Тема: Людина починається з добра icon

Тема: Людина починається з добра




Скачати 69.86 Kb.
НазваТема: Людина починається з добра
Дата конвертації30.11.2012
Розмір69.86 Kb.
ТипДокументи
1. /Матер_али свят/АНДР_фВСЬК_ ВЕЧОРНИЦ_.doc
2. /Матер_али свят/Возродися писанко.doc
3. /Матер_али свят/Людина починається з добра..doc
4. /Матер_али свят/Мати-берегиня.doc
5. /Матер_али свят/Просимо до театру.doc
6. /Матер_али свят/РУКАВИЧКА..doc
7. /Матер_али свят/Родинне свято в школ_.doc
8. /Матер_али свят/Свято вчителя.doc
9. /Матер_али свят/Свято останнього дзвоника.doc
10. /Матер_али свят/Сценар_й Новор_чного свята.doc
11. /Матер_али свят/Украхно! Це твох символи..doc
12. /Матер_али свят/Я - особист_сть.doc
1-ш а ведуча 2-га ведуча Гурт дівчат (шість осіб) Господиня
Виховний захід «Возродися, писанко, воістину возродися!»
Тема: Людина починається з добра
Сценарій свята Шановні гості, любі діти! Дозвольте вас оповісти, Що готувались ми завзято Матусине зустріти свято
Виховний захід «Просимо до театру»
Рукавичка (п’єса)
Родинне свято в школі
Сценарій позакласного заходу Звучить музика про школу. Ведучи Що всяких свят у нас багато
Свято останнього дзвоника Ведучий
Сценарій Новорічного свята. Дійові особи: Дід Мороз Снігурочка Скрудж із «Різдвяної пісні в прозі» Ч. Діккенса Фред із «Різдвяної пісні в прозі» Ч. Діккенса
Тема: Україно! Це твої символи
Виховний захід Презентація «Я – особистість!»

Тема: Людина починається з добра

Мета: навчальна - формування усвідомленого розуміння поняття «людина», розширити поняття про людину – творця добра і краси , про справжні людські цінності;

розвивальна - спонукати учнів до роздумів над важливими життєвими проблемами, розвивати навички ведення дискусії,

виховна - формування високих морально-етичних Ідеалів та духовних цінностей почуття особистої гідності

Тип уроку: урок-вивчення нового матеріалу

Структура уроку

I. Організаційний момент

II. Проведення дискусії:

III. Підсумковий етап

І. Організаційний момент: Оголошення теми уроку, мети і завдань

Вступне слово вчителя.


Не говори про доброту,

Коли ти нею сам не сяєш,

Коли у радощах витаєш,

Забувши про чужу біду.

Бо доброта - не тільки те,

Що обіймає тепле слово,

В цім почутті така основа,

Яка з глибин душі росте.

Коли її не маєш ти,

То раниш людяне в людині.

Немає вищої святині,

Ніж чисте сяйво доброти.

Милосердя й доброта — як два крила, на яких тримається людство. Як же могло так статися, що милосердя втратило сьогодні свою цінність, а його зміст звівся в основному до милостині? Невже для того, щоб виіскрити доброту із наших сердець, потрібен землетрус чи Чорнобиль? Хіба без них не можна бути милосердними? Хіба в звичайному плині немає людей, які потребують допомоги?

Ще з часів давньоруських благодійність була в традиціях нашого на­роду. Цілком природним і закономірним вважалося допомогти знедолено­му, нещасному, поділитися шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість і немічність, порятувати хворого чи каліку, захистити скривдженого.

Доброта і милосердя — багатоликі. Потреба в них - повсякчасна. На­віть тоді, коли немає біди, навіть там, де гори спокійні й твердь земна не хитається під ногами.

В Україні проживає майже 2 млн. одиноких людей. Близько 200 тисяч з них цілком або частково не здатні обслуговувати себе. 15 тисяч із них проживають у будинках-інтернатах, їх об'єднує немічність, самотність.

У злигоднях живуть 1 150 тисяч наших земляків. Близько 30 тисяч з них мешкають у напіврозвалених халупах. 70 тисяч — ті, хто отримує мізер­ну пенсію. Є і таких немало, що існують на межі бідності.

Сумні цифри, незвичні. Та це - правда життя. Важко уявити, що люди страждають не тільки від того, що не щодня мають свіжий хліб, а через те, що не чують вкрай необхідного «Добрий день!».

Кажімо більше ніжних слів

Знайомим, друзям і коханим,

Нехай комусь тепліше стане

Від зливи наших почуттів.

Нехай тих слів солодкий мед

Чиюсь загоїть рану.

(Чи перший біль, чи то останній),

Коли б то знати наперед!

Кажімо більше ніжних слів.

Комусь всміхаймось ненароком.

То не життя людське коротке,

Короткі в нас слова черстві!

Кажімо більше ніжних слів!

А чи задумувались ви над тим, що таке доброта? Звичайна людська доброта? Добросердечність? Чуйність? Справді, різні люди є на світі, з різними натурами, характерами, інтересами і смаками. А все ж хочеться вірити, що більше хороших людей. Письменник, вчений Білецький-Носенко писав: «Думай добре, роби добре - і буде добро». Робити добро треба, бо людина, яка не відчуває приязні до інших людей, руйнує себе як особистість. На злі далеко не заїдеш. Зла людина ніби постійно обкрадає себе, не вміє по-справжньому радіти, сміятися, любити. І якщо з юних літ не привчити себе тамувати в собі роздратування, недовіру, злість, душа людська не ширшає - вона обростає ненавистю, поїдає саму себе. А потім дивись - і висохло у душі живильне джерело, що допомагало жити, вірити, рухатися вперед. Отже, добро - не наука, воно - дія. Прикладів тому безліч у нашому житті, вони на кожному кроці.

Високу моральну цінність добра, яке ми робимо сторонній людині, розуміли люди ще у сиву давнину. У Вавилоні був такий звичай: недужих виносили на майдан чи дорогу. Кожен, хто йшов повз нього, підходив, розпитував, коли знав якийсь засіб, радив нещасному. Ніхто байдуже не проходив. Такий звичай побутував і в ассирійців, і в єгиптян. Звичай чини­ти добро безкорисливо.

Колись у Сербії був такий закон: той, хто одружувався, мав посадити 75 оливкових дерев. Оливки живуть і плодоносять 400 років. Уже давно немає тих, хто саджав ці дерева. Забули їхні імена, імена їхніх правнуків, а дерева, посаджені в XVII столітті, плодоносять і радують людей ще й сьогодні.

Прекрасний звичай побутує й нині на Кавказі. Високо в горах саджа­ють плодові дерева. Випадковий мандрівник, втамувавши голод чи спрагу, не може навіть подякувати, не знає кому. Але смуга відчуження відступає. Чужі стають рідними, близькими, коли потрапляють у скруту.

Григорій Сковорода був переконаний, що досконалість людини в то­му, наскільки здатна вона приносити добро і користь ближньому.

Про велику силу доброти свідчать спогади ленінградця, який пережив страшну блокаду під час Великої Вітчизняної війни:

- Двоє ленінградських хлопчиків-сиріт вирішили продати бушлат ба­тька, щоб на одержані гроші викупити хліб у булочній за картками. Моло­дший братик залишився вдома, а старший (йому не було й 11 років) пішов на товкучку. Покупець знайшовся швидко, хлопець навіть не встиг розди­витися його, не запам'ятав обличчя. Щасливий, він повернувся додому. Розтуливши кулачок з грішми, зойкнув. Згадав, що в кишені проданого бушлата були хлібні картки. «По хліб піду завтра», - сказав меншому брату і ліг. А про себе подумав: може вночі й помремо.

Взимку темніє швидко, а цієї довгої зимової ночі так і не заснув стар­ший. Допомоги чекати нізвідки, а він уже знав, що буває з людиною, в якої нема хліба. Лише вранці хлопчик, зморений безсонням, стулив повіки, як почув стукіт у двері. «Не буду відчиняти», - промайнула думка. Але все ж підійшов до дверей, прочинив їх. Від такої несподіванки, здавалося, завмер.

На порозі стояв покупець батькового бушлата. «Ти що ж хлібні карт­ки забув?!» - сказав і протягнув хлопчикові ці рятівні листочки (бо тоді на картках писалася адреса і прізвище). Незнайомець швидко зник, а хлопчики-брати плакали від радості. Бо справжня людина за будь-яких умов не мог­ла вчинити інакше. Перемогло добро.

Людська порядність, доброта не має меж. Ми сьогодні маємо бути милосердними не тільки до людей, а й до всього, що нас оточує: тварин, рослин. Недаремно говорять, що криниця без води - просто яма, так і лю­дина без доброти — сама тільки оболонка.

Уривок з української народної казки «Названий батько»:

...Приходить дід до третього брата. А той живе вбого, хатка невелич­ка, тільки чистенька. Прийшов дід отой та такий уже зробився обшарпаний, обідраний.

— Дайте, — каже, — хоч шматочок хліба. То той чоловік:

- Ідіть, - каже, - дідусю, в хату, там вас нагодують.

Приходить він у хату. Жінка як глянула на нього, що він такий обі­драний, пожаліла його, пішла в комору, винесла одежу, дала йому. Надів він... Та як надів, вона глянула, аж у нього на грудях така рана велика, така страшна...

Посадила вона його за стіл, нагодувала, напоїла... А тоді чоловік питає:

- Скажіть мені, дідусю, від чого у вас рана на грудях?

- А це, - каже, - така в мене рана, що від неї мені скоро смерть буде. Тільки мені день і зосталося жити.

- Оце лихо! - каже жінка. -1 немає на неї ніяких ліків?

- Є, - каже дід, - та тільки ніхто тих ліків не дасть, хоч кожен може. Тоді чоловік:

— А чому ж не дати? Аби міг. Кажіть, які.

- Та такі, — каже дід, — як хазяїн сам візьме та підпалить свою хату та все його добро згорить, то тоді взяти попелу та й затоптати мені рану, то так і загоїться. Та хіба ж є такий чоловік на світі, щоб те зробив?

Замислився найменший брат. Довго думав, а тоді до жінки:

- А як, жінко, думаєш?

- Та так, - каже жінка, - що ми хату вдруге наживемо, а добрий чоло­вік як умре, то вже йому другого життя не буде.

- Ну, коли так, - каже чоловік, - то винось дітей з хати. Повиносили вони дітей, самі повиходили... Глянув чоловік на хату — жалко йому стало добра! А людину ще більше жалко! Взяв та й підпалив. Так ураз хата полум'ям і взялася - де й ділась. А замість неї постала інша хата, така гарна та й пишна. А дід стоїть та тільки всміхається.

Хіба чекати плати за добро?

Нехай в руці зламається перо,

Нехай твоя зламається рука,

Що за добро добра собі чека.

Добро твориться просто - ні за так,

Так, як цвіте і опадає мак,

Як хмарка в'ється і сміється пташка,

Як трудиться мурашка-горопашка.

(Іван Драч)

У важкий час живемо ми нині, багато горя і біди є довкола, але муси­мо жити, сіяти добро в людських душах, бути милосердними. Іноді здаєть­ся, що зло перемогло. Це тому, що про нього всі говорять, пишуть, з екра­нів телевізорів на нас часто дивляться не люди, а звірі в людській подобі: вбивці, грабіжники. Але добрих людей дуже-дуже багато! Просто вони чинять свої благодійні справи мовчки, не афішують їх.

Тож хай світлими і чистими будуть ваші помисли, а всі справи - доб­рими. Вірте у духовне очищення народу нашого, бо зло недовговічне. А щоб знищити кривду, неприязнь, нещастя, у кожного закладено так багато добра. Не шкодуйте його роздавати родичам, друзям, незнайомим, не лі­нуйтесь щодня робити найлегшу справу - дарувати хоч краплину добра всьому живому на землі. І негаразди щезнуть. Гете писав: «Перед розум­ним треба схилити голову, а перед добрим серцем стати на коліна».

Подивіться навкруги і уявіть собі, що поруч тільки гарні люди, які завжди допоможуть, підтримають. І нехай кожен з вас задумається: «А чи все я зробив для того, щоб людям було біля мене затишно, спокійно?» Тож пам'ятайте, що доброта - ознака сили, а не слабкості. І нехай завжди су­проводжують вас слова геніального поета Т. Шевченка: «Раз добром нагрі­те серце - вік не охолоне».

Віддані людям тепло і душевна доброта обов'язково повернуться до вас. Бо ми послані на землю, щоб примножувати добро і красу, творити земний рай, а не бути лише споживачами. Маємо таке коротке життя, тож хай же не буде в ньому місця злим помислам. Хай оживає істина стара: людина починається з добра.

III. Підсумковий етап



Схожі:

Тема: Людина починається з добра iconМетодична розробка виховної години «Людина починається з добра» Тема. Людина починається з добра Мета. Формувати у дітей поняття про життя як найвищу цінність і неповторність.
Мета. Формувати у дітей поняття про життя як найвищу цінність і неповторність. Ознайомити дітей з поняттям доброта. Розвивати уявлення...
Тема: Людина починається з добра iconТема. Плекати свою душу. Притча про сіяча
Обладнання: комп’ютер, фрагмент мультфільму «Просто так!», грамзапис оповідання «Брудна старенька», грамзапис пісні «людина починається...
Тема: Людина починається з добра iconВиховна година на тему: «Людина починається з добра»
Картки для гри,музичні записи,уривок з української народної казки «Названий батько»
Тема: Людина починається з добра iconБарна М. М., Волощенко О. В., Козак О. П. Орієнтовне календарно – тематичне планування з українського читання
Л. Забашта «Людина починається з добра»; «Чарівні окуляри» (притча) виділяє в тексті суттєву інформацію
Тема: Людина починається з добра iconВідділ освіти Ярмолинецької райдержадміністрації Методичний кабінет все починається з добра смт. Ярмолинці
Упорядник: Л. М. Боднар – вихователь Ярмолинецького дошкільного навчального закладу №1 "Сонечко"
Тема: Людина починається з добра iconТема. Василь Симоненко поет і людина
Симоненка, створити на уроці умови для самовираження і розуміння учнями характерів героїв його поезій; в процесі співробітництва...
Тема: Людина починається з добра iconУрок з етики. 5 клас. Тема. З чого починається людська досконалість
Мета: виявити, якою має бути досконала людина та навіщо потрібні норми етикету, вчити дітей аналізувати поведінку за життєвими ситуаціями;...
Тема: Людина починається з добра iconРеферат на тему: «Людина як біосоціальна істота І елемент екосистеми, ланка в біосферному ланцюзі та складова частина суспільства»
Й І духовний способи існування І яка спроможна цілеспрямовано удосконалювати світ І саму себе, керуючись при цьому засадами істини,...
Тема: Людина починається з добра icon2. Освітня галузь "Суспільствознавство"
Загальні змістові наскрізні лінії освітньої галузі людина людина, людина суспільство, людина природа
Тема: Людина починається з добра iconТема: Протиставлення образів пасербиці – з одного боку, та мачухи і її рідної дочки з другого як втілення добра та зла. (за п’єсою С. Я. Маршака «Дванадцять місяців») Мета
Тема: Протиставлення образів пасербиці – з одного боку, та мачухи і її рідної дочки з другого як втілення добра та зла
Тема: Людина починається з добра iconВиховна година з елементами народознавства для учнів 4 класу «мова, мама, пісня на рідній землі»
То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. То її велике«Я», з якого починається Батьківщина, родина, Людина
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи