Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод icon

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод




Скачати 210.15 Kb.
НазваКонвенція про захист прав людини і основоположних свобод
Дата конвертації13.09.2013
Розмір210.15 Kb.
ТипПротокол
1. /00_все КОДЕКСЫ/00_Кодекс Украхни.doc
2. /00_все КОДЕКСЫ/Господарський кодекс Украхни.doc
3. /00_все КОДЕКСЫ/Господарський процесуальний кодекс Украхни.doc
4. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/00_Декларац_я.doc
5. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Брюссельська декларац_я про закони _ звичах в_йни 1874 року.doc
6. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/В_денська декларац_я та Програма д_й.doc
7. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Венец_анська декларац_я стосовно невил_ковних захворювань.doc
8. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Всесв_тня декларац_я про забезпечення виживання, захисту та розвитку д_тей.doc
9. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Гонконгська декларац_я стосовно поганого поводження з людьми похилого в_ку.doc
10. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Декларац_я Ком_тету м_н_стр_в Ради Європи Про р_вноправн_сть ж_нок та чолов_к_в.doc
11. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Декларац_я Ком_тету м_н_стр_в Ради Європи Про свободу вираження погляд_в та _нформац_х.doc
12. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Декларац_я основних принцип_в правосуддя для жертв злочин_в та зловживання владою.doc
13. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Декларац_я прав нац_ональностей Украхни.doc
14. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Декларац_я принцип_в м_жнародного культурного сп_вроб_тництва.doc
15. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Декларац_я про боротьбу з травматизмом.doc
16. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Декларац_я про виховання народ_в в дус_ миру.doc
17. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Декларац_я про захист ж_нок _ д_тей при надзвичайних обставинах та п_д час збройних конфл_кт_в.doc
18. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Декларац_я про захист ус_х ос_б в_д катувань та _нших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують г_дн_сть, вид_в поводження _ покарання.doc
19. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Декларац_я про посилення ефективност_ принципу в_дмови в_д погрози силою або хх застосування в м_жнародних в_дношеннях.doc
20. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Декларац_я про права _нвал_д_в.doc
21. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Декларац_я про права розумово в_дсталих ос_б.doc
22. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Декларац_я про право народ_в на мир.doc
23. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Декларац_я про прихильн_сть справ_ боротьби з В_Л_СН_Дом.doc
24. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Декларац_я про расу та расов_ забобони.doc
25. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Декларац_я про територ_альний притулок, що прийнята Ком_тетом М_н_стр_в Ради Європи.doc
26. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Декларац_я про територ_альний притулок.doc
27. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Декларац_я про участь ж_нок у сприянн_ м_жнародному миру та сп_вроб_тництву.doc
28. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Декларац_я соц_ального прогресу та розвитку.doc
29. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Декларац_я тисячол_ття Орган_зац_х Об'єднаних Нац_й.doc
30. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Декларац_я щодо неприпустимост_ втручання у внутр_шн_ справи держав.doc
31. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Декларац_я щодо основних принцип_в, що стосуються внеску засоб_в масовох _нформац_х у зм_цнення миру___.doc
32. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Декларац_я, прийнята в Осло, стосовно медичного аборту.doc
33. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Декларация по правам человека и личной свободе медицинских работников.doc
34. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Декларация прав ребенка.doc
35. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Женевская декларация.doc
36. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Загальна декларац_я прав людини (рос_укр).doc
37. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Кахрська декларац_я про права людини у _слам_.doc
38. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Л_мська декларац_я кер_вних принцип_в контролю.doc
39. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Лиссабонская декларация относительно прав пациента.doc
40. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Мадридська декларац_я стосовно профес_йнох автоном_х та самоуправл_ння.doc
41. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Ман_льська декларац_я про мирне вир_шення м_жнародних спор_в.doc
42. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Мексиканська декларац_я 1975 року про р_вн_сть ж_нок та хх вклад в розвиток та мир.doc
43. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Паризька декларац_я Ж_нки, д_ти та синдром набутого _мунодеф_циту (СН_Д).doc
44. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Пек_нська декларац_я (укр_рос).doc
45. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Про визнання незаконними _ злочинними репресивних.doc
46. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Про загальн_ засади державнох молод_жнох пол_тики в Украхн_.doc
47. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/С_днейська декларац_я стосовно смерт_.doc
48. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Сп_льна декларац_я про основи в_дносин м_ж Украхною _ Федеративною Республ_кою Н_меччина.doc
49. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Стокгольмська Декларац_я (Щодо питань навколишнього середовища).doc
50. /00_все КОДЕКСЫ/ДЕКЛАРАЦ_ф/Ток_йська декларац_я Основн_ л_карськ_ принципи, стосовно тортур та _нших вид_в жорстокого, негуманного або принизливого поводження чи покарання у раз_ затримання та ув'язнення.doc
51. /00_все КОДЕКСЫ/Житловий Кодекс Украхнськох РСР.doc
52. /00_все КОДЕКСЫ/Земельний кодекс Украхни.doc
53. /00_все КОДЕКСЫ/КОНВЕНЦ_Я/00_Конвенц_я.doc
54. /00_все КОДЕКСЫ/КОНВЕНЦ_Я/Конвенц_я про дорожн_й рух.doc
55. /00_все КОДЕКСЫ/КОНВЕНЦ_Я/Конвенц_я про захист прав людини _ основоположних свобод.doc
56. /00_все КОДЕКСЫ/КОНВЕНЦ_Я/Конвенц_я про захист цив_льного населення п_д час в_йни.doc
57. /00_все КОДЕКСЫ/КОНВЕНЦ_Я/Конвенц_я про поводження з в_йськовополоненими.doc
58. /00_все КОДЕКСЫ/КОНВЕНЦ_Я/Конвенц_я про пол_пшення дол_ поранених _ хворих у д_ючих арм_ях.doc
59. /00_все КОДЕКСЫ/КОНВЕНЦ_Я/Конвенц_я про пол_пшення дол_ поранених, хворих та ос_б, як_ зазнали корабельнох авар_х, _з складу збройних сил на мор_.doc
60. /00_все КОДЕКСЫ/КОНВЕНЦ_Я/Конвенц_я про права дитини.doc
61. /00_все КОДЕКСЫ/КОНВЕНЦ_Я/Конвенц_я про статус б_женц_в (укр_рос).doc
62. /00_все КОДЕКСЫ/КОНВЕНЦ_Я/М_жнародна конвенц_я з охорони людського життя на мор_ 1974 р..doc
63. /00_все КОДЕКСЫ/Кодекс Украхни про адм_н_стративн_ правопорушення (статт_ 213 - 330).doc
64. /00_все КОДЕКСЫ/Кодекс Украхни про адм_н_стративн_ правопорушення.doc
65. /00_все КОДЕКСЫ/Кодекс адм_н_стративного судочинства Украхни.doc
66. /00_все КОДЕКСЫ/Кодекс закон_в про працю Украхни.doc
67. /00_все КОДЕКСЫ/Кодекс про шлюб та с_м'ю Украхни.doc
68. /00_все КОДЕКСЫ/Крим_нальний кодекс Украхни (додаток).doc
69. /00_все КОДЕКСЫ/Крим_нальний кодекс Украхни.doc
70. /00_все КОДЕКСЫ/Крим_нально-виконавчий кодекс Украхни.doc
71. /00_все КОДЕКСЫ/Крим_нально-процесуальний Кодекс Украхни ( в_д статт_ 237 до статт_ 449).doc
72. /00_все КОДЕКСЫ/Крим_нально-процесуальний Кодекс Украхни ( в_д статт_ 94 до статт_ 236-8 ).doc
73. /00_все КОДЕКСЫ/Крим_нально-процесуальний кодекс Украхни.doc
74. /00_все КОДЕКСЫ/Митний кодекс Украхни.doc
75. /00_все КОДЕКСЫ/Пов_тряний кодекс Украхни.doc
76. /00_все КОДЕКСЫ/Про надра.doc
77. /00_все КОДЕКСЫ/С_мейний кодекс Украхни.doc
78. /00_все КОДЕКСЫ/Цив_льний кодекс Украхни.doc
79. /00_все КОДЕКСЫ/Цив_льний процесуальний кодекс Украхни.doc
Верховна Рада України 16. 01. 2003 435-iv yes кодекс України Господарський кодекс
Кодекс України Господарський кодекс України
Кодекс України Господарський процесуальний кодекс України
Чинність Тип
Брюссельська декларація про закони і звичаї війни 1874 року
Програма дій Віденська декларація та Програма дій
Венеціанська декларація стосовно невиліковних захворювань
Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту та розвитку дітей
Гонконгська декларація стосовно поганого поводження з людьми похилого віку
Декларація Комітету міністрів Ради Європи "Про рівноправність жінок та чоловіків"
Декларація Комітету міністрів Ради Європи Про свободу вираження поглядів та інф
Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою
Декларація прав національностей України
Декларація принципів міжнародного культурного співробітництва
Декларація про боротьбу з травматизмом
Декларація про виховання народів в дусі миру
Декларація про захист жінок і дітей при надзвичайних обставинах та під час збройних конфліктів
Декларація про захист усіх осіб від катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання
Декларація про посилення ефективності принципу відмови від погрози силою або її застосування в міжнародних відношеннях
Декларація про права інвалідів
Декларація про права розумово відсталих осіб
Декларація про право народів на мир
Декларація про прихильність справі боротьби з віл/снідом
Декларація про расу та расові забобони
Декларація про територіальний притулок, що прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи
Декларація про територіальний притулок
Декларація про участь жінок у сприянні міжнародному миру та співробітництву
Декларація соціального прогресу та розвитку
Декларація тисячоліття Організації Об'єднаних Націй
Декларація щодо неприпустимості втручання у внутрішні справи держав, про захист
28 ноября 1978 года Преамбула Генеральная конференция
Декларація, прийнята в Осло, стосовно медичного аборту
Декларація прав людини і особистої свободи медичних працівників
Декларація прав дитини Декларация прав ребенка
Женевська декларація Женевская декларация
Загальна декларація прав людини (рос/укр)
Каїрська декларація про права людини у ісламі
Лімська декларація керівних принципів контролю
Лісабонська декларація стосовно прав пацієнта Лиссабонская декларация относительно прав пациента
Мадридська декларація стосовно професійної автономії та самоуправління
Манільська декларація про мирне вирішення міжнародних спорів
Мексиканська декларація 1975 року про рівність жінок та їх вклад в розвиток та мир
Паризька декларація "Жінки, діти та синдром набутого імунодефіциту (снід)"
Пекінська декларація (укр/рос)
Верховної ради союзу радянських соціалістичних республік
Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні
Сіднейська декларація стосовно смерті
Спільна декларація про основи відносин між Україною і Федеративною Республікою Н
Стокгольмська Декларація (Щодо питань навколишнього середовища)
Токійська декларація Основні лікарські принципи, стосовно тортур та інших видів
Кодекс Української рср житловий Кодекс Української рср
Кодекс України Земельний кодекс України
Чинність Тип
Конвенція про дорожній рух
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод
Конвенція про захист цивільного населення під час війни
Конвенція про поводження з військовополоненими
Конвенція про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях
Конвенція про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії, із складу збройних сил на морі
Конвенція про права дитини
Конвенція про статус біженців (укр/рос)
Міжнародна конвенція з охорони людського життя на морі 1974 р. ( Солас-74 ) (solas)
Положення стаття 213. Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення Справи про адміністративні правопорушення розглядаються: 1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських,
Кодекс України про адміністративні правопорушення Кодекс України про адміністративні правопорушення Зміст документу (статті 1 212-20) ( ст. 213 ст. 330 ( 80732-10 ) (
Кодекс адміністративного судочинства України
Кодекс законів про працю України
Кодекс про шлюб та сім'ю України
Кодекс України (додаток) Кримінальний кодекс України (додаток)
Кодекс України Кримінальний кодекс України
Законами n 1254-vi ( 1254-17 ) від 14. 04. 2009 n 1276-vi ( 1276-17 ) від 16. 04. 2009 )
Кодекс України ( від статті 237 до статті 449) Кримінально-процесуальний Кодекс України ( від статті 237 до статті 449)
Кодекс України ( від статті 94 до статті 236-8 ) Кримінально-процесуальний Кодекс України ( від статті 94 до статті 236-8 )
Кодекс України Кримінально-процесуальний кодекс України
Кодекс України Митний кодекс України Зміст документу митний кодекс україни ( Відомості Верховної Ради України (ввр), 2002, n 38-39, ст. 288 )
Кодекс України Повітряний кодекс України
Кодекс україни про надра ( Відомості Верховної Ради України (ввр), 1994, n 36, ст. 340 )
Кодекс України Сімейний кодекс України
Кодекс України Цивільний кодекс України
Кодекс України Цивільний процесуальний кодекс України

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод


Зміст документу

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод

зі змінами, внесеними

Протоколом N 11 ( 994_536 )


{ Додатково див. Інформацію до Конвенції та протоколів

у Документі ( n0001697-06 ) від 23.08.2006 }


{ Додатково див. Протоколи до Конвенції:


Перший протокол ( 994_535 ) від 20.03.52

Протокол N 2 ( 994_854 ) від 06.05.63

Протокол N 4 ( 994_059 ) від 16.09.63

Протокол N 6 ( 994_802 ) від 28.04.83

Протокол N 7 ( 994_804 ) від 22.11.84

Протокол N 9 ( 994_170 ) від 06.11.90

Протокол N 10 ( 994_171 ) від 25.03.92

Протокол N 11 ( 994_536 ) від 11.05.94

Протокол N 12 ( 994_537 ) від 04.11.2000

Протокол N 13 ( 994_180 ) від 03.05.2002

Протокол N 14 ( 994_527 ) від 13.05.2004 }


{ Конвенцію ратифіковано Законом

N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.97 }


Офіційний переклад (*)

_______________

(*) Офіційний переклад затверджено Міністерством закордонних справ України 27 січня 2006 року.

Уряди держав — членів Ради Європи, які підписали цю Конвенцію,

беручи до уваги Загальну декларацію прав людини, проголошену Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 10 грудня 1948 року, беручи до уваги те, що ця Декларація має на меті забезпечити загальне та ефективне визнання і додержання проголошених у ній прав,

беручи до уваги те, що метою Ради Європи є досягнення тіснішого єднання між її членами і що одним із засобів досягнення цієї мети є забезпечення і розвиток прав людини та основоположних свобод,

знову підтверджуючи свою глибоку віру в ті основоположні свободи, які становлять підвалини справедливості та миру в усьому світі і які найкращим чином забезпечуються, з одного боку, завдяки дієвій політичній демократії, а з іншого боку, завдяки спільному розумінню і додержанню прав людини, від яких вони залежать,

сповнені рішучості, як уряди європейських держав, що є однодумцями і мають спільну спадщину політичних традицій, ідеалів, свободи і верховенства права, зробити перші кроки для забезпечення колективного гарантування певних прав, проголошених у Загальній декларації,

домовилися про таке:

Стаття 1 Зобов’язання додержувати поваги до прав людини


Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Розділ I ПРАВА І СВОБОДИ

Стаття 2 Право на життя


1. Право кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути умисно позбавлено життя інакше ніж на виконання смертного вироку суду, винесеного після визнання його винним у вчиненні злочину, за який закон передбачає таке покарання.

2. Позбавлення життя не розглядається як таке, що вчинене на порушення цієї статті, якщо воно є наслідком виключно необхідного застосування сили:

a) для захисту будь-якої особи від незаконного насильства;

b) для здійснення законного арешту або для запобігання втечі особи, яку законно тримають під вартою;

c) при вчиненні правомірних дій для придушення заворушення або повстання.

Стаття 3 Заборона катування


Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

Стаття 4 Заборона рабства і примусової праці


1. Нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані.

2. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов’язкову працю.

3. Для цілей цієї статті значення терміна “примусова чи обов’язкова праця” не поширюється:

a) на будь-яку роботу, виконання якої зазвичай вимагається під час призначеного згідно з положеннями статті 5 цієї Конвенції тримання в умовах позбавлення свободи або під час умовного звільнення;

b) на будь-яку службу військового характеру або — у випадку, коли особа відмовляється від неї з мотивів особистих переконань у країнах, де така відмова визнається, — службу, яка вимагається замість обов’язкової військової служби;

c) на будь-яку службу, що вимагається у випадку надзвичайної ситуації або стихійного лиха, яке загрожує життю чи благополуччю суспільства;

d) на будь-яку роботу чи службу, яка є частиною звичайних громадянських обов’язків.

Стаття 5 Право на свободу та особисту недоторканність


1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність.

Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:

a) законне ув’язнення особи після засудження її компетентним судом;

b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов’язку, встановленого законом;

c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;

d) затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою допровадження його до компетентного органу;

e) законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг;

f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в’їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

2. Кожен, кого заарештовано, має бути негайно поінформований зрозумілою для нього мовою про підстави його арешту і про будь-яке обвинувачення, висунуте проти нього.

3. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту “c” пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з’явитися на судове засідання.

4. Кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

5. Кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.

Стаття 6 Право на справедливий суд


1. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або — тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, — коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

2. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

3. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:

a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;

b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту;

c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або — за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника — одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя;

d) допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;

e) якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, — одержувати безоплатну допомогу перекладача.

Стаття 7 Ніякого покарання без закону


1. Нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом. Також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.

2. Ця стаття не є перешкодою для судового розгляду, а також для покарання будь-якої особи за будь-яку дію чи бездіяльність, яка на час її вчинення становила кримінальне правопорушення відповідно до загальних принципів права, визнаних цивілізованими націями.

Стаття 8 Право на повагу до приватного і сімейного життя


1. Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

2. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Стаття 9 Свобода думки, совісті і релігії


1. Кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно.

2. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Стаття 10 Свобода вираження поглядів


1. Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

2. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов’язане з обов’язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Стаття 11 Свобода зібрань та об’єднання


1. Кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об’єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів.

2. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави.

Стаття 12 Право на шлюб


Чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім’ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права.

Стаття 13 Право на ефективний засіб юридичного захисту


Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 14 Заборона дискримінації


Користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою — статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Стаття 15 Відступ від зобов’язань під час надзвичайної ситуації


1. Під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов’язань за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов’язанням згідно з міжнародним правом.

2. Наведене вище положення не може бути підставою для відступу від статті 2, крім випадків смерті внаслідок правомірних воєнних дій, і від статей 3, 4 (пункт 1) і 7.

3. Будь-яка Висока Договірна Сторона, використовуючи це право на відступ від своїх зобов’язань, у повному обсязі інформує Генерального секретаря Ради Європи про вжиті нею заходи і причини їх вжиття. Вона також повинна повідомити Генерального секретаря Ради Європи про час, коли такі заходи перестали застосовуватися, а положення Конвенції знову застосовуються повною мірою.

Стаття 16 Обмеження політичної діяльності іноземців


Жодне з положень статей 10, 11 і 14 не може розглядатись як таке, що забороняє Високим Договірним Сторонам встановлювати обмеження на політичну діяльність іноземців.

Стаття 17 Заборона зловживання правами


Жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Стаття 18 Межі застосування обмежень прав


Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.

Розділ II ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

Стаття 19 Створення Суду


Для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами їхніх зобов’язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини, який далі називається “Суд”. Він функціонує на постійній основі.

Стаття 20 Кількість суддів


Суд складається з такої кількості суддів, яка відповідає кількості Високих Договірних Сторін.

Стаття 21 Посадові критерії


1. Судді повинні мати високі моральні якості, а також мати кваліфікацію, необхідну для призначення на високу суддівську посаду, чи бути юристами з визнаним рівнем компетентності.

2. Судді беруть участь у роботі Суду в особистій якості.

3. Упродовж строку своїх повноважень судді не можуть займатися жодною діяльністю, що є не сумісною з їхньою незалежністю, безсторонністю або з вимогами щодо виконання посадових обов’язків на постійній основі; усі питання, що виникають внаслідок застосування цього пункту, вирішуються Судом.

Стаття 22 Вибори суддів


1. Судді обираються Парламентською Асамблеєю від кожної Високої Договірної Сторони більшістю поданих голосів за списком з трьох кандидатів, запропонованих відповідною Високою Договірною Стороною.

2. Така сама процедура застосовується під час довиборів до Суду у випадку приєднання нових Високих Договірних Сторін, а також у разі заповнення вакансій, що виникають.

Стаття 23 Строк повноважень


1. Судді обираються строком на шість років. Вони можуть бути переобрані. Проте строк повноважень половини суддів, обраних на перших виборах, спливає через три роки.

2. Судді, строк повноважень яких спливає через перші три роки, визначаються Генеральним секретарем Ради Європи за жеребом одразу після їхнього обрання.

3. З метою забезпечення, наскільки це можливо, оновлення повноважень половини складу суддів кожні три роки Парламентська Асамблея може до початку будь-яких наступних виборів вирішити, що тривалість строку або строків повноважень одного чи більше суддів, які мають бути обрані, буде іншою ніж шість років, але не більшою за дев’ять і не меншою за три роки.

4. У випадках, коли йдеться про більш ніж один строк повноважень і коли Парламентська Асамблея застосовує попередній пункт, розподіл строків повноважень здійснюється Генеральним секретарем Ради Європи за жеребом одразу після виборів.

5. Суддя, обраний на заміну судді, строк повноважень якого не закінчився, обіймає посаду протягом решти строку повноважень свого попередника.

6. Строк повноважень суддів спливає, коли вони досягають 70-річного віку.

7. Судді обіймають посаду доти, доки їх не замінять. Проте вони продовжують розгляд тих справ, які вже є в їхньому провадженні.

Стаття 24 Звільнення з посади


Жодний суддя не може бути звільнений з посади, якщо тільки інші судді більшістю у дві третини голосів не ухвалять рішення про його невідповідність установленим вимогам.

Стаття 25 Канцелярія та юридичні секретарі


Суд має канцелярію, функції та організація якої визначені Реґламентом Суду. Суду надають допомогу юридичні секретарі.

Стаття 26 Пленарні засідання Суду


Суд на пленарних засіданнях:

a) обирає Голову Суду та одного чи двох заступників Голови Суду строком на три роки; вони можуть бути переобрані;

b) створює палати на встановлений строк;

c) обирає голів палат; вони можуть бути переобрані;

d) приймає Реґламент Суду, та

e) обирає Секретаря Суду та одного чи більше заступників Секретаря.

Стаття 27 Комітети, палати і Велика палата


1. Для розгляду переданих йому справ Суд засідає комітетами у складі трьох суддів, палатами у складі семи суддів і Великою палатою у складі сімнадцяти суддів. Палати Суду створюють комітети на встановлений строк.

2. Суддя, обраний від держави — сторони у справі, є ex officio членом палати або Великої палати; у разі відсутності такого судді або якщо він не може брати участь у засіданнях, ця держава на свій вибір визначає особу, яка засідає як суддя.

3. До складу Великої палати входять також Голова Суду, заступники Голови, голови палат та інші судді, яких визначено відповідно до Реґламенту Суду. Якщо справа передається до Великої палати згідно зі статтею 43, у Великій палаті не може засідати жодний суддя з палати, яка постановила рішення у справі, за винятком голови палати і судді, який засідав від держави — сторони у справі.

Стаття 28 Декларації комітетів про неприйнятність


Комітет може одностайним голосуванням оголосити неприйнятною або вилучити з реєстру справ індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо таке рішення може бути прийняте без додаткового вивчення. Таке рішення є остаточним.

Стаття 29 Рішення палат щодо прийнятності та суті заяв


1. Якщо згідно зі статтею 28 жодного рішення не прийнято, палата приймає рішення щодо прийнятності та суті індивідуальних заяв, поданих згідно зі статтею 34.

2. Палата приймає рішення щодо прийнятності та суті міждержавних заяв, поданих згідно зі статтею 33.

3. Ухвала щодо прийнятності виноситься окремо, якщо Суд у виняткових випадках не вирішить інакше.

Стаття 30 Відмова від розгляду справи на користь Великої палати


Якщо справа, яку розглядає палата, порушує істотні питання щодо тлумачення Конвенції чи протоколів до неї або якщо вирішення питання, яке вона розглядає, може мати наслідком несумісність із рішенням, постановленим Судом раніше, палата може в будь-який час до постановлення свого рішення відмовитися від розгляду справи на користь Великої палати, якщо жодна зі сторін у справі не заперечує проти цього.

Стаття 31 Повноваження Великої палати


Велика палата:

a) приймає рішення щодо заяв, поданих згідно зі статтею 33 чи статтею 34, якщо палата відмовляється від розгляду справи згідно зі статтею 30 або якщо справу було передано їй на розгляд згідно зі статтею 43; та

b) розглядає запити про надання консультативних висновків, подані згідно зі статтею 47.

Стаття 32 Юрисдикція Суду


1. Юрисдикція Суду поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, подані йому на розгляд відповідно до статей 33, 34 і 47.

2. У випадку виникнення спору щодо юрисдикції Суду спір вирішує сам Суд.

Стаття 33 Міждержавні справи


Будь-яка Висока Договірна Сторона може передати на розгляд Суду питання про будь-яке порушення положень Конвенції та протоколів до неї, яке допущене, на її думку, іншою Високою Договірною Стороною.

Стаття 34 Індивідуальні заяви


Суд може приймати заяви від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб, які вважають себе потерпілими від допущеного однією з Високих Договірних Сторін порушення прав, викладених у Конвенції або протоколах до неї. Високі Договірні Сторони зобов’язуються не перешкоджати жодним чином ефективному здійсненню цього права.

Стаття 35 Умови прийнятності


1. Суд може брати справу до розгляду лише після того, як було вичерпано всі національні засоби юридичного захисту, згідно із загальновизнаними принципами міжнародного права, і впродовж шести місяців від дати постановлення остаточного рішення на національному рівні.

2. Суд не розглядає жодної індивідуальної заяви, поданої згідно зі статтею 34, якщо вона:

a) є анонімною; або

b) за своєю суттю є ідентичною до заяви, що вже була розглянута Судом чи була подана на розгляд до іншого міжнародного органу розслідування чи врегулювання, і якщо вона не містить нових фактів у справі.

3. Суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви.

4. Суд відхиляє будь-яку заяву, яку він вважає неприйнятною згідно з цією статтею. Він може зробити це на будь-якій стадії провадження у справі.

Стаття 36 Участь третьої сторони


1. У всіх справах, які розглядає палата або Велика палата, Висока Договірна Сторона, громадянин якої є заявником, має право подавати свої письмові зауваження і брати участь у слуханнях.

2. В інтересах належного здійснення правосуддя Голова Суду може запропонувати будь-якій Високій Договірній Стороні, яка не є стороною в судовому розгляді, чи будь-якій заінтересованій особі, яка не є заявником, подати свої письмові зауваження або взяти участь у слуханнях.

Стаття 37 Вилучення заяв з реєстру справ


1. Суд може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру, якщо обставини дають підстави дійти висновку:

a) що заявник не має наміру далі підтримувати свою заяву; або

b) що спір уже вирішено; або

c) що на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим.

Проте Суд продовжує розгляд заяви, якщо цього вимагає повага до прав людини, гарантованих Конвенцією та протоколами до неї.

2. Суд може прийняти рішення про поновлення заяви в реєстрі справ, якщо він вважає, що це виправдано обставинами.

Стаття 38 Розгляд справи і процедура дружнього врегулювання


1. Якщо Суд визнає заяву прийнятною, він:

a) розглядає справу разом з представниками сторін і, в разі необхідності, проводить розслідування, для ефективного здійснення якого заінтересовані держави створюють усі необхідні умови;

b) надає себе в розпорядження заінтересованих сторін для забезпечення дружнього врегулювання спору на основі поваги до прав людини, як їх визначає Конвенція та протоколи до неї.

2. Процедура, що здійснюється відповідно до підпункту “b” пункту 1, є конфіденційною.

Стаття 39 Досягнення дружнього врегулювання


У разі досягнення дружнього врегулювання Суд вилучає справу з реєстру, ухваливши рішення, яке містить лише стислий виклад фактів і досягнутого вирішення.

Стаття 40 Слухання у відкритому засіданні та доступ до документів


1. Слухання проводяться у відкритому засіданні, якщо Суд за виняткових обставин не вирішить інакше.

2. Доступ до документів, переданих до канцелярії, є відкритим, якщо Голова Суду не вирішить інакше.

Стаття 41 Справедлива сатисфакція


Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.

Стаття 42 Рішення палат


Рішення палат стають остаточними відповідно до пункту 2 статті 44.

Стаття 43 Передання справи на розгляд Великої палати


1. Упродовж трьох місяців від дати ухвалення рішення палатою будь-яка сторона у справі може, у виняткових випадках, звернутися з клопотанням про передання справи на розгляд Великої палати.

2. Колегія у складі п’яти суддів Великої палати приймає таке клопотання, якщо справа порушує серйозне питання щодо тлумачення або застосування Конвенції чи протоколів до неї або важливе питання загального значення.

3. Якщо колегія приймає клопотання, Велика палата вирішує справу шляхом постановлення рішення.

Стаття 44 Остаточні рішення у справі


1. Рішення Великої палати є остаточним.

2. Рішення палати стає остаточним:

a) якщо сторони заявляють, що вони не звертатимуться з клопотанням про передання справи на розгляд Великої палати; або

b) через три місяці від дати постановлення рішення, якщо клопотання про передання справи на розгляд Великої палати не було заявлено; або

c) якщо колегія Великої палати відхиляє клопотання про передання справи на розгляд Великої палати згідно зі статтею 43.

3. Остаточне рішення опубліковується.

Стаття 45 Умотивованість рішень у справі та ухвал


1. Рішення у справі, а також ухвали про прийнятність або неприйнятність заяв мають бути вмотивовані.

2. Якщо рішення у справі повністю або частково не виражає одностайної думки суддів, кожний суддя має право викласти окрему думку.

Стаття 46 Обов’язкова сила рішень і їх виконання


1. Високі Договірні Сторони зобов’язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

2. Остаточне рішення Суду передається Комітетові Міністрів, який здійснює нагляд за його виконанням.

Стаття 47 Консультативні висновки


1. Суд може, на запит Комітету Міністрів, надавати консультативні висновки з правових питань, які стосуються тлумачення Конвенції та протоколів до неї.

2. Такі висновки не поширюються на питання, що стосуються змісту чи обсягу прав і свобод, визначених у розділі I Конвенції та протоколах до неї, чи на будь-які інші питання, які Суд або Комітет Міністрів може розглядати внаслідок будь-якого провадження, що може бути порушене відповідно до Конвенції.

3. Рішення Комітету Міністрів про подання запиту щодо консультативного висновку Суду ухвалюються більшістю голосів представників, які мають право засідати в Комітеті.

Стаття 48 Консультативна компетенція Суду


Суд вирішує, чи належить запит Комітету Міністрів щодо надання консультативного висновку до його компетенції, визначеної в статті 47.

Стаття 49 Умотивованість консультативних висновків


1. Консультативні висновки Суду мають бути вмотивовані.

2. Якщо консультативний висновок повністю або частково не виражає одностайної думки суддів, кожний суддя має право викласти окрему думку.

3. Консультативні висновки Суду передаються Комітетові Міністрів.

Стаття 50 Витрати на забезпечення діяльності Суду


Витрати на забезпечення діяльності Суду покладено на Раду Європи.

Стаття 51 Привілеї та імунітети суддів


Судді під час виконання своїх обов’язків користуються привілеями та імунітетами, передбаченими у статті 40 Статуту Ради Європи та угодах, укладених згідно з цією статтею Статуту.

Розділ III ІНШІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 52 Запити Генерального секретаря


На запит Генерального секретаря Ради Європи будь-яка Висока Договірна Сторона надає роз’яснення стосовно того, яким чином її національне право забезпечує ефективне виконання будь-якого з положень цієї Конвенції.

Стаття 53 Гарантія визнаних прав людини


Ніщо в цій Конвенції не може тлумачитись як таке, що обмежує чи уневажнює будь-які права людини та основоположні свободи, які можуть бути визнані на підставі законів будь-якої Високої Договірної Сторони чи будь-якою іншою угодою, стороною якої вона є.

Стаття 54 Повноваження Комітету Міністрів


Ніщо в цій Конвенції не стоїть на перешкоді повноваженням Комітету Міністрів, наданим йому Статутом Ради Європи.

Стаття 55 Відмова від інших засобів урегулювання спорів


Високі Договірні Сторони погоджуються, що без спеціальної домовленості вони не користуватимуться існуючими між ними чинними договорами, конвенціями або деклараціями для вирішення — шляхом звернення — спору, який виникає внаслідок тлумачення або застосування цієї Конвенції, засобами врегулювання спорів, не передбаченими цією Конвенцією.

Стаття 56 Територіальне застосування


1. Будь-яка держава може при ратифікації чи будь-коли після цього заявити шляхом повідомлення Генеральному секретареві Ради Європи про те, що дія цієї Конвенції поширюється, з урахуванням пункту 4 цієї статті, на всі чи деякі з територій, за міжнародні відносини яких вона є відповідальною.

2. Дія Конвенції поширюється на територію або території, визначені в повідомленні, з тридцятого дня після отримання цього повідомлення Генеральним секретарем Ради Європи.

3. Однак положення цієї Конвенції застосовуються до таких територій з належним урахуванням місцевих вимог.

4. Будь-яка держава, яка зробила заяву відповідно до пункту 1 цієї статті, може будь-коли після цього оголосити від імені однієї або кількох територій, яких стосується заява, що вона визнає компетенцію Суду приймати заяви від окремих осіб, неурядових організацій або груп осіб згідно зі статтею 34 Конвенції.

Стаття 57 Застереження


1. Будь-яка держава може при підписанні цієї Конвенції або депонуванні своєї ратифікаційної грамоти зробити застереження стосовно будь-якого окремого положення Конвенції з огляду на те, що будь-який чинний на той час на її території закон не відповідає цьому положенню. Застереження загального характеру згідно із цією статтею не дозволяються.

2. Будь-яке застереження, зроблене згідно із цією статтею, має містити стислий виклад відповідного закону.

Стаття 58 Денонсація


1. Висока Договірна Сторона може денонсувати цю Конвенцію тільки зі спливом п’ятирічного строку від дати, коли вона стала її стороною, і через шість місяців після подання відповідного повідомлення Генеральному секретареві Ради Європи, який інформує про це інші Високі Договірні Сторони.

2. Така денонсація не звільняє заінтересовану Високу Договірну Сторону від її зобов’язань за цією Конвенцією стосовно будь-якого діяння, яке могло бути порушенням таких зобов’язань і могло бути здійснене нею до дати, від якої денонсація набирає чинності.

3. Будь-яка Висока Договірна Сторона, яка перестає бути членом Ради Європи, перестає бути і стороною цієї Конвенції на тих самих умовах.

4. Відповідно до положень попередніх пунктів, Конвенція може бути денонсована стосовно будь-якої території, на яку поширювалася її дія згідно із заявою, зробленою на підставі статті 56.

Стаття 59 Підписання і ратифікація


1. Ця Конвенція відкрита для підписання членами Ради Європи.

Вона підлягає ратифікації. Ратифікаційні грамоти передаються на зберігання Генеральному секретареві Ради Європи.

2. Ця Конвенція набирає чинності після депонування десяти ратифікаційних грамот.

3. Стосовно будь-якого підписанта цієї Конвенції, що ратифікуватиме її після набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності з дня депонування його ратифікаційної грамоти.

4. Генеральний секретар Ради Європи повідомляє всіх членів Ради Європи про набрання Конвенцією чинності, про Високі Договірні Сторони, які ратифікували її, та про подальше депонування ратифікаційних грамот.

Учинено в Римі 4 листопада 1950 року англійською і французькою мовами, обидва тексти є однаково автентичними, в одному примірнику, який зберігається в архіві Ради Європи. Генеральний секретар надсилає засвідчені копії цієї Конвенції кожному підписантові.



Інфодиск. «Законодавство України»



Схожі:

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод iconПоложення (статті) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яких стосується проект нормативно акта (акт): Стаття 1 першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Захист права власності
Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод iconМетодичні рекомендації щодо здійснення експертизи нормативно-правових актів (їх проектів) на відповідність Конвенції про захист прав людини І основоположних свобод
Експертиза здійснюється з метою встановлення відповідності нормативно-правового акта (далі – нормативний акт) чи його проекту вимогам...
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод iconПоложення (статті) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яких стосується проект нормативно акта (акт)
Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод iconДубровицьке районне управління юстиції
Право на об’єднання – одне з приоритетних прав людини. Багатьма міжнародними актами закріплено це право, зокрема статтею 20 Загальної...
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод iconМетодичні рекомендації щодо проведення тематичних уроків, лекцій, бесід, круглих столів із питань, пов’язаних із захистом прав людини, з роз’ясненням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року
Оформити у Центрі дитячої дипломатії виставку літератури «Міжнародні документи з прав людини»
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод iconМетодичні рекомендації на тему: „Проведення правової експертизи нормативно-правового акта на відповідність положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у процесі державної реєстрації нормативно-правових актів
Проведення правової експертизи нормативно-правового акта на відповідність положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних...
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод iconЗаконодавство для громадських організацій закон України
Конституцією України (стаття 36) та міжнародними договорами України, зокрема, Конвенцією про захист основоположних свобод і прав...
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод iconПлан Природа прав людини та ґенеза їх правового закріплення. Природність та невід’ємність прав людини. Класифікація прав людини. Міжнародна система захисту прав людини.
Захист прав національних, етнічних, релігійних і мовних меншин, прав жінок, дітей та біженців
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод iconЗахист прав І свобод громадян права І свободи людини є невідчужуваними та непорушними
Права людини, гарантовані Конституцією та міжнародними угодами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, мають...
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод iconЗахист прав дитини право дитини на захист від усіх форм насильства гарантує стаття 10 Закону України «Про охорону дитинства»
Процес становлення прав дитини в Україні як об’єкта конституційно-правового регулювання – тривалий і складний, а процес визнання...
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод iconТема уроку: «Права і свободи людини» Мета
Мета: формувати системні знання учнів про права І свободи людини, види прав І свобод, роботу структур ООН та інших організацій, що...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи