Закон УкраЇни Про внесення змін до Закону України \"Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (снід) та соціальний захист населення\" icon

Закон УкраЇни Про внесення змін до Закону України "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (снід) та соціальний захист населення"




Скачати 192.07 Kb.
НазваЗакон УкраЇни Про внесення змін до Закону України "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (снід) та соціальний захист населення"
Дата конвертації10.07.2013
Розмір192.07 Kb.
ТипЗакон

ПРОЕКТ

Закон УкраЇни

Про внесення змін до Закону України “Про запобігання
захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД)
та соціальний захист населення”
_____________________________________________________

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

Внести зміни до Закону України “Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення” (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 35, ст. 235; 2002 р., № 6, ст. 41; 2009р., № 36-37, ст. 514), виклавши його в такій редакції:

“ЗАКОН УКРАЇНИ

Про запобігання захворюванню на ВІЛ-інфекцію
та правовий і соціальний захист населення

Запобігання захворюванню на ВІЛ-інфекцію, забезпечення надання населенню відповідних доступних та високоякісних послуг з її профілактики, лікування, догляду та підтримки є одним з основних завдань держави в галузі охорони здоров’я населення.

Цей Закон відповідно до норм міжнародного права, рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я та Об’єднаної програми Організації Об’єднаних Націй з ВІЛ/СНІДу визначає порядок правового регулювання діяльності у сфері профілактики, лікування, догляду і підтримки, необхідних для ефективного запобігання захворюванню на ВІЛ-інфекцію, та відповідні заходи щодо правового і соціального захисту населення в Україні.


Розділ I
^ ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

1) ВІЛ-інфекція — захворювання, зумовлене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ);

2) ВІЛ-інфіковані — хворі на ВІЛ-інфекцію;

3) люди, які живуть з ВІЛ — особи, інфіковані вірусом імунодефіциту людини. До категорії людей, які живуть з ВІЛ, належать як особи, що не мають специфічних клінічних проявів хвороби, так і хворі на ВІЛ-інфекцію та СНІД;

4) групи підвищеного ризику захворювання на ВІЛ-інфекцію – це групи населення, яким з урахуванням особливостей їх поведінки та поведінки осіб, що їх оточують, загрожує підвищений ризик контакту з ВІЛ-інфікованими та біологічними матеріалами, отриманими від них. Перелік таких груп затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я з урахуванням критеріїв та рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я;

5) ВІЛ-статус — наявність чи відсутність у людини хвороби на ВІЛ-інфекцію.

Стаття 2. Принципи державної політики у сфері запобігання захворюванню на ВІЛ-інфекцію

1. Державна політика у сфері запобігання захворюванню на ВІЛ-інфекцію реалізується шляхом організації виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів, а також шляхом розроблення, фінансового та матеріального забезпечення виконання відповідних загальнодержавних та інших програм, що передбачають здійснення заходів щодо профілактики поширенню захворювання на ВІЛ-інфекцію, інформування та навчання населення, спеціальну підготовку медичного персоналу, проведення фундаментальних і прикладних наукових досліджень, розвиток міжнародного співробітництва у цій сфері.

Стаття 3. Законодавство України у сфері запобігання
захворюванню на ВІЛ-інфекцію

1. Законодавство України у сфері запобігання захворюванню на ВІЛ-інфекцію базується на Конституції України і складається з Основ законодавства України про охорону здоров’я, Законів України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, “Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз”, цього Закону, інших нормативно-правових актів. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що містяться в цьому Законі, то застосовуються норми міжнародного договору.

Стаття 4. Державні гарантії у сфері запобігання
захворюванню на ВІЛ-інфекцію

1. Держава гарантує забезпечення:

постійного моніторингу епідемічної ситуації та контролю за здійсненням заходів із запобігання захворюванню на ВІЛ-інфекцію;

доступності та належної якості тестування з метою виявлення
ВІЛ-інфекції (далі — тестування), в тому числі анонімного, з наданням попередньої та подальшої консультативної допомоги, а також забезпечення безпеки такого тестування для обстежуваної особи та персоналу, який його проводить;

регулярного інформування населення про причини зараження, шляхи передачі ВІЛ-інфекції, заходи та засоби профілактики захворювання на ВІЛ-інфекцію, а також про можливість діагностики та лікування;

введення до програм навчальних закладів курсу з питань профілактики захворювання на ВІЛ-інфекцію та лікування, догляду та підтримки людей, які живуть з ВІЛ, та їх близьких, неприпустимості дискримінації таких людей і формування толерантного ставлення до них;

доступності для населення засобів профілактики, що дають змогу запобігти зараженню і поширенню ВІЛ-інфекції статевим шляхом;

запобігання поширенню ВІЛ-інфекції серед осіб, які вживають наркотичні засоби та психотропні речовини ін’єкційним способом;

вільного доступу до послуг з проведення постконтактної профілактики захворювання на ВІЛ-інфекцію осіб, які мали контакт з
ВІЛ-інфікованими або біологічним матеріалом від ВІЛ-інфікованих, з наданням відповідних консультативних послуг;

вільного доступу до послуг з профілактики передачі ВІЛ-інфекції від ВІЛ-інфікованих вагітних жінок до їх новонароджених дітей;

проведення обов’язкового тестування з метою виявлення
вірусу імунодефіциту людини в отримуваних від донорів крові (її компонентах), органах, тканинах та інших біологічних матеріалах людини для забезпечення запобігання передачі ВІЛ-інфекції під час використання зазначених матеріалів у медичній практиці та проведення наукових досліджень;

проведення послідовної політики, спрямованої на формування толерантного ставлення до людей, які належать до груп підвищеного ризику захворювання на ВІЛ-інфекцію, та людей, які живуть з ВІЛ;

провадження інформаційної діяльності, спрямованої на формування у населення стереотипу безпечної сексуальної поведінки та на усвідомлення високого ризику зараження ВІЛ-інфекцією в разі вживання наркотичних засобів та психотропних речовин ін’єкційним способом, на формування толерантного ставлення та неприпустимість дискримінації людей, які належать до груп підвищеного ризику захворювання на ВІЛ-інфекцію, та людей, які живуть з ВІЛ;

здійснення соціального захисту людей, які живуть з ВІЛ, членів їх сімей, медичних, соціальних та інших працівників, зайнятих у сфері запобігання захворюванню на ВІЛ-інфекцію, а також надання людям, які живуть з ВІЛ, необхідної медичної допомоги та соціальних послуг;

здійснення контролю безпеки лікувально-діагностичного процесу для пацієнтів та медичного персоналу в закладах охорони здоров’я незалежно від форми їх власності;

здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду за безпекою лікувально-діагностичного процесу в закладах охорони здоров’я усіх форм власності, а також за здійсненням заходів щодо запобігання захворюванню на ВІЛ-інфекцію під час здійснення приватної медичної практики, надання громадянам косметологічних, перукарських та інших послуг, пов’язаних з можливістю порушення чи порушенням цілісності шкіри та/чи слизової оболонки організму;

участі організацій різних форм власності, в тому числі неприбуткових, що працюють у сфері запобігання захворюванню на
ВІЛ-інфекцію, у наданні благодійної допомоги, медичних і соціальних послуг, спрямованих на забезпечення лікування та профілактики
ВІЛ-інфекції, догляду, підтримки та соціального захисту людей, які живуть з ВІЛ.

Стаття 5. Повноваження органів виконавчої влади, органів
місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо здійснення заходів із запобігання захворюванню на ВІЛ-інфекцію

1. Повноваження щодо здійснення міжвідомчої координації заходів із запобігання захворюванню на ВІЛ-інфекцію покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі охорони здоров’я.

2. Заходи із запобігання захворюванню на ВІЛ-інфекцію розробляють і здійснюють у межах своєї компетенції відповідні центральні, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також підприємства, установи та організації усіх форм власності.

Розділ II
^ УМОВИ ТА ПОРЯДОК ВИЯВЛЕННЯ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ.
НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ВІЛ-ІНФІКОВАНИМ. РЕЄСТРАЦІЯ, ОБЛІК ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ ТА ЗДІЙСНЕННЯ МЕДИЧНОГО НАГЛЯДУ ЗА НИМИ

Стаття 6. Право особи на проведення тестування з метою виявлення ВІЛ-інфекції, умови та порядок його проведення

1. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, особи, які звернулися за наданням статусу біженця та яким надано статус біженця в Україні, інші іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України, мають право на проведення тестування з метою виявлення ВІЛ-інфекції з одержанням кваліфікованої консультації до і після проведення тестування, що здійснюється відповідно до протоколу проведення такого тестування, затвердженого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я.

2. Тестування осіб віком від 14 років і старше проводиться добровільно за наявності усвідомленої згоди особи, отриманої після надання їй попередньої консультації щодо особливостей тестування, його результатів і можливих наслідків з дотриманням умов щодо конфіденційності персональних даних, у тому числі даних про стан здоров’я особи, відповідно до протоколу такого тестування, затвердженого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я.

3. Тестування дітей віком до 14 років (малолітніх осіб) та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними, проводиться на прохання їх батьків або законних представників та за наявності усвідомленої інформованої згоди останніх. Батьки та законні представники зазначених осіб мають право бути присутніми під час проведення такого тестування, ознайомлені з його результатами та зобов’язані забезпечити збереження умов конфіденційності даних про ВІЛ-статус осіб, інтереси яких вони представляють.

Тестування дітей віком до 14 років, які позбавлені батьківського піклування та перебувають під опікою у дитячих чи навчальних закладах з повним державним утриманням, проводиться в разі усвідомлення ними наслідків і переваг такого огляду на прохання їх законних представників та за умови наявності усвідомленої інформованої згоди таких осіб лише з метою призначення дітям лікування, догляду та підтримки у зв’язку з
ВІЛ-інфекцією. Законні представники таких малолітніх осіб мають право бути ознайомлені з результатами зазначеного тестування та зобов’язані забезпечити збереження конфіденційності даних про ВІЛ-статус осіб, інтереси яких вони представляють.

4. Безоплатне тестування з метою виявлення ВІЛ-інфекції, відповідне консультування, підготовка і видача висновку про результати такого тестування здійснюються закладами охорони здоров’я державної та комунальної форм власності.

5. Особа, яка пройшла тестування, має право на повторне проведення безоплатного тестування у тому самому або в іншому закладі охорони здоров’я державної та комунальної форми власності, що має право на проведення зазначеного тестування.

6. Послідовність дій щодо встановлення діагнозу ВІЛ-інфекції затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я.

7. За бажанням особи, яка звернулася для проведення тестування з метою виявлення ВІЛ-інфекції, таке тестування може бути проведено анонімно.

Стаття 7. Повідомлення про результати тестування з метою
виявлення ВІЛ-інфекції та післятестове консультування ВІЛ-інфікованих

1. Особі, в якої за результатами тестування виявлено ВІЛ-інфекцію, повідомляє про це медичний працівник з урахуванням вимог цього Закону щодо конфіденційності зазначеної інформації та згідно з порядком, установленим спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я.

2. Обов’язковою складовою тестування з метою виявлення
ВІЛ-інфекції є післятестове консультування, під час якого особа, в якої виявлено ВІЛ-інфекцію, повинна бути поінформована про профілактичні заходи, які вона повинна проводити для запобігання захворюванню на ВІЛ-інфекцію, та про гарантії дотримання прав і свобод людей, які живуть з ВІЛ.

3. У разі виявлення ВІЛ-інфекції у дітей віком до 14 років та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними, медичний працівник повідомляє про це батьків або законних представників зазначених осіб. У такому випадку батькам або законним представникам ВІЛ-інфікованих надається відповідне консультування з метою забезпечення прийняття ними усвідомленого рішення щодо лікування, догляду та підтримки дітей і своїх підопічних та належного забезпечення захисту інших їх законних інтересів і прав.

Стаття 8. Лабораторне дослідження донорської крові та її компонентів

1. Обов’язковому лабораторному дослідженню на наявність
ВІЛ-інфекції підлягає кров (її компоненти), отримана від донорів крові (її компонентів), органи, тканини та інші біологічні матеріали людини, призначені для застосування в медичній практиці.

2. Переливання отриманої від донорів крові (її компонентів) і використання в медичній практиці отриманих від донорів органів, тканин та інших біологічних матеріалів людини дозволяється лише після обов’язкового лабораторного дослідження на ВІЛ-інфекцію та підтвердження відсутності збудника ВІЛ-інфекції у призначених для зазначеного використання біологічних матеріалах.

3. У разі виникнення реальної загрози життю особи, єдиним засобом врятування якої є термінове переливання крові, та відсутності належним чином перевіреної донорської крові за усвідомленою згодою хворого або його законного представника допускається переливання крові, перевіреної на ВІЛ-інфекцію з використанням тестів для експресдіагностики.

Якщо усвідомлену згоду хворого або згоду його законного представника отримати неможливо, рішення про переливання крові приймається на консиліумі лікарів, а в разі неможливості скликання консиліуму – лікарем, який надає медичну допомогу. Факт переливання крові, перевіреної на ВІЛ-інфекцію з використанням тестів для експресдіагностики, та інформована згода хворого або його законного представника на проведення такого медичного втручання обов’язково письмово посвідчується в медичній документації хворого, а зразок такої крові терміново надсилається для проведення відповідного лабораторного дослідження.

Стаття 9. Реєстрація та облік ВІЛ-інфікованих,
здійснення медичного нагляду за ними

1. Реєстрація, ведення обліку ВІЛ-інфікованих, здійснення медичного нагляду за зазначеними особами забезпечуються відповідними закладами охорони здоров’я державної та комунальної форм власності, визначеними спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я.

2. Реєстрація, ведення обліку ВІЛ-інфікованих, здійснення медичного нагляду за такими особами та епідеміологічного нагляду за ВІЛ-інфекцією здійснюються з дотриманням умов щодо конфіденційності персональних даних, зокрема про стан здоров’я, поваги до особистих прав і свобод людини, визначених законодавством та міжнародними договорами України.

3. Порядок ведення обліку ВІЛ-інфікованих та здійснення медичного нагляду за такими особами визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я.

Стаття 10. Медична допомога ВІЛ-інфікованим

1. Надання медичної допомоги ВІЛ - інфікованим здійснюється в порядку, визначеному цим Законом, іншими нормативно-правовими актами і міжнародними договорами України.

Розділ III
^ ПРАВА ТА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ЛЮДЕЙ,
ЯКІ ЖИВУТЬ З ВІЛ, ТА ЧЛЕНІВ ЇХ СІМЕЙ

Стаття 11. Рівність перед законом та заборона дискримінації
стосовно людей, які живуть з ВІЛ, та осіб, які належать до груп підвищеного ризику захворювання на ВІЛ-інфекцію

1. Люди, які живуть з ВІЛ, та особи, які належать до груп підвищеного ризику захворювання на ВІЛ-інфекцію, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, особи, які звернулися за наданням статусу біженця, та яким надано статус біженця в Україні, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України, користуються всіма правами та свободами, передбаченими Конституцією та законами України, іншими нормативно-правовими актами України.

2. Держава гарантує надання всім людям, які живуть з ВІЛ, та особам, що належать до груп підвищеного ризику захворювання на ВІЛ-інфекцію, рівних з іншими громадянами можливостей для здійснення їх прав, зокрема в частині можливості адміністративного та судового захисту таких прав.

3. Дискримінація особи на підставі наявності в неї ВІЛ-інфекції, а також належності людини до груп підвищеного ризику захворювання на ВІЛ-інфекцію забороняється.

Стаття 12. Право людей, які живуть з ВІЛ, на інформацію. Захист інформації про позитивний ВІЛ-статус людини від розголошення та розкриття третім особам

1. Усі люди, які живуть з ВІЛ, мають право на безперешкодне ознайомлення з інформацією про стан свого здоров’я, що зберігається у закладах охорони здоров’я.

2. Усі люди, які живуть з ВІЛ, мають право бути поінформованими про послуги щодо їх психологічної, соціальної і правової підтримки, та за бажанням одержати таку підтримку, що сприятиме розкриттю їх
ВІЛ-статусу.

3. Відомості про результати тестування особи з метою виявлення
ВІЛ-інфекції, наявність або відсутність в особи ВІЛ-інфекції є конфіденційними та становлять лікарську таємницю. Медичні працівники зобов’язані вживати необхідних заходів до забезпечення належного зберігання конфіденційної інформації про людей, які живуть з ВІЛ, та захисту такої інформації від розголошення третім особам.

4. Передача медичним працівником відомостей, зазначених у частині третій цієї статті, дозволяється лише особі, якої вони стосуються, а у випадках, установлених законом, — батькам чи іншим законним представникам такої особи; статевим партнерам ВІЛ-інфікованого та особам, які разом з ВІЛ-інфікованим користувалися (користуються) одним і тим самим ін’єкційним обладнанням; іншим медичним працівникам та закладам охорони здоров’я; органам прокуратури, слідства, дізнання та суду.

5. Передача медичним працівником відомостей, зазначених у частині третій цієї статті, батькам чи іншим законним представникам
ВІЛ-інфікованого дозволяється у випадках та за умов, установлених частиною третьою статті 6 цього Закону.

6. Розголошення медичним працівником відомостей про позитивний ВІЛ-статус особи, статевому партнеру ВІЛ-інфікованого та особам, які разом з ВІЛ-інфікованим користувалися (користуються) одним і тим самим ін’єкційним обладнанням, дозволяється в разі, коли людина, яка живе з ВІЛ, звернеться до медичного працівника з відповідним письмово підтвердженим проханням.

Розголошення медичним працівником відомостей про позитивний ВІЛ-статус особи статевому партнеру ВІЛ-інфікованого та особам, які разом з ВІЛ-інфікованим користувалися (користуються) одним і тим самим ін’єкційним обладнанням, дозволяється також за наявності однієї або кількох з таких умов:

1) якщо існує значний ризик передачі ВІЛ-інфекції статевому партнеру ВІЛ-інфікованого чи особам, які разом з ВІЛ-інфікованим користувалися (користуються) одним і тим самим ін’єкційним обладнанням;

2) якщо консультування людини, яка живе з ВІЛ, не призвело до змін у поведінці, необхідних для значного зменшення ризику передачі
ВІЛ-інфекції статевому партнеру;

3) якщо людина, яка живе з ВІЛ, відмовилася повідомити або дати згоду повідомити свого статевого партнера чи осіб, які разом з ВІЛ-інфікованим користувалися (користуються) одним і тим самим ін’єкційним обладнанням;

4) коли ВІЛ-інфікований помер, втратив свідомість або існує ймовірність того, що ВІЛ-інфікований не опритомніє та не відновить свою здатність надавати вільну усвідомлену згоду.

Розголошення медичним працівником відомостей про позитивний ВІЛ-статус особи статевому партнеру ВІЛ-інфікованого та особам, які разом з ВІЛ-інфікованим користувалися одним і тим самим ін’єкційним обладнанням, має бути забезпечене таким чином, щоб відомості про
ВІЛ-інфікованого за можливості залишалися максимально захищеними від розголошення. Після розкриття відомостей про позитивний ВІЛ-статус особи статевому партнеру ВІЛ-інфікованого та особам, які разом з
ВІЛ-інфікованим користувалися одним і тим самим ін’єкційним обладнанням, медичний працівник зобов’язаний запропонувати статевим партнерам (партнеру) ВІЛ-інфікованого та особам, які спільно з
ВІЛ-інфікованим користувалися одним і тим самим ін’єкційним обладнанням, пройти медичний огляд з метою виявлення ВІЛ-інфекції і відповідне дотестове та післятестове консультування, що проводиться в порядку, встановленому статтею 6 цього Закону.

7. Передача відомостей, зазначених у частині третій цієї статті, іншим медичним працівникам та закладам охорони здоров’я допускається виключно для цілей, пов’язаних з лікуванням ВІЛ-інфекції, та у разі, коли поінформованість лікаря щодо ВІЛ-статусу пацієнта має істотне значення для його лікування.

8. Передача відомостей, зазначених у частині третій цієї статті, органам прокуратури, слідства, дізнання та суду допускається в установлених законом випадках.

Стаття 13. Інші права людей, які живуть з ВІЛ

1. Крім загальних прав і свобод, люди, які живуть з ВІЛ, мають також право на:

відшкодування збитків, пов’язаних з обмеженням їх прав унаслідок розголошення інформації про їх позитивний ВІЛ-статус;

безоплатне забезпечення ліками, необхідними для лікування будь-якого захворювання, засобами профілактики та психосоціальної підтримки;

безоплатний проїзд до місця лікування та у зворотному напрямку в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

2. Люди, які живуть з ВІЛ, мають право на участь у допоміжних репродуктивних технологіях за умови запобігання передачі ВІЛ-інфекції від батьків майбутній дитині.

3. ВІЛ-інфіковані беруть участь у пов’язаних з ВІЛ-інфекцією наукових дослідженнях, випробуваннях відповідних лікарських засобів і медичних методів, навчальному процесі, фотографуванні, відео- та кінозйомці тільки за їх згодою.

Стаття 14. Захист права на працю та інших соціальних прав людей, які живуть з ВІЛ, їх рідних і близьких

1. Звільнення з роботи, відмова у прийнятті на роботу, відмова у прийомі до навчальних закладів, закладів охорони здоров’я, до закладів соціальної опіки і піклування та соціальних служб, а також відмова у наданні медичної допомоги та соціальних послуг, обмеження інших прав людей, які живуть з ВІЛ, на підставі їх ВІЛ-позитивного статусу, а також обмеження прав їх рідних і близьких на цій підставі забороняється.

2. Неправомірні дії посадових осіб, які порушують права ВІЛ-інфікованих, їх рідних і близьких, можуть бути оскаржені в суді.

Стаття 15. Відшкодування шкоди, завданої здоров’ю особи в разі зараження ВІЛ-інфекцією

1. Особи, зараження яких ВІЛ-інфекцією сталося внаслідок переливання крові (її компонентів), біологічних рідин, пересадки клітин, тканин та органів людини, виконання медичних маніпуляцій або виконання службових обов’язків, мають право на відшкодування в судовому порядку завданої їх здоров’ю шкоди за рахунок винної особи.

Стаття 16. Права батьків ВІЛ-інфікованих дітей

1. Батьки ВІЛ-інфікованих дітей та особи, які їх заміняють, мають право на:

спільне перебування у стаціонарному відділені лікарні з дітьми віком до 14 років із звільненням на цей час від роботи з виплатою допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв’язку з доглядом за хворою дитиною;

одержання щорічної відпустки у літній чи інший зручний для них час до досягнення дітьми 18-річного віку.

Стаття 17. Державна допомога ВІЛ-інфікованим дітям

1. ВІЛ-інфікованим дітям призначається щомісячна державна допомога у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Розділ V
^ СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ МЕДИЧНИХ ТА ІНШИХ ПРАЦІВНИКІВ, ВИКОНАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ОБОВ’ЯЗКІВ ЯКИХ ПОВ’ЯЗАНЕ З ПІДВИЩЕНИМ РИЗИКОМ ЗАРАЖЕННЯ ВІЛ-ІНФЕКЦІЄЮ

Стаття 18. Захист від зараження ВІЛ-інфекцією при виконанні професійних обов’язків

1. Власники або уповноважені ними органи управління організацій, закладів, персонал яких проводить діагностичні дослідження на ВІЛ-інфекцію, надає медичну допомогу та соціальні послуги ВІЛ-інфікованим або контактує з кров’ю чи біологічними матеріалами людини або забрудненими ними інструментарієм, обладнанням чи предметами, зобов’язані забезпечити працівників необхідними засобами індивідуального захисту згідно з переліком та нормативами, встановленими спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я, а також організувати проведення відповідного інструктажу таких працівників щодо використання відповідних засобів індивідуального захисту.

2. Під час виконання робіт, зазначених у частині першій цієї статті, працівники, виконання професійних обов’язків яких пов’язане з підвищеним ризиком контакту з ВІЛ-інфікованими, зобов’язані користуватися відповідними засобами індивідуального захисту.

3. Типова інструкція щодо порядку використання працівниками, зазначеними у частині першій цієї статті, засобів індивідуального захисту затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я.

4. Власники або уповноважені ними органи управління організацій, персонал яких виконує роботи, зазначені у частині першій цієї статті, зобов’язані забезпечити створення умов для проведення екстреної постконтактної профілактики ВІЛ-інфекції працівникам, які під час виконання зазначених робіт отримали пошкодження шкірних покровів чи слизових оболонок унаслідок фізичного контакту із забрудненими кров’ю чи біологічними матеріалами людини інструментами, обладнанням чи іншими предметами або зазнали безпосереднього відкритого фізичного контакту з кров’ю чи біологічними матеріалами людини, та умови для проходження такими працівниками за їх бажанням медичного огляду з метою виявлення зараження ВІЛ-інфекцією.

5. Порядок проведення екстреної постконтактної профілактики
ВІЛ-інфекції у випадках, зазначених у частині четвертій цієї статті, затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я.

Стаття 19. Особливості оплати праці, надання відпусток та пенсійного забезпечення окремих категорій працівників, які мають підвищений ризик зараження ВІЛ-інфекцією

1. Працівникам, зайнятим наданням медичної допомоги
ВІЛ-інфікованим, лабораторною діагностикою ВІЛ-інфекції, проведенням наукових досліджень з використанням інфікованого матеріалу, виробництвом біологічних препаратів для діагностики, лікування та профілактики ВІЛ-інфекції, встановлюється доплата до посадових окладів у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, надається право на пенсію за віком на пільгових умовах та щорічну додаткову відпустку в порядку, встановленому законодавством України.

Стаття 20. Порядок підтвердження зв’язку зараження ВІЛ-інфекцією з виконанням працівником його професійних обов’язків

1. ВІЛ-інфекція, яка виникла внаслідок виконання професійних обов’язків, належить до професійних захворювань.

2. Порядок підтвердження зв’язку зараження ВІЛ-інфекцією з виконанням працівником його професійних обов’язків затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я.

Стаття 21. Поліпшення житлових умов медичних та інших працівників, ВІЛ-інфекція у яких виникла внаслідок виконання професійних обов’язків

1. Медичні та інші працівники, ВІЛ-інфекція у яких виникла внаслідок виконання професійних обов’язків, мають право на першочергове поліпшення житлових умов у порядку, встановленому законодавством України.

Розділ V
^ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
У СФЕРІ ЗАПОБІГАННЯ ПОШИРЕННЮ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ

Стаття 22. Відповідальність за порушення законодавства у сфері захисту прав людей, які живуть з ВІЛ, та відповідальність за завідоме створення ризику небезпеки зараження чи зараження ВІЛ-інфекцією іншої особи

1. Порушення законодавства у сфері запобігання захворюванню на ВІЛ-інфекцію тягне за собою відповідальність згідно із законами України.


Розділ VI

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ


1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:

забезпечити перегляд і скасування центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону, та прийняття відповідних актів, спрямованих на реалізацію положень цього Закону.


Голова

Верховної Ради України В. М. Литвин



Схожі:

Закон УкраЇни Про внесення змін до Закону України \"Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (снід) та соціальний захист населення\" iconЗакон України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (снід) та соціальний захист населення»
На виконання листа Головного управління освіти і науки Харківської облдержадміністрації від 21. 01. 2011 №01-12/299 надсилаємо Вам...
Закон УкраЇни Про внесення змін до Закону України \"Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (снід) та соціальний захист населення\" iconАнкета «Віл-інфекція»
Як розшифровуються абревіатури віл І снід?(Вірус імунодефіциту людини, синдром набутого імунодефіциту.)
Закон УкраЇни Про внесення змін до Закону України \"Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (снід) та соціальний захист населення\" icon1 грудня з 1988 року відзначається як Всесвітній день боротьби зі снідом
Снід, або Синдром набутого імунодефіци́ту — тяжке інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (віл), який уражає...
Закон УкраЇни Про внесення змін до Закону України \"Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (снід) та соціальний захист населення\" iconЗакон україни про внесення змін до Закону України "Про статус І соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо вільного вибору громадянами,
Про внесення змін до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”...
Закон УкраЇни Про внесення змін до Закону України \"Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (снід) та соціальний захист населення\" iconЗакон про статус І соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Пленум Вищого адміністративного суду України постановляє
Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статей 39, 48, 50, 52, 54...
Закон УкраЇни Про внесення змін до Закону України \"Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (снід) та соціальний захист населення\" iconЗакон україни про внесення змін до Закону України "Про захист прав споживачів"
Про захист прав споживачів (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 1, ст. 1; 1995 р., N 14, ст. 90; 1995 р., N 23, ст. 182;...
Закон УкраЇни Про внесення змін до Закону України \"Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (снід) та соціальний захист населення\" iconЗатверджено начальник управління соціального захисту населення райдержадміністраціїї Л. В. Приступа (підпис) мп
Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”
Закон УкраЇни Про внесення змін до Закону України \"Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (снід) та соціальний захист населення\" iconЗакон україни про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії
України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, соціальних фондів на соціальний захист і забезпечення населення...
Закон УкраЇни Про внесення змін до Закону України \"Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (снід) та соціальний захист населення\" iconРішення 2014 року № / м. Перевальськ Про внесення змін до Програми підтримки комунального підприємства «Телерадіокомпанія «Вісник»
Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації І соціальний захист журналістів», враховуючи звернення директора...
Закон УкраЇни Про внесення змін до Закону України \"Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (снід) та соціальний захист населення\" iconУправління праці та соціального захисту населення
Закону України «Про соціальний статус І захист громадян які постраждали внаслідок аварії на чаес»
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи