Останній період сценічної діяльності Соломії Крушельницької: спроба аналізу icon

Останній період сценічної діяльності Соломії Крушельницької: спроба аналізу




Скачати 106.35 Kb.
НазваОстанній період сценічної діяльності Соломії Крушельницької: спроба аналізу
Дата конвертації16.02.2013
Розмір106.35 Kb.
ТипДокументи


Останній період сценічної діяльності Соломії Крушельницької:

спроба аналізу

Сценічна кар’єра Соломії Крушельницької тривала більше 25-ти років – від дебюту на львівській сцені в опері “Фаворитка” Доніцетті у 1893 році по 1920 рік, коли відбулися її прощальні виступи у театрі “Сан-Карло” в Неаполі в операх “Лоенгрін” Р. Вагнера та “Лорелея” А. Каталані. Проте, якщо про перші кроки артистки на оперній сцені, про варшавський період, чи виступи в Італії в перших роках ХХ ст. ми маємо великий обсяг інформації і могли детально досліджувати окремо кожен рік її сценічної кар’єри, то починаючи з 1906 року відомостей в пресі про виступи співачки стає дедалі менше. Можливо, з якихось причин саме ця частина архіву С. Крушельницької була втрачена, а, можливо, суспільно-політична ситуація в Європі, і зокрема в Італії, не сприяла розвитку оперного мистецтва і преса меншу увагу приділяла висвітленню оперних вистав. Через це дослідження останнього періоду сценічної діяльності Соломії Крушельницької пов’язане з певними труднощами. Крім того, творча особистість артистки була настільки багатогранною, що вона важко піддається структуризації, “втисненню” у ту чи іншу схему.

1906 рік є своєрідною межею творчого життя співачки – розпочинаються щорічні гастролі в Аргентину, відбуваються зміни в репертуарі артистки. В ньому з’являються новаторські опери Ріхарда Штрауса, які, безперечно, наклали відбиток на її виконавську манеру, яку музикознавці характеризують як “пізній стиль”. Знайомство в 1906 році Соломії Крушельницької з італійським адвокатом Чезаре Річчоні розпочинає новий етап і в її особистому житті.

Останнє десятиліття сценічної кар’єри Соломії Крушельницької (1906-1915 р.) – дуже цілісний етап її творчого життя, характерні риси якого ми спробуємо проаналізувати у даному дослідженні.

Найкраще розкриті у музикознавчій літературі того часу гастролі співачки в Буенос-Айресі, де вона виступала в літні сезони протягом 1906-1913 рр. Соломія Крушельницька була улюбленицею аргентинської публіки: кожна вистава за її участю перетворювалася на справжнє свято оперного мистецтва, детально висвітлювалася у пресі.

Натомість, останні рецензії на виступи артистки в Європі – Італії та Португалії – датовані 1909 роком, а про її завершальні виступи на оперній сцені дізнаємося здебільшого зі спогадів сучасників.

У своїх нечисленних листах до родини (неопублікованих), які зберігаються у фондах Музично-меморіального музею С. Крушельницької у Львові, співачка зовсім не торкається свого артистичного життя. Мова йде здебільшого про родинні та побутові справи, про утримання будинку по вул. Крашевського, 23, який, як відомо, належав їй, і де мешкала родина Соломії Крушельницької.

Таке скорочення кількості музикознавчої та епістолярної літератури, пов’язаної з творчістю Крушельницької, аж ніяк не означає вичерпання творчого потенціалу співачки, адже її кар’єра розвивалася по висхідній лінії. Останній період оперного виконавства був вершиною її творчості, результатом тривалої праці по вдосконаленню вокальної майстерності, прискіпливому формуванню репертуару. Це був етап, коли її унікальний талант поєднався з багаторічним досвідом, а великий авторитет співачки в музичному світі сприяв втіленню в життя усіх її новаторських задумів.

Сучасників захоплювала і дивувала неперевершена вокальна майстерність Крушельницької, її вміння перевтілюватися у різні за стилем та характером образи. “Гідним подиву є те, що після “Валькірії” вона вільно співає у “Лорелеї”, а після “Мефістофеля” – у “Мадам Батерфляй”, після “Трістана” – в “Адріані Лекуврер”, “Аїді” або “Саломеї”… Віртуозна вокаліста, вона водночас нероздільно панує на сцені, а створені нею оперні образи – це справжня школа для молодих артисток, що прагнуть серйозного навчання” – писала преса [2, 108]. Її музично-артистичній діяльності завжди були притаманні нетрадиційні, новаторські риси. “Характер особистості та виконавський стиль співачки такі, що з найрізноманітнішою метою вона завжди може запропонувати щось своє власне, нове й оригінальне. Здається, що її творчий інтелект безмежний, а вогонь пристрасті мимоволі захоплює глядачів”, – писав про пізній період її творчості німецький музикознавець і музичний критик К. Дросте [1, 179]. Всі рецензенти і дослідники творчості співачки наголошують на посилення інтелектуального начала у її інтерпретації оперних партій.

Про досконалість інтерпретації співачкою оперних партій в пізній період творчості свідчать і спогади відомих італійських музикознавців, співаків, друзів артистки, які стверджують, вона була у той час визнаною зіркою світового оперного мистецтва. Проте інформація, що міститься у цих спогадах є дуже суперечливою. Розбіжності та неточності торкаються навіть досить принципових моментів артистичної кар’єри Соломії Крушельницької. Наведемо лише деякі приклади.

Розходяться думки сучасників на рахунок останнього виступу співачки в театрі “Ла Скала”. Так, відомий італійський музикознавець, приятель Соломії Крушельницької Ґвідо Маротті пише: “Крушельницька виконала роль Федри в “Ла Скала” у квітні 1915 року . Це було її великим тріумфом, але водночас і останнім театральним виступом” [1, 115]. Такої ж думки дотримується і найвідоміший дослідник творчості Соломії Крушельницької Михайло Головащенко: “Востаннє вона виступає в міланському театрі “Ла Скала” (лютий 1915р.) у прем’єрі опери І. Піцетті “Федра” [1, 41]. Суперечать цим твердженням спогади відомої італійської співачки та педагога Джулії Тесс-Армані: “Мені випало щастя познайомитися з Соломією Крушельницькою особисто в театрі “Ла Скала” в далекому 1915 році. Наша зустріч відбулась після прем’єри опери “Федра” композитора Ільдебрандо Піцетті, де Соломія з блиском виконала заголовну роль… Того сезону в “Ла Скала” давали також “Лорелею” – оперу Каталані за постійною участю Соломії Крушельницької. Я прийшла послухати її і була ще більше вражена досконалістю вокальної техніки, справді божественною красою гри” [1, 182]. Сам М. Головащенко, який вміщує ці спогади у двотомнику ніяк не коментує їх…

Помиляється в хронології життя артистки у своїй статті “Артисти, яких ми ще не чули” американський музикознавець і музичний критик Дж. Дюваль, аналізуючи виступи Соломії Крушельницької в ролі “Саломе” Ріхарда Штрауса. Він пише, що “в цій ролі артистка виступала з тріумфом у міланському театрі “Ла Скала”, по всій Італії, а також у Петербурзі та Варшаві” [1, 197]. Проте достеменно відомо, що після 1902 року Соломія Крушельницька не виступала ані у Варшаві, ані в Петербурзі.

Аналізуючи репертуар Соломії Крушельницької, приходимо до висновку, що він повністю відповідав її артистичним уподобанням та можливостям. Проте про особливі риси репертуару пізнього періоду сценічної кар’єри співачки також важко писати однозначно. Італійський музикознавець та музичний критик Родольфо Челлетті у книзі “Великі голоси”, зазначає, що в період 1906-1907рр. з репертуару Соломії Крушельницької “починають зникати опери жанру “Grand Opera”, а також опери самого Верді (останні виступи співачки в “Аїді” відбулися в Буенос-Айресі в 1907 році)” [2, 112]. Натомість, репортер журналу “L’Arte Lirika” у статті, датованій 1909 роком в переліку найкращих оперних партій Крушельницької того часу згадує саме “Аїду”, а Джулія Тесс-Армані у своїх спогадах пише: “На жаль, після 1915 року я не мала щастя знову слухати її голос і втішатися ним… Я чула, що вона з величезним успіхом співала в “Аїді”, та інакше і не могло бути – адже незабутня Крушельницька мала для цього чудові вокальні дані, музичну обдарованість, високу культуру” [1, 182]. З наведеного випливає, що в “Аїді” Соломія Крушельницька виступала і в 1909 році, і навіть після 1915. Щодо опер жанру “Grand Opera”, то під час виступів в Буенос-Айресі в її репертуарі вагоме місце посідали опери “Африканка” Дж. Мейєрбера та “Дон Карлос” Дж. Верді які й належать до даного жанру.

В пізній період творчості співачку найбільше приваблюють вагомі, часто епічні або героїчні жіночі образи, які були найближчі її артистичній натурі. Опери ліричного характеру, мелодрами зникають з її репертуару. В контексті сказаного дещо осторонь стоять опери “Євгеній Онєгін” П. Чайковського та “Демон” А. Рубінштейна, в яких Соломія Крушельницька виступила в Монте Карло наприкінці своєї кар’єри – в 1916 та 1917 рр. (можливо, на замовлення театру).

Чільне місце в її репертуарі цього періоду займають опери Ріхарда Вагнера, які вже з перших кроків на оперній сцені захоплювали Соломію Крушельницьку саме своєю концептуальністю. В листі до М. Павлика ще в 1893 році вона писала, що музика Вагнера “не лиш до серця промовляє, але й до розуму”. І якщо в ранній період її творчості емоції іноді перемагали, про що свідчать, наприклад, такі рядки з листа співачки: “Тішуся дуже, що Ви любите “Аїду”, я ж в ній так замилувана, що часом за плачем перестаю співати”, то в останній період кожна музична фраза, кожна емоція, відтворена на сцені, були осмислені та продумані артисткою до найменших дрібниць. “Створення жіночих образів Ваґнера – велика, але й не легка радість, – розповідала сама Соломія Крушельницька, – У цих образах чітко вимальовується героїчна лінія. Всі вони майстерно окреслені, проте постійно коливаються між реальним життям і невловимістю вигадки” [1, 137]

Соломія Крушельницька була учасницею перших постановок музичних драм Вагнера в Буенос-Айресі і щороку включала їх у свій репертуар. Саме вона прищепила аргентинським меломанам любов музики Вагнера. Про величезний емоційний вплив її виконання на аудиторію свідчать рецензії на її виступи, сповнені суперлятивів.

Соломія Крушельницька була однією з найвизначніших виконавиць опер Ріхарда Штрауса “Саломе” та “Електра”.

Значне місце в її репертуарі посідають твори італійських композиторів – сучасників співачки. Крушельницька розуміла і відчувала важливість новітніх пошуків та експериментів, намагалася урізноманітнити свій репертуар, тому й залишалася завжди цікавою для публіки. “Те, що вона знає і цінує сучасних композиторів, є проявом не лише мовчазного схвалення, але й глибокої віри в їх творчий хист”, – писала музикознавець Д. Банфі-Малагуцці [1, 241]. Часто причиною звернення співачки до сучасних опер були й особисті контакти з композиторами.

Так, тривалий час зберігаються в репертуарі артистки опери Дж. Пуччіні “Мадам Баттерфляй” і “Тоска”. Соломія Крушельницька дуже цінувала творчість Пуччіні; обох митців поєднувала багаторічна творча співпраця. Твори відомого в той час композитора А. Каталані “Лорелея” і “Ля Валлі” надовго входять в її репертуар завдяки сприянню Артуро Тосканіні, адже Каталані був його другом та улюбленим композитором.

Соломія Крушельницька брала участь у світових прем’єрах опер “Цецилія” Т. Монтефйоре, “Кассандра” В. Ньєккі, “Федра” І. Піцетті – всі ці композитори входили у мистецьке оточення співачки, були її приятелями, друзями. Так, наприклад, Піцетті особисто просив Крушельницьку взяти участь у прем’єрі своєї опери, коли, за свідченням аргентинської преси, провідував її у Віареджо. Як вже згадувалося, прем’єра опери відбулась у міланському театрі “Ла Скала” 20 березня 1915 року. Проте, за словами самої Крушельницької, опера “Федра” “являє собою занадто важкий твір для постановки і виконання, щоб він міг посісти постійне місце в репертуарі” [1, 236]

В пізній період Крушельницька виконувала також опери “Джоконда” А. Понк’єллі, “Мефістофель” А. Бойто, “Адріана Лекуврер” Ф. Чілеа.

У свій час усі ці опери були популярними, проте, на жаль, за винятком опер Пуччіні, жодна з них не є репертуарною в наші дні. Підтверджується думка російського музикознавця С. Богоявленського про те, що на початку ХХ ст. італійська опера переживала занепад. Країна, яка завершила ХІХ ст. шедеврами останніх опер Верді, яка дала світу веристську з її шаленим успіхом (особливо опер Джакомо Пуччіні), опинилася напередодні першої світової війни в тяжкій духовній кризі. Практично в усіх названих операх італійських композиторів відчутними є впливи або музичної драми Ваґнера, або веризму, які на той час вже пережили себе.

Незважаючи на численні дослідження, у біографії співачки залишилося багато “білих плям”. Дотепер нез’ясованим залишається дуже важливе запитання: чому саме Соломія Крушельницька залишила оперну сцену, чому перервала таку блискучу кар’єру і присвятила себе виключно камерно-концертному виконавству? Адже і вік співачки, і голос, який вона зберегла до останніх років свого життя, дозволяли їй ще принаймні десятиліття залишатись зіркою оперної сцени. Відповідь на це запитання, на наш погляд, пов’язана як із зовнішніми обставинами, так і причинами особистого характеру.

У перші десятиліття ХХ століття Італія перебувала у глибокій кризі. Спричинили її багато різноманітних обставин. Часті страйки докерів Генуї та залізничників, загальний страйк 1904 року призвели до зміни декількох урядів. В 1911 році розпочалася війна між Італією та Туреччиною, що тривала 2 роки. 1914 рік поклав початок І світовій війні, в яку Італія вступила у 1915. Воєнні роки були великим потрясінням і випробовуванням для всіх держав-учасниць війни незалежно від їх втрат чи здобутків. Факти масової загибелі людей, зміна державних устроїв та світогляду не могли не вплинути на розвиток мистецтва. Високі патріотичні та моральні ідеали, які пропагували музично-сценічні жанри ХІХ ст. були брутально розтоптані, оперний жанр переживав занепад. Закриття оперних театрів у роки війни призвело до перерви у виконавській діяльності багатьох оперних співаків, або до їх частих гастролей в країни Америки. Після закінчення війни в Італії посилюється націоналістичні та фашистські настрої, які приводять у 1922 році до диктатури режиму Муссоліні. Ми не знаємо, як реагувала Соломія Крушельницька на всі ці події, адже вона не залишила спогадів. Але, безсумнівно, І світова війна залишила глибокий слід в її душі, як і в долі цілого покоління митців.

Шлюб Соломії Крушельницької та Чезаре Річчоні, який відбувся 19 липня 1910 року в Буенос-Айресі, також повністю змінив життя артистки. Подружжя оселилося у Віареджо, у віллі по вул. Кардуччі. Одруження не призвело однозначно до припинення артистичної кар’єри Крушельницької, але, безперечно, означало завершення мандрівного життя, зміну статусу та пріоритетів. “Вона відразу ж зайняла належне їй місце серед славнозвісних осіб, поруч з Пуччіні, що жив тоді в Торре дель Лаго, але був завсідником Віареджо, з Елеонорою Дузе, Грацєю Деледда, Леонкавалло, який оселився у непоказному особнячку поблизу соснового гаю. Пуччіні об’єднував навколо себе численну групу: Енріко Пеа, віолончеліста Моранді, Лоренцо Віані … всіх друзів Соломії та її чоловіка Чезаріно Річчоні” – писав Дж. Папасольї [1, 136]. Її оселя була відомим у Віареджо артистичним салоном, а подружжя Річчоні до наших днів залишилося однією з найаристократичніших та найшанованіших родин, якою пишаються мешканці Віареджо.

Про ще одну причину завершення кар’єри Крушельницької натякає Рінальдо Кортопассі: “Потім вона залишила театр, до якого на шкоду мистецтву швидко проникав дух гендлярства…” [1, 130]. Судячи з наведеного висловлювання, атмосфера, що панувала у театрах у післявоєнний період, аж ніяк не спряла розкриттю творчого потенціалу великої артистки.

Таким чином, після 1915 року Соломія Крушельницька скорочує кількість своїх сценічних виступів. До 1920 вона бере участь лише в декількох оперних виставах в Монте-Карло, Лісабоні та Мілані, а потім назавжди залишає оперну сцену.

Проте, десятиліття 1906-1915 рр. не було завершальним у вокальній кар’єрі співачки, а з погляду на її біографію – це рівно половина її життєвого шляху! Згодом Соломія Крушельницька блискуче виявила себе і в іншій сфері – як камерна співачка. Її блискучі виступи в концертах камерно-вокальної музики ще до 1920 року свідчать про те, що вона давно готувалася до зміни свого амплуа. Багатий концертний репертуар, вміння розкрити свій талант у вокальній мініатюрі, що передбачає інтимність, тонкий зв’язок з аудиторією принесли українській артистці нову славу і визнання. Розпочався наступний етап її творчості…


Література


  1. Богоявленский С. Композиторы Италии // Музыка ХХ века: Очерки. – М.: Музыка, 1984

  2. Богоявленский С. Итальянская музыка первой половины ХХ века. Очерки. – Ленинград: Музыка, 1986

  3. Гозенпуд А. Оперный словарь. – С.-Петербург: Композитор Санкт-Петербург, 2005.

  4. Левашова О. Пуччини и его современники. – М.:

  5. Листування Соломії Крушельницької та Михайла Павлика. Машинопис. Архів Музично-меморіального музею С. Крушельницької (ФСК

  6. Листи С. Крушельницької до родини. Рукопис. Архів Музично-меморіального музею С. Крушельницької. (ФСК)

  7. Музыкальная Энциклопедия

  8. Полная хронология ХХ века / Автор-составитель Уильямс Н. – М.: “Вече-Аст”, 1999

  9. Соломія Крушельницька: Спогади, матеріали, листування / Упорядкув., вступ. ст. та прим. М. Головащенка. – К.: Муз. Україна, 1978. 1 т.

  10. Соломія Крушельницька: Спогади, матеріали, листування / Упорядкув., вступ. ст. та прим. М. Головащенка. – К.: Муз. Україна, 1979. 2 т.

  11. Штейнпресс Б. Оперные премьеры ХХ века. 1901-1940: Словарь. – М.: Всесоюзное издательство советский композитор, 1983

  12. Цодоков Е. Опера: Энциклопедический словарь. – М.: Композитор, 1999.



Данута Білавич, зав. науковим відділом Музично-меморіального музею

Соломії Крушельницької у Львові

Скорочений варіант статті опублікований в г. "Соломія", 2007, Грудень




Схожі:

Останній період сценічної діяльності Соломії Крушельницької: спроба аналізу iconМузично-меморіальний музей Соломії Крушельницької у Львові Матеріальні пам’ятки музичної культури України: аспекти дослідження, збереження і популяризації Матеріали Наукових читань до Дня пам’яті Соломії Крушельницької,
Матеріальні пам’ятки музичної культури України: аспекти дослідження, збереження і популяризації : Матеріали Наукових читань до Дня...
Останній період сценічної діяльності Соломії Крушельницької: спроба аналізу iconСто Баттерфляй Соломії Крушельницької
Пуччіні “Мадам Баттерфляй“. Від того часу минуло століття, а “Мадам Баттерфляй” – “чарівна спокусниця наївних і ніжних сердець –...
Останній період сценічної діяльності Соломії Крушельницької: спроба аналізу iconБезсмертна слава Соломії Біобібліографічний довідник
Рекомендовано до друку Науково-методичною радою Музично-меморіального музею С. Крушельницької у Львові
Останній період сценічної діяльності Соломії Крушельницької: спроба аналізу iconПрограма проекту «Ніч у Львові»
Вечірня екскурсія будинком Соломії Крушельницької «Легенди Соломіїного дому». Майстер-клас з танго
Останній період сценічної діяльності Соломії Крушельницької: спроба аналізу iconРішення №1302 від 14 вересня 2010 року Про представлення до нагородження відзнаками Верховної Ради України
Соломії Крушельницької, Дрогобицької районної ради і ректорату Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького,...
Останній період сценічної діяльності Соломії Крушельницької: спроба аналізу iconПлан основних заходів, які проводяться у головному управлінні освіти і науки облдержадміністрації
Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької
Останній період сценічної діяльності Соломії Крушельницької: спроба аналізу iconПлан основних заходів, які проводяться у головному управлінні освіти і науки облдержадміністрації з 26 листопада до 02 грудня 2012 року
Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької
Останній період сценічної діяльності Соломії Крушельницької: спроба аналізу iconПошукова робота: Мотивація навчальної діяльності студентів у статті на підставі аналізу соціологічних, психологічних, політологічних джерел та результатів студій „Старшокласник Луганщини”
Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля, здійснюється спроба виявити чинники, що впливають на вибір майбутньої...
Останній період сценічної діяльності Соломії Крушельницької: спроба аналізу iconВи у своєму дебюті не були дебютанткою ”
Так оцінив перший оперний виступ Соломії Крушельницької у Львові відомий актор і театральний критик Лев Лопатинський, звертаючись...
Останній період сценічної діяльності Соломії Крушельницької: спроба аналізу iconРішення №53 від 01 березня 2011 року Про створення тимчасової контрольної комісії
Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької в м. Львові під час телемосту "Розмова...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи