1. Повноваження Президента України. Конституційні-правові основи взаємовідносин Президента України як глави держави із Верховною Радою України, Кабінетом міністрів України, Конституційним судом України та іншими органами судової влади icon

1. Повноваження Президента України. Конституційні-правові основи взаємовідносин Президента України як глави держави із Верховною Радою України, Кабінетом міністрів України, Конституційним судом України та іншими органами судової влади




Скачати 431.5 Kb.
Назва1. Повноваження Президента України. Конституційні-правові основи взаємовідносин Президента України як глави держави із Верховною Радою України, Кабінетом міністрів України, Конституційним судом України та іншими органами судової влади
Сторінка2/3
Дата конвертації28.05.2013
Розмір431.5 Kb.
ТипДокументи
1   2   3

^ 3.Повноваження районних та обласних Рад


У відповідності до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»

Глава 4. Повноваження районних і обласних рад

Стаття 43. Питання, які вирішуються районними і обласними радами виключно на їх пленарних засіданнях

1. Виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання:

1) обрання голови ради, відповідно заступника голови районної ради та першого заступника, заступника голови обласної ради, звільнення їх з посади;

2) утворення, обрання і ліквідація постійних та інших комісій ради, зміна їх складу, обрання голів комісій;

3) утворення президії (колегії) ради, затвердження положення про неї;

4) затвердження за пропозицією голови ради структури виконавчого апарату ради, його чисельності, встановленої відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на утримання ради та її виконавчого комітету;

5) затвердження регламенту ради;

6) затвердження плану роботи ради з урахуванням вимог статті 32 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"

7) заснування засобів масової інформації відповідної ради, призначення і звільнення їх керівників;

8) заслуховування звітів постійних комісій, керівників органів, які рада утворює, обирає та призначає;

9) розгляд запитів депутатів, прийняття рішень по них;

10) прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень депутата ради в порядку, встановленому законодавством;

11) визначення відповідно до закону кількісного складу ради;

12) прийняття за пропозицією територіальних громад рішення щодо проведення консультативного опитування з питань, які стосуються їх спільних інтересів;

13) здійснення відповідно до закону повноважень щодо організації проведення всеукраїнських референдумів та виборів органів державної влади і місцевого самоврядування;

14) затвердження відповідно до закону Положення про зміст, опис та порядок використання символіки району, області;

15) прийняття рішень щодо об'єднання в асоціації, вступ до асоціацій та інших форм добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад, а також про вихід із них;

16) затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно району, області, цільових програм з інших питань, заслуховування звітів про їх виконання;

17) затвердження відповідно районних, обласних бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання;

18) розподіл переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно між районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного значення;

19) вирішення за дорученням відповідних рад питань про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об'єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об'єктів в установленому законом порядку

20) вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників;

21) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин;

22) вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів відповідно районного, обласного значення, а також про скасування такого дозволу;

23) встановлення правил користування водозабірними спорудами, призначеними для задоволення питних, побутових та інших потреб населення, зон санітарної охорони джерел водопостачання, обмеження або заборони використання підприємствами питної води у промислових цілях;

24) прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів про оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками історії або культури, які охороняються законом;

25) прийняття за пропозицією відповідних сільських, селищних, міських рад рішень, пов'язаних зі створенням спеціальних вільних та інших зон, зміною у статусі цих зон, внесення до відповідних органів пропозицій з цих питань;

26) прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і в порядку, визначених законом;

27) прийняття рішень щодо делегування місцевим державним адміністраціям окремих повноважень районних, обласних рад;

28) заслуховування звітів голів місцевих державних адміністрацій, їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, бюджету, рішень ради із зазначених питань, а також про здійснення місцевими державними адміністраціями делегованих їм радою повноважень;

29) прийняття рішення про недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації;

30) прийняття рішень про звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів;

31) внесення до Кабінету Міністрів України пропозицій щодо голови відповідної місцевої державної адміністрації;

32) надання згоди на передачу об'єктів з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст та прийняття рішень про передачу об'єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районних, обласних рад, у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності;

35) затвердження відповідно до закону Положення про помічника-консультанта депутата ради та опису посвідчення помічника-консультанта депутата ради;

36) заслуховування інформації прокурорів та керівників органів внутрішніх справ про стан законності, боротьби із злочинністю, охорони громадського порядку та результати діяльності на відповідній території;

37) встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб'єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств. 2. Районні і обласні ради можуть розглядати і вирішувати на пленарних засіданнях й інші питання, віднесені до їх відання цим та іншими законами.

Важливим напрямком реалізації екологічної політики та вирішення місцевих екологічних проблем полягає також у впровадженні дієвих механізмів екологічної політики політики в органах місцевого самоврядування.

В Україні національну екологічну політику окреслено в “Основних напрямах державної політики України у сфері охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки”, затвердженої постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 р. № 188/98-ВР.

Однак реалізація даної проблеми стає ефективнішою під час виконання на місцевому рівні. Тому, що більшість проблемних питань пов’язаних з довкіллям вирішуються місцевими радами. Крім того вони більше можуть врахувати екологічні інтереси населення відповідної території. Через систему місцевих рад здійснюється політика охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки, підтримки екологічного балансу.

На місцевому рівні найповніше поєднуються духовні й екологічні інтереси населення, культурні й екологічні традиції. Ось чому місцевим органам влади як управлінському механізму взаємодії суспільства й природи віддається пріоритет.

Низка проблем та рішень, що приймаються породжена діяльністю, що здійснюється на місцевому рівні. Місцеві органи влади будують і експлуатують комунальну інфраструктуру - системи питної води, каналізації тощо; проводять контроль за будівництвом житла і промислових об’єктів; встановлюють місцеві норми охорони навколишнього середовища; формують частку природоохоронного фонду тощо. На вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища впливають багато суб’єктів соціальних відносин, кожен з яких діє в межах повноважень, визначених законодавством і які разом становлять систему суспільно державного регулювання охорони довкілля на місцевому рівні.

Відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до екологічної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення таких питань, як:

- затвердження цільових місцевих екологічних програм;

- затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, у тому числі на природоохоронні заходи;

- встановлення місцевих податків і зборів, у тому числі екологічних, та розмірів їх ставок у межах, визначених законом;

- нагромадження позабюджетних цільових, у тому числі екологічних, коштів;

- затвердження положень про ці кошти;

- прийняття рішень про надання місцевих позик, у тому числі екологічних;

- прийняття рішень про надання пільг відповідно до чинного законодавства, у тому числі екологічного, щодо місцевих податків і зборів;

- затвердження відповідно до законодавства ставок земельного податку, розмірів

- плати за користування природними ресурсами, що перебувають у власності відповідних територіальних громад;

- вирішення згідно із законодавством питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, а також про скасування цього дозволу;

- прийняття рішень про організацію територій і об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, які підлягають особливій охороні;

- внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об’єктів, які мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам’ятками природи, історії або культури, що охороняються законом;

- надання відповідно до законодавства дозволу на розміщення на території села, селища, міста нових об’єктів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно чинними нормативами охоплює відповідну територію.


Усі ці та інші питання, пов’язані із затвердженням програм соціально-економічного розвитку територій, місцевого бюджету, утворенням позабюджетних цільових коштів, затвердженням місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів тощо, які мають враховувати й екологічні фактори, повинні вирішуватись виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Уся підготовча робота до розгляду на пленарних засіданнях відповідних рад питань, пов’язаних із охороною навколишнього природного середовища, покладається законом на їх виконавчі органи. Останні, зокрема, мають забезпечувати:

- попередній розгляд планів використання природних ресурсів місцевого значення на відповідній території;

- пропозицій щодо розміщення, спеціалізації та розвитку підприємств і організацій незалежно від форм власності;

- підготовку і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, проектів місцевих програм охорони довкілля.

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад забезпечують також підготовку висновків щодо надання або вилучення земельних ділянок, що проводиться органами місцевого самоврядування рішень відповідних рад про організацію територій і об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та мають повноваження щодо оперативного вирішення питань, пов’язаних із охороною навколишнього природного середовища.

До їх відання, зокрема, відносять розгляд і узгодження планів підприємств, установ, організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, здійснення яких може мати негативні екологічні та інші наслідки, підготовка до них висновків і внесення пропозицій до відповідних органів. Виконавчим органам відповідних рад надані також повноваження щодо залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, розміщених на певній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на заходи з охорони навколишнього природного середовища. На них, крім того, покладено реєстрацію об’єктів права власності на землю, реєстрацію права користування землею і договорів на оренду землі, організацію і ведення земельно-кадастрової документації, вирішення земельних спорів у порядку, назначеному законодавством.

До найважливіших повноважень указаних органів місцевого самоврядування входить здійснення контролю за:

Певні повноваження в галузі охорони навколишнього природного середовища надані районним та обласним радам, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст. Перелік цих повноважень визначено у ч. 2 ст. 143 Конституції України [6]. Остання не обмежує повноваження районних і обласних рад лише затвердженням програм соціально-економічного розвитку областей і районів, районних і обласних бюджетів та контролем за їх виконанням, у контексті яких відповідні ради повинні вирішувати й природоохоронні проблеми. Відповідно до зазначеної ст. 143 Основного Закону України районні та обласні ради вирішують й інші питання, віднесені законом до їх компетенції, які виходять за межі колективних потреб і запитів однієї територіальної громади. Згідно з вказаною обставиною в Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні” повноваження районних і обласних рад поділяються на виключні повноваження, тобто питання, які вирішуються районними та обласними радами тільки на пленарних засіданнях цих рад, і делеговані, які районні та обласні ради делегують відповідним місцевим адміністраціям. Тільки на пленарних засіданнях районних і обласних рад мають вирішуватись такі питання:


- затвердження програм соціально-економічного розвитку району та області, які мають враховувати й екологічні інтереси відповідних територій, цільових програм охорони довкілля та інших питань, заслуховування звітів про їх виконання;

- розподіл переданих із державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій

відповідно між районними бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного значення, які можуть бути використані і в інтересах охорони довкілля, екологічної безпеки, відтворення природних ресурсів;

- встановлення правил користування водозабірними спорудами, призначеними для

задоволення питних, побутових та інших проблем населення, зон санітарної охорони джерел водопостачання, обмеження або заборона використання підприємствами питної води в промислових цілях;

- прийняття рішень про організацію територій і об’єктів природно-заповідного

Фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні, внесення пропозицій до відповідних державних органів про оголошення природних та інших об’єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам’ятками історії або культури, які охороняються законом;

- вирішення згідно із законом питань регулювання земельних відносин.

Обласні ради на своїх пленарних засіданнях повинні вирішувати й питання затвердження відповідно до законодавства правил забудови та благоустрою населених пунктів області; прийняття в межах, що визначаються законами, рішень з питань боротьби зі стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями, які передбачають за їх порушення адміністративну відповідальність; прийняття рішень про віднесення лісів до категорії захисності, а також про поділ лісів за розрядами тарифів у випадках і порядку, передбаченому законом.


^ 4.Поняття та сутність конституційного ладу. Система основних засад конституційного ладу.

Конституційний лад — це система соціальних, економічних і політико-правових відносин, які встановлюються й охороняються конституцією та іншими конституційно-правовими актами держави. За суттю конституційний лад являє собою певний тип конституційно-правових відносин, зумовлених рівнем розвитку суспільства, держави та права.

За змістом конституційний лад охоплює передбачені й гарантовані конституцією державний і суспільний лад, конституційний статус людини та громадянина, систему безпосереднього народовладдя, організацію державної влади й місцевого самоврядування, територіальний устрій, основи національної безпеки та інші найважливіші інститути конституційно-правових відносин.

За формою конституційний лад являє собою систему основних організаційних і правових форм суспільних відносин, передбачених конституцією, тобто основних видів організації та діяльності держави, суспільства та інших суб’єктів конституційно-правових відносин. Конституційний лад — це насамперед передбачені конституцією форма держави за характером державного устрою й державного правління та форми безпосереднього народовладдя (вибори, референдум тощо). Конституційний лад України, передбачений Конституцією, характеризується низкою загальних принципів: суверенністю, демократизмом, гуманізмом, реальністю, системністю, наступністю, програмним характером та ін.


Основні засади — форма вираження основ

конституційного ладу України


Розділ І Конституції України має назву "Загальні за­сади".

Суспільний лад розумівся у той період як система сус­пільних відносин, притаманних радянському суспільству на конкретному етапі його розвитку. На відміну від таких кате­горій, як держава або право суспільний лад СРСР охоплював всі сторони суспільного життя в їх органічному зв'язку. До його структури входили всі соціальні відносини (не лише правові), які існували в суспільстві.

До системи цих відносин включалися: економічний базис та відповідна надбудова — політичні, юридичні, філософські, моральні, естетичні та інші ідеї. Крім того, ця система включала соціально-класову структуру радянського суспіль­ства — робітників, колгоспників, селянство, інтелігенцію.

Проте, стосовно поняття "конституційний лад", як фор­ми організації Української держави, слід врахувати таке. Конституційний лад може бути юридично проголошений, а фактично не існуватиме, оскільки з сьогодні на завтра авто­матично його утворити неможливо. Становлення його залежить від певних чинників: рівня розвитку демократії, еконо­міки, права тощо.

Мабуть, саме тому в Конституції України закріплено та­ку назву розділу — "Загальні засади", в якому містяться ли­ше основи конституційного ладу України, який проходить процес свого становлення і поступового розвитку.

Кожна з держав має притаманну їй специфіку, яка поля­гає у сукупності певних ознак, які визначають форму, за­соби організації держави, основи побудови її ладу. Згадані ознаки в демократичній державі закріплюються у її Консти­туції. Отже, у найзагальнішому вигляді конституційний лад — це закріплення в Основному Законі держави форми і засобів організації держави.

Проте, таке закріплення властиве будь-якій державі — і тоталітарній, і демократичній. У демократичних державах, до яких належить і Україна, згадані форми і засоби організа­ції держави характеризуються тим, що держава, державна влада підпорядковані праву, а Конституція як нормативно-правовий акт вищої юридичної сили в демократичній держа­ві завжди є основним засобом обмеження державної влади на основі відповідних гарантій, закріплених у Конституції. Саме така держава може за своєю суттю бути конститу­ційною державою, яка у своїй конституції закріплює засади конституційного ладу.

Отже, конституційна держава характеризується обмеже­ністю державної влади правом на основі принципу суверені­тету народу, якому належить вся повнота державної влади, і забезпеченням цієї обмеженості відповідними конституцій­ними гарантіями.

Із загального поняття "конституційна держава" випливає і визначення конституційного ладу даної держави. Проте, конституція закріплює внаслідок свого призначення лише основи конституційного ладу, які є відправними для органі­зації та діяльності держави.

Таким чином, основи конституційного ладу України — це основоположні принципи організації та діяльності держа­ви, які визначають форму і засоби організації Української держави, забезпечують людині та громадянину права і сво­боди та характеризують її як конституційну державу.

Виходячи з цього, визначальним критерієм з'ясування змісту поняття "конституційний лад" є людина з її невід'єм­ними правами і свободами.

Загальні засади закріплюють окремі права громадянсько­го суспільства у статтях 13, 15 та 19 розділу І Конституції, а також у розділі II "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина", на підставі яких і визначаються основні прин­ципи конституційного ладу України.

Зокрема, такими принципами є: право визначати і зміню­вати конституційний лад в Україні виключно народом, яке не може бути узурповане державою чи її органами або посадовими особами (ч. 3 ст. 5), принцип розподілу державної влади (ст. 6), принцип верховенства права (ст. 8) та ін.

У свою чергу на основі цих принципів конституційного ладу України з'ясовується сутність державного ладу (ус­трою) України.

Згідно з ч. 2 ст. З Конституції України "права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави".

Крім того, державний лад включає також певну систему соціальних, економічних і політико-правових відносин, яка встановлюється і закріплюється нормами конституційного права. Зокрема, до них відносять норми, які характеризують Українську державу в цілому (ст. 1), форму держави (форми територіального устрою України (ст. 2); правління (ст. 5), державний режим (ст. 1) тощо.

Проте, державний лад може відрізнятися від конститу­ційного ладу, якщо вплив держави на суспільство виявляєть­ся у неправовій формі, в обхід Конституції та інших легітим­них джерел права, з порушенням обов'язків держави щодо людини і громадянина. Саме тому Конституція України є засобом обмеження державної влади.

Обмеження державної влади має на меті створення пев­них умов для створення і функціонування громадянського суспільства, яке є необхідним атрибутом конституційної держави. Громадянське суспільство являє собою систему са­мостійних і незалежних від держави суспільних відносин, які забезпечують умови для реалізації приватних інтересів людини і колективів у духовній, соціальній і культурній сферах. Зокрема, воно охоплює сукупність моральних, правових, економічних, політичних відносин, включаючи власність, працю, підприємництво, організацію і діяльність громадських об'єднань, сферу виховання, освіти, науки і культури, сім'ю, систему засобів масової інформації, норми етики поведінки людини тощо.

Конституція повинна визначати такі межі державної вла­ди, які б виключали взагалі її втручання у сферу громадян­ського суспільства. Проте, в сучасний період без такого втручання у межах, суворо визначених у Конституції, не­можливе нормальне функціонування громадянського суспільства. Зокрема, таке втручання виявляється в неприпус­тимості задоволення прав громадян на шкоду політичній, економічній та духовній свободі; державного регулювання економіки на шкоду ринковій економіці; підміни судової про­цедури арбітражною, яка спрощує розгляд справи, тощо.

Таким чином, у конституційній державі громадянське суспільство функціонує як самостійно, так і завдяки управ­лінню з боку держави. У свою чергу конституційна держава залежить від громадянського суспільства та його потреб.

Отже, загальні засади, як форма вираження консти­туційного ладу України, визнають як першооснову люди­ну і громадянина, їх права і свободи, що є базою закріп­лення основних принципів конституційного ладу, на підставі яких будується державний лад (устрій) та ос­нови громадянського суспільства в Україні.

У свою чергу норми цього розділу регулюють сукупність основоположних політико-правових відносин у вищезгада­них сферах. Така конструкція відповідає сучасним реаліям.

1   2   3



Схожі:

1. Повноваження Президента України. Конституційні-правові основи взаємовідносин Президента України як глави держави із Верховною Радою України, Кабінетом міністрів України, Конституційним судом України та іншими органами судової влади iconПрезидент України
Повноваження Президента України. Конституційні-правові основи взаємовідносин Президента України як глави держави із Верховною Радою...
1. Повноваження Президента України. Конституційні-правові основи взаємовідносин Президента України як глави держави із Верховною Радою України, Кабінетом міністрів України, Конституційним судом України та іншими органами судової влади iconПодаткове право та його складові
Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів, укази Президента, постанови податкової адміністрації України, рішення судів різних...
1. Повноваження Президента України. Конституційні-правові основи взаємовідносин Президента України як глави держави із Верховною Радою України, Кабінетом міністрів України, Конституційним судом України та іншими органами судової влади iconТема 14. Президент України – Глава Української держави
Поняття, правова природа та призначення інституту глави держави – Президента України
1. Повноваження Президента України. Конституційні-правові основи взаємовідносин Президента України як глави держави із Верховною Радою України, Кабінетом міністрів України, Конституційним судом України та іншими органами судової влади iconРеферат з курсу: Основи конституційного права України на тему: Статути Кабінету Міністрів України
Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах,...
1. Повноваження Президента України. Конституційні-правові основи взаємовідносин Президента України як глави держави із Верховною Радою України, Кабінетом міністрів України, Конституційним судом України та іншими органами судової влади iconЗвіт щодо висвітлення заходів у Каланчацькому районі, спрямованих на популяризацію та реалізацію стратегічних ініціатив Президента України
Виконання в регіоні завдань і доручень Президента України щодо вирішення питань громадян, що звернулися до Глави держави у рамках...
1. Повноваження Президента України. Конституційні-правові основи взаємовідносин Президента України як глави держави із Верховною Радою України, Кабінетом міністрів України, Конституційним судом України та іншими органами судової влади iconРішення про звернення до Президента України, Верховної Ради України та Генерального прокурора України про ситуацію, що склалась із прийняттям Верховною Радою України законопроекту №7532
Розглянувши звернення фракції Львівської крайової організації Народного Руху України у Львівській обласній раді, відповідно до вимог...
1. Повноваження Президента України. Конституційні-правові основи взаємовідносин Президента України як глави держави із Верховною Радою України, Кабінетом міністрів України, Конституційним судом України та іншими органами судової влади iconЗакон україни про правовий режим надзвичайного стану Із змінами І доповненнями, внесеними Законами України
Правовою основою введення надзвичайного стану є Конституція України, цей Закон, інші закони України та Указ Президента України про...
1. Повноваження Президента України. Конституційні-правові основи взаємовідносин Президента України як глави держави із Верховною Радою України, Кабінетом міністрів України, Конституційним судом України та іншими органами судової влади iconЗакон україни про Кабінет Міністрів України Цей Закон відповідно до Конституції України визначає організацію, повноваження І порядок діяльності Кабінету Міністрів України
Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади
1. Повноваження Президента України. Конституційні-правові основи взаємовідносин Президента України як глави держави із Верховною Радою України, Кабінетом міністрів України, Конституційним судом України та іншими органами судової влади iconМіністерство освіти україни
Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах,...
1. Повноваження Президента України. Конституційні-правові основи взаємовідносин Президента України як глави держави із Верховною Радою України, Кабінетом міністрів України, Конституційним судом України та іншими органами судової влади iconДовідка 2012 року
України, актів президента України, Кабінету Міністрів України, розпорядчих документів голови обласної державної адміністрації, районних...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи