Реалізація норм мп. Поняття та форми icon

Реалізація норм мп. Поняття та форми




НазваРеалізація норм мп. Поняття та форми
Сторінка1/4
Дата конвертації01.04.2013
Розмір0.73 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4

Реалізація норм МП. Поняття та форми.

Реалізація – це втілення в діяльності держави – практичне здійснення нормативних принципів.

Імплементація (англ. Імплементейшн – реалізація). Форм реалізації – три: виконання це форма реалізації передбачає активну діяльність суб’єктів МП щодо здійснення норм. Виконання характерне для тих норм, які передбачені конкретними зобов’язаннями, які передбачають пенві дії. В такій формі реалізуються приписи пактів про права людини. Ст. 21 Пакту про політичні права містить норму яка реалізовується тільки у формі виконання.

Друга форма – використання. В цьому випадку використовується здійснення наданих можливостей, які передбачені в нормативному приписі. Рішення щодо використання приймається суб’єктом МП самостійно. В даній формі реалізуються в більшості випадків ті норми, які уповноважують. Не містить жорсткого припису щодо конкретної поведінки щодо діяння або бездіяння. Ст. 90 Конвенція з морського права міститься такий припис що будь-яка держава незалежно від наявності виходу до моря має право на те, щоб морські суда плавали під її прапором. Таким чином будь-яка держава може використовувати припис. Ми можемо говорити про таку форму як використання.

Найбільш поширеною формою реалізації є дотримання нормативних приписів. І в такій формі найбільше релізуються норми заборони. Суб’єкти утримуються від здійснення таких дій, які заборонені нормами міжнародного права. Ця форма реалізації найбільш може бути охарактеризована як дотримання.

Зміст процесу реалізації. Оскільки норма МП існує і діє в системі норм, реалізація завжди має на увазі здійснення реалізації у відповідній сукупності норм, які взаємодіють як за предметом, метою, так і структурно в рамках однієї галузі або інституту. Реалізацію в широкому сенсі можна розглядати як процес, коли відповідні суб’єкти, щодо яких ця норма адресована діють у відповідності з приписом. Досить часто до відповідної реалізації норм потрібні додаткові правові та (або) організаційні засоби з боку держав для того, щоб забезпечити всебічне і повне виконання (реалізацію) норми МП. Процес реалізації міжнародного права в цілому, тобто з урахуванням всіх особливостей, які є характерними для реалізації окремих договорів і норми в цілому, здійснюється в двох видах діяльності. 1-й вид – безпосередня фактична діяльність, яка відповідає вимогам норм щодо досягнення соціального результату (знищення пускових установок, ракет, ліквідація прикордонних знаків). 2-й вид – правове та організаційне забезпечення фактичної діяльності. Те чим ми займаємося. Це забезпечення являє собою діяльність відповідних органів з метою створення правової бази для фактичної діяльності, яка відповідає нормам МП, в тому числі тоді, коли в цій діяльності “треба навести порядок”, якщо фактична діяльність не відповідає приписам або міститься небезпека порушення. Правове і організаційне забезпечення в свою чергу включає в себе: правотворчу, контрольну і правозастосовчу діяльність. Її результатом є закон, нормативний акт або так званий акт правозастосовчого характеру (акти Верховного Суду). Найважливішим є те, що і правова діяльність може бути безпосередньо фактичною реалізаціє, оскільки є такі міжнародно-правові норми, які зобов’язують державу прийняті відповідні нормативно-правові акти (директива про вступ України до Ради Європи). Але в цьому випадку правові акти не є самоціллю, таким чином реалізація одних норм правоустановчих необхідна для реалізації інших норм – регулятивних. І це дійсно підкреслює існування відповідного розподілу праці в рамках міжнародно-правової системи між учасниками процесу реалізації норм МП. Такий розподіл є характерним для процесу реалізації, незалежно від того в якій сфері соціальних стосунків відбувається відповідна реалізація. Додаткового до правової бази для реалізації норм МП необхідна структура органів, яка цій правовій базі відповідає і яка цю правову базу створює. Це відповідно організаційно-правовий механізм та інститутційний. (На 11.02.02 в Україні діяло 592 закони). Концепція інтеграція України до ЄС може бути реалізована за відповідної діяльності органів, організацій, установ, підприємств, окремих осіб. Нас цікавить не фактична сторона справи, а правова. Тобто правове забезпечення інтеграції України до ЄС як форма реалізації міжнародно-правових зобов’язань. Основна увага таким чином в процесі реалізації повинна зосереджуватися на (для нас) юридичній проблемі (проблема реалізації прав України в процесі інтеграції в процесі інтеграції до ЄС шляхом утворення відповідної правової бази. Стратегічна лінія України в даному випадку базується на законодавстві і неодноразово ми підкреслювали, що це не примха, а у нас є Закон “Про основні засади зовнішньої політики України”, де записано, що стратегічною метою України є інтеграція до ЄС. Таким чином стратегічна лінія до ЄС базується на законодавстві, яке забезпечує необхідну правову базу для реалізації прав та обов’язків України в процесі інтеграції. Правова діяльність забезпечує.

Реалізація норм МП грунтується на принципах МП таких як: суверенна рівність держав; невтруачання у внутрішні справи, мирне врегулювання спорів; співробітництво держав. Особливого значення має принцип добросовісного виконання міжнародних зобов’язань. Цей принцип розповсюджує свою дію на всі норми, незалежно від функцій, призначення, форми закріплення. Кожна держава зобов’язана добросовісно здійснювати свою діяльність таким чином, щоб максимально швидко досягти результату, передбаченого нормами у створенні яких держава брала участь. Принцип пакту сунд серванта обов’язковий не тільки в міжнародних стосунках, він також розповсюджується і на сферу внутрішньодержавних стосунків щодо реалізації норми МП. Держава повинна забезпечити координацію своїх законів і своєї практики зобов’язаннями щодо міжнародного права. І невипадково в колізійних ситуаціях застосуванню підлягають норми МП. Треба мати на увазі, що реалізація норми МП є не стільки юридичною проблемою, а більше соціальною та політичною. В традиційній науці права проблемою реалізації норм, яка межує з проблемою ефективності норм займається соціологія права, або юридична соціологія. Проблема ефективності МП залежить кінцевим підсумком від наявності відповідних політичних, соціальних, економічних та інших причин і головне від стану самих міжнародних відносин і стану внутрішньодержавного правопорядку. Але разом з тим відповідні можливості є в самому міжнародному праві. Саме міжнародне право містить відповідні способи, методи, за рахунок застосування яких здійснюється реалізація. Відповідні приписи, які в сукупності становлять механізм реалізації норм МП. Механізм реалізації норм МП – є сукупність нормативних, інституційних, організаційно-правових засобів, які використовуються суб’єктами МП на міжнародному та національному рівні з метою реалізації норм. Механізм реалізації норм МП включає в себе сукупність правових актів і структуру органів, які приймають ці акти. Таким чином реалізація норм МП в правовому сенсі це є правозастосування або як підкреслює професор Ігнатенко правозастосовча правотворчість і перш за все правозастосовча нормотворчість.

2 механізми: міжнародно-конвенційний механізм реалізації принципиів реалізації норм МП і міжнародно-інститутційний. Міжнародний конвенційний механізм. Міжнародний механізм як комплекс засобів та інститутів які використовуються державою для забезпечення реалізації міжнародно-правових норм складається з наступних складових:

  • правозабезпечувальна нормотворчість – нормотворчість, яка забезпечує реалізацію норм МП;

  • тлумачення; ст. 30 Віденської конвенції – як тлумачення при застосуванні. Є широке розуміння тлумачення згідно з яким будь-який акт застосування норми розглядається як тлумачення;

  • міжнародний контроль.

Правозабезпечувальна нормотворчість здійснюється у наступних напрямках: попередня нормотворчість – це перш за все створення так званих експерементальних норм права. Попередня норма реалізує ставлення держав до відповідного припису перед тим як створити реальну норму. Другим етапом є конкретизація які здійснюється або одночасно зі створенням первинних норм або уже в процесі реалізації цих норм. В міжнародно-правовому регулювання конкретизація має суттєво важливе значення, оскільки міжнародному праву характерна висока ступінь декларативності або загальності норм. Конкретизація змісту основних принципів міжнародного права є необхідною умовою ефективною використання норми. Вона необхідна для того, щоб врахувати особливості конкретних держав та їх особливі інтереси. Конкретизація може здійснуюватися шляхом укладання додаткових угод, в яких будуть тлумачитись більш загальна норма, яка потребує такої конкретизації. Правозабезпечувальні норми як правило містяться в тих же угодах і договорах де і основні регулятивні. Однак в деяких випадках держави укладають додаткові угоди для виконання основних. Яскравим прикладом є Морська конвенція 82 року, яку з самого початку всі держави об’явили конституцією світового океану, але з’ясувалося що вона не може діяти через проблеми району.

Тлумачення є способом забезпечення реалізації норм міжнародного права, яке може застосовуватись як в процесі нормотворчості так і в процесі застосування. Конкретизація і тлумачення пов’язані між собою. Конкретизація без тлумачення неможлива, так само як і тлумачення досить часто переходить в конкретизацію. Наприклад у 89 році між Радянським Союзом і США було укладено окрему угоду, яка стосувалася тлумачення норм міжнародного права – “Єдине тлумачення норм міжнародного права, які регулюють мирний прохід”. Сторони конкретизували переліки видів діяльності які заборонені і дозволені при мирному проході.

Міжнародний контроль. Головне в контрольній діяльності – встановлення фактичних обставин, їх оцінка з точки зору відповідності нормам права. Тобто перевірка. Як загальне правило контроль здійснюється в формі співставлення інформації щодо діяльності держави з вимогами норм права. Основою любого контролю є збирання та оцінка інформації. Отримання або збирання інформації це отримання відомостей про реалізацію міжнародно-правових норм усіма законними засобами, спостереженням, аерофотографуванням, якщо воно дозволено безпосередньо угодою, використання інших технічних засобів, сейсмічного обладнання, інспектування, обмін інформацією, участь в роботі нарад. Другий етап після отримання інформації – оцінка інформації – співставлення інформації з вимогами норм. Як показує досвід інформування та оцінка інформації це справа дуже суб’єктивна.

Питання контролю э питанням в тому числі питання індивідуального і централізованого (застосування міжнародних інституційних механізмів – МОП, Комісія з наркозасобів ЕКОСОР, Міжнародний комітет по контролю над наркотиками МАГАТЕ). Значна частина міжнародних договорів містить норми щодо контролю, перш за все це основні міжнародні договори, які стосуються заходів міжнародної безпеки, тому відомий наприклад договір “Про відкрите небо” містить значну кількість норм які врегульовують правила процедуру, повноваження, функції. Треба підкреслити, що держави розглядають контроль як основний засіб забезпечення виконання міжнародних договорів. І це походить з природи міжнародного права і відсутності наддержавного органу, який би забезпечував іншими засобами реалізації принципів. Практика йде шляхом підсилення ролі контролю і це правомірно і виправдано в процесі глобалізації, коли питання йде про релізацію нормативних приписів, пов’язаних з вирішенням глобальних проблем. Не можна сказати що ця тенденція є абсолютно визначеною і несуперечливою. Результатом контрольної діяльності є повідомлення, доповіді, інші матеріали, матеріали перевірок, які мають правове значення. На їх підставі (перевірок) державами, міжнародними органами та організаціями можуть бути ухвалені відповідні рішення, правозастосовчі акти.

Правозастосування – в міжнародно-правовому механізмі виступає, як заснованан на нормах міжнародного права індивідуальна чи колективна діяльність держав або інших суб’єктів щодо забезпечення реалізації норм у конкретних ситуаціях. Правозастосовча діяльність необхідна як правило, в тих випадках, коли відбуваються дефекти чи проблеми в нормальному процесі реалізації і необхідні додаткові зусилля з боку правозастосовчих органів. Правозастосовча діяльність починається зі з’ясування фактичних обставин. Держави або інші суб’єкти обирають процедуру, якщо такі засоби не обговорені безпосередньо в угоді. Ми можемо підкреслити загальну тенденцію, яка характеризується приділенням більшою уваги спеціальним місіям для з’ясування фактів. Треба мати на увазі що ці місії найбільше поширення здобули в Європі і перш за все в рамках НБСЄ. В рамках НБСЄ функціонує спеціальний механізм. Держави учасники НБСЕ мають справу скористатися висновками експертів. В цілому аналіз практики держав приводить до висновку, що є чотири канали (способи) отримання інформації: використання даних контрольної діяльності; отримання інформації на переговорах, консультаціях, в міжнародних організаціях з доповідей держав; здійснення розслідування; ад’юдикація (судовий або арбітражний розгляд справи). Правозастосовчі органи не здійснюють контроль самі, якщо одночасно не є і контролюючими органами а використовують інформацію.

Розслідування передбачає збір інформації безпосередньо уповноваженими оргнами. Договори передбачають і процедуру такого розслідування. Ст. 20 Конвенції проти тортур передбачає (84 рік) можливість створення комітетом проти тортур відповідного органу для проведення розслідування, який призначає одного або декількох членів для проведення розлідування і терміново надання доповіді комітету. Розслідування може включати за згодою держави-учасниці розслідування на місці. В статуті ООН передбачено що Рада Безпеки може проводити розслідування. Ст. 34 передбачає що Рада Безпеки уповноважена розслідувати будь-який спір або ситуацію, яка може викликати спір. Так само достатньо повну інформацію може утримувати міжнародний суд ООН. Суд вислуховє експертів та свідків, суд може доручити безпосередньо об’єктивне розслідування або експертизу будь-якій особі, колегії, бюро або будь-якій організації на свій вибір.

Юридична та прийняття рішень – наступна стадія правозастосовчого процесу. Коли діяльність держав суперечить нормі, реакція держав та юридична кваліфікація мають відповідну форму – угода, як колективне рішення; рішення – як індивідуальне рішення органу. Обгрунтовує таке рішення правозастосувач. Той хто застосовує право дає фактичну оцінку діям держави посилаючись на норми міжнародного права. Таким чином правозастосовча діяльність завершується ухваленням відповідного правозастосовчого акту, рішенням по конкретній справі. Правозастосовчі акти – це акти, які передбачають заходи забезпечення, як такі:

  • заходи сприяння реалізації (надання допомоги в розробці національного законодавства, пропозиції та рекомендації щодо розвитку правореалізаційного процесу);

  • заходи впливу – це зупинення договору, відшкодування шкоди, припинення міжнародного спілкування, економічні та політичні санкції. Держави обирають заходи забезпечення, які в найбільшій мірі відповідають конкретним обставинам справи. Головне це принцип адекватності. Заходи повинні бути адекватні тому що скоєно і повинні застосовуватися відповідно з принципами МП. Досить рідко в самомму договорі зазначаються заходи, які можуть настати у разі порушення. Таким шляхом пішли більшість країн СНГ. В залежності від ситуації правозастосовчі органи можуть приймати декілька рішень, які передбачають різні заходи. Прикладом цього є діяльність Ради Безпеки до Іраку. Резолюція РБ свідчило що ООН стало на шлях поступового збільшення жорсткості заходів до Іраку починаючи з резолюції 660 (терміновий вивід військ із Кувейту).

Акти правозастосування можуть мати рекомендаційний характер. Або містити обов’язкові приписи (рішення Міжнародного Суду, арбітражні рішення).

Міжнародний інституційний механізм. Міжнародний організаційно-правовий механізм реалізації норм МП включає в себе:

  • держави;

  • організації;

  • органи, комітети, комісії, судові органи.

Ці інституції здійснюють свою діяльність шляхом переговорів, зустрічей, конференцій, розгляду питань в узгоджувальних комісіях, шляхом судового розгляду. В сукупності їх можна назвати механізмом мирного вирішення міжнародних спорів, в тому числі які виникають в процесі реалізації. Принцип мирного вирішення міжнародних спорів містить припис, згідно з яким держави прагнуть найскорішого та справедливого вирішення міжнародних спорів шляхом переговорів, обстеження, посередництва, арбітражу, судового розгляду, звернення до регіональних органів або іншими засобами за своїм вибором. Ці засоби мирного вирішення спорів використовуються державами не тільки для мирного вирішення спорів, але і для вирішення інших проблем, в тому числі і міжнародної нормотворчої діяльності, а також правозастосовчої, тобто в цілому для реалізації норм МП. У визначенні місця і ролі тієї чи іншої організаційної норми багато залежить від рівня та сфери співробітництва, кількості суб’єктів зацікавлених у розгляді питання, складності та характеру питань та інших обставин.

Держави, як частина міжнародного інституційного механізму. Держави застосовують найчастіше наступні засоби правозастосування або реалізації норм МП:

  • переговори;

  • міжнародні конференції;

  • посередництво;

  • добрі послуги;

  • консультації як окремий вид міжнародних переговорів.

Переговори найменш врегульований в МП інститут. Найчастіше застосовується але процедурні моменти у більшості не обговорені. Ми можемо говорити лише про практику і узвичаєння на відміну від етикету. Переговорна ініціатива не суміщається з договорною ініціативу, оскільки започатковуючи ті чи інші переговори з тієї чи іншої проблеми треба уявляти до чого ці переговори призведуть.

Добрі послуги – їх мета – налагодження контактів між сторонами які знаходяться в конфлікті – не як правове а соціологічне явище конфлікт може бути національний, етнічний. В міжнародному праві є тільки озброєний конфлікт.

Посередництво на відміну від добрих послуг є інститутом більш врегульованим оскільки є для держав більш небезпечним. Посередник бере участь у переговорах і пропонує свої власні варіанти вирішення конфлікту. Посередник в процесі переговорів на відміну від суб’єкта добрих послуг приймає участь в переговорах а тому і процедурно участь посередника регламентована більш детально. Потрібна згоду обох сторін конфлікту, щоб посередник приймав участь.

Консультації – це різновид переговорів, які здійснюються на регулярній основі, з якихось конкретних питань, які передбачені договором. Консультації можуть проводитись в різних формах. В більшості випадків використовуються консультації в формі безпосередньої зустрічі. Також можливо шляхом переписки, листування, по телефону.

Найширше як метод реалізаційї норм МП застосовуються міжнародні конференції, які є самостійним інститутом і детально регламентовані. Порядок скликання таких конференцій, порядок їх діяльності. Типовим прикладом конвенція 72 року про заборону розробки та накопичення запасів бактеріологічної зброї та її знищення. В 91 р була скликана вже третя конференція учасників конвенції про діяльність групи експертів – доповідачів, а також було вирішено і була скликана спеціальна конференція по реалазації конвенції 72 року. Конференції в механізмі реалізації норм МП є одним із важливих етапів, які сприяють реалізації приписів міжнародно-правових норм і взагалі виконанню умов міжнародного договору.

Міжнародні організації спеціалізовані, які займаються безпосередньо питаннями, які пов’язані з предметом – перш за все ЮНЕСКО, МАГАТЕ відповідно за рішеннями. Регіональні організації також приймають відповідні рішення щодо контролю. До них такий важливий механізм, як механізм ОБСЄ, ЮАР, ОАЕ. Окремі слід зупинитися на слідчих комісіях, узгоджувальних комісіях та міжнародних судових установах.

Слідчі комісії є дуже гнучким інститутом як використовуються ад хок для з’ясування факту. Узгоджувальні комісії також використовуються ад хок але застосовуються для з’ясування права.

^ Внутрішньодержавний механізм реалізації норм МП. Реалізація норм МП у внутрішньодержавній сфері – це діяльність суб’єктів, яка врегульована нормами МП. Регулювання може бути неповне і це пояснюється неможливістю в нормах міжнародного права врахувати всі особливості, всі фактори кожного суб’єкта. Ці прогали можуть бути заповнені внутрішньодержавними правовими засобами.


Міжнародна правосвідомість

Сучасні доктрини по-різному розглядають. Від повного ігнорування до детального дослідження. Одні вважають, що правова свідомість означає громадську думку. Інші вважають – це юридичний світогляд на міжнародні відносини. Навість серед прихильників терміну міжнародна правова свідомість є різні підходи до цього явища. Одні вважають, що це правосвідомість народів, міжнародноправова свідомість, демократична правосвідомість прогресивного людства. Треба мати на увазі, що найбільш поширена точка зору на міжнародну правосвідомість – Лукашук – м. Правосвідомість має місце у громадських діячів, членів парламенту у Баскіна і Фельдмана м. Свідомість не суб’єктів МП, а їх представників, в Колосова – міжнародна форма. Більшість авторів вважали, що міжнародна правосвідомість характерна була для міжнародно-правової надбудови на всіх етапах розвитку. Колосов “міжнародн〰 форма правосвідомості виникла не менше як 5000 років тому”. В Лукашука в силу специфічного погляду на появу МП, м свідомість виникає після другої світової війни. Досить уникальною точка зору Черниченка. У нього МП = міжнародній правосвідомості. Таким чином в Радянській науці МП підтримувались 2 розуміння сутності м. Правосвідомості: 1. Як усвідомлення класової неоднорідності МП; 2 як сукупність міжнародно-правових поглядів щодо МП. Перше розуміння було превалюючим. Автори штучно розділяли на соціалістичну, імперіалістичну і загальнодемократичну свідомість. Найбільш відомий автор цієї концепції професор Пацація доводив: Імперіалістичні погляди як залишки минулого займають все менше місця, загальнодемократичні погляди все більше місця займають в поглядах на МП, є основою теперішнього, а на базі загальнодемократичних сформувались соціалістичні погляди – початки майбутнього.

Вимога причина класової боротьби, пошук зовнішнього ворога став домінуючим для соціалістичної правосвідомості. Аналіз проблем, що становлять сутність правосвідомості в радянській науці зводився до аналізу класовоїї боротьби.

В радянській науці МП як і в цілому в марксистській мирне співіснування розглядалось як засіб забезпечення світової революції. В мирних змаганнях з капіталізмом соціалізм доведе свої переваги і переможи. Ідея співіснування вміщувала два елементи: політичний і власне добросусідські відносини. Перший ідеолого-політичний елемент знаходився у суперечності з моментом суто політичним (добросусідськими відносинами). В роботі Тункіна посилання на те що Західні держави відкинули ідею мирного співіснування, що призвело до конфронтації. Ідея класової боротьби, світової революції ніколи не пропагувалась в цілому західними вченими, західною наукою. Оскільки революція, боротьба та її відносини відокремилися і ці відносини право взагалі не регулює. Право регулює тільки відносини зв’язку. І коли йдеться про розвиток боротьби, то йдеться про згортання права (єдине виключення, коли борються за право).

Тому треба суттєво переосмислити класичний радянський підхід до визначення міжнародної правосвідомості. При різних підходах до регулювання МВ, як правило, один результат – нульовий. Тому тут міжнародна правосвідомість є спільністю ідей, понять, поглядів, інакше вона не склалася б як окреме явище. Крім того міжнародна свідомість впливає на правотворчість і правозастосування. Ми виходимо з того, що міжнародна правосвідомість впливає позитивно. Отже, треба підкреслити, що поняття міжнародної правосвідомості можна визначити, як сукупність поглядів, уявлень, ідей учасників міжнародних відносин щодо сутності необхідних міжнародного права, законності і правопорядку.

Суб’єкти міжнародної правосвідомості. Суб’єкт МП не тотожний суб’єкту МПрав. Кількість носіїв міжнародної правосвідомості перевищує носіїв міжнародних прав і обов’язків. Слід мати на увазі, що коли йдеться про одного й того ж суб’єкта МП і суб’єкта МПрав то прояви міжнародної правосуб’єктності і міжнародної правосвідомості різні. Коли йдеться про фізичну особу, то мається на увазі її універсальний, всебічний характер. Практично неможливо уявити такої сфери функціонування МПрав. Де б людина була повністю вилучена. Чисельність суб’єктів вплинула на кількість класифікацій. Серед них найбільш прийнятним є поділ на дві групи: 1) безпосередні носії правосвідомості; 2) виразники правової свідомості. Безпосередні носії поділяються на окремих індивідів і соціально-економічні спільноти. Міжнародну правосвідомість окремих індивідів поділяють на правосвідомість державних і політичних діячів, правосвідомість вчених, діячів науки МП і правосвідомість політичних громадян. Найважливіше значення для розвитку і прояву МПрав як правило, оцінюється МПрав. Вчених, особливо діячів науки МП. Під час святкування 50 річниці ООН держсекретар підкреслював: на якомусь етапі ідеї втілені в статуті були дивними і навіть фантастичними. Пройшов час і ці ідеї були втілені в позитивному міжнародному праві. Дуже низько оцінюється правосвідомість державних і політичних діячів. Державні діячі досить часто і цинічно висловлюються на ідеї МП.

Лукашук у свій час займався дослідженням цього питання. Визначив що правосвідомість не тільки керівників держав а й бюрократів різних рівнів є суттєвим фактором міжнародно-правового регулювання. Він прийшов до висновку, що правлячі кола держав не тільки не приділяють належної уваги розвитку МПрав населення, а й власному. Посилаючись на в тому числі американські соціалістичні дослідження висновок, що рівень правосвідомості керівників і навіть дипломатів є далекою від оптимальної, МП є таємницею для осіб, які приймають рішення. Відомі випадки коли на чолі відомства закордонних справ стояли висококваліфіковані юристи але вони використовували свій досвід і знання на шкоду МП. Вишинський – автор концепції примату радянського права над міжнародним. США державний секретар Джін Атісон. Правосвідомість не зводиться до знання МП. Його можна знати і не поважати. Важливим елементом правосвідомості є переконаність в тому, що МП необхідно поважати. В передвиборній компанії Клінтона, Єльцина, Путіна навість натяку на існування МП не було.

Рівень правосвідомості пересічних громадян досить низький. Політичні лідери вилучають зі своїх програм міжнародні правові питання. Масова міжнародна правова свідомість і це є факт зростає, хоча й не так швидку. У відповідальні періоди історії міжнародна правова свідомість пересічних громадян впливала на розвиток міжнародно-правових подій (війна у В’єтнамі, рух за заборону випробувань бактеріологічної зброї; Рух у Чехословаччині). Недооцінювати ці явища і їх вплив на реальну міжнародну політику було б неправильно і недооцінка призводить до таких катаклізмів.

Підсумковий документ Віденської зустрічі НБСЄ 1989 року. Цей документ отримав назву Кодекса народної дипломатії. Він особливо виділяє необхідність міжнародних контактів широкої громадськості, які суттєво впливають на розвиток масової міжнародної правосвідомості (викладачів, вчених).

До носіїв правосвідомості соціальні групи – меншини, нації, народи в цілому. В радянській науці окремим носієм був робітничий клас, навколо якого об’єднуються всі інші носії. Науці МП не відомий жодний внесок класу, як класу. Робітничому класу не вдалося створити тривалої міжнародної організації.

Значно більшого впливу на МПрав. Добились значно менші об’єднання – об’єднання колишніх в’язнів гітлерівських концтаборів. Вони виступили за євпропейську інтеграцію, власний суд з прав людини з відповідними санкціями. На першому етапі зіткнувшисть з неприйняттям правлячих кіл, колиші в’язні зуміли добитися перелому в правосвідомості. На базі змін в настроях виборців правлячі коли Європейських держав змушені були піти на укладення європейської конвенції про захист прав і свобод людини, створити суд, інші конституційно-правові механізми.

Незаперечний внесок в розвиток МПрав вносять національні меншини та корінні народи. Варто підкреслити, що декларація прав корінних народів стала важливим документом в рамках ЕКОСОР і те що стосується національних меншин це окрема тема. МПрав свідомість нацменшин є доволі небезпечним фактором.

Безперечно суб’єктами МПрав є суб’єкти МП. В залежності від того в якій якості вони виступають можна говорити про загальну МПравосвідомість, індивідуальну (де носієм є окрема держава); асоційовану (колективну) (де носієм є об’єднання держав інституйоване в міждержавні організації – НАТО). На сучасному етапі розвитку МПрав найбільш вагомим фактором її формування є резолюції міжнародних організації в тому чеслі ГА ООН, Парламентської Асамблеї Ради Європи, інших форм народної дипломатії (не офіційна, не державна дипломатія).

Структура міжнародної правосвідомості. Цілісної МПрав на даному етапі розвитку МП немає. Разом з тим сучасна міжнародна правосвідомість дуже складно структурована. Її елементи можна будувати за різними ознаками. Досить часто дослідники аналізують структуру МПр〰в залежно від її суб’єктів. Тому правосвідомість кожного суб’єкта має різну структуру але ми проаналізуємо в цілому МПравосвідомість і її структура становить взаємодію двох основних компонентів: міжнародно-правової психології і ідеології.

А) психологія;

Б) ідеологія;

В?) міжнародно-правова культура. Сама свідомість є складовою міжнародно-правової культури.

Структура МПрав досить умовна але треба підкреслити, що міжнародно-правова психологія є найбільш консерватиною ланкою, оскільки її складові: а) міжнародно-правові традиції; б) звички; в) почуття; д) уявлення. За загальним висновком вони найменше піддаються міжнародно-правовому омолодженню. Їх основні детермінанти знаходяться у внутрішньодержавній сфері але для зміни у звичках, психології нації потрібен досить тривалий час. Саме тому надії на вироблення спільної міжнародно-правової психології досить невеликі, оскільки це неможливо. Суттєвою психологічною характеристикою нашої нації (там де двоє наших – там три гетьмана і домовитись неможливо). Трохи більше на міжнародну правосвідомість можна досягти змін через вплив на міжнародну правову ідеологію. Міжнародно-правова ідеологія володіє власним зарядом консерватизму який також часть досить важко піддається змінам. Самостійне функціонування міжнародної правової ідеології настільки очевидне що деякі вчени вилучають її за сферу міжнародної правосвідомості. Лукашук – свідомість є складовою ідеологією. Але це не так. Навпаки. Певну міжнародно-правову ідеологію можна заборонити певним актом (заборона нацистської ідеології) але заборонити свідомість актом неможливо. Інколи в структурі міжнародної правосвідомості виділяють наукову, теоретичну і побутову міжнародну провосвідомість, а так само дипломатичну, воєнну, але цей поділ продиктований певними завданнями наукових досліджень. Реально таких відокремленних компонентів в структурі Мправосвідомості не існує.

Функції. Фактично 3: Пізнавальна, оціночна, регулятивна. Пізнавальна функція має на увазі можливість для суб’єктів встановлення ще якоїсть управлінської системи. Найголовніше в цій функції – з’ясування яка є межа між правом, політикою, дипломатіє, військовим терором. Оціночну функцію. Виробляється судження про відповідність певних фактів, ситуацій в міжнародному праві міжнародній законності. Регулятивна функція проявляється не лише в регулюванні дій суб’єктів, а по-різному впливає на передправотворчій і правотворчій стадії. Правосвідомість відграє важливу роль на стадії реалізації норм МП і в тому числі реалізація норм МП залежить від рівня міжнародно-правової свідомості. Найважливішою функцією таким чином є регулятивна.


  1   2   3   4



Схожі:

Реалізація норм мп. Поняття та форми iconТема Реалізація правових норм. Правова поведінка. Юридична відповідальність План
Поняття та види правової поведінки. Поняття, види та ознаки правомірної поведінки
Реалізація норм мп. Поняття та форми iconАдміністративне право україни питання на модуль Модуль 1
Поняття адміністративно-правової норми. Її особливості, види і структура. Реалізація адміністративно-правових норм
Реалізація норм мп. Поняття та форми iconПрограма з основ правознавства
Поняття й ознаки держави. Поняття функції держави. Внутрішні й зовнішні функції держави. Класифікація держав за їхньою формою (форми...
Реалізація норм мп. Поняття та форми iconТема Регулятори цивільних відносин. Джерела правового регулювання цивільних відносин Поняття та структура цивільного законодавства Дія актів цивільного законодавства Застосування актів цивільного законодавства 1
Під джерелами правового регулювання цивільних відносин розуміються зовнішні форми виразу цивільно-правових норм. В теорії права прийнято...
Реалізація норм мп. Поняття та форми iconЛекція №7 досудове розслідування: поняття, зміст, форми та загальні положення поняття І форми досудового розслідування досудове розслідування це здійснювана
Юридичною підставою для здійснення досудового розслідування є постанова про порушення кримінальної справи. Досудове розслідування...
Реалізація норм мп. Поняття та форми icon1. Поняття та структура норм міжнародного права
Міжнародне право, як і внутрішньодержавне право, складається з юридичних норм. Під нормою міжнародного права розуміється правило...
Реалізація норм мп. Поняття та форми iconЛьвівський національний університет імені івана франка правничий коледж ділова українська мова екзаменаційний білет №1 Що означає поняття „літературна мова”
Назвіть дві форми сучасної української літературної мови? Чому обидві форми однаково важливі для суспільства?
Реалізація норм мп. Поняття та форми iconКурс лекцій у схемах Розділ І. Основні поняття теорії держави І права
На нашу думку, основне, що потрібно пересічному громадянину знати про право це його поняття, яке випливає з сутності права, форми,...
Реалізація норм мп. Поняття та форми iconЗміст вступ організація роботи відділу освіти
Реалізація державних та регіональних цільових програм реалізація указів президента україни, постанов кабінету
Реалізація норм мп. Поняття та форми iconТема Соціально-практична природа пізнання (гносеологія)
Практика як критерій істини. Абсолютність і відносність практики як критерія істини. Поняття чуттєвого та раціонального у пізнанні....
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи