Тема Апаратне та програмне забезпечення комп’ютера. I. Актуалізація знань icon

Тема Апаратне та програмне забезпечення комп’ютера. I. Актуалізація знань




Скачати 198.5 Kb.
НазваТема Апаратне та програмне забезпечення комп’ютера. I. Актуалізація знань
Дата конвертації21.01.2013
Розмір198.5 Kb.
ТипДокументи

Тема 3.Апаратне та програмне забезпечення комп’ютера.

I. Актуалізація знань.


На минулих уроках ми розпочали знайомство з предметом інформатика та комп’ютерною технікою. Сьогодні ми розглянемо, з яких частин складається сучасний комп’ютер. Що є головним в будові комп'ютера. Що таке конфігурація комп’ютера та базова конфігурація комп’ютера. Які вузли є, практично, біля кожного ПК, навіщо вони потрібні і деякі їх характеристики.

II. Теоретична частина.


Сукупність пристроїв, призначених для автоматичної або автоматизованої обробки інформації називають обчислювальною технікою. Конкретний набір, пов'язаних між собою пристроїв, називають обчислювальною системою. Центральним пристроєм більшості обчислювальних систем є електронна обчислювальна машина (ЕОМ) або комп'ютер.

Архітектура комп'ютера


КОМП'ЮТЕР - це електронний пристрій, що виконує операції введення інформації, зберігання та оброблення її за певною програмою, виведення одержаних результатів у формі, придатній для сприйняття людиною.

За кожну з названих операцій відповідають спеціальні блоки комп'ютера:

  • пристрій введення,

  • центральний процесор,

  • запам'ятовуючий пристрій,

  • пристрій виведення.

Всі ці блоки складаються з окремих дрібніших пристроїв. Зокрема в центральний процесор можуть входити арифметико-логічний пристрій (АЛП), внутрішній запам'ятовуючий пристрій у вигляді регістрів процесора та внутрішньої кеш-пам'яті, керуючий пристрій (КП). Пристрій введення, як правило, теж не є однією конструктивною одиницею. Оскільки види інформації, що вводиться, різноманітні, джерел може бути декілька. Це стосується і пристрою виведення.

Схематично загальна структура комп'ютера зображена на рис.1.



Запам'ятовуючий пристрій - це блок ЕОМ, призначений для тимчасового (оперативна пам'ять) та тривалого (постійна пам'ять) зберігання програм, вхідних і результуючих даних та деяких проміжних результатів. Інформація в оперативній пам'яті зберігається тимчасово лише при включеному живленні, але оперативна пам'ять має більшу швидкодію. В постійній пам'яті дані можуть зберігатися навіть при вимкненому комп'ютері, проте швидкість обміну даними між постійною пам'яттю та центральним процесором, у переважній більшості випадків, значно менша.

Арифметико-логічний пристрій - це блок ЕОМ, в якому відбувається перетворення даних за командами програми: арифметичні дії над числами, перетворення кодів та ін.

Керуючий пристрій координує роботу всіх блоків комп'ютера. У певній послідовності він вибирає з оперативної пам'яті команду за командою. Кожна команда декодується, за потреби елементи даних з указаних в команді комірок оперативної пам'яті передаються в АЛП. АЛП настроюється на виконання дії, вказаної поточною командою (в цій дії можуть брати участь також пристрої введення-виведення); дається команда на виконання цієї дії. Цей процес буде продовжуватися доти, доки не виникне одна з наступних ситуацій: вичерпано вхідні дані, з одного з пристроїв надійшла команда на припинення роботи, вимкнено живлення комп'ютера.

Описаний принцип побудови ЕОМ носить назву архітектури фон Неймана - американського вченого угорського походження Джона фон Неймана, який її запропонував.

Сучасну архітектуру комп'ютера визначають також такі принципи:


  1. Принцип програмного керування. Забезпечує автоматизацію процесу обчислень на ЕОМ. Згідно з цим принципом, запропонованим англійським математиком Ч.Беббіджем у 1833 р., для розв'язання кожної задачі складається програма, що визначає послідовність дій комп'ютера.

  2. Принцип програми, що зберігається в пам'яті. Згідно з цим принципом, сформульованим Дж. фон Нейманом, команди програми подаються, як і дані, у вигляді чисел й обробляються так само, як і числа, а сама програма перед виконання завантажується в оперативну пам'ять. Це прискорює процес її виконання.

  3. Принцип довільного доступу до пам'яті. Згідно з цим принципом, елементи програм та даних можуть записуватися у довільне місце оперативної пам'яті. Довільне місце означає можливість звернутися до будь-якої заданої адреси (до конкретної ділянки пам'яті) без перегляду попередніх.

На підставі цих приниців можна стверджувати, що

СУЧАСНИЙ КОМП'ЮТЕР - технічний пристрій, який після введення в пам'ять початкових даних у вигляді цифрових кодів і програми їх обробки, вираженої також цифровими кодами, здатний автоматично здійснити обчислювальний процес, заданий програмою, і видати готові результати розв'язання задачі у формі придатній для сприйняття людиною.

Методи класифікації комп'ютерів.


Номенклатура видів комп'ютерів на сьогодні величезна: машини розрізняються за призначенням, потужністю, розмірами, елементною базою і т.д. Тому класифікують ЕОМ за різними ознаками. Слід зауважити, що будь-яка класифікація є певною мірою умовна, оскільки розвиток комп'ютерної науки і техніки настільки стрімкий, що, наприклад, сьогоднішня мікро-ЕОМ не поступається за потужністю міні-ЕОМ п'ятирічної давності і навіть суперкомп'ютерам віддаленішого минулого. Крім того, зарахування комп'ютерів до певного класу досить умовне як через нечіткість розмежування груп, так і в наслідок впровадження в практику замовного складання комп'юерів, коли номенклатуру вузлів і конкретні моделі їх адаптують до вимог замовника. Розглянемо найбільш поширені критерії класифікації комп'ютерів.

Класифікація за призначенням


  • великі електронно-обчислювальні машини (ЕОМ);

  • міні ЕОМ;

  • мікро ЕОМ;

  • персональні комп'ютери.

Великі ЕОМ (Main Frame)


Застосовують для обслуговування великих галузей народного господарства. Вони характеризуються 64-розрядними паралельно працюючими процесорами (кількість яких досягає до 100), інтегральною швидкодією до десятків мільярдів операцій за секунду, багатокористувацьким режимом роботи.

Міні ЕОМ


Подібна до великих ЕОМ, але менших розмірів. Використовують у великих підприємствах, наукових закладах і установах. Часто використовують для керування виробничими процесами. Характеризуються мультипроцесорною архітектурою, підключенням до 200 терміналів, дисковими запам'ятовуючими пристроями, що нарощуються до сотень гігабайт, розгалуженою периферією. Для організації роботи з мініЕОМ, потрібен обчислювальний центр, але менший ніж для великих ЕОМ.

МікроЕОМ


Доступні багатьом установам. Для обслуговування достатньо обчислювальної лабораторії у складі декількох чоловік, з наявністю прикладних програмістів. Необхідні системні програми купуються разом з мікроЕОМ, розробку прикладних програм замовляють у великих обчислювальних центрах або спеціалізованих організаціях.

Програмісти обчислювальної лабораторії займаються втіленням придбаного або замовленого програмного забезпечення, виконують його налаштування і узгоджують його роботу з іншими програмами та пристроями комп'ютера. Можуть вносити зміни в окремі фрагменти програмного та системного забезпечення.

Персональні комп'ютери


Бурхливий розвиток набули в останні 20 років. Персональний комп'ютер (ПК) призначений для обслуговування одного робочого місця і спроможний задовольнити потреби малих підприємств та окремих осіб. З появою Інтернету популярність зросла значно вище, оскільки за допомогою персонального комп'ютера можна користуватись науковою, довідковою, учбовою та розважальною інформацією.

Класифікація по рівню спеціалізації


  • універсальні;

  • спеціалізовані.

На базі універсальних ПК можна створити будь-яку конфігурацію для роботи з графікою, текстом, музикою, відео тощо. Спеціалізовані ПК створені для рішення конкретних задач, зокрема, бортові комп'ютери у літаках та автомобілях. Спеціалізовані мініЕОМ для роботи з графікою (кіно- відеофільми, реклама) називаються графічними станціями. Спеціалізовані комп'ютери, що об'єднують комп'ютери у єдину мережу, називаються файловими серверами. Комп'ютери, що забезпечують передачу інформації через Інтернет, називаються мережними серверами.

Класифікація за розміром


  • настільні (desktop);

  • портативні (notebook);

  • кишенькові (palmtop).

Найбільш поширеними є настільні ПК, які дають змогу легко змінювати конфігурацію. Портативні зручні для користування, мають засоби комп'ютерного зв'язку. Кишенькові моделі можна назвати 'інтелектуальними' записниками, дозволяють зберігати оперативні дані і отримувати швидкий доступ.

Класифікація за сумісністю


Існує безліч видів і типів комп'ютерів, що збираються з деталей, які виготовлені різними виробниками. Важливим є сумісність забезпечення комп'ютера:

  • апаратна сумісність (платформа IBM PC та Apple Macintosh)

  • сумісність на рівні операційної системи;

  • програмна сумісність;

  • сумісність на рівні даних.


КОНФІГУРАЦІЯ ПК

Конфігурацію ПК можна змінювати в міру необхідності. Але, існує поняття базової конфігурації, яку можна вважати типовою:

--системний блок;

--монітор;

--клавіатура;

--мишка.

Комп'ютери випускаються і у портативному варіанті (laptop або notebook виконання). В цьому випадку, системний блок, монітор та клавіатура містяться в одному корпусі: системний блок прихований під клавіатурою, а монітор вбудований у кришку.

Системний блок - основна складова, в середині якої містяться найважливіші компоненти. Пристрої, що знаходяться в середині системного блока називають внутрішніми, а пристрої, що під'єднуються ззовні називають зовнішніми. Зовнішні додаткові пристрої, що призначені для вводу та виводу інформації називаються також периферійними.

Корпуси поставляються разом із блоком живлення. Потужність блоку живлення є одним із параметрів корпусу. Для масових моделей достатньою є потужність 200-250 Вт.

Основними вузлами системного блоку є:


  • електричні плати, що керують роботою комп'ютера (мікропроцесор, оперативна пам'ять, контролери пристроїв тощо);

  • накопичувач на жорсткому диску (вінчестер), призначений для читання або запису інформації;

  • накопичувачі (дисководи) для гнучких магнітних дисків (дискет).

Комп'ю́терний блок жи́влення — блок живлення (вторинне джерело живлення), призначений для забезпечення вузлів комп\'ютера електричною енергією постійного струму. У його завдання входить перетворення мережевої напруги до заданих значень напруги живлення, її стабілізація і захист від незначних завад з боку електричних мереж живлення.

Основною платою ПК є материнська плата (MotherBoard) - плата, на якій містяться основні компоненти комп\'ютера, що забезпечують логіку роботи.

На ній розташовані:


  • процесор - - головна мікросхема комп'ютера, його "мозок". Він дозволяє виконувати програмний код, що знаходиться у пам'яті і керує роботою всіх пристроїв комп'ютера. Швидкість його роботи визначає швидкодію комп'ютера.

  • оперативний запам'ятовуючий пристрій (ОЗП) - це масив кристалічних комірок, що здатні зберігати дані. Вона використовується для оперативного обміну інформацією (командами та даними) між процесором, зовнішньою пам'яттю та периферійними системами. З неї процесор бере програми та дані для обробки, до неї записуються отримані результати. Однак, дані зберігаються лише тимчасово при включеному комп'ютері, інакше вони зникають.

  • роз'єми для під'єднання додаткових пристроїв (слоти).

  • Відеока́рта (графічна карта, графічний адаптер, графічний прискорювач (англ. videocard) — пристрій, призначений для обробки, генерації зображень з подальшим їх виведенням на екран периферійного пристрою.

  • чіпсет (мікропроцесорний комплект) - набір мікросхем, що керують роботою внутрішніх пристроїв ПК і визначають основні функціональні можливості материнської плати;

  • постійний запам'ятовуючий пристрій (ПЗП) - мікросхема, призначена для довготривалого зберігання даних, навіть при вимкненому комп'ютері;

Тверди́й диск(англ. Hard Disk Drive, англ. HDD), у комп\'ютерному сленгу — «вінчестер», — постійний запам'ятовувальний пристрій ЕОМ. Епітет "постійний" означає, що твердий диск, на відміну від оперативної пам\'яті, продовжує зберігати дані після вимкнення струму.


Зовнішня пам'ять - це пам'ять, що реалізована у вигляді зовнішніх, відносно материнської плати, пристроїв із різними принципами збереження інформації і типами носія, призначених для довготривалого зберігання інформації. Зокрема, в зовнішній пам'яті зберігається все програмне забезпечення комп'ютера.

Пристрої зовнішньої пам'яті можуть розміщуватись як в системному блоці комп'ютера так і в окремих корпусах. Фізично зовнішня пам'ять реалізована у вигляді накопичувачів. Накопичувачі - це запам'ятовуючі пристрої, призначені для тривалого (що не залежить від електроживлення) зберігання великих обсягів інформації.

Розрізняють накопичувачі зі змінними і постійними носіями.

Найбільш поширеними є накопичувачі на магнітних дисках, які поділяються на накопичувачі на жорстких магнітних дисках (НЖМД) та накопичувачі на гнучких магнітних дисках (НГМД), та накопичувачі на оптичних дисках, такі як накопичувачі CD-ROM, CD-R, CD-RW та DVD-ROM.

Накопичувачі на жорстких магнітних дисках (НЖМД)


НЖМД - це основний пристрій для довготривалого збереження великих об'ємів даних та програм. Інші назви: жорсткий диск, вінчестер, HDD (Hard Disk Drive). Ззовні, вінчестер являє собою плоску герметично закриту коробку, всередині якої знаходяться на спільній осі декілька жорстких алюмінієвих або скляних пластинок круглої форми. Поверхня кожного з дисків покрита тонким феромагнітним шаром (речовини, що реагує на зовнішнє магнітне поле), власне на ньому зберігаються записані дані. При цьому запис проводиться на обидві поверхні кожної пластини (крім крайніх) за допомогою блоку спеціальних магнітних головок. Кожна головка знаходиться над робочою поверхнею диска на відстані 0,5-0,13 мкм. Пакет дисків обертається безперервно і з великою частотою (4500-10000 об/хв), тому механічний контакт головок і дисків недопустимий.

Накопичувачі на гнучких магнітних дисках (НГМД)


НГМД або дисковод вмонтований у системний блок. Гнучкі носії для НГМД випускають у вигляді дискет (інша назва флопі-диск).

Власне носій - це плоский диск зі спеціальної, достатньо міцної плівки, покритий феромагнітним шаром і поміщений у захисний конверт із рухомою засувкою у верхній частині. Дискети використовуються, в основному, для оперативного перенесення невеликих об'ємів інформації з одного комп'ютера на інший.

Накопичувачі на оптичних дисках (носій даних у вигляді пластикового чи алюмінієвого диска, призначеного для запису й відтворення звуку, зображення, буквенно-цифрової інформації тощо за допомогою лазерного променя.)

Накопичувач CD-ROM

Накопичувач CD-R (CD-Recordable)


Зовні схожі на накопичувачі CD-ROM і сумісні з ними за розмірами диска та форматами запису. Дають змогу виконати одноразовий запис і необмежену кількість зчитувань. Запис даних здійснюється за допомогою спеціального програмного забезпечення. Швидкість запису сучасних накопичувачів CD-R складає 4х-8х.

Накопичувач CD-RW (CD-ReWritable)


Використовуються для багаторазового запису даних, причому можна як просто дописати нову ін-формацію на вільний простір, так і повністю перезаписати диск новою інформацією (попередні дані знищуються). Як і у випадку з накопичувачами CD-R, для запису даних необхідно встановити в системі спеціальні програми, причому формат запису сумісний зі звичайним CD-ROM. Швидкість запису сучасних накопичувачів CD-RW складає 2х-4х.

Накопичувач DVD (Digital Video Disk)


Пристрій для читання цифрових відеозаписів. Зовні DVD-диск схожий на звичайний CD-ROM (діаметр - 120 мм, товщина 1,2 мм), однак відрізняється від нього тим, що на одній стороні DVD-диску може бути записано до 4,7 Гбайт, а на обох - до 9,4 Гбайт. У разі використання двошарової схеми запису на одному його боці можна розмістити вже до 8,5 Гбайт інформації, відповідно на обох боках - близько 17 Гбайт. DVD-диски допускають також перезапис інформації.

Найважливішим чинником, що стримує широке застосування накопичувачів CD-R, CD-RW та DVD, є висока вартість як їх самих, так і змінних носіїв.

Процес взаємодії користувача з персональним комп'ютером (ПК) неодмінно включає процедури введення вхідних даних та отримання результатів обробки ПК цих даних. Тому обов'язковою частиною типової конфігурації ПК є різноманітні пристрої введення-виведення, серед яких можна виділити стандартні пристрої, без яких сучасний процес діалогу взагалі неможливий, та периферійні, тобто додаткові. До стандартних пристроїв введення-виведення відносяться монітор, клавіатура та маніпулятор "миша".

Монітор


У перших комп'ютерах моніторів не було. Користувачі мали набір світлодіодів, що блимали і роздрук результатів на принтері. З розвитком комп'ютерної техніки з'явились монітори і зараз вони є необхідною частиною базової конфігурації персонального комп'ютера.

Монітор (дисплей) - це стандартний пристрій виведення, призначений для візуального відображення текстових та графічних даних.

Клавіатура


Клавіатура - це стандартний клавішний пристрій введення, призначений для введення алфавітно-цифрових даних та команд керування. Комбінація монітора та клавіатури забезпечує найпростіший інтерфейс користувача: за допомогою клавіатури керують комп'ютерною системою, а за допомогою монітора отримують результат.

Клавіатура відноситься до стандартних засобів ПК, тому для реалізації її основних функцій не вимагається наявність спеціальних системних програм (драйверів). Необхідне програмне забезпечення для початку роботи з клавіатурою знаходиться в мікросхемі постійної пам'яті у складі базової системи введення-виведення BIOS. Саме тому ПК реагує на натиснення клавіш на клавіатурі відразу після включення.

Клавіатури мають по 101-104 клавіші, розміщені за стандартом QWERTY (у верхньому лівому кутку літерної частини клавіатури знаходяться клавіші Q, W, E, R, T, Y). Відрізняються вони лише незначними варіаціями розташування й форми службових клавішів, а також особли-востями, зумовленими мовою, що використовується. Усю сукупність клавішів клавіатури розбито на декілька функціональних груп:

  • алфавітно-цифрові;

  • функціональні;

  • керування курсором;

  • службові;

  • клавіші додаткової панелі.

Основне призначення алфавітно-цифрових клавіш - введення знакової інформації і команд, які набираються по буквах. Кожна клавіша може працювати у двох режимах (регістрах) і, відповідно, може використовуватися для введення декількох символів. Переключення між нижнім регістром (ввід малих символів) і верхнім регістром (ввід великих символів) здійснюється при натисненні клавіші (нефіксоване переключення) або за допомогою клавіші (фіксоване переключення).

Група функціональних клавіш включає дванадцять клавіш, позначених від F1 до F12, і розташованих у верхній частині клавіатури. Функції цих клавіш залежать від конкретної, працюючої у даний момент часу програми, а в деяких випадках і від операційної системи. Жорсткого закріпленого значення клавішів немає.

Клавіші керування курсором подають команди на пересування курсору по екрану монітора відносно поточного зображення. Курсором називається екранний елемент, що вказує на місце введення знакової інформації. Ці клавіші дозволяють керувати позицією введення даних. Конкретне значення клавіш керування курсором може залежати від програми. Проте найчастіше клавіші зі стрілками служать для переміщення курсору в напрямку вказаному стрілкою або прокручування списків чи тексту по екрану, клавіші
і
прокручують текст відразу на сторінку вгору або вниз, відповідно, клавіша встановлює курсор на початок рядка, а клавіша - на кінець.

Службові клавіші використовуються для різних допоміжних цілей, таких як, зміна регістру, режимів вставки, утворення комбінацій "гарячих" клавіш і т.д. До цієї групи відносяться такі клавіші, як , , , , , , , , , та інші.

Група клавіш додаткової панелі дублює дію цифрових клавіш, клавіш керування курсором та деяких службових. Основне призначення - введення чисел, тому ці клавіші розміщено у порядку, найзручнішому для цієї роботи. Перехід у режим дублювання клавіш керування курсором і, навпаки, здійснюється натисненням на клавішу . Крім цього, клавіші додаткової панелі використовуються для введення символів, що мають розширений код ASCII, але не мають відповідної клавіші на клавіатурі.

Маніпулятор "миша"


Миша - це пристрій керування маніпуляторного типу. Вона має вигляд невеликої пластмасової коробочки з двома (або трьома) клавішами. Переміщення миші по поверхні синхронізоване з переміщенням графічного об'єкта, який називається курсор миші, на екрані монітора. На відміну від клавіатури, миша не є стандартним пристроєм керування, тому для роботи з нею вимагається наявність спеціальної системної програми - драйвера миші. Драйвер миші призначений для інтерпретації сигналів, що поступають від миші, а також для забезпечення механізму передачі інформації про положення та стан миші операційній системі та іншим прикладним програмам. Драйвер миші встановлюється при першому підключенні миші або при завантаженні операційної системи.


ПЕРИФЕРІЙНІ АБО ЗОВНІШНІ ПРИСТРОЇ - це пристрої, розміщені поза системним блоком і задіяні на певному етапі обробки інформації. Передусім - це пристрої фіксації вихідних результатів: принтери, плотери, модеми, сканери і т.д. Поняття "периферійні пристрої" досить умовне. До їх числа може віднести, наприклад, накопичувач на компакт-дисках, якщо він виконаний у вигляді самостійного блоку і приєднується спеціальним кабелем до зовнішнього рознімного з'єднання системного блока. І навпаки, модем може бути вбудованим, тобто конструктивно виконаний як плата розширення, і тоді немає підстав відносити його до периферійних пристроїв.

Принтери


Принтери призначені для виведення інформації на тверді носії, здебільшого на папір. Існує велика кількість різноманітних моделей принтерів, що різняться принципом дії, інтерфейсом, продуктивністю та функціональними можливостями. За принципом дії розрізняють: матричні, струменеві та лазерні принтери.

Матричні принтер


До недавнього часу були найпоширенішими пристроями виведення інформації, оскільки лазерні були дорогими, а струменеві мало надійними. Основною перевагою є низька ціна та універсальність, тобто спроможність друкувати на папері любої якості.

Струменеві принтери


Перші струменеві принтери випустила фірма Hewlett Packard. Принцип дії подібний до принципу дії матричних принтерів, але замість голок у друкуючому вузлі розташовані капілярні розпилювачі та резервуар із чорнилом. У середньому, число розпилювачів від 16 до 64, але існують моделі, де кількість розпилювачів сягає для чорних чорнил до 300, а для кольорових до 416. Резервуар із чорнилами може розташовуватися окремо і через капіляри з'єднуватись з друкуючим вузлом, а може бути вбудованим у друкуючий вузол і замінятись разом із ним. Кожна конструкція має свої недоліки та переваги. Вбудований у друкуючий вузол резервуар являє собою конструктивно окремий пристрій (картридж), який дуже легко замінити. Більшість сучасних струменевих принтерів дозволяють використовувати картриджі для чорно-білого та кольорового друку.

Лазерні принтери


Сучасні лазерні принтери дозволяють досягнути найбільш високої якості друку. Якість наближена до фотографічної. Основний недолік лазерних принтерів є висока ціна, але ціни мають тенденцію до зниження.

Сканери


Сканер - це пристрій, який дає змогу вводити в комп'ютер чорно-біле або кольорове зображення, прочитувати графічну та текстову інформацію. Сканер використовують у випадкові, коли виникає потреба ввести в комп'ютер із наявного оригіналу текст і/або графічне зображення для його подальшого оброблення (редагування і т.д.). Введення такої інформації за допомогою стандартних пристроїв введення потребує багато часу і праці. Сканована інформація потім обробляється за допомогою спеціального програмного забезпечення (наприклад, програмою FineReader) і зберігається у вигляді текстового або графічного файлу.



  • Програ́мне забезпе́чення (програ́мні за́соби) (ПЗ; англ. software) — сукупність програм системи обробки інформації і програмних документів, необхідних для експлуатації цих програм[1][2].

Системні програми призначені для підтримки функціювання комп’ютера і створення користувачеві зручних умов роботи. До сис­темних програм належать операційні системи, операційні оболонки, сервісні програми (утиліти).

Прикладні програми призначені для розв’язання типових прак­тичних задач. Вони допомагають людині в різних сферах її діяль­ності. Найпоширеніші такі групи програм:

  • текстові, графічні й відеоредактори — програми для створення й опрацювання текстів, графіки і відео;

  • видавничі системи — програми для виготовлення книжок чи іншої поліграфічної продукції;

  • електронні таблиці — програми для опрацювання числових чи текстових даних, наведених у таблицях;

  • системи керування базами даних — програми для опрацювання структурованих великих обсягів даних з різноманітних галузей
    людської діяльності;

  • системи автоматизованого проектування — програми для побудови креслень і керування процесом конструювання різних механізмів;

  • навчальні системи — програми для вивчення різних тем практично з усіх предметів;

  • , інструментальні засоби, системи чи середовища програмування — засоби для створення (підготовки й виконання) програм користувачами на базі різних мов програмування: Бейсік, Паскаль, Сі тощо;

Операційна система

Операційна система (ОС) — це набір програм, які призначені для забезпечення взаємодії усіх пристроїв комп’ютера й виконання корис­тувачем дій над об’єктами: файлами, каталогами, дисками тощо.

Програми ОС розміщені на диску, який називають системним. Найважливіші з них (так зване ядро ОС) автоматично заносяться (ін­ший термін завантажуються) в оперативну пам’ять комп’ютера після вмикання й тестування його пристроїв. Лише після цього ко­ристувач отримує доступ до інформації, яка міститься у файлах на дисках.

ОС є багато: MS-DOS, OS/2, Unix, Linux, Microsoft Windows: 9x, NT, XP, Vista.

Інтерфейс — спосіб взаємодії користувача із системою.

MS Windows та деякі інші ОС мають зручні графічні засоби взаємодії користувача із системою. Такі засоби називають графічним інтерфейсом користувача (GUI — graphical user interface).

Головним елементом графічного інтерфейсу сучасних ОС є вікно. Англійське слово «windows» означає «вікна». У вікнах міститься різноманітна інформація про програми та дані, про диски, папки, роз­міщення файлів у папках, про засоби дій з об’єктами ОС тощо.

Кожному об’єкту ставиться у відповідність графічний значок (інші назви — піктограма, іконка). Назву папці чи файла дає користувач, її можна змінювати. Ця назва стає підписом до відповідного значка.

Значок є графічним представленням об’єкта. Щоб виконати дію над об’єктом, достатньо виконати дію над його значком.

V класичному налаштуванні Windows, щоб вибрати об’єкт, потрібно клацнути на його значок мишею. Щоб відкрити папку чи запустити програму, треба клацнути на її значок двічі тощо.

Дерево каталогів є зручними засобами для навігації і відшукання об’єктів.

Дії над об’єктами виконують за допомогою команд, зібраних у головному чи контекстному меню або зображених кнопками на панелях інструментів тощо.

Склад операційної системи

Основні складові операційної системи:

  • Базова система введення/виведення BIOS — незалежний від конкретної версії ОС набір базових команд, за допомогою яких здійснюється обмін даними між пристроями.

  • Ядро операційної системи організовує виконання команд, розподіляє ресурси між пристроями й програмами, надає розширених можливостей щодо керування пристроями ПК.

  • , файлова система визначає структуру збереження даних на носії. Як правило, операційна система працює з кількома файловими системами: FAT, FAT32, NTFS.

  • Драйвери зовнішніх пристроїв.

  •  Оболонка, що забезпечує інтерфейс користувача.

Завантажене в оперативну пам’ять ядро операційної системи займає небагато місця, наприклад 20-80 Мбайтів (залежно від конкретної ОС). На диску резервується місце для файла підкачки (своп-файл), який ОС використовує для тимчасового зберігання даних у разі потреби.

Функції операційної системи

Головні функції більшості операційних систем:

1) забезпечення доступу до файлів на дисках;

2) налагодження діалогу між системою та користувачем;

3) підтримка одно- чи мультизадачного режиму роботи;

4) підтримка колективного використання комп’ютера;

5) забезпечення ефективної взаємодії всіх пристроїв;

6) захист і відновлення інформації.







III. Домашнє завдання.

Знати, базову конфігурацію ПК, пристрої комп'ютера та їх основні характеристики та призначення.



Схожі:

Тема Апаратне та програмне забезпечення комп’ютера. I. Актуалізація знань iconТема Основи роботи з комп’ютером. Основні блоки комп’ютера. I. Актуалізація знань
Сьогодні ми розглянемо, з яких частин складається сучасний комп’ютер. Що є головним в будові комп'ютера. Що таке конфігурація комп’ютера...
Тема Апаратне та програмне забезпечення комп’ютера. I. Актуалізація знань iconТема: Програмне забезпечення. Файлова система
Виконання програмного забезпечення комп\'ютером полягає у маніпулюванні інформацією та керуванні апаратними компонентами комп'ютера....
Тема Апаратне та програмне забезпечення комп’ютера. I. Актуалізація знань iconО.І., Тарасюк К.І. Англійска мова. Апаратне забезпечення персонального комп'ютера пристрої пам'яті персонального комп'ютера
Рецензент : Поповська І.І., викладач англійської мови Національного авіаційного університету
Тема Апаратне та програмне забезпечення комп’ютера. I. Актуалізація знань icon4. службове програмне забезпечення (з год) Тема
Поняття комп'ютерного вірусу. Історія та класифікація вірусів і троянських програм. Призначення, принцип дії та класи­фікація антивірусних...
Тема Апаратне та програмне забезпечення комп’ютера. I. Актуалізація знань iconУрок №1 Тема: Програмне забезпечення комп’ютерів
Необхідною складовою інформаційної системи є програмне забезпечення (ПЗ), який називають software чи просто Софт. Програмне забезпечення...
Тема Апаратне та програмне забезпечення комп’ютера. I. Актуалізація знань iconЛабораторна робота №4 Тема: відеоінформаційні засоби навчання, програмне забезпечення Windows Movi Maker Мета: вивчити можливості комп’ютера для створення, збереження і
Мета: вивчити можливості комп’ютера для створення, збереження і відтворення аудіо- та відео-файлів. Надати навички створення слайдів-фільмів...
Тема Апаратне та програмне забезпечення комп’ютера. I. Актуалізація знань iconЛабораторна робота №3 Тема: відеоінформаційні засоби навчання, програмне забезпечення Windows Movi Maker Мета: вивчити можливості комп’ютера для створення, збереження і
Мета: вивчити можливості комп’ютера для створення, збереження і відтворення аудіо- та відео-файлів. Надати навички створення слайдів-фільмів...
Тема Апаратне та програмне забезпечення комп’ютера. I. Актуалізація знань iconПравила поведінки і безпеки життєдіяльності в комп’ютерному класі §1, ст. 4-8 2 Застосування комп’ютера §2, ст. 9-10
Основні складові комп’ютера. Призначення окремих блоків комп’ютера (клавіатура, миша, монітор, системний блок, принтер)
Тема Апаратне та програмне забезпечення комп’ютера. I. Актуалізація знань iconВикористання комп'ютера на уроках математики
Використання комп'ютера як засобу навчання шляхом застосування прикладних програм в якості формалізмів представлених знань сприяє...
Тема Апаратне та програмне забезпечення комп’ютера. I. Актуалізація знань iconУрок 6 Дата Тема: Складові комп’ютера(системний блок, пристрої введення, зберігання, виведення), їх призначення
Навчальна мета: Допомогти учням засвоїти пристрої комп'ютера, поняття базова конфігурація пк, дати основні поняття з архітектури...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи