Донецька обласна державна адміністрація Управління освіти та науки Навчально-методичний центр пто в Донецькій області Д. С. Александрова Причини І умови протиправного поводження неповнолітніх (Методичні рекомендації) icon

Донецька обласна державна адміністрація Управління освіти та науки Навчально-методичний центр пто в Донецькій області Д. С. Александрова Причини І умови протиправного поводження неповнолітніх (Методичні рекомендації)




НазваДонецька обласна державна адміністрація Управління освіти та науки Навчально-методичний центр пто в Донецькій області Д. С. Александрова Причини І умови протиправного поводження неповнолітніх (Методичні рекомендації)
Сторінка1/4
Дата конвертації02.12.2012
Розмір0.78 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
  1   2   3   4
1. /методичка.docДонецька обласна державна адміністрація Управління освіти та науки Навчально-методичний центр пто в Донецькій області Д. С. Александрова Причини І умови протиправного поводження неповнолітніх (Методичні рекомендації)


Донецька обласна державна адміністрація

Управління освіти та науки

Навчально-методичний центр ПТО в Донецькій області


Д.С. Александрова


Причини і умови протиправного

поводження неповнолітніх


(Методичні рекомендації)


м. Донецьк 2009 р.


Д.С. Александрова - заступник директора з навчально-виховної роботи

ДПТНЗ «Краматорський центр професійно-технічної освіти»

Причини і умова протиправного поводження неповнолітніх (Методичні рекомендації)

Рецензиты: Шкаєва Н.А. - методист НМЦ ПТО у Донецькій області

Егубченко Н.В. - викладач Краматорського центру професійно-технічної освіти

Відповідальний

за випуск: Козлова С.Е. - методист НМЦ ПТО у Донецькій області


Рекомендовано:

Обласною методичною радою УМЦ ПТО


Протокол № _________ від ________________


Ці методичні рекомендації можна застосовувати педагогічним працівникам при попередженні противоправних діянь неповнолітніх у навчальних закладах професіонально-техничної освіти.


Зміст


1. Введення 4-5

2. Причини і умови протиправного поводження неповнолітніх. 6-16

3. Психологічні особливості неповнолітніх правопорушників 17-28

4. Види правопорушень. 29-34

5. Схема системи профілактики правопорушень у

Краматорському професійному ліцеї. 35-39

6. Розробки позаурочних заходів щодо профілактики

правопорушень. 40-66

7. Список використаної літератури. 67


Введення


Одним із самих актуальних і соціально значимих завдань, які стоять перед нашим суспільством сьогодні, безумовно, є пошук шляхів зниження росту злочинів серед молоді й підвищенння ефективністі їхньої профілактики. Необхідність як найшвидшого рішення цього завдання обумовлена не тільки тим, що в країні продовжує зберігатися досить складна криміногенна обстановка, але, насамперед тим, що в сфери організованої злочинності втягується усе більше й більше неповнолітніх, кримінальними угрупованнями, створеними підлітками, відбуваються небезпечні злочини і число їх неухильно росте. Злочинність молодіє й приймає стійкий рецидивний характер. А така криміналізація молодіжного середовища позбавляє суспільство перспектив установлення у швидкому майбутньому соціальної рівноваги й благополуччя.

Головна роль у вирішенні цієї найгострішої проблеми приділяється педагогіці, хоча, звичайно, вирішити її можна тільки комплексно, із залученням всіх сил суспільства. Однак інтеграція зусиль суспільства може здійснитися лише в рамках науково обґрунтованої, забезпеченої ефективнними технологіями соціально-педагогічної системи перевиховання особистості неповнолітнього за допомогою послідовних педагогічних і виховно-профілактичних впливів, що забезпечують формування особистості із твердими й правильними життєвими установками.

Необхідно вивчити причини, джерела, що обумовлюють правопорушення, і на цій основі побудувати таку систему профілактичної діяльності, що забезпечила б поступове скорочення злочинності. Важливим напрямком у системі попередження злочинності є комплексна розробка проблеми ранньої профілактики правопорушень неповнолітніх. Попередити правопорушення неповнолітніх можна, якщо до профілактичної роботи залучити родину, найближче оточення.

Найбільш істотною причиною правопорушень неповнолітніх є недоліки в їхньому моральному вихованні. Отже, попередження правопорушень неповнолітніх лежить, насамперед у педагогізацїї різних сфер морального впливу в процесі виховання дітей і підлітків.


Причини та умови протиправної поведінки неповнолітніх


Злочинність неповнолітніх, будучи обумовлена загальними причинами злочинності в нашій країні, має свої особливості. Вони пов'язані з віковими, психологічними, статевими та іншими особливостями особистості неповнолітніх правопорушників і механізмом протиправної поведінки; з обставинами, що сприяють здійсненню правопорушень неповнолітніми; з динамікою, структурою злочинності та правопорушень неповнолітніми; демографічними і багатьма іншими чинниками, які відносяться до різних соціально-економічних і морально-психологічних сфер суспільного життя.

Практика боротьби із злочинністю показує, що загальна закономірність послідовного скорочення злочинності, у тому числі і серед неповнолітніх, реалізується в сучасних умовах вельми нерівномірно. Це позначається на динаміці і структурі злочинності, яка може відбивати істотні зміни темпів зниження злочинності в різні періоди, тимчасову стабілізацію її рівня і, навіть, окремі "спалахи" локального характеру в деяких зонах і територіальних регіонах. На думку групи кримінологів, поточні цілі системи попередження злочинності в розрізі регіональних і інших характеристик можуть диференціюватися в порівняно широкому діапазоні: від стабілізації рівня злочинів окремих видів і деякого їх зниження до істотного зниження.

Загальними об'єктами дії попередження спеціально-кримінології правопорушень неповнолітніх є: криміногенні чинники, що негативно впливають на етичне формування особистості правопорушників; різні конфліктні ситуації; зовнішні умови і обставини, що об'єктивно сприяють здійсненню злочинів і настанню злочинного результату. Як безпосередній об'єкт соціального контролю у сфері профілактики злочинів виступає особистість учнів-правопорушників як носіїв різних суспільних зв'язків, відносин і явищ, що мають криміногенну значущість. До них, перш за все, слід віднести: дітей і підлітків, які самовільно залишили навчання, ніде не працюють і ведуть антигромадський спосіб життя; важковиховуваних і неуспішних учнів, що систематично порушують режим і правила суспільної поведінки; неповнолітніх, умовно направлених або тих, що повернулися із спецшкіл і спец профтехучилищ; підлітків, що повернулися з місць ув’язнення, осуджених судами до заходів покарання, не пов'язаних з позбавленням волі, а також умовно осуджених і переданих на перевиховання громадськості; осуджених учнів, відносно яких судами застосовано відстрочення виконання вироку; бездоглядних підлітків з числа учнів, що вчинили правопорушення і перебувають на обліку в інспекціях у справах неповнолітніх.

У процесі здійснення профілактичних заходів, суб'єкти цієї діяльності адресують конкретні вимоги об'єктам соціального контролю, використовуючи систему методів і засобів дії на особу правопорушника. Ефективність їх значною мірою обумовлюється всебічним знанням самого об'єкту профілактики, особливостей різних груп і контингентів неповнолітніх правопорушників з числа учнів, їх морально-психологічних властивостей, соціального середовища і найближчого побутового оточення. Це має першорядне значення для правильного визначення організаційних форм профілактичної виховної роботи.

Як відомо, злочин є наслідком складної взаємодії особистості з середовищем. Кримінологи справедливо акцентують свою увагу на вирішальній ролі соціального середовища у формуванні протиправної і злочинної поведінки. При цьому, характер причинно - наслідкових зв'язків визначається багатозначною причинністю, що полягає в діалектичній взаємодії багатьох чинників (обставин), які зумовили злочин, сприяли, супроводили, полегшували або перешкоджали його настанню. Знаходячись в різних формах взаємозв'язку, вказані чинники, за характером дії, спрямованості і значущості виконують не однакову роль. Важливо відзначити, що у міру видалення від найближчих причин, що детермінують злочинне діяння, сила причинного зв'язку послідовно слабшає і за наявності багатьох проміжних ланок може практично не надавати криміногенної дії. Ця властивість лежить в основі вибору оптимального рішення по вичлененню з безлічі причин і умов здійснення учнями найістотніших і значущіших злочинів, що мають чітко виражену спрямованість і виступають об'єктом профілактичної дії.

Результати проведених конкретно-соціологічних досліджень дають підставу стверджувати, що злочинні прояви серед учнів на сьогоднішній день пов'язані з несприятливими умовами морального формування особистості неповнолітніх правопорушників, виступаючими основною причиною виникнення антигромадських поглядів; з недоліками в моральному і трудовому вихованні учнів і поганій організації їх дозвілля; помилками та упущеннями в діяльності державних органів, учбових колективів і суспільних організацій в боротьбі з дитячою бездоглядністю і правопорушеннями.

Вельми чітко простежується в генезисі злочинної поведінки негативна значущість таких ознак, що характеризують особистість, як низький культурний і освітній рівень учнів - правопорушників. Результати досліджень указують на деяке підвищення за останні роки загального освітнього рівня у підлітків-правопорушників, що обумовлюється введенням в нашій країні загальної середньої освіти. В той же час, все ж таки помітне стійке відставання в освітньому і культурному рівні правопорушників від своїх однолітків. Невідповідність освітніх і культурних рівнів віку, що звичайно пов'язане з небажанням вчитися, обумовлює нерозвиненість інтересів і утиліту потреб учнів. Положення погіршується ще і тим, що неповнолітні правопорушники звичайно з недовір'ям сприймають інформацію виховного характеру, що витікає від офіційних осіб і колективів, нерідко трактують її помилково, прагнучи знайти в ній лише те, що в якійсь мірі може виправдати їх поведінку та укріпити статус в неформальних групах мікро оточення. Поступово відриваючись від учбового колективу, такі учні шукають заняття поза школою, в колі випадкових вуличних знайомих і порівняно легко попадають під згубний вплив антигромадських елементів. "Шкідливий вплив мікро середовища, - пише болгарський психолог В.Момов, - часто виявляється сильнішим в порівнянні з дальшим і опосередкованим впливом макросередовища. Саме це - одне із слабких місць соціалізації людини на сучасному етапі розвитку суспільства. Слід погодитися з Л.М. Зюбіним, який вважає, що через особливості спілкування і орієнтації важковиховуваних підлітків особисті зв'язки і неформальні групи необхідно усунути, присікти або нейтралізувати джерела шкідливого впливу і чинники, що сприяють несприятливому формуванню особистості учня. Оскільки серед учнів, що вчинили злочини і інші правопорушення, більшість складають важковиховувані і неуспішні підлітки, педагогічним колективам і суспільним організаціям навчальних закладів слід більше уваги приділяти цьому контингенту учнів.

З такими підлітками необхідно систематично проводити цілеспрямовану індивідуально-профілактичну роботу, залучати їх до суспільного життя навчальних колективів, спортивної та іншої позакласної роботи», укріплювати зв'язок з батьками і суспільними організаціями за місцем мешкання учнів і проведення ними дозвілля.

На справедливу думку багатьох педагогів і психологів, діти в сім'ї виступають не тільки як об'єкт, але і як суб'єкт виховання. Вони в порядку зворотного зв'язку надають виховну дію на батьків, дисциплінують сферу побутових відносин, стимулюють репродукційні форми діяльності, які переважно пов'язані з сім'єю як первинним осередком суспільного виховання.

Величезні потенційні і стимулюючі можливості сімейного виховання використовуються ще обмежено. Вельми чітко в генезисі злочинної поведінки простежується криміногенна значущість недоліків, упущень сімейного виховання і такі чинники, як розпад сім'ї, втрата підлітком одного або двох батьків, якщо це не компенсується своєчасною допомогою в суспільному вихованні.

Разом з негативним впливом вказаних обставин звертають на себе увагу недоліки і упущення виховання в повних неблагополучних сім'ях, виступають першопричиною протиправної поведінки та посідають помітне місце в генезисі правопорушень серед учнів. Найзгубніший вплив на підлітків робить конфліктна атмосфера таких сімей, які відношенням і поведінкою прищеплюють їм грубість, жорстокість, неповагу до норм поведінки та інші негативні якості. Н.І.Вєтров, спеціально вивчивши це питання, небезпідставно вказує, що «все це не тільки утруднює виховання в подібних сім'ях, але й послаблює, а то і повністю нейтралізує вплив школи, училища, робочих колективів». Також спостерігається й інша тенденція. Велика частина правопорушників проживає в повних, зовні благополучних сім'ях, багатодітних сім'ї з одним, рідше двома підлітками-учнями. Батьки, проте, проявляють невміння, а часом і небажання виховувати своїх дітей.

За дослідженнями Вєтрова Н.І., в переважній більшості сімей між подружжям не було згоди в методах виховання дітей і вживаних заходах дії. Все це призводило до бездоглядності підлітків, особливо вечірньої пори, породжувало у них відчуття безвідповідальності за свої дії.

Криміногенна значущість вказаних недоліків та упущень, що виступають як несприятливі умови формування підлітків-правопорушників з числа учнів, повинна враховуватися при вивченні їх особистості та здійсненні на цій основі цілеспрямованих заходів профілактики.

У порядку ранньої профілактики, слід всебічно активізувати діяльність університетів педагогічних знань, батьківських лекторіїв, батьківських комітетів при навчальних закладах, комісій сприяння сім'ї і школі на підприємствах, посилити соціальний контроль суспільних організацій і трудових колективів за вихованням дітей в сім'ї. Важливо підвищити відповідальність батьків за виконання своїх обов'язків: піклуватися про виховання дітей, готувати їх до суспільно корисної праці, ростити гідними членами суспільства. В роботі з неблагополучними сім'ями та особами, що ухиляються від виховання своїх дітей, ширше застосовувати заходи суспільної та правової дії, аж до позбавлення їх батьківських прав.

Для посилення ефективності спеціальних заходів попередження правопорушень серед учнів необхідно, перш за все, поліпшити роботу комісій у справах неповнолітніх, органів опіки і опікування, суспільних пунктів правоохорони та інших, спеціалізованих на рівні малих груп мікро середовища. Задовольняючи природні потреби підлітків в спілкуванні і спільному проведенні часу з однолітками і друзями, такі неформальні групи в той же час здійснюють неофіційний контроль за поведінкою своїх членів і певною мірою впливають на вибір ними соціальних ролей, ціннісних орієнтації і в цілому на процес адаптації особистості.

Зростання ролі малих неформальних груп багато дослідників пояснюють зміною способів спілкування, екстенсивним характером особистих контактів, що становлять невід'ємну частину повсякденного побуту і широко поширених в різних групах населення, особливо серед неповнолітніх і молоді. Викладене, проте, не суперечить положенням кримінології про негативний вплив малих асоціальних (злочинних) груп на формування особистості правопорушників, особливо з числа неповнолітніх і молоді. Важливо при цьому враховувати, що злочинні групування, що виникають на ґрунті неформальних зв'язків і відносин, в умовах нашого суспільства не є якою-небудь соціальною спільністю, що входить в інші структурні або соціальні утворення. Злочинна діяльність членів таких груп приводить їх до вимушеної ізоляції, зустрічає протидію з боку суспільства, що в свою чергу полегшує дії по їх виявленню, роз'єднуванню і ліквідації.

Інші точки зору висловлювалися ще в 70-го роки Букіним В.Р., який наприклад, зазначає, що неформальні малі групи в сучасних умовах стають організуючими і регулюючими чинниками суспільних психологічних процесів. На думку відомого американського соціолога Теодора Міллза, вивчення і пізнання соціальної мікроструктури малих груп є найважливішим «джерелом шляхів висновків про соціальні системи взагалі». З таким трактуванням ролі мікро соціальних утворень не можна згодитися, оскільки малі, групи в даному випадку розглядаються ізольовані, у відриві від мікроструктури суспільства, що приводить до суб'єктивного невиправдано перебільшеного значення психологічних чинників міжособистісного спілкування. Не слід забувати, що вказані групи як такі не створюють соціальних норм і не визначають характер суспільних відносин.

Вивчення структури груп і характеру внутрішньо групових зв'язків показало що більшість їх виникло на ґрунті прагнення підлітків та юнаків до взаємного спілкування за місцем мешкання в цілях сумісного проведення дозвілля, особливо вечірньої пори. Склад цих груп і соціальні зв'язки між учасниками спочатку не відрізнялися стійкістю: підлітки без певних занять групувалися для розважального проведення часу. Надалі під впливом найактивніших і старших за віком учасників, що взяли на себе роль лідерів і відрізнялися стійкішою антигромадською спрямованістю, вказані змішані групи, не з'єднані спільністю шкільних, виробничих або інших інтересів, міняли свою спрямованість і перетворювалися на злочинні співтовариства.

Разом з поліпшенням роботи із швидкого та повного розкриття вже скоєних злочинів необхідно всемірно активізувати діяльність комісій у справах неповнолітніх, спеціалізованих підрозділів і служб органів внутрішніх справ по своєчасному попередженню злочинів, що замишляються і готуються, невідкладному припиненню вже початих, триваючих і продовжуваних злочинів, а також виявленню і роз'єднуванню злочинних груп підлітків особливо на ранніх стадіях протиправної діяльності.

Важлива роль в генезисі злочинної поведінки належить зовнішнім умовам, що полегшують здійснення злочину, а також конкретно життєвій ситуації. Остання є сукупністю обставин життя конкретної особистості, що сприяють виникненню у неї за певних умов рішучості вчинити злочин. Володіючи різною протяжністю в часі і просторі, життєві ситуації характеризуються й іншими властивостями, серед яких, перш за все, слід вказати на їх повторюваність, взаємозв'язок з соціальним середовищем і вплив на учасників ситуативної взаємодії. Досліджуючи взаємозв'язок різних обставин, що детермінують злочин, Б.С.Волков дійшов висновку, що їх роль в генезисі злочинної поведінки різна. "В одних випадках, - указує він, - причина антигромадської поведінки корениться у злочинці, в умовах його несприятливого виховання і формування, в інших - вона корениться в обставинах безпосередньої ситуації, в якій був вчинений злочин". Проте, роль її можна правильно зрозуміти тільки в поєднанні з індивідуальними властивостями, віковими, психологічними і іншими особливостями особистості правопорушника.

Стосовно неповнолітніх правопорушників з числа учнів особливо слід виділити конфліктні ситуації, що представляють різновид життєвих ситуацій, при яких відбувається зіткнення інтересів і потреб взаємодіючих сторін. Вони істотно розрізняються за ступенем напруженості і можуть виникати як в результаті навмисних дій навчальної взаємодії, так і незалежно від них, під впливом звичних причин, соціальних чинників або ж збігу обставин.

Неважко помітити, що криміногенна значущість їх різна. В першому випадку напруженість і "провокуючий" вплив конфліктної ситуації виступають найчіткіше, оскільки вона складається унаслідок цілеспрямованих діянь правопорушників, що проявили рішучість вчинити злочин. Зусилля суб'єктів профілактики в таких випадках перш за все повинні бути направлені на якнайповніше виявлення і невідкладне усунення сукупності обставин, що обумовлюють конфліктну ситуацію або сприяючих її розвитку.

Впливаючи на особистість і "пропонуючи" їй найприйнятніші варіанти поведінки, конфліктна ситуація вимагає ухвалення конкретних рішень. Проте вони не є лише відповідною механічною реакцією на дію зовнішнього середовища у формі конфліктної ситуації, яка усвідомлюється особистістю з урахуванням наявної інформації, накопиченого життєвого досвіду і системи особистих властивостей індивіда. Звідси витікає, що ухвалення рішення і вибір протиправного варіанту поведінки носять, актуалізований характер і залежать як від об'єктивних чинників, взаємозв'язаних з конфліктною ситуацією, так і від суб'єктивних обставин, що відносяться до особистих властивостей учня-правопорушника. До них, перш за все, слід віднести мотив як внутрішню усвідомлену спонуку до дії, інтереси, ціннісні орієнтації і спрямованість дій суб'єктів ситуативної взаємодії.

Оскільки конфліктні ситуації передують здійсненню злочину, спрямованість заходів профілактики визначається не тільки об'єктивним змістом ситуації, але і суб'єктивним сприйняттям її учасниками ситуативної взаємодії. В тих випадках, коли конфліктні ситуації через різні причини не піддаються усуненню, небажаній поведінці можна запобігти шляхом цілеспрямованої профілактичної дії на учасників і посилення соціального контролю за правомірністю їх дій. Розглядаючи соціальний контроль як наукову категорію, що фіксує особливі аспекти організаторської, регулятивної і управлінської діяльності суспільства, К.Є. Ігошев небезпідставно вказує, що "засвоєння і особисте ухвалення індивідом норм і вимог соціального контролю - необхідні умови формування системи самоконтролю і саморегуляції, що забезпечує моральну спроможність і правомірність поведінки індивіда в різного роду конфліктних ситуаціях.

Як свідчить практика, такий контроль звичайно здійснюється опосередкованим шляхом через сім'ю, навчальний колектив та інші соціальні утворення. Він покликаний нейтралізувати криміногенний вплив ситуації на особистість, перервати формування протиправної поведінки і, зрештою, привести до зміни життєвих установок і орієнтації правопорушника. На справедливу думку В. Момова, формування системи морального саморегулювання у підлітків припускає таку організацію їх діяльності і поведінки, при якій зовнішній контроль з боку батьків і педагогів все більше поступається місцем внутрішнім моральним зразкам.

У всій решті випадків, коли виникла ситуація по суті не є конфліктною, а лише представляється такою в свідомості правопорушників, унаслідок недостатнього життєвого досвіду, спотвореного сприйняття відомих їм фактів, переоцінки своїх можливостей або недостатньої обізнаності учнів про особливості ситуації, що склалася, зусилля суб'єктів профілактичної дії перш за все повинні бути направлені на те, щоб допомогти учасникам ситуативної взаємодії правильно і об'єктивно оцінити виниклу обстановку і з урахуванням цього вибрати самий оптимальний і правомірний варіант поведінки.

Дослідження вчених психологів і педагогів переконливо показали, що з віком у підлітків, що вчаться, підвищується відчуття моральної відповідальності за свої вчинки, формується уміння володіти собою, правильно оцінювати власні дії. Проте розвиненість всіх цих якостей, рівень мислення ще не досягають зрілості, властивої дорослим. На відміну від працюючих, учні безпосередньо ще не беруть участі у виробничій діяльності. Основним напрямом їх діяльності є навчальний процес, підготовка до суспільно корисної праці. Виховання молоді, що вчиться, здійснюється, перш за все, в процесі навчання, що складає основу всієї виховної роботи.

Великий вплив на поведінку учнів надає те, що вони бідні життєвим досвідом, їх емоційно-вольова сфера обмежена, позначаються підвищена неврівноваженість, неадекватність самооцінок, недостатнє уміння контролювати свої вчинки, схильність до наслідування, підвищена навіюваність. Їх погляди нерідко складаються під стихійним впливом мікро середовища, або реальна дійсність сприймається ними декларативно, що утрудняє соціальну адаптацію, вироблення активної життєвої позиції особистості.

Поведінка таких підлітків багато в чому залежить від складності обстановки, від уміння розібратися у виниклій ситуації і знайти найправильніше рішення. За нормальних сприятливих умов розумова діяльність учнів профтехучилищ забезпечує належний контроль за своїми діями, і проблеми вирішуються в рамках правомірної поведінки. В складних екстремальних обставинах багато хто з них розгублюється, не завжди може об'єктивно оцінити незвичайні умови конфліктної ситуації і знайти правильний вихід.

Важливе профілактичне значення має своєчасне виявлення і усунення різних несприятливих обставин, які утруднюють вибірковість поведінки і можуть привести до втрати підлітком самоконтролю. До них, перш за все, слід віднести загальну перевтому, тривалу моральну напругу, сильне душевне хвилювання, стреси тощо. Встановлено, що при ослабленні самоконтролю одні поводяться стереотипно, інші, навпаки, діють імпульсно під впливом неусвідомлених спонук, а треті піддаються впливу, слідуючи вказівкам будь-якої особи.

На вказані особливості злочинних діянь неповнолітніх звертали увагу багато дослідників. К.Є. Ігошев встановив, що серед молоді найбільшу питому вагу (54,5%) займають нечітко усвідомлені мотиви, які правопорушники не можуть точно визначити, та наслідування інших осіб. За даними Н.І. Вєтрова, 36,7% обстежуваних неповнолітніх вчинили антигромадські діяння з наслідувальних і нечітко усвідомлених мотивів.

Наведені результати досліджень носять стійкий характер і дають підставу стверджувати, що однією з особливостей мотиваційної сторони багатьох злочинів, вчинених учнями, є неумисний характер дій неповнолітніх, коли правопорушник імпульсно, під впливом обстановки, що склалася, або ж бездумно наслідує приклад інших осіб. Зазначені особливості приховують великі можливості в попередженні вказаних діянь, полегшують дії правоохоронних органів, суспільних формувань та інших спеціалізованих і неспеціалізованих суб'єктів з виявлення і усунення причин і умов здійснення учнями правопорушень, виступаючих як об'єкт профілактичної дії.

Невиконання загальних вимог, постійне порушення дисципліни, порядку під час навчальних занять та на перерві, конфліктність по відношенню до педагогів, однолітків, наявність егоїстичної спрямованості особистості або її крайньої нестійкості, аномальних потреб і аномального способу задоволення природних для всіх дітей потреб, нездатність до самовиховання без зовнішньої дії, наявність виправдувальних мотивів поведінки, протидія виховному впливу стає для такого підлітка нормою поведінки, тому виховна робота з ним дуже трудомістка.

  1   2   3   4



Схожі:

Донецька обласна державна адміністрація Управління освіти та науки Навчально-методичний центр пто в Донецькій області Д. С. Александрова Причини І умови протиправного поводження неповнолітніх (Методичні рекомендації) iconУкраїна донецька обласна державна адміністрація управління освіти І науки
Управління освіти і науки Донецької області, Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, Європейський університет...
Донецька обласна державна адміністрація Управління освіти та науки Навчально-методичний центр пто в Донецькій області Д. С. Александрова Причини І умови протиправного поводження неповнолітніх (Методичні рекомендації) iconДонецька обласна державна адміністрація управління освіти І науки

Донецька обласна державна адміністрація Управління освіти та науки Навчально-методичний центр пто в Донецькій області Д. С. Александрова Причини І умови протиправного поводження неповнолітніх (Методичні рекомендації) iconДонецька обласна державна адміністрація управління освіти І науки

Донецька обласна державна адміністрація Управління освіти та науки Навчально-методичний центр пто в Донецькій області Д. С. Александрова Причини І умови протиправного поводження неповнолітніх (Методичні рекомендації) iconДонецька обласна державна адміністрація управління освіти І науки

Донецька обласна державна адміністрація Управління освіти та науки Навчально-методичний центр пто в Донецькій області Д. С. Александрова Причини І умови протиправного поводження неповнолітніх (Методичні рекомендації) iconДонецька обласна державна адміністрація управління освіти І науки

Донецька обласна державна адміністрація Управління освіти та науки Навчально-методичний центр пто в Донецькій області Д. С. Александрова Причини І умови протиправного поводження неповнолітніх (Методичні рекомендації) iconДонецька обласна державна адміністрація управління освіти І науки

Донецька обласна державна адміністрація Управління освіти та науки Навчально-методичний центр пто в Донецькій області Д. С. Александрова Причини І умови протиправного поводження неповнолітніх (Методичні рекомендації) iconУкраїна донецька обласна державна адміністрація управління освіти І науки

Донецька обласна державна адміністрація Управління освіти та науки Навчально-методичний центр пто в Донецькій області Д. С. Александрова Причини І умови протиправного поводження неповнолітніх (Методичні рекомендації) iconУкраїна донецька обласна державна адміністрація управління освіти І науки
«Про участь у ХVІ всеукраїнському конкурсі «Учитель року» в Донецькій області в 2010-2011 навчальному році проводиться ХVІ всеукраїнський...
Донецька обласна державна адміністрація Управління освіти та науки Навчально-методичний центр пто в Донецькій області Д. С. Александрова Причини І умови протиправного поводження неповнолітніх (Методичні рекомендації) iconУкраїна донецька обласна державна адміністрація управління освіти І науки
«Україна-Європа-Світ-2011», повідомляємо, що з 1 до 6 лютого 2011 року в рамках проекту відбудеться Х всеукраїнський чемпіонат з...
Донецька обласна державна адміністрація Управління освіти та науки Навчально-методичний центр пто в Донецькій області Д. С. Александрова Причини І умови протиправного поводження неповнолітніх (Методичні рекомендації) iconУкраїна донецька обласна державна адміністрація управління освіти І науки
...
Донецька обласна державна адміністрація Управління освіти та науки Навчально-методичний центр пто в Донецькій області Д. С. Александрова Причини І умови протиправного поводження неповнолітніх (Методичні рекомендації) iconХмельницька обласна державна адміністрація управління освіти І науки
Надсилаємо інструктивно-методичні рекомендації Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України «Про організацію фізкультурно-оздоровчої...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи