Положення села Шубранець 2Речові, писемні та усні джерела про давню історію села 3Історія села Шубранець (з 1434 року до сьогодення) 1Австрійський період (1774 1918 рр.) 2 Румунський період (1918 1940 рр., 1941 1944 рр.) 3Радянський період (1945 1991 рр.) icon

Положення села Шубранець 2Речові, писемні та усні джерела про давню історію села 3Історія села Шубранець (з 1434 року до сьогодення) 1Австрійський період (1774 1918 рр.) 2 Румунський період (1918 1940 рр., 1941 1944 рр.) 3Радянський період (1945 1991 рр.)




Скачати 229.83 Kb.
НазваПоложення села Шубранець 2Речові, писемні та усні джерела про давню історію села 3Історія села Шубранець (з 1434 року до сьогодення) 1Австрійський період (1774 1918 рр.) 2 Румунський період (1918 1940 рр., 1941 1944 рр.) 3Радянський період (1945 1991 рр.)
Дата конвертації07.10.2013
Розмір229.83 Kb.
ТипПоложення

Шубранецька ЗОШ І-ІІІ ступенів


Історія села Шубранець

(Науково-дослідницька робота)


Виконала:

вчитель історії

Лобода Н. В.


2010 р.



Зміст


І. Вступ

ІІ. Основна частина

1Географічне положення села Шубранець

2Речові, писемні та усні джерела про давню історію села

3Історія села Шубранець (з 1434 року до сьогодення)

3.1Австрійський період (1774 — 1918 рр.)

3.2 Румунський період (1918 — 1940 рр., 1941 — 1944 рр.)

3.3Радянський період (1945 — 1991 рр.)

^

3.4Село в роки розбудови незалежної Української держави (з 1991 р.)


ІІІ. Висновки

IV. Список використаних джерел та літератури

V. Додатки


Вступ

Чим краще ми будемо знати минуле,

тим легше, тим більш глибоко і радісно

зрозуміємо велике значення створюваного

нами сучасного.

^ Максим Горький


Історія Української держави нерозривно пов’язана з історією її міст і сіл. Саме з цього місця для кожного починається Україна. Тут наше коріння, могили предків, які протягом віків пережили іноземне панування, війни, голод, радість перемог і біль втрат, залишивши по собі історію в топонімічних назвах, писемних, усних та речових джерелах.

Наукове дослідження історичного минулого села Шубранець почалося в 60-х роках ХХ ст. Археологічна експедиція ЧДУ під керівництвом Б.О.Тимощука (1967 р.) знайшла цілий ряд речових джерел, на основі яких було зроблено висновок — перші поселенці на території села з'явилися ще в добу пізнього палеоліту.

Зусиллями колишнього директора школи, вчителя історії Г. М. Гурея в 1969 році відкрито краєзнавчий музей, матеріали якого дають важливі відомості про основні етапи розвитку села від найдавніших часів до кінця 70-х років ХХ ст.

Однак, дослідницька робота ще далеко не завершена. Діяльність ОУН-УПА, репресії, голод 1946-47 рр., депортація населення — ці, та ряд інших тем потребують глибокого вивчення та узагальнення.

Отже, мета роботи — систематизувати наявний фактичний матеріал з історії села, на основі історичних джерел висвітлити його історію від найдавніших часів до сьогодення, відновити історичну правду про замовчувані сторінки його історії, зокрема — діяльність ОУН-УПА, розказати про славних земляків, які творили цю історію протягом століть.

В ході роботи були використані матеріали краєзнавчого музею села, дані археологічних досліджень професораЧНУ Б.О. Тимощука, наукові праці — "Історія рідного краю" В.Ф. Федорака, Н.І. Черкач, "Історія Буковини" А.Жуковського, "Сповідь на світанку" М. Черешнюка та інші.

Досліджувана тема є досить актуальною, адже тепер в період побудови незалежної української держави, щоб впевнено рухатись вперед, мусимо знати українську історію, аби уникнути помилок, які були зроблені раніше, використати досвід минулих поколінь на благо прийдешніх.


^ Географічне положення села Шубранець

Шубранець — село, центр Шубранецької сільської ради, Заставнівського району Чернівецької області (додаток 2).

Територія має форму чотирикутника, витягнутого із північного заходу на південний схід. Межує: на півночі з с.Васловівцями, на сході — с.Горішніми Ширівцями, на південному сході — Задубрівкою, на півдні з Садгірським районом м. Чернівці та з с.Мамаївцями й с.Валявою Кіцманського району на заході.

Село розташоване на віддалі 2 км від шосейної дороги Чернівці — Тернопіль. До найближчої залізничної станції "Чернівці Північна" — 13 км. Є маршрутне сполучення з Чернівцями та районним центром — м. Заставна.

Умовно с. Шубранець поділяється на три урочища: "Старий кут", "Новий кут" та "Америка".

Перші поселення на території сучасного села з'явились в південно-східній його частині, яка називається "Старий кут". Адже, саме з відси розповсюдився ареал розселення.

"Новий кут" — сучасне поселення, яке знаходиться в північно-західній частині села. Тут зосереджені основні громадсько-адміністративні споруди та установи: Будинок культури, школа, дитячий садок, будинок сільської ради, спортивний стадіон та сільська амбулаторія. В залежності від рельєфу території кут поділяється на Гору і Долину.

Урочище "Америка" має історичну назву, пов’язану з масовою еміграцією його мешканців за океан, в США та Канаду (додаток 3), яка розпочалась в 1898 році. Воно знаходиться на правому березі річки Шубранець і відмежоване від основної частини села річковою долиною.

На території села за останніми даними проживає 1730 чол. Рівень заселеності неоднаковий. Густіше заселеними є центр і північно-західна частина села. Етнічний склад населення наступний (додаток 4):

  • українці — 94,9%

  • росіяни — 2,2%

  • молдавани — 0,8%

  • румуни — 0,9%

  • білоруси — 0,2%

  • узбеки — 0,4%

  • казахи — 0,1%

азербайджанці — 0,5%.

Речові, писемні та усні джерела про давню історію села

Археологічні знахідки й історичні документи підтверджують той факт, що українська держава за княжих часів у двох своїх видах: Київська Русь і Галицько-Волинська — на протязі майже всього існування охоплювала територію між Карпатами, Дунаєм і Дністром, в тому числі і Буковину. Після ослаблення української державності на Буковині постала своєрідна українська державна одиниця "Шипинська земля", яка в кінці 15 століття остаточно відійшла до складу Молдавської держави. Перша письмова згадка про існування села, як феодального помістя, відноситься саме до цього часу. В дарчій грамоті від 18 жовтня 1434 року вказується на те, що молдавський воєвода Ілис подарував його боярину Стан Бабичу.

В іншому історичному документі, датованому 1435 р. зазначається, що село Собранец належало до Цецинської волості: "…село Собранец у Цецинськой державы" (додаток 6). Дане письмове джерело дає ще одну версію походження назви села від "Собранец" — зібрання людей.

Про історичну назву Шубранця існує декілька легенд, серед яких найбільше поширеною є така.

На території сучасного села росли букові та дубові ліси, густі чагарники. Саме сюди втекли, рятуючись від панського гніту, декілька жебраків. Вони оселились біля річки (правий берег р. Шубранець, біля сучасної оселі Д.Дячука (додаток 5)), що протікала долиною. Згодом до них приєднались інші втікачі. Поселення, яке вони утворили, назвали Жебранець. Пройшли віки, назва села асимілювалась і до нас вже дійшла в сучасному звучанні.

Цікавий варіант походження назви села пропонує буковинський письменник, шубранчанин Кукульняк В.Д. За його легендою "Сумна красуня" [6;3] село отримало назву від імені дівчини Шебри, дочки перших поселенців.

На основі результатів археологічних досліджень Тимощука Б.О. можна стверджувати, що дана територія була заселена ще в період палеоліту. Про це свідчать виявлені знаряддя праці вказаної доби (додаток 7).

Археологами також виявлено сліди археологічних культур: трипільської (ІІ тис. до н.е., Новий кут: Долина), Черняхівської (ІІІ — IV ст. н.е., Старий кут) та рештки поселення слов’янського племені тиверців (VI — VII ст.).

В 1957 році при розширенні центральної дороги, біля сучасної каплиці Св. Миколая було знайдено скарб, історію якого пов'язують з тодішнім жителем села євреєм Аароном. Він на вказаному місці в 20-х роках минулого століття збудував шинок. За нез’ясованих обставин, спішно виїжджаючи з села, Аарон, можливо просто не встиг його забрати. Скарб, окрім прикрас ХVI — ХVIІ століть (додаток 8) мав ще одну цінну знахідку — уламок золотої діадеми (додаток 9) [3;115].

В газеті "Радянська Буковина" значиться: "Коли ремонтували дорогу в центрі села Шубранець, Заставнівського району Чернівецької області робітники в землі на глибині одного метра потрапили на глиняний горщик. В ньому виявились різноманітні речі. Переважали тут жіночі прикраси: скляні намиста різного типу, металеві сережки, підвіски різного типу і т.п. Знахідці не надали належної уваги…

Науковий інтерес викликає золота діадема. Вона мала бронзову пластину, яка була обтягнута золотом (бронзова частина не збереглася). Її ширина — 4,5 см, довжина —23,7 см. На поверхні діадеми напаяні гнізда-чашечки, куди вставлені напівдорогоцінні камені (різноманітність граніту темно-червоного кольору). Вони добре відшліфовані і яскраво виділяються на золотому фоні.

Крім інкрустації з каміння знахідка прикрашена імітацією зерна (орнамент у вигляді зернин, що були вибиті на золотій пластині).

Такі діадеми характерні для варварського мистецтва гунської епохи IV — V ст. н.е. Досі було відомо 2-3 золоті діадеми IV — V століть. Всі вони знайдені в похованнях знатних жінок, на території гунської держави. Діадеми поліхромного стилю були прикрасою жіночої голови. Їх пов'язували на чоло, очевидно, жінки воєначальників сарматів і гунів. Дослідники вважають, що під час панування гунів в Європі золоті діадеми виготовляли в ремісничих центрах Криму, наприклад, в Пантікапеї (Керч).

Діадема, знайдена в Шубранці кримського походження. Але встановити яким чином вона потрапила разом з іншими дорогоцінностями в колекцію середньовічного скарбу — не можливо.

Все ж вона є цінним музейним експонатом, знайомить нас із ювелірним мистецтвом населення України часів великого переселення народів ” [8]. Діадема декілька років зберігалася в сільському музеї, а потім перевезена до Києва, де знаходиться і нині.


Історія села Шубранець (з 1434 року до сьогодення)

З середини XIV ст. частково, а з XVI ст. наш територія входить до Молдавського князівства. З 1514 року — опинився під пануванням Османської, а з 1774 року — Австро-Угорської імперій [1;64].

За вказані періоди історії, починаючи з 1434 року землі села неодноразово перепродувались або дарувались, мінялись їх власники (додаток 10).

Стан Бабич продав його монастирю Воронець, який 7 вересня 1641 року в свою чергу продає Шубранець Лупулу Строєскулу. В 1741 році відбувся перерозподіл помістя. Село одержує Григір Строєскул. 20 червня 1793 року Панаїте Строєскул дарує своїй доньці, одруженій з Василем Зотта, одну четверту частину села. Таким чином буковинський поміщик Зотта заволодів, скориставшись спадщиною дружини, найбільшою частиною села (додаток10).


Австро-Угорський період

Перебуваючи в складі Австро-Угорщини село переживало скрутні часи. Через високі податки, важку панщину, нестачу хліба, самовільне захоплення поміщиками селянських земельних наділів, закон "першої ночі" в 1815 році з села втекли 34 сім'ї.

Революційні події 1848 року, що охопили Австрійську імперію, докотились й до Буковини. Під тиском народних мас австрійський імператор Фердинанд видав указ від 09.08.1848 року "Про скасування кріпосного права на Буковині". Скасування панщини селянство Буковини святкувало встановленням своєрідних пам’ятників у формі хреста. В селі збереглися відомості, як селяни, зрадівши скасуванню кріпацтва, викопали на полі глибоку яму і, скидавши туди весь реманент, насипали високу могилу, в якій "поховали" кріпосне право. Але його ліквідація не принесла полегшення. Навпаки, процес зубожіння селян прискорювався. Примітним є той факт, що у другій половині XIX ст. селяни майже не знали про залізні знаряддя праці. Землі обробляли найпростішим дерев'яним плугом, дерев'яною бороною, совковою лопатою з залізним обводом (додаток 11). Кукурудзяне борошно було основним елементом харчового раціону. Селяни одягалися просто, одяг виготовляли власними руками з льону, вовни та шкіри (додаток 12). Побут селянської хати вражав своєю простотою та вбогістю (додаток 13).

Безземелля, несплачені борги, високі податки породжували масову еміграцію жителів села за океан. Якщо в 1898 році в Канаду емігрувало з села 15 чоловік, то станом на 15 вересня 1913 року ця цифра зросла до 285 чоловік. Значна їх частина залишилась там назавжди.

Наслідком тяжкого гніту була висока неписьменність. Згідно результатів перепису від 31 грудня 1890 року на кожну тисячу чоловік — 799 неписьменних, на кожну тисячу жінок — 862.

В 1871 році в селі відкрито першу початкову школу, навчання в якій велося українською та німецькою мовами. В краєзнавчому музеї збереглися підручники того часу, посвідчення про закінчення школи та ін. Однак, більшість населення й на далі залишалась не письменною підписувалась натиском пальця, або ставила хрестик (додаток 14).

Цього ж року на кошти громади розпочалось будівництво кам’яної церкви. За місцевими переказами житель села Шубранець Радиш Тодор Іванович (двірник) організував збір коштів в навколишніх селах. Зводили споруду вручну, цілою громадою. Камінь возили волами й кіньми з сусіднього села Васловівці. Представники австрійської влади всіляко сприяли цій справі. Так виріс в селі храм Георгія Побідоносця (освячений в 1898 р.), двері якого за всі роки існування не зачинялися.

Мало дослідженим є факт існування більш давнього Свято Успенського храму (XVIII — поч. XIX ст.) Старожили вказали на ймовірне місце його розташування, але будь-яких речових доказів, що це підтверджують — немає.

На початку ХХ ст. в селі розвиваються ремесла, промисли, торгівля. Зокрема збудовано два водяних млини, молочарню, кушнірську майстерню, бляхарню та ґуральню (за межами села під Совицею). Саме в цей період з'являється прошарок заможного селянства, представники якого відкрили декілька невеличких крамничок різного профілю.

В Першій світовій війні (1914-18 рр.) наш край став ареною запеклих боїв між Австро-Угорщиною і Росією. На північно-західних околицях населеного пункту, селяни й досі знаходять залишки зброї цього періоду.


Румунський період

Після розпаду Австро-Угорської імперії 3 листопада 1918 року Народне віче Буковини прийняло рішення про возз’єднання Північної Буковини з Україною . Однак, незважаючи, на волю народу, боярська Румунія захопила наш край. В перші роки окупації Буковини всі урядові заходи були направлені на румунізацію краю.

Ці процеси не оминули й наше село. Навчання в школі, богослужіння в церкві було переведено на румунську мову.

За румунської окупації продовжувались еміграційні процеси. За кордон виїхало 62 чоловіки.

В 1927 році селом заволодів румунський боярин Ромашкан, який забрав собі найкращі землі. На місці сучасних приватних складських приміщень та гаражів (Новий кут: Долина) було збудовано панське помістя, від якого нічого не збереглося. В його маєтку працювало багато наших односельчан.

Саме в цей період на північному сході села, біля колишнього складу міндобрив, виникає фільварок, де за непідтвердженими даними оселилося п’ять сімей. На фільварку більшість земель належала ширівецькому поміщику Юстеру.


В кінці 30-х років фільварок розпався, а його жителі переселилися в село. Від назви "фільварок" в селі пішов цілий рік Фільварських.

В червні 1940 року землі Північної Буковини були приєднані до України.

Пан Ромашкан з приходом радянських військ втік до Румунії, а вже 5 липня 1941 року разом з німецько-румунськими окупаційними військами повернувся назад. В селі почали відновлюватися старі порядки.

Друга світова війна залишила свій кривавий слід в історії села. З 470 односельчан мобілізованих на фронт загинуло 113 чоловік. 20 березня 1944 року територію села було звільнено. В краєзнавчому музеї зберігаються листи з фронту, похоронки, зброя, фотографії цього періоду. Короткі відомості про тих, хто дожив до сьогоднішніх днів, зібрані в книзі спогадів фронтовиків Заставнівщини "Незгасне світло перемоги" [5;578]. На честь загиблих в кінці 50-х років біля будинку культури було споруджено обеліск, який в зв’язку з відкриттям нового пам’ятника (1981 р. (додаток 21)) демонтували.

З 1937 року майже в кожному селі нашого району були створені осередки Організації українських націоналістів (ОУН), які організували й очолили боротьбу наших земляків проти румунської окупаційної влади 1937 — 1940, 1941 — 1944 рр.

З весни 1944 року ведеться організаційна робота по створенню загонів (боївок) для боротьби з представниками тепер вже радянської влади. Масштабних бойових операцій в районі через нестачу сил не велося. В основному невеликі групи стрільців у кількості 10-15 чоловік здійснювали рейди на території району і проводили каральні акції. Громили склади, знищували "ястребків" і осіб, що співпрацювали з радянською владою, перешкоджали відправці молоді на Донбас, процесу хлібозаготівлі.

В селі діяла сильна розгалужена цивільна мережа. Шубранець поряд з Товтрами, Дорошівцями, Брідком, Самушином, Добринівцями, Мусорівкою дав велику кількість бійців до УПА (28 чоловік):

КАНТИМІР ВАСИЛЬ МИКОЛАЙОВИЧ, 1922 року народження, псевдо "Остап", "Деркач", "Денис", село Шубранець. Районний провідник. Один з організаторів повстанського руху в рідному селі і районі. 8 березня 1948 року в селі Старосілля (Мамаївці) Кіцманського району в бою з енкаведистами був тяжко поранений. Куля попала в потилицю і вийшла на кінчику носа. Заарештували, вилікували і засудили на 25 років каторги з резолюцією: "Использовать только на тяжелейших работах". Відбував покарання в норильських таборах. Помер в середині 80-х років у Кривому Розі.

МАГАЛЕВИЧ ГЕОРГІЙ ТИМОФІЙОВИЧ, 1920 року народження, псевдо "Лев", село Шубранець. В УПА з 1944 року, діяв на теренах Кіцманщини і Заставнівщини. Загинув 1945 року в селі Гаврилівці Кіцманського району. Енкаведисти зв'язали його колючим дротом і повісили, щоб настрахати населення. Коли на шию накинули петлю — Георгій вигукнув: "Я гину за Україну!".

МАГАЛЕВИЧ СЕНЕФТА ТИМОФІЇВНА, 1914 року народження, псевдо "Марта", село Шубранець. Діяла в цивільній мережі, зв'язкова і розвідниця. Заарештована 1945 року при

переводі пораненого повстанця з Стрілецького Кута в Шубранець. Відбувала покарання в сталінських таборах.

ДМИТРЮК МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ, 1923 року народження, псевдо "Скорий", село Шубранець. Діяв на теренах Заставнівщини, брав найактивнішу участь в бойових акціях. В 1949 році явився з повинною в органи НКВД. Видав багато людей, чим завдав повстанському руху великої шкоди.

ГИРЮК ДМИТРО ПЕТРОВИЧ, 1924 року народження, псевдо "Орел", село Шубранець. Організатор руху опору в селі і на Буковині. В 1942 році призначений провідником Чернівецької ОУН. 1943 року сигуранца заарештувала і засудила на 10 років. Перебував в румунській тюрмі.

В 1944 році совєти в'язнів румунських тюрем запроторили в сталінські табори. Відбував покарання там і Гирюк Василь.

РАДИШ (ПРИЦЕПА) ЄВГЕНІЯ ІВАНІВНА, 1921 року народження, псевдо "Чайка", село Шубранець. Діяла в цивільній мережі, зв'язкова. Заарештована в 1945 році. Відбувала покарання в сталінських таборах.

РАДИШ ДМИТРО ЙОСИПОВИЧ, 1928 року народження, село Шубранець. В УПА з 1944 року. Діяв у цивільній мережі, доставляв повстанцям продукти харчування. Заарештований 26 жовтня 1944 року за доносом Шкрети Івана, хлопця одинадцяти років. Сім'ю Шкретів заарештували через те, що в їх хаті перебували повстанці. Івана примусили говорити, заклавши пальці між двері.

Засудили Радиша на 10 років. Покарання відбував з малолітніми в Кемерово - 6 років і в Караганді — 4 роки. Особистий номер 1Р83. Звільнений згідно з Указом від 24 квітня 1954 року, який передбачав амністію особам, що скоїли злочин в малолітньому віці. Фактично відсидів усі 10 років.

БУРАКОВСЬКИЙ ВАСИЛЬ МИРОНОВИЧ, 1926 року народження, село Шубранець. В 1944 році мобілізований на радянсько-німецький фронт. Демобілізувався в 1946 році. Вдома в УПА завербував його Кантимір Василь. Діяв в цивільній мережі. Заарештований в 1948 році. Відбував покарання в сталінських таборах.

ІЛАЩУК ВАСИЛЬ ПЕТРОВИЧ, 1911 року народження, село Шубранець. Діяв в цивільній мережі: переховував повстанців, діставав продукти, зброю. Заарештований в 1947 році. Відбував покарання у Воркуті.

КАТОЛИК ДЕНИС ТОДОРОВИЧ, 1922 року народження, псевдо "Петрусь". В УПА з 1944 року. Заарештований в листопаді 1944 року. Відбував покарання в сталінських таборах.

ЛАСТІВКА МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ, 1921 року народження, псевдо "Дуб". В УПА з 1944 року. Діяв в передгір'ї Карпат. В 1946 році біля села Драчинці повстанців оточили енкаведисти і "ястребки". Відмовився здатися і його застрелили.

МАГАЛЕВИЧ ВАСИЛЬ ТИМОФІЙОВИЧ, 1910 року народження, псевдо "Сивий". В УПА з 1944 року. Діяв в передгір'ї Карпат. В 1946 році повстанців оточили енкаведисти і "ястребки". Здався, а Ластівку Миколу вбили. Засудили на 25 років каторжних робіт.

ПОБУЦЬКА ЄВГЕНІЯ ГРИГОРІВНА, 1923 року народження, псевдо "Бджілка". В УПА з 1944 року, районний провідник. Заарештована в 1945 році. Відбувала покарання в сталінських таборах.

КУШНІРЮК ВАСИЛЬ ДМИТРОВИЧ, 1921 року народження. Член ОУН. За антирумунську діяльність румуни засудили на 10 років. У тюрмі загинув.

ШКРЕТА ДОМКА МИКОЛАЇВНА, 1928 року народження, псевдо "Люба". В УПА з 1944 року. Діяла на теренах Заставнівщини, брала участь в бойових акціях.

Смілива, рішуча. В 1945 році, під час облави в рідному селі, була заарештована. Втекла з Садгірської тюрми — попросилася в туалет, де виламала дошку. Згодом заарештували вдруге. При спробі втекти з Вінницької пересильної тюрми була вбита.

ШКРЕТА ІВАН МИКОЛАЙОВИЧ, 1933 року народження. Коли Івана заарештували — йому виповнилося 11 років. Причиною арешту було те, що в їхній хаті переховувалися повстанці. Коли слідчі пригрозили, що дверми поламають пальці, розповів про все, що знав. В 1947 році старшого брата-фронтовика, його дружину, їх шеститижневу дитину та самого Івана виселили на Урал. Там Іван помер.

ШКРЕТА МАРІЯ ІЛАРІВНА, 1903 року народження. Діяла в цивільній мережі — переховувала і лікувала поранених повстанців. Заарештували в грудні 1946 року і засудили до вищої міри покарання — розстрілу. Проте через три дні вона померла. Вже після смерті вищу міру покарання замінили десятьма роками ув'язнення.

МУСТЕЦА ЙОСИП ІВАНОВИЧ, 1930 року народження, псевдо "Тиміш". На шлях боротьби став у 1944 році, коли минуло 15 років. Не по роках фізично і розумово розвинений. Великий вплив на нього мав старший брат Василь, 1923 року народження, якого за антирумунську діяльність румуни засудили на 25 років. У 1944 році з Румунії попав у сталінські табори, де й загинув. "Тиміш" відзначався бойовитістю, рішучістю й сміливістю. Заявляв друзям: "Живим москалі мене не візьмуть". Загинув 19 березня 1945 року у селі Добринівці. Маму, Мустецу Вероню Іларівну, засудили на 15 років каторги.

МУДРІЙ НАСТАСІЯ, 1899 року народження, "Таська". Хата її була віддалена від села, тому тут часто переховувалися повстанці. Зокрема, часто бували "Юрась", "Деркач", "Скригун". Заарештували в 1944 році. Дуже били, але не призналася і нікого не видала. Через відсутність доказів звільнили.

МУДРІЙ ВАСИЛЬ ПЕТРОВИЧ, 1917 року народження, псевдо "Ворон". Вступив до лав УПА в серпні 1944 року за порадою Кантиміра Василя. Діяв на теренах Кіцманщини і Заставнівщини. Брав участь в багатьох бойових акціях.

На початку 1948 року заарештували його дружину і тримали 4 місяці. Дитина знаходилася в родичів. В НКВД заявили, що дружину відпустять тоді, коли здасться чоловік. Навесні 1948 року "Ворон" явився з повинною.

Однієї ночі прийшов "Скригун" з двома повстанцями для ліквідації "Ворона". Жінка дуже плакала й благала не вбивати. Це його й врятувало.

КАНТИМІР ГЕОРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ, 1925 року народження. Демобілізувався з фронту і примкнув до УПА. Діяв в цивільній мережі, зв'язковий. Заарештували в 1948 році. Відбував покарання в сталінських таборах.

РАДИШ МИКОЛА ВЕДЕНОВИЧ, 1918 року народження. Діяв в цивільній мережі, зв'язковий. Заарештували 1948 року. Відбував покарання в сталінських таборах.

Відомості про окремі акції боїв УПА в Шубранці знаходимо в книзі Миколи Черешнкжа "Сповідь на світанку".[4;385]

Про одну із таких акцій добре пам'ятають жителі села. 4 жовтня 1944 року в сільській раді було закатовано і спалено організаторів радянської влади ГІетрюка Д.Д. і Тумака Л.Д. їх рештки поховано на території старого дитячого садка і споруджено пам'ятник. В період незалежності поховання перенесене на сільське кладовище.

У вище згаданій праці подаються списки репресованих в Заставнівському районі серед яких прізвища шубранчан:

^ Ластівка Катерина Іванівна, 1925 р.

Саманик Ілля Тодорович, 1918 р.

Мариняк Єлизавета Василівна, 1927 р.

Шмальц Марія Юстимівна, 1927р.

Ластівка Калина Гаврилівна, 1921 р.

Якубчак Олена Георгіївна, 1921 р.

Гайдай Степанія Олександрівна

Прицепа Євгенія Іванівна

На сільському цвинтарі встановлено скромний пам’ятник жертвам репресій і борцям проти сталінського режиму. На часі стоїть важливе завдання — зібрати спогади ще живих учасників визвольних змагань 40 — 50-х років, аби зберегти пам'ять про ті не прості події, належно оцінити внесок шубранчан в боротьбу за незалежність України. Перший крок в цьому напрямку зроблено. В приміщенні школи відкрито кімнату Бойової слави, в експозиціях якої представлені матеріали, шо дають відомості про участь шубранчан в Українській Повстанській армії.


Радянський період

В червні 1941 року, з приєднанням Буковини до Радянської України (1940), на території села було утворено колгосп "Іскра" (додаток 15). Після війни в серпні 1948 року його відновили. Першим головою колгоспу обрали Кукульняка Петра Миколайовича.

З відновленням в краї більшовицького режиму почалася радянізація. Першочерговим ставилося завдання створити партійну організацію в кожному трудовому колективі [2;85]. В Шубранці в 1950 році теж утворилася така організація, яку очолив голова колгоспу.

Найбільших досягнень колгосп здобув в 60-ті роки, за Якущенка Василя Максимовича (1950 — 1966 рр. (додаток 16)), ставши колгоспом-мільйонером. Він займав передові місця серед господарств області. Продукція рослинництва 12 разів демонструвалася на ВДНГ (Виставка досягнень народного господарства) в Москві (додаток17).

"Іскра" за свої досягнення в 1950 році премійована легковим автомобілем "Победа" (додаток18), трьома грузовими машинами (додаток19) (1951 — 1953), багатьма дипломами й грамотами.

В 1960 році до села, як в передове господарство тоді Садгірського району, для обміну досвідом приїжджала делегація з НДР. В кінці візиту учасники делегації подарували в краєзнавчий музей статуетку Ернста Тельмана.

В післявоєнний період й надалі розвивається інфраструктура села. Споруджуються Будинок культури, автопарк, млин, тік, фельдшерсько-акушерський пункт, школа, дитячий садок.

Будинок культури було здано в експлуатацію в 1955 році. При ньому діяли: кінозал, РАГС, сільська бібліотека (до 2003 року) та історико-краєзнавчий музей.

Історико-краєзнавчий музей, як вже згадувалося, був заснований Гуреєм Г.М. Він організував збір матеріалів з історії села, особисто працював з архівними даними, приймав участь у роботі археологічної експедиції. Зусиллями вчителів, учнів школи, громадськості села в одній з кімнат Будинку культури згодом відкрили музей, експозиції музеї якого постійно поповнювалися.

В 1983 році до Дня перемоги завершили його останню реконструкцію (третю). На часі поповнення музейних експонатів матеріалами з новітньої історії села.

В 1940 році навчання в школі переведене на українську мову. В післявоєнний період збудовано додаткове приміщення в якому навчалися учні середніх класів (сучасний Дім молитви).

В 1976 році введено в дію нову восьмирічну школу (додаток 20) на 300 місць, яка з 1989 стала середньою.

З 1983 року перших дітей прийняв новий дитячий садок на 120 місць.

Виразником культурним традицій села є Шубранецький народний хор (додаток 22), заснований в 1951 році. Його організувала вчителька Шубранецької школи, філолог Піцул Корнелія Леонтіївна. Репертуар хору базувався на фольклорі села. Його основою стали самодіяльні співаки та музиканти, - любителі української народної пісні: Петро Боднарюк, Дарій Гладкий, Ярослав Католик і Денис Католик.

Завдяки новому керівнику Пестику Оресту Володимировичу підвищилась професійна майстерність хору і розширився репертуар. Почалася справжня виховна робота у напрямку високого художнього виконання творів.

В репертуарі хорового колективу за весь час його існування налічується понад 500 пісень зі скарбниці українського народу, композиторів-класиків та сучасних українських, самодіяльних композиторів, твори високого патріотичного звучання: "Україні", муз. С.Куксанова, "Партизанська дума", Г.Майбороди, "На поточку'м прала", Є.Козака, "Пряля", М.Леонтовича, "Чуєш, брате мій", К.Стеценка, "Карпатські дороги", М.Нікіфорова, "Ранок Верховини" та "Кажуть люди, кажуть", А.Кушніренка, "Їхав козак за Дунай", обробка Г.Давидовського та багато ін.

З 1959 року Шубранецький хор бере участь в обласних та республіканських оглядах, стає їх лауреатом, нагороджується бронзовими та срібними медалями, дипломами різних ступенів.

В 1970 році йому було присвоєно високе звання самодіяльного народного хору.

З 1978 року і по сьогодні хоровим колективом керує Мудрий Петро Григорович — випускник хорового відділу Чернівецького музичного училища ім. Сидора Воробкевича, а згодом Рівненського інституту культури.

Під керівництвом Петра Мудрого за 29 років хор здобув всенародне визнання. Було дано понад 1000 концертів.

Шубранчани часто виступають з концертами в районі й області, побуввли в Румунії, беруть активну участь в фестивалі "Дністрові зорі".


Село в роки розбудови незалежної Української держави

24 серпня 1991 року Українська держава стала незалежною. У країні відбулося багато змін в політичному та соціально-економічному розвитку.

З переходом до нових економічних відносин 1990 року в Шубранці з'явилося перше орендне господарство Мудрого Йосипа. 30 січня 1993 року колгосп "Іскра" реорганізовано в селянську спілку. Яка зосередила 1270 га сільськогосподарських угідь.

За 1999 рік було вироблено валової продукції на суму 650 тисяч гривень. Головну питому вагу в господарстві мали рільничі угіддя (1028 га), сіножаті та пасовища (86 га). Продукція тваринництва носила приміський характер і працювала на задоволення продовольчих потреб обласного центру.

З лютого 2000 року в селі утворилось ще 5 приватно-орендних господарств, основним з яких було товариство "Надія" (з 9 грудня 2004 року розпалась).

В середині 90-х з'явились перукарня і міні-хлібопекарня, які через податковий прес перестали існувати.

Потреби селян в продуктах харчування, промислових товарах задовольняють приватні магазини Семчука Д., Пентилюка Й., Мустеци Я., Мустеци І. та орендовані в сільпо кафетерій і супермаркет.

В приміщенні колгоспного току, Соболєвим А., відкрито приватний забійний цех великої рогатої худоби (2006).

В 2004 році в основному завершилась газифікація села, розпочата 1996 року.

З 2002 року нову назву отримала школа — Шубранецька ЗОШ І-ІІІ ступенів, а з 2004 року дитяча установа — Шубранецький центр розвитку дитини.

Особливою сторінкою сучасної історії села стала конфліктна ситуація між двома релігійними громадами — УПЦ і УПЦ КП.

Причина конфлікту — приватизація церкви громадою УПЦ, яка з 40-х років ХХ ст. здійснювала там богослужіння (рішення сільвиконкому від 1997 року). Новоутворена громада УПЦ КП (1992 р.) заявила, не визнаючи попереднє рішення , свої права на дану споруду і весною 2005 року спробувала його захопити. Рішення судів від районного до Вищого господарського, який, до речі, визнав право громади УПЦ на володіння церквою (листопад 2006 р.), не тільки не вирішили проблеми, а ще більше її загострили. Громада УПЦ КП 10 липня 2006 року, користуючись рішенням сільської ради (згодом скасоване, як неправомірне), захопила храм і понад 8 місяців здійснювала там свої богослужіння. Рішення Вищого господарського суду ігнорувалося. Представники громади УПЦ силовим методом повернули собі церковну споруду (березень 2007 року). Майже три роки (до березня 2010 р.) сільська рада відмовляла даній громаді у праві на оренду землі навколо церкви.

Громада УПЦ КП в даний час орендує приміщення в одній з будівель, що належить сільській раді та готується до будівництва нової культової споруди.


Висновки

Вивчення історії держави починається із ретельного дослідження її глибин. Однією з таких глибинок є буковинське село Шубранець, історія якого стала предметом нашого дослідження.

До середини ХХ ст. системної роботи по вивченню історії села не велося. Починаючи з 60-х років під керівництвом Гурея Григорія Михайловича її було розпочато. Зібрано багатий матеріал на основі речових, усних та писемних джерел, відкрито краєзнавчий музей.

При написанні роботи було систематизовано наявний матеріал, зроблено спробу вивчити одну з найтрагічніших сторінок історії села — діяльність ОУН-УПА.

Цінність роботи у тому, що вона брала собі за мету дослідити маловідомі події з історії Шубранця, поповнила її невідомими раніше фактами, може стати матеріалом для написання історії міст і сіл України.

Ще не всі етапи історичного розвитку села достатньо досліджені: Перша та Друга світові війни, голод 1945-47 рр., репресії та депортація населення в повоєнний період.

Відходять з цього життя свідки тих подій, втрачені назавжди деякі історичні джерела, які могли б пролити світло на окремі епізоди в історії села. Тому ми не маємо права бути байдужими до свого минулого, ми мусимо відновити те, що несправедливо втрачене і забуте. Адже без минулого — немає майбутнього.

Список використаних джерел та літератури





  1. Жуковський Аркадій. Історія Буковини. Чернівці, 1991

  2. Федорак В.Ф., Черкач Н.І. Історія рідного краю. Чернівці, 2000

  3. Тимощук Б.О. Зустріч з легендою. — Карпати: Ужгород, 1974

  4. Черешнюк Микола. Сповідь на світанку. Чернівці, 2005

  5. Незгасне світло перемоги. Заставна, 2005

  6. Кукульняк В.Сумна красуня. Прут: Чернівці, 2000

7. Матеріали краєзнавчого музею села Шубранець





Схожі:

Положення села Шубранець 2Речові, писемні та усні джерела про давню історію села 3Історія села Шубранець (з 1434 року до сьогодення) 1Австрійський період (1774 1918 рр.) 2 Румунський період (1918 1940 рр., 1941 1944 рр.) 3Радянський період (1945 1991 рр.) iconТопоніми села шубранець
Воду для освячення брали з необ кладених джерел. На прохання священика жителі викопали 3 криниці. Одну в центрі села, яку пізніше...
Положення села Шубранець 2Речові, писемні та усні джерела про давню історію села 3Історія села Шубранець (з 1434 року до сьогодення) 1Австрійський період (1774 1918 рр.) 2 Румунський період (1918 1940 рр., 1941 1944 рр.) 3Радянський період (1945 1991 рр.) iconВікнянську школу було засновано 1858 року. 1870 року, в центрі села, за сприян­ня держави збудовано трикласну школу з маленькою вчи-тельською
До 1887 року керівництво здійснював Кебич, з 1887 по 1911 рік – уже семирічна школа була під керівництвом І. М. Бажанського, з 1911...
Положення села Шубранець 2Речові, писемні та усні джерела про давню історію села 3Історія села Шубранець (з 1434 року до сьогодення) 1Австрійський період (1774 1918 рр.) 2 Румунський період (1918 1940 рр., 1941 1944 рр.) 3Радянський період (1945 1991 рр.) iconТопоніми села самушин
Кут села Прогін – дорога у східній частині села, що веде до річки. Нею гнали (проганяли) худобу
Положення села Шубранець 2Речові, писемні та усні джерела про давню історію села 3Історія села Шубранець (з 1434 року до сьогодення) 1Австрійський період (1774 1918 рр.) 2 Румунський період (1918 1940 рр., 1941 1944 рр.) 3Радянський період (1945 1991 рр.) iconТопоніми села василів холм
Бочки – місцевість на захід від села, де із схилу витікають дрібні джерела, колись місце водопою. Для збирання води жителі закопали...
Положення села Шубранець 2Речові, писемні та усні джерела про давню історію села 3Історія села Шубранець (з 1434 року до сьогодення) 1Австрійський період (1774 1918 рр.) 2 Румунський період (1918 1940 рр., 1941 1944 рр.) 3Радянський період (1945 1991 рр.) iconРішення №525 від 18 березня 2008 року Про затвердження Програми фінансової підтримки розроблення Програми розвитку села та формування самодостатніх територіальних громад на період до 2015 року
Цеве самоврядування в Україні” та на виконання рішення Львівської обласної ради від 04. 01. 08 р. №454 „Про обласний бюджет Львівської...
Положення села Шубранець 2Речові, писемні та усні джерела про давню історію села 3Історія села Шубранець (з 1434 року до сьогодення) 1Австрійський період (1774 1918 рр.) 2 Румунський період (1918 1940 рр., 1941 1944 рр.) 3Радянський період (1945 1991 рр.) iconПам’ятник воїнам –визволителям села Новоселівка. На початку 1944 році фронт все ближче наближався до села. Бої за село Новоселівка тривали 2 І 3 березня 1944 року.
Місцеві жителі згадують, що бої були жорстокі. Новоселівку вже зайняли радянські війська, а через річку Інгулець в Латівці були ще...
Положення села Шубранець 2Речові, писемні та усні джерела про давню історію села 3Історія села Шубранець (з 1434 року до сьогодення) 1Австрійський період (1774 1918 рр.) 2 Румунський період (1918 1940 рр., 1941 1944 рр.) 3Радянський період (1945 1991 рр.) iconІсторія села Жван Жван 2010
Як І кожне село, місто нашої країни наше село має свою історію. Як каже найстаріша жителька нашого села наше село давнє. Коріння...
Положення села Шубранець 2Речові, писемні та усні джерела про давню історію села 3Історія села Шубранець (з 1434 року до сьогодення) 1Австрійський період (1774 1918 рр.) 2 Румунський період (1918 1940 рр., 1941 1944 рр.) 3Радянський період (1945 1991 рр.) iconТопоніми села бабин
Край. Центр села Бабин називають Край. Очевидно, раніше це був край, околиця села. Тепер жителі вживають цю назву так: іду на Край;...
Положення села Шубранець 2Речові, писемні та усні джерела про давню історію села 3Історія села Шубранець (з 1434 року до сьогодення) 1Австрійський період (1774 1918 рр.) 2 Румунський період (1918 1940 рр., 1941 1944 рр.) 3Радянський період (1945 1991 рр.) iconТопоніми села чуньків
Чупрунівка – південно-західна частина села, де проживали люди з прізвищем Чупрун
Положення села Шубранець 2Речові, писемні та усні джерела про давню історію села 3Історія села Шубранець (з 1434 року до сьогодення) 1Австрійський період (1774 1918 рр.) 2 Румунський період (1918 1940 рр., 1941 1944 рр.) 3Радянський період (1945 1991 рр.) iconПлан роботи головного управління освіти І науки
Про хід виконання Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року у Тальнівському районі (за результатами...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи