Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни міністерство внутрішніх справ україни луганський державний університет внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка затверджую icon

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни міністерство внутрішніх справ україни луганський державний університет внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка затверджую




НазваМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни міністерство внутрішніх справ україни луганський державний університет внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка затверджую
Сторінка1/5
Дата конвертації04.01.2013
Розмір1.11 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,

МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ


МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ


ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ імені Е.О. ДІДОРЕНКА


ЗАТВЕРДЖУЮ

Перший проректор з навчально-методичної та наукової роботи

професор


Е.В. Віленська


КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ, ПІДСЛІДНИХ ОВС


Р о б о ч а н а в ч а л ь н а п р о г р а м а

д л я с л у х а ч і в з а о ч н о ї ф о р м и н а в ч а н н я


Луганськ

2011

Р о з р о б н и к и:

начальник кафедри кримінального права, кандидат юридичних наук, доцент Письменський Є.О.;

заступник начальника кафедри кримінального права, кандидат юридичних наук Гнєтнєв М.К.;

професор кафедри кримінального права, доктор юридичних наук, професор Дудоров О.О.;

доцент кафедри кримінального права, кандидат юридичних наук, доцент, Карчевський М.В.;

старший викладач кафедри кримінального права, кандидат юридичних наук Зеленов Г.М.


Ухвалено на засіданні кафедри кримінального права Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка (протокол № 1 від 30 серпня 2011 року).


^ СТРУКТУРА РОБОЧОЇ ПРОГРАМИ

НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ, ПІДСЛІДНИХ ОВС»


ОПИС ПРЕДМЕТА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ


^ Предмет навчальної дисципліни: загальні положення теорії кримінально-правової кваліфікації та основи їх практичного застосування в практиці підрозділів ОВС




^ Навчальний курс

Напрям, спеціальність,

освітньо-кваліфікаційний

рівень

Характеристика

навчальної дисципліни

Кількість кредитів ECTS:


Модулів:


Змістових модулів:


Загальна кількість годин: 90



Назва напряму:

Право 0304


Назва спеціальності:

Правознавство


Освітньо-кваліфікаційний рівень: спеціаліст

Вибіркова


Організаційні форми

навчання:

Лекції

(теоретична підготовка):

8 год.

Семінари:

^ 0 год.

Практичні заняття:

6 год.

Самостійна робота:

76 год.


Вид контролю: іспит


Мета:

1. Освітня (навчальна) – засвоїти поняття, підстави та принципи кваліфікації злочинів, а також питання кваліфікації окремих типів діянь, передбачених КК України, використовуючи знання, отримані під час вивчення загальної та особливої частин кримінального права.

2. Розвивальна – прищепити вміння правильного застосування знань, одержаних під час вивчення кримінального права та інших галузей права, у процесі кримінально-правової кваліфікації.

3. Виховна – закріпити у слухачів повагу до кримінального закону як важливого засобу захисту прав, свобод і законних інтересів людини, інтересів суспільства й держави від злочинних посягань.

ПЕРЕДМОВА


Високий якісний рівень усього правоохоронного механізму держави забезпечується додержанням багатьох чинників, серед яких важливе місце належить правозастосовчій практиці. Застосування приписів кримінального права, які у своїй більшості є каральними щодо осіб, котрі вчинили злочини, на цей час виконує одну з провідних ролей щодо забезпечення захисту прав і свобод людини, законних інтересів суспільства та держави. Дієвість заходів кримінально-правового характеру гарантується правильним застосуванням згаданих приписів. Безпомилкове використання кримінального закону зумовлюється наявністю глибоких знань майже всіх галузей права та можливістю використовувати їх у комплексі та взаємному зв’язку.

Під час викладання дисципліни «Кваліфікація злочинів, підслід­них ОВС» забезпечується розкриття соціального та юридичного змісту криміналь­ного закону, зв’язки інститутів і норм, які його складають, між собою та з іншими галузями права й законодавства. Важливим аспектом ви­кладання даної дисципліни є саме активний розвиток міжпредметних зв’язків із іншими юридичними та спеціальними дисциплінами – кримінальним, кримінально-процесуальним, кримінально-виконавчим, адміністративним, цивільним правом, кримінологією, криміналістикою, оперативно-розшуковою та адміністративною діяльністю ОВС тощо. На основі цього розвиваються здібності вмілого тлумачення та застосування кримінально-правових норм у процесі кваліфікації злочинів, що, у свою чергу, забезпечує ефективне виконання завдань із забезпечення прав і свобод людини, своєчасну та справедливу реакцію держави на вчинення суспільно небезпечних протиправних діянь.

В процесі вивчення кваліфікації злочинів слухачі пови­нні засвоїти:

- поняття та значення кваліфікації злочинів;

- особливості кваліфікації злочинів за об’єктивними ознаками злочину;

- особливості кваліфікації злочинів за суб’єктивними ознаками злочину;

- особливості кваліфікації злочинів за наявності попередньої злочинної діяльності;

- особливості кваліфікації злочинів, учених у співучасті;

- особливості кваліфікації декількох злочинів;

- особливості кваліфікації злочинів проти життя та здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканності;

- особливості кваліфікації злочинів проти власності;

- особливості кваліфікації злочинів проти громадської безпеки, безпеки руху та експлуатації транспорту, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

^ Зміст програми з кваліфікації злочинів включає знання загальнотеоретичних положень кримінально-правової кваліфікації, уміння правильно застосовувати кримінальне право України під час виконання функцій ОВС.

Лекційний курс передбачає висвітлення основних питань кримінально-правової кваліфікації. Одночасно лекції мають допомогти слухачам у формуванні власних здібностей з кваліфікації окремих категорій злочинів.

Проведення практичних занять, спрямованих на формування, удосконалення в слухачів умінь і навичок кримінально-правової кваліфікації, націлено на формування таких основних умінь і навичок:

  • вміти здійснювати кримінально-правовий аналіз об’єктивних та суб’єктивних ознак злочинів, підслідних ОВС;

  • з’ясовувати правила та принципи, якими слід керуватися у ході кримінально-правової кваліфікації;

  • навчитись долати конкуренцію та колізію правових норм в ході кримінально-правової кваліфікації

  • застосовувати правила кваліфікації злочинів, вчинених за наявності кваліфікуючих та привілеюючих ознак складу злочину;

  • здобути навички щодо здійснення процесу кваліфікації злочинів, як-от: злочинів проти життя та здоров’я особи; злочинів проти власності; злочинів у сфері господарської діяльності; злочинів проти громадського порядку та моральності тощо;

  • вміти розмежовувати вищезазначені злочини від суміжних складів злочинів та від інших правопорушень, цивільних деліктів.

Ця програма враховує структурне реформування вищої освіти України, в тому числі юридичної, із урахуванням положень Болонської декларації, а також сучасних тенденцій інтеграції вітчизняної вищої освіти до європейського освітнього простору. Вона побудована за вимогами кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах та узгоджена з примірною структурою змісту навчального курсу, рекомендованою Європейською Кредитно-Трансферною Системою (ECTS).

Робоча програма зазначеної навчальної дисципліни розроблена відповідно до Законів України «Про освіту» від 23 травня 1991 р., «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 р., «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р., Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України № 161 від 2 червня 1993 р., рішення колегії Міністерства освіти та науки України від 24 квітня 2003 р. «Про впровадження педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації», наказу МВС України № 263 від 15 березня 2006 р. «Про реформування галузевої системи освіти та забезпечення ступеневої підготовки фахівців для органів внутрішніх справ», інших нормативних актів Міністерства освіти та науки України та Міністерства внутрішніх справ України.


^ ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ, ПІДСЛІДНИХ ОВС


Тема 1. Поняття та значення кваліфікації злочинів.

Тема 2. Кваліфікація злочинів за об’єктивними ознаками злочину.

Тема 3. Кваліфікація злочинів за суб’єктивними ознаками злочину.

Тема 4. Кваліфікація злочинів за наявності попередньої злочинної діяльності.

Тема 5. Кваліфікація злочинів, вчинених у співучасті.

Тема 6. Кваліфікація декількох злочинів.

Тема 7. Кваліфікація злочинів проти життя та здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканності.

Тема 8. Кваліфікація злочинів проти власності.

Тема 9. Кваліфікація злочинів проти громадської безпеки, безпеки руху та експлуатації транспорту, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.


^ ТЕЗИ ЛЕКЦІЙ:

Лекція 1. Поняття та значення кваліфікації злочинів.

Лекція 2. Кваліфікація злочинів проти життя та здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості.

Лекція 3. Кваліфікація злочинів проти власності.

Лекція 4. Кваліфікація злочинів проти громадського порядку та моральності.


Лекція 1: Поняття та значення кваліфікації злочинів.

  1. Поняття кваліфікації злочинів. Соціально-правове значення кваліфікації злочинів.

  2. Види кваліфікації злочинів.

  3. Стадії кваліфікації злочинів.

  4. Принципи кваліфікації злочинів.


Процес правозастосування в сфері кримінально-правових відносин є широким за змістом і пов’язаний із розв’язанням різних важливих питань задля реалізації завдань КК України. Йдеться про призначення покарання, погашення та зняття судимості, примусові заходи медичного характеру, звільнення від кримінальної відповідальності тощо. Однією з форм засто­сування кримінального закону є кваліфікація злочинів, без якої неможливе ухвалення рішення по будь-якій кримінальній справі.

Термін «кваліфікація» не є суто правовим. Це слово виникло з латинської мови, де qualis – якість, а qualificare – визначати, встановлювати якість. Тобто кваліфікувати – це означає встановити приналежність чого-небудь до якого-небудь класу об’єктів. Якщо розглядати кваліфікацію у загально-правовому сенсі, то слід визначити її як юридичну оцінку тих або інших учинків людини, що здійснюється шляхом співставлення соціальних дій людей з певними нормативними категоріями (правовими орієнтирами). Кваліфікація злочинів – різновид правової кваліфікації.

Нормативне визначення поняття «кваліфікація злочинів» відсутнє, хоча це словосполучення вживається в чинному законодавстві досить часто. Наприклад, ч. 2 ст. 9 КК України передбачає, що правові наслідки вироку суду іноземної держави враховуються при кваліфікації нового злочину. А згідно з ч. 4 ст. 45 КПК України участь захисника обов’язкова, коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув’язнення.

Про кваліфікацію прийнято говорити у двох значеннях: 1) у сенсі підсумку, результату цієї діяльності, втіленого у висновку про наявність або відсутність складу злочину (кримінально-правове явище); 2) у сенсі певного процесу – специфічної оціночно-пізнавальної діяльності, яка складається з низки окремих стадій і відбувається у часовій перспективі (кримінально-процесуальне явище).

Визначення видів кваліфікації злочинів здійснюється за різноманітнішими критеріями, які покладаються в основу її розмежування:

1. За суб’єктом здійснення.

2. За стадією здійснення.

3. Залежно від співставлення моменту вчинення діяння і часу проведення кваліфікації.

4. За результатом кваліфікації.

5. Залежно від точності співставлення фактичних ознак складу злочину з юридичними ознаками складу злочину.

6. За стадією злочину, який кваліфікується.

7. Залежно від дій співучасників злочину.

Процес кваліфікації злочинів у своєму розвитку складається з кількох взаємозалежних стадій. Безумовно, у разі очевидності ситуації вибір правової норми відбувається миттєво та у подальшому може не змінюватися. В інших випадках (більш ускладнених) – кваліфікація повинна пройти всі стадії. Відсутність хоча б однієї із них, як правило, свідчить, що процес кваліфікації не відбувався взагалі чи є незавершеним або поверхневим.

У доктрині кримінального права існує обґрунтована думка про доцільність виділення принципів (загальних правил) кваліфікації злочинів – найбільш загальних положень із обов’язковим урахуванням яких має здійснюватися процес кваліфікації. Йдеться про такі вихідні положення, котрими слід керуватися як при встановленні відповідності між фактичними ознаками вчиненого діяння та ознаками, закріпленими у кримінальному законі, так і шукаючи статті кримінального закону, якими передбачено відповідальність за злочин. Ці положення чітко не регламентовані законодавством, однак можуть випливати зі змісту окремих норм Конституції України, кримінального та кримінально-процесуального законодавства. Знання принципів кваліфікації злочинів є запорукою правильного вибору кримінально-правової норми, якою передбачено вчинене суспільно небезпечне діяння.


Лекція 2: Кваліфікація злочинів проти життя та здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості.

  1. Кваліфікація злочинів проти життя та здоров’я особи.

  2. Кваліфікація злочинів проти волі, честі та гідності особи.

  3. Кваліфікація злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.



Для правильної кваліфікації злочинів проти життя особи необхідно пригадати що саме слід розуміти під вбивством та види вбивств, за які встановлена відповідальність КК України. Так, за формою вини виділяють умисні (ст.ст. 115 – 119 України) та необережне вбивства (ст. 119 КК України). За критерієм наявності або відсутності обтяжуючих або пом’якшую­чих обставин існують: 1) умисне вбивство без обтяжуючих та пом’якшуючих обставин (простий склад) – ч. 1 ст. 115 КК України; 2) умисні вбивства за наявності обтяжуючих обставин (кваліфіковані склади) – ч. 2 ст. 115 КК України; 3) умисні вбивства за наявності пом’якшуючих обставин (привілейовані склади) – ст.ст. 116 – 118 КК України.

До злочинів проти волі, честі та гідності особи належать незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146 КК України), захоплення заручників (ст. 147 КК України), підміна дитини (ст. 148 КК України), торгівля людьми чи інша незаконна угода щодо людини (ст. 149 КК України), експлуатація дітей (ст. 150 КК України), використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (ст. 1511 КК України), незаконне поміщення до психіатричного закладу (ст. 151 КК України).

Для правильної кваліфікації злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи необхідно насамперед з’ясувати певні особливості їх складів.

Так, об’єктивна сторона зґвалтування є складною, оскільки характеризується двома діями: 1) статевими зносинами, під якими розуміється природний (гетеросексуальний) статевий акт між особами протилежної статі; 2) застосуванням фізичного насильства чи погрози його застосувати. Крім зазначених, способом вчинення цього злочину є використання безпорадного стану потерпілої особи.

З об’єктивної сторони злочин, передбачений ст. 153 КК України, також полягає у двох діях: 1) задоволенні статевої пристрасті неприродним способом, тобто у неприродному статевому зв’язку чоловіка з жінкою, мужолозтві (орогенітального чи аногенітального контакту чоловіка з чоловіком), лесбіянстві або інших дій, спрямованих на задоволення статевої пристрасті (наприклад, примушування по­терпілої особи до мастурбації); 2) застосуванні фізичного насильства чи погрози його застосувати. Цей злочин також може вчинятись з використанням безпорадного стану потерпілого.

Зґвалтування вважається закінченим злочином із моменту початку статевого акту. Завершення статевого акту у фізіологічному розумінні для визнання зґвалтування закінченим не вимагається. Нажаль, у судовій практиці зустрічаються помилки, коли замах на зґвалтування кваліфікується як закінчений злочин.


Лекція 3: Кваліфікація злочинів проти власності.

  1. Кваліфікація корисливих злочинів проти власності.

  2. Кваліфікація некорисливих злочинів проти власності.

  3. Відмежування злочинів проти власності від спеціальних видів причетності до злочину, які пов’язані з подальшим обігом майна, отриманого злочинним шляхом.


Існує два види корисливих злочинів проти власності: 1) ті, що пов’язаних з обертанням чужого майна на користь винного чи інших осіб; 2) такі, що не пов’язані з обертанням чужого майна на користь винного або інших осіб.

До корисливих злочинів проти власності, які пов’язані з обертанням чужого майна на користь винного чи інших осіб, належать: крадіжка (ст. 185 КК України), грабіж (ст. 186 КК України), розбій (ст. 187 КК України), викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання (ст. 1881 КК України), вимагання (ст. 189 КК України), шахрайство (ст. 190 КК України), привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України); самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво (ст. 1971 КК України).

Корисливими злочинами проти власності, які не пов’язані з обертанням чужого майна на користь винного чи інших осіб, є: заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою (ст. 192 КК України), незаконне привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося в неї (ст. 193 КК України), придбання, отримання, зберігання чи збуту майна, одержаного злочинним шляхом (ст. 198 КК України).

Обов’язковою ознакою низки корисливих злочинів проти власності, які пов’язані з обертанням чужого майна на користь винного або інших осіб, є спосіб вчинення злочину.

До некорисливих злочинів проти власності відносяться умисне знищення або пошкодження майна (ст. 194 КК України), умисне пошкодження об’єктів електроенергетики (ст. 1941 КК України), погроза знищення майна (ст. 195 КК України), необережне знищення або пошкодження майна (ст. 196 КК України), порушення обов’язків щодо охорони майна (ст. 197 КК України).

Предметом придбання, отримання, зберігання чи збуту майна, одержаного злочинним шляхом (ст. 198 КК України) є будь-яке майно, завідомо одержане злочинним шляхом, а саме: товари, речі, рухоме й нерухоме майно, твори мистецтва, історичні та культурні цінності, цінні папери, білети державних лотерей, корисна модель, промисловий зразок тощо, вартість яких може бути виражена в грошовому еквіваленті.

Майно, вилучене з цивільного обігу на території України, може бути предметом злочину, передбаченого ст. 198 КК Ук­раїни, за винятком випадків, коли кримінальна відповідальність за придбання або збут такого майна передбачена іншими статтями Особливої частини КК України (ст.ст. 263, 265, 307, 309, 311, 321 тощо).


Лекція 3: Кваліфікація злочинів проти громадського порядку та моральності.

  1. Загальна характеристика злочинів проти громадського порядку та моральності.

  2. Кваліфікація злочинів проти громадського порядку.

  3. Кваліфікація злочинів проти моральності.


Слухачам потрібно згадати особливості кримінально-правової характеристики злочинів проти громадського порядку, до яких відноситься групове порушення громадського порядку (ст. 293), масові заворушення (ст. 294), заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку (ст. 295), хуліганство (ст. 296).

Крім цього, слід звернути увагу на критерії, за якими хуліганство, вчинене групою осіб, відрізняється від масових заворушень та групового порушення громадського порядку.

Так, хуліганство, вчинене групою осіб, слід відрізняти від масових заворушень (ст. 294 КК України) і від групового порушення громадського порядку (ст. 293 КК України). При масових заворушеннях дії завжди вчинюються натовпом, причому ці дії супроводжуються погромами, підпалами, руйнуваннями, нерідко збройним опором представникам влади. При груповому хуліганстві ці ознаки відсутні, а винні грубо порушують громадський порядок винятково з мотивів явної неповаги до суспільства. Групове порушення громадського порядку (ст. 293 КК України), поєднане з учиненням дій, що грубо порушують громадський порядок, із мотивів явної неповаги до суспільства, становитиме сукупність злочинів (статті 293 і 296 КК України). Відрізняються ці злочини й за ознаками суб’єкта. Так, суб’єктами групового порушення громадського порядку (ст. 293 КК України), масових заворушень (ст. 294 КК України) є організатори та активні учасники, а суб’єктами хуліганства, вчиненого групою осіб, є усі особи, котрі вчинили грубе порушення громадського порядку (за умови, що вони досягли 14 років і є осудними).

Також необхідно визначити основні критерії відмежування хуліганства від злочинів проти життя та здоров’я особи, злочинів проти власності та злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи. Цими критеріями є спрямованість умислу винного на порушення громадського порядку й особливий хуліганський мотив.

Необхідною ознакою суб’єктивної сторони хуліганства є наявність особливого мотиву, який називають хуліганським (хуліганські спонукання). Хуліганські спонукання мають місце тоді, коли поведінка винного є відкритим викликом суспільному порядку та обумовлена бажанням протиставити себе суспільству, продемонструвати зневажливе ставлення до оточуючих або свою грубу силу, виявити п’яну зухвалість, бешкетництво. Ці дії вчиняються без видимого приводу або з використанням незначного приводу як підстави для їх скоєння.

Дуже важливе значення має спрямованість умислу для відмежування хуліганства від суміжних складів злочинів, наприклад, від злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи. Нажаль, у судово-слідчий практиці щодо цього питання трапляються помилки1.

У деяких випадках злочинне посягання на особу з мотивів ревнощів, помсти тощо може трансформуватися в мотив явної неповаги до суспільства й утворити склад хуліганства2.

Оскільки хуліганство в деяких випадках може бути поєднане з заподіянням шкоди здоров’ю та життю особи, а також пошкодженням або знищенням майна, то важливо розглянути питання про кваліфікацію дій винного у таких випадках.

По-перше. Такі насильницькі дії, як побої, мордування, умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень, характеризують особливу зухвалість як одну з ознак хуліганства й тому додаткової кваліфікації не потребують.

По-друге. Дії особи, яка під час вчинення хуліганства заподіяла потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, тілесні ушкодження середньої тяжкості, а також вчинила умисне вбивство, підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів3.

По-третє. Дії особи, яка під час вчинення хуліганства умисно знищила чи пошкодила майно, характеризують особливу зухвалість як одну з ознак хуліганства й тому додаткової кваліфікації не потребують за винятком випадків, коли містять ознаки більш тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України. Тому, якщо під час хуліганства майно умисно знищується чи пошкоджується шляхом вибуху, підпалу чи іншим загальнонебезпечним способом, або це заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей, дії винного потребують кваліфікації за відповідною частиною ст. 296 та ч. 2 ст. 194 КК України.

У відповіді на друге питання плану заняття доцільно назвати види злочинів проти моральності, надати їх загальну кримінально-правову характеристику, розглянути особливості кваліфікації.

Злочини проти моральності можна поділити на три групи:

1) злочини, які посягають на основні моральні принципи та цінності у сфері духовного й культурного життя суспільства: наруга над могилою (ст. 297), нищення, руйнування чи псування пам’яток історії або культури (ст. 298), жорстоке поводження з тваринами (ст. 299), ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства та жорстокості (ст. 300);

2) злочини, які посягають на основні принципи моральності у сфері статевих відносин: ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів (ст. 301), створення або утримання місць розпусти і звідництво (ст. 302), сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією (ст. 303);

3) злочини, які посягають на основні принципи моральності у сфері морального й фізичного розвитку неповнолітніх (ч. 2 ст. 299, ч. 2 і ч. 3 ст. 300, ч. 2 і ч. 3 ст. 301, ч. 3 ст. 303), а також втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304)4.

Необхідно звернути увагу на те, що редакція ст. 303 КК України змінена Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо вдосконалення відповідальності за торгівлю людьми та втягнення в заняття проституцією» від 12 січня 2006 р. Крім того, при кваліфікації злочинів, передбачених ст.ст. 303, 304 та 296 КК України, слід враховувати положення постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність» від 27 лютого 2004 року № 25, постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хуліганство» від 22 грудня 2006 р.6 та узагальнення розгляду судами кримінальних справ про хуліганство, підготовленого Верховним Судом України7.

  1   2   3   4   5



Схожі:

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни міністерство внутрішніх справ україни луганський державний університет внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка затверджую iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни міністерство внутрішніх справ україни луганський державний університет внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка затверджую
Ухвалено на засіданні кафедри кримінального права Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка (протокол...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни міністерство внутрішніх справ україни луганський державний університет внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка затверджую iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни міністерство внутрішніх справ україни луганський державний університет внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка кримінальне право. Загальна частина
Ухвалено на засіданні кафедри кримінального права Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка (протокол...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни міністерство внутрішніх справ україни луганський державний університет внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка затверджую iconМіністерство внутрішніх справ України
Ухвалено на засіданні кафедри кримінального права Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка (протокол...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни міністерство внутрішніх справ україни луганський державний університет внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка затверджую iconМіністерство внутрішніх справ україни головне управління міністерства внутрішніх справ україни у львівській області миколаївський районний відділ внутрішніх справ
Львівська область, м. Миколаїв, пл. Ринок 9, тел./факс (241)-51-333, 51-433, 51-311
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни міністерство внутрішніх справ україни луганський державний університет внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка затверджую iconЗа державним бюджетом україни
Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни міністерство внутрішніх справ україни луганський державний університет внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка затверджую iconНавчальний посібник За загальною редакцією М. В. Костицького, доктора юридичних наук, професора
Міністерство освіти і науки України Національна академія внутрішніх справ України
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни міністерство внутрішніх справ україни луганський державний університет внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка затверджую iconПро затвердження Правил пожежної безпеки для закладів, установ і організацій системи освіти України
Міністерство освіти україни міністерство внутрішніх справ україни головне управління державної пожежної охорони
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни міністерство внутрішніх справ україни луганський державний університет внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка затверджую iconПерелік вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ, Міністерства освіти І науки, молоді та спорту, які здійснюють набір на навчання фахівців для органів І підрозділів мвс за державним замовленням у 2013 році
...
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни міністерство внутрішніх справ україни луганський державний університет внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка затверджую iconЛьвівський інститут внутрішніх справ при національній академії внутрішніх справ україни гумін О. М., Сибірна Р.І., Сергієнко Л. О., Устюгова О.Є. Кримінальний процес україни
Тема Поняття, завдання та значення кримінального процесу. Кримінально-процесуальне законодавство України
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни міністерство внутрішніх справ україни луганський державний університет внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка затверджую iconРішення про створення громадського формування, підтримане відповідним органом внутрішніх справ чи підрозділом Прикордонних військ України; узгоджене Положення з відповідними органами внутрішніх справ чи підрозділом Прикордонних військ України
Положення з відповідними органами внутрішніх справ чи підрозділом Прикордонних військ України
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи