Головне управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради Нові орієнтири початкової школи icon

Головне управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради Нові орієнтири початкової школи




НазваГоловне управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради Нові орієнтири початкової школи
Сторінка1/13
Дата конвертації13.12.2012
Розмір2.19 Mb.
ТипДиплом
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

Головне управління освіти і науки

Черкаської обласної державної адміністрації

Черкаський обласний інститут післядипломної освіти

педагогічних працівників

Черкаської обласної ради


Нові орієнтири

початкової школи


Навчально-методичний посібник





Черкаси-2012

ББК 74.202

Г 20


Рецензенти:

Т.К. Андрющенко, кандидат педагогічних наук, завідувач кафедри освітнього менджменту і педагогічних інновацій Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради;

В.М. Мединська, методист міського методичного кабінету установ освіти черкаської міської ради.


Укладачі: Гаряча С. А., кандидат педагогічних наук, завідувач лабораторії дошкільної та початкової освіти Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників;

Добровольська Л.Н., методист лабораторії дошкільної та початкової освіти Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників.


Гаряча С.А., Добровольська Л.Н. Нові орієнтири початкової школи: Навчально-методичний посібник. – Черкаси: Видавництво Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників, 2012. – 194 с.


Посібник містить теоретико-методичні та практичні матеріали, які допоможуть вчителям початкових класів впроваджувати новий державний стандарт початкової школи та організувати навчально-виховний процес з першокласниками.

Для вчителів початкових класів, вихователів груп продовженого дня.


Рекомендовано до друку вченою радою ЧОІПОПП

Протокол №2 від 30.05.2012 р.


ЗМІСТ

1.

Вступ…………………………………………………………………….

4

2.

Компетентнісний підхід у навчально-виховному процесі початкової школи………………………………………………………


7

3.

Особливості психологічного супроводу першокласника у контексті реалізації Державного стандарту початкової загальної освіти…………………………………………………………………...




12

4.

Впровадження гуманістичних принципів у навчально-виховний процес початкової школи…………………………………………….



53

5.

Адаптаційний період як умова успішної адаптації дитини до школи…………………………………………………………………..



71

6.

Особливості викладання предметів за компетентнісним підходом..


82

7.

Особливості вивчення предмета «Природознавство» у 1 класі…..


97

8.

Секрети цікавого навчання…………………………………………..


107

9.

Особливості оцінювання рівня навчальних досягнень першокласників………………………………………………………..



116

10.

Особливості навчання письма ліворуких дітей…………………….


139

11.

Організація розвивального ігрового середовища та зони відпочинку для першокласників…………………………………………………..



151

12.

Сюжетно-рольові ігри як засіб соціалізації першокласників………


163

13.

Організація святкового першого дня для першокласників…………

184


14.

Поради батькам. Готуємось до школи……………………………….


186



ВСТУП


2012 рік є провісником великих змін, які чекають українську школу, і є особливим для початкової школи. Адже, саме з 1 вересня у початковій школі розпочнеться поступове впровадження нового Державного стандарту початкової загальної освіти та нових навчальних програм для початкової школи.

Як зазначають у МОНмолодьспорту України, у процесі розробки нової редакції Державного стандарту початкової загальної освіти було ретельно вивчено зарубіжний досвід та враховано кращі традиції вітчизняної освіти.

Впровадження Державного стандарту початкової загальної освіти принципово змінює погляд на результативну складову освіти, адже зазначений нормативний документ побудований на особистісно зорієнтованому і компетентнісному підході до навчально-виховного процесу та забезпечує наступність змісту дошкільної та початкової загальної освіти.

Основна суть запропонованих змін у новій освітній парадигмі полягає у тому, насамперед, що початкова школа має стати справжнім міцним фундаментом подальшого розвитку особистості кожного учня.

Перевагами затвердженого документу є розробка єдиного змісту стандарту для усіх мов навчання, використання здоров’язбережувальних технологій та екологічна спрямованість освіти.

Отже, з першого вересня першокласники України розпочнуть навчання за новими програмами і підручниками. Змін чимало і, по суті, – це початок серйозних перетворень в українській освіті.

Стандартом передбачено, що з 1 вересня 2012 року в загальноосвітніх навчальних закладах України іноземна мова є обов’язковою для вивчення з 1-ого класу. МОНмолодьспорту України внесено відповідні зміни до навчальних планів (1 год. іноземної мови на тиждень) та навчальних програм, видано підручники з іноземної мови (англійська, німецька, французька, іспанська) для 1-ого класу.

Новим Держстандартом також передбачено впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесі початкових класів. Одним із завдань освітньої галузі «Технології» є формування і розвиток в учнів інформаційно-комунікаційної компетентності для реалізації їх творчого потенціалу і соціалізації у суспільстві. З цією метою з 2 класу до інваріантної складової Базового навчального плану включено предмет «Сходинки до інформатики», що буде викладатися у 2-4 класах.

Пріоритет при виборі фаху вчителів, які будуть викладати курс «Сходинки до інформатики», надається вчителям початкових класів. Адже, як говорить директор Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОНмолодьспорту О.Єресько, «набагато простіше підготувати вчителів початкових класів до викладання основ комп’ютерної грамотності, аніж учителів інформатики навчати специфіки роботи з молодшими школярами».

Є ще одна відмінність нового Держстандарту початкової загальної освіти. У розділі освітня галузь «Здоров’я і фізична культура» базовим навчальним планом передбачено 4 години на тиждень. Нова програма має свої особливості – поновлено тестування учнів за видами (швидкість, витривалість, гнучкість, сила, спритність, швидкісно-силові якості), що були відмінені в 2008 році в зв’язку з трагічними випадками на уроках фізкультури, а також на даний час відмінені заліки з даного предмета та проведення Державного тестування учнів з видів спорту. Оцінювання навчальних досягнень учнів 1-4 класів з фізичної культури буде здійснюватися вербально.

Посилено природничу складову стандарту, зокрема введено нову освітню галузь «Природознавство», та Базовим навчальним планом передбачено на вивчення предмета по 2 тижневі години у 1-4 класах.

Отже, нова редакція Державного стандарту початкової загальної освіти зорієнтована на соціалізацію особистості молодшого школяра.

Зміст стандарту максимально розвантажений, логічно вибудуваний, доступний для авторів навчальних програм (педагогічних працівників, учителів початкових класів, методистів, наукових працівників).

Що можна сказати про нові навчальні плани? До позитивних характеристик нового документу належить те, що в ньому збережено диференціацію за мовами вивчення предметів. Тобто передбачено окремі варіанти навчальних планів для початкових шкіл з українською мовою навчання, шкіл з навчанням мовами національної меншини, спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов та спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням предметів художньо-естетичного циклу (всього 7 варіантів).

Розроблення навчального плану, який є важливим складником модернізації змісту освіти, потребує аналізу відповідності набору предметів цілям та меті початкової освіти. У новій редакції Державного стандарту метою початкової освіти визначено розвиток пізнавальних здібностей школярів.

У нових Типових навчальних планах на варіативну складову відведено лише по 2 години у 1- 4 класах, що менше порівняно не лише 2005 р., і навіть 2003 р.

У нормативних документах, які стосуються початкової школи зазначено: повноцінність початкової загальної освіти забезпечується реалізацією як інваріантної, так і варіативної складової, що в обов’язковому порядку фінансуються з відповідних бюджетів.

У початковий період навчання дитини у першому класі важливе значення має успішність адаптаційного періоду, який пропонується провести протягом двох перших тижнів навчання. Створення сприятливого середовища для адаптації дитини до систематичного шкільного навчання забезпечуватиме їй подальший розвиток, успішне навчання та виховання.

Навчально-виховний процес у початковій школі повинні забезпечувати дипломовані спеціалісти початкової школи, які обізнані з психолого-педагогічними та віковими особливостями учнів, володіють і використовують у практичній роботі сучасні педагогічні та інформаційно-комунікаційні технології.

Коментуючи затвердження стандарту, заступник міністра освіти Борис Жебровський зокрема зазначив: «Вперше за всю історію незалежності України вітчизняні школи, а саме, початкова освіта, отримали можливість відповідати кращим європейським традиціям, бути конкурентоспроможними у повному сенсі цього слова та піднятися на якісно новий рівень підготовки школярів».

^ Компетентнісний підхід у навчально-виховному процесі початкової школи


Зміна ідей світових технологій значно швидша ніж зміна суспільства, тому перед освітою постає важливе завдання: готувати інноваційну людину, яка спроможна нестандартно мислити, творити і діяти. Здатність людини до змін і до творення дасть можливість конкурувати в європейському просторі.

І лише педагог, який може мислити креативно і прогресивно, прогнозувати результати своєї діяльності й моделювати навчально-виховний процес на основі досягнень сучасної педагогічної науки, є гарантом нової якості освіти.

Нова філософія освіти відповідає гуманістичній спрямованості, ґрунтується на унікальності кожної особистості, і має за мету забезпечення найоптимальнішої адаптації кожного в умовах інтенсивної, незалежної інтелектуальної діяльності.

Тому головна стратегія педагогічної діяльності у початковій школі передбачає:

  • спрямування навчально-виховного процесу на формування духовного світу особистості;

  • утвердження загальнолюдських цінностей;

  • розкриття потенційних можливостей та здібностей дитини.

Визначальною рисою сучасної освіти є наступний факт: не самі знання є основною метою освіти, а учень, що визнає цінність знань, його інтелектуальний і духовний розвиток.

Новий Державний стандарт початкової загальної освіти побудований на особистісно зорієнтованому і компетентнісному підході до навчально-виховного процесу, забезпечує наступність змісту дошкільної та початкової загальної освіти та зорієнтований на соціалізацію особистості молодшого школяра.

У вищезгаданому документі вперше було визначено термінологічне поле:

  • компетентність – набута у процесі навчання інтегрована здатність особистості, яка складається із знань, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізуватися на практиці;

  • компетенція – суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень у певній сфері діяльності людини;

  • компетентнісний підхід – спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів, якими є такі ієрархічно-підпорядковані компетентності учнів, як ключова, міжпредметна, і предметна;

  • ключова компетентність – спеціально структурований комплекс якостей особистості, що дає можливість ефективно брати участь у різних життєвих сферах діяльності і належить до загальногалузевого змісту освітніх стандартів;

  • ключова компетенція – об’єктивна категорія, що фіксує суспільно визначений комплекс перного рівня знань, умінь, навичок, ставлень, які можна застосувати в широкій сфері;

  • міжпредметна компетентність – здатність учня застосовувати щодо міжпредметного кола проблем знання, уміння, навички, способи діяльності та ставлення, які належать до певного кола навчальних предметів і предметних галузей;

  • предметна компетентність – освоєний учнями у процесі навчання досвід специфічної для певного предмета діяльності, пов’язаної з набуттям нового знання, його перетворенням і застосуванням.

Академік Національної академії педагогічних наук України, доктор педагогічних наук О.Я.Савченко, компетентнісний підхід до навчання сформулювала у вигляді стислої формули: «звичний результат навчання «я знаю» змінюється на «я знаю, як це застосовувати, я це розумію».

З огляду на це, провідною проблемою постає створення загальноприйнятої методики формування ключових кометентностей і визначення адекватних засобів їх реалізації. Компетентнісний підхід потребує внесення змін у навчальний процес, оскільки формування компетентностей передбачає створення певних навчальних ситуацій, які дають змогу вчителеві моделювати й контролювати навчально-пізнавальну діяльність учня.

У державному стандарті визначено шість ключових компетентностей, які потрібно сформувати в учнів початкових класів, зокрема:

  • вміння вчитися;

  • загальнокультурна;

  • громадянська;

  • здоров’язбережувальна;

  • компететності з ІКТ;

  • соціальна.

Вміння вчитися:

  • організація учнем свого робочого місця;

  • орієнтація у часі та збереження його;

  • планування своїх дій;

  • доведення роботи до кінця.

Загальнокультурна компетентність:

  • духовно-моральні основи життя людини;

  • особливості національної і загальнолюдської культури в побутовій і культурно-дозвіллєвій сфері;

  • культурологічні основи сімейних, соціальних, суспільних явищ;

  • роль науки та релігії в житті, засвоєння наукової картини світу.

Громадянська компетентність:

  • усвідомлення своєї належності до різних елементів природного, етносоціального й соціально-культурного середовищ;

  • знання своїх прав і обов’язків;

  • здатність екологічно мислити;

  • бережливе ставлення до природи, до людей, до самого себе.

Здоров’язбережувальна компетентність:

  • уявлення і поняття про здоров’я, здоровий спосіб життя та безпечну поведінку;

  • усвідомлення здоров’я як вищої життєвої цінності;

  • взаємозв’язок організму людини з природнім і соціальним оточенням;

  • удосконалення фізичної, соціальної, психічної та духовної складових здоров’я;

  • дбайливе ставлення до свого здоров’я: здорове харчування, режим дня, гігієнічний догляд за тілом, загартовування.

Компететності з ІКТ:

  • здатність учня орієнтуватися в інформаційному просторі, володіти і оперувати інформацією;

  • вміння добувати, осмислювати, опрацьовувати та використовувати інформацію з різних джерел, користуватися різноманітною довідковою літературою.

^ Соціальна компетентість:

  • проектування стратегії свого життя з урахуванням інтересів та потреб різних соціальних груп, індивідумів, відповідно до соціальних норм та правил, наявних в українському суспільстві;

  • продуктивна співпраця з різними партнерами в групі та команді, використання різних ролей і функцій у колективі, виявлення ініціативи, підтримка та керування власними взаєминами з іншими;

  • конструктивне розв’язання конфліктів, досягнення консенсусу, вміння брати на себе відповідальність за наслідки вчинків.

Вчителям початкових класів слід пам’ятати, що базовою компетентністю є вміння вчитися. Учень вміє вчитися, якщо він визначає сам або приймає мету, яку ставить вчитель, відповідно до неї планує і виконує необхідні дії, контролює та оцінює свої результати. Навчальна діяльність визріває в надрах ігрової і лише поступово стає провідною. При цьому важливим стає не тільки дати дитині необхідний багаж знань, умінь і навичок, але й навчити використовувати їх у різних життєвих чи навчальних ситуаціях. Олександра Яківна підкреслила, що компетентісна освіта стосується також «творчої сфери (я створюю, я змінюю, я знаходжу, я доповнюю), і емоційно- ціннісної (я прагну до, я хочу досягти, я дуже цінюю, я схвалюю, я відчуваю, що це мені потрібно)». При такому підході в учнів формується активна позиція дослідника, творця, особистості, здатної швидко і оптимально діяти відповідно поставлених завдань. Школярі починають усвідомлювати, що старанно вчитися потрібно не для того, щоб отримати високу оцінку, задовільнити батьків тощо, а для того , щоб мати можливість у майбутньому реалізувати свої бажання, стати успішними, а, отже, щасливими людьми.

Реалізація компетентісного підходу вимагає від учителя нових підходів до організації навчально-виховного процесу, зокрема оптимального вибору ефективних прийомів, форм і методів навчання та виховання молодших школярів. Педагог у своїй діяльності має мотивувати дітей на досягнення індивідуальних результатів, залучати учнів до визначення мети роботи, діалогу, ігрових ситуацій, драматизації й імпровізації, парної та групової роботи, рефлексивних суджень (як ти думаєш, що ти думаєш, твоє враження, що ти робиш) тощо. При цьому зменшується роль вчителя у контролювальній діяльності, перевага надається позитивному змістовому оцінюванню та систематичному заохоченню дітей до самоконтролю та самооцінювання. Варто зазначити, що важливим аспектом діяльності вчителя на сучасному етапі є вміння планувати не окремий урок, а цілісну систему, так як компетнтності учнів формуються не на окремому уроці, а протягом тривалого часу. Сучасний педагог має добре володіти педагогічною діагностикою, орієнтуючись не тільки на навчальні досягнення учнів, а й на його індивідуальні особливості, обдарування.

Література

1.Державний стандарт початкової загальної освіти.

2. І. Красуцька. Новий державний стандарт початкової школи: від задуму до реалізації» // Педагогічна газета. – 2012.- №1 (210)


О.В.Волошенко, завідувач кафедри педагогіки та психології

Черкаського обласного інституту післядипломної освіти

педагогічних працівників Черкаської обласної ради,

кандидат педагогічних наук, доцент


^ Особливості психологічного супроводу першокласника у контексті реалізації Державного стандарту

початкової загальної освіти


Державний стандарт початкової загальної освіти ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого і компетентнісного підходів. Саме тому забезпечення психологічного супроводу першокласника є важливою складовою як педагогічного процесу у початковій школі, так і реалізації цілей і завдань, передбачених державним стандартом.

Під психологічним супроводом педагогічного процесу ми будемо розуміти комплекс заходів, які спрямовано на забезпечення такого протікання педагогічного процесу, коли цілі і завдання співпадають із потребам і потенційним можливостям учасників, а умови відповідають їх індивідуальним та психофізіологічним особливостям. Результатом психологічного супроводу педагогічного процесу є створення клімату захищеності і комфорту, толерантні взаємини між усіма учасниками педагогічного процесу, зростання особистісної сили «Я» кожного учасника, оптимальна адаптація до умов педагогічного процесу, актуалізація і реалізація потенційних можливостей та творче ставлення до власної життєдіяльності.

Психологічний супровід педагогічного процесу зумовлюють:

  • рівень психолого-педагогічної освіти та професіоналізму тих, хто причетний до моделювання, організації і протікання педагогічного процесу;

  • мотивація педагогів щодо необхідності здійснення психологічного супроводу;

  • рівень і якість діагностики потреб, індивідуальних та психофізіологічних особливостей учасників педагогічного процесу;

  • умови, в яких відбувається педагогічний процес (освітнє, предметне, соціальне, культурне середовище);

  • особливості організації сумісної різнобічної діяльності учасників педагогічного процесу.

^ Cутність психологічного супроводу педагогічного процесу у початковій школі полягає у створенні оптимально-позитивної, комфортної і безпечної взаємодії між учасниками педагогічного процесу на основі:

  • особистісно-орієнтованого підходу до розвитку пізнавального інтересу учнів;

  • необхідної і достатньої вмотивованості учнів до навчальної діяльності;

  • системи оцінювання, спрямованої на зосередженні, виявленні і підкресленні всього кращого, що є у кожного учня у порівнянні з його власними попередніми досягненнями (у динаміці розвитку);

  • психологічно-грамотної підтримки і допомоги у разі невдач і ситуацій неуспіху учнів початкових класів;

  • системи стимулювання та заохочення до процесу навчальної діяльності, спрямованої як на клас, так і на кожного учня окремо із урахуванням його індивідуальних особливостей.

^ Психологічний супровід учня початкової школи – це комплекс заходів, які спрямовано на адаптацію, актуалізацію та реалізацію молодшим школярем своїх потенційних можливостей. Метою психологічного супроводу дитини є створення клімату захищеності і комфорту у школі і сім’ї, формування безоцінного ставлення між учасниками педагогічного процесу та сприяння зростанню сили «Я» особистості учня.

^ Сутністю психологічного супроводу першокласника є створення і забезпечення умов оптимально безпечного і комфортного адаптаційного входження першокласника у взаємодію із об’єктами та суб’єктами соціального та освітнього середовища, що його оточує на основі спільної для всіх учнів та індивідуальної для кожного умотивованості до процесу навчальної діяльності. Саме тому однією із найважливіших задач педагогів і батьків першокласників є створення для кожного учня оточуючого середовища сповненого любов’ю, довірою, повагою до власної гідності, взаємоповагою, прийняттям і розумінням.

^ Основними показниками ефективного психологічного супроводу першокласника є те, що дитині: комфортно, безпечно, корисно і цікаво. Таким чином, ефективність педагогічного процесу у початковій школі визначається не лише одержаними учнем і вчителем результатами, а й якісними характеристиками протікання освітніх процесів і їх впливом на розвиток, виховання, навчання та формування комплексу особистісних якостей, які визначені державним стандартом.

Психологічний супровід дитини до шкільного навчання зумовлюють: ставлення батьків до процесу пізнання, рівень їх обізнаності, освіти; ставлення дорослих до навчання дітей, їх мотивація організації цього процесу; особистість учителя, який здійснює підготовку дитини до школи, його професіоналізм, спрямованість на цей вид діяльності; умови, в яких відбувається підготовка дитини до школи (предметне, соціальне середовище), особливості організації сумісної різнобічної діяльності дітей, взаємодія вчителя із дітьми та їх батьками, а також спілкування дітей між собою.

Опитування практичних психологів закладів освіти та спостереження за діяльністю навчальних закладів області дає підстави визначити коло проблем, які пов’язані із необхідністю здійснення психологічного супроводу молодшого школяра. До цих проблем можна віднести такі:

  • підготовка дитини до школи;

  • побудова взаємовідносин між дитиною і вчителем;

  • адаптація дитини до шкільного навчання, особливу увагу необхідно звернути на дітей, які не потрапляють у коло активної уваги вчителя;

  • взаємовідповідність психофізіологічних та індивідуальних особливостей дитини і вчителя;

  • збереження пізнавального інтересу під час навчання у початкових класах;

  • допомога дитині у завершенні розв’язання внутрішніх конфліктів дошкільного дитинства та конфлікту між працелюбністю та почуттям неповноцінності;

  • актуальні проблеми психології виховання;

  • психологічна підтримка молодшого школяра у шкільному колективі, у сім’ї.

Тому розглянемо окремі аспекти перелічених вище проблем. Дуже часто батьки, вихователі дошкільних навчальних закладів, вчителі початкових класів ставлять запитання: «Як підготувати дитину до школи?». Однозначної відповіді на це запитання, на жаль, поки що не існує. Залежно від того, якою ми хочемо бачити дитину у початковій школі, її підготовку до школи можна спрямовувати у певних напрямках.

  • Якщо нам «вкрай» необхідні успіхи у навчанні (високий рівень навчальних досягнень), варто застосовувати різноманітні розвивальні технології, навчити дитину рахувати, читати і писати ще до школи. Звичайно, така дитина із перших днів навчання ймовірно потрапить до категорії найбільш здібних дітей. Проте, якщо не буде дотримано принципу наступності, навчання для дитини вже через декілька тижнів стане не цікавим. Така дитина інколи стверджує, що вона і так все знає. Отже поступово у неї згасає пізнавальний інтерес і пізнавальна активність. Якщо ж принцип наступності дотримано, і педагогічний процес будується на розвивальних технологіях, можливо, все буде добре. При цьому варто врахувати рівень фізичної і психофізіологічної готовності дитини до такої інтенсивної навчальної діяльності, щоб не нашкодити здоров’ю дитини.

  • Якщо ми прагнемо розвинути й зберегти пізнавальний інтерес та пізнавальну активність дитини, бажано пам’ятати про принцип природовідповідності. Так, вальдорфські педагоги, порівнюючи дитину із морквинкою, стверджують: «Коли у моркви з’являється листя, ми не вириваємо її із ґрунту, а чекаємо, доки вона дозріє. Так само має дозріти дитина для того, щоб включитись у навчальну діяльність». Отже, якщо ми хочемо зберегти не лише пізнавальний інтерес і пізнавальну активність дитини, а й її здоров’я, доцільно врахувати те, наскільки її психіка готова до навчальної діяльності.

  • Якщо ми прагнемо реалізувати особистісно зорієнтований підхід, розробити індивідуальну програму розвитку молодшого школяра, доцільно дослідити й визначити рівень психологічної готовності дитини до шкільного навчання у повному обсязі, тобто діагностувати:

  • інтелектуальну готовність (розвинуті у дошкільному віці форми мислення – наочно-образне, наочно-схематичне та інші; творчу уяву, пам’ять, увагу, наявність основних уявлень про природні та соціальні явища);

  • вольову готовність (сформованість відповідного рівня довільності, спроможність доводити справу до кінця, самостійність);

  • мотиваційну готовність (бажання ходити до школи, набувати нові знання, бажання зайняти нову соціальну позицію – стати учнем);

  • готовність до спілкування (сформованість у дитини відношення до вчителя як до дорослого, що має особливі соціальні функції, розвиток необхідних форм спілкування з однолітками, досвід конструктивного спілкування);

  • рівень оволодіння дитиною ігровою діяльністю;

  • здатність до самовираження.

Ми вважаємо, що своєчасна діагностика готовності дитини до навчання у школі дозволяє не лише визначити ступінь готовності дитини до шкільного навчання, а й покращити процес адаптації дитини до школи, запобігати втомлюваності й захворюваності молодших школярів, надмірній нервово-психічній напрузі під час виконання шкільних завдань і спрямувати увагу вихователів, вчителів і батьків на необхідність проведення додаткової розвиваючої та корекційної роботи із дітьми, які мають низький рівень готовності до навчання у школі.

Рекомендації щодо підвищення рівня підготовленості дитини до школи

  1. Допомогти дитині повірити у свої сили, переконуючи, що вона може досягнути успіху у будь-якому виді діяльності, якщо виявить працелюбність. Уникати впливу, що веде до формування заниженої самооцінки (оцінювати не саму дитину, а її дії, результати діяльності, поведінку).

  2. Навчити дитину долати страхи до навчання, школи, вчителя, однолітків. Тому всі заняття з дитиною необхідно проводити в ігровій формі, не підвищуючи голос до крику у разі неспроможності дитиною виконати відразу ж те чи інше завдання у повному обсязі.

  3. Потрібно частіше хвалити і підбадьорювати дитину. Пам’ятаймо вислів Гомера про те, що Боги і діти живуть там, де їх хвалять. До цього вислову можна додати «дитині буде комфортно там, де вірять у її успіхи».

  4. Батькам і вчителям при підготовці дитини до школи не потрібно «тренувати» дитину виконувати завдання, які імовірно їй доведеться виконувати при вступі до школи. Особливо, якщо дитину прагнуть віддати до закладу нового типу. Таке «тренування» дасть лише видимість успіху, а під час зіткнення із новими завданнями іншого типу дитина зазнає невдачі, яка може бути розцінена нею як особистісна поразка. У майбутньому не спроможність дитини виконувати завдання високого рівня складності буде зумовлювати формування низької самооцінки та почуття неповноцінності.

  5. З метою підвищення рівня розвитку мислення і мовлення важливо навчити дитину брати участь у колективних рольових іграх. Кожна роль у таких іграх потребує певного розвитку психічних пізнавальних процесів (зокрема: активного мовленнєвого спілкування із іншими учасниками гри, різноманітних операцій мислення (аналізу, синтезу, класифікації, узагальнення, систематизації тощо).

  6. Обов’язковою умовою формування готовності дитини до школи є не тільки розповідання дорослими казок дитині у період від 3 до 5 років, а й слухання дитячих версій «Колобка», «Ріпки» тощо. Зазначимо, що від 3 до 5 років природною функцією та потребою дитини є «усвідомлення та відпрацювання у грі глибинних смислів життя». Певною мірою цьому сприяє використання казок, пісень, змістовних віршів, які пробуджують і формують у дитини високі гуманістичні прагнення (ідеали дружби, любові, взаємодопомоги тощо). Отже, доцільно переглянути наявність гуманізму у художніх, літературних творах, які ми використовуємо під час взаємодії із дітьми дошкільного віку.

  7. Дорослим бажано обговорювати із дитиною прочитану книжку або переглянутий фільм. Майте також терпіння для того, щоб вислухати схвильовану розповідь вашої дитини про побачене і пережите на вулиці, про сварку з другом тощо. Ставте дитині запитання, на які вона спроможна відповісти, і прагніть одержати на них повну, чітку і змістовну відповідь. Дорослі мають враховувати особливості дитини і запитувати «Що? Де? Як? Коли?» ніж «Чому? і Навіщо?».

  8. Дитину необхідно навчити не лише уважно слухати, а й висловлювати свої міркування і думки.У дошкільному і молодшому шкільному віці у дитини інтенсивно формується образне мислення. Важливе значення для його розвитку мають заняття з малювання, ліплення, аплікації, конструювання. Спробуйте разом із дитиною складати загадки, використовуючи явища і предмети із оточуючої дійсності: ( «І в мене є, і в тебе є, і в кицьки є, і в ліжка є» (тінь) «Хто шапочку має, та ніколи її не знімає?» (Цвях, гриб, канцелярсько кнопка); «У мене в кімнаті висить маленьке «сонце», захочу – вімкну, а захочу – вимкну!» (Лампочка); «Мала трудівниця по квітах літала, дітям ласощі збирала" (Бджола і мед)) тощо. Всі ці загадки та багато інших складали для психолога й вчителів діти 6-7 років.

9.Психологами встановлено, що розвиток моторики руки у дитини дошкільного віку має тісний зв’язок із розвитком психічних пізнавальних процесів. Тому, при недостатньому рівні розвитку дрібних м’язів та моторики руки дуже корисними є такі вправи: нанизування ґудзиків, роздягання та одягання ляльки, складання «мозаїки», ліплення, малювання тощо.


Ми вважаємо, що у процесі підготовки дитини до школи певної уваги заслуговує концепція Еріха Еріксона про вирішення людиною внутрішньо особистісних конфліктів, які для кожного вікового періоду мають своє змістове наповнення. Проаналізуємо, які внутрішні конфлікти бажано вирішити дитині до того, як вона прийде до школи. Так, до 1 року дитина має розв’язати конфлікт між довірою і недовірою до навколишнього світу. Якщо дитина була бажаною, вагітність жінки супроводжувалася позитивними емоціями, після народження дитину часто тримали на руках, спілкування було приємним, швидше за все у такої дитини буде вдало розв’язано конфлікт, що завершиться формуванням базової довіри до людей і навколишнього світу. Якщо ж дитина була не бажаною, жінка рідко відчувало позитивні емоційні стани під час вагітності, дитиною не було кому займатись до одного року, швидше за все, у такої дитини буде сформовано базову недовіру до навколишнього світу і людей. Зрозуміло, маючу недовіру до навколишнього світу, значно важче його пізнавати, взаємодіяти із людьми тощо. Певною мірою вирішенню конфлікту між довірою і недовірою до навколишнього світу сприяє те, як часто дитина отримує приємні ласкаві дотики й знаходиться на тілі у дорослих. На думку американських психологів, дитина до одного року має постійно контактувати із дорослими на тілесному рівні. За таких умов вона почуває себе комфортніше, впевненіше, психологічно захищеніше тощо.

Від 1 року до 3 дитина має розв’язати конфлікт між автономністю (незалежністю, самостійністю) і почуттями сорому і сумнівами. У цей час, на думку Еріксона, у дитини не бажано взагалі викликати почуття сорому. В його основі лежить негативне ставлення до себе і установка дитині про те, що вона погана. Дитина не може бути поганою, вона спроможна зробити не дуже гарні вчинки, які не схвалюють дорослі, але це не означає що і сама дитина є поганою. У чому проявляються особливості даного конфлікту? Дитина може потрапляти у складні для неї ситуації, які потребують проявів активності, самостійності тощо. Проявляючи незалежність дитина чує фразу «Ай-я-яй, як тобі не соромно?» Вона відчуває себе поганою, а далі з’являються сумніви як же робити? Чи чекати поки дорослі самі скажуть як робити? В решті решт у дитини формується психологічна залежність від дорослих. Потрапляючи до школи, дитина із не вирішеним конфліктом між автономністю (незалежністю, самостійністю) і почуттями сорому часто буде пояснювати свої дії діями інших «А мама не поклала зошит... А тато не перевірив домашнє завдання... А вчителька не нагадала..» тощо.

Розглянемо типові механізми формування психологічної залежності дитини. Дитині у віці 2 роки дорослі дають цукерку, чекають поки вона її з’їсть, а потім кажуть: «Як тобі не соромно, ти ж не лишила братику, мамі, дідусю тощо.» Наступного разу, коли дитині запропонують взяти цукерку, у неї з’являться сумніви: брати чи ні? Якщо взяти, скільки з’їсти і кому лишати? Вона може взагалі відмовитись від пропозиції або буде чекати поки дорослі самі скажуть брати чи ні, лишати кому-небудь чи ні. Тобто самостійно діяти, після пережитого почуття сорому дитині буде вже важче. Інша ситуація дитині 1,5 роки вона напісяла у штани і зняла тому, що вони мокрі. Дорослі, побачивши дитину без штанів, часто вигукують «Ай-я-яй, як тобі не соромно!» Дитині не зрозуміло чому їй має бути соромно. Вона про себе подбала, зняла мокрі штани, не пріє, не охолоджується, не смердить тощо. Але чому ж має бути соромно? Можливо, через те, що гола – отже сумніви щодо свого тіла... Як правило, «таку турботу дитини про себе» дорослі не визнають, а, викликаючи у дитини сором, формують у неї негативне ставлення до себе і майбутню залежність від оточуючих людей. Замість того, щоб розмежувати у діяльності дитини позитивне і негативне, дорослі об’єднують, або мають на увазі лише негативне. Бажано, що дитина чітко зрозуміла, що вона зробила гарно, а що погано. Погано, що напісяла не у горщик, а у штани. Добре що зняла мокрі штани, але бажано було б знайти сухі тощо. Отже у цей період у дитини взагалі не потрібно викликати почуття сорому, якщо ми хочемо виховати самостійну і незалежну дитину. Особливу увагу на цей конфлікт бажано звернути вихователям дошкільних закладів, які працюють у ясельних групах із дітьми раннього віку.

Наступний конфлікт, який бажано розв’язати до школи у період від 3 до 5 років, конфлікт між ініціативністю та почуттям провини. Як відомо, діти цього віку, прагнуть проявити ініціативу. Проте дорослі не завжди цю ініціативу витримують, схвалюють і заохочують. Це призводить до того, що дитина перестає бути ініціативною, а дорослі дивуються: «Чому дитина не хоче проявляти ініціативу?» Коріння відомого всім виловлювання «ініціатива наказуєма» формується саме у цей віковий період. Приведемо приклади. «Давай, мамо, я помию посуд!» – каже дитина. Починає мити і розбиває чашку. Мама сердиться і говорить «Ти ще малий мити посуд!» або «Відійди, і не підходь до посуду!». У дитини з’являється почуття провини, в основі якого лежить негативне ставлення до себе. «Яка я погана, що не вмію мити посуд!» – таку установку отримує дитина. Проходить час, а батьки дивуються: «Чому ти не миєш після себе посуд?». Отже, краще нічого робити не буду, ніж зроблю погано... Такі ж приклади можна приводити у великій кількості: Краще б ти зовсім не мила посуд, ніж ось такі брудні тарілки мені перемивати», «Не треба полоти грядку, бо ти сполюєш перець...», «не треба забивати цвяхи, бо ще малий...» тощо.

Батьки мають врахувати, що у дитини ще не сформовані практичні навички щодо виконання певних видів діяльності. Вони мають набратися терпіння, врахувати, що дитина потребує допомоги або у вигляді більш чітких інструкцій як виконати той чи інший вид діяльності, або у заохоченні, або у емоційній підтримці тощо. У період із 3 до 5 років не варто викликати у дитини почуття провини, більш природнім буде почуття жалю: «Шкода, що тобі не вдалося сьогодні гарно забити цвях, але наступного разу ти вже зможеш зробити це краще», «Жаль, що лишилось кілька брудних тарілок, але наступного разу додай миючий засіб і посуд буде сяяти». Саме так ми допоможемо дитині вирішити внутрішні конфлікти, зазначені вище.

Дуже добре, якщо внутрішньо особистісний конфлікт своєчасно розв’язується. Проте, якщо якийсь конфлікт лишився не розв’язаним, у наступні вікові періоди людині доведеться або почувати дискомфорт через не вдало вирішені конфлікти, або розв’язувати не лише конфлікт, властивий людині у певному віковому періоді, а й попередні конфлікти. Отже, якщо до школи прийшла підготовлена дитина із довірою до навколишнього світу і оточуючих людей, самостійна і автономна, ініціативна – чудово! Якщо ж щось ще не вирішено або розв’язано не вдало – допоможіть дитині не накопичувати особистісні проблеми і сформувати ті риси характеру, які допоможуть дитині комфортно почувати себе у процесі життєдіяльності.

Отже, процес підготовки дитини до школи має передбачати:

  • формування певних знань, умінь, навичок, які відповідають віковими та індивідуальним можливостям дитини;

  • розвиток пізнавальних інтересів і мотивації до навчання (бажання вчитися);

  • готовність до зміни соціальної позиції;

  • фізичний та психофізіологічний розвиток дитини, що забезпечує можливість навчання у школі;

  • формування тих рис характеру, які забезпечать успішну життєдіяльність учня початкової школи;

  • розвиток емоційної грамотності дитини

  • формування уміння самовиражатися у різних сферах життєдіяльності тощо.


Адаптація першокласника до школи

Вступ до школи, зміна режиму життя, звикання до нового колективу і його вимог дуже часто є сильними стресовими факторами, що викликають у дитини стан психологічної небезпеки. У цьому стані у дитини блокуються психічні пізнавальні процеси (насамперед, увага, пам’ять, мислення). Отже, створення відчуття захищеності і безпеки – основна задача дорослих, причетних до освіти учня першого класу. Дитині необхідно увійти у звичний оновлений ритм життєдіяльності. Дослідження медиків і педагогів свідчать, що труднощі, пов’язані із адаптацією до школи і шкільного навчання, нового колективу, нових форм взаємодії відчувають усі діти. Складність адаптації дитини до навчання у школі зумовлена структурними компонентами адаптивного середовища та їх багатогранністю. Учню першого класу необхідно одночасно адаптуватися до нової діяльності (предметно-діяльнісна адаптація), до соціально-психологічного мікроклімату у класі і до домінуючих у ньому ціннісних орієнтацій, міжособистіних стосунків, настроїв, системи ролей, до особливостей взаємодії із учителем (учителями музики, англійської мови, фізичної культури), до знаходження у шкільному колективі (особистісна адаптація). Основними критеріями того, що дитина адаптувалася до школи є наявність гармонії та взаємовідповідності між її організмом та освітнім середовищем у якому вона знаходиться, адекватні поведінка і взаємодія із іншими людьми..

Адаптація дитини до школи може мати такі ступені: 1) легкий, при якому стан напруги організму учня може викликати зміни поведінкових реакцій, погіршення сну та апетиту, зниження маси тіла (ці явища, як правило, зникають у кінці першої чверті); 2) середній, при якому несприятливі зміни в організмі зберігаються усе перше півріччя, і 3) важкий, коли наступає помітне погіршення здоров’я, особливо під кінець навчального року. Ступінь адаптації залежить від багатьох факторів: соціально-психологічного мікроклімату у дитячому колективі, взаємовідносин із вчителем, санітарно-гігієнічних умов навчання, режиму роботи у класі і у групі подовженого дня, обсягів навчального навантаження, ставлення батьків до успішності дитини. Ці фактори можуть зумовлюватися станом здоров’я дитини, рівнем її готовності до школи, умовами дошкільного життя та індивідуальними особливостями дитини.

Ускладнення адаптаційного періоду часто стають причиною не адекватної поведінки. Наслідком дезадаптації дитини до школи може стати стійка відраза до школи, вчителів і навчання, відсутність пізнавальної активності, підвищений рівень конфліктності та агресивності.

Дітям із недостатнім рівнем підготовленості до школи («незрілі»» діти) значно важче адаптуватися до шкільного життя.

Поведінкові труднощі у дитини можуть бути наслідком не лише її внутрішнього дискомфорту, але і стосунків із іншими людьми. Клас, шкільні товариші, діти, які оточують дитину, впливають на формування її поведінки. За особливостями поведінки учня в класі визначають декілька груп дітей, які потребують особливої уваги, психологічного супроводження і допомоги у адаптаційний до школи період.

До першої групи відносять дітей, особливості поведінки яких зумовлені неспівпаданням їх власної самооцінки із оцінками інших людей – вчителів та дітей. Це веде до надмірного емоційного напруження.

Дома дитина залишається успішною, здібною, улюбленою, а у школі вона така, як усі: середня, звичайна, а іноді й гірша за інших дітей. Деякі діти переживають це надзвичайно тяжко. Така дитина може стати вередливою, залежною від учителя, буде намагатися привертати увагу до себе, очікувати, щоб її похвалили і у випадку невдачі, тривожитися, сумувати і переживати. Інколи така дитина починає скаржитися на вчителя батькам, щоб заручитися їх підтримкою. І якщо батьки не підтримують дитину процес адаптації дитини до школи лише ускладнюється. Отже така дитина потребує, насамперед, емоційної підтримку і підсилення віри у свої сили. Дорослим необхідно акцентувати увагу дитини на її позитивних досягненнях. Крім того, необхідно допомогти дитині сформувати адекватне ставлення до вчителя і взаємодії із ним. Для формування у дитини адекватної самооці­нки бажано:

• Залучати дитину до таких видів діяльності, які вона може виконувати самостійно. При цьому не прагніть ви­рішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання й одержує за­доволення від зробленого.

• Не перехвалюйте дитину, але і не забувайте заохочувати її, коли вона на це заслуговує.

• Заохочуйте дитячу самостійність, автономність та ініціа­тиву. Нехай вона проявить активність у деяких починаннях, але також по­кажіть, що інші можуть бути в чомусь кращі за неї.

• Підкреслюйте позитивні якості інших людей і зазначайте, що успіх досягається у процесі наполегливої праці. Спонукайте дитину до працелюбності, підсилюйте віру дитини у свої сили. Переконайте дитину в тому, що вона також може досягти того, що роблять інші за рахунок працелюбності.

• Формуйте у дитини адекватне ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте свої можливості, резуль­тати діяльності у присутності дитини. Наголошуйте на реальних факторах, які сприяли успіху або зумовили невдачі.

• Не порівнюйте одну дитину із інши­ми дітьми. Доцільно порівнювати минулі результати дитини із тими, які з’явилися тепер (порівнювати якою дитина була вчора, є сьогодні чи, можливо, буде завтра).

Другу групу складають діти, у яких недостатній рівень підготовки до школи. Вчитель вимагає однакових результатів від усіх дітей. Виникає напруга через те, що діти, які не досягли шкільної зрілості, або не мають певного рівня підготовки (наприклад, поки ще не вміють читати, гарно ліпити чи малювати) не можуть самостійно подолати деякі шкільні труднощі. Таким дітям необхідне розуміння дорослих. З кожним днем їхня доля погіршується, дискомфорт і напруга зростає. Така дитина дуже часто знаходиться у стресовому стані, особливо, під час виконання тих видів діяльності, якими їй не вдалося оволодіти на достатньому рівні. Як свідчать дослідження науковців у стресовому стані відбувається викид кортизону. Внаслідок цього відбуваються певні фізіологічні реакції: імунна система частково відключається, кров’яний тиск підвищується, великий серцевий м’яз скорочується, дихання стає більш поверхневим. Отже, якщо у дитини постійно підвищується рівень кортизону, знищуються клітини мозку, які пов’язані із довготривалою пам’яттю, погіршується і короткочасна пам’ять. Навчальний стрес веде до погіршення зору, послабленні імунної системи, робить здоров’я дитини більш вразливим. [20] Зовні це може проявлятися по-різному: неуважність, нездатність засвоювати елементарні знання та уміння, намагання займатися сторонніми справами. У таких дітей, як правило, знижуються темпи розвитку уваги, пам’яті, мислення, сприйняття, мовлення.

До третьої групи належать діти, поведінка яких зумовлюється ситуацією: коли цілі і зміст роботи співпадають з їх бажаннями, вона виконується добре; коли цілі і зміст неприємні, небажані – погано. «Ситуативні» діти і поводять себе відповідно: то раптово відмовляються від чергування по класу, то неслухняні, то вперті, то не бажають нічого робити. Якщо від них жорстко вимагати виконання обов’язків, настає емоційний спад – втомленість, безсилля, роздратованість, впертість, конфліктність. Тут має місце природній процес підйомів і спадів, який учителі не бажають помічати. У деяких випадках «ситуативних» дітей поспішають визначати як дітей з девіантною поведінкою, і якщо це відбувається, то корекція йде їм не на користь.

Четверту групу складають діти, які випадають із сумісної діяльності. Їх визначає небажання і невміння налагодити стосунки з однокласниками. Виникає протистояння «Я-вони». Дитина хоче бути у центрі уваги, а коли це не вдається, відмовляється від усього. «Невизнаний лідер» створює багато проблем своєю не передбачуваною поведінкою: вона може проявляти свою невдоволеність фізичними діями – кидатися камінням, бити вікна, псувати майно. Ізольовані, не прийняті колективом діти стають жорстокими і впадають у деструктивну поведінку. Від неї можна чекати чого завгодно. Інколи, такі діти виявляють надмірну агресію, при цьому звинувачуючи інших у агресії і не помічаючи, що саме вони і провокують агресивні дії інших людей по відношенню до себе.

«Невизнаного лідера» можна визначити за такими ознаками: неконтактність, нездатність з ким-небудь потоваришувати; занадто завищена (або, навпаки, занижена) самооцінка; постійна невдоволеність, поганий настрій; конфліктність, схильність до деструктивної поведінки.

До п’ятої групи можуть бути віднесені діти зі складностями адаптації. Їх легко помітити: дитина або із задоволенням іде до школи, або ставиться до неї нейтрально як до неминучого місця перебування, або вороже і не виявляє ніякого бажання відвідувати її. Така дитина може втекти або гостро конфліктувати з учителями і дітьми. Причини відмови дитини відвідувати школу найчастіше полягають саме у тому, що не склалися стосунки із вчителем або іншими дітьми.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13



Схожі:

Головне управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради Нові орієнтири початкової школи iconГоловне управління освіти І науки черкаської обласної державної адміністрації черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників черкаської обласної ради
Черкаської обласної ради вул. Бидгощська, 38/1, м. Черкаси, 18003, тел./факс 64-21-78
Головне управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради Нові орієнтири початкової школи iconГоловне управління освіти І науки черкаської обласної державної адміністрації черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників черкаської обласної ради
Начальнику управління освіти департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, начальникам відділів освіти
Головне управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради Нові орієнтири початкової школи iconГоловне управління освіти І науки черкаської обласної державної адміністрації черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників черкаської обласної ради
Начальнику управління освіти, заступнику директора департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, начальникам...
Головне управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради Нові орієнтири початкової школи iconГоловне управління освіти І науки черкаської обласної державної адміністрації черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників черкаської обласної ради
Як, на Вашу думку, можна поліпшити організацію навчально-виховного процесу в перших класах
Головне управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради Нові орієнтири початкової школи iconГоловне управління освіти І науки черкаської обласної державної адміністрації черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників
Начальнику управління освіти департаменту освіти і гуманітарної політики виконавчого комітету Черкаської міської ради, начальникам...
Головне управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради Нові орієнтири початкової школи iconГоловне управління освіти І науки черкаської обласної державної адміністрації черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників черкаської обласної ради
Черкаському обласному інституті післядипломної освіти педагогічних працівників відбудуться Обласні педагогічні читання з гуманної...
Головне управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради Нові орієнтири початкової школи iconГоловне управління освіти І науки черкаської обласної державної адміністрації черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників черкаської обласної ради
...
Головне управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради Нові орієнтири початкової школи iconГоловне управління освіти І науки черкаської обласної державної адміністрації черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників черкаської обласної ради
«Початкова школа») та наказу монмолодьспорту України від 30. 08. 2011 року «Орієнтовні вимоги до оцінювання навчальних досягнень...
Головне управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради Нові орієнтири початкової школи iconГоловне управління освіти І науки черкаської обласної державної адміністрації черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників черкаської обласної ради
Міністерства освіти І науки України повідомляє, що з метою відродження національної культури через дитяче мистецтво з 27 червня по...
Головне управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників Черкаської обласної ради Нові орієнтири початкової школи iconГоловне управління освіти І науки черкаської обласної державної адміністрації черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників черкаської обласної ради
«Розвиток аксіологічної культури особистості в умовах нової освітньої парадигми». До участі в конференції запрошуються науковці,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи