Предмет кримінально-процесуального права icon

Предмет кримінально-процесуального права




НазваПредмет кримінально-процесуального права
Сторінка27/27
Дата конвертації01.04.2013
Розмір3.83 Mb.
ТипДокументи
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   27
Порядок порушення кримінальної справи, по якій передбачена протокольна форма досудової підготовки матеріалів.

Протокольна форма досудової підготовки матеріалів. Провад­ження у справах про злочини, передбачені статтею 425 КПКУ, визначається загальними правилами цього Кодексу за деякими винятками. У таких справах органи дізнання не пізніш як у десятиденний строк встановлюють обставини вчиненого злочину і особу пра­вопорушника, одержують пояснення від правопорушника, очевид­ців та інших осіб, витребують довідку про наявність або відсутність судимості у правопорушника, характеристику з місця його роботи або навчання та інші матеріали, які мають значення для розгляду справи в суді. У виняткових випадках, у разі неможли­вості у десятиденний строк зібрати необхідні матеріали, цей строк може бути продовжено відповідним прокурором, але не більш як до двадцяти днів. У правопорушника відбирається зобов'язання з'являтися за ви­кликом органів дізнання і суду та повідомляти їм про зміну місця проживання. Про обставини вчиненого злочину складається прото­кол, в якому зазначаються: час і місце його складання; ким складено протокол; дані про особу правопорушника; місце і час вчинення злочину, його способи, мотиви, наслідки та інші істотні обставини; фактичні дані, що підтверджують наявність злочину і винність пра­вопорушника; кваліфікація злочину за статтею Кримінального ко­дексу України. До протоколу приєднуються всі матеріали, а також список осіб, які підлягають виклику в суд. Протокол затверджується начальником органу дізнання, після чого всі матеріали пред'явля­ються правопорушнику для ознайомлення, про що робиться відпо­відна відмітка в протоколі, яка засвідчується підписом правопоруш­ника. Протокол разом з матеріалами надсилається прокурору. Визнавши отримані матеріали достатніми для розгляду в су­довому засіданні, прокурор виносить постанову про порушення кримінальної справи, обирає щодо правопорушника в необхідних випадках запобіжний захід і складає обвинувальний висновок та направляє справу до суду або повертає матеріали для проваджен­ня досудового слідства, а в разі відсутності підстав до порушення кримінальної справи відмовляє в її порушенні. Такі справи підлягають розгляду в суді не пізніш як у десяти­денний строк з моменту надходження матеріалів до суду. При розгляді таких справ суд вправі повернути їх для провадження досудового слідства, якщо виникає необхідність з'ясування істот­них додаткових обставин, які не можуть бути встановлені в судо­вому засіданні.


  1. Строк призначення справи до судового розгляду, по якій передбачена протокольна форма досудової підготовки матеріалів.

Протокольна форма досудової підготовки матеріалів. Провад­ження у справах про злочини, передбачені статтею 425 КПКУ, визначається загальними правилами цього Кодексу за деякими винятками. У таких справах органи дізнання не пізніш як у десятиденний строк встановлюють обставини вчиненого злочину і особу пра­вопорушника, одержують пояснення від правопорушника, очевид­ців та інших осіб, витребують довідку про наявність або відсутність судимості у правопорушника, характеристику з місця його роботи або навчання та інші матеріали, які мають значення для розгляду справи в суді. У виняткових випадках, у разі неможли­вості у десятиденний строк зібрати необхідні матеріали, цей строк може бути продовжено відповідним прокурором, але не більш як до двадцяти днів. У правопорушника відбирається зобов'язання з'являтися за ви­кликом органів дізнання і суду та повідомляти їм про зміну місця проживання. Про обставини вчиненого злочину складається прото­кол, в якому зазначаються: час і місце його складання; ким складено протокол; дані про особу правопорушника; місце і час вчинення злочину, його способи, мотиви, наслідки та інші істотні обставини; фактичні дані, що підтверджують наявність злочину і винність пра­вопорушника; кваліфікація злочину за статтею Кримінального ко­дексу України. До протоколу приєднуються всі матеріали, а також список осіб, які підлягають виклику в суд. Протокол затверджується начальником органу дізнання, після чого всі матеріали пред'явля­ються правопорушнику для ознайомлення, про що робиться відпо­відна відмітка в протоколі, яка засвідчується підписом правопоруш­ника. Протокол разом з матеріалами надсилається прокурору. Визнавши отримані матеріали достатніми для розгляду в су­довому засіданні, прокурор виносить постанову про порушення кримінальної справи, обирає щодо правопорушника в необхідних випадках запобіжний захід і складає обвинувальний висновок та направляє справу до суду або повертає матеріали для проваджен­ня досудового слідства, а в разі відсутності підстав до порушення кримінальної справи відмовляє в її порушенні. Такі справи підлягають розгляду в суді не пізніш як у десяти­денний строк з моменту надходження матеріалів до суду. При розгляді таких справ суд вправі повернути їх для провадження досудового слідства, якщо виникає необхідність з'ясування істот­них додаткових обставин, які не можуть бути встановлені в судо­вому засіданні.


  1. Провадження в справах про неосудних і осіб, які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину: особливості досудового слідства і його закінчення, судового провадження.

Згідно зі статтею 19 ККУ осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Не підля­гає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ККУ, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (безді­яльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного за­хворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумс­тва або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медич­ного характеру. Не підлягає покаранню особа, яка вчинила зло­чин у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи за рі­шенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медич­ного характеру, а після одужання така особа може підлягати по­каранню. Підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення зло­чину через наявний у неї психічний розлад не була здатна пов­ною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керу­вати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується су­дом при призначенні покарання і може бути підставою для засто­сування примусових заходів медичного характеру (ст. 20 ККУ). Кримінальне провадження в справах про діяння неосудних або обмежено осудних осіб має деякі особливості: 1. Досудове слідство в справах про суспільно небезпечні діян­ня, вчинені особами у стані неосудності або обмеженої осудності, а також про злочини осіб, які вчинили його у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку, прово­диться обов'язково (ст. 111 КПКУ). При досудовому слідстві провадяться всі необхідні слідчі дії для всебічного і повного з'ясування обставин вчиненого суспільно небезпечного діяння і особи того, хто його вчинив, а також обставин, які характеризу­ють цю особу та її психічне захворювання. Участь захисника у справах про злочини неосудних або об­межено осудних осіб є обов'язковою з моменту встановлення в
особи душевної хвороби (ст. 45 КПКУ). Після закінчення досудового слідства, якщо буде встанов­лено неосудність або обмежену осудність особи, що вчинила су­спільно небезпечне діяння, складається постанова про направ­лення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру.


  1. Провадження в справах про неосудних і осіб, які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину: особливості судового провадження.

Згідно зі статтею 19 ККУ осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Не підля­гає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ККУ, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (безді­яльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного за­хворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумс­тва або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медич­ного характеру. Не підлягає покаранню особа, яка вчинила зло­чин у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи за рі­шенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медич­ного характеру, а після одужання така особа може підлягати по­каранню. Підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення зло­чину через наявний у неї психічний розлад не була здатна пов­ною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керу­вати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується су­дом при призначенні покарання і може бути підставою для засто­сування примусових заходів медичного характеру (ст. 20 ККУ). Справи, що надійшли до суду від прокурора, суддя або го­
лова суду, якщо погодиться з постановою слідчого, вносить без­посередньо в судове засідання. Обвинувачена особа, яка хворіє на душевну хворобу не на­зивається підсудною, її участь у судовому засіданні не є обов'яз­ковою і може мати місце лише в тому разі, якщо цьому не пе­
решкоджає характер її захворювання. Розгляд зазначених справ провадиться у відкритому судо­вому засіданні з обов'язковою участю прокурора та захисника. В судовому засіданні допитуються свідки та перевіряються дока­зи, що доводять або спростовують вчинення даною особою сус­пільно небезпечного діяння, а також перевіряються інші обстави­ни, які мають істотне значення для вирішення питання прозастосування примусових заходів медичного характеру. В необ­хідних випадках в судове засідання викликається експерт. Якщо
особа, щодо якої розглядається справа, викликана в судове засі­дання, суд вислуховує її пояснення, а потім висновок експерта. Після закінчення судового слідства свою думку висловлює про­курор, потім захисник (ст. 419 КПКУ). Суд у нарадчій кімнаті вирішує такі питання (ст. 420 КПКУ): а) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, з приводу якого по­
рушена справа; б) чи вчинено це діяння особою, щодо якої розгля­дається справа; в) чи вчинила особа зазначене діяння в стані не­осудності або обмеженої осудності, чи захворіла вона після вчинення злочину на психічну хворобу, яка виключає застосуван­ня покарання; г) чи слід застосувати до цієї особи заходи медично­го характеру і якщо слід, то які саме. Суд у справах про злочини неосудних або обмежено осуд­них осіб може прийняти наступні рішення (ст. 421 КПКУ): а) ко­ли буде встановлено, що дана особа вчинила суспільно небезпеч­
не діяння в стані неосудності або обмеженої осудності або післявчинення злочину захворіла на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання, суд, коли визнає за потрібне, виносить ухвалу, а суддя — постанову про застосування до цієї особи при­мусових заходів медичного характеру, із зазначенням яких саме; б) коли суд визнає непотрібним застосовувати примусові заходи медичного характеру, справу належить закрити, про що вино­ситься ухвала (постанова); в) якщо неосудність або обмежена осудність особи на момент вчинення суспільно небезпечного ді­яння або на час розгляду справи не встановлена, суд виносить ухвалу, а суддя — постанову про направлення справи для досу-дового розслідування в загальному порядку; г) якщо вчинення суспільно небезпечного діяння особою, щодо якої розглядається справа, не буде доведене, суд своєю ухвалою, а суддя — поста­новою закриває справу.


  1. Види примусових заходів медичного характеру, які може застосувати суд.

Згідно зі статтею 19 ККУ осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Не підля­гає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ККУ, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (безді­яльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного за­хворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумс­тва або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медич­ного характеру. Не підлягає покаранню особа, яка вчинила зло­чин у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи за рі­шенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медич­ного характеру, а після одужання така особа може підлягати по­каранню. Підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення зло­чину через наявний у неї психічний розлад не була здатна пов­ною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керу­вати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується су­дом при призначенні покарання і може бути підставою для засто­сування примусових заходів медичного характеру (ст. 20 ККУ). Примусовими заходами медичного характеру є надання амбу­латорної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки злочину, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового ліку­вання, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь (ст. 92 ККУ). Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосо­вані судом до осіб (ст. 93 ККУ): 1) які вчинили у стані неосудно­сті суспільно небезпечні діяння; 2) які вчинили у стані обмеженої осудності злочини; 3) які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання. Згідно зі статтею 94 ККУ, залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб суд може застосувати такі примусові заходи ме­дичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної до­помоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до психіат­ричного закладу з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до пси­хіатричного закладу із суворим наглядом. Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути за­стосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розла­ди і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіат­ричного закладу. Госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психіч­но хворого, який за своїм психічним станом і характером вчине­ного суспільно небезпечного діяння потребує тримання у психіа­тричному закладі і лікування у примусовому порядку. Госпіталі­зація до психіатричного закладу з посиленим наглядом може бу­ти застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспі­льно небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя ін­ших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потребує утримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду. Госпіталізація до психі­атричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також що­до психічно хворого, який за своїм психічним станом і характе­ром вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особли­ву небезпеку для суспільства і потребує утримання у психіатрич­ному закладі та лікування в умовах суворого нагляду. Якщо не буде визнано за необхідне застосування до психічно хворого примусових заходів медичного характеру, а також у разі припи­нення застосування таких заходів суд може передати його на пік­лування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським на­глядом. Застосування примусових заходів медичного характеру про­водиться за ухвалою суду або постановою судді. Примусові захо­ди медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є сус­пільно небезпечними (ст. 416 КПКУ).


  1. Порядок зміни і скасування примусових заходів медичного характеру, які може застосувати суд.

Згідно зі статтею 19 ККУ осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Не підля­гає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ККУ, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (безді­яльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного за­хворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумс­тва або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медич­ного характеру. Не підлягає покаранню особа, яка вчинила зло­чин у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи за рі­шенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медич­ного характеру, а після одужання така особа може підлягати по­каранню. Підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення зло­чину через наявний у неї психічний розлад не була здатна пов­ною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керу­вати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується су­дом при призначенні покарання і може бути підставою для засто­сування примусових заходів медичного характеру (ст. 20 ККУ). 9. Скасування або зміна призначених судом примусових захо­дів медичного характеру може мати місце лише за ухвалою суду чи постановою судді, який застосував ці заходи, або суду за міс­цем лікування. Згідно зі статтею 95 ККУ, продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного харак­теру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, що обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинен­ня застосування таких примусових заходів. Особи, до яких засто­совані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого за­ходу. У разі відсутності підстав для припинення або зміни засто­сування примусового заходу медичного характеру представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду заяву, до якої дода­ється висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунту­вання про необхідність продовження застосування примусового заходу медичного характеру. У разі необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру понад 6 місяців представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, повинен направи­ти до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження застосування примусового заходу. До заяви до­дається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрун­тування про необхідність продовження надання особі такої психіатричної допомоги. В майбутньому продовження застосовування примусового заходу медичного характеру проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців. У разі при­пинення застосування примусових заходів медичного характеру через змінення психічного стану особи на краще суд може пере­дати її на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лі­карським наглядом. На ухвалу, постанову про застосування, ска­сування чи зміну примусових заходів медичного характеру може бути подано апеляційну чи касаційну скаргу або внесено апеля­ційне чи касаційне подання прокурора в загальному порядку.


  1. Відновлення кримінальних справ щодо осіб, які захворіли душевною хворобою після вчинення злочину, а потім видужали.

Згідно зі статтею 19 ККУ осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Не підля­гає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ККУ, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (безді­яльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного за­хворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумс­тва або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медич­ного характеру. Не підлягає покаранню особа, яка вчинила зло­чин у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи за рі­шенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медич­ного характеру, а після одужання така особа може підлягати по­каранню. Підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення зло­чину через наявний у неї психічний розлад не була здатна пов­ною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керу­вати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується су­дом при призначенні покарання і може бути підставою для засто­сування примусових заходів медичного характеру (ст. 20 ККУ). 10. Коли особа, щодо якої були застосовані примусові заходи медичного характеру внаслідок її психічного захворювання після вчинення злочину, видужає, суд на підставі висновку медичної комісії виносить ухвалу, а суддя — постанову про скасування за­стосованого заходу медичного характеру та направлення справи для провадження досудового слідства чи судового розгляду, як­що неосудність або обмежена осудність була встановлена під час судового слідства. Час перебування в медичній установі, якщо ця особа засуджена до позбавлення волі або виправних робіт, зара­ховується в строк відбування покарання. Ухвала (постанова) про відновлення справи може бути винесена в межах встановленої законом давності притягнення до кримінальної відповідальності.
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   27



Схожі:

Предмет кримінально-процесуального права iconЛекція №1 Тема Поняття, предмет, метод, система кримінально-виконавчого права. Поняття, предмет та методи кримінально-виконавчого права. Завдання кримінально-виконавчого права. Принципи кримінально
Кримінально-виконавче право відповідно закріплює основні положення політики держави у сфері виконання кримінальних покарань
Предмет кримінально-процесуального права iconМіністерство освіти І науки України міжнародний науково-технічний університет чернігівський інститут інформації, бізнесу І права Факультет лінгвістики І права Кафедра права України Реферат з дисципліни
Поняття кримінально-процесуального доказування та його значення. Предмет доказування
Предмет кримінально-процесуального права icon№ Поняття і суть кримінально-процесуального права та кримінального процессу
Тема № Поняття І суть кримінально-процесуального права та кримінального процессу
Предмет кримінально-процесуального права icon2. Джерела кримінально-виконавчого права
Поняття і значення принципів кримінально-виконавчого права. Кримінально-виконавча наука про систему і види принципів кримінально-виконавчого...
Предмет кримінально-процесуального права iconТема №1 поняття, предмет, принципи І джерела кримінально-виконавчого права
Які органи, що виконують покарання, не належать до кримінально-виконавчої системи?
Предмет кримінально-процесуального права icon1. Визначте відносини, які регулюються нормами конституційно-процесуального права
Визначте відносини, які становлять предмет регулювання конституційно-процесуального права
Предмет кримінально-процесуального права iconРішення по кримінальній справі; 2)галузь права (кримінально-процесуального), яке регулює цю діяльність
Конституція України є Основним Законом нашої держави. Останнім часом Верховна Рада України прийняла багато нових законів з різних...
Предмет кримінально-процесуального права iconЗміст
Тема 7 кримінально-виконавча політика І кримінально-виконавче право. Норми та джерела права. Кримінально-виконавчі правовідносини...
Предмет кримінально-процесуального права icon№7 заходи процесуального примусу (4 год.)
Заходи процесуального примусу за кримінально-процесуальним правом України, їх поняття і значення
Предмет кримінально-процесуального права iconМіністерство фінансів України український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі кафедра цивільних та кримінально-правових дисциплін
Поняття, предмет, завдання, принципи і система кримінального права. Наука кримінального права
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи