Міністерство внутрішніх справ України icon

Міністерство внутрішніх справ України




НазваМіністерство внутрішніх справ України
Сторінка1/15
Дата конвертації17.11.2013
Розмір2.32 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15


Міністерство внутрішніх справ України


Луганський державний університет

внутрішніх справ імені Е.О. ДІДОРЕНКА


кафедра кримінального права


КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО

(ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА)


Інтерактивний комплекс навчально-методичного

забезпечення дисципліни

(за напрямом підготовки 6.030401 «Правознавство»

на 2013 – 2014 навчальний рік)


Л у г а н с ь к

2013

Р о з р о б н и к и:

начальник кафедри кримінального права, кандидат юридичних наук, доцент Письменський Є.О.;

заступник начальника кафедри кримінального права, кандидат юридичних наук Данилевський А.О.;

професор кафедри кримінального права, доктор юридичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Дудоров О.О.;

доцент кафедри кримінального права, кандидат юридичних наук Старовойтова Ю.Г.


Ухвалено на засіданні кафедри кримінального права Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка (протокол № 12 від 14 травня 2013 року).

СТРУКТУРА

навчальноЇ ДИСЦИПЛІНИ «КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО» (ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА)

(за вимогами ECTS)

у 2013 – 2014 навчальному році


Предмет навчальної дисципліни: загальнотеоретичні засади загальної та особливої частин кримінального права України, сукупність усталених поглядів, ідей та уявлень про кримінально-правові явища: злочин (de lege ferenda кримінальне правопорушення) і заходи кримінально-правового впливу.





^ Навчальний курс

Напрям, спеціальність,

освітньо-кваліфікаційний

рівень

Характеристика

навчальної дисципліни

Кількість кредитів ECTS: 4


Модулів: ^ 4


Змістових модулів: 4


Загальна кількість годин: 144



Назва напряму:

0304 Право


Назва спеціальності:

6.030402 Правознавство


Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр



Нормативна


Організаційні форми

навчання:

Лекції:

(теоретична підготовка):

^ 38 год.

Семінари:

38 год.

Практичні заняття:

14 год.

Самостійна робота:

90 год.


Вид контролю: екзамен


Мета:

  • освітня (навчальна) – оволодіти й засвоїти загальну та особливу частини кримінального права і законодавства, ознайомитись з пріоритетами кримінальної політики держави, значенням науки кримінального права для правозастосовної діяльності правоохоронних та інших органів тощо;

  • розвивальна – вміти реалізовувати отримані знання в процесі застосування норм кримінального права, виробити навички правильного використання норм та інститутів загальної та особливої частин кримінального права при кримінально-правовій кваліфікації;

  • виховна – сформувати в осіб, які навчаються, поважне ставлення до кримінального закону як важливого засобу захисту прав, свобод і законних інтересів людини, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань.


ПЕРЕДМОВА


Професійна підготовка юриста забезпечується вивченням, перш за все, комплексу навчальних дисциплін, зокрема кримінального права (загальної та особливої частин), засвоєння якого утворює міцний фундамент для успішної професійної діяльності, як співробітників більшості служб і підрозділів органів внутрішніх справ (насамперед слідчих і співробітників оперативних служб), так і фахівців-юристів інших профілів. Вимога найсуворішого дотри­мання законності і забезпечення правопорядку, що зберігає особливу актуа­льність у зв’язку з продовженням будівництва в незалежній Україні правової держави, передбачає оволодіння на професійному рівні теорією кримінального права, досконалими знаннями чинного кримінального законодавства і навичками його застосування з урахуванням сучасних тенденцій правотвор­чості.

Метою викладання навчальної дисципліни «Кримінальне право» є під­готовка висококваліфікованих і конкурентноздатних фахівців, які відпові­дають світовим стандартам і спроможні ефективно виконувати сучасні зав­дання, покладені на правозастосовчі органи, демонструючи глибокі знання кримі­нального права та вміння правильно використовувати її положення в подальшій своїй практичної діяльності.

Курс загальної частини кримінального права передбачає вивчення курсантами положень загальної частини кримінального права, які розглядаються в межах чотирьох учень: 1) вступ до кримінального права; 2) вчення про склад злочину та його елементи; 3) вчення про спеціальні фор­ми злочину та обставини, що виключають злочинність діяння; 4) вчення про заходи кримінально-правового впливу.

Допомогти зрозуміти зміст кримінально-правових норм покликана, в першу чергу, самостійна підготовка курсантів: вивчення наукових праць вітчизняних та зарубіжних авторів, виступів учених і працівників правозастосовчих органів у засобах масової інформації, узагальненої судової практики, зарубіжного законодавства та літератури тощо. Невід’ємною складовою самостійної роботи осіб, які навчаються, є виконання індивідуаль­них завдань навчально-дослідного характеру з дисципліни «Кримінальне пра­во». Індивідуальні завдання сприяють більш поглибленому вивченню теоре­тичного матеріалу, закріпленню і узагальненню отриманих знань, формуван­ню вмінь використання знань для комплексного вирішення відповідних про­фесійних завдань. Індивідуальні завдання виконують особи, які навчається, самостійно із забезпеченням необхідних консультацій з боку викладача.

Якісне засвоєння норм та інститутів загальної частини пе­редбачає вивчення сучасних теоретичних концепцій, дискусійних положень науки кримінального права, критичне осмислення проблемних питань, розвиток самостійного правового мислення, що допоможе правильно зорієн­туватися в нормативному матеріалі і засвоїти необхідний обсяг інформації.

Поточний контроль передбачає здійснення усного опитування курсантів на семінарських заняттях, розв’язання ними на практичних заняттях казусів із правозастосовної практики. Крім цього, рекомендується здійснювати тестування (або використовувати інші засоби педагогічного контролю) за підсумками засвоєння змістовних модулів.

Вивчення дисципліни «Кримінальне право. Загальна частина» передбачає досягнення такого кваліфікаційного рівня підготовки, за якого особа, яка навчається, повинна отримати знання про:

- вступні положення кримінального права, а саме: його поняття, пред­мет, функції та метод; принципи кримінального права; джерела криміналь­ного права; злочин і малозначне діяння; кримінальна відповідальність й інші заходи кримінально-правового впливу як правові наслідки злочину;

- склад злочину та його елементи: об’єкт злочину, об’єктивну сторону злочину, суб’єкт злочину, суб’єктивна сторона злочину;

- спеціальні форми злочину (стадії вчинення злочину, співучасть у злочині, множинність злочину) та обставини, які виключають злочинність діяння;

- особливості заходів кримінально-правового впливу: покарання та його призначення; звільнення від кримінальної відповідальності й звільнення від покарання та його відбування; судимість; примусові заходи медичного характеру та примусове лікування; специфіку кримінально-правового впливу на неповнолітніх.

По закінченню вивчення дисципліни особи, які навчаються, повинні оволодіти такими навичками:

- вибір і застосування положень чинного закону про кримінальну відповідальність, які необхідні для розв’язання кримінально-правового конфлікту між державою, суспільством, потерпілим (у справах приватного обвинувачення) та особою, яка вчинила злочин; незастосування не чинного закону про кримінальну відповідальність і вміння застосовувати закон, яким скасована кримінальна відповідальність за певне діяння; встановлення закону, який пом’якшує (посилює) кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує (погіршує) становище особи;

- правильне, таке, що відповідає його точному змісту, тлумачення закону про кримінальну відповідальність, критичне до нього ставлення, зокрема з врахуванням принципів і норм, закріплених у міжнародних договорах України, а також установлених міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною;

- урахування статистичних даних, виявлення й аналіз тенденцій юридичної, насамперед судової, практики та оцінка їх з позиції відповідності закону і міжнародним зобов’язанням України;

- повний аналіз складу конкретного злочину та відмежування його за певними ознаками від суміжних злочинів та інших правопорушень, а також від правомірної поведінки;

- визначення справедливого покарання (його виду і міри) відповідно до мети і загальних засад призначення покарання, а також адекватне визначення інших заходів кримінально-правового впливу;

- застосування альтернативних способів розв’язання кримінально-пра­вового конфлікту (звільнення від кримінальної відповідальності, застосуван­ня примусових заходів виховного характеру, примусових заходів медичного характеру при встановленні стану обмеженої осудності обвинуваченого, примусового лікування тощо);

- захист прав і законних інтересів особи у кримінальному судочинстві із застосуванням засобів матеріального кримінального права.


З М І С Т О В И Й М О Д У Л Ь 1

^ ВСТУП ДО КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА








^ Кількість годин, відведених на:

п/п

те­ми

Теми змістового модулю 1

лекції

семі­нарські заняття

прак­тичні заняття

самос­тійну роботу

1.


1.1

1.2

Тема 1. Кримінальне право як самостійна галузь права, законодавства, науки та навчальної дисципліни


Тема 1.1 Принципи кримінального права

Тема 1.2 Взаємозв’язок кримінального права з іншими галузями права

2



2


2

-

8

2.


2.1


2.2

Тема 2. Джерела кримінального права


Тема 2.1 Закон про кримінальну відповідальність у системі джерел кримінального права. Його тлумачення

Тема 2.2 Чинність і дія закону про кримінальну відповідальність

4



2





2

8

3.


3.1

Тема 3. Злочин

Тема 3.1 Відмежування злочину від малозначного діяння та інших правопорушень

2






2

6

4.


4.1


4.2

Тема 4. Система заходів кримінально-правового впливу


Тема 4.1 Каральні заходи кримінально-правового впливу


Тема 4.2 Некаральні заходи кримінально-правового впливу

2



2


2

-

8


^ До змістового модулю 1


Тези лекцій


Лекція 1: Предмет, функції і метод кримінального права. Кримінально-правова політика

(2 год.)


^ Мета лекції:

  • освітня: формувати в курсантів уявлення про кримінальне право України, його функції і завдання та систему загальної та особливої частин;

  • розвиваюча: засвоїти знання про завдання та систему загальної та особливої частин кримінального права України з позиції вивчення наступних тем кримінального права;

  • виховна: забезпечити всебічний розвиток у курсантів наукових переконань щодо значення кримінального права в демократичній правовій державі.

^ Міжпредметні зв’язки: теорія держави та права, історія України, історія держави і права України, історія держави і права зарубіжних країн, філософія.

Технічні засоби навчання: мультимедійна презентація.


План:

  1. Поняття кримінального права, його предмет.

  2. Функції і завдання кримінального права.

  3. Система кримінального права

  4. Наука кримінального права.

  5. Кримінальне право в системі права.


Опорні поняття: кримінальне право; функції та завдання кримінального права; кримінально-правова політика; система кримінального права; наука кримінального права; предмет кримінально-правового реґулювання; методи кримінально-правового реґулювання.


1. Поняття кримінального права вживається в трьох значеннях:

а) галузь права;

б) галузь законодавства;

в) наука;

г) навчальна дисципліна.

Як галузь права кримінальне право є сукупністю юри­дичних норм (законів), прийнятих Верховною Радою України або на всеукраїнському референдумі, що встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочинами і яке покарання застосовувати до осіб, що їх вчинили. Завдання кримінального права безпосередньо закріплені в ч. 1 ст. 1 КК України.

Кримінальне право має свої, властиві лише цій галузі права завдання та свій особливий предмет реґулювання, який складають кримінально-правові відносини.

2. Функції кримінального права характеризують ту роль, яку воно, як соціальний інститут, відіграє в задоволенні потреб суспільства.

Завданнями кримінального права можна вважати його функції, які відбивають розуміння законодавцем призначення кримінально-правової галузі.

У ч. 1 ст. 1 КК України говориться про такі його завдання, як: а) охорона прав і свобод людини й громадянина...; б) забезпечення миру та безпеки людства; в) запобігання злочинам.

Функції:

1. Регулятивна. Упорядкування суспільних відносин, що становлять предмет регулювання кримінального права (наприклад, необхідна оборона).

2. Охоронна. Охороняє ті суспільні відносини, які регулюються іншими правовими галузями (приклад – власність).

3. Превентивна. Пов’язана з недопущенням злочинів (загальна та спеціальна превенція).

4. Правовідновлювальна. Відновлення порушеного права (відшкодування матеріального збитку в межах кримінального провадження).

5. Виховна. Формування правопослушности суб’єктів кримінально-правових відносин (приклад – звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з діяльним каяттям).

3. Усі норми кримінального права поділяються на дві частини – Загальну й Особливу. У Загальній частині містяться норми, які визначають загальні положення кримінального права, а саме: завдання, принципи, дію кримінального закону, поняття злочину, покарання, звільнення від кримінальної відповідальності тощо. В Особливій частині описуються конкретні види злочинів. Усього в Загальній частині КК України міститься 15 розділів, а в Особливій – 20 розділів. Норми Загальної й Особливої частин перебувають у нерозривному зв’язку. Зумовлена ця єдність спільністю завдань, а також тією обставиною, що в реальному житті норми Загаль­ної й Особливої частин існують тільки спільно. Наприклад, для кваліфікації замаху на вбивство використовується положення Загальної частини, яке реґламентує загальні моменти щодо замаху, і норма Особливої частини, яка передбачає відповідальність за злочин проти життя особи.

4. Кримінально-правова наука є сукупністю (системою) домінуючих у суспільстві на певному етапі поглядів на кримінальне право, шляхи та засоби боротьби зі злочинністю. Наука кримінального права має тісний взаємозв’язок із такими суміжними науками: кримінально-процесуальним, адміністративним, кримінально-виконавчим, міжнародним правом тощо.

Методи науки кримінального права поділяються на основні та допоміжні. До основних методів науки кримінального права відносяться: філософський, або діалектичний; юридичний, або догматичний; соціологічний; системного аналізу; метод порівняльного правознавства, або компаративістський; історичний, або генетичний. Допоміжні: методи математичного моделювання, екстраполяції, психоло­гічного аналізу, експертних оцінок тощо.

5. Кримінальне право, будучи цілісною і відносно відокремленою системою, водночас виступає елементом систем більш високого рівня – системи українського права, системи законодавства України, системи правозастосовної діяльності, системи науки, системи юридичної освіти. При цьому воно також взаємодіє з іншими однопорядковими системами – певними галузями права, окремими галузями законодавства тощо.

Визначаючи відповідні співвідношення, слід ураховувати, що кримінальне право є типово публічною галуззю. Тому потрібно виділити співвідношення кримінального права одного боку з іншими публічними ж галузями, а з іншого боку – з галузями приватноправовими.


^ Лекція 2: Поняття та види джерел кримінального права

(2 год.)


Мета лекції:

  • освітня: формувати в курсантів розуміння суті джерел кримінальне право України, їх видів і значення для правозастосовної діяльності;

  • розвиваюча: розвивати вміння курсантів аналізувати різні джерела кримінального права, визначаючи характер їх правового впливу;

  • виховна: сприяти розумінню джерел кримінального права як першооснови його дії, запоруки ефективного правового регулювання.


^ Міжпредметні зв’язки: теорія держави та права, конституційне право, історія України, історія держави і права України, історія держави і права зарубіжних країн, філософія.

Технічні засоби навчання: мультимедійна презентація.


План:

  1. Поняття джерела кримінального права.

  2. Види джерел кримінального права.

  3. Місце кримінального закону в системі джерел кримінального права.


Опорні поняття: джерело кримінального права, закон про кримінальну відповідальність, Конституція, міжнародний договір, судовий прецедент.


1. За своїм змістом одним із перших джерел кримінального права була Біблія: Мойсей від імені Бога оголосив 10 заповідей, які можна віднести до „карної тематики” („Не вбивай!”, „Не кради!” та ін.). Ці заповіді, будучи фундаментом духовних взаємин, стали основою сучасної цивілізації.

Під джерелом норм кримінального права варто розуміти явище правової дійсності, яке має певну форму, визнане державою та містить кримінально-правові норми або їх елементи, які регулюють кримінально-правові відносини в Україні та відносяться до її правової системи.

2. Кримінальний закон об’єктивно не здатний повністю задовольнити потреби в регулюванні кримінально-правових відносин щонайменше через свою недосконалість. Тому останнім часом всі частіше висловлюється думка про розширення переліку джерел кримінального права., якими на сьогодні мають визнаватися:

1) Конституція України, норми якої мають пряму дію та можуть застосовуватися в разі прогалини в Загальній частині КК. При колізії норм конституційного та кримінального права застосовуються перші з них.

2) ^ Міжнародні договори, загальновизнані принципи і норми міжнародного права (звичаї, прецеденти).

Норми міжнародного права також застосовуються для заповнення прогалин у кримінальному законодавстві та розв’язання колізій між міжнародним правом і кримінальним правом.

3) ^ Кримінальне законодавство = КК України. Злочинність і караність діяння визначається тільки КК. Всі зміни підлягають включенню до КК і без нього діяти не можуть. До кримінального законодавства можна також включити Закон України „Про застосування амністії в Україні” та закони „Про амністію”.

4) ^ Нормативно-правові акти регулятивного законодавства, зокрема при застосуванні кримінально-правових норм з бланкетними диспозиціями, за допомогою яких визначається зміст окремих ознак складу злочину.

5) ^ Рішення Конституційного Суду України (діють у розвиток положень кримінального законодавства або усувають його прогалини).

6) Рішення Європейського суду з прав людини, які містять тлумачення норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., а також оцінку змісту окремих ознак складів злочинів, передбачених національним законодавством.

7) ^ Рішення Верховного Суду України, ухвалені за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь. Такі рішення заКПК України є обов’язковими для правозастосовців.

Останні два з перелічених джерел фактично свідчать про віднесення до їх числа прецедентів, що раніше було цілком не можливо.

3. Закон про кримінальну відповідальність = кримінальний закон = КК України.

Закон про кримінальну відповідальність – це прийнятий в особливому порядку нормативно-правовий акт вищого органу законодавчої влади (Верховної Ради України), що реґулює охорону особи, суспільства та держави від суспільно небезпечних посягань шляхом визнання їх злочинними та санкціонування на цій основі норм кримінально відповідальної поведінки.

Кримінальний кодекс України діє в часі, просторі та поширюється на фізичних осіб, які скоїли злочин (злочини) на території України, а також за її межами. Під час підготовки до заняття рекомендується зосередити увагу на основних положеннях застосування КК України в зазначених випадках.

Злочинність і караність діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час скоєння цього діяння (ч. 2 ст. 4 КК України). Чинним вважається закон, який набрав сили.

У зв’язку з цим принципове значення мають питання щодо часу прийняття, оприлюднення, набрання чинності та часу припинення дії закону про кримінальну відпові­дальність. Ці питання мають велике значення для вирішення питань, які можуть виникнути за наявності колізій між законами у зв’язку з їх застосуванням стосовно конкрет­ного суспільно небезпечного діяння, коли, наприклад, під час скоєння такого діяння був чинним один закон про кримінальну відповідальність, а під час розгляду справи в суді діє вже інший закон.

Оприлюднення закону – самостійна стадія набрання законом чинності, яка полягає у доведенні до відома громадян і державних органів від імені Президента України повного й точного тексту закону (державною мовою) шляхом його розміщення в офіційному друкованому виданні.

Положення про час набрання кримінальним законом чинності передбачено у ч. 1 ст. 4 КК України. Воно відповідає вимогам ч. 5 ст. 94 Конституції України. На підставі зазначеного можна виділити три терміни набрання чинності новим кримінальним законом:

а) через десять днів з дня його офіційного оприлюднення;

б) з дня його опублікування в офіційному виданні;

в) з того терміну, який у ньому вказаний.

Розглядаючи питання про чинність кримінального закону в часі, необхідно дослідити рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статті 58 Конституції України, статей 6 і 81 Кримінального кодексу України (справа про зворотну дію кримінального закону в часі) від 19 квітня 2000 року.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15



Схожі:

Міністерство внутрішніх справ України iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни міністерство внутрішніх справ україни луганський державний університет внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка затверджую
Ухвалено на засіданні кафедри кримінального права Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка (протокол...
Міністерство внутрішніх справ України iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни міністерство внутрішніх справ україни луганський державний університет внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка затверджую
Ухвалено на засіданні кафедри кримінального права Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка (протокол...
Міністерство внутрішніх справ України iconМіністерство внутрішніх справ україни головне управління міністерства внутрішніх справ україни у львівській області миколаївський районний відділ внутрішніх справ
Львівська область, м. Миколаїв, пл. Ринок 9, тел./факс (241)-51-333, 51-433, 51-311
Міністерство внутрішніх справ України iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни міністерство внутрішніх справ україни луганський державний університет внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка кримінальне право. Загальна частина
Ухвалено на засіданні кафедри кримінального права Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка (протокол...
Міністерство внутрішніх справ України iconЗа державним бюджетом україни
Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України
Міністерство внутрішніх справ України iconЛьвівський інститут внутрішніх справ при національній академії внутрішніх справ україни гумін О. М., Сибірна Р.І., Сергієнко Л. О., Устюгова О.Є. Кримінальний процес україни
Тема Поняття, завдання та значення кримінального процесу. Кримінально-процесуальне законодавство України
Міністерство внутрішніх справ України iconПро затвердження Правил пожежної безпеки для закладів, установ і організацій системи освіти України
Міністерство освіти україни міністерство внутрішніх справ україни головне управління державної пожежної охорони
Міністерство внутрішніх справ України iconРішення про створення громадського формування, підтримане відповідним органом внутрішніх справ чи підрозділом Прикордонних військ України; узгоджене Положення з відповідними органами внутрішніх справ чи підрозділом Прикордонних військ України
Положення з відповідними органами внутрішніх справ чи підрозділом Прикордонних військ України
Міністерство внутрішніх справ України iconРішення про створення громадського формування, підтримане відповідним органом внутрішніх справ чи підрозділом Прикордонних військ України; узгоджене Положення з відповідними органами внутрішніх справ чи підрозділом Прикордонних військ України
Положення з відповідними органами внутрішніх справ чи підрозділом Прикордонних військ України
Міністерство внутрішніх справ України iconУ м. Львові Розглянувши звернення Львівського державного університету внутрішніх справ від 14. 09. 2007р. №5-2510, технічну документацію на землекористування, керуючись ст. 144 Конституції України, пп. 34 п. 1 ст. 26 Закон
Про користування Львівським державним університетом внутрішніх справ земельною ділянкою на вул. Городоцькій, 26 у м. Львові
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи