Урок №1 Тема уроку icon

Урок №1 Тема уроку




Скачати 267.17 Kb.
НазваУрок №1 Тема уроку
Дата конвертації14.03.2014
Розмір267.17 Kb.
ТипУрок

Урок №1

Тема уроку: Поняття основного та допоміжного алгоритму. Алгоритми-процедури. Формальні та фактичні параметри.

Мета уроку: Дати поняття про допоміжні алгоритми, типи допоміжних алгоритмів, оформлення підпрограм (процедур) мовою програмування Delphi, поняття про формальні та фактичні параметри, області дії змінних.

Тип уроку: урок подання нових знань.

Основні методи навчання: пояснювально-ілюстративний, словесний, метод проблемного викладу

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань. Мотивація навчальної діяльності. (10хв)

На попередніх уроках ми вивчили рядкові величини. Навчилися здійснювати різноманітні операції над рядками.

^ Дайте відповіді на запитання:

- Чим відрізняється символьний тип від рядкового?

- Що таке довжина рядка? Як її визначити?

- Як можна виконати злиття рядків?

- Як можна видалити підрядок з рядка?

- Як можна вставити підрядок у рядок?

- Як перетворити рядок в число і навпаки?

ІІ. Оголошення теми та мети уроку.

Підпрограми у основній програмі працюють, так як окремі майстри в майстерні. Один майстер виготовляє тільки вікна, інший – тільки двері, третій – столи, а четвертий – вміє тільки врізати замки в двері, вікна, столи і т.д. Ми даємо майстрові розміри (параметри), а він виготовляє виріб. Так само процедура у програмі отримує вхідні дані і повертає результат.

Отже, тема нашого уроку: Поняття основного та допоміжного алгоритму. Алгоритми-процедури. Формальні та фактичні параметри.

ІІІ. Формування вмінь і навичок учнів.

Підпрограмою називається іменована, логічно закінчена група операторів мови, яку можна викликати для виконання будь-яку кількість разів із різних місць програми.

У мові ^ Delphi для організації підпрограм використовуються процедури і функції.

Процедура - це незалежна поіменована частина програми, призначена для виконання визначених дій. Вона складається з тіла і заголовка. За структурою її можна розглядати як програму в мініатюрі. Після однократного опису процедуру дозволяється викликати за іменем з наступних частин програми. Використання імені процедури в програмі називається викликом процедури. Ім'я процедури не може знаходитися у виразі у якості операнду. У мові Delphi вся програма складається з окремих процедур. Саме середовище програмування створює процедури для кожної події. Клацання мишкою по кнопці чи по іншому об’єкту - це подія, запуск програми на виконання(створення форми) це також подія. Програміст може викликати як вже існуючу процедуру, так і свою власну.

Усі процедури і функції мови Delphi підрозділяються на дві групи:

1) вбудовані;

2) визначені користувачем.

Вбудовані (стандартні) процедури і функції є частиною мови і можуть викликатися за іменем без попереднього опису в розділі описового блоку. З багатьма з них ви вже знайомилися в попередніх розділах.

Процедури і функції користувача організовуються самим програмістом відповідно до синтаксису мови і являють собою локальні блоки. Попередній опис процедур і функцій користувача є обов'язковим. (Див. додаток 1)

Зі схеми видно, що процедури і функції можуть викликатися як з основної програми, так і з інших процедур і функцій.

Опис процедури включає заголовок (ім'я) і тіло процедури. Заголовок складається з зарезервованого слова Procedure, ідентифікатора (імені) процедури і необов'язкового списку формальних параметрів із вказівкою їх типу, який вкладається в круглі дужки.

Формат опису:

Procedure <ім'я> [(формальні параметри)];

Приклад:

Procedure Vybir;

Procedure Sort (A:byte);

Ім'я процедури - ідентифікатор, унікальний у межах програми. Тіло процедури являє собою локальний блок, за структурою аналогічний програмі:

Procedure <ім'я> [(формальні параметри)];

[<розділи описів>;]

begin

<розділи операторів>

end;

Зверніть увагу, що як формальні параметри, так і розділ описів у процедурі може бути відсутній.

Щоб звернутися до процедури, треба використати оператор виклику процедури. Він складається з ідентифікатора (імені) процедури і списку фактичних параметрів, що відділені один від одного комами і знаходяться у круглих дужках. Якщо процедурі не передається ніяких параметрів, то фактичні параметри не вказуються.

^ Формат виклику процедури:

<ідентифікатор> [(фактичні параметри)];

Параметри забезпечують механізм заміни, який дозволяє виконувати процедуру з різними початковими даними. Між фактичними параметрами в операторі виклику процедури і формальними параметрами у заголовку опису процедури встановлюється взаємо-однозначна відповідність у результаті їхнього перебору зліва направо. Фактичні параметри за кількістю і типами повинні дорівнювати кількості і типам формальних параметрів.

Параметри, за допомогою яких здійснюється обмін значеннями змінних між підпрограмами та програмою, що їх викликає, можуть мати будь-який тип, в тому числі структурований. Існують два типи параметрів:

параметр-значення;

параметр-змінна.

Група параметрів, перед якими відсутнє зарезервоване слово Var, називається параметрами-значеннями.

Наприклад, в описі Procedure Korrect(S,K:real) S і K - параметри-значення. Формальний параметр-значення обробляється, як локальна стосовно процедури або функції, змінна. Зміни формальних параметрів-значень не впливають на відповідні значення фактичних параметрів.

Група параметрів, перед якими знаходиться ключове слово ^ Var, називається параметрами-змінними. Наприклад, в описі Procedure Obr(Var A,B:integer); А та В - параметри-змінні. Параметр-змінна використовується в тому випадку, якщо значення повинно бути передане з процедури в блок, що її викликає. При активізації процедури або функції формальний параметр-змінна заміщується фактичною змінною, а тому будь-які зміни в значенні формального параметра-змінної відбиваються на фактичному параметрі.

^ IV. Узагальнення вивченого

Розглянемо приклад:

Четверо учнів середніх класів допомагають організувати проведення спортивних змагань для першокласників. Для цього на спортивному майданчику вони мають накреслити великий трикутник, усередині якого буде розміщено ігрове поле. Кожен з друзів пропонує свій варіант розмірів та розміщення трикутника. Щоб діяти дружно та нікого не образити, друзі вирішили обрати такий варіант розв’язання цього завдання.

Кожен з них назвав натуральне число, яке може бути стороною майбутнього трикутника. Далі для отриманої четвірки чисел друзі мають визначити, які трикутники можна побудувати, визначити їх площі та з отриманих варіантів обрати той, який дозволить накреслити трикутник з максимально можливою площею (усередині цього трикутника – ігрового майданчика має розміститися багато малюків). Допоможіть друзям написати програму для розв’язування цього завдання.

Названі друзями значення сторін майбутніх трикутників зберігатимемо у змінних stor1, stor2, stor3, stor4 цілочислового типу. З цих всіх варіантів можна утворити 4 можливих трикутники. І для цих чотирьох варіантів потрібно перевірити, чи можна утворити трикутник, що матиме такі сторони, для можливих трикутників визначити значення їх площ і, порівнявши ці значення, обрати для побудови трикутник з максимальною площею.

1. Запускаємо середовище Delphi

на формі розміщуємо такі компоненти



2. Потрібно змінити написи на об’єктах таким чином.



3. Спочатку введемо в програму числа-довжини сторін, які назвали діти.

Оголошуємо змінні в заголовку програми(там вже є слова Var).

Var stor1, stor2, stor3, stor4: integer;

Щоб перенести числа введені у віконечка на формі у змінні, оголошені раніше потрібно двічі клацнути мишкою по кнопці "Обчислити" і записати такі рядки:

stor1:=strtoint(edit1.text);

stor2:=strtoint(edit2.text);

stor3:=strtoint(edit3.text);

stor4:=strtoint(edit4.text);

Тепер можна сміливо використовувати наші змінні у програмі.

4. Розробимо процедуру, що визначатиме, чи може існувати трикутник зі сторонами x, y, z, і для можливого трикутника обчислюватиме значення його площі та виводитиме його на екран.

Для цього переходимо у вікно з програмою і на початку програми у розділі public пишемо

Procedure ploscha (x, y, z:integer);

Далі натискаємо комбінацію клавіш CTRL+Shift+C

В результаті створеться порожня процедура. Записуємо до тієї процедури такий текст.

Procedure ploscha (x, y, z:integer); {Опис процедури, її параметрів}

^ Var p, S:real; {Опис локальних змінних}

Begin

if (x+y>z) and (y+z>x) and (z+x>y){Перевіряємо умови існування трикутника}

then {Трикутник існує}

begin

p:=(x+y+z)/2; {Визначаємо напівпериметр трикутника}

S:=sqrt(p*(p-x)*(p-y)*(p-z)); {Визначаємо площу трикутника}

Edit5.text:= floattostr (S) {Виводимо значення площі трикутника на екран}

End

else Label2.Caption:=(‘Трикутник зі сторонами ’+inttostr(x)+' '+inttostr(y)+' '+inttostr(z)+‘ не існує’)

end;

5. Тоді в процедурі Button1Click (клацання по кнопці) дописуємо блок, у якому ми можемо викликати вище наведену процедуру чотири рази.

Ploscha (stor1, stor2, stor3);

Ploscha (stor1, stor2, stor4);

Ploscha (stor1, stor3, stor4);

Ploscha (stor2, stor3, stor4);

6. Запускаємо програму на виконання і спостерігаємо на екрані результат. Ми бачимо тільки останню комбінацію цифр і не бачимо весь процес обчислень. Потрібно трохи змінити програму, щоб побачити всі комбінації чисел і результати обчислень.

Видаляємо ^ Label2 i Edit5, а на їх місце вставляємо текстове поле Memo.



І весь вивід направимо у це текстове поле таким чином.

Переписуємо нашу процедуру

procedure TForm1.ploscha(x, y, z: integer);

Var p, S:real;

Begin

if (x+y>z) and (y+z>x) and (z+x>y) then begin

p:=(x+y+z)/2; S:=sqrt(p*(p-x)*(p-y)*(p-z));

Memo1.lines.Text :=Memo1.Text+(inttostr(x)+' '+inttostr(y)+' '+inttostr(z)+' площа= '+floattostr(S));

memo1.Lines.Add(' ') End else begin

Memo1.Lines.Text:=Memo1.Text+( Трикутник зі сторонами '+ inttostr(x)+' '+inttostr(y)+' '+inttostr(z)+' не існує');

memo1.Lines.Add(' ') end; end;

Запускаємо програму і бачимо приблизно такий результат:



Розглянемо перший виклик цієї процедури. Він складається з назви процедури, до якої ми звертаємося (ploscha), і списку фактичних параметрів, оскільки перевіряється існування і обчислюється значення площі трикутника, утвореного саме з stor1, stor2 і stor3.

Параметри, значення яких передають у підпрограму під час її виклику, називають фактичними.

Заголовок процедури після її назви містить список формальних параметрів, оскільки в процедурі ми визначаємо можливість існування довільного трикутника і обчислюємо значення його площі.

Значення фактичного параметра stor1 буде передано формальному параметру х, значення фактичного параметра stor2 буде передано формальному параметру у, а значення фактичного параметра stor3 буде передано формальному параметру z. Параметри, що описані в заголовку підпрограми і під час її виклику набувають значень відповідних фактичних параметрів, називають формальними.

^ V. Домашнє завдання:

1. Повторити теоретичний матеріал.

2. Вдосконалити програму: зробити її зручнішою для використання; внести більше пояснень; захистити від неправильних вхідних даних.


Додаток 1


Схема організації

та використання процедур і функцій


Основна програма

функція 3


Процедури і функції визначені програмістом

Процедура 3


Процедура 4


Функція 4


функція 1

Вбудовані процедури і функції

функція 2


Процедура1

Процедура2


Урок №2

Тема: Алгоритми-функції. Використання функцій. Передача параметрів функціям.

^ Мета: Розвиток і закріплення умінь та навичок використання процедур. Формування умінь і навичок використання функцій.

Тип уроку: формування навичок і вмінь.

Хід уроку

^ I. Актуалізація опорних знань

- Дайте означення підпрограми.

- Які параметри називаються глобальними?

- Що таке локальні параметри?

- Як у заголовку програми оголосити параметри-змінні?

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Ми на попередньому уроці розглянули методи організації процедур, визначили область їх використання. Ми переконалися, що процедури підходять не для всіх випадків. Існують ситуації, у яких використання процедур є незручним і потрібно використати інший тип підпрограм – функції.

ІІІ. Формування вмінь і навичок

Функція відрізняється від процедури тим, що, по-перше, передає в точку виклику скалярне значення (результат своєї роботи), а по-друге, ім'я функції може входити у вирази, як операнд. Функція, якщо вона зустрічається у виразі, називається покажчиком функції або звертанням до функції.

Функція, визначена користувачем, складається з заголовка і тіла функції. Заголовок містить зарезервоване слово Function, ідентифікатор (ім'я) функції та, укладений у круглі дужки, необов'язковий список формальних параметрів і тип значення, що повертається функцією.


Формат опису:

Function <ім'я> [(формальні параметри)]:<тип результату>;

Ім'я функції - унікальний у межах блока ідентифікатор. Результат, що повертається, може мати будь-який простий тип.

Тіло функції являє собою блок, за структурою аналогічний основній програмі:

Function <ім'я> [(формальні параметри)]:<тип результату>;

[<розділи описів>;]

begin

<розділ операторів>

end;

У розділі операторів повинен перебувати хоча б один оператор, що присвоює ідентифікатору функції значення. Якщо таких операторів декілька, то результатом виконання функції буде значення останнього оператора присвоювання.

Звертання до функції здійснюється за іменем з необов'язковою вказівкою списку аргументів. Кожен аргумент повинен відповідати формальним параметрам, зазначеним у заголовку, і мати той же тип.

Формат звертання:

Y:=<ідентифікатор функції > [(фактичні параметри)];

Функції можуть повертати значення цілих, дійсних, булевих, літерних(символьних) і рядкових типів.

Загальна структура функції збігається із структурою процедури, за виключенням заголовку.

Загальний опис функції:

Function <назва функції> (<список формальних параметрів>):<тип результату>;

^ Const <опис локальних сталих>;

Type <опис локальних типів користувача>;

Var <опис локальних змінних>;

<опис вкладених процедур та функцій>;

^ Begin

<тіло процедури>

<назва функції>:=<вираз>;

End;

Таким чином, викликавши функцію, ви завжди маєте отримати результат її виконання, тип якого описали в заголовку функції. Для цього в тілі функції має бути оператор, у якому відбувається присвоєння результату ідентифікатору функції:

<назва функції>:=<вираз>;

Проте назва функції ніколи не може брати участь у запису будь-яких операторів, крім результату роботи функції, тобто ідентифікатор (назва) функції не може брати участь в обчисленнях.

^ Задача. Дано два дійсні числа. Знайти максимальне з двох чисел.

Програма, що використовує для рішення функцію має наступний вид.

Створимо новий проект. Розміщуємо на формі компоненти.



Ця наша невеличка форма з об’єктами схожа на смішний смайлик, але вона налаштована на цілком серйозну роботу

Змінимо написи на об’єктах і отримаємо таке:



Як завжди у заголовку програми оголошуємо змінні

var a, b, m:integer;

Трохи вище у програмі в розділі Public записуємо рядок

function Max (x, y: integer):integer;

Далі натискаємо вже відому нам комбінацію клавіш Ctrl+Shift+C і спостерігаємо як створюється порожня функція. Залишилося тільки написати саму функцію. Ваша програма повинна виглядати так:



В нашу новостворену програму-функцію між ^ Begin i End записуємо:

if x>y then Max:=x else Max:=y;

Така маленька функція покликана визначати більше з двох чисел X i Y;

Викликати свою функцію будемо натисканням на кнопку "^ Знайти максимальне".

Двічі клацаємо по кнопці і між чарівними словами Begin i End програмуємо

a:=strtoint(edit1.Text);//читає перше число

b:=strtoint(edit2.Text);//читає друге число

m:=max(a,b);//викликаємо функцію

edit3.text:=inttostr(m);//виводимо результат

Запускаємо програму на виконання. Спостерігаємо результат.



Задачу можна розв'язати іншим способом.

Програма, що використовує для рішення процедуру має наступний вид.

procedure Max (x,y:integer; var res:integer);

begin

if x>y then res:=x else res:=y;

end;

Виклик процедури виконується окремим оператором!

max(a,b,m);

^ IV. Домашнє завдання

1. Дописати до програми процедуру, яка шукає максимальне з двох чисел.


Урок №3

Тема: Узагальнення і систематизація знань і вмінь при використанні функцій і процедур. Розвязування задач.

^ Мета: Систематизувати знання про використання функцій і процедур.

Тип уроку: узагальнення і систематизація знань і вмінь.

Хід уроку

І.Постановка мети уроку і мотивація навчальної діяльності учнів

На попередніх уроках ми навчилися використовувати процедури і функції у своїх програмах. З часом ви наберетеся досвіду і зможете чітко визначати, де потрібно використати процедуру, а де вигідніше скористатися функцією. На сьогоднішньому уроці ми продовжимо використовувати процедури і функції при розв’язуванні задач.

ІІ. Актуалізація опорних знань

- Для чого призначені функції користувача?

- Поясніть загальну структуру опису функції?

- Як відбувається передавання значення функції в основну програму?

- Яка різниця між процедурою і функцією?

ІІІ. Використання набутих знань і вмінь

Задача. Скласти програму, яка піднімає число до степеня. На вході два числа додатна основа і показник степеня. На виході одне число – результат обчислення.

Хід роботи

1. Створюємо новий проект. Розміщуємо на формі компоненти.



Змінюємо шрифти, кольори і написи на обєктах.



2. Переходимо у вікно з текстом програми. В заголовку, там, де опис глобальних змінних, записуємо:

Var x,y,z : Real;

Далі потрібно описати функцію, яка піднімає число до степеня. У розділі ^ Public записуємо.

Function Step(a:real; b:real):real; натискаємо Ctrl+Shift+c і вписуємо текст функції у шаблон один рядочок.

Function Step(a:real; b:real):real;

Begin

Step:=exp(b*ln(a));

End;



3. Далі нам потрібно викликати нашу функцію у потрібний момент.

Двічі по кнопці "Обчислити" і програмуємо

x:=strtofloat (edit1.Text);//вводимо основу

y:=strtofloat(edit2.Text);//вводимо показник степеня

If x<0 then showmessage('Основа має бути додатньою');

If y=0 then Z:=1; //якщо показник =0 то результат=1

if x>0 then begin

Z:=Step(x,y);//викликаємо функцію

edit3.Text:=floattostr(Z);//виводимо результат

end;

end;

Запускаємо програму на виконання. Проводимо тестування програми.

c:\users\i7sasha\appdata\local\temp\snaghtml56a996b.png

^ IV. Самостійна робота в класі.

Задача 1. Скласти програму, яка вираховує корені квадратного рівняння.

Задача 2. Створити програму, яка обчислює довжину кола за заданим радіусом.

^ V. Повторення і аналіз основних алгоритмів, означень, правил;

Ми навчилися створювати і використовувати процедури і функції. Повторимо деякі твердження і зробимо висновки.

І процедури, і функції є додатковими програмами до основної програми.

Коли потрібно здійснити обчислення і повернути до основної програми одне число, то використовують функції.

Якщо потрібно здійснити обчислення чи порівняння, повернути у основну програму багато різних даних, змінити глобальні змінні величини, тоді краще використовувати процедуру. Професійні програмісти радять створити декілька маленьких функцій і викликати їх з процедури, або з основної програми. Також потрібно при створенні процедури, чи функції робити детальний опис про те, для чого призначена дана підпрограма, щоб через деякий час можна було швидко знайти і використати її в інших програмах.

^ VI. Домашнє завдання:

Задача 1. Cтворити процедуру, або функцію, яка зможе підняти до степеня відємні числа. А також спробуйте вдосконалити програму для введення дробового степеня. Придумайте ще яке-небудь корисне вдосконалення для програми.

Задача 2. Створіть процедуру, яка підраховує кількість букв "а" у реченні.

Задача 3.Створіть програму, до складу якої входять функції: додавання двох чисел, множення двох чисел, ділення двох чисел.


Урок №4

Тема: Практична робота «Допоміжні алгоритми. Процедури та функції. Фактичні та формальні параметри. Глобальні та локальні змінні».

Мета:

навчальна: навчити самостійно і творчо застосовувати знання, навички та вміння;

виховна: формування в учнів працелюбності, самостійності та творчої активності у рішенні різноманітних завдань.

розвивальна: сприяти посиленню зв’язку теорії з практикою.

^ Тип уроку: Практичне заняття. Урок застосування знань, умінь і навичок.

Програмне забезпечення: Візуальне середовище Delphi 7, Навчально-контролююча програма ^ VAV(Віртуальний асистент викладача).

Хід уроку

І. Організаційна частина

Актуалізація опорних знань, необхідних для творчого рішення завдань. Перевірка домашнього завдання, відтворення та корекція опорних знань, навичок та вмінь, що необхідні учням для самостійного виконання практичного завдання.

- Для чого призначені функції користувача?

- Поясніть загальну структуру опису функції?

- Як відбувається передавання значення функції в основну програму?

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Осмислення змісту і послідовності застосування практичних дій.

Самостійне виконання учнями завдання під керівництвом вчителя.

ІІІ. Теоретична база


Структура процедур і функцій

При створенні програми для рішення складної задачі виконується декомпозиція (поділ) цієї задачі на підзадачі, підзадачі – на ще менші підзадачі і так далі, до легко програмованих елементарних підзадач.

Delphi має різні засоби для розподілу програми на частини. На верхньому рівні поділу (великих задач) – це модулі, на нижньому рівні (елементарні підзадачі) – це найчастіше процедури і функції. Об’єктно-оріентоване програмування охоплює як верхній, так і нижній рівень розробки програм.

Процедури і функції є важливим засобом у більшості мов програмування. З їхньою допомогою можна скомпонувати групу операторів для виконання деякої єдиної дії. Процедуру (функцію) можна викликати з різних місць програми, вона може повертати обчислені результати, і їй можна передавати інформацію, що вона використовує для виконання обчислень. Для того, щоб процедура (функція) початку роботу, її потрібно викликати (активізувати).

Процедури і функції складаються з операторів, локальних даних і внутрішніх процедур і функцій. Структура опису процедури та функції має наступний вигляд.

procedure Ім'я (Список_Формальних_Параметрів);

label

const – Опис локальних меток, констант, типів і змінних

type

var

procedure (function)– Опис внутрішніх процедур і функцій

begin

– Оператори

end;

function Ім'я (Список Формальних параметрів): Тип результату;

label

const – Опис локальних міток, констант, типів і змінних

type

var

procedure – Опис внутрішніх процедур і функцій

function

begin – Оператори, серед яких повинний бути хоча б один,

який привласнює імені функції значення результату.

end;

Відмінності в описі функції і процедури стосуються тільки заголовку та розділі операторів. Для демонстрації цих відмінностей приведемо два рішення однієї задачі, одне з яких виконано за допомогою процедури, а друге – за допомогою функції.

^ IV. Практична робота

Хід практичної роботи

Завдання 1. Скласти програму для обчислення факторіалу числа F=n! з використанням функції для обчислення факторіалу (n!=1*2*3*...*n).

1. Запускаємо Delphi 7 і розкладаємо на формі компоненти так, як показано на малюнку.



2. Змінюємо написи на обєктах.



3.Переходимо у вікно з програмою. В заголовку оголошуємо глобальні змінні таким чином:

Var F,n:Integer;

4. У розділі Public оголошуємо функцію

Function Factorial(n:integer):longint;

Натискаємо комбінацію клавіш Ctrl+Shift+c

У функцію, яка створилася автоматично, потрібно вписати такий текст:

^ Function Factorial(n:integer):longint;

Begin

if n=1 then Factorial:=1

else Factorial:=n*Factorial(n-1)

End;

5. Функція готова. Тепер залишилося викликати створену функцію з основної програми.

Двічі клацаємо по кнопці "Обчислити". Перед викликом функції потрібно змінній n присвоїти число з віконечка.

Begin

n:=strtoint (edit1.text);//присвоюємо змінній n число з екрану.

F:=Factorial(n);

Edit2.text:= (inttostr(n)+'!='+inttostr(F));

End.

Результати роботи програми:

Введiть N 6

F(6) = 720

Завдання 2. Скласти програму для обчислення тригонометричних функцій.

1. Ми не будемо створювати новий проект, а тільки розширимо вже існуючу форму. Докладаємо на форму компонентів так, як показано на малюнку.

c:\users\i7sasha\appdata\local\temp\snaghtmlacabad9.png

Змінюємо шрифти, кольори і написи на обєктах.

c:\users\i7sasha\appdata\local\temp\snaghtmlad68121.png


2. Delphi – процедурна мова програмування і не потрібно оголошувати процедуру в заголовку, достатньо тільки двічі клацнути по кнопці і процедура створюється автоматично. Так ми і зробимо. Двічі по кнопці "Sin" і програмуємо:

begin

edit4.Text:=floattostr(Sin(strtofloat(edit3.Text)));

end;

Ми не вводили ніяких змінних у нашу програму. У Delphi це не обовязково. Вмонтована функція Strtofloat перевела зразу введений з клавіатури текст у числове значення. Інша вмонтована функція обчислює Sin. floattostr – переводить результат назад у текст і виводить на екран.

Аналогічно поступимо з обчисленням косинуса.

begin

edit4.Text:=floattostr(Cos(strtofloat(edit3.Text)));

end;

Для Sin i Cos у Delphi існують вмонтовані функції. А що робити з тангенсом. Для нього немає вмонтованої функції. Для того, щоб обчислити тангенс потрібно синус аргументу розділити на його косинус.

Двічі по кнопці Tg і програмуємо:

edit4.Text:=floattostr(Sin(strtofloat(edit3.Text)) Cos(strtofloat(edit3.Text)));

3. Після виконання всіх вищевказаних команд. Ваша програма після запуску на виконання буде виглядати приблизно так:

c:\users\i7sasha\appdata\local\temp\snaghtmlb00d58e.png


Потрібно замітити що обчислення відбуваються у радіанах.

V. Завдання для самостійного виконання:

1. Додати функцію для переводу результату у градуси.

2. Розширити форму і добавити ще декілька функцій на ваш розсуд.

VI. Домашнє завдання:

1.Повторити теоретичний матеріал про процедури і функції.

2.Вдосконалити і доповнити програму створену на уроці.

3.Придумати практичне застосування для цієї програми.



Схожі:

Урок №1 Тема уроку iconКонспект уроку Визначте головну тему уроку. Зазвичай тема випливає з тематичного плану і навчальної програми з конкретного предмета
Вкажіть тип уроку: урок ознайомлення з новою інформацією або урок закріплення пройденого матеріалу, комбінований урок, повторювально-узагальнюючий,...
Урок №1 Тема уроку iconУрок алгебри у 8 класі. Тема уроку. Квадратні рівняння Мета уроку: формувати уміння розв'язувати квадратні рівняння. Тип уроку: комбінований. Хід уроку
Повідомлення теми і мети. Здійснення мотивації навчаль­но-пізнавальної діяльності учнів. Урок проводиться в формі подорожі до Єгипетської...
Урок №1 Тема уроку iconТема уроку. Урок одного рівняння Мета уроку
Ми з вами вивчили тему „ Тригонометричні рівняння і способи їх розв’язання”, а сьогодні я хочу, щоб ви свої знання проявили під час...
Урок №1 Тема уроку iconНомер уроку Тема уроку
Тема Життя людей за первісних часів (8 годин, у тому числі 1 урок узагальнення, 1 тематичного оцінювання)
Урок №1 Тема уроку iconУрок №9 Тема уроку
...
Урок №1 Тема уроку iconУрок №1 Тема уроку
Тема уроку : Поняття про інформацію та способи її подання. Інформаційні процеси: отримання, збирання, зберігання, пошук, обробка...
Урок №1 Тема уроку iconУрок алгебри та початків аналізу в 11 класі. Тема уроку
Тема уроку: „Застосування визначеного інтегралу до розв’язування задач геометричного, фізичного та економічного змісту”
Урок №1 Тема уроку iconУрок української мови в 4-класі Вчитель. Скиба Ірина Миколаївна Тема уроку
Тема уроку. Повторення вивченого про прикметник. Спостереження за роллю прикметників у мовленні
Урок №1 Тема уроку iconТема уроку
Яке місце даного уроку в темі? Як цей урок пов'язаний з попереднім, як цей урок працює на подальші уроки?
Урок №1 Тема уроку iconСамоаналіз уроку
Німеччини на Польщу стане початком ІІ світової війни; Специфіка уроку полягає в тому, що він містить елементи інтегрованого уроку...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи