Лауреати літературно-мистецької icon

Лауреати літературно-мистецької




НазваЛауреати літературно-мистецької
Сторінка4/7
Дата конвертації17.02.2013
Розмір1.16 Mb.
ТипРозпорядження
1   2   3   4   5   6   7

Література:

КАТАЛОГ виставки творів декоративно-прикладного мистецтва Ярослава Пасічанського / вст. ст. М.Лазарука.– Чернівці, 1994.

ЯРОСЛАВ Пасічанський – Заслужений художник України [образотв. матеріал]: каталог виставки творів декоративно-ужиткового мистецтва (різьблення, інкрустація).– Чернівці: Золоті литаври, 2004.– 54 с.: кол. іл.

***

ПАСІЧАНСЬКИЙ Ярослав Іванович: [худож. декор.-ужиткового мистец.] // Митці Буковини: енцикл. довід. / авт.-упоряд. Т.Дугаєва, І.Міщенко.– Т.1.– Чернівці, 1998.– С. 84.

ЯРОСЛАВ Пасічанський: [різьбяр по дереву] // Мистецтво Буковини.– Чернівці, 2004.– С. 38.

ПАСІЧАНСЬКИЙ Ярослав Іванович: [худож.] // Видатні діячі культури та мистецтв Буковини: біобібліогр. довідник / авт.-уклад. Ю.В. Боганюк, О.О. Гаврилюк, Г.В. Добровольська, М.М. Довгань, А.С. Іваницька.- Чернівці, 2010.- С. 58-60.


***

Україна. Президент (2005-; В.Ющенко) Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій міста Чернівці: [звання «Народний художник України» Пасічанському Я.І. – художнику декор.-приклад. мист-ва]: Указ Президента України [від 1 жовт. 2008 р. № 887/2008] // Офіційний вісник Президента України.- 2008.-
№ 42.- С. 48-49; Уряд. кур’єр.- 2008.- 31 жовт. (№ 204).- Орієнтир, с.5.

***

БИКОВ А. Квітка надії. Музика одухотворенного дерева: [персон. вист. творів різьбяра Я.Пасічанського] / А.Биков // Буковин. віче.– 1994.– 15 жовт.; 26 жовт.

БОДНАРЮК О. Скриньку для Папи Римського майстер вирізав три місяці: [робота майстра по дереву Я.Пасічанського у музеї Ватикану] / О.Боднарюк // Мол. буковинець.– 2004.–
21 жовт. (№ 118).– С. 13.

БОТЮК В. У Чернівцях відкрилася виставка автора скрині Папи Римського: [в мемор. музеї В.Івасюка відкрилася вист. Ярослава Пасічанського] / В.Ботюк // Доба.– 2008.–
22 трав. (№ 20).– С. 4.

ВИЙШОВ у світ ювілейний каталог творів відомого різьбяра: [вист. у Чернів. худож. музеї чл. НСХ України, засл. худож. України Я.Пасічанського] // Свобода слова.– 2004.–
14 жовт. (ч. 42).– С. 20.

ВІТАЄМО! [Указом Президента України різьбяреві
Я.І. Пасічанському присвоєно почесне звання «Засл. худож. України»] // Мол. буковинець.– 1998.– 27 лют. (№ 9).– С. 2; Буковин. віче.– 1998.– 28 лют. (№ 17).– С. 8.

ВОРОНЮК Л. Музей В.Івасюка запрошує до вітальні: [вист. різьбяра Ярослава Пасічанського у вист.-мист. вітальні] / Л.Воронюк // Буковин. віче.– 2008.– 21 трав. (№ 37).– С. 1.

ГОРИЦВІТ М. Зажинки гуцульського майстра: [худож., майстер «сухої різьби» Ярослав Пасічанський] / М.Горицвіт // Буковин. журнал.- 2008.- № 4.- С. 175-177.

ГРИНЮК В. Буковинський різьбяр – Папі Римському: [засл. худож. України Я.Пасічанський] / В.Гринюк // Мол. буковинець.– 2000.– 28 квіт.-5 трав. (№ 18).– С. 3; Буковин. віче.– 2000.– 6 верес. (№ 69).– С. 1.

ГРИНЮК В. «Вироби з дерева, що продають на базарах, - халтура»: [про різьбяра Я.Пасічанського] / В.Гринюк // Мол. буковинець.– 2008.– 13 листоп. (№ 129).– С. 18.

ДУГАЄВА Т. Віртуоз гуцульської різьби / Т.Дугаєва // Чернівці.– 1994.– 28 жовт.

КРАСНОДЕМСЬКИЙ В. П’ять голубів надії: [Чернів. худож. Я.Пасічанський] / В.Краснодемський // Рад. Буковина.– 1984.– 22 серп.

ЛАЗАРУК М. Грушеві рапсодії: [про різьбярство на Буковині та про Я.Пасічанського] / М.Лазарук // Чернівці.– 2008.– 30 трав. (№ 22).– С. 4.

ЛАЗАРУК М. Квітка надії Ярослава Пасічанського: [експозиція в Чернів. худож. музеї буковин. різьбяра по дереву] / М.Лазарук // Чернівці.– 2004.– 15 жовт. (№ 42).– С. 16.

ЛАЗАРУК М. Музею Івасюка подарували «квітку надії»: [про відкриття в музеї персон. вист. різьбяра, засл. худож. України Я.Пасічанського] / М.Лазарук // Мол. буковинець.– 2008.– 15-16 серп. (№ 92).– С. 5.

ЛАЗАРУК М. Плоди вічного дерева: [про Я.Пасічанського] / М.Лазарук // Мол. буковинець.– 1994.– 18-24 верес. (№ 39).– С. 5; Буковин. віче.– 1994.– 15 жовт.; Буковина.– 1994.– 26 жовт.; Образотв. мистецтво.– 1997.– Ч. 3-4.– С. 72.

ЛУЧАК В. Порухом руки, щедрістю серця: [роботи Я.Пасічанського в худ. музеї] / В.Лучак // Новий день.– 1994.– 15 жовт.

РОСИНСЬКА О. Наступник традицій славних: [вист. засл. худож. України Я.Пасічанського виробів з дерева в Чернів. худ. музеї] / О.Росинська // Час 2000.– 2004.– 15 жовт. (ч. 43).– С. 17.

ХАЛАЇМ С. Різьбяр, що оживляє дерево: [Я.Пасічанський] / С.Халаїм // Буковин. віче.– 1998.– 18 берез. (№ 22-23).– С. 10.

ЧОРНЕЙ В. Різьблені хрести і копію скрині, подарованої Іоанну Павлу ІІ, виставлено у музеї Володимира Івасюка: [відкрито нову виставкову залу, першим свої роботи тут представив худож. Я.Пасічанський] / В.Чорней // Мол. буковинець.– 2008.– 16-17 трав. (№55).– С. 5.


^ РІДУШ ТАРАС ДМИТРОВИЧ


Народився 11 січня 1924 року в Чернівцях (околиця Хабатівка) в родині Дмитра Рідуша, свідомого українця, організатора української читальні імені Маркіяна Шашкевича, самодіяльної театральної трупи, хору, нелегальної української початкової школи.

Акторський шлях Тараса Рідуша розпочався ще в дитячому віці на сцені довоєнного напівпрофесійного театру «Руської Бесіди», а в 15 років його запросила режисер професійної театральної трупи Українського Народного Дому Одарка Кнезько на роль юного Тараса Шевченка у виставу «До світла, до волі». Після переїзду до Чернівців наприкінці 1940-го Харківського театру Революції і відкриття Чернівецького державного українського драматичного театру під керівництвом І.Я. Юхименка, Тарас Рідуш, як і більшість акторів із Народного Дому, влився до цього високопрофесійного колективу (1941). Т.Рідушу випало грати разом із такими зірками першої величини, як Сидір Терлецький, Іван Дудич, Прокіп Якович Столяренко-Муратов, Петро Герасимович Міхневич, Галина Яківна Янушевич.

Однак, творчий ріст молодого актора нагло перервала Друга світова війна, за якою послідувала нова окупація краю сателітом Гітлера – Румунією. Для українського патріота розпочалися тяжкі митарства. Йому довелося працювати на примусових роботах в Австрії, скуштувати «гостинності» румунської в’язниці, з якої потрапив до румунської армії, «штрафну» частину. Потім знову були втечі й арешти, і знову втечі.

Але цю радісну подію затьмарили арешти органами НКВС артистів українського самодіяльного театру з Народного Дому, яких звинуватили у «Буржуазному націоналізмові», й Рідушеві лише завдяки щасливій випадковості вдалося уникнути печальної долі своїх старших побратимів.

Проте переслідування української інтелігенції з боку всіх мастей окупантів не змусило Тараса Рідуша зрадити своєму юнацькому захопленню музою Мельпоменою. Понад 60 літ він жив життям справді рідного театру: з ним об’їздив із гастролями майже весь колишній Радянський Союз, тут знайшов свою долю – прекрасну актрису – Ольгу Іванівну Садовникову. Зіграв на сцені близько півсотні ролей різного плану: прокурор Рамель («Мачуха» О.Бальзака), Сміду («Полум’яні серця» С.Снігура), Капітан та Фінансер («Земля» і «Вовчиха» О.Кобилянської), Каюс («Віндзорські кумасі» В.Шекспіра), Есер («Правда» О.Корнійчука), Тиміш («Сватання на Гончарівці» Г.Квітки-Основ’яненка), Капрал і Тевкало («Дністрові кручі» та «Запечатаний двірник» Ю.Федьковича), Професор («Вода з отчої криниці» В.Фольварочного), Дід («Наймичка» І.Карпенка-Карого), Монах («Тіль» Г.Горіна), Іцик («Лови на ловців» С.Яричевського), Сват («Як наші діди парубкували» В.Канівця), Запорожець («Різдвяна ніч» М.Гоголя) та інші.

Уміле поєднання адміністративних якостей, виробнича винахідливість й відчуття акторської природи, дозволили Т.Рідушу, не залишаючи сцени, бути помічником режисера, а згодом – завідувачем трупи театру.

Впродовж багатьох років Т.Д. Рідуш очолював акторську трупу.

На сторінках міської преси в газетах «Молодий буковинець», «Свобода слова» Тарас Рідуш вів розповідь про історію Чернівців.

У 2007 р. в номінації «Театральне мистецтво» Т.Рідушу вручено премію ім. С.Воробкевича.

Помер 28 жовтня 2008 р. в Чернівцях.


Література:

ВИШНЕВСЬКА М. «Трамвай на вулиці Гагаріна не відповідає тим, що були у Чернівцях»: [запевняє старійшина чернівецької інтелігенції, завідувач трупи Чернівецького музично-драматичного театру ім. О.Кобилянської Тарас Рідуш, який ще в дитинстві полюбляв кататися «зайцем» у чернівецьких трамваях] // Свобода слова.– 2008.– 22 трав. (ч.19).– С. 17.

КАЛМИКОВА О. Спогади про Чернівці з Тарасом Рідушем / Олена Калмикова // Час.– 2005.– 29 верес. (ч. 39).–
С. 19.

РІДУШ Т. Чернівці ніколи не називали маленьким Парижем: [інтерв’ю із старійшиною Чернів. муз.-драм. театру
ім. О.Кобилянської Тарасом Рідушем / вела М.Вишневська] / Т.Рідуш // Свобода слова.– 2008.– 3 квіт. (№ 13).– С. 17.

ЧАС приватних читалень та серенад: [інформ. зав. трупи Чернів. муз.-драм. театру ім. О.Кобилянської Т.Рідуша] // Мол. буковинець.– 2008.– 18 верес. (№ 105).– С. 6.

ЧЕРНІВЕЦЬКІ історії від Тараса Рідуша // Мол. буковинець.– 2008.– 2 жовт. (№ 111).– Місто, с. 7.

ЧОРНЕЙ В. У старому місті було два пляжі на Пруті, а бали у Народному Домі тривали з вечора до світанку: [спогади про Чернівці від Т.Рідуша] / Валерія Чорней // Мол. буковинець.– 2008.– 5 черв. (№ 63).– С. 14.

***

[РІДУШ Т.] // Сулятицький Т. Чернівецький український музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської: нарис історії / Тадей Сулятицький.– Чернівці, 2004.– С. 39; 43; 50; 51; 60; 62; 63; 75; 139; 141; 147.

***

БЕНЕФІС Тараса Рідуша – актора, чернівчанина і патріота // Свобода слова.– 2004.– 15 січ. (ч. 3).– С. 16.

ВРУЧЕНО премію ім. С.Воробкевича: [в номінації «Театральне мистецтво» - Т.Рідушу – зав. трупи Чернів. облмуздрамтеатру ім. О.Кобилянської] // Доба.– 2007.–
9 листоп. (№ 86).– С. 1.

ЗАСЛАВЕЦЬ Г. Життя, присвячене театру: [про актора Чернів. облмуздрамтеатру ім. О.Кобилянської Т.Рідуша] / Г.Заславець // Чернівці та чернівчани.– 2003.– 28 берез. (№ 13).– С. 3.

ЗАСЛАВЕЦЬ Г. Тарас Рідуш: «Про справжніх акторів кажуть не вони в театрі, а театр в них» / Г.Заславець // Буковин. віче.– 2004.– 4 лют.

ПОМЕР старійшина театру актор Тарас Рідуш // Мол. буковинець.– 2008.– 30 жовт. (№ 123).– С. 5.

СУЛЯТИЦЬКИЙ Т. Лицар її Величності Мельпомени: [спогад про ветерана укр. театру на Буковині Тараса Рідуша] / Т.Сулятицький // Буковина.– 2009.– 27 берез. (№ 24).– С. 3.

ЧЕХОВСЬКИЙ І. Драма, у якої не було репетиції: [про Т.Д. Рідуша] / І.Чеховський // Час 2000.– 2001.– 2 лют. (ч. 5).–
С. 6.

РІДУШ Тарас Дмитрович: [некролог, 11.01.1924 – 28.10.2008] // Час.– 2008.– 30 жовт. (ч. 44).– С. 12; Мол. буковинець.– 2008.– 30 жовт. (ч. 123).– С. 5; Свобода слова.– 2008.– 30 жовт. (ч. 42).– С. 18.

***

11 січня – 85 років від дня народження актора, режисера, старійшини Буковинської сцени, громадського діяча Тараса Рідуша (1924-2008) // Пам’ятаймо! (Знаменні та пам’ятні дати Буковини в 2009 р.): бібліогр. покажчик.- Чернівці, 2008.-
С. 12-14.


^ СОЗАНСЬКИЙ ЙОСИП ЙОСИПОВИЧ




Народився 1 січня 1975 року в м. Турка на Львівщині. Тут ходив до середньої музичної школи, тут закладались основи світогляду, звідси він пішов у широкий світ знань. В 1988 році Йосип переїжджає до Львова і навчається там у середній спеціальній музичній школі ім. Соломії Крушельницької по класу валторни (викладач Володимир Антонів) і факультативно - мистецтву диригування. У 1993 році закінчив школу з відзнакою і того ж року став студентом Львівського державного вищого музичного інституту
ім. М.Лисенка (клас валторни). Паралельно вчиться (з 1994 р.) на кафедрі оперно-симфонічного диригування, а також оволодіває премудростями військової кафедри. У 1997 році Йосип Созанський екстерном здає випускні іспити на кафедрі духових інструментів і на військовій кафедрі. Через рік (1988) з відзнакою захистив диплом диригента-симфоніста і направляється на роботу диригентом Львівського театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької, де працює впродовж 1998-2000 років.

У 2000 році молодий диригент бере участь у конкурсі на посаду диригента симфонічного оркестру Чернівецької обласної філармонії і перемагає, а з 2002 року стає художнім керівником і головним диригентом цього колективу.

Й.Созанський продовжує навчання в аспірантурі при Львівській музичній академії (клас професора Юрія Луціва).

Щойно ставши диригентом Чернівецької філармонії у 2000 році, бере участь у програмі Швейцарсько-Українських днів культури у Києві, де здобуває визнання як київських, так і швейцарських музикантів.

В репертуарі Буковинського оркестру більш як 50 концертних програм, з якими він і його диригент Йосип Созанський виступали в Італії (2000, 2001), Австрії (2003), Румунії, Югославії, Україні (фестиваль «Прем’єри сезону» - Київ, 2002; Дні буковинської культури в Києві (2004)) та ін.

У 2007 році отримав літературно-мистецьку премію
ім. С.Воробкевича, а в 2009 році – звання «Заслужений діяч мистецтв України».


Література:

СОЗАНСЬКИЙ Й. Музиканти – це не клавіші, а душі…: [розмова з дириг. симфон. оркестру Чернів. обл. філармонії, який готується до гастролей в Швейцарію / вела Н.Госик] // Погляд.– 2006.– 3 берез. (№ 17).– С. 17.

СОЗАНСЬКИЙ Й. То що насправді – еволюція чи деградація?: [ст. кер. симфон. оркестру обл. філармонії] / Й.Созанський // Час 2000.– 2004.– 11 лют. (ч. 6).– С. 5.

СОЗАНСЬКИЙ Й. Чари восьмого дива світу: [кер. симфон. оркестру Чернів. обл. філармонії] / Й.Созанський // Буковина.– 2005.– 14 січ.

***

ПРО нагородження працівників культури і мистецтв Чернівецької області: [про присвоєння звання «Заслужений діяч мистецтв України» Й.Й. Созанському]: Указ Президента України від 3 черв. 2009 р. № 390 // Чернівці.- 2009.- 12 черв.
(№ 24).- С. 1.

РІК Прута, Дністра і Черемоша: [про фест. «Букова віть», у рамках заходу Президент вручив державні нагороди, в т.ч. «Засл. діяч мист. України» - Созанському Й.Й.] // Буковин. віче.- 17 черв. (№ 46).- С. 2.

***

ЗБОРОВСЬКИЙ П. Диригент Йосип Созанський: [Чернів. філармонії. Біографія] / П.Зборовський // Бойківщина: наук. збірник.– 2007.– Т.3.– С. 390-393.

СОЗАНСЬКИЙ Йосип Йосипович: [диригент] // Видатні діячі культури та мистецтв Буковини: біобібліогр. довідник / авт.-уклад. Ю.В. Боганюк, О.О. Гаврилюк, Г.В. Добровольська, М.М. Довгань, А.С. Іваницька.- Чернівці, 2010.- С. 167-169.

***

ЛЕБЕДИНСЬКА Л. Чернівецький симфонічний записав перший компакт: [презентація першого компакт-диску «Моцарт і Сальєрі», записаного чернів. музикантами під орудою
Й.Созанського] // Версії.– 2007.– 23-30 берез. (№ 12).– С. 8.

МИРОНИК О. Чернівецький симфонічний оркестр зіграв на віки: [у студії звукозапису «Інтервал» записано компакт-диск симфон. оркестру Чернів. обл. філармонії під кер. Й.Созанського] / О.Мироник // Доба.– 2007.– 15 берез. (№ 11).– С. 1, 6.

ПАЛІЙ З. Подорож до Відня: [симфон. оркестр Чернів. філармонії під кер. львів. дириг. Й.Созанського] / З.Палій // Селян. інтереси.– 2000.– 16 берез. (№ 10).– С. 2.

ПАНАС І. Відродження оркестру: [симфон. оркестру Чернів. обл. філармонії присвоєно статус Академічного, дириг. Й.Созанський] / І.Панас // Освіта Буковини.– 2008.– 12 груд.
(№ 23).– С. 1.

ФЕЩУК Н. Перший диск Чернівецького симфонічного оркестру: [дириг. Й.Созанський] / Н.Фещук // Чернівці.– 2007.– 30 берез. (№ 13).– С. 5.


^ СТІНКОВИЙ ТАРАС ДМИТРОВИЧ


Народився 5 вересня 1941 року в
с. Ленківці, що під Чернівцями, у сім’ї службовців. З 1947 по 1957 рік навчався у НСШ № 17, СШ № 19. Під час навчання в школі ознайомився з нотною грамотою. У 1957 році не поступивши на хімічний факультет Чернівецького університету, став студентом музичного відділу педагогічного училища, де був призначений старостою хору. По закінченні училища (з відзнакою) Тарас Дмитрович працював учителем співів та музики в Чернівецькій школі-інтернаті № 2. З грудня 1961 по серпень 1964 року служив в залізнично-дорожних військах Радянської Армії. Після демобілізації працював учителем співів та музики в школі-інтернаті № 1. У 1966 році Стінковий Т.Д. вступив до Київської державної консерваторії ім. П.Чайковського на диригентсько-хоровий факультет, який закінчив у 1971 році.

З 1971 року і по сьогоднішній день Тарас Дмитрович працює в Чернівецькому педагогічному училищі (педагогічний коледж ЧНУ ім. Ю.Федьковича) на посаді викладача хорового класу та диригування.

У 1972 році організував жіночий хор педагогічного училища, яким керував до 1981 року. 1972-1978 рр. – завідувач музичним відділом, голова предметно-методичної комісії викладачів диригування та хорового класу, завідувач кабінетом хорового класу та диригування. У 1975 році організував камерний хор викладачів педучилища.

З 1981 року Стінковий Тарас керує мішаним хором студентів музичного відділу, який у 2003 році здобув звання «Народний художній колектив».

У 1989 році стає керівником чоловічої хорової капели викладачів та співробітників Чернівецького університету. У 1992 році за сумісництвом працює головою секції викладачів диригування та хорового класу.

1994-1995 рр. – працював в республіці Хорватія з українськими та русинськими колективами.

У 1991-1993 рр. Стінковий Т.Д. обраний головою громадського комітету мікрорайону «Ленківці».

З 1995 року бере участь у роботі вокально-інструментального гурту викладачів педагогічного коледжу «Джерело» як хормейстер і учасник гурту, що у 2000 році здобув звання «народний колектив».

У 2006 р. отримує посаду асистента кафедри музики ЧНУ ім. Ю.Федьковича.

У 2007 р. присуджено літературно-мистецьку премію
ім. С.Воробкевича.


Література:

СТІНКОВИЙ Т. Хорові твори а сарреlla: збірник нот / Т.Стінковий.- Чернівці, 2007.- 22 с.

ЧОЛОВІЧА хорова капела «Дзвін» / уклад.:
І.М. Зушман, Т.Д. Стінковий, В.К. Маслюченко, І.В. Хомік, І.В. Снігур.- Чернівці: Рута, 2009.- 40 с.

***

СТІНКОВИЙ Т. «Дзвін» нашої гордості і слави / Т.Стінковий, І.Зушман // Унів. вісник.- 2008.- № 12.- С. 15.

СТІНКОВИЙ Т. Ленківська духова / Т.Стінковий // Саїнчук К. Сурми Буковини.- Чернівці, 2005.- С. 34-35.

***

[СТІНКОВИЙ Тарас Дмитрович] // Саїнчук К. Веселка над Прутом / К.Саїнчук.- Чернівці, 2008.- С. 85, 94, 96, 112-113, 180.

***

СТІНКОВИЙ Тарас Дмитрович // Хорові диригенти Буковинського краю: довідник-посібник / уклад.
А.В. Плішка.- Чернівці, 2008.- С. 74-76.

***

ВАСКАН В.В. Тарасова пісня: [про викладача муз. відділення педколеджу ЧНУ ім. Ю.Федьковича
Т.Д. Стінкового – музиканта і хормейстра] / В.Васкан // Буковин. віче.- 2007.- 23 листоп. (№ 90).- С. 2.

КОБЕВКО П. Україна над прірвою / П.Кобевко // Час.- 2007.- 13 лип. (№ 37).- С. 2.

ПАВЛОВИЧ Н. Дзвону – 40 років / Н.Павлович // Унів. вісник.- 2009.- № 67.- С. 22-23.


^ ФЕЛЬДМАН ЛЕВ БОРИСОВИЧ


Народився 21 січня 1948 році в
м. Чернівці. Навчаючись у загальноосвітній школі здобув ще й музичну освіту, після чого поступив до училища культури, а пізніше в Харківський державний інститут культури на спеціальність – керівник оркестру народних інструментів, який закінчив у 1971 році. Практичну діяльність почав у цьому ж році на посаді викладача відділу народних інструментів культурно-освітнього училища у Чернівцях, а також став керівником оркестру народних інструментів (1971), в якому мінялися тільки назви – російський, молдавський, український. У 2001 році Лев Фельдман створив унікальний по репертуару та манерою виконання оркестр єврейської музики, який здобув звання «народного», а також став лауреатом багатьох європейських та українських конкурсів і фестивалів.

У 2002 р. Лев Фельдман з оркестром дебютували на ХІІ Міжнародному фестивалі «Буковинські зустрічі» у польському місті Ястров’є, а в 2005 році здобули Гран-прі на Київському міжнародному фестивалі.

У березні 2007 р. на Х Міжнародному клезмерському фестивалі у м. Фюрт (Німеччина) оркестр здобув Гран-прі, а також двічі став лауреатом Всеукраїнського фестивалю єврейського мистецтва «Шолом, Україно!». Набувши популярності своєю майстерністю та самобутністю гастролював у Австрії (Відень, Грац, Лінц, Зальцбург), Польщі (Краків, Зелена Гура, Вроцлав, Клагефурт), Німеччині (Берлін, Нюрнберг, Фюрт, Ієна, Ерфурт, Магдебург, Дрезден, Лейпциг), Угорщині (Будапешт, Петч), Україні (Хмельницький, Вінниця, Маріуполь, Запоріжжя, Рівне, Кам’янець-Подільський).

Оркестр «Фрейлехс з Чернівців» («Радість з Чернівців») під вправним керівництвом диригента і зараз функціонує і виконує музику народів світу – єврейську, українську (гуцульську), угорську, польську.

Лев Борисович був оркестровим акомпаніатором і першим аранжувальником пісень Тіни Кароль (Тетяни Ліберман).

Сьогодні він паралельно продовжує працювати викладачем-методистом училища мистецтв
ім. С.Воробкевича і за 38 років плідної праці з його класу вийшло понад 100 випускників, серед яких 46 закінчили вищі мистецькі заклади та стали гордістю нашої країни.

У 2007 році нагороджений обласною літературно-мистецькою премією ім. С. Воробкевича.


Література:

АБЕЛЬ Р. Візит у відповідь із наслідками. Клезмерський фестиваль: Чернівецький оркестр задаровував у міському театрі: [дириг. Л.Фельдман] / Роза Абель / Перекл. С.Осачук // Фюртські відомості.– 2007.– 13 берез.

ГОСИК Н. Тіна Кароль і «Радість з Чернівців»: [Т.Ліберман починала з дириг. і аранжувальником Л.Фельдманом у Чернівцях] / Н.Госик / Погляд.– 2005.–
19 серп. (№ 65).– С. 16.

ЭЙВИН М. …И был праздник!: [Чернов. евр. оркестр под упр. Л.Фельдмана на празднике Хануки в Киеве] / Михаил Эйвин // Евр. обозреватель. – 2004. – дек. – С. 1, 3.

ЖУКОВСЬКА Я. Успіх: [оркестр євр. музики з Л.Фельдманом на Міжнар. фест. «Буковин. зустрічі» у
м. Ястров’є (Польща)] / Я.Жуковська // Тамуз-Ав.– 2002.– лип. (№ 7).– С. 2.

ІСАК А. Чернівецькому оркестру аплодували віденці: [про дириг. Л.Б. Фельдмана] / А.Ісак // Хесед Шушана.– 2007.- № 11.– С. 4.

ЛЕВ Фельдман, керівник оркестру єврейської музики «Czernowitz» // «Буковинські зустрічі»: традиції толерантності.- Чернівці, 2008.- С. 70-71.

МИКОЛАЙЧУК А. «Радість із Чернівців» підкорила Відень: [гастролі Чернів. оркестру євр. музики під кер. Л.Фельдмана] / А.Миколайчук // Доба.– 2004.– 14 трав.
(ч. 19).– С. 1, 5.

РОСИНСЬКА О. «Фрейлехс» - єврейською «Радість»: [про євр. ансамбль та його кер. Л.Фельдмана] / Олена Росинська // Свобода слова.– 2007.– 9 трав. (ч. 19).– С. 18.

***

KOGLER C. Chance, die Grenzen zu öffnen: [гастролі євр. оркестру з Л.Фельдманом у Німеччині] // Klagenfurt Stadt Land.– 2005.– 12-18 okt.– С. 8.

MAHRHOLD A. Mythos mit Schluchzern: [гастролі євр. оркестру Л.Фельдмана в Німеччині] // Altmarkzeitung Stendal.– 2003.– 17 okt.

1   2   3   4   5   6   7



Схожі:

Лауреати літературно-мистецької iconВолодимир Іванович Дідківський
Наш земляк, член Національної Спілки письменників України, лауреат Білоцерківської міської літературно-мистецької премії ім. І. С....
Лауреати літературно-мистецької iconХроніка культурно-мистецького життя області за лютий 2012 року Загальні питання
України, заслуженого працівника культури України, лауреата обласної літературно-мистецької премії ім. С. Воробкевича, реставратора...
Лауреати літературно-мистецької iconПоложення про Всеукраїнський літературно-мистецький конкурс „Я гордий тим, що українець зроду
Всеукраїнське товариство „Просвіта” ім. Т. Шевченка щорічно проводить Всеукраїнський літературно – мистецький конкурс юних поетів...
Лауреати літературно-мистецької iconПро проведення Всеукраїнської мистецької акції для талановитих дітей на шевченківську тематику
Вінницької облдержадміністрації від 01. 04. 2013 р. №01 /19-354 районний методичний центр повідомляє, що в рамках підготовки до святкування...
Лауреати літературно-мистецької iconПро проведення Всеукраїнської мистецької акції для талановитих дітей на шевченківську тематику
Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти ім. М. В. Остроградського надсилає лист Міністерства освіти і науки,...
Лауреати літературно-мистецької iconРівник
Переможці та лауреати III туру щорічного Всеукраїнського конкурсу «Кращий державний службовець»
Лауреати літературно-мистецької iconБуковинці – лауреати Національної премії
Управління з питань інформаційної політики та преси Чернівецької облдержадміністрації
Лауреати літературно-мистецької iconПоложення про Всеукраїнський літературно-мистецький конкурс „ я гордий тим, що українець зроду
Відкритий Всеукраїнський літературно-мистецький конкурс „Я гордий тим, що українець зроду” започаткований у 2002 році Всеукраїнським...
Лауреати літературно-мистецької icon27 березня 2012 року відбувся виїзний семінар учителів світової літератури Макарівського району до літературно – меморіальному музею Оноре де Бальзака с. Верхівня Житомирської області та с. Буки Сквирського району Київської області
Макарівського району до літературно – меморіальному музею Оноре де Бальзака с. Верхівня Житомирської області
Лауреати літературно-мистецької icon27 березня 2012 року відбувся виїзний семінар учителів світової літератури Макарівського району до літературно – меморіальному музею Оноре де Бальзака с. Верхівня Житомирської області та с. Буки Сквирського району Київської області
Макарівського району до літературно – меморіальному музею Оноре де Бальзака с. Верхівня Житомирської області
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи