Катя Конєва Наша їдальня icon

Катя Конєва Наша їдальня




Скачати 125.76 Kb.
НазваКатя Конєва Наша їдальня
Дата конвертації25.03.2013
Розмір125.76 Kb.
ТипДокументи

Артем Маржине





* * *

Нет уже больше надежд,

Нет больше солнышка, света…

Мысли из серых одежд…

Кончились юность и лето…


Мир из разбитых сердец

Смотрит в окно моё тускло…

Только четырнадцать лет,

А на душе моей грустно…


* * *

Мы живём, не думая о жизни,

Любим, забывая про любовь…

Свадебные возгласы… и тризны…

И весёлый смех – в ответ на боль…


Смерть за нами по пятам плетётся,

Но себя мы ей не отдадим,

Если нам раскаяться придётся,

Мы, как птицы, в Небо улетим!..


* * *

Приходиш лишень уві сні,

Всміхаєшся ніжно мені...

Світанок на землю впаде –

Як злодій, тебе украде...

Крилом сірий день промайне –

І ніч порятує мене...


  • * *

Твої очі – глибокі, як море,

І як небо осіннє, мінливі...

Потонули в них радість і горе,

Потонули в них миті щасливі...

Твої очі – як чиста криниця...

Коли сонечко промені сіє,

В них палають небесні зірниці

І моя незгасаюча мрія!..


^ Катя Конєва





Наша їдальня

Поспішаєм до їдальні…

Тут готують страви гарні:

пиріжки смачні з пекарні,

і супи, й борщі, й млинці,

і солодкі „баранці”…

Ввечері, в обід і вранці –

і пюре, і плов, і каша…

Тут працюють люди – наші!..

Страви тут завжди смачненькі,

Подають на стіл тепленькі…

Кулінари знають справу…

Посмакуємо на славу!..


* * *

Добра, ніжна, щира, мила,

Добра, лагідна, єдина… –

Все про матінку мою,

Яку щиро я люблю!


* * *

Падає з неба

листочок –

долонькою

на долоню...


* * *

Моя маленька сестричка,

Росте, як на клумбі гвоздичка!..

Немов листочки – долоні,

Тонесенька, як билина...

Найкраща на світі доня!

Найкраща на світі дитина!


* * *

Високі айстри, небо синє...

А я, мала, сиджу й дивлюся...

Чекаю, коли вже прилине

Із вирію моя матуся!


^ Сніжана Шатило





* * *

Моя мово –

свята, колискова!..

Обережно до струн

доторкнусь –

легковажним пером

потривожить боюсь…

Обережно підходжу

до слова –

душа моя

молиться в тиші…

Животворна, свята,

золота,

моя мово,

подаруй мені диво –

вірша!..

* * *

Так забажалося серед зими

гілки рясної у цві́ті!..

Та не зустрінемось ми

більше на цьому світі…


Рось

Попід лісом річка –

тиха, невеличка…

А колись на хвилях-крилах

княжії човни носила!


^ Артем Абдуллін





З козацького

Заграв козак на бандурі

Та й зачав співати

Про гаї, степи просторі,

Про Вкраїну-матір!..


Так співають соловейки

У рідному краї...

І козак співа про неньку –

Серце завмирає...


* * *

Журиться Лебедик на плесі:

чому літечко промайнуло

і стало холодно?..

Журиться хлопчик над озером:

чому його ненька покинула

і сонечко більше не світить?..


* * *

Весняний ранок…

Чутно дзвінку мелодію моря…

Сонце теплом гріє…

Краплинка роси

на пелюсточці мріє…


* * *


На горбку стара хатина,

Під хатиною – дубочок...

Тихий, сонний, мов дитина,

Під горбком біжить струмочок...


* * *

Отак зів’яну і загину

В чужому краї біля тину...

Слова погаснуть і думки,

Як ті, що падають, зірки...


* * *

Злітає з дерев листя – золотисте, запальне... Вітер гомонить тихо з кленом: „Прощавай, брате!..”

Ледь-ледь чути в лісі дзвінку мелодію багряного моря...


^ Вадим Путієнко





* * *

У хаті тихо…

Мерехтить свіча –

вогонь,

запалений

свяченою

вербою…

Молитву щиру

мати промовля:

освячує маля

водою…


* * *

Брати мене, брате, вбили,

Як закипіла злість...

Пробилося серце з могили

Квіточкою – ірис...


^ Катя Кондратюк





* * *

Покохай мене,

як місяць небо!..

Як дельфін море,

як пролісок

весну!


^ Марат Черненко





Людина

Людина, як сонечко, сяє

І не жаліє слів...

Друзів сердечно вітає,

Бажає безхмарних днів!..


^ Вікторія Козак





* * *

Десь почуття в наметах заблукали –

холодна крига їх скувала…

Зігрій обіймами від холоду мене –

і сніг розтане, холод обмине!


* * *

Навіщо мене покидаєш,

назад не вертаєш?..

І не згадаєш…

Услід подивилась –

умилась

гіркими сльозами…

Навіщо мене покидаєш,

мамо?..

^ Ніна Власюк





* * *

Освідчення щире в любові –

Народжує музику слова…

Малює в душі візерунки…

І серце виспівує лунко!..


* * *

Троянда до Вітру шепоче…

А він – заціловує очі!..


* * *

Краса

мою душу напоїла

любов’ю

до тебе…


* * *

Найкраще там,

де серце!..

Де матінка народила,

де Україна мила!..

Найкраще там,

де серце…


^ Рада Петросян




* * *

Лиш Віри й Надії

в житті не втрачай!..

І зорі до серця

тихенько впускай…

На зло всім зневіреним…

вір і кохай!..

* * *

Я вперше зрозуміла зиму,

Заглянувши у вічі їй, –

Сльоза з душі стекла незрима

В меланхолію стертих вій…

Бо ми сліпі, як темні готи:

В бажаннях-мріях – при землі…

Затихла ху́га – ані но́ти…

Лиш вихор білий на крилі…

„Набридла!” – хтось їй поза о́чі…

Зима всміхнеться – що ж, нехай…

І тихо здалеку шепоче:

„Я поверну́ся… Ти – чекай!..”


* * *

Несправжнє кохання –

образа і гріх…

Бо серце нечисте

лягає до ніг!..

Облудні вуста,

що шепочуться стиха,

Нароблять багато

печалі та лиха!

* * *

Ми не злітали ввись, до неба,

Ми не кохали… І не треба…

Ми просто любо шепотіли,

Самі себе не розуміли…

* * *

Отак задумаюсь, бувало:

Чому мені книжок тих мало?..

Через десятки й сотні літ

Я щиро гризтиму граніт!..

Заради чого?.. Ще не знаю…

Та задарма часу не згаю!..


* * *

Яка ж та істина? І де?

Ким стане той, хто віднайде?

Яка вона на смак, на дотик?

Чи можна вкласти її в ротик?

Нетерпеливиться узнать,

Коли і з чим її їдять?..


* * *

Кляті зозулі

скували всю душу...

І тиша довкола

стоїть непорушна...

Ха-ха... Психосміх

наступає на п’яти,

І голову біль

затискає в лещата!..

Природа вже ворог...

Куди заховатись?..

Ха-ха... Уже пізно

росою вмиватись!..

– Поезіє,

сестро моя стоголоса!

Не вірю, не вірю...

Обманювать досить!..

Не можу з неправдою

в піжмурки гратись...

А серце так мріє

в цей світ закохатись!..

Ха-ха... Не навчили

безжалісні люди...

І сльози з очей

ще не змили полуди!..


* * *

Борися, не здавайся, ще не все!

На крилах Бог надію принесе!..

І не молись на Долю, Справедливість,

Надійся лиш на Божу Милість...

Ти не зберіг... Не маю в серці зла,

Бо я й сама себе не зберегла...


* * *

Дівчатко-лунатик,

горох при дорозі...

Уже й не боїться,

лиш серце в тривозі...

Чому серце стогне,

чому воно тужить?

За дяку „бомажну”

обслужить, прислужить...

Заплаче, заб’ється,

зітхне тяжко-важко...

І треба для втіхи –

одну лиш „затяжку”!..

І в Небо!.. Шукати

рятунку, поради!..

Та Небо на впустить,

канонам не зрадить!..

І пізно шукати

од пристрастей ліки –

Дівчатко в полоні недолі

навіки!..

І тиша довкола...

І тільки зітхання...

На все вона здатна,

на все, крім кохання...



* * *

З фортуною у жмурки

не хочу більше гратись.

Я розтерзаю фатум –

примушу його здатись...

А на вівтар кохання

кладу дві чорні ружі...

Зустрінемося в пеклі,

мій переможний друже!..

* * *

Перепелине серце

міцніш тримай в руках!..

Дивись – воно тріпоче,

як перед звіром птах...

А перепілка – вмерла,

довкруг сама пітьма...

Вона тепер на волі!..

Та серця в ній – нема...

* * *

Я твоє серце

в серці сконструюю...

В герці

не шаблею,

поглядом завоюю...

* * *

Кам’яна міледі,

Дивна з льоду казка.

Замість серця – камінь,

На обличчі – маска...

Чи болить той камінь?..

Слізки забриніли,

Потекли струмками –

Сонечко пригріло...


* * *

Самотньою кішкою,

Загнаним звіром!..

Ніколи не плачеш,

Нікому не віриш...


Зачинено, замкнено

Страсті-бажання!..

Лиш море терпіння,

Царство чекання...


Німою самотністю

Душу марнуєш...

Не чуєш серця –

Руки не відчуєш...


* * *

Тіні старих ілюзій

Серденько потривожать...

Ретро портрети друзів

Радість-печаль примножать...


Мрія примариться біла

В хаосі й барвах думки,

Тиха, сумна й несміла...

В плоть увіллється трунком.

Тінню постане зрада,

Наче колись, між нами...

І пригадає радо

Рада минулі драми...


Тіні старих ілюзій

За пеленою бачу...

Ретро портрети друзів

Мовчки за все пробачать...



* * *

Накази, тези, циркуляри і листи...

Нас досі переслідують безкарно.

Невже до адресатів спалено мости

І всі зусилля і потуги марні?..


Скоритись дикому потокові брехні?

Переступити гідність, честь і совість?..

Забути страчених, змордованих в огні,

Чий подих зупинився на півслові?..


Мости в минуле за шлагбаумом тепер,

Тоді як під мостом горять поети...

Зганяють знову нас до кам’яних печер,

Де стогнуть ненаписані сонети.


Ігор Андрєєв




^ Під охороною


В лісі дуби високі!..

Ледве докинеш оком...

Прийшли лісоруби

Зрубати дуба...

Лісник як бабахне

з рушниці!..

Втікали розбійники щиро:

Губили шапки й рукавиці,

Посіяли пилку й сокиру!..


Літо


Настало літо,

Теплом зігріте...

Сонячні промінці

Бігають по щоці,

Мов галявиною зайці!..


^ Арина Буртан





* * *

Стріла Вітриська, де сад буйний ріс.

Яблучка в кошику зайчикам ніс...

Стихнув, спинився вітрило крилатий...

Став мене яблучками частувати!


* * *

Не люблю учителя в учителі...

Шаную людину між учителів!


* * *

Боюся висоти...

Але так люблю

літати!..


^ Аліна Муха





* * *

Усе завмирає

В осінньому лісі...

Лиш тихо лунає

Матусина пісня!..


За співом полину

До сонечка рано...

Зустріну єдину

Матусю кохану!..


До неї так тісно

Грудьми пригорнуся...

На спомин лиш пісню

Лишила матуся...


^ Наталія Скринська




* * *

Надворі осінь золота!..

Ліс, мов собор, на сонці сяє...

Краса воістину свята...

Поглянеш – серце завмирає!..


^ Діана Севастьянова




Сміхолюдники

В нас такий веселий клас –

Шкірить зубки повсякчас...

Так учора реготали –

З ротів зуби вилітали!..


^ Даша Савчук (4 клас)





* * *

Осінь, осінь золотиста

У багряному намисті...

Скрізь царівна походила,

Все довкруг позолотила...

Згодом листя обтрусила...

І з берізки, і з дубка,

І з кленочка і грабка!..


Зима

На ліси мороз наслала,

Всіх пташок порозганяла!..

Залишилися синиці...

Майструй, друже, годівниці!..


* * *

Зима злютувала –

Весна заспівала!..


* * *

Літо, літечко настало,

Світле і барвисте!..

Сонце весело заграло...

Небо – чисте-чисте!..


Лілія Білінська





* * *

Яскраве сонце... Білий сніг...

Цей чистий ранок не для всіх...

Як не для всіх цей ніжний вітер,

Що пальцями торкає віти...

Цей вітерець, як подих Божий...

На тебе, мій коханий, схожий...


Мамине фото

Матусю моя дорогенька,

Тебе лиш єдину люблю!..

Ночами з любові не сплю –

Тобою милуюся, ненько!..





Схожі:

Катя Конєва Наша їдальня icon3. Наша промова готова! В ній ми розкажем великим й малим Всі. Про те, як,безпечно прожить на землі! Пісня на музику «Катя-Катерина»
Часто ми нехтуємо правилами безпечної поведінки,забуваючи про відповідальність і наслідки
Катя Конєва Наша їдальня iconУкраїна це і гори Карпати
Ми живемо в Україні. Це наша держава, це наша Батьківщина. Батьківщина це земля не лише ваших батьків, а й дідів й прадідів. Батьківщина...
Катя Конєва Наша їдальня iconШкола Школа наша перлиною сіяє. Школа наша -живе І процвітає. Школа наша нас родиною єднає. Живи наша рідна школо, Живи І не сумуй ! Прийдемо ми до тебе у вересні,у клас. Що таке щастя?

Катя Конєва Наша їдальня iconЗвіт фракції "Наша Україна" у Львівській обласній раді за 2010-2011 рр. Діяльність депутатської фракції «Наша Україна» у Львівській обласній раді за 2010-2011 рр
Спубліки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, до Львівської обласної ради шостого скликання від політичної партії...
Катя Конєва Наша їдальня iconЗвіт діяльності депутатської фракції «Наша Україна» в Чернівецькій міській раді
На виборах 2006 р до Чернівецької міськради 5-го скликання було обрано 14 депутатів від Чернівецької міської організації Політичної...
Катя Конєва Наша їдальня iconПро виховання д1тей загальні умови с1мейного виховання
Але й це — не все: наші діти — це наша старість. Правильне виховання — це наша щаслива старість, погане виховання — це наше майбутнє...
Катя Конєва Наша їдальня iconТа батьками дітей раннього віку доповідь з досвіду роботи вихователя 1 категорії Мими Т.І
Дитина – це диво, яке живе поряд з нами. «Наші діти – це наша старість. Правильне виховання – це наша щаслива старість, погане виховання...
Катя Конєва Наша їдальня iconЧорна Людмила Миколаївна Освіта вища Спеціальність за диплом
У школі працює 16 кабінетів, 7 класних кімнат, бібліотека, 2 малих спортивних зала, комп’ютерний клас, їдальня
Катя Конєва Наша їдальня iconІнформації про трудові відносини між працівником і роботодавцем. Катя
...
Катя Конєва Наша їдальня iconСтату т народного союзу “наша україна” загальні положення
Народний Союз «Наша Україна» (далі – Партія) є політичною партією  добровільним об’єднанням громадян, що діє відповідно до Конституції...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи