І культурно-освітньої роботи веснянийфольклорукраїнці в icon

І культурно-освітньої роботи веснянийфольклорукраїнці в




Скачати 102.61 Kb.
НазваІ культурно-освітньої роботи веснянийфольклорукраїнці в
Ю. І. Біскуп
Дата конвертації23.03.2013
Розмір102.61 Kb.
ТипДокументи


ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ

І КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОЇ РОБОТИ


В Е С Н Я Н И Й Ф О Л Ь К Л О Р У К Р А Ї Н Ц І В


(методична робота)


Автор: Ю. І. Біскуп

Редактор: В. П. Кузик


Львів – 2009


З давніх-давен людей на землі бентежила і хвилювала прекрасна пора, коли повсюди у природі струмує особливий трепет, від якого, як влучно зауважила І. Вільде: «займається і небо, і сонячне сяйво, і трави». Це трепет листка, що за словами римського поета Мімнерла «… росте рвучко під сонцем ясним». У цей благодатний час кожна жива особа відчуває неухильну потребу бути у співзвуччі з природою.

Прагнучи виявити свої враження від побаченого, почутого і пережитого, люди послуговувалися голосом, різноманітними порухами тіла: жестом, мімікою тощо. У процесі накопичення, розвитку та удосконалення такі форми настроєвого самовияву первісних людей трансформувалися з часом у різноманітні весняні ритуали, обряди, свята. Такі святкування поширені у різних народів. Очевидно, що зародилися вони у первісному суспільстві, однак особливої ваги набули в епоху бронзи у період інтенсивного розвитку землеробства.

Майже всі свята в давні часи так чи інакше стосувалися господарської діяльності, насамперед землеробства. Народні свята, отже, були своєрідними календарними сторінками річного циклу, який залежав від сонячного коло обігу. Назагал наші пращури вважали, що річний цикл залежить від життєдіяльності землі та поділяється на періоди, коли вона спить, оживає і плодоносить.

У своєму одвічному започаткованому ще десь у самому вихорі світотворення коловому русі навколо Сонця Земля воістину є живою. У моментах особливого наближення до нього вона немовби воскресає, пробуджується її планетарний дух, оновлюється і животвориться, дарма, що усе більш заковане в асфальт і камінь тіло. Усе, що є живого під голубим куполом неба, набуває тоді особливого інтенсивного енергетичного обміну з навколишньою природою, оновлюючись від неї. А водночас впливає вливаючи у її материнське лоно частку трансформованої уже через власне тіло особливо «тонкої» космічної енергії.

Однак, лише людина в міру особливого розвитку своєї свідомості у найбільш повній мірі має здатність долучатися до цього процесу. З цією метою і створювалися перші твори, пов’язані з приходом і зустріччю весни. Атрибутами такого спілкування і творчості ставали весняні співи, заговірні формули і ритуальні дії, які не лише бадьорили і оздоровлювали тих, хто їх виконував, але й через віру виконавців сприяли швидкому пробудженню природи.

Весняний фольклор на Україні побутує зараз у двох основних пісенно-ігрових формах: веснянок і гаївок. Гаївки виконуються лише протягом кількох днів на Великодні свята в Галичині, на Волині, Поділлі. Веснянки співаються з ранньої весни і до завершення сівби – аж до Зелених свят. Цей різновид побутує на Лівобережжі, в Подніпров'ї, на Поліссі.

Веснянки і гаївки мають спільну родову і жанрово-тематичну основу, однак щодо виконавсько-стильових особливостей і літературно-музичної побудови цих творів, то тут є певні розбіжності. Адже гаївки – це танково-ігрові пісні, а веснянки охоплюють ширше коло різнотипних молодіжних ігор на пісень в тому числі і такі, що виконуються без танцю.

Усі весняні обряди, пісні танки та ігри можна умовно класифікувати і такій послідовності: - пантомімічні сценки та ігри

  • спів весняних пісень- закличок

  • водіння танків та ігор (із співом)

Ті, кому доводилося спостерігати пантомімічні сценки та ігри, були зворушені великою поетичністю, правдивістю і неповторним колоритом виконання.

З давніх-давен у багатьох регіонах України існував звичай випікати із тіста «жайворонків». Діти з «жайворонками» вилазили на дерева і паркани і кликали весну. Цікавий факт існування обряду «закликання птахів» був зафіксований у Поліському районі Київської області. Старожили свідчили, що у 1930-і роки тут мала місце така гра: дівчата низько прихилившись, ставали ключем, брали одна одну за руки ( перша просувала праву руку між коліньми назад. Друга бралася за неї лівою, а праву так само просувала назад і т. д. і бігли навколо села, імітуючи крики журавлів. Такі обряди вказують на глибоку давнину обряду зустрічі весни. В них збереглися відгомони слов'янських язичницьких вірувань. Жаль тільки, що з плином часу усе менше маємо шансів бути свідками виконання цих древніх реліктів нашої культури.

В окремих місцевостях існував звичай палити вогнища на весняне рівнодення, а також робити опудала (Мару, Марену, Кострубоньки), які були символами немічної зими, що відходить. Під співи і танці їх кидали у вогонь, або у воду…

На початку весни, коли починав танути сніг, дівчата збиралися групками і співали пісні-заклички. Їх роль таж, що і пантомімічних сценок-ігор – прискорити настання весни і випрохати у природи щедрого літа. Але окрім цього у веснянках-закличках з'являються нові мотиви у змісті – кохання і парування молоді. До початку весняних співів дівчата готували заздалегідь гарне нове вбрання і прикраси. У призначений час, вдягнувшись, вони виходили на край села, ставали на узвишші і співали. Рухами заклички не супроводжувалися: іноді їх починали співати рано, коли ще лежав сніг, або було грузько. Це досить давній пласт веснянок. Найцікавіші зразки збереглися на українсько-булорусько-російському пограниччі.

Весняні танки та ігри – найбільша група творів, вона об’єднує східноукраїнські веснянки і західноукраїнські гаївки. Їх типова ознака – нерозривна єдність наспіву, тексту, руху (танець, крок, біг), виконання (сильний звук, строга обрядова манера, приуроченість, колективність общинно-ритуального характеру). Такий поглиблений сенкритизм був властивий первісному мистецтву взагалі, у веснянках він зберігся найкраще через їх ігрові форми. Більшість ігрових веснянок виконуються як кругові (дівчата утворюють коло, або еліпс) та ключові (ставши шнурком, виконавиці йдуть одна за одною, виконуючи різні фігури і криві лінії). Вчені припускають, що кругові веснянки виникли в епоху поклоніння сонцю (коло, круг – це символ сонця).

Весняна обрядовість має багатотисячний шлях розвитку. Тому закономірно, що на тематиці пісень цього жанру а також на самому характері виконання їх позначається вплив багатьох минулих епох.

В унісонно-гетерофонній манері, завжди хором виконуються веснянки-заклички. Здебільшого це короткі пісеньки. В мелодиці переважає повторно-варіантна структура. Експресія багатьох наспівів опирається на інтонації кличу-гукання, що близькі до мовних окличних (або звертальних конструкцій). Ця якість наспіву особливо рельєфно проявляється, коли співають, перегукуючись, два хори. Звук подається якнайсильніше – щоб було чути аж до сусіднього села. Для цього стають якнайвище, навіть буває, вилазять на дахи. В Поліссі таку манеру виконавці самі називають криком. Прокричавши свою пісню (іноді строфу чи рядок) хор змовкає і слухає відлуння, або жде, коли подадуть голос дівчата з іншого кутка села. Цей спів-крик втілює і нестримне буяння молодих надій і служить запрошенням до «діалогу» з іншими гуртами. По усьому Поліссі (також в Білорусії і на Брянщині) веснянки закінчуються специфічним глісандуючим вигуком: «Гу!»

Ось один з описів виконання веснянок, зроблений в минулому столітті: «Веснянки відрізняються від усіх інших пісень приспівом на зразок гукання, що звучить дуже красиво, коли пісня пролунає в лісі, пронесеться весняним розливом і відгукнеться далеким ехом… Усі молоді дівчата збираються увечері, закінчивши роботу, і стають групами на березі річки, а коли немає річки чи озера, то за селом на площадці, іноді на узвишші; ці групи стають на далекій відстані одна від другої, коли одна група закінчує свій куплет і ледь згасне її остання нотка, - тоді в далині інша група продовжує свій куплет. Таке розспівування веснянок носить у них назву «весну гукати».

Танкові та ігрові веснянки мають порівняно з закличками виражено моторний характер. Якщо в закличках суть становлять темброво-інтонаційні штрихи, то в танках на перший план висувається ритм у його єдності з танцювальними рухами та грою.

Серед кругових веснянок багато місця виділяється пантомімі. Схема їх виконання така: утворивши коло, дівчата йдуть по колу (за сонцем), співаючи. Одна ж дівчина, що знаходиться в середині кола, пантомімою відтворює зміст веснянки. Наприклад, у веснянці «Ой, як миленькому постіль слати» дівчина показує, як вона стеле постіль милому – лагідно, з любов'ю. Танок повторюється кілька разів, але щоразу в середині кола стоїть інша дівчина. Внаслідок цього драматичний і пластичний талант кожної виконавиці вносить свіжість, пісня і при багатьох повтореннях не перетворюється у просте дублювання, бо тут завжди присутній елемент змагання.

В кінці сезону спів веснянок поступово скорочувався, все частіше їх змінювали звичайні гуртові (ліричні) пісні. На зміну весняній обрядовості з настанням теплої пори приходили вечірні розваги, танці молоді на вулиці.

Важлива риса веснянок – зв'язок з танком та ігровими рухами. Цим обумовлюється ряд особливостей форми і ритмомелодики:

  1. Поширення форм типу «заспів-приспів».

  2. Приспіви нерідко бувають розгорнені, їх масштаб може перевищувати обсяг основної строфи. Вони показові для кругових веснянок. В пісні «Зайчику, зайчику, та головка болить» заспів обіймає один рядок, все інше – приспів, під час якого дівчина в колі, яка зображує «зайчика» відтворює зміст приспіву пантомімічними рухами.

  3. На відміну від танків, веснянки-заклички приспівів не мають, вони переважно одно- або дворядкові.

  4. Існує цілий ряд індивідуальних форм, які виникають з умов гри або танкових рухів. Іноді вони нагадують «наскрізні» побудови (масштаби і вид інтонаційних зворотів в такому випадку значно варіюються).

Строфіка веснянок мабуть є найрозвиненіша у фольклорі. Таке розмаїття і нестандартність строфіки пояснюється передусім тим, що дані форми склалися під впливом логіки ігрових ситуацій і танкових фігур. Чисто музичні закони формотворення діяли у веснянках значно меншою мірою, ніж в інших жанрах.

Істотною рисою мелодики веснянок є, по-перше, тяжіння до послідовного багаторазового повторення мелодичних і ритмічних зворотів, по-друге, залежність наспіву від танкових рухів, що виявляється в явному переважанні моторного типу мелодики. Повторення і варіювання – найбільш прості і поширені принципи розвитку – використовуються досить статично. Варіаційність часто виглядає як різновид повторності: зміни носять не образний, а зовнішній (кількісний) характер. Незважаючи на те, що мелодика веснянок є, так би мовити, генералізованою(до неї зводяться усі прикмети жанру), вона не справляє враження одноманітності). – Навпаки, вона містить таке розмаїття відтінків, якого не зустрічаємо в інших моторних жанрах (скажімо, моторика танцювальних пісень ліричного роду значно одноплановіша тому, що чітко розподілена за видами танців – козаків, гопаків, польок тощо).

Значно менше місце належить іншому типу мелодики – мелодизованому речитативу з дуже помітним імперативно-окличним способом інтонування. Така традиція поринає в часи глибокої давнини, коли наказові, окличні, прохальна тощо інтонації вживалися з магічно-заговірною метою.

Веснянки у більшій Ії частині належать до стилю ранньофолклорного інтонування. Його риси – чергування замкнутих ладоінтонаційних поспівок, невеликий діапазон наспівів (не ширше квінти), загальний архаїчний ладовий колорит. Говорячи про ладовий колорит, слід передусім мати на увазі відносність понять мажору і мінору. У піснях, що зберегли риси стародавнього виконавства немає підстав говорити мажор чи мінор. Терція в календарних піснях і досі залишається найбільш варіативним інтервалом: вона ін тонується в широкій зоні – від так званої «малої зменшеної» (що наближається до великої секунди) і до «великої збільшеної» (яка ледве не досягає кварти) звичайно, в такій ситуації не може бути й мови не тільки про велику чи малу, але й про «нейтральну» терцію.

Майже такою ж варіативністю позначаються секунди, що прилягають згори та знизу до устоїв* наспіву. Стабільно виконуються лише кварта і квінта при бездоганній точності дотримання висотного положення нижнього устою. Звідси висновок: про мажор чи мінор слід говорити з великим застереженням – особливо щодо веснянок-закличок Полісся. Нотні публікації у цьому плані дезорієнтують, єдиний шлях пізнання цих ладо інтонаційних особливостей – слухати живе виконання або фонограми. Порівняно чітко розрізняється мала і велика терція в західно-українських гаївках, які належать до новішого пісенного пласту.

Суть ладової будови веснянок виражається по співками (музичними інтонаційними зворотами, кожен з яких складається із кількох звуків). Кожна по співка має один або два устої, до них прилягають інші тони. Звукоряд, ритміка поспівки, внутрішня інтонаційна логіка – це складові ладової будови.

У хоровій фактурі веснянок панує гетерофонія або унісонно-гетерофонна манера (з випадковими двозвуччями). Тобто спільне, в основі одноголосне виконання мелодії з періодичними відхиленнями від унісону. Ні поліфонічно-підголосковий (тип багатоголосся, що виражається наявністю двох або більше рівноправних у своєму гармонійному звучанні голосів), ні гомофонно-гармонічний спів (багатоголосний спів, у якому один голос є основний, а усі інші відіграють роль гармонічного супроводу) у веснянках не отримав помітного поширення. Причина та, що своєрідна поспівково-повторна будова і архаїчна традиція дають небагато простору для акустико-лінеарних пошуків у хорових голосах. В той же час унісонно-гетерофонний колорит веснянок якнайкраще об’єднує в єдиному емоційному пориві

колективні зібрання молоді, викликані натхненно-радісним очікуванням розквіту природи і юних почуттів.

У гаївках, особливо останнього часу, поширилося паралельне голосоведіння (терцевий паралелізм). Такі явища вказують на порівняно недавнє походження самих наспівів, які пристосовані для подібного двоголосся. Саме ж терцеве багатоголосся проникло у веснянки в кінці ХІХ ст. і особливо поширилося вже в ХХ ст. Гаївки, отже, належать до найновішої трансформи стародавніх веснянок, їх мелодика і лади вказують на вплив мажоро – мінору.

Весняні свята та обряди як і будь-які інші народні свята є невід'ємним і необхідним атрибутом духовного життя народі і не лише тому, що за висловом давньогрецького філософа Демокріта, - «життя без свят наче довга дорога без перепочинку», але й тому, що – як влучно зауважив відомий український етнограф Василь Скуратівський: «…кожне з них несе значно вищий, аніж ми уявляємо потенціал, - акумулює, очищає, утверджує і возвеличує духовність і окремої людини, і громади в цілому».

Говорячи про сутність фольклору, зокрема його словесно-поетичних форм, варто також згадати слова відомого українського письменника, історика, вченого, який плідно себе проявив чи не в усіх галузях нашої культури Пантелеймона Куліша: «Дух наш зоставсь не заглушений в живому слові народному».

Тому то власне віднайдення, дослідження і мистецьке відтворення фольклорних творів є безпосереднім внеском у справу українського національного відродження.

У цих творах відображена національна ментальність нашого народу, його поетичний хист і досконала образність мислення. Фольклорні твори – це велика акумулююча сила чистої енергії.

__________________________________________________________________


^ Використана література:


  1. А. Іваницький – «Українська народна музична творчість» (посібник для вищих та середніх учбових закладів) Київ «Музична Україна» 1990р.

  2. Восточнославянский фольклор «Словарь научной народной терминологии». Зав.редакцієюЛ. І. Петрова редактор М. А. Вечорок. Мінськ «Навука і тэхніка» 1993р.

  3. В. Т. Скуратівський – «Русалії» Київ «Довіра» 1996 р.

  4. Ярослав Гарасим – «Культурно-історична школа в українській фольклористиці». Видавничий центр Львівського державного університету ім. Івана Франка 1999 р.





Схожі:

І культурно-освітньої роботи веснянийфольклорукраїнці в iconНародної творчості І культурно-освітньої роботи сколівськібескид и
Національному природному парку “Сколівські Бескиди”. Цю подорож пропонуємо для любительських об'єднань та клубів за інтересами краєзнавчого,...
І культурно-освітньої роботи веснянийфольклорукраїнці в iconЛьвівський державний обласний центр народної творчості І культурно-освітньої роботи
України. Відзначення цієї історичної події вимагає тривалої змістовної підготовчої роботи відділів культури і туризму міськрайдержадміністрацій,...
І культурно-освітньої роботи веснянийфольклорукраїнці в iconНародної творчості І культурно-освітньої роботи петро сагайдачний – полководець, просвітитель, політичний діяч
У фойє народного дому розгорнута виставка про історію, побут і подвиги українського козацтва
І культурно-освітньої роботи веснянийфольклорукраїнці в iconНародної творчості І культурно-освітньої роботи любительські об’єднання, краєзнавство І туризм – ефективні форми виховання та організації дозвілля молоді
Ця робота повинна проводитись спільними зусиллями народного дому, бібліотеки, школи, церкви, громадських молодіжних організацій
І культурно-освітньої роботи веснянийфольклорукраїнці в iconНародної творчості І культурно-освітньої роботи семен гулак-артемовський – гордість української музичної культури
Оформлення сцени: портрет Семена Гулака-Артемовського, обрамлений вишитим рушником. Під ним дати життя (1813 – 1874) і напис
І культурно-освітньої роботи веснянийфольклорукраїнці в iconНаталія Мінакова
Музей загальноосвітнього навчального закладу як «територія» культурно-освітньої діяльності: практичний аспект
І культурно-освітньої роботи веснянийфольклорукраїнці в iconНародної творчості І культурно-освітньої роботи князь володимир великий – хреститель народу руси-україни
Пропонований текст сценарію відтворює історичні часи давньої княжої доби; велич особи і державотворення князя Володимира; значення...
І культурно-освітньої роботи веснянийфольклорукраїнці в iconЛьвівський державний обласний центр народної творчості І культурно-освіньої роботи правове виховання населення у клубних закладах системи міністерства культури І туризму україни
Правильне виховання кожної окремої особистості веде до її всебічного розвитку І становлення високої свідомості. У системі освітньої...
І культурно-освітньої роботи веснянийфольклорукраїнці в iconНародної творчості І культурно-освітньої роботи народний дім – осередок християнського виховання населення
«Просвіта», українською Церквою, роботу яких вели і спрямовували Анатоль Вахнянин, митрополит Андрей Шептицький, який залишив нам,...
І культурно-освітньої роботи веснянийфольклорукраїнці в iconНародної творчості І культурно-освітньої роботи особливості національно-патріотичного виховання населення в умовах державної незалежності україни
Крут; нетлінною славою покрили себе Українські Січові Стрільці і воїни Української Галицької Армії; сміливо вела героїчну боротьбу...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи