Суб’єкт → прямий зв’язок → Об’єкт ←зворотній звя’зок← Види У.: технічне icon

Суб’єкт → прямий зв’язок → Об’єкт ←зворотній звя’зок← Види У.: технічне




Скачати 134.74 Kb.
НазваСуб’єкт → прямий зв’язок → Об’єкт ←зворотній звя’зок← Види У.: технічне
Дата конвертації01.04.2013
Розмір134.74 Kb.
ТипДокументи

  1. Поняття управлінської діяльності. Види.

Управління– цілеспрямований вплив суб’єкту на об’єкт управління з метою приведення останнього у стан, який потрібен суб’єкту управління.

Суб’єкт → прямий зв’язок → Об’єкт

←зворотній звя’зок←

Види У.:

-технічне – упр. тех. механізмами, машинами, здійсн. з метою підвищ. продукт. Праці людини і обслуг. її потреб.

- біологічне – упр. твар. і росл. організмами з метою підвищ. продукт. на підставі об’єктів, законів, що були відкриті відпов. науками.

- соціальне –упр. людьми або їх активами.

Види соціального У.:

  • місцеве самовряд.

  • громадське У.

  • комерційне У.

  • держ. У.




  1. Поняття, зміст, принципи державного управління.

Суб’єкт – система органів вик. влади, їх посадові особи, а в деяких, визнач. законом випадках недерж. утвор.

Об’єкт – воля та свідомість людей. (заходи впливу: моральні, переконання і т.і.).

Характерні риси ДУ.

1) Здійсн. Від імені держави і насить авторитарний власний х-р

2) Суб’єкти ДУ наділяються державно-владними повноваженнями.

3) ДУ має виконавчо-розпорядчий х-р.

4) 3 етапи: 1- прийняття рішення, 2 – виконання рішення, 3 – контроль.

Принципи ДУ

  • соц. – політ. принципи (в Конституції і законах)

  • організаційні принципи побудови держ. апарату управління (територіальний, галузевий, функціон. і т.і.)

  • організаційні принципи діяльності апарату ДУ (нормативність діяльності, єдиноначальність, колегіальність, відповід. за прийняті рішення, оперативна самост.).




  1. Предмет та система адміністративного права.

Предмет АП – складає широкий комплекс суспільних відносин, які виникають у зв'язку з реалізацією функцій державного управління, з приводу здійснення широкої і різноманітної виконавчої та розпорядчої діяльності.

Система адміністративного права — це внутрішня побудова галузі.

Система адміністративного права складається із: загальної, особливої, спеціальної.

Загальна частина адміністративного права об'єднує норми, що закріплюють принципи державного управління; правове становище суб'єктів адміністративного права (органів виконавчої влади, державних службовців, громадян та ін.); форми і методи виконавчої та розпорядчої діяльності; адміністративний процес; засоби забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні.

Особлива частина містить норми, що розкривають сутність і зміст рег. Впливу на економіку, соц.-культурну, адм.-політичну і міжгалузеву сфери.

^ Спеціальна частина – регулює адм.-правову діяльність суб’єктів управління, наприклад адм. Діяльність ОВС, органів митного контролю…

Зміст загальної і особливої частин адміністративного права є взаємозалежним і складає єдине ціле. Норми загальної частини застосовуються до всіх інститутів особливої частини.

Поряд з поділом на 3 частини система адміністративного права складається із адміністративно-правових інститутів — груп норм, що регулюють тісно пов'язані, однорідні суспільні відносини (наприклад, інститут державної служби, і-т адміністративної відповідальності та ін.).


  1. Поняття адміністративного права, його співвідношення з іншими галузями права


Адміністративне право — галузь права, засобами якої (норми, відносини, законодавство, методи, форми, компетенція суб’єктів, способи реал. норм) формуються публ.-управлінські відносини, а також забезпеч. Публ.-управлінська діяльність.; мета – реалізація завдань і функцій держави.

АБО це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері державного управління.

Взаємодіє з усіма існуючими галузями права.

Найбільш тісний зв'язок спостерігається між адміністративним правом і конституційним правом, яке становить основу всіх галузей права, включаючи й адміністративне. Предметом конституційною права є передусім суспільні відносини, які складаються у зв'язку із здійсненням влади, діяльністю органів державної влади, проведенням виборів до представницьких органів державної влади, реалізацією конституційного статусу громадян і т. ін. Конституційні положення закріплюють місце органів виконавчої влади в системі державного механізму, підстави їх взаємовідносин з органами державної влади, правосуддя і прокуратури, важливі принципи їх формування і діяльності. Таким чином, приписи норм конституційного права є вихідною основою для норм адміністративного права, які регулюють різноманітну і повсякденну виконавчо-розпорядчу діяльність органів державного управління. В нормах адміністративного права розвиваються і деталізуються положення Конституцій України та інших джерел конституційного права щодо функціонування виконавчих і розпорядчих органів.

Певні зв'язки існують між адміністративним правом і трудовим правом у сфері регулювання службових відносин. Норми останнього визначають статус державних службовців як учасників трудового процесу. Що стосується норм адміністративного права, то вони регулюють державнослужбові відносини, а саме: умови вступу на державну службу, порядок її проходження, правила користування документами, повноваження посадових осіб в організації трудового процесу.

^ АП тісно пов'язане з цивільним правом, передусім тому, що ці галузі регулюють відносини майнового характеру. Проте норми цивільного права стосуються майнових відносин, в яких сторони є рівноправними, а норми адміністративного права — майнових відносин, які базуються на адміністративній підпорядкованості одної сторони другій.

^ АП межує з фінансовим правом, яке регулює відносини, що складаються у процесі фінансово-бюджетної діяльності держави. Для регулювання цих відносин використовується адміністративно-правовий метод. Однак фінансове право визнане самостійною галуззю, оскільки регулювання мобілізації, розподілу та використання грошової маси в державних інтересах має велике значення і характеризується специфічними особливостями.

^ З низкою норм кримінального права пов'язаний зміст норм адміністративного права про відповідальність за адміністративне правопорушення. Так, КпАП встановлює адміністративну відповідальність посадових осіб, а норми кримінального законодавства — їх кримінальну відповідальність за посадові злочини.


  1. Джерела адміністративного права.

Джерело АП – це акт суб’єкта публ. Управління, що рег. виконавчо–розпорядчу діяльність і склад. з адм.-правових норм.

^ Джерело АП – зовнішня форма вираження його норм.

Адм.-правові норми містяться в Конституції, законодавчих актах, постановах уряду, нормативних наказах, інших норм.актах держ. структур, а також у рішеннях місцевих рад та їхніх виконавчих органах. – це все джерела.

+ до джерел відносять не тільки нормативні акти, а і затверджені ними кодекси, статути, правила та ін., що рег. управл. Діяльність.

Ознаки: - усі вони осн. на нормах Конституції та законів; норм. акти вищих органів слугують юр. Базою для орг. Нижчого підпорядкув.; норм. акти вищих органів мають більшу юр. Силу і масштаб дії.

Класифікація:

    1. Конституція

    2. Законодавчі акти України

-Закони України

-кодифіковані акти упр. х-ру

    1. постанови ВР, що містять адм.-прав норми

    2. Укази і розполяж. Президента

    3. Норм. Акти, що прийм. Орг. Вик. влади:

- норм. Постанови і розпорядж КМУ

- полож., статути, правила … ,що затвердж КМУ

- норм. Накази, інструкції керівників центр. органів вик. влади

- норм. Акти урядових органів упр.

    1. Норм. Накази керівників держ. підприємств, об’єднань, установ, орг-цій

    2. Розпорядження місцевих адміністрацій

    3. Норм. акти місцевих рад, їх вик. органів

    4. Міжурядові угоди України з іншими держ.

    5. Акти судових органів.




  1. Адміністративне право як наука.

Наука адміністративного права покликана аналізувати суспільні відносини у сфері державного управління і систему норм, що регулюють їх (адміністративно-правові норми), досліджувати і узагальнювати закономірності правового регулювання організації і діяльності апарату державного управління. Вона також вивчає правовий статус суб'єктів і об'єктів виконавчої влади, правові форми і методи державного управління, способи забезпечення державної дисципліни і законності в управлінській діяльності, розробляє наукові проблеми, пов'язані з удосконаленням адміністративно-правових інститутів загального, галузевого та міжгалузевого управління.

^ Розвиток науки адміністративного права слід розглядати на загальному фоні розвитку держави і права.

У перші роки радянської влади адміністративним правом займалися учені-адміністративісти. наукові погляди і позиції яких формувалися у дореволюційний час, коли практика державного управління і нормативна база його регулювання ще тільки складалися. Це ускладнювало їх наукову розробку.

На початку 30-х років наука адміністративного права (тобто дослідження адміністративно-правових проблем) перестала існувати, зовсім припинилося вивчення предмета «Адміністративне право» у вищих навчальних закладах. Це пояснюється тим, що в умовах того часу управління здійснювалося шляхом організаційного впливу без використання правових форм і методів.


Таким чином, наука адміністративного права пережила ідейну і кадрову кризи. Але слід ураховувати і об'єктивні чинники: до 1936 р. у нас управління не було чітко відмежоване від інших типів державної діяльності — ні за Конституцією, ні фактично. Виконкоми у період між з'їздами рад мали владу і управляли, а раднаркоми належали до числа законодавчих органів. За таких умов важко було виділити управлінську діяльність як самостійний об'єкт вивчення, відокремити управлінський апарат від інших ланок державного апарату.

Розвиток науки адміністративного права активізувався після прийняття у 1936 p. Конституції СРСР. У ній чітко визначалися органи державного управління, форми їх діяльності, у деяких статтях розкривався зміст їх виконавчої і розпорядчої діяльності, встановлювався підзаконний характер усіх актів управління, закріплялися організація і повноваження місцевих органів галузевого управління, основи адміністративно-правового статусу громадян.

У 1938 p. відбулася І Всесоюзна нарада з питань науки радянської держави і права, яка прийняла рішення відновити науку адміністративного права і поставила завдання розробити питання про обсяг повноважень органів державного управління, вивчити методи управління економікою, соціально-культурним будівництвом та ін. Активізувалася і підготовка учених-адміністративістів.

У роки Великої Вітчизняної війни у сфері науки адміністративного права та адміністративного законодавства розроблялися проблеми, викликані умовами воєнного часу.

Після війни увага учених була зосереджена на проблемах підготовки єдиного законодавчого акта з адміністративного права. На жаль, ця робота не мала успіху, тому законодавець пішов іншим шляхом — проведення кодифікації правових приписів, що регулюють відносини окремих інститутів адміністративного права. Були прийняті КпАП, Основи законодавства України про культуру та інші акти…


  1. Поняття, структура адміністративно-правових норм

  2. Дія адміністративно-правових норм (+см.7 класифікація)


АПН –обов’язкове формально – визначене правило поведінки, встановлене та охорон. Державою, з метою рег. сусп. відносин, що виникають у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності.

Структура:

Гіпотеза – частина норми, яка містить вказівку на фактичні умови за яких необх керуватись деною нормою

Диспозиція – частина норми яка визначає саме правило поведінки, закріплене за даною нормою.

Санкція – передбачає заходи держ. впливу, які застосов. до осіб, що поруш. Встановлені правила.

^ Види адміністративно-правових норм

Норми адміністративного права класифікуються:

1. Залежно від конкретного змісту і регулювання суспільних відносин всі норми адміністративного права поділяються на;

• загальні - норми, що регулюють суспільні відносини загального характеру (для всіх сфер і галузей);

• особливі - норми, що регулюють суспільні відносини в конкретній сфері управління.

2. Залежно від предмета регулювання розрізняють:

• матеріальні - норми, що юридичне закріплюють комплекс обов'язків і прав, а також відповідальність учасників управлінських відносин, які регулюються адміністративним правом, тобто фактично їх адміністративно-правовий статус;

• процесуальні - норми, які визначають методи (способи, порядок, процедури) діяльності по реалізації державного управління і регламентують управлінські відносини.

• процедурні - визначають процедуру виконання певних дій .

3. Залежно від характеру припису виділяють:

• зобов'язуючі - норми, що містять юридично-владний припис робити певні дії.

• забороняючі - норми, що передбачають заборону на здійснення тих чи інших дій в певних умовах. Заборони можуть носити загальний чи спеціальний характер.

• уповноважуючі (дозвільні, диспозитивні) - норми, у яких надається можливість адресату діяти в рамках встановлених вимог за своїм розсудом);

• стимулюючі (заохочуючі) - норми, що за допомогоювідповідних засобів матеріального чи морального впливузабезпечують належну поведінку учасників регульованих управлінських суспільних відносин (наприклад, встановлення податкових пільг, пільгове кредитування і т.д.);

• рекомендаційні - норми, що носять порадний рекомендаційний характер.

4. В залежності від адресата можуть бути виділені норми, що регламентують:

• організацію і діяльність механізму виконавчої влади, тобто різних ланок апарату державного управління;

• адміністративно-правовий статус державних службовців працівників управлінського апарату;

• питання організації та діяльності державних підприємств і установ;

• адміністративно-правовий статус громадських об'єднань;

• окремі сторони функціонування різних комерційних структур;

• адміністративно-правовий статус громадянина.

5. В залежності від дії у просторі адміністративно-правові норми бувають:

• загальної дії - норми, що діють на території всієї країни, мають загальнодержавне значення (наприклад КпАП);

• регіональні - норми, що мають чинність на території певного Регіону (наприклад зона Чорнобильської АЕС);

• місцеві - норми, що діють на території окремої адміністративно-територіальної одиниці (області, району).

6. Залежно від дії у часі адміністративно-правові норми бувають:

• строкові - норми, для яких визначений термін дії;

• безстрокові - норми без зазначення терміну дії, тобто до офіційного скасування компетентним органом;

7. В залежності від дії на коло осіб діляться на:

• норми, дія яких пов'язана з поширенням встановлюваних правил або на всіх (наприклад: порядок сплати податків для всіх юридичних осіб), або на окремих юридичних осіб (наприклад, порядок сплати податків страховими організаціями);

• норми, дія яких пов'язана з поширенням встановлюваних правил або на всіх громадян, або на окремі їхні групи (поширення пільг при здійсненні кредитування житлового будівництва на військовослужбовців).

Реалізація норм адміністративного права - процес практичного втілення в життя суб'єктами адміністративного права державної волі, вираженої в нормах. Існує чотири форми реалізації адміністративно-правових норм:

• виконання;

• застосування;

• дотримання;

• використання.

Виконання - точне слідування учасників регульованих управлінських відносин тим юридичним розпорядженням, заборонам чи дозволам, які в них містяться. Суб'єктами даного варіанта реалізації адміністративно-правових норм є всі учасники управлінських відносин.

Застосування практично виражається у виданні повноважним органом індивідуальних юридичних актів, що ґрунтуються на вимогах матеріальних або процесуальних норм. Дані акти видаються стосовно до конкретних адміністративних справ (наприклад: наказ про призначення на посаду, реєстрація юридичної особи).

Дотримання як самостійний спосіб реалізації адміністративно-правових норм, пов'язаний з реакцією учасників управлінських відносин на заборони, власне кажучи, є конкретним вираженням виконання.

Використання як форма реалізації адміністративно-правових норм виражається в добровільному здійсненні суб'єктами права правомірних дій, що пов'язані зі здійсненням суб'єктивних прав у сфері управління. На відміну від дотримання і виконання при використанні суб'єкт сам вирішує, скористатися наданим адміністративно-правовою нормою правом чи утриматися від його використання.


  1. Особливості, зміст, види адміністративно-правових відносин.

АПВ – передбачені нормами адм. права суспільні відносини в сфері державного управління, в яких сторони беруть участь як носії прав і обов’язків, встановлених і забезпечених адм.-правовими нормами.

Особливості:

1. АПВ – форма існування соц. відносин.

2. – конструюються у межах адм-прав. норм , тобто містять абстрактні конструкції відносин.

3. – об’єктивуються з виникненням юр. фактів передбач. Адм.-прав. нормами.

4. Одним з суб’єктів АПВ є носій владних повноважень щодо інших учасників.

5. – об’єктивуються переважно в сфері державного управління

6. – можуть виникати за ініціативою будь-якої з сторін.

7. – Суперечки, що виник. Між сторонами АПВ, як правило, виріш. позасудовому порядку, тобто шляхом прямого юр.-владного розпорядження правомочного органу.

8. Якщо учасник АПВ поруш. Вимоги норм адм. права то він відповідальний перед державою в особі його органу.

ВИДИ:

  1. залежно від виконуваних ф-цій

  • регулятивні(орг-ція роботи апарату упр., курівництво нижчими структурами,ін.)

  • правоохоронні (відповідальність за адм. проступки)

  1. залежно від ступеня взаємної підпорядкованості суб’єктів:

  • між непідпорядкованими суб’єктами однакового ієрархічного рівня

  • між непідпорядкованими суб’єктами різного ієрархічного рівня

  • між органами управління і підприємствами, установими, орга-ми, які організаційно їм не підпорядковані.(приклад: податкова-підприємство)

  • між органами управління і структурами, що які підпорядковані їм частково.

  1. За кількісним складом учасників: двосторонні, багатосторонні.

  2. За організаційно-правовим складом учасників

  • між главою держави і всією с-мою вик. влади; системами інших гілок влади, колективними суб’єктами, недерж. формуваннями фіз. особами.

  • Між КМУ і с-мою вик. влади, системами інших гілок влади, колективними суб’єктами, недерж. формуваннями фіз. особами.

  • Між центр. органами вик. влади і ------(аналог. См. выше).

  • Між структурами міcц. самоврядування і -------

  • Між недержавними формуваннями – носіями публічно-владних повноважень та іншими колективними суб’єктами; фіз.. особами

  • Між фіз.. особами і лерж. Та недереж. утвореннями, посадовими особами.

АПВ поділяють на функціональні й територіальні; внутрішні і зовнішні; майнові й немайнові; такі, що захищ. в амін. порядку і такі що в судовому порядку; субординації і координації; внутрішньоапаратні і позаап. тощо

Інша класифікація АПВ на горизонтальні (сторони фактично та юридично рівноправні) та вертикальні (виникають між супідрядними сторонами у правовому розумінні і вираж. Юр. залежність однієї сторони від іншої).


  1. ^ Президент України, його повноваження (в контексті політичної реформи)

Ст.102 – ПУ є главою держави і виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету і територіальної цілісності, додержання Конституції, прав і свобод людини.

Повноваження ПУ:

В сфері діяльності законодавчої влади:

  1. проголош. Всеукр. Референдуму за народною ініціативою та призначення Всеукр. Референдуму щодо змін Конституції

  2. Припиняє повноваж. ВРУ:

  • якщо протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатись

  • якщо протягом 30 днів не сформовано коаліції деп. фракцій

  • протягом 60 днів після відставки КМУ не сформовано його новий склад.

  1. підписує закони прийняті ВРУ

  2. має право вето щодо прийняття законів.

В сфері діяльності виконавчої влади:

1) Подає на розгляд ВРУ кандидатуру Прем’єр міністра

2) Подає на розгляд ВРУ канд. Мін. Оборони та мін. Закордонних справ.

3) Подає --- голову СБУ

4) Призначає та звільняє за згодою ВРУ Генерального прокурора України

5) Призначає та звільняє з посади голів держ. адміністрацій за поданням КМУ

6) Скасовує акти Ради міністрів АРК та голів місцевих держ. адм-цій

7) Зупиняє дію актів КМУ з мотивів їх неконституційності з одночасним зверненням Конституц. Суду України.

В сфері діяльності судової влади:

  1. Призначає суддів на перший строк

  2. Утворює та ліквідує суди загальної юрисдикції

  3. Визначає к-сть суддів у судах за поданням голови державної судової адм-ції.

Дострокове припинення Повноважень ПУ:

- відставка

- смерть

- неможливість виконувати свої повноваження за станом здоров’я

- імпічмент.



Схожі:

Суб’єкт → прямий зв’язок → Об’єкт ←зворотній звя’зок← Види У.: технічне iconСуб’єкт → прямий зв’язок → Об’єкт ←зворотній звя’зок← Види У.: технічне
...
Суб’єкт → прямий зв’язок → Об’єкт ←зворотній звя’зок← Види У.: технічне iconФизическим лицом, а субъектом властных полномочий
Касу «суб'єкт владних повноважень орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт...
Суб’єкт → прямий зв’язок → Об’єкт ←зворотній звя’зок← Види У.: технічне iconДиректор чтеі кнтеу
Менеджмент як специфічна сфера людської діяльності. Сутність категорій «менеджменту» та «управління». Суб’єкт та об’єкт управління....
Суб’єкт → прямий зв’язок → Об’єкт ←зворотній звя’зок← Види У.: технічне iconПрограма вступних випробувань з фахових дисциплін спеціальності
Суб’єкт та об’єкт управління. Цілі та особливості сучасного менеджменту. Управлінська діяльність, управлінські відносини та кадри...
Суб’єкт → прямий зв’язок → Об’єкт ←зворотній звя’зок← Види У.: технічне iconОреховська Т. М. “ ” 2012 р. Програма вступних випробувань з фахових дисциплін спеціальності «менеджмент організацій І адміністрування»
Менеджмент як специфічна сфера людської діяльності. Сутність категорій «менеджменту» та «управління». Суб’єкт та об’єкт управління....
Суб’єкт → прямий зв’язок → Об’єкт ←зворотній звя’зок← Види У.: технічне iconПрограма вступних випробувань з фахових дисциплін напряму підготовки «менеджмент» професійного спрямування «менеджмент туристичної індустрії»
Менеджмент як специфічна сфера людської діяльності. Сутність категорій "менеджменту" та "управління". Суб'єкт та об'єкт управління....
Суб’єкт → прямий зв’язок → Об’єкт ←зворотній звя’зок← Види У.: технічне icon2 Основний об\'єкт злочину. 24 Додатковий об\'єкт злочину. 25
Адже проблема об’єкта злочину і досі залишається однією із основних в кримінальному праві як України так і закордонних держав
Суб’єкт → прямий зв’язок → Об’єкт ←зворотній звя’зок← Види У.: технічне iconТема: об’єкт злочину
Об’єкт злочину – це те, на що посягає особа, яка вчиняє злочинне діяння. Об'єктом злочину завжди виступає те благо, якому злочином...
Суб’єкт → прямий зв’язок → Об’єкт ←зворотній звя’зок← Види У.: технічне iconХарактеристика теорії права та держави План Поняття, завдання і система науки. Правознавство. Юриспруденція. Система і функції юридичної науки. Об’єкт і
Об’єкт і предмет науки. Об’єкт і предмет теорії права та держави. Визначення теорії права та держави. Значення і місце теорії права...
Суб’єкт → прямий зв’язок → Об’єкт ←зворотній звя’зок← Види У.: технічне iconДержавна статистична звітність
Назва міністерства (відомства), акціонерного товариства тощо, у віданні якого перебуває суб'єкт туристичної діяльності
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи