Звичаї і традиції весілля у с. Новоселиця Хто не знає минулого icon

Звичаї і традиції весілля у с. Новоселиця Хто не знає минулого




Скачати 206.78 Kb.
НазваЗвичаї і традиції весілля у с. Новоселиця Хто не знає минулого
Дата конвертації11.02.2013
Розмір206.78 Kb.
ТипДокументи

Звичаї і традиції весілля у

с. Новоселиця

Хто не знає минулого,

Той не вартий майбутнього…



Книш Василь Степанович (1928-2000)

Никифорук Марія Василівна (1934-2008)

Весілля : 1953 рік, листопад.


Це мої прадідусь і прабабка, яких я дуже любила і поважаю пам’ять про них. І цей проект ми з мамою писали в пам’ять про них…


Мальовниче село Новоселиця розкинулося по обидва боки гірської бистроплинної Рибниці. Розмаїтям своєї чарівної краси милує воно всіх, хто хоч раз побував тут. А побувало у нашому рідному селі чимало відомих і не дуже людей. І я , маленька уродженка села, горджуся тим, що я є новосельчанка.

Багате наше село на різні звичаї, цікаві обряди, має свої певні традиції. Але… Сучасний шалений темп життя змушує щось обминати, щось залишати непоміченим, а щось взагалі забувати.

Для того, щоб бути вартим свого майбутнього, я вирішила зберегти для нащадків часточку історії, часточку звичаю, пам’яті наших предків.

За допомогою звернулася до рідної сестри свого покійного дідуся, якого на жаль не мала змоги бачити, бо він відійшов у вічність ще до мого народження Пантелик Катерини Степанівни.



Ось що вона мені розповіла.

Слава української народної пісні сягає далеко за межі нашої держави. У ці пісні перелито могутню щедру душу наших пращурів. Українці співають у печалі, в радості, в розлуці, з коханими, працюючи і на відпочинку, бо ж така в нас доля – бути одним з найспівочіших народів у світі.

То ж заспіваймо, друзі!


Весілля в Новоселиці тривало аж п’ять днів і розпочиналося у четвер.

Четвер – зачєнанє

П’ятниця – гуски

Субота- перший день весілля

Неділя – другий день весілля

Понеділок – вечеря


Зачєнанє.

Ще до заходу сонця дружби (їх могло бути у молодого навіть 40 чоловік, тільки щоб була парна кількість) від молодого мали принести до молодої додому весільні деревця. Деревця обов’язково мали бути з ялинки. Всі, хто був на той час у молодої, виходили зустрічати дружбів, старалися трохи торгуватися, бо хлопці спочатку показували гірші деревця, в яких згодом відрубували гілочки для вінка над дверима хати , на воротах і на палатку.

Насамкінець хлопці показували найкраще деревце, яке згодом тато з мамою заносили до хати на калачах.

Після обіду молода (наречена), або мама молодої ходили запрошувати до себе на зачєнанє. Запрошували сусідів, родичів, дружок. На зачєнаню жінки виготовляли з гофрованого паперу квіти, трісунки, Вінчальна матка або та жінка, яка гарно жила у шлюбі зі своїм чоловіком різали чепець (їх обов’язково мало бути 4), робили верхушку на деревце та шили віночок для молодої.

Для верхушки використовували васильчик, чорнобривці, безсмертник, пір’я півня, у вузлик зав’язували освячене зерно чи хліб, цукор, гроші, до верхушки прив’язували чепці.







Коли всі ці приготування скінчилися, починали співати:

До нас , Боже, до нас

Бо в нас тепер гаразд,

Вісілє си зачінає

Деревце си убирає.


На калиноньці дві ягодонці

Ой упало із горішка зеренце

Внесіть, внесіть , рідний татку деревце

Ой упало із горішка зерен двоє

Внесіть, внесіть мій таточку

З мамков вбоє.


Так співали три рази. Після того тато з мамою заносили до хати найкраще деревце. Воно мало стояти на двох калачах. У найкращу кімнату ставили деревце, потім обряд продовжувався. Жінки співали:

Проше, таточку, проше,

Проше, таточку,проше,

Китечку зав’єзати

Хороше заспівати

Жалісно заплакати.

Ой, зав’єжи , рідний татку другую,

Бо вже мені тай розлука з тобою.

Бо вже мені мешканєчко дружиною.


Те саме співали мамі, дідам, бабусям, батькові, матці, дружкам, братам, всій родині , а на кінець всім гостям. Вважалося, що кожен, хто є на зачєнаню, має прив’язати на деревце дві квітки.

Коли вже деревце одягнули, жінки співали:

Від сподечка до вершечка яличка

А на самім та вершечку китичка.

А хто її та зав’язав?

Рідні татко з мамкою.


Казав єс мені кленовий листку,

Що не меш упадати.

Казав єс мені рідний таточку

Що не меш віддавати.

А тепер даєш та й сам не знаєш

Чи ми долю вгадаєш?

Я , синку, даю, що дома маю.

Долю ти не вгадаю.

Проси , синку, щиро в бога,

Щоби тобі доля добра.


Коли деревце вже вбране, молода дякує присутнім, що допомогли їй вбрати деревце і запрошує всіх до столу вечеряти. Традиційно на столі мали бути голубці, начинка(каша з кукурудзяної муки розварена на молоці, маслі, цукрі), бринза, закуска ( квашені цукрові буряки, нарізані соломкою, зверху посипані або вареними сухими грибами, або зажареною цибулею), холодець, цвіклі (червоний буряк , натертий на дрібній терці, приправлений хріном).

А на солодке були пампушки і компот.


Гуски:

У п’ятницю молода із дружками йшла до молодого додому, щоб подарувати нареченому весільну сорочку і запросити до себе на весілля. До заходу сонця потрібно було вернутися додому.

Наречену садовили на подушку, тато з мамою ставили на голову сплетений з барвінку віночок, а зверху віночка мала бути квітка. Жінки співали:

Ой, куда ти, молоденька ся збираєш,

Що так красно голівоньку убираєш?

Ой, куда ти молоденька ходила,

Що так красно голівонька зацвила?

Ой, ходила моя мамко у зелен-садок,

Та й упав на мою голівку з яблін-вишні цвіток.

А я іду, моя мамко, у село,

Щоби було усім людям весело.


Коли молода прийшла до молодого додому, її запрошували до хати. Але спершу вона мала пригостити присутніх у молодого людей солодощами, а потім вже йти до хати. . Спершу, як присісти, наречена зверталася до тата і мами нареченого з такими словами :

Тату і мамо!

Прийміть ці калачі

Як червону калину.

А мене, мамко

За свою дитину.

А вашого сина

За мого мужа

За чоловіка.

Не на рік, не на два,

А на ціле життя.


Після цих слів розпочиналося розважальне дійство. Молоду з дружками саджали за стіл. А на столі всі страви були приготовлені з сирих овочів, чи з вербових прутиків. І приводили когось із старших людей,(хто не проти був пожартувати), говорячи, що це наречений. І так аж три рази. На третій раз приводили справжнього нареченого. Наречена вручала йому шлюбну сорочку і запрошувала до себе на весілля. Тоді поверталася додому з дружками. За цей час у молодої вже прибули музики. Найперше вони грали три рази марш, а молода з калачами на рушнику виходила з хати, три рази кланялася, дякувала, що прийшли до неї відіграти весілля і запрошувала до хати.. У хаті музики грали перший танець для молодої і її тата, другий для молодої і мами, а третій для братів і молодої.

Ввечері приходили молоді хлопці і дівчата, родичі, сусіди на гуски. Грала музика, всі танцювали в очікуванні нареченого. Згодом приходив і молодий разом з дружбами. Він приносив для молодої весільний букет і туфлі, в яких молода мала йти до шлюбу.



Весільний букет для нареченої в подарунок

Перший день весілля:

Субота була найурочистішим днем у шлюбному обряді. У суботу молодята йшли до церкви , щоб перед Богом і людьми поклястися у вірності і любові один одному.

Давно не так легко було вдягнути молоду до шлюбу. Обов’язково у неї мав бути віночок ,шитий з листочків барвінку і прикрашений позліткою (віночок шили ще на зачєнанє). Також він мав бути прикрашений різними прикрасами, виготовленими власноруч. На плечах були різні стрічки. А у молодого мав бути теж шитий віночок з барвінку, тільки меншого розміру і взимку його пришивали до шапки, а влітку до капелюха. З правого боку молодому причеплювали до кожуа (взимку) чи піджака (влітку) букет. Обов’язково коло букета мала бути хустка, якою пізніше молодій перев’язували голову.

Віночок клали тато з мамою під спів жінок.:

На калинонці дві яго донці

Не папороть цвіте

Мамка віночок кладе

Таточко поправляє

До шлюбу виряджає.


На калинонці дві ягодонці

Куди ти ся молоденька збираєш?

Що так гарно головоньку вбираєш?

Ой, до шлюбу , моя мамко, до шлюбу.

Вже я більше дівочити не буду.



^ Батьки поставили весільний вінок і вельон (фату) на голову молодій…

Молодому співають:

На калинонці дві ягодонці,

Ой куда ти, молоденький, ся збираєш

Що таку красну одежину вбираєш?

Ой, до шлюбу, моя мамко, до шлюбу,

Бо вже більше з парубками не буду.


Ой із-за гори, з-за високої,

Ясне сонце палає,

А з-за другої, ще з-за вищої

Молодий конем грає.


Йому калинка, йому калинка

Доріжку заступає.

Вийняв шабельку, вийняв шабельку,

Став калинку рубати.


Ой стій, погоди, ой, стій, погоди.

Не рубай калиноньки.

Не задля тебе, не задля тебе.

Калинка посаджена.

Лиш задля тебе, лиш задля тебе

Молода наряджена.


Коли молода одягнута і все готове, то вирушають до церкви. Напереді йдуть тато з батьками.



Вінчальні матки і старости з молодятами.

Рік весілля – 1989.



Вінчальні батько і матка. Рік весілля - 1997

.Вони перев’язані рушниками і у руках мають калачі, зав’язані по двоє у хустку. За ними молода з братами, потім дружки. Мама посипає їх зерном, свяченою водою, цукром чи цукерками. Жінки знову співають :

Іди, синку, не барися

Іди, синку, не барися,

До вечора повернися,

До вечора повернися.

До вечора повернися,

Усім людям поклонися.

І старому і малому,

І усьому роду своєму.


Коли йдуть до церкви, то співають:

Ой у суботу рано

Море ся розіграло,

Ой не то-то море грає

Молоденька потопає.


Молоденька потопає

На таточка покрикає

Ой ви, тату, та й ви, мамо

Вирятуйте мене з моря.


Ой, не наша, синку, воля

Рятувати тебе з моря.

Проси, синку, щире в Бога,

Аби тобі доля добра.


У церкві також були крім релігійних і свої, нажиті поколіннями традиції. . Вінчав священик, але без вінчальних батька і матки не обходилося. Вінчальна матка у церкві дарувала молодій хустку, якою їй покривали голову, а ще раніше замість хустки використовували рантух. Рантух був символом дівочої чистоти і порядності.



Весільний рантух

Весільні хустки.



Коли приходять після шлюбу додому, мама стелить на порозі полотно, по якому молода йде до порога. На порозі припадає на коліна. Жінки співають:

На калинонці дві ягодонці

Вийди татку з мамкою, вийди,

Вийди татку з мамкою, вийди.

З крутими калачами

З крутими калачами,

З добрими гадочками

З повними повницями

Так проспівують тричі.

Мама з татом виходять навпроти з калачами на рушнику і благословляють «Абис така чесна та велична, як дар Божий»

Жінки наспівують:

Вийшов татко з мамкою, вийшов

Вийшов татко з мамкою, вийшов,

З добрими гадочками

З добрими гадочками,

З повними повницями.

З повними повницями



Зустрічають хлібом-сіллю…

Молода встає на ноги, цілує калачі, тата , маму, бере в них калачі і йде з ними до хати, а дружки стараються пробігти по полотні. Вважалося, що хто перший після молодої пробіжить по доріжці, той невдовзі вийде заміж.

Пізніше починали сходитися на весілля запрошені гості. Всі сідали до столу на частування. Після того, як усі встали з-за столів починалася «повниця». Знову не обходилося без жіночого співу:

Устань, молода, на ніжки

Візьми повницю я в ручки

Візьми повницю я в ручки

Почистуй свого татка.

Мені, таточку, не многа

Лиш червоного одного.

Гей, мід-вино, все проливано,

Батечка чистовано

Так співають мамі, родині і всім гостям.

Коли вже закінчилася повниця, всі гроші зав’язували у хустину, хустину прив’язували на руку молодій і обходили тричі навколо стола під спів:

Ой з-за гірря місяченьку, з-за гірря

Виводимо молоденьку з застілля.

На батькове подвір’ячко із чиста

Та би що нас зустрічала Пречиста.


Так співали тричі, потім всі виходили на подвір’я, а музиканти грали «гуцулку», всі танцювали.

В цей час від молодого вже мали прийти посли (або бояри), викрасти весільний калач. Якщо вдасться викрасти послам калача, то викуп за молоду буде менший. Тому брати молодої мали пильнувати весь час за калачем.

Якщо ж не вдасться викрасти калач, то молода вручає всім послам по маленькому весільному калачеві і знову ж таки йде з ними танцювати «гуцулку».

Поки танцюють, вже має підійти молодий із своїми гостями. На воротах хлопці, які живуть на одній вулиці з молодою ,просять у молодого викуп. Коли викуп заплачено, підходять до будинку. Дружби йдуть у хату скуповувати дружок. Їм підспівують:

Ой, хороші наші дружби

Хороші ,хороші.

Прийшли дружки купувати,

Та не мають грошей(2)

Ой на горі овес кудрявий,

А наш дружба кучерявий

А на горі овес дрібненький

А наш дружба молоденький,

Єк посягне я в кишеню,

Та витягне грошей жменю.

Коли дружок скупили, то йдуть танцювати, сватів запрошують до хати , а свати (гості молодого) співають:

Не страхайся, свату,

Що нас прийшло багато.

Нас прийшло лиш сорок двоє

На подвір’ячко твоє.


Ми не прийшли їсти-пити

Ми лиш прийшли молоду взяти.

Всі заходять до хати, молода в цей час сидить за столом, її лице прикрите хусткою, брати вимагають за неї викуп.

Жінки співають:

Ой, уставай, молоденька, не сиди,

Та пізнавай свого пана на коні.


А твій паночок знашненький,

В него віночок біленький.


Сіло пташа на піддашє, та й чі-чі,

Чи готові, моя мамко, калачі?

Бо вже за мнов прийшли воячі.


Ми не прийшли воювати

Лиш прийшли молоду взяти.


Розтягай, свату, хату,

Ще і нові сіни,

Щоби бояри сіли.

Сіли бояри, сіли,

Аж си здригнули стіни.

А ще дужче здригнуться,

Як горівки нап’ються.


Коли вже молоду викупили, брати передають її молодому, а самі відходять убік. Молодий готує дари для родини, молода перев’язує старостів рушниками, дарує вінчальній матці хустку, світивкам (сестрам) молодого хусточки, потім накривають столи і пригощають сватів. Але вважалося, що якщо свати будуть пригощатися і їсти частування, то життя у молодих не складеться і вони все життя будуть «їсти» одне одного. Тому старалися не чіпати частування.

Після гостини знову виводилися всі з-за стола, тричі обходячи його за сонцем, виходили на подвір’я, танцювали «гуцулку». Найстарший староста,(а їх мало бути від 4 до 12 , залежно від статку молодих), у руках мав деревце і з ним танцював.



Староста з деревцем у молодої…

Якщо в родині молодого ще був хтось із молодших, то деревцями не обмінювалися, а якщо нікого не було, то свати мали обмінятися деревцями. Потім оголошували танець для молодих.




Перший танець молодого подружжя…

Коли молодята потанцювали, молода дякувала своїм гостям, що не погордували і прийшли на весілля до неї, прощалася з гостями і йшла до молодого. Жінки знову співають:

Ой, збирайся серце закохане,

Вже не допоможе плакання.

Плакання ти не поможе,

Стоїть коник дуже гожий,

Сідай на него, сідай на него.


А як я можу на коня сідати

Як я своєму таткові ще не дякувала

Дякую вам, рідний татку

Що ви мене згодували,

Тепер не мете, тепер не мете.


Куди би я не їхала, куди би не ішла

Я ще своїй мамці не дякувала.

Дякую вам, рідна мамко

Що будили мене зранку.

Більш не будете, більш не будете


Де би я не їхала, де би я не йшла,

Я своїм порогам не дякувала.

Дякую вам, пороги,

Що втирали хлопці ноги,

Тепер не будуть.


Куди би я не їхала, куди би я не йшла,

Я своїй сестричці ще не дякувала.

Дякую тобі, моя сестро,

Що навчила косу плести.

Тепер не будеш, тепер не будеш.


Куди би я не їхала, куди би я не йшла.

Я ще свому братові не дякувала.

Дякую, мій брате,

Що водив хлопців до хати,

Більше не будеш, не будеш.


Дякую вам, сусіди,

Що гуляли на весіллі.

Більш не будете, більш не будете.


Всі гості зі сторони молодого разом з молодою та її маткою вирушають до молодого. Там їх зустрічають піснями :

Прийшла молода у нові двори

Плеснула я в долоні,

Та щось на мене мій свекор гнівний

Чи з чужої намови.

Я за ним ходжу, рушничок ношу,

Чи ж його перепрошу

Рушничок бере мене в світ жене

Бідна ж моя головонько.

Ой ходила наша мамка по ганку,

Визирала невісточки від ранку.

А невістка прийшла ввечір,

Та й сказала усім гостям, «Добрий вечір


Добрий вечір, моя мамко, до хати,

Чи позволиш , моя мамко, ночувати.»


А наша мамка звеселилась

Як з одної дитиночки

Та аж дві зробилось.


Молодий заводить молоду до хати, йдуть за стіл і починають дарувати.(молода вручає подарунки родині молодого. Матка їй допомагає).Дари мають бути обов’язково на калачах.

Жінки співають:

На калинонці дві ягодонці,

Проше, таточку, проше.

Рушничка білого,

Рушничка білого,

За пана молодого.


На калинонці дві ягодонці

Проше, мамочко, проше,

Хусточку шовкову

За пана молодого.

Так співають усій родині.

Поки молоді за столом, їм приспівують:

Бігав кіт по полицях

У червоних ногавицях,

Витріщив очінєта

На наші молодята.


А при межі пекла коржі,

Один припалився.

Який сам, таку взяв,

Та й не придивився.


Ой наша мамка

Тай ся звеселила,

Як з одної дитиноньки

Та й дві вже зробила.


Коли вже всіх обдарували, починають знімати молодій вінок (вельон). Співають:

Ой чому ти молоденька, не плачеш?

Ти вже своє дівоцтво не побачиш.

Вже на пізні вечорниці не підеш,

З парубками на розмову не станеш.

Бо не буде тебе милий пускати,

Та й не будуть тебе хлопці в данець брати.


На цьому закінчується суботній день весілля. У неділю є свої звичаї.


Гості у неділю йдуть до вінчального батька (у молодої), чи матки (у молодого), ведуть їх «топити», просячи викупу. Співають:

На калинонці дві яго донці

Ледом до матки, ледом (2 рази)

В матки горівка з медом

Я з перцями, шафранами (2рази)

З усякими приправами.


Продай, матко, корову (2 рази),

Обійдися гонорово,

Куріта і квочку

Купи нам пива бочку.



Топлять батьків…в надії на викуп

З нами, маточко, з нами,

На калинові сани,

Просили молоденькі

На медок солоденький.

А ми в матки були (2 рази),

Мед-горівку пили (2 рази)

Матку з собов взєли.

Матка дає могорич, тоді йдуть виносити деревце. Старший дружба (чи брат у молодої) виносить деревце надвір. Молодята тримаються за верхушку і мають зразу її відломити. Потім , тримаючи верхушку в руках, танцюють «гуцулку», а дружба має причепити деревце на якесь дерево. Вважають, що деревце треба почепити на дерево чоловічого роду, щоб у молодих народжувалися хлопчики. А якщо почеплять деревце на дерево жіночого роду, то народжуватимуться дівчатка.

Після цього обряду молодята вже як молоді газди йдуть до молодої додому запрошувати родичів зі сторони молодої до себе на весілля.



Молоді газди…

Молодята мають бути одягнені у вишивані сорочки, а у молодої на голові пов’язана хустка «по-молодицьки». У руках у них калачі.. .

У молодої вдома повторюють обряд викупу у вінчального батька, так само виносять деревце, ломлять вершок , а брат молодої має його почепити на дерево.

Перед вечором у неділю до молодого йдуть від молодої «свашки».

Вони співають:

На калинонці дві яго донці,

Післала мамка свашки до дочки,

Що її дочка діє?


Донечці гаразд,

Донечці гаразд,

Лиш би її тут бути.


Лишень не може,

Лишень не може

Рідну мамку забути


Ой устала наша мамка раненько,

Пострічала периночки зчистенька

Нема мої периночки одної,

Нема мої дитиночки рідної.


Ой ви коні воронії,

Витрачуйте моє зіллє.

Най воно си не лішиє,

Мамці серце не ражєє.


Моя мамка в садок гляне,

Моїй мамці серце в’яне.

Нема мої периночки одної,

Нема мої дитиночки рідної.


Ой ви коні воронії,

Витрачуйте моє зіллє.

Най воно ся не лишєє,

Мамці серце не ражєє.


Ой устала молоденька зраненька

Та й зачєла та й гадочки гадати

Кого, кого за мамочков післати.

Післала би м чотири коні воронії,

А п’єтого фірманчика в жупані,

Прийди, прийди, моя мамко, до мене,

Не меш мати сором очку за мене.


На калинонці дві яго донці

Вийди , свахо, з хати

Шось маєм си питати:

Чи невістка вам си вдала,

Чи раненько вна вставала,

Чи вна «мамко» вам казала.


Ой, сваточки-голубочки,

Не дайте нам доган очки.

Ми вам сночі не давали,

Як ви в нас молоду брали.


А в нашого свата,

Чєрчікова хата,

За хатов калинка,

Тут є наша родинка.

Вийди, родинко, з хати,

Щось маєм казати,

Щось маєм казати,

Хусточку тобі дати.

Молодій свашки зав’язують другу хустку, тоді свашок запрошують до хати.

Розтягай, свату, хату,

Та й новії стіни,

Щоб бояри сіли.

Сіли бояри, сіли,

Аж си здригнули сіни,

А щеи дужче здригнут,

Єк си горівки нап’ют.

Не страхайся, свату,

Що нас прийшло багато.

Нас лиш прийшло двадцять двоє,

Та й до пані молодої.

Ми не прийшли їсти-пити,

Лиш молодих з собов взєти.


Добрий вечір вам, сватове, ми до вас,

Залетіло біле гулі межи вас,

Або ви нам біле гулі вертайте,

Або ви нас за сватове приймайте.

Ми вам гулі не вернемо,

Ми вас за сватів приймемо.


Продай ,свату, корову,

Обійдися гонорово,

Куріта і квочку

Купи нам пива бочку.

Були в свата багатого,

З’їли цапа рогатого.


З нами молоді, з нами,

На калинові сани,

Просив Дудик рідненький

На медок солоденький.


А ми в свата були,

Мед-горівку пили,

Молодих з собов взєли…


Молодята разом із свашками повертаються до молодої додому. Так закінчується другий день весілля.

У понеділок вже всю владу перебирали на себе молодята. В окремих сім’ях молоде подружжя приймали у газди. Запрошувалися сусіди і родина. Молодята частували всіх, показували, чи готові вони приймати у себе у господі гостей. Сусіди часто готували для молодят жартівливі подарунки і вітання. Все проходило у веселій , легкій , дружній атмосфері.


Переважно усі пісні на весіллі виконувалися тільки жінками. Це було ніби театралізоване дійство, розраховане на декілька днів. Проходило воно без жодної репетиції і тільки одним дублем., як і одне у житті весілля. Та з плином часу все це відходить у минуле. Та дуже би хотілося, щоб не забувалися весільні пісні, бо весілля у молодят один раз у житті. Напевне, у піснях запрограмовані віками добро, любов, терпіння, повага і пошана до батьків, до рідних, одне до одного..

То ж бережімо обрядову пісню, бережімо пам’ять народу, щоб не було соромно перед нащадками…

А ось так виглядали молодята у різний час, починаючи з 50-х років ХХ століття:

Кулик Григорій і Дасевич Євдокія

Весілля – 1955 рік




Шулепа Михайло та Федорук Пелагея

Весілля: 1957 рік





Яковішак Ярослав

Палійчук Дарія

Весілля : 1963 рік








Гавука Григорій

Гостюк Олена

Весілля: квітень, 1969 рік




Корчмарський Любомир та Щербань Дарія

1972 рік - весілля




Палійчук Василь і Книш Марія

Весілля: травень, 1974рік

Молодята з рідними братами і невісткою…Модно було обшивати весільне плаття гілочками мірти. На плечах у молодої весільна хустка, а на грудях – рантух. У молодого весільний віночок пришитий на капелюх.





А це всі дружби і дружки , брати і світивки молодят 70-х років…





Потяк Іван і Глушко Марія

Весілля: 1975 рік


Потяк Іван і Глушко Марія

Весілля: -1975 рік



А такими були наречені у 1980 році.

Гуцуляк Михайло та Семотюк Дарія.




1982 рік, вересень.

Книш Степан і Погрибенник Олександра





Наконечний Василь

Гавука Марія

Ве весілля : липень, 1989 рік


Ш
индро Василь і Круль Ганна


Вересень, 1989 рік.


Гавука Іван і Романик Оксана

Весілля – липень, 1990 рік





Виноградов Віталій

Палійчук Наталія

Липень, 1997 рік





Семовінчик Віталій та Кабанюк Галина

Липень, 2008 рік



Схожі:

Звичаї і традиції весілля у с. Новоселиця Хто не знає минулого iconМета: познайомити учнів з книгою Ірини Квасниці «Традиції та звичаї українців» з метою кращого пізнання звичаїв, традицій, обрядів українського народу. Обладнання
Обладнання: книга І. Квасниці «Традиції та звичаї українців», ілюстрації до книги, рушник, гілка калини, сторінки книги
Звичаї і традиції весілля у с. Новоселиця Хто не знає минулого iconМій рідний край у незалежній Україні
Формувати стійкий інтерес до історичного минулого своєї Батьківщини. Виховувати патріотизм, бажання вивчати народні звичаї, берегти...
Звичаї і традиції весілля у с. Новоселиця Хто не знає минулого iconОбласна бібліотека для дітей роман Іваничук – майстер історичного роману
Свою звитяжну минувшину ми повинні знати, пам’ятати і нащадкам передати, щоб не стати «перекотиполем». Бо хто не знає минулого, той...
Звичаї і традиції весілля у с. Новоселиця Хто не знає минулого iconВиховний захід на тему: «Хліб на вишитому рушникові»
Мета: розширити знання учнів про українські народні традиції; розвивати навички практичного застосування знань, вміння цінувати народні...
Звичаї і традиції весілля у с. Новоселиця Хто не знає минулого iconТим, хто вивчає математику, тим, хто навчає математики, тим, хто любить математику, тим, хто ще не знає, що може любити математику, тиждень математики присвячується

Звичаї і традиції весілля у с. Новоселиця Хто не знає минулого iconТрадиції українського весілля
З ним пов`язували не тільки шлюб молодих, поєднанням двох родів, це була подія масштабна,надзвичайно відповідальна
Звичаї і традиції весілля у с. Новоселиця Хто не знає минулого iconНаш край у давнину «Людина, яка не знає свого минулого, не гідна майбутнього!»

Звичаї і традиції весілля у с. Новоселиця Хто не знає минулого iconСемінар X. Суспільство та соціальний контроль
Соціальні норми, їх типи та різновиди (звички, звичаї, традиції, моральність, закони, табу)
Звичаї і традиції весілля у с. Новоселиця Хто не знає минулого iconКалендарне планування 5 клас
Як і чому виник етикет. Що таке церемонії. Звичаї, традиції, етикетні кодекси. Які манери вважаються гарними
Звичаї і традиції весілля у с. Новоселиця Хто не знає минулого iconУсний математичний журнал
Хто зневажає досягнення математики, той завдає шкоди всій науці, бо той, хто не знає математики, не може вивчити інші точні науки...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи