Розробка виховного заходу з національного виховання На тему «свято української пісні» icon

Розробка виховного заходу з національного виховання На тему «свято української пісні»

Реклама:



Скачати 165.17 Kb.
НазваРозробка виховного заходу з національного виховання На тему «свято української пісні»
Дата конвертації02.12.2012
Розмір165.17 Kb.
ТипДокументи
джерело
1. /Свято укр. п_сн_.docРозробка виховного заходу з національного виховання На тему «свято української пісні»



Розробка виховного заходу з національного виховання

На тему «СВЯТО УКРАЇНСЬКОЇ ПІСНІ»


Розробила викладач Калугіна О.М.

СВЯТО УКРАЇНСЬКОЇ ПІСНІ


У залі звучить українська мелодія. На сцені портрет Т.Г. Шевченка і слова:

«Наша дума,

наша пісня не вмре,

не загине…»


Вступне слово викладача української мови та літератури:


- Добрий день, шановні друзі! Ми раді вітати вас у нашому залі, де сьогодні відбудеться Свято української народної пісні, бо наш народ – найпісенніший у світі! Народна мудрість говорить:


«Без мови – немає народу,

а без пісні – немає душі…»


- То ж давайте віддамо шану нашим традиціям, звичаям, послухаємо вірші,

прислів’я, приказки, помилуємося українським таночкам, але пісня на нашому

Святі буде посідати головне місце!

І хай збудуться слова Великого Кобзаря:


«Наша дума, наша пісня не вмре, не загине…

Ось де, люди, наша слава, слава України!»


І ведуча: Я – українка… і пишаюсь,

Що я належу нації своїй!

Й повірте, я ніколи не стидаюсь

Народу пам’яті вклонитися святій!

(кланяється)


ІІ ведуча: Я українка!

Нехай ніхто себе не потіша,

Що зраджу я сім’ю свою і мову.

Я – українка! І моя душа

Піснями розливається довкола!


І ведуча: Народна пісня! Зоряно й незгасно

Горить в моєму серці, як зоря!

Вона зі мною поруч повсякчасно,

Як слово вічного Шевченка – Кобзаря!

(показують на портрет)


ІІ ведуча: Вона – любов, вона – печаль і втіха!

Для нашої душі – вода жива!

Вона тебе обереже від лиха

Від бруду твоє серце омива!


(Підходять інші дівчата в українських костюмах, стають напівіколом)


Ми без пісень безкрилими були б

Каліками тинялися б по світу!

Нас би вогонь пожадливо палив

І пилюгою б засипав нас вітер!


Тому готові крізь вогонь і воду

Пройти ми й душу випалить дотла,

Лише б народна пісня не вмирала

Щоб в молодих серцях вона жила!


Викладач: - А чи знаєте ви, що наш народ – найпісенніший у світі?


І ведуча: - Ну звичайно! І це - не випадково! Існує легенда, що Бог,

створивши різні народи і роздавши їм різноманітні таланти, не

помітив україночку, яка скромно причаїлася у куточку.

«Що ж ти, дівчино, мовчиш? Не просиш ні краси, ні мудрості,

ні багатства? Я ж роздав уже всі свої дари…» - здивувався він.

Потім Бог подума і сказав: «А нагороджу я тебе найціннішим

даром – піснею!»

ІІ ведуча: - З тих пір наша Україна і славиться піснями!

«Українська пісня – це бездонна душа українського народу, це – його слава!» - сказав Олександр Довженко.


І ведуча: «Пісні для України – все: і поезія, й історія, і батьківська могила! Покажіть мені народ, у якого було б більше пісень? Україна дзвенить ними!» - підкреслювавв російський письменник Микола Гоголь.

«Здається, кожна гілка дерева на Україні має свого поета і кожна стеблина трави… відлунюється піснею…», - писала американська письменниця Тальві.


ІІ ведуча: Так, мабуть, немає жодного митця у світовій культурі, який би залишився б байдужим до нашої пісні!


І ведуча: А Фрідріх Шіллер радив: «Де співають, там охоче лишайтеся жити, бо лихі люди – НЕ МАЮТЬ ПІСЕНЬ!»


Пісня «Повіяв вітер степовий…»

Повіяв вітер степовий

Трава вся похилилась.

Впав в бою козак молодий – двічі

Дівчина зажурилась…»


ІІ ведуча: - Так давайте сьогодні доторкнемося до глибин народної духовності!

- Згадаємо наші звичаї, обереги, поспіваємо пісень, та й потанцюємо, бо яка ж пісня обходиться без запального українського танцю, без ігор різних та сміху?!


І ведуча: - Постривайте хвилинку! А чи всі у нашому залі знають, що таке Берегиня, обереги? Якщо ні – ми нагадаємо!


ІІ ведуча: Берегиня, обереги – це наші давні і добрі символи, їхнє коріння сягає в глибоку давнину. В них закладена мудрість народна. Це все те, що оберігає нас від лиха, зла, хвороб.


ІІ ведуча: Берегинею є наша оселя, а все, що у ній – піч, де пекли хліб, пікна діжа, рушники, криниця біля двору, калина з червоними ягідками та верба біля річки – все це наші обереги.

Люди дуже любили свою хату-Берегиню, прикрашали її рушниками, заквітчували квітами, оспівували у віршах.


Вірш «Біла хата моя» В. Симоненка


Ти стоїш, небагата й непишна,

Виглядаючи з саду в луг,

Рясний цвіт обтрусили вишні

На солом’яний твій капелюх.

Ти приймала і щастя, і лихо,

Поважала мій труд і піт,

Із-під сірої теплої стріхи

Ти дивилась жадібно в світ.

Відчиняла ти лагідно двері

Для нового життя і добра.

Друзів кликала до вечері,

Рідна хата моя стара!

То ж сьогодні і в тебе свято!

В шибках вогники голубі.

Переходячи в нову хату,

Говорю я: «СПАСИБІ ТОБІ»!


Народна пісня «Хата, моя біла хата»


І ведуча: А зараз давайте уявимо картину, як господиня хати разом з дітьми прибирають свою оселю, готуючись до вечорниць.


С Ц Е Н К А


(На сцені – декорації української оселі)


Мати: - Гей, діти, де ви де? Йдіть-но сюди!

Доньки: - Ми тут, мамо! Тут!

Мати: - Давайте швиденько прибирайте хату, бо скоро вечір!

Син: (потягуючись ліниво) – Ну, той що?

Мати: - Як це що? Сьогодні ж вечорниці у нас збираються! Ти що, забув?

Доньки - Так що нам робити, мамо? Чим допомогти?

Син: - А мені - чим?

Мати: - Ти, синку, приймись за піч: принести дрова, розведи вогонь та поскладай на місце рогачі, кочерги. Чому вони й досі порозкидані?

Син: - Добре! Зараз зроблю (пішов і все виконує).

Мати - А ви, донечки, будете мені допомагати хату прикрашати. Спочатку

попрасуйте рушники та повісьте над образами, над портретами

наших дідуся й бабусі. Та над дверима не забудьте!

Наталка: - А над дверима хоч навіщо?

Мати: - А як же, Наталочко. Рушники – це ж наші обереги. Вони

охороняють нашу оселю від лиха, хвороб, злих людей і «дурного . ока».

Марія: - А також - від домовика! Я його сама бачила!

Наталка: - Ой! Хоч не бреши!

Марія: - Бачила, бачила!

Мати: - Не сваріться, діти, краще беріться до роботи! Над своїми батьками

я сама рушничок повішу.

(Бере у дівчат рушники).

Наталка: - Вишивала бабуся його молодою,

Тягнула голкою радість і біль.

І вплітався рушник цей в щербатую долю,

А на ньому - хліб-сіль.

(Приносить хліб-сіль на стіл, різний посуд)


Звучить «Пісня про рушник» А. Малишка


Рідна мати моя, ти ночей не доспала,

І водила мене у поля край села.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя (на долю) дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,

І зелені луги, й солов’їні гаї,

І твоя незрадлива, материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші (блакитні) твої.

Я візьму той рушник, простелю наче долю

В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров…

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, і вірна любов!


І ведуча: - Рушник на стіні… Давній наш звичай. Не було, здається, жодної на України оселі, котрої не прикрашали б рушники. «Хата без рушників – що родина без дітей», - казали в народі.


ІІ ведуча: - Він був обличчям оселі і господині. З рушником, як і хлібом, зустрічали гостей, його вишивали для молодих на весілля і для новонародженої дитини, з ним проводжали в далеку дорогу батька й сина, проводжали людину в останню путь.


Син: - Мамо, а чому ви не познімаєте хоч ці старі портрети. В інших хатах цього давно вже немає – познімали!

Мати: - Ото й погано, сину! Забувають люди своє коріння, свій рід! А це – великий гріх. Ось послухайте, діти, таку повчальну легенду.

(Сідають за стіл, мати їх обнімає і всі задумливо слухають її

розповідь).


Легенда


- Давно це було. Жила сім’я з трьох поколінь. От якось батько й наказує синові:

- Приготуйте візка – бабусю повеземо.

Повставали рано – до схід сонця, винесли бабусю. Посадили на візок і повезли за село.

- Куди ми її веземо, тату? – спитав син.

- До старого шахтного обвалу, бо яка від старої користь – тільки їсть, а робити вже нічого не може!

Приїхали до глибокої ями і батько тихо пустив возика разом із бабусею вниз.

- Що ви наробили, тату? – закричав син. - Навіщо ж ви возика викинули? А коли прийде Ваш час, на чому ж я Вас повезу?

Почув це батько і наче прокинувся. Гірко заплакав і поліз до

ями - матір витягати.


Марія: - Невже це правда, мамо?

Мати: - Не знаю, Марійко, може й правда. Одне знаю – треба шанувати своїх батьків, дідів, прадідів, пам’ятати їх!

Наталка: - Я зрозуміла. Ця картка (показує на старе фото на стіні) – теж наш обегір, так мамо?

Мати: - Так діти… Ой!!! (підхоплюється). – Щось ми забарилися, розговорилися, а в мене – піч не прибрана, не підбілена! А нам

ще вареники ліпити!

Марія: - Зараз я, мамо, борошна принесу!

Наталка: - А я – сиру до вареників, та й картоплі треба начистити. – Іване, принеси!

Син: - Зараз! Уже біжу!

(Дівчата чистять картоплю, мати місить тісто).


І ведуча: ( про піч) - До речі, піч в українській хаті мала особливе значення – на ній не лише пекли хліб, весільний коровай, різні коржики, гречаники, шишки, готували страву…


ІІ ведуча - Вона створювала особливе родинне тепло – мирила тих, хто посварився, була притулком для дітей.


І ведуча: - «Яка піч – така й господиня», - говорили в народі. Тому дуже часто піч не тільки білили, а й розмальовували візерунками.


Мати: - Ну от, а тепер можна й за вареники братися!

Доньки: - Ні, це вже без нас!!! Ми підемо чепуритися! І дівчат на вечорниці кликати!

(Дівчата побігли в один бік, а син – в інший).

Син: - А я – хлопців! До вечора!

Мати: - О побігли! Ох, молодь, молодь! А де ж ви, мої літа молодії…

(Замислюється, починає місити тісто й співати пісню)


Пісня «Цвіте терен»

(Непомітно заходять подруги матері, починають підспівувати).

Мати: - Ой, кумоньки-голубоньки, налякали ви мене! Добре, що прийшли – і мені не так сумно. Допоможете!

Куми: І: - Ну звичайно, допоможемо!

ІІ: - А ти, бачу, вареники затіяла?

І: - А до вареників щось буде? (сміються)

ІІ: - А чи скоро молодь прийде, бо вже вечір?

Мати: - Скоро, скоро. Мої діти побігли кликати!

Куми: - Це півночі гуляння буде – музики та пісні!

Мати: - Що значить молодість!

Куми: - А ти що, себе забула? Пам’ятаєш, чим скорила свого Дмитра? А як співала?

- А яка коса була? А тепер що?

Мати: - Та не кажіть, давайте краще заспіваємо.

(Сідають, співають пісню)


Пісня «Розпустили кучері дівчата»

(Мати зронила сльозу. Подруги заспокоюють)

Куми: - А ну припини! Не час плакати. Та де ж це наша молодь?

(Чуються сміх, гомін, спів молоді)

Мати: - О, чуєте, дівчата йдуть! А де ж мій хліб–сіль?

(З танцями і сміхом заходять дівчата)


Пісня «Дощик»

Дощик, дощик, капає дрібненько…

Я ж думала – запорожець – ненько!

Коли б знала, звідкіль виглядати?

То б найняла, заставила стежку промітати…

Аж він їде, ступає дрібненько,

То ж бо милий, то ж бо любий.

Дивитись гарненько.

Дощик, дощик, аж із стріхи капотить!

Розсердився мій миленький,

Аж ногами тупотить!


(Піднімаються парами на сцену, кланяються господарям)


Дівчата (разом): - Добрий вечір у вашій хаті!

Мати: - І вам вечір добрий! Заходьте, сідайте у нашій хаті, на нашій лаві!


(Дівчата проходять і стоять)

Куми: - Ну чого ж ви стоїте! Ще раз просимо гостей до хати! Просимо сідати, а хто хоче – може й вишивати!

(Дістають вишиванки, сідають)

Дівчата: - А чи ж пристало нам просто сидіти? Нам пристало пісню співати.

Куми: - А давайте ось таку:


Пісня «Вишиванка»

Ой вставала дівчина спозаранку,

Вишивала дівчина вишиванку…

Вишивала дівчина, вишивала…

Чорну та червону ниточку клала.

Ой та чорна ниточка – розтавання,

А червона ниточка – то кохання.

Ой та чорна ниточка – часто рвалась,

А червона ниточка – легко клалась.

Ой піду я звечора на гулянку,

Подарую милому вишиванку.

Сердься, мій соколику, чи не сердься –

Будеш ти носить її коло серця…


(Дівчата показують свої вишиванки)


Марія: - Мамо, глянь, як у мене виходить! (показує вишиванку)

Мати: - Гарно, доню, молодець!

Дівчата: - Який у Вас гарний портрет Шевченка у рушниках?

Мати: - Це мій синочок сам намалював! У нього руки – золоті.

Куми: - Це він у батька вдався!

Дівчата: - А давайте якусь пісню Кобзаря заспіваємо, добрим словом його згадаємо!

Кума: - А давайте ось цю:


«Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива…

Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма…»


Мати: - Дівчатонька, голубоньки, душечки не крайте! Веселої заспівайте!

Доньки: - Дівчата, давайте розвеселимо нашу матусю! Щоб вона горя не знала,

і ніколи не сумувала!

(Співають)

І – «Цвіте, цвіте, черемшина – Ягідок немає…

А хто в приймах не буває – той горя не знає (двічі)


ІІ – Ой Марічка, чичері, чичері, чичері,

Розчеши мя кучері… (тричі)

Я би тобі чесала, (тричі)

Якби мати не знала…) (тричі)

(пританцьовують)


Мати: - Ой, дякую, дякую дівчата й подруженьки мої, розвеселили душу! Сідайте!

(деякі сідають)

Дівчата: - Та де ж це наші хлопці? Щось вони запізнюються! А давайте їх подражнимо трішечки, коли прийдуть.

(Ллється пісня. Дівчата чепуряться. Зі свистом, піснею виходять хлопці)


Пісня «Їхав козак»


Їхав, їхав козак містом,

Під копитом камінь тріснув.

Та раз-два…


Під копитом камінь тріснув,

Соловейко в гаю свиснув.

Та раз-два…


Соловейко, та рідний брате,

Виклич мені дівча з хати.

Та раз-два…


(Музика стихає, хлопці голосно стукають)


Дівчата (разом): – Гей, хто там такий?

Хлопці (жартуючи) – Пес рябий! Баран крутолобий! Ведмідь клишоногий!

- Пустіть до хати! (разом)

Дівчата: - Не пустимо до хати, бо вас багато!

Хлопці: - Пустіть ліпше! Бо буде гірше! (разом)

Дівчата: - Ось як візьмемо рогатини…

Доньки: - Полатаємо ваші спини!

Хлопці: - Ой, ой, ой, ой! Рятуйте!

- Дівчаточка, голуб’яточка!

- Ми прийшли не битися!

- Та ми ж прийшли миритися!

- І гостинці принесли!

- І музики привели!

Дівчата: - Оце інша справа! Заходьте! Заходьте!


Пісня й танок:


Хлопці: Добрий вечір, дівчино, куди йдеш? (2)

Скажи мені правдоньку, де живеш.

Дівчата: Чи ж тоби я розуму не мала (2)

Щоб я тобі правдоньку сказала?

(приспів)

Хлопці: Добрий вечір, дівчино, чия ти?

Чи вийдеш ти на вулицю гуляти?

Дівчата: Не питай, козаченько, чия я,

Як вийдеш ти на вулицю – вийду я…

Хлопці: Дівчинонько, серденько, куди йдеш?

Скажи мені правдоньку, де живеш?

Дівчата: Оце моя хатонька край води;

З високого дерева, з лободи…

(усі танцюють)


Наталка: - Ой хлопці, з вами – не зажуришся! (сідають)

Марія: - Сідайте на лави – відпочиньте.

Хлопець: - А що то у вас під стріхою пучки калини висять?

Мати: - Ой сором! Сором не знати наших звичаїв. Ось послухайте!


Розповідь про калину


І ведуча: - У кожній родині, де були дівчата на виданні – вивішували під стріхою грона калини. Це означало, що можна приходити зі сватами до цієї оселі.


Кума: - Чуєте хлопці, а в нашої господині аж дві доньки на виданні. Та не соромтесь, не соромтесь, дівчата!


Дівчата: (про калину) – А ще калиною прикрашають весільний коровай!

- І віночки - теж, погляньте!

- І на рушниках її вишивають!

- А мої батьки мою колиску з калини робили, щоб я не хворіла і

була гарна, як калина.

Марія: - А яке смачне з неї варення та кисіль! Ось я вас зараз пригощу.

Наталка: - Це наша мама приготувала, спробуйте! Скуштуйте! Воно і лікує

(пригощає хлопців)


Мати: - Так, діти! Без верби і калини – нема України. Вони – наші символи, наші обереги.

Кума: - А давайте заспіваємо пісню про калину.


Пісня «Ой калина, ти малина!»


І ведуча: Багато легенд існує про калину – символ України. Ось одна із них.


Легенда про калину


ІІ ведуча: - Давно це було, ще тоді, як на наші села нападали турки й татари і нищили все на своєму шляху: чоловіків вбивали, забирали у полон,

а дівчата, щоб не потрапити до рук ворога, кинулись у непрохідне болото!


І ведуча: - Вони обрали смерть і всі потопилися. А незабаром на тому місці виросли кущі калини з червоними, як кров, ягідками.


ІІ ведуча: - Не менше шанують на Україні і вербу. Є навіть свято – Вербна неділя, коли її святять у церкві.


І ведуча: - Під вербою завжди копали криницю, щоб була холодна водиця.


Кума: - А ось і пісня про криницю.


Пісня «Ой у полі криниченька»


Дівчата: - А давайте позмагаємося, хто знає більше прислів’їв і приказок про калину:

- «У лузі калина з квіточками, неначе матуся з діточками!»

- «Запишалася калина – наче красная дівчина!»

Хлопці: - Така ж гарна, як ваша Маруся? (сміються)

- Зараз ми пісню про неї заспіваємо!


Пісня-сценка «Маруся»


Якби мені сизий кінь – я сідельце маю:

Поїхав би за Дунай – там дівчину знаю

Приспів:

А я все дивлюся; де моя Маруся?

А я все дивлюся: де ти моя Маруся?


Я ж поїхав за Дунай – на торбочці хата:

Старий дід, стара баба, та ще й дівка кирпата…

(виходять)


Запросили в хату, запросили сісти,

Поставили бараболю нелуплену їсти…

(зі столом дід і баба, Маруся ставить картоплю)

А я тую бараболю по столу качаю,

На полиці – паляниці, я їм все моргаю,


Потушили каганець, полягали спати –

Я за тії паляниці, та й тікати з хати!


Не попав у двері – об стіл головою:

Старий дід, стара баба – зверху кочергою!


Ой тікав я через тин, через перелази

А дід мене ціпом, - ціпом – аж чотири рази!

(усі сміються)


Хлопці: - Ой, щось живіт звело! І в мене! І в мене!

Мати: - А на що ви натякаєте? Що я вас досі не пригощаю. Зараз, зараз… Вареники вже готові!

Доньки: - Ми допоможемо, мамо!

Разом: - Пригощайтесь, гості дорогі: чим багаті – тим і раді! Дійсно: «Який кущ – така й калина…»

Кума: - «Яка мати – така й дитина!»

- А давайте заспіваємо жартівливої!


Пісня: «Гей, гей моя мила».


Ти казала, ти казала в понеділок:

Підем разом по барвінок,

Я прийшов – тебе нема

Підманула, підвела,

Підманула підвела, моя мила!


Гей, гей, моя мила,

Моя мила до роботи не лінива,

До роботи – як той пень,

А до їжі - як огень,

А до їжі - як огень, моя мила!


Доньки: - Ні, ні ми – не такі, ми - роботящі!

Хлопці: - Оце такої, а на вулиці все зовсім темно стало! Добре, хоч місяць

сяє! (Співають)

Пісня «Виклик» М.Старицького

Ніч яка, Господи, місячна, зоряна,

Видно, хоч голки збирай,

Вийди, коханая, працею зморена,

Хоч на хвилиночку в гай…


Дівчата: - Зараз і в гай вийдемо, і за гай! Ставайте, дівчата, до танцю!


(Виконують жартівливий танець)



  • А тепер давайте загадки трішки позагадуємо, позмагаємося, хто з

нас розумніший і дотепніший. Слухайте таку:


Загадки:


- «Я солодкий, я гіркий – відгадайте, хто такий?» (перець)

Доньки: - Молодець! Ось тобі вареник!

«Коли іде – то гомонить, коли зупиниться мовчить?» (годинник).

«Голівки не має, а шапку вдягає! Ніжку хоч і має, але не взуває»

(гриб).

«Народилась у землі, опинилась – на столі. Мене ріжуть і січуть, мене варять і печуть» (бараболя)

«На городі в нас росте сонце ясне, золоте, жовте око, жовті вії, та чомусь воно не гріє?» (соняшник)


Наталка: - А хто може швидше проказати «скоромовку».

Скоромовки:

Дівчата: - «Хитру сороку спіймала морока, на сорок сорок – сорок морок»;

- «Ой Кіндат, так Кіндат – зуб зламав об мармелад!»

Хлопці: - «А тепер пограємо у фанти-лічилочки.

- Я рахую, я!

(вигукують по черзі)


Лічилки:

«Ой росло у полі жито

Добрим дощиком полито,

Жито стигло, достигало, колосочками кивало.

А ти, киве, не кивай, а на вулицю – тікай.»


«Стоїть півень на току у червонім чобітку.

Будем півника просити: ходи жито молотити.»


«Котилася торба з великого горба,

А в тій торбі – хліб-паляниця,

З ким захочеш – з тим поділишся»


«Сітка – вітка, дуб-дубки, поставали козачки,

Шабельками –брязь! Вийди, князь!


«Йшла Марійка на стежинку,

Загубила там корзинку

А в корзинці – паляниця,

Хто знайде – тому жмуриться»

(Грають в піжмурки, сміються)


Мати та подруги: - Що значить молодість – ні часу не помічають, ні втоми не

мають.

(Починають співати пісню, натякаючи, що вже пора закінчувати вечорниці).


Пісня «Зеленеє жито, зелене»


І ведуча: - Скільки б не співали, а кінчати час!

Кращі побажання ви прийміть від нас!


ІІ ведуча: - Й у вас, і в нас – все буде гаразд!

Щоб ви і ми – щасливі були!


Викладач: - І хай завжди живе у наших серцях віще слово Т.Г.Шевченка:


На сцену виходять усі учасники і разом говорять:

«Наша дума, наша пісня –

не вмре, не загине!

От де, люди, наша слава –

Слава України!»




Додати документ в свій блог або на сайт


Реклама:

Схожі:

Розробка виховного заходу з національного виховання На тему «свято української пісні» iconРозробка сценарію «Свята української народної календарно-обрядової пісні» Вчитель початкових класів Ходаківська Л. А. Мета
Мета. Виховувати любов до української народної пісні як однієї із складових менталітету українців. Відроджувати календарно-обрядові...

Розробка виховного заходу з національного виховання На тему «свято української пісні» iconРозробка виховного заходу на тему: «Право людини на життя, свободу, недоторканість». Класний керівник
Мета: узагальнити та систематизувати знання з теми; формувати навички безпечної поведінки та правової освіти

Розробка виховного заходу з національного виховання На тему «свято української пісні» iconМетодична розробка виховного заходу «грінченко – наш земляк» Підготувала
Використання електронних засобів навчання, новітніх інформаційних технологій, які покладені в основу виховного заходу, дозволяють...

Розробка виховного заходу з національного виховання На тему «свято української пісні» iconРозробка виховного заходу на тему: «Ти знаєш, що ти Людина?» (права дитини)
Розвивати логічне мислення, інтерес до правових знань, навички самореалізації і самовиховання. Вихову­вати пошану до законів України,...

Розробка виховного заходу з національного виховання На тему «свято української пісні» iconКонцепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти сутність національного виховання становлення української державності, інтеграція у європейське І світове співтовариство
Людину, націю, пріоритети духовної культури, визначають основні напрями реформування навчально-виховного процесу

Розробка виховного заходу з національного виховання На тему «свято української пісні» iconОбґрунтування виховного заходу. Доцільність його проведення. Участь у виборі форми проведення заходу
Місце обраного виховного заходу в системі навчально-виховної роботи класу. Його зв'язок із навчальним матеріалом, з іншою діяльністю...

Розробка виховного заходу з національного виховання На тему «свято української пісні» iconРодинне свято Мета заходу
Обладнання: запис пісні «Рідна мати моя…»; «диван» (лавка або стільці, накриті покривалом) для сценки; яблука та шарфи для конкурсу...

Розробка виховного заходу з національного виховання На тему «свято української пісні» iconНаказ №25 Про підсумки проведення районного конкурсу української сучасної пісні «Срібні дзвіночки»
«Срібні дзвіночки 2012”, з метою формування творчої еліти Ратнівщини, популяризації української сучасної пісні та формування музично-естетичної...

Розробка виховного заходу з національного виховання На тему «свято української пісні» iconНаказ №180 Про підсумки проведення огляду- конкурсу української естрадної пісні «Юна зірка»
...

Розробка виховного заходу з національного виховання На тему «свято української пісні» iconРозпорядження міського голови 08. 11. 2010 №272-р положення про проведення міського фестивалю української сучасної естрадної пісні імені Назарія Яремчука
Щорічний міський фестиваль української сучасної естрадної пісні імені Назарія Яремчука (далі Фестиваль) є мистецько-громадським заходом,...

Розробка виховного заходу з національного виховання На тему «свято української пісні» iconСценарій виховного заходу, присвяченого 70-річниці упа «Коли ви вмирали, вам сурми не грали…» Розробка заступника директора з виховної роботи
Святково прибрана сцена. На сцені Державний Герб України, Державний Прапор України, червоно-чорний прапор, напис «1942-2012», портрети...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи