1-ш а ведуча 2-га ведуча Гурт дівчат (шість осіб) Господиня icon

1-ш а ведуча 2-га ведуча Гурт дівчат (шість осіб) Господиня




Скачати 187.71 Kb.
Назва1-ш а ведуча 2-га ведуча Гурт дівчат (шість осіб) Господиня
Дата конвертації30.11.2012
Розмір187.71 Kb.
ТипДокументи
1. /Матер_али свят/АНДР_фВСЬК_ ВЕЧОРНИЦ_.doc
2. /Матер_али свят/Возродися писанко.doc
3. /Матер_али свят/Людина починається з добра..doc
4. /Матер_али свят/Мати-берегиня.doc
5. /Матер_али свят/Просимо до театру.doc
6. /Матер_али свят/РУКАВИЧКА..doc
7. /Матер_али свят/Родинне свято в школ_.doc
8. /Матер_али свят/Свято вчителя.doc
9. /Матер_али свят/Свято останнього дзвоника.doc
10. /Матер_али свят/Сценар_й Новор_чного свята.doc
11. /Матер_али свят/Украхно! Це твох символи..doc
12. /Матер_али свят/Я - особист_сть.doc
1-ш а ведуча 2-га ведуча Гурт дівчат (шість осіб) Господиня
Виховний захід «Возродися, писанко, воістину возродися!»
Тема: Людина починається з добра
Сценарій свята Шановні гості, любі діти! Дозвольте вас оповісти, Що готувались ми завзято Матусине зустріти свято
Виховний захід «Просимо до театру»
Рукавичка (п’єса)
Родинне свято в школі
Сценарій позакласного заходу Звучить музика про школу. Ведучи Що всяких свят у нас багато
Свято останнього дзвоника Ведучий
Сценарій Новорічного свята. Дійові особи: Дід Мороз Снігурочка Скрудж із «Різдвяної пісні в прозі» Ч. Діккенса Фред із «Різдвяної пісні в прозі» Ч. Діккенса
Тема: Україно! Це твої символи
Виховний захід Презентація «Я – особистість!»

АНДРІЇВСЬКІ ВЕЧОРНИЦІ


ДІЙОВІ ОСОБИ

1-ш а ведуча

2-га ведуча

Гурт дівчат (шість осіб)

Господиня

Гурт хлопців (шість осіб)

Святково прикрашений зал являє собою українську світлицю.

У центрі її стоїть стіл, накритий до обрядової вечері: миски

з варениками, пирогами, глечик з узваром, інші пісні страви.

Праворуч від столу — мисник, у якому складено посуд;

ліворуч — піч. У кутку біля печі стоять віник, рогач,

коцюба та горщик із сажею. Звучить мелодія української народної пісні «Ой, зеленеє жито,

зелене...». До залу входять ведучі в національних костюмах.

1-ша ведуча

Добрий вечір, любі гості, Просимо до світлиці! Будем разом святкувати Наші вечорниці!

2-га ведуча

Поспішайте, дівчатонька, Все приготувати, Бо вже час нам на Андрія Хлопців зустрічати!

1-ша ведуча. Сьогодні, 13 грудня, в Україні відзначається чудове свято — дЄнь святого Андрія Первозванного. За старовин­ними літописами він був одним із дванадцяти апостолів Христа і приніс слов'янським народам християнство. Крім того, святий Андрій передбачив, що на Дніпровських кручах, там, де він уста­новив хрест, згодом з'явиться славетне місто, що стане осередком православної віри. Так і справдилося. На священному місці по­став Київ. З тих пір наша церква вшановує цього святого — пер­шого посланника Божого на слов'янську землю.

2-га ведуча. Але на 13 грудня припадає й інше свято — на­родне молодіжне свято Калити, тобто зимбвого сонця. Свій поча­ток воно бере ще з дохристиянських часів і славиться надзвичай­но веселими вечорницями, красивими й цікавими обрядами.

1-ша ведуча. За довгі віки народні традиції міцно пере­плелися з релігійними та отак і дійшли до наших днів. Церков­не свято Андрія відтоді зветься в народі Калитою, а молодіжні зібрання, що влаштовувалися ще за часів язичництва, набули на­зву, «андріївських».

2-га ведуча. Готувалися до святкових вечорниць гуртом. Ще заздалегідь молодь зносила до однієї господині борошно, кру­пи, сушені яблука та груші. Господиня ж готувала своїм гостям пісну вечерю (адже тривав Пилипівський піст).

1-ша ведуча. Але найпочеснішою стравою на це свято вва­жалася калита — великий круглий корж з отвором посередині, спечений із прісного тіста. Калиту прикрашали маком, родзинка­ми, ягідками калини, змащували медом. І саме навколо неї і від­бувалося веселе обрядове дійство — «кусання калити».

2-га ведуча. От і ми з вами ненадовго повернемося в ми­нуле та завітаємо на андріївські вечорниці, щоб відчути красу та поезію стародавніх українських обрядів.

1-ша та 2-га ведучі (вклоняючись глядачам, разом).

Отже, ласкаво просимо до нашої хати! Ведучі залишають

зал. Звучить лагідна українська пісня. До хати заходить

господиня, починає поратися біля печі. Раптом чується

стукіт, і до оселі з веселим гомоном заходить гурт дівчат.

1-ша дівчина. Добрий вечір вам, тітонько! А чи можна вже До вас на вечорниці?

Господиня (радо). Та заходьте, заходьте, дівчаткаї Я на вас вже давно чекаю.

Дівчата вітаються, проходять.

2-га дівчина. Чи допомогти вам, тітонько?

Господиня. Ні, дякую, любі, я вже сама впоралась. От ли­ше калиту замісити лишилося.

Всі дівчата (разом). Так ми швиденько!

Господиня несе миску з «тістом». Дівчата по черзі

місять калиту, потім ліплять коржа, старанно прикрашають

його. Під час роботи ведуть веселу розмову.

3-тя дівчина. Ой, дівчата, що я вам розповім! Сьогодні моя старша сестра, Оксана, ворожити ходила. Як стемніло, пішла з подружками селом слухати під вікнами, що люди кажуть.

1-ша дівчина. Навіщо?

3-тя дівчина. Бо кажуть, що на Андрія під чужим вікном почуєш — те й справдиться.

2-га дівчина. І що ж Оксана?

3-тя дівчина. Та й весела ж прийшла! Каже, чула, як у хаті дядька Опанаса тітка Уляна дочку за водою на двір послала.

4-та дівчина. Що ж це означає?

3-тя дівчина. Значить, наступного року Оксані сватів че­кати — заміж піде.

5-та дівчина. А моя сестра, щоб про свою долю дізнатись, набрала в сараї полін для йечі, занесла їх у хату і перекладала на два боки, тихенько промовляючи: «вдівець», «молодець». Мама кажуть, що так дівчина може визначити, за кого заміж піде.

1-ша дівчина. І що ж випало? 5-та дівчина. Звичайно, «молодець».

6-та дівчина. Давайте, дівчата, і ми з вами наступного ро­ку підемо ворожити.

Всі дівчата (разом). Давайте!

Дівчата саджають калиту в піч. Раптом за дверима чується шум. 2-га дівчина. Ой, дівчата, щось грюкнуло за дверима...

84

5-та дівчина. Та то тобі почулося.

Господиня. То, мабуть, хлопці бешкетують. Треба подиви­тися.

Троє дівчат вибігають і повертаються, ведучи із собою 1-го хлопця.

4 - т а дівчина. Та це ж Василь!

1-ша дівчина. Він хотів підперти двері, щоб не від­чинялися.

3-тя дівчина. І вже до стріхи віника прив'язав. 6-та дівчина (жартівливо). Давайте його покараємо! 2-га дівчина. Сажею вимажемо!

1-й хлопець. Ой, дівчаточка, відпустіть мене. Що хочете зроблю, будь-яке бажання виконаю!

5-та дівчина. Ану, відгадай загадку: «Не дід, а з бородою, не бик, а з рогами, не корова, а доїться».

1-й хлопець. Коза.

2-га дівчина. Добре, а таку: «Стоїть півень над водою з червоною бородою».

1-й хлопець. Калина.

6-та дівчина. А ще таку: «Біле, як сорочка, пухнасте, як квочка, крил не має, а гарно літає».

1-й хлопець. (після паузи). Не знаю... 3-тя дівчина. Ех ти, це ж сніг.

1-й хлопець. Та не карайте мене, дівчатка, краще відпус­тіть. А я за це хлопців приведу, повеселимось!

2-га дівчина. Правду кажеш? 1-й хлопець, їй-богу, приведу!

Дівчата відпускають хлопця, а самі повертаються на свої місця

та співають.

Незабаром чується стукіт, до хати входить гурт хлопців, в руках у них клуночки з гостинцями.

2-й хлопець. Добрий вечір вам, тітонько! 3-й хлопець. Добрий вечір, дівчата!

4-й хлопець. З Калитою золотою, з пресвітлим святом!

Господиня. Спасибі, гості дорогенькі, проходьте в хату. (Хлопці вітаються, проходять, викладають на стіл гостинці: яблука, горіхи, цукерки, пряники.) Ну ось, коли всі нарешті зібра­лися — то виносьмо калиту.

Дві дівчини несуть на стрічці калиту.

Інші дівчата (промовляють). Сонце заходить, а калита сходить.

Назустріч калиті йде господиня, несе на вишитому рушникові горщик каші.

Усі дівчата (звертаються до калити). Калито наша, он тобі каша, а нам дай краси й сили, щоб ми на світі довго жили.

Господиня. Оце так калита! Славна та красна, на весь світ прекрасна.

Усі дівчата (співаютьразом) Ой калита, калита, Із чого ж ти вилита?

1-ша дівчина (співає)

Ой, я з жита сповита, Ой, я сонцем полита. Для красного цвіту По білому світу.

5-й хлопець. Дівчата є, калита також є. Давайте ж її прив'яжемо та будемо кусати.

Двоє хлопців підвішують на стрічці калиту. Потім кладуть посеред хати хрест-навхрест коцюбу та рогач.

1-й хлопець. А хто буде паном Калитинським?

6-й хлопець. Давайте я.

3-й хлопець. А хто буде паном Коцюбинським?

4-й хлопець. Дозвольте мені.

Дівчата надівають на 6-го хлопця вивернутий кожух, дають йому горщик із сажею та квач — писок.

6-й хлопець. Ну що ж, пане Коцюбинський, витанцюй собі коня. Танцюй від порога «Кривого» танцю.

4-та дівчина. Що будемо співати? Може, «Конопельки»? 2-га дівчина. Ні, для парубка тільки «Чеберяйчик». Дівчата (співають)

Ой на горі жито, сидить зайчик,

Він ніжками чеберяє.

Коли б такі ніжки мала,

То я б ними чеберяла,

Як той зайчик, (двічі)

Ой на горі просо, сидить зайчик,

Він ніжками чеберяє.

Коли б такі ніжки мала,

То я б ними чеберяла,

Як той зайчик, (двічі)

Ой на горі гречка, сидить зайчик,

Він ніжками чеберяє.

Коли б такі ніжки мала,

То я б ними чеберяла,

Як той зайчик, (двічі)

Хлопець виходить на середину світлиці й танцює, перестрибуючи коцюбу та рогач.

6-й хлопець. Гарно вискакував. Сідлай тепер коня.

4-й хлопець (Пан Коцюбинський) бере коцюбу, сідає на неї і «їде» до калити.

4-й хлопець, їду, їду калиту кусати. 6-й хлопець. Ая буду сажею писати.

4-й хлопець. Писнеш чи ні, а я на білому коні й калита — мені. (Підстрибує, кусає калиту.) Смачна калита, вкусив так, аж душа сонцем запалала. (Кладе коцюбу, сідає біля дівчат.)

3-й хлопець. А тепер я буду Коцюбинським. Дайте мені коцюбу. (Сідає на коцюбу, «їде»- до калити.) Діду, діду, калиту ку­сати їду.

Всі дівчата (разом). Звідки ти? 3-й хлопець. Із Халитви.

Всі хлопці (разом). Чого хочеш?

3-й хлопець. Калити.

6-й хлопець (погрожує квачем). А не боїшся чорноти?

3-й хлопець. Не боюся.

Всі дівчата (жартуючи, разом). Тоді присядь І

Не подумавши, хлопець присідає і тим порушує правила гри. Пан Калитинський маже його сажею.

6-й хлопець. Оце тобі за те, що без пісень і танцю до ка-лити поїхав.

Той, що програв, сідає на лаву, поруч із дівчатами. 5-й хлопець. Ще й я калиту кусати спробую.

Дівчата знову співають «Ой на горі жито». Хлопець танцює, та збивається з ритму, чіпляє ногою рогача й коцюбу.

4-та дівчина. Та він танцює, як ведмідь у решетії

6-й хлопець. Бачу, що ти до танцю негаразд. (Вимазує йо­го сажею.)

3-тя дівчина (звертається до того, що програв). Іди в клу­ню та й з околотком танцюй.

2-й хлопець. Ану дайте я затанцюю! Дівчата (співають хлопцю)

Ой на горі гречка, та й зелена.

Нема мого серденька та й Семена.

Семен сюди, Семен туди, Семен дров,

Семен муки на бублики намолов.

Ой на горі гречка процвітає.

Вже Семен додому повертає.

Семен сюди, Семен туди, Семен дров,

Семен муки на бублики намолов.

Хлопець витримує «іспит» на танець і дістає коцюбу. 2-й хлопець, їду, їду калиту кусати. 6-й хлопець. А чи будеш слово казати? 2-й хлопець. Буду.

6-й хлопець. Що у світі найсильніше?

2-й хлопець. Вода.

6-й хлопець. Що у світі найпрудкіше?

2-й хлопець. Світло.

6-й хлопець. Скільки зірок на небі?

2-й хлопець. Як у морі піску.

6-й хлопець. А скільки в морі піску?

2-й хлопець. Як на землі трави.

6-й хлопець. А скільки ж на землі трави?

2-й хлопець. Як у людини думок. (Підстрибує й кусає ка­литу.)

Господиня знімає калиту й ділить її між всіма присутніми.

1-ша дівчина. Дякуємо вам, хлопці, за те, що завітали на наші вечорниці, що принесли нам гостинці та повеселили нас.

1-й хлопець. І вам, дівчата, дякуємо за гостинність.

Господиня. А тепер ласкаво прошу всіх до столу. (Звер­тається до глядачів.) І вас, дорогі гості, також ласкаво просимо розділити з нами андріївську вечерю. (Вклоняється глядачам.)

Наперед виходять всі учасники дійства і разом

співають українську народну пісню

«Ой зеленеє жито, зелене...».

Свято закінчується пригощанням гостей та учасників

свята калитою і стравами, що були приготовлені для

вечорниць.


КАЛИТІ РАДІЄМО, КОНОПЕЛЬКИ СІЄМО!

ДІЙОВІ ОСОБИ

1 -й ведучий

2-й ведучий'

Господиня

Гурт дівчат (шість осіб) -

Гурт хлопців (шість осіб)

У святково прикрашеному залі відтворено інтер'єр сільської хати. У центрі — стіл, застелений вишитою скатертиною, на ньому хліб-сіль, на стіні — портрети у рушниках, праворуч —

піч, мисник із посудом, ліворуч — ліжко з вишитими подушками, біля столу лава, на долівці домоткана доріжка.

Звучить українська народна музика.

До залу входять ведучі. 1-й ведучий. Добрий день, шановні гості!

2-й ведучий. Ми дуже раді вітати вас, друзі, на нашому святі — Андріївських вечорницях.

1-й ведучий. Народні свята й обряди в художніх образах, ритуальних піснях відображають життя українського народу. В обрядовості поєднано життєвий досвід народу, творчу силу духу, світогляд, що становить його національне обличчя, мистець­ку самобутність.

2-й ведучий. Свята на пошану Сонця — найголовніші в традиційній культурі прадавніх слов'ян. Невгасиме світило бу­ло в житті хлібороба надзвичайно важливим життєдайним дже­релом! Воно сприяло врожаю «жита, пшениці і всякої пашниці», визначало і пору року, і працю, і ритм буття.

1-й ведучий. З давніх-давен український народ складав прекрасні світославні пісні на кожну пору сонячного сяяння: Ко­ляди, Великодня, Купайла, Калити. Свята ці — не просто вшану­вання, а опоетизоване втілення в духовну сутність знань предків про світ та його явища. Започатковано свята сонячного цик­лу ще в надрах трипільської культури прадавніми хліборобами. У своєму довговіковому побутуванні їм довелося багато пережи­ти. З уведенням християнства ці свята почали називати погансь­кими. Згодом народні свята було накладено на церковні: Коляда стала Різдвом Христовим, Великдень — Паскою, Купайло — Іва­ном Купалом, Калита — днем Андрія Первозванного.

2-й ведучий. Калита символізує згасання сонячної сили й тепла в кінці осені. За старим стилем це свято припадало на ЗО листопада, а зі зміною літочислення воно перейшло на 13 грудня.

— Ой калита, калита, із чого ж ти вилита?

— Ой я з жита сповита, ой я сонцем налита Для красного цвіту по білому світу.

Так співається у старовинній обрядовій пісні.

Саме в день Калити відбувалися великі вечорниці — одне з найулюбленіших свят молоді. Дівчата брали із собою роботу — пряли, вишивали. На вечорницях завжди було весело — можна погомоніти, почути новини, страшні та смішні бувальщини й каз­ки, поспівати, загадати загадки, а на Андрія ще й поворожити.

1-й ведучий. Отже, запрошуємо усіх весело провести час на справжніх українських вечорницях.

Ведучі залишають зал. До світлиці входять господиня

із мискою вареників, ставить її на стіл. Чути пісню

«Ой у лузі калина стояла», з якою дівчата заходять

до світлиці, вітаються згосподинею.

1-ша дівчина. Добрий вечір, пані Калитинська!

Господиня. Доброго вечора, любі гості! Прошу заходити до господи!

2-га дівчина. Як здоров'ячко?

Господиня. Дякую, добре. А де це ви забарилися? (

3-тя дівчина. Чекали на Галю. Вона довго косу заплітала.

Господиня. А чого ж так розчервонілися?

4-та дівчина. Холодно ж на вулиці. Вітер дме колючий.

5-та дівчина. Ау вашій світлиці так тепло, затишно.

6-та дівчина. Погріємося трохи.

Господиня. Сідайте, будьте ласкаві, в нашій хаті на лаві.

Дівчата сідають, дістають рукоділля, починають вишивати,

співати «Ой у полі дві тополі». Тим часом господиня готує борошно, щоб місити калиту.

Господиня. Дівчата, підійдіть до мене, я розкажу вам, як випікати калиту — цю найвеличнішу ознаку нашого свята. Кож­на з вас повинна взяти участь у готуванні коржа. (Дівчата під­ходять до господині.) Робиться калита із прісного тіста, солодко­го, з медом, у вигляді тонкого коржа. «Рік стоншився»,— кажуть у народі. Місити тіста треба по-черзі, починаючи від найстаршої дівчини і завершуючи наймолодшою. Дівчата місять тісто разом із господинею. Додайте до борошна меду, маку, аби наша калита була смачна. (Звертається до перших трьох дівчат.) Ви, дівчатка, розкачуйте тісто, а ви (звертається до інших дівчат) ліпіть узо­ри — колоски-промінчики, зубчики. У нас сьогодні багато гостей, то й більше зубців треба на калиті, а ще прикрасимо її калиною, щоб сяяла на весь вечір.

Коли дівчата завершують ліпити та прикрашати калиту, 4-та дівчина бере її, несе до печі.

4-та дівчина. Гори, вогонь, ясно, спечи нам калиту красну! Щоб ми її кусали і горя не знали! Ой, піч вже вогнем надихала­ся і напалилася, пора й калиту саджати. Галю, ану окропи перед калитою дорогу!

3-тя дівчина бере кропильце і кропить підлогу біля печі.

3-тя дівчина (кроплячи). Водице-студенице, окропи калиті дорогу до печі від порогу, а від печі до стелі, щоб ми були гарні та веселі!

3-тя та4-та дівчини саджають калиту у піч.

Господиня. Дівчата, а тепер помийте руки від тіста. (Дів­чата миють, потім господиня вмиває тією водою кожну дівчи­ну.) Аби ви були красяі-прекрасні, як наша калита! Щоб вона так славно спеклася, як ви потрудилися. Поки калита печеться, ідіть, дівчата, на двір сіяти конопляне насіння.

Дівчата беруть торбину із насінням, виходять «на, вулицю» (наперед до глядачів).

5-та дівчина. Сонце до заходу, а коноплі до сходу. Калитою радію, Конопельки я сію, Спідницею волочу, Бо заміж хочу. Дай, поле, знати, З ким життя мати.

6-та дівчина

Андрію, Андрію,

Я на тобі коноплі сію,

Нехай буду знати,

З ким буду їх збирати.

Дівчата повертаються до світлиці.

Знадвору чути пісню «Ой коню мій, коню», яку співають хлопці, наближаючись до хати.

1-й хлопець. Дівчата, пустіть до хати, бо з дороги збився!

Господиня. Заходьте.

2-й хлопець. Добрий вечір всім у хаті!

1-ша дівчина. Доброго здоров'я!

3-й хлопець. Боже помагай!

2-га дівчина. Спасибі! Дякуємо!

4-й хлопець. З Калитою будьте здорові!

5-й хлопець. З Калитою золотою, з пресвітлим празником!

3-тя дівчина. Спасибі, будьте й ви здорові!

6-й хлопець. А гарні які дівчата! Мов писанії Дякуємо вам, дівчатонька, що врятували нас від холодної смерті, а то геть закоцюбли б.

4 - т а дівчина. Як кажете?

6-й хлопець. Закоцюбли б, кажу. А де ж ваша коцюба?

5-та дівчина. Наша коцюба там, де їй і належить бути, бі­ля печі, біля тепла.

2-га дівчина. А де ж це ви, хлопці, донині вешталися? Чи не забули, де вам у вечір святого Андрія треба бути?

5-й хлопець. Ні, не забули! Ми також прийшли туди, де нам і належить бути, — до тепла, на ваш привітний вогник у вік­ні. А коцюбою ми сьогодні такий вогник розведемо, що довго па­латиме.

3-тя дівчина. Ви тільки й можете, що коцюбою.

4-й хлопець. Ні, не тільки коцюбою! Можемо по-всякому! (Ловить і обіймає дівчину^)

1-ша дівчина. Хлопці! Якщо бешкетуватимете, то зако­цюбнете на вулиці!

1-й хлопець. У жодному разі! Ми поводитимемося чемно, гарно і нікого не зобидимо. А коцюбу просимо видати нам. Поки в печі калита спечеться, будемо визначати пана Калитинського.

1-ша дівчина приносить коцюбу.

2-й хлопець. Увага! Хто має бажання бути паном Кали-тинським?

3-й хлопець. Я маю бажання бути паном.

2-й хлопець. Витримаєш іспит — пан, а ні — пропав. Знаєш, як дівчата тісто для балабушок замішують?

3-й хлопець. Розчиняють тісто водою, що принесуть із криниці ротом. І не дай Боже цю воду пролити!

2-й хлопець. Отак зараз і ти, набереш у "рота води, виїдеш на коцюбі перед наші ясні очі і, якщо втримаєш воду хоча б кілька хвилин, не засміявшися — бути тобі паном Калитинським. Зро­зумів?

2-й хлопець виїжджає на коцюбі.

Увага! Розступіться, люди! І-гі-гі! Дорогу! Кінь із водою по­вертається.

3-й хлопець (засміявся). Пропав! Хай вам грець! Не бу­ти мені паном.

2-й хлопець. Віддай коцюбу іншому.

2-га дівчина сідає на коцюбу, набирає в рот води.

2-й хлопець. Панове! Наша чарівна панна хоче наворожи­ти собі гарного жениха.

Хлопці стають у коло, дівчина всередину, хлопці ведуть хоровод.

Хлопці (разом), Водим, водим хоровод, хто набрав водички в рот, тихо, скромно і без крику вибирає чоловіка.

2-га дівчина торкається рукою 4-го хлопця.

4-й хлопець. Мене звати Степан, хазяйський син. Багатий, маю дві курки. Одна, правда, сліпа на одне око, а друга не несеть­ся, зате бачить добре. Маю землі видимо-невидимо. Скільки б не дивився і не придивлявся — не побачиш. А що вже худоби! І жу­ки, і гусінь, і мухи, а що вже комарів — світу білого не видно!

2-га дівчина відштовхує жениха.

4-та дівчина. Не хоче вона тебе, парубоче. Ти багатий, а вона хоче роботящого.

5-й хлопець. Оксано! Чим я тобі не жених? Може, й не зовсім гарний, та роботящий. Уже як за щось візьмусь, то й за вуха не відтягнеш. Спати можу до обіду, а що вже обідати люб-лю! Обідав би до самого сніданку. Вибереш мене — горя не зна­тимеш.

6-та дівчина. Не хоче вона такого! Хоче вона роботящого, розумного та гарного!

1-й хлопець. А мама кажуть, що я такий гарний, як місяць, а розумний, як п'ять писарів укупі. Мені б ще таку жінку, як я. А то візьму гіршу, люди сміятимуться. Ти не дивися, що я такий замурзаний. Ти мене вимий, причеши і можна під вінець шкан­дибати. А цілуватись... То я готов і зараз.

2-га дівчина, засміявшись, виливає з рота воду.

Дівчата співають українську народну пісню «Ой там, на товчку, на базарі».

Дівчата (разом)

Ой там, на товчку, на базарі,

Жінки чоловіків продавали.

Як прийдеться до ладу,

То я свого поведу та й продам.

Із лик мотузок ізсукала,

Взяла свого милого залигала

Та й повела на базар,

До терниці на базарі прив'язала.

Як наїхало торгувальниць,

Як наїхало купувальниць,

Стали думать і гадать,

Що за цього мужа дать, треба дать.

А за цього мужа треба дати,

А за цього мужа треба дати:

Сорок коней вороних

Ще й сто рублів золотих, золотих.

Ой стала я й подумала,

Ой стала я й подумала:

З кіньми треба возитися,

А з грошима носитися.

А мій милий, чорнобривий,

До роботи не лінивий,

Ще згодиться.

Він насіє, наоре

Ні для кого, для мене,

Ти, мій милий, серденько,

Пожалію я тебе.

3-й хлопець. Дівчата! А що то за аромат від печі йде? Чи, бува, корж не готовий?

Господиня. Ой, людоньки! Та, мабуть, уже спікся. А ми ще пана Калитинського не визначили.

1-ша дівчина виймає з печі калиту.

1-ша дівчина. Дивіться, який славний удався: круглий, як сонце, ясний, як місяць.

2-й хлопець. А добрий і ніжний, як наші дівчата.

Господиня. Ну що ж, час настав підносити калиту.

1-ша та 2-га дівчини несуть калиту на стрічці.

Усі дівчата. Сонце заходить, а Калита сходить.

Назустріч дівчатам виходить господиня з горням каші на вишитім рушнику.

Господиня. Калита наша, оце тобі каша, а нам дай краси й сили, щоб ми у світі славно жили.

Хлопці прив'язують калиту на стрічці до сволока,

підвішують високо, щоб її можна було дістати, лише коли

добре підстрибнути.

1-ша дівчина. А паном Калитинським нехай буде Андрій. Кому, як не йому панувати на святі Андрія.

4-й хлопець. Дякую вам, друзі! Але вибачте, якщо когось приидеться мазнути віхтем із сажею. Виграє той вершник, який зуміє відкусити, не засміявшися, шматок калити.

4-й хлопець бере в руки квач, умочений у масну сажу, стає під калитою і запрошує до гри.

4-й хлопець. Я, пан Калитинський, прошу пана Коцю­бинського калиту кусати! Хто першим до сонця-калити поїде?

1-й хлопець. Дозвольте мені!

4-й хлопець. Тоді витанцьовуй коня собі! (Кладе навхрест рогачі й коцюбу, пояснює правила гри.) Танцювати треба від поро­га, якщо зачепиш коцюбу чи зробиш помилку в танці, то вимажу сажею! А якщо при кусанні калити не знатимеш, що відповісти на запитання або засмієшся — також позначу чорною сажею.

Звучить українська народна музика. 1-й хлопець танцює.

4-й хлопець. Гарно вискакав. Сідлай тепер коня. Запаль­ним танцем ти здобув право на їзду.

1-й. хлопець сідає на коцюбу, мов на коня, і їде до калити.

1-й хлопець. Діду, діду, калиту кусати їду! їду калиту ку­сати...

4-й хлопець. А я буду сажею писати.

1-й хлопець. Писнеш чи ні, а я на білому коні й калита мені! (Підстрибнувши, кусає калиту.) Смачна калита, вкусив так, аж сонцем душа засяяла!

Наперед виходить 3-й хлопець, сідає на коцюбу. 3-й хлопець. Діду, діду, калиту кусати їду! 1-ша дівчина. Звідки ти?

3-й хлопець. З Халитви.

2-га дівчина. Чого хочеш?

3-й хлопець. Калити.

4-й хлопець. А не боїшся чорноти?

3-й хлопець. Не боюся.

3-тя дівчина. Тоді присядь!

Не подумавши,

3-й хлопець присідає, порушивши правила гри.

4-й хлопець. Не витанцював коня, не можна, щоб калита була вгорі, а гравець унизу! (Вимазує 3-го хлопця сажею.)

3-й хлопець іде на своє місце.

Грати виходить

5-й хлопець, сідає на коцюбу,

їде до калити.

5-й хлопець, їду, їду калиту кусати!

4-й хлопець. Ти хто?

5-й хлопець. Я Коцюбенко. А ти?

4-й хлопець. Ая Калитенко. Ти звідки?

5-й хлопець. Із Черкас.

4-й хлопець. Чого хочеш від нас?

5-й хлопець. Калиту кусати.

4-й хлопець. А як п звати? -

5-й хлопець. Сонячна, знати.

4-й хлопець. Коли ніч від нас відійде?

5-й хлопець. Лишень сонце зійде.

4-й хлопець. Чи зумієш калиту дістати?

5-й хлопець. І вмію, і знаю, і конем білим доскакаю.

1-ша дівчина. То не кінь, і не білий, а коцюба в сажі! (Усі дівчата сміються.)

5-й хлопець підскакує, кусає калиту. Грати виходить 6-й хлопець, бере коцюбу, їде до калити.

6-й хлопець. Діду, діду, калиту кусати їду!

4-й хлопець. А будеш нам слово казати?

6-й хлопець. Буду.

2-га дівчина. Що у світі найсильніше?

6-й хлопець. Вода.

2-га дівчина. Що у світі найпрудкіше?

6-й хлопець. Світло (думка).

1-ша дівчина. Скільки в небі зірок?

6-й хлопець. Як у морі піску.

3-тя дівчина. Скільки в морі піску?

6-й хлопець. Як на землі трави.

6-та дівчина. Скільки на землі трави?

6-й хлопець. Як проміння у сонця.

4-й хлопець. А скільки проміння у сонця?

6-й хлопець. Як в людини думок. (Підскакує, кусає калиту.)

Хлопці знімають калиту зі сволока і ділять між усіма присутніми учасниками гри. Узявши калиту, кожен приказує:

«Калита, калита, солодка була, як ми її з'їли, до сонця

полетіли». Дівчата дістають свої шматки безкоштовно,

а хлопці за свої платять дівчатам стрічками.

Звучить українська народна музика. До глядачів виходять у с і учасники свята. Ведучі несуть на червоній стрічці

цілу калиту.

1-й ведучий. От і скінчилися Андріївські вечорниці.

2-й ведучий. А ми вас запрошуємо нашої калити скушту­вати та один одному щастя й радості побажати!

Усі учасники свята виходять наперед, дякують глядачам за увагу.

Свято закінчується пригощанням гостей свята калитою.



Схожі:

1-ш а ведуча 2-га ведуча Гурт дівчат (шість осіб) Господиня iconСценарій святкового вечора «день святого валентина» Ведуча. Добрий вечір, дорогі друзі! Ведучий. Вітаємо всіх закоханих! Ведуча
Ведуча. Саме так. Поспівчуваємо тим незакоханим, які залишились вдома біля телевізорів, моніторів комп’ютерів
1-ш а ведуча 2-га ведуча Гурт дівчат (шість осіб) Господиня iconВедуча. Добрий день, шановні гості, дорогі друзі! ведуча
Ведуча. Бабуся — це найближча для кожного з нас людина‚ це мати нашої матері чи батька. Вона заслуговує на подвійну шану та низький...
1-ш а ведуча 2-га ведуча Гурт дівчат (шість осіб) Господиня iconДень Святого Валентина Ведуча
Ведуча. Саме так. Поспівчуваємо тим незакоханим, які залишились вдома біля телевізорів, моніторів комп’ютерів
1-ш а ведуча 2-га ведуча Гурт дівчат (шість осіб) Господиня iconПозивні музика на вихід ведучих ведуча
Ведуча: Ось уже 17 століть поспіль закохані всього світу відзначають найромантичніше свято року – День святого Валентина. Цей день...
1-ш а ведуча 2-га ведуча Гурт дівчат (шість осіб) Господиня iconВедучий: Дорогі вчителі, учні, гості, всі, хто зібрався в цьому залі! Ведуча: Ми раді вітати вас на нашому пісенному вернісажі „Пісня буде поміж нас”
Ведуча: Гадаємо, що в залі зібралися шанувальники рідного слова, рідної народної української пісні
1-ш а ведуча 2-га ведуча Гурт дівчат (шість осіб) Господиня iconВсеукраїнський день бібліотек Ведуча 1
Ведуча 1: Доброго дня, шановні працівники бібліотек та гості нашого свята! Сьогодні ми зібрались у цій святковій залі з нагоди професійного...
1-ш а ведуча 2-га ведуча Гурт дівчат (шість осіб) Господиня iconАбрам’як Г. Д.,вихователь української мови вищої категорії д/з №119 м. Севастополя «Пригоди писаночки»
Звучить фонограма церковного дзвону. Діти І ведуча, одягнені у народні костюми, входять до залу. В руках ведучої на рушнику велика...
1-ш а ведуча 2-га ведуча Гурт дівчат (шість осіб) Господиня iconКонкурс „Ромео І Джульєтта (Сценарій до Дня Валентина для учнів 3-4 класів) в зал входять ведучі. Ведуча За високими горами, За широкими морями, Не на небі, на землі
Ведуча 14 лютого святкують День святого Валентина. Він покровительствує всім людям, які люблять одне одного. А ось І посланець від...
1-ш а ведуча 2-га ведуча Гурт дівчат (шість осіб) Господиня iconПедагог-організатор Рашівської зош і-іііст
На заднику сцени стоїть «замок». На середині сцени парасольки. Звучить казкова мелодія. Виходять на прогулянку діти. Вони виконують...
1-ш а ведуча 2-га ведуча Гурт дівчат (шість осіб) Господиня iconВчитель: Г. В. Ковальова Здорові діти – майбутнє нації (Під звуки маршу до залу заходять ведучі Олімпіоніка). Ведуча
Ведуча. Олімпійські ігри зародилися в Древній Греції, в Олімпії. І ми запрошуємо вас в країну Олімпію, на землю Древньої Еллади....
1-ш а ведуча 2-га ведуча Гурт дівчат (шість осіб) Господиня icon«Спорт у країнах Євросоюзу» (На екрані заставка до програми про спорт) Ведуча: Вітаю вас. Сьогодні в програмі «Світ спорту»
Ведуча: Вітаю вас. Сьогодні в програмі «Світ спорту» ми поговоримо про те як відносяться до спорту у країнах Євросоюзу. Дізнаємося...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи