Євреї 22 хлопчики і 20 дівчат icon

Євреї 22 хлопчики і 20 дівчат




Скачати 103.03 Kb.
НазваЄвреї 22 хлопчики і 20 дівчат
Дата конвертації09.01.2013
Розмір103.03 Kb.
ТипДокументи

За матеріалами Чернівецького обласного архіву у селі Кадубівці школа була відкрита в 1858 році. Вона була шестирічна, було три паралельних класи з українською та німецькою мовами викладання.

З них 204 хлопці та 206 дівчат. Одні за віросповіданням – римокатолики, двоє дітей сповідували грекокатолицьку віру, а решта всі православні. За національним складом у школі налічувалося:

- євреї – 22 хлопчики і 20 дівчат;

- німці – 22 хлопці і 20 дівчат;

- поляки – 1 хлопець, одна дівчина

- решта – українці.

Вчителі:

- Томюк Костянтин;

- Гулін Юліан;

- Янош Теодор;

- Буганюк Лікерія;

- Брага Йоган;

- Томорюк Еміліан;

- Мукендзук Настя;

- Лазоряк Софія;

- Тейтул Елена;

- Гуцу Михайло;

- Тарновецький Володимир;

- Юстіна Олександр;

- Деренецький;

- Цопа.


На початку ХХ століття (1906-1908 р.?) у Кадубівцях була побудована двоповерхова кам’яна будівля – нова школа, в якій навчалися учні початкових класів.


За матеріалами архіву в 1913 році школа була закрита (причин не вказано). Очевидно через брак коштів.

«Три учні Кадубовецької школи: Воєвідко, Петрюк Василь Петрович, Кукурудзяк Георгій Миколайович навчалися в Кіцманській гімназії. Потім Петрюк В.П. та Кукурудзяк Г.М. вступили до Чернівецького університету. Взимку 1918 року Петрюк В. та Кукурудзяк Г. рушили на Крути. В дорозі захворіли на тиф. Повернулися додому, невдовзі померли» (Із спогадів Кукурудзяка Д.C. (1937 р.н.) – жителя с. Кадубівці).

У школі і у селі найбільше працював і жив вчитель Томорюк Еміліан, родом з села Дорошівці нашого району.

У Кадубівцях він працював за часів Австро-Угорщини, його називали фон Томорюк (почесне звання фон присвоєне йому). Мав будинок великий, кам’яний (зараз там живе сім’я Вагиманів), поле, яке і тепер називають «томорюкове». Томорюк Еміліан навчав дітей в школі української і німецької мови. Жителі села і діти любили і поважали свого вчителя.

Томорюк Еміліан мав сім’ю – дружину, сина і дочку. Син трагічно загинув біля міста Львів, дочка вийшла заміж і жила в Польщі, дружина померла. Вчитель проживав сам, господарював, слуги допомагали обробляти поле, мати Калини Денеги, Єлена, була служницею в його домі. За часів румунської окупації не раз запрошували Томорюка працювати в школі, але поганий стан здоров’я і незнання мови заважало йому працювати.

У часи сталінської колективізації в 1948 році від учителя забрали поле, коней, с/г реманент, зерно. Сам вчитель прибитий горем був тяжко хворий, нерухомий. Під ліжком було зроблено запас їжі: зерно, картопля. Коли прийшли уповноважені від колективізації з району, то під час обшуку знайшли і забрали все, залишивши його без останнього куска хліба. Та жителі села, сусіди не залишили без уваги хворого і одинокого вчителя.

Помер Е. Томорюк в 1953 році у великій бідноті

(за матеріалами вчителя історії Кадубовецької школи Довбні М.Є.).


У 1918 році розпалася Австро-Угорщина. І територію Буковини окупувала Румунія. Почалася румунізація краю. Щоб вчителі могли працювати, їм треба було записуватись, нібито вони є румунами. Вчителі – українці звільнялися або змінювали прізвище, щоб залишитися на роботі. У школу приїздили румуни, які проводили румунізацію дітей, хоч багато з них не були вчителями, окремі не мали освіти взагалі.

Із спогадів Марусика Івана Григоровича, 1925 р.н. «Ми дуже любили нашого вчителя на прізвище Деренецький, він відмовився міняти прізвище і розмовляти румунською мовою, через це був звільнений зі школи. З нового навчального року нашим учителем був Істіна Олександр – вчитель-румун. Він був дуже добрим, розумним. На перерві виходив із класу, даючи нам можливість розмовляли забороненою рідною мовою, але як тільки з’являвся на порозі класу, ми змушені були розмовляти тільки румунською, бо покарали б не тільки нас, а також його. Ми любили слухати, як він розказує казки й байки. Всі швидко і легко переймали від нього румунську мову».

Отець Дарійчук, щоб утриматися на роботі, признав себе румуном (трохи знав румунську мову). Він пробував проводити богослужіння на румунській мові, коли казав «Домне мілуєште» (Господи помилуй), то прихожани виходили з церкви, мотивуючи це тим, що не розуміють про що іде, цим повернули служіння рідною мовою у церкві.

До наших днів дійшли цікаві відомості про відзначення Шевченківського свята у с. Кадубівці 21 березня 1929 р. Про це писала буковинська газета «Час» (ч.189, с.3).

«Свято Шевченка в Кадубівцях, - зазначаєть­ся в статті, - відбулось величаво, повно народу, головно селянство, місцева українська інтеліген­ція та 8 заступників «Чорноморя».

Програма свята обіймала такі точки: ритуа­льна панахида за Тараса Шевченка в церкві, котру віддержав о. Дарійчук Петро. Пополудни в четвер­тій годині свято Шевченка відбулося в народній школі. Це свято відкрив п. Гладій Олександр ко­роткою промовою до зібраних. Студенти-чорноморці відспівали «Заповіт», по котрім слідували реферат про Шевченка о. Дарійчука Петра, за­гальна промова старшин «Чорноморя», вітання та реферат Горбашевського.

Поміж тими рефератами та промовами були декламації поезій Шевченка. Треба було бачити, як діти наших селян проказували декламації; не одному забилось серце втіхою, як почув із уст се­милітньої дівчинки декламацію «Думи мої, думи мої». Не один подумав, що не пропадемо, коли наші діти, хоч не вчаться по школах української мови скільки потрібно, а вміють так гарно та чуло виповідати своїми усточками ті слова, які кров'ю накипіли були в серці нашого великого Кобзаря. Найбільше дбали за урядження Шевченківського свята п. Гладій, о. Дарійчук та інша місцева укра­їнська інтелігенція. їх заходами піднято дух у се­лян, скріплено національний світогляд.

Треба ще сказати, що в честь прибувших чорноморців дали чайний вечір, на якому зі­брали 1700 леїв на студентів (поіменні списки жертводавців подасться пізніше). Окрім цього, читальня з Кадубівців жертвувала через свого голову п. Гладія 500 леїв на фонд «Чорноморя» -громадської діяльності українського козацтва».

(із книги В.Михайловського «На зламі» с.43)

196 років мріяли кадубівчани про постать національного пророка. Весною 2010 року було відкрито і освячено пам’ятник Тарасові Шевченку (з ініціативи поета, прозаїка, журналіста В.Михайловського). Ця подія стала інтонаційним акордом усіх тих стремлінь і роздумів кадубовецьких поколінь.

На жаль, ще і в 30-ті роки багато мешканців села були неписьменні і на документах замість своїх підписів ставили хрестики або відбитки своїх пальців.


Свідченням прагнень селян до освіти було створення читалень, які будувалися за рахунок селян. Велику роботу у пропаганді освіти у Кадубівцях проводила родина Тарновецького Олександра. Маючи велику сім’ю (п’ятеро дітей) спромігся дати всім освіту. (Тарновецький Олександр – батько, Тарновецький Омелян Олександрович – син, закінчили теологічний факультет Чернівецького університету, Тарновецький Володимир Олександрович – вчитель). Саме Тарновецький В.О. врятував декілька єврейських родин від погромів (1937-1940 рр.).

Пам’ятають старші жителі села і родину вчителя Цопи, які потерпіли за свої патріотичні переконання.


Із спогадів Боднарюк Анастасії Тодорівни 1933 р.н.: «До війни у нас у селі жила сім’я вчителів на прізвище Цопа. Це були розумні, інтелігентні люди. Мій тато розказували, що у них було дуже багато книг. Пан-учитель Цопа часто приходив до мого тата Петрюка Тодора Петровича за сільськогосподарським реманентом, бо не зважаючи на те, що вчителював, тримав поле. Пригадую і зараз такий епізод: доки мій тато порався біля молотарки на нашому подвір’ї , яку прийшов позичити п. Цопа, пан-учитель мені у зошиті позначив писати цифри і пообіцяв грудочку цукру, якщо я до завтра каліграфічно навчуся їх писати. Я чекала з нетерпінням його наступного приходу, бо обіцянку свою він дотримував завше».

Із спогадів Марусика Івана Григоровича (1925 р.н.): « Тринадцятого червня 1941 року з нашого села вивозили до Сибіру цілу нашу родину Марусиків, а також сім’ю учителя Цопи. Гірко плакала його дружина, колишня учителька української мови, пригортаючи свою дочку до себе. На моїх очах, від горя, п.Цопа змінювався до невпізнанності».

За радянської влади була запроваджена семирічна освіта. Перший випуск (7 класів) – 1950 рік. У класі навчалися учні різного віку (1930 – 1938 рік народження), а з 1952 року була десятирічка. Саме у цей час 50-60 роки у селі функціонувало три приміщення школи: кам’яна двоповерхова будівля, попівська резиденція, сільська хата.

Із спогадів Харюк Марії Іванівни. 1953 р.н. «Добре пам’ятаю свій перший клас – вчилися у попівській резиденції, а з 1963 року ходили, як ми її називали, до «великої» школи. Дітей у селі шкільного віку було дуже багато, тому з 1964 року ми вчилися у другу зміну: п’ятий урок закінчувався о 19.30, шостий урок - 20.30, а після нас вчилися ще діти вечірньої школи, і не змовкав шкільний дзвоник до 12 години ночі, саме тоді закінчувалося навчання у школі».

Великий внесок у розвиток освіти у Кадубівцях у 50-ті роки зробили вчителі початкових класів : Івченко-Марусик Марія Юхимівна, Пономарьова Євдокія Степанівна, Олійник Юстина Семенівна, Чайка Зіра Федотівна, Кіяшко Олімпіада Павлівна

«Директором школи була Пожидаєва Віра Микитівна, завучем – Колісниченко Надія Володимирівна. Обидві доброзичливі і привітні. Завжди втішали нас, молодих вчителів, коли ми не могли порозумітися з учнями. Діти часто вживали діалекти, які нам були незрозумілі. Я вела четвертий клас. Всі 39 учнів були переростками. Половина з них не вміли читати. В класах холодно, брудно, працювали у три зміни: зранку з дітьми, в обідню пору – в полі як агітатори, вечорами – лікнеп (вчили їх батьків писати своє прізвище). Світло – каганець на один клас. Вчителі отримували низьку платню, жили в холодних квартирах.

З усіх керівників школи найбільше запам’ятався Митенко Микола. Дисципліна на найвищому рівні. Школа-сад. Квіти від входу до другого поверху. Жоден учень не зламав квіточки чи листочка. В понеділок на дошці оголошень директор завжди вивішував список розпоряджень для кожного працівника школи. Одного разу ми не виконали тих завдань. Митенко М. о другій годині ночі прислав сторожа до нас, щоб прийшли до школи. Поки ми не виконали роботу, не пустив додому. Це був урок на все моє життя». (Зі спогадів Івченко-Марусик Марії Юхимівни).

Великої уваги у 50-60 роки ХХ століття у школі надавалося музично-естетичному вихованню. У школі вчителі створили драматичний гурток. З радістю мешканці с. Кадубівці відвідували виступи аматорів.

Не відставав від учительського і дитячий колектив. Під керівництвом Міруса Романа Григоровича був створений дитячий хор. Донині про нього пам’ятають кадубівчани.




1965 рік – відкрито новобудову. Велика заслуга у будівництві школи – директора Білого Василя Степановича.


Білий Василь Степанович.

Доклав багато зусиль під час будівництва наш односельчанин, вчитель трудового навчання Кукурудзяк Дмитро Степанович.

Завдяки ентузіазмові Білого В.С. та Сагановського І.Я. у школі було створено учнівський та учительський домрові оркестри та хори, які займали перші місця на районних та обласних олімпіадах

Усім педагогічним колективом робиться багато для розвитку естетичного виховання. Завдяки цьому у 1967 році було створено духовий оркестр, керівником якого був Марусик Юрій Дмитрович. Колектив у 1969 році зайняв на обласній олімпіаді ІІ місце серед шкільних духових оркестрів.З 1965 року по 1984 рік керує школою Андрійчук Петро Порфирович, який продовжує роботу своїх попередників щодо розбудови школи.

Велика увага надається якісній підготовці вчителя до уроків. Відчутно покращується рівень знань учнів. Налагоджуються тісні зв’язки учнівських класів з підшефними колективами ферми, колгоспного току, тракторної бригади. Учні та вчителі допомагають збирати врожай на полях, у саду, вітають зі святами.

У 70-80-х роках минулого століття у школі функціонував Клуб інтернаціональної дружби імені Даніеля Фері, засновником якого була Фасташевська Степанія Іванівна, згодом керувала клубом Артюшенко-Руснак Людмила Олександрівна.

Діти любили брати участь у цій роботі. Учні різних класів вели переписку з дітьми інших республік Радянського Союзу, а також Болгарії та НДР. До сьогодні збереглися приятельські відносини між мешканкою

с. Кадубівці Гандабурою Орисею Юріївною та болгарською родиною Петрових. Тепер дружать вже їх діти, їздять щорічно в гості один до одного.

Із спогадів вчителя Гулько Ганни Степанівни «Наш клас вів переписку із однолітками з Німецької Демократичної Республіки з 1975 року. Більшість моїх однокласників вже отримали перші листи від нових друзів, висилали їм свої фото, цікаві розповіді про наш край. А я все вагалася. Та друзі переконали. І от не забарився лист і на мою адресу. Відповів мені Штефан Мюллер. Листи його були цікаві та змістовні, а одного разу в маленькій посилці він прислав гаптовані серветки, вітаючи мене зі святом весни. А я йому подарувала вишитий український рушничок».

У другій половині 70-х років школа реконструюється, добудовуються приміщення, які згодом використовуватимуться як кабінети трудового навчання, майстерня. Покращується матеріально-технічна база, діти отримують можливість подорожувати визначними місцями Радянського Союзу. Значна кількість учнів здобувають середньо-спеціальну та вищу освіти.

Кількість дітей у цей період сягає 750 осіб. З кожним роком їх кількість зменшується. На даний момент у школі є 400 учнів.

Починаючи з 70-х років, значно збільшується кількість школярів, які отримали середньо-спеціальну та вищу освіти.

З 1984 по 1996 рік керує школою Мігайчук Василь Іванович. У цей період у педагогічний колектив найбільше вливається корінних кадубівчан. Школа радо зустрічає випускників, які повертаються до неї кваліфікованими спеціалістами.

З 1996 по 2005 рік шкільний колектив очолює Харюк Марія Іванівна, яка почала свою педагогічну діяльність піонервожатою у 70-х роках.

З 2005 року директором школи працює Сандецька Орися Георгіївна.


















Матеріально-технічна база

Загальна площа школи - 2010 м2

Кількість класних кімнат – 23.

У навчально-виховному закладі є спортивний зал, їдальня розрахована на 150 учнів.

Приміщення школи в основному відповідають завданням реалізації освітніх програм. Забезпечуються умови для організації навчально-виховного процесу, відпочинку, харчування дітей.

Приміщення використовуються відповідно до призначення, виходячи із наповнюваності класів та виду занять. Технічний стан кабінетів, класних кімнат, майстерень задовільний.

У школі є кабінети:

  • Інформатики – 1

  • Фізики – 1

  • Біології – 1

  • Хімії – 1

  • Географії – 1

  • Історії – 1

  • Української мови та літератури – 1

  • Зарубіжної літератури – 1

  • Математики – 1

  • Захисту Вітчизни – 1

  • Комбінована майстерня для дівчаток – 1

  • Майстерня - 2

  • Англійської мови – 1

  • Класні кімнати 1-4 класів – 8

  • Групи продовженого дня – 1

Для занять фізкультурою та спортом на території закладу обладнано спортивний майданчик для занять з мініфутболу, баскетболу, волейболу.

У кабінеті інформатики є 11 комп'ютерів.

За останні три роки відремонтовано опалювальну систему і газифіковано школу



Схожі:

Євреї 22 хлопчики і 20 дівчат iconЄвреї й торгівля євреї й торгівля
Спилберг, один із самих багатих і успішних кинодеятелей Голливуда, був, крім того, визнаний гідним
Євреї 22 хлопчики і 20 дівчат iconНаказ № м. Мала Виска Про зміни в проведенні районних змагань з баскетболу серед юнаків і дівчат
«Про районні змагання з баскетболу серед дівчат І юнаків» на базі Мар’янівської зш І-ІІІ ступенів повинні пройти районні змагання...
Євреї 22 хлопчики і 20 дівчат iconНаказ № м. Мала Виска Про зміни в проведенні районних змагань з баскетболу серед юнаків і дівчат
«Про районні змагання з баскетболу серед дівчат І юнаків», на базі Мар’янівської зош І-ІІІ ступенів повинні пройти районні змагання...
Євреї 22 хлопчики і 20 дівчат iconЗаходи по профілактиці насильства у Полянській зош І-ІІІ ст у поточному навчальному році
Бесіда «Насильство по відношенню до дівчат і жінок. Соціальний захист і реабілітація жінок і дівчат, що зазнали будь-якого насильства...
Євреї 22 хлопчики і 20 дівчат iconНаказ №92 м. Мала Виска Про проведення диспансеризації юнаків і дівчат 1995 та 1996 і дівчат 1994 років народження
Згідно розпорядження голови Маловисківської райдержадміністрації від 09. 03. 2011 року №145-р та з метою визначення рівня здоров’я...
Євреї 22 хлопчики і 20 дівчат iconНаказ №89 Про проведення районного футбольного турніру серед дівчат у 2012-2013 навчальному році
Одеської обласної державної адміністрації від 22. 03. 2013 року №179/од «Про проведення обласного футбольного турніру серед дівчат...
Євреї 22 хлопчики і 20 дівчат iconСценарій свята «Великдень! Великдень! Веснянеє свято» Абрам’як Г. Д.,вихователь української мови вищої категорії д/з №119 м. Севастополя
До дівчинки підходить два хлопчики з вербовими гілочками і легенько доторкуються до її плеча
Євреї 22 хлопчики і 20 дівчат iconМоя школа найкраща
Усі ми, маленькі хлопчики та дівчатка, звикли одне до одного, товаришували, а іноді й сварилися. Потім мирилися, сміялися над своїми...
Євреї 22 хлопчики і 20 дівчат iconРозв’язки 7 клас
Хлопчики наближаються один до одного з швидкістю v1+ Час, за який відстань між ними скоротиться від l1 до l2, дорівнює t= (l1 l2)/...
Євреї 22 хлопчики і 20 дівчат iconНаказ №3 Про стан захворюваності школярів загальноосвітніх шкіл Черкаського району в 2010-2011 навчальному році та проведення оздоровчих заходів
Черкаському районі в 2010 році» та від 11. 08. 2010 №56/207 «Про проведення диспансерного огляду та оздоровчих заходів на 2010-2011...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи