістики iconЗвіт заступника декана факультету журналістики про виховну роботу за І семестр 2011/2012 н р. Призначення порадників академгруп факультету журналістики (29 серпня 2011р)
Урочиста академія з нагоди початку 2011-2012 н р та проведення Посвяти першокурсників. Зустріч першокурсників із деканом факультету...
Репортаж як жанр журналістики iconЖанр фентезі у світовій літературі
За рішенням районного журі заочної олімпіади зі світової літератури «Жанр фентезі у світовій літературі», приуроченії 120-річчю з...
Репортаж як жанр журналістики iconЦель эссе состоит в развитии навыков самостоятельного творческого мышления и письменного изложения собственных мыслей
Если вы хотите сказать что—то свое, новое, нестандартное, то жанр эссе – это ваш жанр. Пробуйте, творите, быть может, именно в вас...
Репортаж як жанр журналістики iconТворче завдання: Скласти 5 – 6 речень за поданим малюнком, використовуючи опорні слова: Фотограф, пернаті, фламінго, фазан, репортаж, шерех, чудернацький, стурбований, вмить, милуватися.
Фотограф, пернаті, фламінго, фазан, репортаж, шерех, чудернацький, стурбований, вмить, милуватися
Репортаж як жанр журналістики iconІнститут журналістики і масової комунікації Класичного приватного університету (м. Запоріжжя) Інститут журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка Шановні колеги!
Запрошуємо взяти участь у ІІІ міжнародній науково-практичній конференції «Соціальні комунікації сучасного світу», яка відбудеться...
Репортаж як жанр журналістики iconКиївський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут журналістики Василик Любов Євгенівна
...
Репортаж як жанр журналістики iconМіністерство освіти і науки, молоді та спорту України Львівський національний університет імені Івана Франка Факультет журналістики Шановні колеги!
Запрошуємо Вас взяти участь у Другій науково-практичній студентській конференції «Журналістська практика: студентський літній досвід...
Репортаж як жанр журналістики icon7 клас (мова) Назвіть жанри (5) публіцистичного стилю
Відповідь: інформаційна стаття ( замітка), нарис, стаття дискусійного х-ру, репортаж, інтерв’ю
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи