Опис темпераментів людей icon

Опис темпераментів людей




Скачати 166.66 Kb.
НазваОпис темпераментів людей
Дата конвертації30.11.2012
Розмір166.66 Kb.
ТипДокументи
джерело

Опис темпераментів людей

За темпераментом людей умовно поділяють на декількох типів: холерики, флегматики, меланхоліки і сангвініки. Безумовно, в чистому вигляді такі категорії зустрічаються дуже рідко, але можна, безумовно, сказати про перевагу в людині рис того чи іншого типу. Поговоримо про кожного з них докладніше.

Холерикам властиві такі риси, як запальність, збудження.

Сангвінікам властиві життєрадісність, чарівність, безмежний оптимізм, імпульсивність, емоційність. Це темпераментні видумщики, які без труда знаходять вихід із самих складних ситуацій. Але це достатньо непостійні й ненадійні люди, на яких не можна покластися.

Флегматикам властиві спокій, що часом переходить у байдужість, млявість, повільність. Про їх часто говорять як про "товстошкірі", "куленепробивних" людях. Вони спокійно сприймають події, що відбуваються навколо них, ніколи не панікують, не поспішають. Такі люди, як правило, вибирають спокійну роботу, що не вимагає швидкості реакції. Однак на таких людей завжди можна покластися; вони вірні й надійні друзі, що завжди допоможуть у лиху, не залишать у важку хвилину.

Меланхолікам властиві постійний пригноблений стан, жалість до самого себе, зайва самокритичність, недовірливість, замкнутість, песимістичні настрої. Такі лю ди скрізь і в усьому бачать насамперед негативні сторони.

Як ми вже згадували, у чистому виді вони зустрічаються досить рідко. У житті всі темпераменти змішуються, і характер людини народжується з цього змішання.

Пропонуємо ще трохи найбільш розповсюджених типів темпераменту, які можна умовно назвати "плаксій", "панікер", "усезнайка", "буйний", "нав'язливий", "критик" і "царівна несміянка". Зрозуміло, усі вони, як і вищеописані, у чистому вигляді зустрічаються рідко. Практично в кожної людини в тій чи іншій життєвій ситуації починають "прокидатися" риси одного з них.

"Плаксій" - це людина, що завжди багато скаржиться. Як правило, у житті кожної людини бувають ситуації, коли йому просто необхідно поплакатися кому-небудь "у жилетку". Це нормально, якщо в даний момент у житті цієї людини відбулося щось дійсно дуже серйозне і йому необхідно виговоритися своєму другу чи просто близькій людині. Але зовсім інша справа, коли це відбувається постійно і по дрібницях, стає нормою і характерною рисою повсякденного поведінки. У хронічного "плаксія" усе життя являє собою привід для скарг. Нормальна людина не стане скаржитися другу, а тим більше першому зустрічному, по дрібницях. "Плаксій" же перетворює будь-яку історію в трагедію. Його співрозмовнику приходиться важко, тому що для того, щоб вислухати всі скарги "плаксія", потрібно мати багато терпіння.

Наступний тип - "Панікер".

Напевно, буде помилкою затверджувати, що - панікери" піддані якомусь безпричинному страху, швидше за все - це смакування різних жахів.. Такі люди вміють слухати, затаївши подих. Вони обожнюють плітки, повідомлення про грабежі, зґвалтування, авіакатастрофах, убивствах і ін. Ці люди щодня дивують усіх розповідями про терористів, маніяках-убивцях і підлітках-наркоманах.

Через якийсь час спілкування з такими людьми стає нудним і одноманітної Нікому не цікаво спілкуватися із сумовитим чоловіком, таким чином, похмуре відношення до життя відлякує навколишніх.

Зовсім інший тип людини - "Нав'язливий". Турбота й прояв дружби і гарного відношення в такої людини просто не знають ніякої міри і є; воістину безмежними. Він настільки оточить іншого турботою й увагою, що тому від цього стане просто не по собі. Мало того, "нав'язливий" ще жадає від інших вдячності й відданості. Він хоче, щоб людина, на якій він "завис", не просто знала усе про його життя, але і жила нею. Він до дрібниць описує їй кожен свій день, потім починає розповідати про те, що збирається зробити завтра, післязавтра і т.д. Відв'язатися від нього украй важко. Часом, коли стає аж зовсім нестерпно від такого доброзичливця приходиться вдаватися до яких-небудь досить твердих намірів, щоб вийти, з-під його надмірної опіки.

Якщо "нав'язливий" прагне максимально оточити іншого турботою й піклуванням, то від "критика" цього не дочекаєшся. Така людина прагне абсолютно усе взяти під сумнів. Йому все не так, на нього ніхто і ніколи не може догодити. Уся його розмова - суцільне викриття не-доліків знайомих йому людей, і навіть тих, хто не має до нього взагалі ніякого відношення. Викриває і всіляко понукає "критик" не тільки людей, але і соціальні інститути, та й, мабуть, усе, що тільки можна собі представити. Наприклад, якщо такій людині подарують шкіряні рукавички, він довго буде розглядати їх, а потім скаже: "А хіба - це шкіра?". Якщо хто-небудь насмілитися повести його в ресторан, він із великою увагою буде вивчати меню, а коли йому, нарешті, принесуть замовлені блюда, розкритикує їх дощенту. На якім би місці в кінотеатрі він ні сидів, скрізь йому погано і нічого не видно-Він дошкуляє усіх, розповідями про свого начальника-урода, про колег-кретинів, про уряд, що чого не робить-Він порох від піднесеного сірника при будь-якій мало-мальськи нестандартній ситуації. Отоді руйнівна сила такої людини перевершує будь-як бомбу. Усе, що може потрапитися йому під руку в такому стані, буде негайно запущено в хід: квіткові горщики з фіалками й фікусами, олівці, чашки, папери, коробки. Він кричить, рве в жмути папір, його очі блискають... Ніякі доводи не можуть його заспокоїти.

"Усезнайка" - людина, що вважає, що знає про усьому набагато більше, ніж навколишні.

Така людина, з одного боку, може бути дуже цікавою на початку спілкування, тому що вона багато знає і "тре-щит", не перестаючи. Наприклад, якщо її запросили на обід, то вона негайно почне навчати господарку кращим способам готування блюд. Якщо раптом вона довідається, що хтось купив красиву, але дорогу річ, відразу ж сповістить, що можна купити кращу і набагато дешевше. "Всезнайці" зовсім не обов'язково ходити до лікаря, він і сам прекрасно розбирається у всіх недугах, медицина для нього є лише незначною частиною його власних широких і глибоких пізнань. Ну, а на кінець "усезнайка" може остаточно поразить будь-якого співрозмовника, пояснивши йому, чому він такий бездара, проаналізувавши за допомогою новітніх методів його родовід. Але пізніше стає зрозуміло, що всі його знання - чиста фікція. Причому, довести це практично неможливо. Навіть коли його зловлять на чистій брехні, він поверне розмову таким чином, що винуватим виявиться саме та людина, яка його піймала.


"Критик".

Навіть уміло розказаний анекдот не викликає посмішки на їхньому обличчі. Такі люди створюють похмуру атмосферу в будь-якому суспільстві. Після спілкування з ними на душі залишається неприємний осад.

Усі вищеописані типи, безумовно, дані в досить перебільшеному й узагальненому виді. Але саме таке перебільшення дозволяє краще розкрити суть людей. Закономірно виникає питання: від чого ж залежить темперамент і характер людини? Відомий російський учений Іван Петрович Павлов висунув припущення, відповідно до якого темперамент людини залежить від особливостей вищої нервової діяльності.

^ Огляд основних рис характеру людини

Риси характеру людини умовно поділяють на позитивні й негативні. До позитивних рис відносять, наприклад, почуття такту, скромність, природність, достоїнство й ін. До негативних - безтактність, чи нескромність, хвастощі і багато інших.

^ Почуття такту. Велике значення має почуття такту, В перекладі з латинської слово "такт" означає дотик. Говорячи про тактовність, мають на увазі якийсь, від природи дане чи придбане в процесі виховання, почуття міри чи смаку, уміння в будь-якій ситуації "поставити себе" на місце іншої людини. Завдяки цим умінням людина відчуває, як поводитися в кожній конкретній ситуації, щоб бути правильно зрозумілою і не скривдити навколишніх. Почуття такту завжди жадає від людини чогось більшого, ніж просто сліпої механічної дії відповідно до загальноприйнятих правил. Тактовна людина, ґрунтуючись на тонкому відчуванні, уміє зрозуміти потреби й переживання іншої. Тому така людина, як правило, прагне попередити і не допустити ті ситуації, які створюють незручність, доставляють іншому неприємності. У той же самий час тактична людина ніколи не стане втручатися в чужі справи, особливо, якщо її про це не просять,. Така людина завжди і в усьому прагне знайти так звану "золоту середину". Тактовна людина, з одного боку, пристосовується до будь-якої обстановки і веде себе у ній природно й невимушено, але, із дру-гої сторони, її поведінки не пихате, не розв'язне і не фамільярне. Вона намагається бути урівноваженою, кон-тролює свої емоції. Така людина не демонструє свої симпатії й антипатії, уміє тримати себе в руках.

Безтактність. Безтактність - відсутність почуття такту, міри й смаку - негативна риса характеру. Вона виявляється в невмінні людини знаходити "золоту середину", контролювати своє поведінки, керувати своїми емоціями. Безтактність може виявлятися у фамільярності, коли людина чи спеціально, чи не усвідомлено порушує визначену дистанцію, що існує між людьми різного віку, соціального статусу і т.д.

Цікавість. Проявом безтактності є і надмірна цікавість. Тут необхідно помітити, що цікавість властива кожній людині. Здорова цікавість розширює кругозір і сприяє інтелектуальному розвитку людини. Однак надмірна цікавість заважає нормальному спілкуванню. Підглядати через плече пишучого чи читаючого чоловіка, підслухувати чужі розмови, надмірно цікавитися чужими справами безтактно й неприпустимо для вихованої людини. Безтактно робити і говорити багато речей занадто буквально й конкретно. Крім цього, безтактно звертати увагу на чийсь недолік: фізичний, моральний чи інтелектуальний. Не варто також безцеремонне розглядати іншу людину або звертати увагу на неї, якщо вона знаходиться в неприємному для неї стані.

Скромність. З тактовністю й безтактністю зв'язані інші риси характеру людини, такі як, наприклад, скромність. Багато хто, не розуміє щирого змісту скромності, підмінює її удаваною скромністю. Скромність - Це стриманість, помірність людини у виявленні власних Достоїнств у поводженні, способі життя. Це своєрідне знаходження людиною свого справжнього обличчя, а не Надуманого.

Однак навмисне приниження людиною своїх реальних знань і умінь, замовчування можливості виконання якоїсь роботи чи прийняття якого-небудь свідомо невірного рішення тільки лише тому, що вона не хоче виявитися нескромною, показатись занадто розумною й знаючою, не є скромністю.

Сором'язливість. Скромність не варто плутати із сором'язливістю. Сором'язливість - це схильність людини недооцінювати себе, що виявляється в надмірній боязкості й зніяковілості. Сором'язливість - це не удавана скромність, тому що при удаваній скромності людина сама занадто високо себе цінує, але при цьому вважає себе скромною.

Уразливість. Соромлива людина, як правило, ще й уразлива. Уразливість соромливої людини відбувається через ту ж занижену самооцінку. Найменший натяк або дія, які не мають до неї ніякого безпосереднього відношення чи зауваження можуть викликати в соромливої людини образу.

Надмірна уразливість дратує навколишніх. Люба людина у присутності вразливого співрозмовника почуває постійну напругу, їй приходиться постійно контролювати себе, щоб ненароком не зачепити чим-небудь свого співбесідника. Уразливі люди, скаржаться на нещасливе життя, легко передають навколишнім свій поганий настрій. Сором'язливість і уразливість позбавляють людину в якійсь мірі почуття власного гідності, що є життєво необхідним кожній людині.

^ Почуття власної гідності. Почуття власного гідності народжується з любові і поваг людини до самої себе. Якщо людина не любить і не поважає сама себе, то й оточуючі люди не зможуть полюбити її, відноситися до неї з повагою.

Людина з почуттям власної гідності відноситься з не мен-діою повагою до гідності інших людей. Така людина не дозволяє собі робити неварті вчинки, крім того, вона не дозволить і іншим у своїй присутності поводитися нетактовно. Однак почуття власного гідності ні, в якому випадку не повинне перерости в егоїзм, самозамилування, нарцизизм, зарозумілість, марнославство.

Марнославство. Марнославство - любов до звеличування, слави, самовдоволена зарозумілість - є одним із найважчих людських пороків. Щоденно варто остерігатися марнославства людям, що займають керівні посади чи наділеним певною владою. Марнославні люди мають потребу в постійному підтвердженні своєї переваги над іншими. Марнославна людина, як правило, дуже запальна, тому що вважає свою думку сам правильну, незгода з його точкою зору, його позицією миттєво народжує в ньому гнів.

Запальність. Швидке роздратування, гарячність називають запальністю. Це негативна риса характеру, тому що дратівливість - погана допомога у суперечці, звичайному спілкуванні. Запальність - це не природна слабість, а насамперед недолік виховання.

Приведені приклади доводять, що практично будь-яка риса характеру, будь-яка якість людської особистості неод-нозначно, має свої полярні полюси. Почуття міри - запорука успіху, що допомагає бути людині природною.

Природність. Природність - це найцінніша якість людини, що дозволяє їй бути цікавою і неповторною. Природність - це воля прояву особистості у світі, це уміння людини в будь-якій ситуації бути самим собою. Практично всі люди так чи інакше змушені грати в театрі життя визначені ролі, надягати маски. Іноді відбувається настільки сильне вживання людини в роль, що ніхто і навіть сама людина не може побачити себе сьогоденням. Природність у поводженні допомагає уникнути цього.

Практично неможливо провести граничну лінію між достоїнством і недоліком. Таким чином, розподіл людських якостей і властивостей на позитивні і негативні досить умовно, про що ми говорили на самому початку. І тільки почуття такту дозволяє людині знайти нерозрізнену грань між їх, крайніми проявами.

Ввічливість. Ввічливість має свої закони, які потрібно знати, а не відкривати всякий раз заново. Кожне покоління не винаходить же заново алфавіт, цифри, закони фізики, математики", - говорив С. Михалков. Ще одне висловлення належить відомому письменнику М. Серван-тесові: "Ніщо не обходиться нам так дешево і не цінується так дорого, як увічливість". Отже, ввічливість має свої закони, формули, що є дуже простими, але їх необхідно знати кожному. Значення ввічливості важко переоцінити. Ввічливість - перше, що відрізняє культурної людини від некультурної, вихованого від невихованого. Ввічливість - поняття, що те саме, що такі поняття, як інтелігентність, порядність. Ввічливість, неможлива без високої духовності, без моральних принципів. Вона облагороджує культуру взаємин людей, має на увазі бажання людини надходити відповідно до високих моральних якостей. Намагаючись бути ввічливим, не варто занадто старатись, інакше ввічливість перетвориться в манірність, не варто поводитися зайво строго. Англійці, наприклад, поводяться підкреслено чемно лише в тих випадках, коли почувають напруженість у відносинах. Вони не стануть припиняти спілкування, просто продовжать його в рамках світського етикету. Це той випадок, коли говорять про "холодну ввічливість" чи про "крижану ввічливість". Зрозуміло, що такі епітети перетворюють поняття ввічливості в прямо протилежне поняття. Таку ввічливість можна назвати також ритуальної, але навряд чи вона має високе моральне значення. Проте, знати і розрізняти два види ввічливості - щиру і ритуальну - необхідно. Любий учинок може бути зроблений чемно, але неввічливо. Наприклад, наказ можна віддати за допомогою різних слів, але у випадку, якщо наказ відданий чемно, його виконають швидше і з великим бажанням. Увічливість обов'язково припускає уміння запам'ятовувати імена, це перше елементарне правило вихованості. Щоб завоювати прихильність чи співрозмовника просто навколишніх людей, найменше, що потрібно зробити - це запам'ятати їхні імена і дати відчути їм власну значимість. Відсутність часу, надмірна зайнятість анітрошки не виправдують людину, що не може запам'ятати ім'я. Адже щоб запам'ятати ім'я у своїй пам'яті, не потрібно додавати великих зусиль, витрачати багато енергії. Відомо, що Франклін Рузвельт, незважаючи на свою завантаженість, знаходив час для того, щоб запам'ятати навіть імена механіків, із якими йому приходи-лося зустрічатися. Незважаючи на те що правила ввічливості для усіх однакові, це ніяким чином не применшує достоїнств індивідуума. Увічливість не робить людини схожим на всіх іншим. Навпаки, підкреслює її індивідуальність. Увічливість народжується в результаті виховання, навчання, однак не варто думати, що для того, щоб стати ввічливою людиною, потрібно просто одержати утворення. Утворена людина, на жаль, далеко не завжди буває ввічливим. Виховання й утворення немаловажні, але ввічливість - це насамперед прояв людського відношення до всіх людей, прояв щирої доброзичливості стосовно всім навколишнім, незалежно від місцезнаходження: будинку, на роботі, у громадських місцях. Можливо дружба, дійсно, "починається з посмішки" і з ввічливості. Отже, ввічливість, щира культура поведінки - це сукупність учинків, зміст і, зовнішній прояв яких відповідають моральним принципам моралі.

Делікатність. М'якість, чуйність, доброзичливість, уміння спілкуватися все це містить у собі поняття "делікатність". Можна бути ввічливою людиною, але неделікатною. Ті, хто володіють цією рідкою якістю не тільки шанобливо відносяться до інших, але і знають почуття міри в поводженні. Делікатність припускає не-нав'язливість, не настирливість при спілкуванні. Щиру делікатність потрібно відрізняти від звичайної байдужості. Так, делікатна людина в потрібних випадках промовчить, не скаже зайвого, але він ніколи не пройде повз лихо, не відмовить у допомозі, у співчутті.

Акуратність. Акуратність - обов'язкова вимога етикету. Це якість людини припускає дотримання порядку і точності в усьому. Акуратна людина ніколи не зробить "брудного" учинку, тому що акуратність виявляється не тільки в зовнішності, але в поводженні. Це не означає, що кожен охайно одягнена людина - вихована людина, але думка про людину може сильно змінитися в гіршу сторону, якщо на ньому будуть нечищені черевики, наприклад,. Акуратність - це органічне сполучення елегантного одягу, гарного складу і красивих учинків людини при обов'язковій відповідності їх його роду діяльності. Вибираючи одяг для роботи, потрібно думати не тільки про зовнішню привабливість, але і про зручність, про те, що в цьому одязі потрібно працювати, а не танцювати, до приклада. Уміння правильне підбирати одяг - це вже половина акуратності, а акуратність у цілому - це прояв поваги до навколишнього.

Послужливість. Відповідно до правил етикету, послуги роблять лише тоді, коли є в них необхідність чи при звертанні із проханням про послугу, тобто надання послуг обмежене визначеними умовами. Подяка за послугу обов'язкова, але останнім часом подяка перетворилася чи ледве не в залежність. Попросивши про послугу, людина почуває, що повинна відплатити за неї, а іноді і боїться звернутися із проханням, не знаючи, як розплатитися потім із людиною. По загальній думці, за послугу потрібно платити послугою, навіть друзям, але не тому, що борги завжди потрібно віддавати, а виходячи з високих моральних цінностей. Не слід дарувати дорогі подарунки з подяки за чи послугу, що ще гірше, пропонувати гроші. Цим можна тільки скривдити людини, тим більше якщо ця людина - близький друг. Точно так само не слід чекати подяк: відкрити двері, допомогти донести важку сумку, показати дорогу - усе це можна зробити просто так. Послугу можна зробити чисто з увічливості, але іноді той, хто робить її, переслідує якусь корисливу мету. Про безкорисливу послугу можна говорити лише в тому випадку, якщо вона виявляється близькій людині. Послуга людині, що вище по посаді, сприймається, звичайно, не просто як увічливість, а як послужливість. Бувають такі випадки, коли послугу виконати неможливо. Що робити в таких випадках? Якщо існують які-небудь причини й обставини, через які надання послуги принизливо, потрібно делікатно відмовити, сказавши відкрито: "У мене немає можливості зробити це" або "Дуже жаль, але я не можу цього зробити". Увічлива відмова набагато краще, ніж невиконана обіцянка.


Фамільярність. "Фамільярність" - слово латинського походження, от НатШапз, що означає "сімейний, близький".

Фамільярність - це безцеремонне поведінки, спрощення всіх моральних норм. Брутальність і грубість - ось, що супроводжує фамільярність. Інколи до фамільярної манери поведінки вдаються, коли бажають звернути на себе увагу, отримати всезагальне визнання, особливо це властиво молодим. Шукаючи популярності, такі люди розмовляють із відомою людиною на "ти" або без поваги відзиваються про людей, розповідають про своє "знайомство" з авторитетами, осуджують інших і завищують власні здібності. Фамільярність це признак дурного тону, це аморально. Невимушене поводити себе можна і потрібно, але при цьому важливо не втратити відчуття міри.

Форс. Форс - якість "щоголів" всіх часів. Під час класового розділу суспільства, в ХУП-ХУШ ст., молоді дворяни дуже гордились своїм дорогим одягом і, звичайно, ж, своїм дворянським званням. Форс і пихатість були майже нормою поведінки. Згідно старим нормам етикету, дворянам не пристало спілкуватись із простолюдинами, слугами, бесідувати потрібно було на іноземній мові, щоби зміст не зрозуміла прислуга. Дворянство як клас давно відійшло з нашого життя, але, нажаль, форс і пихатість остались. Ще і сьогодні існують люди, які полюбляють хвастнути, напустить на себе поважний вигляд. Це, як і фамільярність, своєрідний спосіб самоствердження.

^ Стати авторитетом - цілком природно, але не варто видавати бажане за дійсність, виглядати краще, ніж є насправді. Намагаючись звернути на себе увагу, "форсани" демонструють свій одяг, хваляться новими музикальними дисками, вони розповідають всім про свою нову високу посаду, про свою вищу освіту і т. д. Розказуючи про те, чим вони володіють і чого немає в інших, вони насолоджуються власною значимістю. Форс - це ще і намагання найти впливових людей, щоб потім, при можливості, похвалитися знайомством із ними. Наскільки пусті й аморальні такі особистості, зрозуміло всім культурним людям. Форс як засіб самоствердження не неможливий.

Хамство. Хамство теж не можна віднести до гарних манер. Безсоромність, нахабність, брутальність, хамство - усе це ланки одного ланцюга. Однак нерідко виявляється так, що цих якостей не тільки не соромляться, але навіть хваляться ними. Видно, нахабність не має границь. Усі прекрасно знають симптоми хамства: зухвалість, вульгарні анекдоти, непристойні жарти і такі ж непристойні вчинки. Хам може спокійно розштовхати людей, що стоять у черзі, пасажирів у міському транспорті. Йому нічого не варто образити людину, що знаходиться поруч, на зауваження він не реагує. Хамом стати легко, набагато сутужніше позбутися від хамства.

Святенництво. Святенництво - те ж саме лицемірство, тільки ще більш страшне. Зовні святенництво дуже схоже на доброзвичайність, але це оманне враження. Ханжа виглядає порядною, доброзичливою людиною тільки на перший погляд. Той, хто виставляє напоказ свої чесноти і вважає себе вправі засуджувати вчинки інших із погляду моралі, і є дійсний ханжа. Щирі моральні цінності перетворюються ханжею у вульгарність. Виявляючи своє нетерпиме відношення до пороків, ханжа сам є аморальною людиною, адже святенництво - це і підслуховування, і бажання по-пліткувати, наябедничати, очорнити інших людей. За доброзичливістю ханжи ховається дратівливість, недовіра до навколишнього. Святенництво - це ще і нетерпимість до будь-яких відхилень у поводженні навколишніх. Той, хто поступає не по "правилах", не відповідає "високоморальним" нормам, улюблений предмет обговорення для ханжі. Зі святенництвом необхідно боротися, щоб моральні закони не перетворилися в просту формальність.

Цинізм. Цинізм - слово давньогрецького походження. Кушзтоз - так називалося навчання філософської школи кініків під керівництвом давньогрецького філософа Антисфену. Цинізмом називається презирливе, нігілістичне відношення до культури і загальноприйнятих норм моралі. Іншими словами, сутність цинізму - презирство до всіх і до всього. Найчастіше цинізм з'являється в результаті розчарування в усьому, розладу усередині самої особистості. Захисною реакцією стає відверта наруга над людським достоїнством, заперечення моральних ідеалів. Деякі вважають, що цинізм існує у двох різновидах: практичний і теоретичний. Різниці між ними майже немає, той і інший страшний для суспільства. Якщо практичний цинізм є проявом звичайного хамства, то вплив "теоретичного" цинізму є згубним для суспільства. "Теоретичний" цинізм містить у собі як би пропаганду своїх принципів. "Практичні" же циніки не пропагують, а випливають такому життєвому принципу: "Що природно, те не бридко". Правда, визначення "природного" у них занадто егоїстично. У будь-якому випадку, аморальність циніків очевидна.

Чванство. Чванство - перебільшене представлення про власну персону. Воно те саме, що зарозумілість, форсу, зазнайству. В основі чванства лежить помилкове самолюбство. Усвідомлення власної значимості у чванливих людей приймає виродливі, перекручені форми. Потрібно сказати, що люди, що вважають себе винятковими, навіть видатними, зустрічаються нерідко. Чванливі люди пишаються своєю "престижною роботою", "престижним утворенням", якого досягли вони, як правило, не без допомоги усемогутніх батьків, і т.д. Чванство може бути різного ступеня, часом воно доходить до відвертого свинства. Чванливі люди намагаються представити себе як виключення із правил, хоча насправді не являють собою нічого особливого.

Блазнювання. Корені блазнювання йдуть далеко в історію, у середні століття, коли вперше з'явилася професія блазня. Ця професія користувалася великою популярністю, блазні були при дворі будь-якого короля, пануючи. Відомо, що при Петрові І було не менш сотні артистів, що зобов'язані були потішати придворних. У народі також були популярні Петрушки. Блазнювання, кривляння, властиві блазням, збереглися й у наші дні. Блазнювання виявляється й у "наставлянні рогів" за допомогою пальців, частуванні пирогами з кислою чи гіркою начинкою, підсипанні солі в чай і т.д.. У цих рамках блазнювання цілком припустиме, воно зовсім необразливо. Інша справа - коли, навмисно блазнюючи, людина намагається нанести образу навколишнім. Жарти не повинні бути злими.

^ Почуття гумору. Гумор - невід'ємна частина життя кожної людини. Слово "гумор" англійського походження, воно переводиться як "примха, настрій, вдача". Почуття гумору можна охарактеризувати як здатність зауважувати комічні сторони життя й емоційно реагувати на них. Гумор найчастіше полегшує дозвіл яких-небудь протиріч. Форми, у яких реалізується комізм життєвих ситуацій, різні: жарти, анекдоти, карикатури, пародії. Саме головне, щоб усі були незлобивими, добродушними, життєрадісними. Гумор, на відміну від сарказму й іронії, завжди доброзичливий. Гумористичний сміх - це добрий сміх, що не носить нищівного характеру. Почуття гумору - супутник дотепності, а дотепність - уміння виявляти зв'язки і протиріччя між різними предметами, явищами і т.д. - це особлива форма мислення. У дотепності виявляється нео-рдинарність, індивідуальність людини. Французький філософ Вольтер (сьогодення його ім'я Мари Франсуа Аруз) вважав дотепність мистецтвом "говорити свою думку тільки наполовину, щоб дозволити неї відгадати".

Щоб не виглядати вульгарним, іронізуючи над чимось, потрібно мати високу культуру почуттів і інтелекту. Спроби дурня пожартувати примітивні, вони лише підкреслюють його обмеженість, недолік виховання, низький рівень культури. Спілкування із друзями, як правило, не обходиться без жартів. Добре, якщо це тільки добрі жарти. Гарні, добрі жарти - це весела розвага. Жарт, повинний бути до місця, наповнена змістом, але необразлива. Почуття гумору - це прекрасно, однак варто бути уважнішим й обережнішим. Не слід забувати і про людей, у яких почуття гумору відсутнє.

Додати документ в свій блог або на сайт


Схожі:

Опис темпераментів людей iconІнформація про викладацький склад; інформація для випускників; опис проектів, над якими працює навчальний заклад; опис навчальних предметів, розклад занять

Опис темпераментів людей iconІнформація про викладацький склад; інформація для випускників; опис проектів, над якими працює навчальний заклад; опис навчальних предметів, розклад занять, наявність віртуальної бібліотеки та зручність користування нею
Головного управління освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації
Опис темпераментів людей iconБібліографічний опис документів
Библиографическая запись. Библиографическое описание. Общие требования и правила составления» («Система стандартів з інформації,...
Опис темпераментів людей iconІнформація про викладацький склад; інформація для випускників; опис проектів, над якими працює навчальний заклад; опис навчальних предметів, розклад занять, наявність віртуальної бібліотеки та зручність користування нею
Зручність: зручність елементів управління і меню, переходів, відкривання лінків
Опис темпераментів людей iconБібліографічний опис документів
Б 59 Бібліографічний опис документів відповідно до дсту 1: 2006, запровадженого в дію в Україні 01. 07. 2007 [Текст]: метод реком....
Опис темпераментів людей iconПротокол №9 засідання експертної комісії архівного
Розгляд документів Семенівської сільської ради: описи справ постійного зберігання та з особового складу за 1994-2010рр з передмовами,...
Опис темпераментів людей iconІнформація про викладацький склад; інформація для випускників; опис проектів, над якими працює навчальний заклад; опис навчальних предметів, розклад занять, наявність віртуальної бібліотеки та зручність користування нею
Зручність: зручність елементів управління і меню, переходів, відкривання лінків
Опис темпераментів людей iconНайвідоміші музеї світу лувр (Париж, Франція)
Вибираючи вид колекції, користувач одержує фото експоната, короткий його опис та історію створення. Подано також опис всіх виставок,...
Опис темпераментів людей iconЯк правильно оформити список літератури до наукової роботи? Бібліографічний опис документів здійснюється за : дсту гост 1: 2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання (гост 1-2003, idt)»
Дсту гост 1: 2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання (гост 1-2003, idt)». К. Держстандарт...
Опис темпераментів людей iconТема. Твір опис за картиною К. В. Білокур «Сніданок» у художньому стилі Мета
України К. В. Білокур та її високомистецькими натюрмортами; виховувати любов до природи, краси й багатства рідного караю, формувати...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи