Діагностування корекційно-виховних можливостей сім’Ї icon

Діагностування корекційно-виховних можливостей сім’Ї




Скачати 120.06 Kb.
НазваДіагностування корекційно-виховних можливостей сім’Ї
Дата конвертації03.12.2012
Розмір120.06 Kb.
ТипДокументи

ДІАГНОСТУВАННЯ КОРЕКЦІЙНО-ВИХОВНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ СІМ’Ї


Анастасія Юріївна Крикун, викладач кафедри методики та психології дошкільної і початкової освіти ІППО КМПУ імені Б.Д. Грінченка

Батьки не тільки не заважають і не перешкоджають роботі, а навпаки, можуть сприяти швидким успіхам.

Д.Лешлі


Спеціалісти вважають, що на формування особистості дитини впливають як генетичні фактори, так і оточення, люди. До початку спілкування малюка з іншими дітьми в межах навчального закладу впродовж більшості часу він спілкується з батьками. Якщо дитина має функціональні порушення, це значно ускладнює її адаптацію в соціальне середовище. Тому мама й тато повинні мати інформацію про розвиток дитини, можливі його порушення, вміти вчасно зреагувати на всі зміни, які відбуваються в процесі виховання й у взаємодії з малюком, і , без сумніву, знати, до кого звернутись по допомогу. У зв’язку з цим працівникам дитячих консультацій, педагогам, психологам, вихователям дошкільних закладів необхідно активно працювати з сім’єю.

Упродовж останніх десятиріч психологи здійснили ряд відкриттів. Одне з них стосується значення стилю спілкування з дитиною для розвитку її особистості. На сьогоднішній день як істина сприймається думка, що спілкування необхідне малюку як їжа чи щоденний догляд. Дитина, яка отримує повноцінне харчування і добрий медичний догляд, але позбавлена постійних контактів з дорослими, погано розвивається не лише психічно, а й фізично: вона не росте, втрачає вагу, втрачає навички гри, інтерес.

Проведений в Америці і Європі після першої світової війни аналіз багаточисельних випадків смертей немовлят у будинках дитини виявив феномени, які не можна пояснити з лише медичної точки зору. Це й привело вчених до висновку: причина багатьох дитячих смертей – незадоволена потреба дитини в психологічному контакті, тобто догляді, увазі, піклуванні з боку дорослих. Такий висновок здійснив велике враження на спеціалістів усього світу: лікарів, педагогів, психологів, дефектологів.

“Проблемні”, “важкі”, “неслухняні”, “діти з комплексами”, “з порушеною поведінкою” – завжди результат неправильно сформованих відносин у сім’ї. Світова практика психологічної, педагогічної допомоги дітям і їхнім батькам показала, що навіть дуже нелегкі проблеми виховання дітей як з вадами розвитку, так і без них, вирішуються, якщо в такій сім’ї вдається встановити сприятливий стиль спілкування. Основні ознаки цього стилю було виділено в процесі клопіткої роботи психологів – гуманістів, теоретиків і практиків. Один із засновників гуманістичної психології – відомий американський психолог Карл Роджерс – назвав його “особистісно центрованим”, тобто, таким, який ставить у центр уваги особистість тієї людини, з якою ти спілкуєшся. Гуманізм у вихованні базується передовсім на розумінні дитини, її потреб, на знаннях особливостей її розвитку.

Виявилося, що більшість батьків, які звертаються по психолого-педагогічну допомогу з приводу “важких” дітей, самі в дитинстві страждали від конфліктів з власними батьками. Особливо чітко це виражається, якщо в сім’ї є хвора дитина, що потребує з боку батьків більшої напруги і самоконтролю. Вчені дійшли висновку, що стиль батьківської взаємодії підсвідомо фіксується у психіці дитини, і відбувається це досить рано, ще в дошкільному віці. Коли людина виростає, вона відтворює його як дійсний. Таким чином, з покоління в покоління відбувається соціальне наслідування стилю спілкування: більшість батьків виховують своїх дітей так, як їх самих виховували в дитинстві їхні батьки. “Зі мною ніхто ніколи не возився, і нічого, виріс”, - говорить тато, не помічаючи, що виріс якраз людиною, яка не вважає за потрібне і не вміє спілкуватися з дитиною, не може налагодити з нею теплі, дружні відносини.

Інша частина батьків, загалом усвідомлюючи, в чому саме полягає правильне виховання, на практиці відчуває певні труднощі. Трапляється, що теоретична роз’яснювальна робота, яку з кращими намірами проводять психологи і педагоги, завдає лише шкоди: батьки дізнаються, що роблять “все не так”. Намагаючись поводитися по-іншому, вони швидко втомлюються, втрачають упевненість у своїх силах, звинувачують себе, а іноді виливають роздратованість і на дітей. Зі всього сказаного треба зробити висновок, що батьків потрібно не лише ознайомлювати, а й навчати способів правильної взаємодії з дітьми. Навчати, звичайно, краще в живому спілкуванні. У багатьох країнах досить давно для батьків існують “курси спілкування". Крім того, великої уваги співпраці з батьками надають реабілітаційні центри, адже ефективність їхньої роботи з дитиною залежить передовсім від позиції батьків.

^

Дитина з обмеженими можливостями життєдіяльності

в суспільстві і сім”ї

Моделі в суспільній свідомості



В історії розвитку людської цивілізації ставлення суспільства до людей з обмеженими можливостями життєдіяльності виражалось насамперед у формі й манері спілкування з ними. Це не могло не позначитися і на формуванні певних стереотипів у сім’ї.

^ Модель “Хвора дитина”. У відповідності до цієї моделі діти з обмеженими можливостями життєдіяльності – хворі люди. Їх сприймають як об’єкти лікування. Належна увага їхньому навчанню і вихованню часто не приділяється. Сім’я, яка вважає дитину лише хворою, може запропонувати їй лише медичну діагностику, лікування і догляд, виключивши її з освітнього процесу.

^ Модель “Недолюдина”. Згідно з цією моделлю дитина розглядається як неповноцінна особина, що за своїм рівнем наближається до тварини. Наслідком цього є створення для неї негуманних умов життя і застосування негуманного ставлення. Передовсім це виражається в застосуванні штучних обмежень, які перешкоджають взаємодії дитини з оточуючими.

^ Модель ”Загроза суспільству”. Існує уявлення, що деякі категорії людей становлять загрозу для суспільства (йдеться про розумово відсталих, психічно хворих). Вважається, що вони не лише можуть бути джерелом розповсюдження хвороб, а й наслати “вроки” (наврочити), викликати нещастя, завдати матеріальної та моральної шкоди. Внаслідок цього суспільство впродовж довгого часу «убезпечувало» себе інтернатами закритого типу, часто - у віддалених місцях з охороною.

^ Модель ”Об’єкт жалощів”. Здійснює руйнівний вплив на розвиток особистості, її прагнення до самореалізації. Дитину постійно жаліють, не даючи можливості виконувати щось самостійно. Головне завдання - захист від “поганого" навколишнього світу через ізоляцію від суспільства, а замість надання допомоги й підтримки у вихованні і навчанні створення комфортного середовища існування.

^ Модель ”Об’єкт нав’язаної благодійності”. Складні економічні умови в країні перешкоджають реалізації сприятливої економічної політики стосовно людей з обмеженими можливостями. Витрати на їх утримання розглядають як економічний тягар, який намагаються зменшити через звуження розмірів допомоги.

^ Модель “Розвиток”. Передбачає наявність у дитини здібностей до освіти й розвитку. Суспільство відповідальне за якомога повний її розвиток; воно створює умови, для розвитку сприятливі, надаючи дитині корекційно-педагогічну допомогу. Така дитина має всі права і привілегії: право жити, навчатися, по можливості, працювати, проживати в своєму будинку, спілкуватися. Реалізація такої моделі можлива у співвідношенні з принципом “нормалізації”.

Саме в залежності від того, яку позицію займають стосовно своєї дитини батьки, буде проходити процес взаємодії і створення відповідних умов для її розвитку.


Психологічна корекція стосунків між батьками й дітьми

Батьківське ставлення розглядають як складну систему, яка включає в себе різноманітні почуття батьків стосовно дитини, їхні поведінкові стереотипи в спілкуваннні з дитиною, а також особливості сприйняття й розуміння ними характеру і особистості дитини та її вчинків.

Порушення взаємовідносин батьків з дитиною, особливо підлітком, може бути зумовлене різними чинниками, які можна розділити на зовнішні і внутрішні. До зовнішніх чинників можна віднести матеріально-побутові умови, склад сім’ї (повна чи неповна сім’я, кількість дітей). До внутрішніх - ціннісні орієнтації сім’ї; рівень педагогічної культури батьків, їхні особистісні риси.

Особливі труднощі в процесі корекційної роботи з дітьми, що мають особливості розвитку, викликають неправильні, викривлені батьківські установки на проблеми дитини. На жаль, більшість батьків орієнтується на окремі симптоми порушення поведінки. Такий формальний, поверхневий погляд на проблеми формує в декого з батьків споживацьке ставлення до психологічної допомоги: відповідальність за результат допомоги дитині вони повністю покладають на психолога.

Корекція такої позиції батьків, зміна як їхніх установок стосовно психокорекційного процесу, так і власної в ньому ролі принципові для будови психокорекційної програми. Перед педагогом (психологом) стоїть завдання переорієнтації уваги батьків з окремого симптому на особистість дитини в цілому. Досягти цього можна шляхом бесід з батьками з обов’язковим знайомством їх із результатами психодіагностичних даних, а також через проведення спільних занять з дітьми. Організація такої роботи забезпечує особистісне зростання кожного учасника через набуття ним нового унікального досвіду соціальної взаємодії.

Сімейну психокорекцію і психодіагностику розглядають як комплекс впливів, скерованих на гармонізацію особистісної структури дитини і сімейних взаємовідносин, а також на вирішення основних психотравмуючих проблем, зумовлених порушеними стосунками в родині. З урахуванням складної багаторівневої структури поведінкових порушень, пов’язаних із проблемами сімейного виховання, виділяють такі блоки психокорекційної роботи з дитиною і сім’єю: гностичний, конструктивний, організаційний, комунікативний і реконструктивний (Мамайчук І.І., 1984; Чавес, 1992).

Основна мета гностичного блоку - формування в дітей та їхніх батьків адекватного уявлення про особистісні особливості, переживання і потенційні можливості та стилі сімейного виховання. Цей блок у психокорекційному комплексі є дуже важливим. Усередині цього блоку виділяють такі фази:

  1. Первинна психодіагностика (аналіз батьківських скарг).

  2. Психологічна діагностика батьків та дитини з використанням ігрових методів психокорекції.

Знайомство з батьками й дитиною починається під час першої зустрічі, у процесі якої вихователь (психолог) аналізує ситуацію візуально, вислуховує скарги і складає враження про дитину й батьків на основі їхньої поведінки та характеру спілкування між ними. Саме ці джерела інформації є основними підставами для первинної діагностики батьківсько-дитячих відносин.

Вихователь обов’язково повинен звернути увагу на мотивацію звернення до нього. Традиційно виділяють три основні мотиваційні орієнтації у батьків:

  1. ^ Ділова орієнтація, що існує в двох формах:

а) адекватна ділова орієнтація, коли батьки дійсно зацікавлені у вирішенні своєї проблеми і повністю довіряють педагогу;

б) неадекватна ділова орієнтація, яка відрізняється від попередньої тим, що батьки перебільшують можливість педагога.

2. ^ Споживацька орієнтація, коли батьки всі свої проблеми перекладають на консультанта і орієнтовані на швидке їх подолання.

3. Ігрова орієнтація, коли батьки звернулися по допомогу не з метою вирішення своїх проблем, а для встановлення з педагогом певних стосунків, щоб з’ясувати рівень його компетентності. Така орієнтація характерна для батьків, які в галузі дитячої психології і педагогіки вважають себе спеціалістами.

На цьому етапі роботи треба ефективно оцінити зміст скарг. Трапляються:

  • скарги на особливості поведінки;

  • скарги на особливості емоціонального розвитку (страхи, тривожність, нервозність, нестійкий сон тощо);

  • скарги на індивідуальні психологічні особливості (відлюдькуватість, брехливість тощо);

  • скарги на відхилення в поведінці.

Серед скарг трапляються необумовлені (частково і абсолютно). ^ Частково необумовлені, як правило зумовлені психологічною безграмотністю батьків. У випадку абсолютно необумовлених нерідко виникає питання про психологічні особливості самих батьків, і їхні скарги можуть бути своєрідною проекцією вже їхніх проблем. Скарги можуть бути направлені і на об’єкт, і на конкретну поведінку. Важливим є правильне формулювання педагогом питання для виявлення суті скарги. Це сприяє формуванню довіри батьків до спеціаліста. Ефективність інформації при першій зустрічі значною мірою залежить не лише від правильно поставлених питань, але і від вміння спеціаліста аналізувати спонтанні висловлювання під час розмови педагога з батьками і батьків з дитиною.

Таким чином, для формулювання первинного психологічного-педагогічного висновку необхідно з’ясувати зміст і структуру скарги, виявити явний і прихований її зміст, після чого проаналізувати підтекст скарги.

Важлива складова гностичного блоку - психологічна дігностика типів сімейного виховання. У багатьох дослідженнях вітчизняних і зарубіжних науковців підкреслюється, що саме сімейні відносини можуть бути джерелом формування дисгармонії розвитку особистості ( Кебріков, 1971; Кондрашенко, 1988; Юстицький, 1992).

Ейдеміллер і Юстицький виділили такі стилі сімейного виховання, що мають негативний вплив на формування особистості:

^ Потуральна гіперпротекція – сім’я прагне до максимального задоволення потреб дитини, яка є “епіцентром” її існування. Такий тип родинного виховання сприяє вихованню демонстративних і гіпертимних якостей.

^ Домінувальна гіперпротекція – дитина перебуває в центрі уваги, але батьки позбавляють її самостійності, встановлюючи різноманітні обмеження й заборони.

^ Підвищена моральна відповідальність – високі вимоги до дитини з пониженою увагою до її потреб призводить до формування акцентуації тривожності.

Емоційна ізоляція – ототожнення дитини з негативними періодами в житті батьків, у результаті чого дитина сприймає себе за перешкоду, що спричиняє виникнення емоційних бар’єрів між нею й батьками. Часто це супроводжується покараннями, навіть побиттям дитини.

Гіпопротекція - батьки не контролюють дитину, ігноруючи її потреби, не виявляють інтересу до її успіхів, надають максимум самостійності, бар’єрів не існує.

У дослідженнях А.Я.Варга і В.В.Століна виділено 5 основних складових ставлення батьків до дитини:

  1. міра емоційного ставлення до дитини;

  2. бажаний образ батьківського ставлення;

  3. рівень міжособистісної дистанції в спілкуванні з дитиною;

  4. форма і спрямованість контролю за поведінкою дитини;

  5. особливості сприйняття і розуміння дитини батьками.

Конструктивний блок психолого-педагогічної корекції спрямований на добір засобів і методів корекційних впливів з урахуванням індивідуально психологічних особливостей дитини та її батьків. Перед фахівцем стоять такі завдання:

  • оцінка психологічної готовності сім’ї до участі в психокорекційному процесі;

  • обговорення загальних питань процесу (визначення часу, стабільність складу, місце занять);

  • робота з сім’єю.

Ефективність такої роботи значною мірою зумовлена сильною та стійкою мотивацією всіх членів родини до участі в ній. Спеціаліст повинен розказати членам сім’ї про організацію психологічної корекції, часові витрати, відповідальність кожного учасника. Важливо оцінити реакцію батьків на такі повідомлення. Важливо також обгрунтувати необхідність і значення такої допомоги. Для визначення психологічної готовності членів родини до заняття варто використовувати запропонований Франком метод “парадоксальної інтенції”.

Основна мета організаційного блоку - практична реалізація психокорекційних задач.

  1. Формування в батьків і дитини вміння об’єктивно оцінювати складні для них життєві ситуації, вміння дивитися на них ніби «збоку».

  2. Активізація учасників у процесі співпраці.

  3. Розширення діапазону можливих варіантів поведінки за певних ситуацій.

^ Комунікативний блок «відповідає» за встановлення оптимальних відносин між всіма членами корекційного процесу. Це досягається за допомогою сюжетно – рольових ігор.

^ Гра “ Скульптура сім’ї”

Мета гри: діагностика сімейних відносин і усвідомлення проблем родини.

Заняття проводиться в дитячо-батьківських групах, які складаються з 2- 3 сімей.

Хід заняття

Один з учасників групи намагається створити скульптуру чи живу картину сім’ї. Пропонується згадати, з ким жив раніше (бабусі, дідусі, сестри, брати) і включити їх у свою родину, а також показати членів сім’ї в характерних для них позах, представити сцену, яка відображає фрагмент з життя сім’ї. Наприклад, можна розмістити сім’ю навколо столу чи передати сцену прогулянки. Після відтворення певної сцени рекомендується повідомити кожному учаснику фразу, яка характеризує даного члена сім’ї. Після цього кожен ділиться з групою своїми почуттями, повідомляє, що він думає про сім’ю в цілому і свою роль зокрема. Поведінка і висловлювання учасників піддаються аналізу.

У реконструктивному блоці вирішуються такі задачі: корекція неадекватних емоціональних реакцій, навчання самостійного знаходження потрібних форм емоційного реагування. Можна запропонувати психодраматичні розігрування.

Перераховані блоки утворюють єдиний психокорекційний комплекс.

Будь-яка родина може бути щасливою, якщо в ній панують взаєморозуміння й довіра. Якщо в такій сім’ї є дитина з психофізичними вадами, потрібно створити умови для найефективнішого її розвитку, сприяти її соціалізації, адаптації в суспільство. Саме через це психологи, педагоги, дефектологи великої уваги надають діагностуванню сім’ї, виявленню її особливостей, факторів, які домінують, стилів виховання тощо. Їхня спільна мета - створення моделі допомоги родині й навчання батьків, адже, озброєні знаннями, вони, зможуть долучитися до загального корекційного процесу стосовно їхньої дитини.

Усе починається з родини, від неї залежить, як швидко дитина з особливими потребами піде на контакт з оточуючими і зможе, в силу своїх можливостей, вести активний спосіб життя.


ЛІТЕРАТУРА


  1. Мамайчук І.І. Психокорекційні технології для дітей з проблемами в розвитку СП б.: Речь, 2004.-400с.

  2. Студеникин М.Я. Книга о здоровье детей.- 5-е изд.,- М.:Медицина.1988.

  3. Настольная книга родителей/ Сост. В.З. Солоухин.- Мн.: Выш.шк., 1991.

  4. Катаева А.А., Стребелева Е.А. Дошкольная олигофренопедагогика: Учеб.для студ. Высш.учеб.заведений.-М.:Гуманит.изд.центр ВЛАДОС,2001.

  5. Лютова Е.К.. Монина Г.Б. Тренинг общения с ребенком. – СПб.: издательство “ Речь”,2003.

  6. Шапарь В.Б., Тимченко А.В., Швыдченко В.Н. Практическая психология.

  7. Инструментарий.- Ростов н/Д: издательство “ Феникс”,2002.- 688с.

  8. “Педагогіка толерантності”, № 3\4 1999.

  9. Кузьменко В.У., Кобернік О.Г. Відверті розмови дитячого психолога з батьками.- К.:Пора-прінт,2002.-83с.

  10. Гиппенрейтер Ю.Б. Общаться с ребенком. Как? – Издание 3-е,-М.:ЧеРо, 2001.- 240с.



Схожі:

Діагностування корекційно-виховних можливостей сім’Ї iconКомунальний заклад «інноваційно-методичний центр»
«Створення корекційно-розвивального освітнього середовища, що забезпечує умови й можливості для дітей різного рівня навчальних можливостей...
Діагностування корекційно-виховних можливостей сім’Ї iconКомплексна програма підтримки сім’ї, демографічного розвитку, попередження торгівлі людьми та забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків
«Щодо виконання Обласної цільової соціальної комплексної програми підтримки сім’ї, демографічного розвитку, попередження торгівлі...
Діагностування корекційно-виховних можливостей сім’Ї iconМетоди вибору періодичності діагностування рухомого складу
У зв'язку з цим перед системою діагностування електричного устаткування ставляться задачі виявлення несправностей і попередження...
Діагностування корекційно-виховних можливостей сім’Ї iconРішення №3 «6» липня 2011 року VІІІ сесія 6 скликання Про затвердження заходів до Соціальної комплексної програми підтримки сім'ї та дітей
Затвердити заходи Соціальної комплексної програми підтримки сім'ї та дітей, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків...
Діагностування корекційно-виховних можливостей сім’Ї iconКонкурс на кращий урок з питань подолання насильства в сім’ї серед вчителів 5-11 класів (липень листопад 2011 р.)
Програма рівних можливостей та прав жінок в Україні єс-проон оголошує конкурс на кращий урок з питань подолання насильства в сім’ї...
Діагностування корекційно-виховних можливостей сім’Ї iconТема. Що таке сім’я і шлюб
Написати твір – роздум на одну із запропонованих тем: «Для чого людині потрібна сім’я?», «Традиції та цінності моєї сім’ї», «Міцна...
Діагностування корекційно-виховних можливостей сім’Ї iconПрограма авторських воркшопів 25 червня, 2010 р., п’ятниця. День уваги до можливостей сім’ї та дітей 9: 00 11: 00 Реєстрація учасників, поселення, сніданок
Обучающие гештальт-программы проводятся с 1999 года МосковскогоГештальтИнститута, первого и второгоуровня (практическаяподготовкагештальт-терапевтовпо...
Діагностування корекційно-виховних можливостей сім’Ї iconНаказ №19 Про поновлення роботи експертної комісії з експертизи діагностичного інструментарію та корекційно-розвивльних програм, які використовуються в знз, днз
України від 03. 05. 1999 р. №127, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30. 12. 1999 р. №922/4215 та з метою забезпечення...
Діагностування корекційно-виховних можливостей сім’Ї iconПро пільги та вручення посвідчень багатодітним сім`ЯМ
Конституції України, сім'ї з дітьми, до яких належать і багатодітні сім'ї, перебувають під захистом держави
Діагностування корекційно-виховних можливостей сім’Ї iconХарактеристика класного колективу
У 6 класі навчається 7 дітей: 4 хлопчики та 3 дівчаток. Всі діти навчаються від 1 класу, живуть в повноцінних сім’ях. В класі всі...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи