Методичні рекомендації щодо організації навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами, психолого-педагогічний супровід / Укладач Л. О. Жданюк, І. О. Калініченко. Полтава : поіппо, 2011. 44 с icon

Методичні рекомендації щодо організації навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами, психолого-педагогічний супровід / Укладач Л. О. Жданюк, І. О. Калініченко. Полтава : поіппо, 2011. 44 с




НазваМетодичні рекомендації щодо організації навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами, психолого-педагогічний супровід / Укладач Л. О. Жданюк, І. О. Калініченко. Полтава : поіппо, 2011. 44 с
Сторінка1/5
Дата конвертації06.04.2013
Розмір0.74 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
  1   2   3   4   5


Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені М.В.Остроградського

Центр практичної психології і соціальної роботи

Кафедра дошкільної, початкової та спеціальної освіти


«Методичні рекомендації щодо організації навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами, психолого-педагогічний супровід»


Матеріли обласного тренінгу

25 жовтня 2011 року





Полтава – 2011





^ Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені М.В.Остроградського

Центр практичної психології і соціальної роботи

^ Кафедра дошкільної, початкової та спеціальної освіти


«Методичні рекомендації щодо організації навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами, психолого-педагогічний супровід»


Матеріли обласного тренінгу

25 жовтня 2011 року


Полтава – 2011




Методичні рекомендації щодо організації навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами, психолого-педагогічний супровід / Укладач Л. О. Жданюк, І.О. Калініченко . – Полтава : ПОІППО, 2011. – 44 с.


Зміст методичних рекомендацій складають науково-теоретичні та методичні матеріали щодо організації навчання та виховання, психолого-педагогічний супровод дітей з особливими освітніми потребами.

Рекомендовано для використання педагогічними працівникам, які працюють в умовах інклюзивного навчання.


© Центр практичної психології і соціальної роботи , кафедра дошкільної, початкової та спеціальної освіти, Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. М. Остроградського, 2011.

ЗМІСТ



  1. ^ ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА ЯК МОДЕЛЬ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА 6




  1. КАТЕГОРІЇ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ, ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ 9




    1. Діти з порушеннями слуху 9

    2. Діти з порушеннями мовлення 12

    3. Діти з порушеннями зору 17

    4. Діти з труднощами у навчанні 19

    5. Діти з раннім дитячим аутизмом 22

    6. Діти з гіперактивністю та порушеннями уваги 25

    7. Діти з порушеннями опорно-рухового апарату 29

    8. Діти з Синдромом Дауна 32

    9. Діти з затримкою психічного розвитку 35




  1. ^ КОМАНДНИЙ ПІДХІД ЯК ЗАПОРУКА УСПІШНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ МОДЕЛІ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ 38




  1. ЛІТЕРАТУРА 40



1. ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА ЯК МОДЕЛЬ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА


Термін «інклюзія» є відмінним від терміну «інтеграція» за своїм концептуальним підходом. Зокрема в документі «Міжнародні консультації з питань навчання дітей з особливими освітніми потребами» вказується на те, що інтеграція визначається як зусилля, спрямовані на введення дітей у регулярний освітній простір. Інклюзія - це політика та процес, який дає змогу всім дітям брати участь у всіх програмах. Відмінність у підходах полягає у визнанні того факту, що ми змінюємо суспільство, аби воно враховувало й пристосовувалось до індивідуальних потреб людей, а не навпаки. Поняття "інтеграції", „інклюзії" розглядаються як антонімічне щодо "сегрегації" і позначають відповідний поступ у розвитку системи одержання освіти особами з порушеннями.

Просте фізичне залучення дітей з особливими освітніми потребами до загальноосвітнього закладу не є інклюзією, це, за словами В. Лубовського «вимушена інтеграція» Досвід такого навчання засвідчив, що в разі нездатності педагогів організувати навчальний процес таким чином, щоб враховувались індивідуальні потреби кожної дитини, такі діти не брали участь у навчальному процесі і, як наслідок, знижувалась їхня мотивація до навчання та погіршувались навчальні результати.

Ураховуючи вищезазначене, можна стверджувати, що інклюзія передбачає особистісно зорієнтовані методи навчання, в основі яких - індивідуальний підхід до кожної дитини з урахуванням усіх її індивідуальних особливостей -здібностей, особливостей розвитку, типів темпераменту, статі, сімейної культури тощо.

При визначенні терміна «інклюзивна освіта» були проаналізовані визначення, які містяться в головних міжнародних документах: Стандартних правилах урівняння можливостей інвалідів ООН, Декларації прав дитини ООН, Саламанкській декларації та програмі дій з навчання осіб з особливими потребами, Міжнародних консультаціях із питань раннього навчання дітей з особливими освітніми потребами та ін..

Інклюзивна освіта - це система освітніх послуг, що базується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання, що передбачає навчання в умовах загальноосвітнього закладу. З метою забезпечення рівного доступу до якісної освіти інклюзивні освітні заклади повинні адаптувати навчальні програми та плани, методи та форми навчання, використання існуючих ресурсів, партнерство з громадою до індивідуальних освітніх потреб і різних стилів навчання дітей з особливими освітніми потребами. Інклюзивні освітні заклади повинні забезпечити спектр необхідних послуг відповідно до різних освітніх потреб таких дітей.

Інклюзивне навчання передбачає створення освітнього середовища, яке б відповідало потребам і можливостям кожної дитини, незалежно від

особливостей її психофізичного розвитку. Інклюзивне навчання - гнучка, індивідуалізована система навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку в умовах масової загальноосвітньої школи за місцем проживання. Навчання відбувається за індивідуальним навчальним планом, забезпечується медико-соціальним та психолого-педагогічним супроводом.

Інклюзивна школа - заклад освіти, який забезпечує інклюзивну освіту як систему освітніх послуг, зокрема: адаптує навчальні програми та плани, фізичне середовище, методи та форми навчання, використовує існуючі в громаді ресурси, залучає батьків, співпрацює з фахівцями для надання спеціальних послуг відповідно до різних освітніх потреб дітей, створює позитивний клімат у шкільному середовищі.

Хоча інклюзивні школи забезпечують сприятливі умови для досягнення рівних можливостей і повної участі, для їх ефективної діяльності необхідні спільні зусилля не лише вчителів і персоналу школи, а й батьків, членів родин, ровесників.

^ Основні принципи інклюзивної школи:

  • всі діти мають навчатися разом у всіх випадках, коли це виявляється можливим, не зважаючи на певні труднощі чи відмінності, що існують між ними;

  • школи мають визнавати і враховувати різноманітні потреби своїх учнів шляхом узгодження різних видів і темпів навчання;

  • забезпечення якісної освіти для всіх шляхом розробки відповідних навчальних планів, застосування організаційних заходів, розробки стратегії викладання, використання ресурсів і партнерських зв'язків зі своїми громадами;

  • діти з особливими освітніми потребами мають отримувати будь-яку додаткову допомогу, яка може знадобитися їм для забезпечення успішності процесу навчання.


Результати наукових досліджень засвідчили, що учням з особливими освітніми потребами інклюзивна освіта:

  • дає змогу покращувати навчальні результати;

  • забезпечує відповідні їхній віковій категорії рольові моделі в особі однолітків;

  • створює можливості для навчання в реалістичному/природному середовищі;

  • допомагає формувати комунікативні, соціальні й академічні навички;

  • забезпечує рівний доступ до навчання;

  • дає змогу підвищувати самооцінку й відчувати себе частиною цілого;

  • розширює можливості для налагодження нових дружніх стосунків.


Учням з типовим розвитком інклюзивна освіта:

  • допомагає підвищувати чи підтримувати рівень успішності;

  • створює відповідне середовище для виховання поваги до відмінностей і розмаїття;

  • розширює можливості для налагодження нових дружніх стосунків;

  • надає стимули до співпраці;

  • допомагає розвинути в собі такі риси, як творчість і винахідливість;

  • дає змогу набувати лідерських навичок;

  • забезпечує можливість навчатися на основі ширшого набору форм і методів роботи.


Педагогічному персоналу інклюзивна освіта:

  • допомагає налагодити співпрацю й застосовувати командний підхід до

  • вирішення проблем і шляхи подолання труднощів;

  • забезпечує можливості для професійного розвитку;

  • допомагає усвідомити важливість розроблення програм навчання для

  • дітей із різноманітними потребами;

  • дає змогу збагатити власну палітру методів і прийомів викладання та

  • навчальних стратегій.


Адміністрації навчального закладу інклюзивна освіта:

  • допомагає виробити спільні переконання й цінності щодо інклюзії

  • дітей з особливими освітніми потребами;

  • забезпечує можливість користуватися широким набором ресурсів і

видів підтримки та обирати оптимальні їх варіанти;

  • допомагає сформувати позитивне ставлення до розмаїття, тобто

  • усвідомити, що кожна особистість своїми унікальними рисами та

  • здібностями сприяє збагаченню людської спільноти;

  • надає стимули, що надихають до здійснення перетворень, посилює

  • здатність змінювати ситуацію на краще;

  • допомагає зміцнити відчуття громади.


Батькам інклюзивна освіта:

- надає можливості для співпраці й активнішого залучення до життя

шкільної громади;

- забезпечує можливість вибору в їхньому прагненні забезпечити якісну

освіту своїй дитині;

- допомагає краще усвідомити розмаїття шкільної та загальної громади;

- надає стимули й заохочує до спілкування з іншими батьками для

отримання підтримки й інформації;

- допомагає сформулювати чітку мету й створити реальне майбутнє для

своєї дитини.


Для громади / суспільства інклюзивна освіта:

  • дає змогу зрозуміти потреби й здібності всіх учнів;

  • забезпечує відображення школою істинного розмаїття громади;

  • демонструє соціальну цінність рівності;

  • сприяє утвердженню громадянських прав усіх людей.


Переваги інклюзивної моделі навчання

За даними експериментальних досліджень для дітей з особливими освітніми потребами найбільш вагомими перевагами були визначені:

  • Діти з особливими освітніми потребами будуть краще підготовлені до умов реального життя .

  • Діти з особливими освітніми потребами будуть мати більше можливостей брати участь у різних видах діяльності.

  • Діти з особливими освітніми потребами будуть сприйняті суспільством.

Інклюзивне навчальне середовище підвищує самооцінку та сприяє розвитку самостійності у дітей з особливими потребами.

Недоліки інклюзивної моделі навчання

  • Діти з особливими освітніми потребами не будуть мати педагогів з достатнім рівнем спеціальної підготовки .

  • Батьки дітей з особливими освітніми потребами можуть бачити несприйняття своїх дітей здоровими однолітками.

  • Батьки дітей з особливими освітніми потребами будуть помічати відмінності між розвитком своїх дітей та їхніх однолітків і страждатимуть від цього.

  • Діти з особливими освітніми потребами отримуватимуть недостатньо реабілітаційних та інших спеціальних послуг.

  • Діти з особливими освітніми потребами не будуть прийняті своїми однолітками.

Вочевидь, при розбудові інклюзивної освіти варто орієнтуватись на всі позитиви та зважати на негативи процесу, який визнаний найбільш інноваційним рухом в освіті 20-го сторіччя.


^ 2. КАТЕГОРІЇ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ, ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ.

2.1 Діти з порушеннями слуху


Визначення

Поняття «порушення слуху» часто використовується для описання широкого діапазону розладів, пов’язаних з розладами слуху, що включає і глухоту.

Глухота визначається як цілковита відсутність слуху або його значне зниження, внаслідок якого сприймання та розпізнавання усного мовлення неможливе.

Порівняно з глухими, діти зі зниженим слухом (слабочуючі – зниження слуху від 15 до 75 дБ) мають слух, який з допомогою аудіопідсилювальної апаратури, дає змогу сприймати мовлення оточуючих. 


Поширення

Різні джерела фіксують, що шість із 1000 новонароджених дітей мають порушення слуху, в одної дитини із цих шести фіксують глухоту. В цілому, у світі щодня народжується 33 дитини з різним ступенем зниження слуху. Багато з цих дітей мають інші  порушення та особливі потреби.


Прояви

Звук вимірюється за гучністю або інтенсивністю (вимірюється в децибелах) та за частотою або висотою тону (вимірюється в герцах). Порушення слуху можна класифікувати за характером порушення слухової функції (звукопроведення або звукосприймання). Розрізняють звукопровідну (кондуктивну), звукосприймальну (перцептивну), при їх поєднанні можна говорити про змішану форму порушення слухової функції.

Окрім цього, береться до уваги характер патологічного процесу і його локалізація: втрата слуху, спричинена захворюванням або порушеннями в зовнішньому або середньому вусі. Людина з ушкодженими шляхами передачі звуку, зазвичай, має можливість чути за допомогою спеціальних пристроїв, або після медичного/хірургічного втручання.

Сенсорна (перцептивна) втрата слуху є наслідком ураження делікатних сенсорних клітин у внутрішньому вусі або нервів, що з ними з’єднані. Така втрата слуху може бути в діапазоні від незначної до суттєвої. Часто це перешкоджає людині чути одні частоти краще за інші. Таким чином, навіть після підсилення звуку, людина із сенсорною втратою слуху може чути тільки окремі звуки, безуспішно використовуючи технічні засоби.

Змішані форми втрати слуху означають, що порушення локалізуються в зовнішньому, середньому та внутрішньому вусі. Втрата слуху є наслідком ушкодження нервів або клітин центральної нервової системи, як на шляху до мозку, так і з мозку.

Загалом, діти, які мають втрату слуху від 15 до 75 дБ вважаються слабочуючими, вище ніж 90 дБ – вважаються глухими (за педагогічною класифікацією).


^ Особливості навчання

Втрата слуху або глухота не впливають на інтелектуальні можливості людини або на її здатність навчатися. Проте, дитина зі зниженим слухом потребує спеціальних навчальних послуг для того, щоб отримати адекватне навчання. Такі послуги можуть охоплювати:

  • регулярний розвиток мовлення і слуху, формування правильної вимови звуків, навичок комунікації за допомогою фахівця;

  • використання систем і приладів підсилення звуку;

  • послуги перекладача для тих учнів, які використовують мову жестів;

  • відповідні місця в аудиторії, щоб мати можливість читати по губах;

  • фільми/відео із субтитрами;

  • допомогу учневі зі зниженим слухом повною мірою розуміти і виконувати інструкції;

  • інструкції для вчителів та інших учнів щодо використання альтернативних засобів комунікації, таких як мова жестів;

  • консультації фахівців.

Дітям зі зниженим слухом важче, ніж дітям, які добре чують, засвоювати нові слова, граматику, правильно будувати і розуміти речення. Для глухих дітей або тих, у кого спостерігається значне зниження слуху, завчасне, постійне використання наочних моделей комунікації (таких як мова жестів, дактиль, коли букви позначаються певною комбінацією пальців рук, та спеціальна вимова) та/або користування звукопідсилювальною апаратурою можуть зменшити певні мовленнєві проблеми. Глухі діти з дошкільного віку мають виконувати спеціальні вправи для розвитку мовлення та навичок спілкування. Важливо, щоб фахівці (вчителі та сурдопедагоги) працювали спільно, аби навчити дитину максимально використовувати її залишковий слух навіть тоді, коли перевага віддається жестовій мові. Оскільки переважна більшість глухих дітей (понад 90%) народжується від батьків котрі чують, програми мають містити інструкції для батьків щодо виховання дітей у родині.

Люди зі зниженням слуху можуть використовувати для комунікації жестову мову, усне мовлення або комбінувати їх. Мовленнєва комунікація охоплює вимову, читання по губах, використання залишків слуху. Комунікація дактилем передбачає використання знаків пальцями на позначення букв з дотриманням правопису рідної мови.

Люди з різним ступенем зниження слуху мають у своєму розпорядженні певні допоміжні засоби, зокрема, текстові телефони дають людині змогу надрукувати повідомлення та відправити його через телефонну мережу.


^ Рекомендації щодо організації навчання та виховання дітей з порушеннями слуху

Спілкування – безцінне джерело мовленнєвого розвитку дитини з порушенням слуху. Щоб ним скористатися важливо пам’ятати, що:

  1. Щоб розвивалося словесне мовлення дитини з порушеннями слуху, з нею необхідно постійно спілкуватися.

  2. Словесне мовлення дитини потрібно формувати під час спілкування у спільній діяльності6 під час виконання побутових дій, режимних моментів, малювання, ліплення, конструювання, гри.

Говорити з дитиною потрібно:

  • однією літературною словесною мовою (не змішувати українську та російську, діалектну);

  • у нормальному темпі, не поспішаючи, але й не уповільнювати, не розтягувати мовлення штучно;

  • при достатньому освітленні;

  • голосом нормальної сили (на відстані можливо дещо гучніше);

  • чітко промовляти, не «ковтати» закінчення;

  • дотримуватися правильних інтонацій;

  • не відвертатися;

  • не робити зайвих рухів, які можуть відвернути увагу;

  • емоційно заохочувати дитину до спілкування.


Розвиваємо слух:

  • визначити звук чи немає;

  • визначити звідки чується звук (напрямок звучання);

  • визначити кількість звучань;

  • розрізняти гучне й тихе звучання;

  • розрізняти різні не мовленнєві звучання навколишнього світу;

  • сприймати та розрізняти на слух та на слухо-зоровій основі мовленнєві звуки, склади, слова, словосполучення і короткі речення.


^ Вчимося читати:

  • корисна робота з розрізною азбукою: знаходження букв з розрізною азбукою; складання складів із букв розрізної азбуки; складання слів із букв розрізної азбуки.

Практичні рекомендації:

  • Навчіться перевіряти справність слухового апарату дитини.

  • Ознайомтесь зі спеціальними технічними засобами, які сприятимуть ефективності навчального процесу.

  • Учень має сидіти достатньо близько, добре бачити вчителя, однокласників та унаочнення. Він має бачити артикуляційний апарат усіх учасників уроку.

  • Використовуйте якомога більше унаочнень.

  • Стежте за тим, щоб учень отримував інформацію в повному обсязі. Звукову інформацію необхідно підкріплювати та дублювати зоровим сприйняттям текст, таблиць, опорних схем тощо.

  • Починаючи розмову, приверніть увагу учня: назвіть його на ім’я, чи торкніться його руки. Звертаючись і розмовляючи з учнем, дивіться на нього, щоб він міг бачити усі ваші рухи (артикуляцію, вираз обличчя, жести, мову тіла).

  • Перед тим, як розпочати повідомлення нового матеріалу, інструкцій щодо використання завдання тощо, переконайтеся, що учень дивиться на вас і слухає.

  • Час від час переконуйтесь, що учень вас розуміє. Не вважатиметься нетактовним запитати його про це.

  • Переконайтесь, що всі слова в тексті зрозумілі. По можливості спрощуйте текст.

  • Ініціюйте мовленнєве спілкування учня. Не перебивайте його, дайте можливість висловити думку.



^ 2.2 Діти з порушеннями мовлення.

Визначення

До мовленнєвих порушень належать:

  • Дислалія (порушення звуковимови);

  • Порушення голосу дисфонія та афонія);

  • Ринолалія (порушення звуковимови і тембру голосу, пов’язане з вродженим дефектом будови артикуляційного апарату);

  • Дизартрія порушення звуковимови та мелодико-інтонаційної сторони мовлення , зумовлені недостатністю іннервації м’язів артикуляційного апарату);

  • Заїкання;

  • Алалія (відсутність або недорозвиток мовлення у дітей, зумовлене органічними ураженнями головного мозку);

  • Афазія (повна або часткова втрата мовлення, спричинена органічними локальними ураженнями головного мозку);

  • Загальний недорозвиток мовлення;

  • Порушення письма (дисграфія) та читання (дислексія).

Більшість цих порушень усувається в дошкільному та молодшому шкільному віці. Водночас, трапляються випадки, коли і в середніх та старших класах ці розлади не подоланні.

Учні з мовленнєвими порушеннями мають функціональні або органічні відхилення у стані центральної нервової системи. Вони часто скаржаться на головні болі, нудоту, запаморочення. У багатьох дітей спостерігається порушення рівноваги, координації рухів, не диференційованість рухів пальців рук та артикуляційних рухів. Під час навчання вони швидко виснажуються, втомлюються. Їм притаманні дратівливість. Збудливість, емоційна нестійкість. У них спостерігається нестійкість уваги і пам’яті, низький рівень контролю за власною діяльністю, порушення пізнавальної діяльності, низька розумова працездатність; часто виникають невротичні реакції на зауваження, низьку оцінку чи несхвальні висловлювання вчителя чи дітей.

Особливу групу серед дітей з порушеннями мовлення складають діти з розладами процесів читання і письма.

Прояви.

Труднощі сприйняття тексту (дислексія) характеризується як нездатність сприймати друкований чи рукописний текст і трансформувати його у слова.

При дислексії під час читання спостерігається такі типи помилок: зміни і змішування звуків, частіше близьких за акустико-артикуляційними ознаками; по буквене читання; спотворення звуко-складової структури слова, що проявляється у пропусках приголосних при збігу) і голосних, додаваннях. Перестановках, пропусках звуків та складів; вади розуміння прочитаного, які проявляються на рівні окремого слова, речення, тексту в цілому; аграматизм, що проявляється на аналітико-синтетичному і синтетичному етапах опанування навичок читання.

Порушення опанування письма – дисграфія – спотворення чи заміна букв, викривлення звуко-складової структури слова, порушення злитого написання слів і речень, аграматизм. В основу класифікації дисграфії покладено не сформованість певних операцій процесу письма.

  • артикуляційно-акустична дисграфія проявляється в змінах, пропусках букв, які відповідають пропускам звуків в усному мовленні;

  • дисграфія на основі порушеня фонематичного розпізнавання проявляється в замінах букв відповідних фонематично близьким звукам, хоча в усному мовленні звуки вимовляються правильно;

  • дисграфія на основі порушення мовного аналізу і синтезу, що проявляється у спотворенні звуко-буквеної структури слова, поділ речень на слова;

  • граматична дисграфія пов’язана з недорозвитком граматичної будови мовленя;

  • оптична дисграфія пов’язана з недорозвитком зорового аналізу і синтезу та просторових уявлень, що проявляються в замінах і спотворенні букв на письмі, до оптичної дисграфії нале6жить і дзеркальне письмо.


  1   2   3   4   5



Схожі:

Методичні рекомендації щодо організації навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами, психолого-педагогічний супровід / Укладач Л. О. Жданюк, І. О. Калініченко. Полтава : поіппо, 2011. 44 с iconМ. В. Остроградського Індивідуальне навчання учнів з особливими освітніми потребами Методичні рекомендації
Організація індивідуального навчання учнів з особливими освітніми потребами (методичні рекомендації та орієнтоване планування по...
Методичні рекомендації щодо організації навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами, психолого-педагогічний супровід / Укладач Л. О. Жданюк, І. О. Калініченко. Полтава : поіппо, 2011. 44 с iconСемінари проведені Дрогобицькою психолого-медико-педагогічною консультацією у жовтні-листопаді місяцях 2012 р
...
Методичні рекомендації щодо організації навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами, психолого-педагогічний супровід / Укладач Л. О. Жданюк, І. О. Калініченко. Полтава : поіппо, 2011. 44 с iconСемінар з елементами тренінгу для вихователів «Психолого-педагогічний супровід дітей з особливими потребами в розвитку»
Актуалізація досвіду роботи педагогів з дітьми опр. Підвищення професійної компетентності учасників семінару щодо гармонійного розвитку...
Методичні рекомендації щодо організації навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами, психолого-педагогічний супровід / Укладач Л. О. Жданюк, І. О. Калініченко. Полтава : поіппо, 2011. 44 с iconПсихолого-педагогічний супровід дітей з особливими потребами з елементами арт-терапії Шкільний проект
Психолого-педагогічний супровід дітей з особливими потребами з елементами арт-терапії
Методичні рекомендації щодо організації навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами, психолого-педагогічний супровід / Укладач Л. О. Жданюк, І. О. Калініченко. Полтава : поіппо, 2011. 44 с iconВікторія Мицик Голова Бродівської районної пмпк
Запропонований державою інноваційний підхід до навчання і виховання дітей з особливими потребами – інклюзивне навчання забезпечує...
Методичні рекомендації щодо організації навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами, психолого-педагогічний супровід / Укладач Л. О. Жданюк, І. О. Калініченко. Полтава : поіппо, 2011. 44 с iconПро організацію навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах у 2011-2012 навчальному році
Про організацію навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах
Методичні рекомендації щодо організації навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами, психолого-педагогічний супровід / Укладач Л. О. Жданюк, І. О. Калініченко. Полтава : поіппо, 2011. 44 с iconНавчання дітей з особливими освітніми потребами
Останнім часом міжнародна спільнота запропонувала використовувати для дітей із порушеннями термін «діти з особливими освітніми потребами»,...
Методичні рекомендації щодо організації навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами, психолого-педагогічний супровід / Укладач Л. О. Жданюк, І. О. Калініченко. Полтава : поіппо, 2011. 44 с iconПро організаційно-методичні засади забезпечення права на освіту дітям з особливими освітніми потребами
Міністерство освіти і науки надсилає для використання в роботі методичні рекомендації «Про організаційно-методичні засади забезпечення...
Методичні рекомендації щодо організації навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами, психолого-педагогічний супровід / Укладач Л. О. Жданюк, І. О. Калініченко. Полтава : поіппо, 2011. 44 с iconПро організаційно-методичні засади забезпечення права на освіту дітям з особливими освітніми потребами
Міністерство освіти і науки надсилає для використання в роботі методичні рекомендації «Про організаційно-методичні засади забезпечення...
Методичні рекомендації щодо організації навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами, психолого-педагогічний супровід / Укладач Л. О. Жданюк, І. О. Калініченко. Полтава : поіппо, 2011. 44 с iconПро організаційно-методичні засади забезпечення права на освіту дітям з особливими освітніми потребами
Міністерство освіти і науки надсилає для використання в роботі методичні рекомендації «Про організаційно-методичні засади забезпечення...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи