Програма для загальноосвітніх навчальних закладів хімія 7-9 класи icon

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів хімія 7-9 класи




Скачати 334.16 Kb.
НазваПрограма для загальноосвітніх навчальних закладів хімія 7-9 класи
Дата конвертації15.09.2013
Розмір334.16 Kb.
ТипПрограма

ПРОЕКТ для обговорення Програма для загальноосвітніх навчальних закладів ХІМІЯ 7-9 класи

Пропозиції до проекту надсилати на адреси: lvel@ukr.net /dybovuk@voliacable.com/ s_fitsajlo@mon.gov.ua /Київ/2012

Пояснювальна записка

Хімія як природнича наука є частиною духовної і матеріальної культури людства, а хімічна освіта -- невідокремною складовою загальної культури особистості, яка живе, навчається, працює, творить в умовах використання високих технологій, змушена протистояти екологічним ризикам, зазнає різнобічних упливів інформації. Хімічні знання створюють підґрунтя реалістичного ставлення до навколишнього світу, в якому значне місце посідає взаємодія людини і речовини, сприяють розкриттю таємниць живого через пізнання процесів життєдіяльності організмів на молекулярному рівні.

Згідно з метою освітньої галузі «Природознавство» та її хімічного компонента, визначеною в новій редакції Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, навчання хімії в школі спрямовується на розвиток засобами предмета особистості учнів, формування їхньої загальної культури, світоглядних орієнтирів, екологічного стилю мислення і поведінки, творчих здібностей, дослідницьких навичок. У зв’язку з цим ставляться такі завдання навчання хімії в основній школі:

  • опанувати наукову хімічну термінологію, науковий зміст основних хімічних понять, законів;

  • формувати уявлення про методи хімічної науки;

  • розкрити роль хімічних знань у поясненні природи речовин і суті хімічних явищ; значення хімії в житті людини;

  • сприяти застосуванню хімічних знань на практиці;

  • формувати ключові компетентності учня, його екологічну культуру, навички безпечного поводження з речовинами;

  • розвивати здатність до самоосвіти;

  • розвивати експериментальні уміння;

  • виробляти критичне ставлення до інформації хімічного характеру;

  • створити підґрунтя для подальшого навчання хімії у старшій школі.

Програма реалізує змістові лінії хімічного компонента освітньої галузі «Природознавство»: хімічний елемент, речовина, хімічна реакція, методи наукового пізнання в хімії, хімія в житті суспільства.

В основній школі надається мінімальна за обсягом, але функціонально цілісна система знань з основ хімічної науки, достатня для подальшої освіти і самоосвіти учнів.

Зміст програми структуровано на основі фундаментальних наукових ідей хімії, з урахуванням вікових особливостей учнів і часу, відведеного на вивчення предмета. В основній школі хімію вивчають за типовим навчальним планом з таким розподілом годин: 7 кл. – 1, 5 год., 8, 9 кл . – 2 год. на тиждень. Обрано таку послідовність викладання навчального матеріалу:

7 клас. Вступ. Тема 1. Початкові хімічні поняття. Тема 2. Кисень. Тема 3. Вода.

8 клас. Тема 1. Періодичний закон і періодична система хімічних елементів. Будова атома. Тема 2. Хімічний зв’язок і будова речовини. Тема 3. Кількість речовини, розрахунки за хімічними формулами. Тема 4. Основні класи неорганічних сполук.

9 клас. Тема 1. Розчини. Тема 2. Найважливіші органічні сполуки. Тема 3. Хімічні реакції. Тема 4. Узагальнення знань з хімії.

У 7 класі на рівні складу речовини триває формування основних хімічних понять (атом, молекула, хімічний елемент, прості й складні речовини), розпочате у природознавчих курсах 1-5 класів; формуються нові поняття (хімічна формула, валентність, хімічна реакція). Ознайомлення (в загальному) зі структурою періодичної системи хімічних елементів і складом атома передбачено програмою задля того, щоб учні мали змогу встановити взаємозв’язок між розташуванням елементів у періодичній системі та їхньою валентністю, використовувати інформацію, яку містить періодична система, про відносні атомні маси хімічних елементів.

Деякі властивості простих і складних речовин розглядаються на прикладах кисню і води в наступних двох темах. Хімічні процеси добування кисню є підставою для ознайомлення з законом збереження маси речовин під час хімічних реакцій та хімічними рівняннями. На основі хімічних властивостей кисню вводиться поняття про реакцію сполучення та оксиди металічних і неметалічних елементів.

Вивчення хімічних властивостей води дає змогу розглянути взаємодію оксидів з водою та ознайомитися з характером гідратів оксидів. Це забезпечує мінімальну фактологічну базу про сполуки хімічних елементів і їхні властивості для подальшого вивчення періодичного закону і хімічного зв’язку у 8 класі.

На цьому етапі навчання хімії триває формування поняття про розчин та його компоненти, масову частку розчиненої речовини (пропедевтичні знання надавались на уроках природознавства). Учні навчаються виготовляти розчини, розв’язувати задачі на обчислення кількісного складу розчину, визначення масової частки розчиненої речовини.

У 8 класі змінено логіку викладення навчального матеріалу порівняно з чинною програмою. На початок винесено теоретичний матеріал про періодичний закон, будову атома, хімічний зв’язок і будову речовин. Вивчення будови атома дає змогу пояснити причину явища періодичності зміни властивостей хімічних елементів і їхніх сполук, розкрити на вищому теоретичному рівні поняття валентності елементів у хімічних сполуках, з’ясувати електронну природу ковалентного та йонного хімічного зв’язків, розглянути поняття про ступінь окиснення та познайомитися з правилами його визначення у сполуках. Така послідовність має сприяти більш усвідомленому складанню учнями хімічних формул сполук, прогнозуванню їхніх властивостей.

У наступній темі «Кількість речовини. Розрахунки за хімічними формулами» формується поняття про кількість речовини та одиницю її вимірювання – моль. Учні вчаться обчислювати молярну масу, молярний об’єм газів, відносну густину газів. Абстрактні поняття про атоми і молекули набувають реальних кількісних характеристик. Засвоєння знань з теми допоможе учням зрозуміти кількісні відношення між речовинами у хімічних реакціях (добирання коефіцієнтів) і полегшити кількісні розрахунки за хімічними рівняннями.

Далі вивчається тема «Основні класи неорганічних сполук», яка має переважно фактологічний характер. За такої послідовності тем вивчення неорганічних речовин нині набуває теоретичного підґрунтя, яке становлять періодичний закон, будова речовин, кількісні відношення в хімії. Хімічний склад і властивості речовин логічно пов’язуються з розміщенням хімічних елементів у періодичній системі, а в практичній частині програми є змога поступово перейти від простих до складніших хімічних реакцій і розрахункових задач.

Перша тема 9 класу присвячена дисперсним системам, колоїдним й істинним розчинам. Розглядається будова молекули води, її властивості пояснюються із залученням поняття про водневий зв’язок. Водні розчини кислот, основ і солей та реакції між ними розглядаються з погляду електролітичної дисоціації. Вводиться поняття про рН розчину, зважаючи на важливість визначення якісних характеристик харчової та іншої продукції.

Наступною є тема «Найважливіші органічні сполуки». Вивчення органічних речовин наближено до основних класів неорганічних речовин та їхніх розчинів. Для базового курсу хімії така послідовність тем видається раціональною з погляду цілісного сприйняття речовин як об’єктів вивчення хімії незалежно від їхньої природи.

Найважливіші органічні сполуки вивчаються в напрямку ускладнення їхніх складу, структури і властивостей. Розглядається біологічна роль жирів, білків і вуглеводів. Останні вивчаються на рівні молекулярного складу; для спиртів і карбонових кислот передбачено також складання структурних формул; для вуглеводнів додаються електронні формули. Порівняно з іншими сполуками, докладніше вивчається будова молекули метану. Ізомерія, правила утворення назв органічних сполук не розглядаються. Учні мають засвоїти лише найважливіші реакції органічних речовин.

Наступна тема має узагальнювальний характер щодо іншої групи об’єктів хімічної науки – хімічних реакцій. Формування цього ключового поняття хімії відбувається на якісно новому рівні завдяки розвитку початкових уявлень про хімічну реакцію та можливості залучити попередньо набуті знання про реакції за участю органічних і неорганічних речовин.

Вивчення хімії у 8 й 9 класах розпочинається кількагодинним повторенням відомостей, що є базовими. Це повторення важливе в тому плані, що актуалізує знання учнів, збережені в довготривалій пам’яті.

Отже, в основній школі даються відомості з розділів загальної, неорганічної та органічної хімії. Такий зміст курсу хімії забезпечує його відносну завершеність. З одного боку, він дає основи хімічних знань, необхідні для повсякденного життя і загальнокультурної підготовки тим школярам, які не збираються здобувати професії, пов’язані з хімією. З іншого боку, цей курс є підґрунтям для подальшого вдосконалення хімічних знань як у старшій школі, так і в інших навчальних закладах.

Крім традиційних питань, що стосуються хімічних елементів, речовин і реакцій, належна увага приділяється висвітленню методів наукового пізнання в хімії, ролі теоретичних і експериментальних досліджень.

Зміст матеріалу має чітке спрямування на збереження довкілля і здоров’я людини завдяки увазі до проблем чистоти повітря і води, вивченню біологічної ролі кисню, озону, води, розчинів, окисно-відновних реакцій, основних неорганічних і органічних речовин, згубної дії алкоголю.

Вивчення хімії потребує раціонального застосування способів дій, засобів і методів навчання. Організації навчання хімії сприятиме використання перевірених шкільною практикою групової роботи, проблемного навчання, дидактичних ігор, тренінгових занять. У сучасних умовах важливим методичним орієнтиром є формування в учнів уміння вчитись і його реалізація в самостійній навчальній діяльності. Пріоритетний вибір методики навчання належить учителеві.

Важливим джерелом знань, засобом створення проблемних ситуацій, закріплення та перевірки засвоєння навчального матеріалу, розвитку мислення, спостережливості та допитливості є хімічний експеримент і розв’язування задач. Тому в програмі до кожної теми вказано види хімічного експерименту й типи розрахункових задач, а також передбачено досліди, які можна виконувати в домашніх умовах під наглядом батьків.

Виходячи з можливостей кабінету хімії та беручи до уваги токсичність речовин і правила техніки безпеки, учитель на свій розсуд може доповнити хімічний експеримент, як демонстраційний, так і лабораторний.

Ефективність засвоєння знань можна піднести завдяки застосуванню сучасних інформаційно-комунікаційних технологій навчання. Вони сприяють активізації пізнавальної діяльності учнів, розвитку їхньої самостійності в опануванні знань, формуванню інформаційної та інших базових компетентностей, посиленню позитивної мотивації навчання. Засоби на електронних носіях дають змогу унаочнити навчальний зміст, зокрема той, що стосується внутрішньої будови речовин чи хімічних процесів, недоступних в умовах шкільної лабораторії.

У програмі не лише визначено зміст навчального матеріалу, а й сформульовано основні вимоги до навчальних досягнень учнів з кожної теми. У цих вимогах опосередковано відбито ключові компетентності учнів через способи дій на різних пізнавальних рівнях: учень називає, наводить приклади, описує (початковий рівень, розпізнавання); розрізняє, ілюструє, складає формули і рівняння, наводить означення (середній рівень, розуміння); пояснює, обчислює, характеризує, класифікує, використовує, робить висновки (достатній рівень, уміння і навички); обґрунтовує, аналізує, прогнозує, встановлює зв’язки, висловлює судження, оцінює (високий рівень, перенесення знань).

Перелік вимог зорієнтує вчителя на досягнення мети навчання за кожною темою програми, полегшить планування цілей і завдань уроків, дасть змогу виробити адекватні методичні підходи до проведення навчальних занять, поточного й тематичного оцінювання.

Розподіл годин у програмі орієнтовний. Учитель може аргументовано вносити зміни до розподілу годин, відведених програмою на вивчення окремих тем, змінювати послідовність вивчення питань у межах теми. Резервні години використовуються на розсуд учителя залежно від об’єктивних обставин.

7-й клас (1,5 год на тиждень, разом 52 год, із них 5 год — резервний час)

К-ть г-н

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

3

Вступ
Хімія — природнича наука. Речовини у навколишньому світі.

Короткі відомості з історії хімії. Правила поведінки учнів у хімічному кабінеті. Ознайомлення з обладнанням кабiнету хімії та лабораторним посудом.

Учень:
називає основне обладнання кабінету хімії, лабораторний посуд;

дотримується правил безпеки під час роботи в хімічному кабінеті;

висловлює судження про застосування хімічних знань та історію їхнього розвитку.

Демонстрації:
1. Взаємодія харчової соди (натрій гідрогенкарбонату) з оцтом (водним розчином етанової кислоти).
2. Утворення амоній хлориду (“дим без вогню”).
3. Зміна забарвлення індикаторів у різних середовищах.
Практичні роботи:

1. Правила безпеки під час роботи в хімічному кабінеті. Прийоми поводження з лабораторним посудом, штативом і нагрівними приладами. Будова полум’я.

21

Тема 1. Початкові хімічні поняття


Тіла. Матеріали. Речовини. Молекули. Атоми. Як вивчають хімічні сполуки і явища. Спостереження й експеримент у хімії.

Фiзичні властивості речовин. Чисті речовини і суміші (однорідні, неоднорідні). Способи розділення сумішей.

Атом, його склад. Хімічні елементи, їхні назви і символи. Періодична система хімічних елементів Д.І. Менделєєва. Структура періодичної системи; періоди і групи.

Маса атома. Атомна одиниця маси. Відносні атомні маси хімічних елементів.

Хімічні формули речовин. Прості та складні речовини. Багатоманітність речовин.

Метали й неметали. Металічні та неметалічні елементи, їх розміщення в періодичній системі.

Валентність хімічних елементів. Складання формул бiнарних сполук за валентністю елементів. Визначення валентності елементів за формулами бінарних сполук.

Відносна молекулярна маса, її обчислення за хiмічною формулою.

Масова частка елемента в складній речовині.

Фізичні та хімічні явища. Хімічні реакції та явища, що їх супроводжують. Хімічні властивості речовин.

Учень:
називає хімічні елементи (не менше 20-ти) за сучасною науковою українською номенклатурою, записує їхні символи;
описує якісний і кількісний склад речовин за хімічними формулами, явища, які супроводжують хімічні реакції;

наводить приклади металічних і неметалічних елементів, простих і складних речовин, хімічних явищ у природі та побуті;

розрізняє фізичні тіла, речовини, матеріали, фізичні та хімічні явища, фізичні та хімічні властивості речовин, чисті речовини і суміші, прості й складні речовини, металічні та неметалічні елементи, метали й неметали, атоми, молекули;

пояснює зміст хімічних формул;

аналізує якісний та кількісний склад простих і складних речовин;
використовує періодичну систему як довідкову для визначення відносної атомної та молекулярної мас, валентності;

складає формули бінарних сполук за валентністю елементів;
визначає валентність елементів за формулами бінарних сполук;

обчислює відносну молекулярну масу речовини за її формулою, масову частку елемента в речовині;
спостерігає хімічні явища й описує спостереження, формулює висновки;

уміло поводиться з лабораторним обладнанням;
дотримується інструкції щодо виконання хімічних дослідів та правил безпеки під час роботи в хімічному кабінеті;

виконує найпростіші лабораторні операції з нагрівання речовин, розділення сумішей

висловлює судження про багатоманітність речовин.

Розрахункові задачі:
1. Обчислення відносної молекулярної маси речовини за її формулою.
2. Обчислення масової частки елемента в складній речовині.

Демонстрації:
4-8. Хімічні реакції, що супроводжуються виділенням газу, випаданням осаду, зміною забарвлення, появою запаху, тепловим ефектом.

9. Зразки металів і неметалів.

10. Періодична система хімічних елементів Д.І. Менделєєва.

Лабораторні досліди:

1. Ознайомлення з фізичними властивостями речовин. Опис спостережень. Формулювання висновків.
2. Ознайомлення зі зразками простих і складних речовин.
3. Проведення хімічних реакцій.
Практичні роботи:
2. Розділення неоднорідної суміші.

3. Дослідження фізичних і хімічних явищ.

Домашній експеримент:

1.Взаємодія харчової соди з соком квашеної капусти, лимонною кислотою, кефіром.

2.Очищення води від накипу фільтруванням після її кип’ятіння.

13

Тема 2. Кисень

Повітря, його склад.

Оксиген. Поширеність Оксигену в природі. Кисень, склад його молекули, поширеність у природі. Фізичні властивості кисню.

Закон як форма наукових знань. Закон збереження маси речовин під час хімічних реакцій. Схема хімічної реакції. Хiмічні рівняння.

Добування кисню в лабораторії та промисловості. Реакція розкладу. Поняття про каталізатор. Способи збирання кисню. Доведення наявності кисню.

Хімічні властивості кисню: взаємодія з простими речовинами (вугілля, водень, сірка, магній, залізо). Реакція сполучення.

Поняття про оксиди, окиснення (горіння, повільне окиснення, дихання).

Взаємодія кисню зі складними речовинами (повне окиснення метану, гідроген сульфіду, етанолу, глюкози).

Умови виникнення та припинення горіння.

Поняття про систему маркування речовин.

Колообіг Оксигену в природі. Озон. Проблема чистого повітря. Застосування та біологічна роль кисню.

Учень:
називає склад молекул кисню, оксидів, якісний та кількісний склад повітря;

наводить приклади оксидів, реакцій розкладу і сполучення; приклади маркування речовин;

описує поширеність Оксигену у природі; історію відкриття кисню його фізичні властивості;

розрізняє процеси горіння, повільного окиснення, дихання, реакції розкладу і сполучення;

характеризує хiмічні властивості кисню;
пояснює суть реакцій розкладу і сполучення, процесів окиснення, колообіг Оксигену; сутність закону збереження маси речовин, рівнянь хімічних реакцій;
аналізує умови процесу горіння;
обґрунтовує застосування кисню;

складає рівняння реакцій добування кисню з гідроген пероксиду; кисню з воднем, вуглецем, сіркою, магнієм, залізом, метаном, гідроген сульфідом;

використовує прилад для добування кисню з гідроген пероксиду;
визначає наявність кисню дослідним шляхом;
оцінює роль кисню, в життєдiяльності організмів, роль озону в атмосфері, вплив діяльності людини на чистоту повітря;

дотримується запобіжних заходів під час використання процесів горіння;

дотримується інструкції щодо виконання хімічних дослідів та правил безпеки під час роботи в хімічному кабінеті.

Демонстрації:
11. Дослід, що ілюструє закон збереження маси речовин.

12. Добування кисню з гідроген пероксиду.
13. Збирання кисню витісненням повітря та витісненням води.

14. Доведення наявності кисню.
15. Спалювання простих і складних речовин.

16. Маркування речовин.

Лабораторні досліди:

4.Досліди, що ілюструють властивості кисню.

Практичні роботи:

4. Добування, збирання, доведення наявності та вивчення властивостей кисню.

Домашній експеримент:

1.Дія гідроген пероксиду на сирі та відварені овочі, м’ясо.

10

Тема 3. Вода

Вода, склад її молекули, поширеність у природі, фізичні властивості. Вода – розчинник.

Розчин і його компоненти: розчинник, розчинена речовина.

Кількісний склад розчину. Масова частка розчиненої речовини. Виготовлення розчину.

Взаємодія води з оксидами. Поняття про гідрати оксидів: кислоти й основи. Поняття про індикатори.

Значення води і водних розчинів у природі та житті людини. Кислотні дощі. Проблема чистої води. Охорона водойм від забруднення. Очищення води на водоочисних станціях.

Учень:

називає склад молекули води;

наводить приклади водних розчинів; формули кислот і основ;

описує поширеність води у природі, фізичні властивості води; розрізняє розчинник і розчинену речовину;

обґрунтовує значення розчинів у природі та житті людини;

складає рівняння реакцій води з магній оксидом, натрій оксидом, фосфор(V) оксидом, карбон(ІV) оксидом,
обчислює масову частку і масу розчиненої речовини в розчині;

виготовляє розчини з певною масовою часткою розчиненої речовини;

розпізнає дослідним шляхом кислоти і луги;

оцінює роль води в життєдiяльності організмів;

висловлює судження про вплив діяльності людини на чистоту водойм та їх охорону від забруднень;

використовує набуті знання та навички в побуті та для збереження довкілля.

Розрахункові задачі:

4. Обчислення масової частки і маси розчиненої речовини в розчині.

Демонстрації:

16. Виготовлення розчинів.

17. Взаємодія кальцій оксиду з водою. Дія індикаторів на водний розчин добутої речовини.

18. Взаємодія фосфор(V) оксиду з водою. Дія індикаторів на водний розчин добутої речовини.

Лабораторні досліди:

5. Виготовлення водних розчинів речовин.

6.Випробування водних розчинів кислот і лугів індикаторами.

Домашній експеримент:

Виготовлення водного розчину кухонної солі.

^ Орієнтовні об’єкти екскурсій. Хімічні лабораторії промислових і сільськогосподарських підприємств, науково-дослідних інститутів, вищих навчальних закладів. Пожежне депо. Водоочисна станція.

8-й клас (2 год на тиждень, разом 70 год, із них 10 год — резервний час)

К-ть г-н

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

2

Повторення найважливіших питань курсу хімії 7 класу

Найважливіші хімічні поняття.




15

Тема 1. Періодичний закон і періодична система хімічних елементів. Будова атома

Історичні відомості про спроби класифікації хімічних елементів. Поняття про лужні, інертні елементи, галогени.

Періодичний закон Д.І. Менделєєва. Періодична система хімічних елементів.

Будова атома. Склад атомних ядер (протони і нейтрони). Протонне число. Нуклонне число. Ізотопи (стабільні та радіоактивні). Сучасне формулювання періодичного закону.

Будова електронних оболонок атомів хімічних елементів 1-3 періодів. Стан електронів у атомі. Електронні орбіталі. Енергетичні рівні та підрівні; їх заповнення електронами в атомах елементів 1-3 періодів. Електронні і графічні формули атомів. Основний і збуджений стани атома. Поняття про радіус атома.

Періодична система хімічних елементів з погляду будови атома.

Характеристика хімічних елементів малих періодів за їх місцем у періодичній системі та будовою атома.

Значення періодичного закону.

Учень:

формулює означення періодичного закону;

описує структуру періодичної системи;

наводить приклади стабільних та радіоактивних нуклідів, лужних, інертних елементів, галогенів;

розрізняє атомне ядро, електрони, протони, нейтрони; періоди, групи, головні та побічні підгрупи періодичної системи; металічні та неметалічні елементи;

характеризує сутність прийому класифікації та його роль у науці; стан електронів у атомах; склад ядер (кількість протонів і нейтронів у нукліді), розподіл електронів (за енергетичними рівнями та підрівнями) в атомах елементів малих періодів; хімічний елемент за його положенням у періодичній системі, зміни радіусів атомів у періодах і підгрупах;

пояснює періодичність зміни властивостей хімічних елементів; залежність властивостей елементів та їхніх сполук від електронної будови атомів;

аналізує інформацію, закладену в періодичній системі, та використовує її для характеристики хімічного елемента; обґрунтовує фізичну сутність періодичного закону;

записує електронні та графічні формули атомів елементів малих періодів, атомів неметалічних елементів 2-го і 3-го періодів у збудженому стані;

використовує інформацію, закладену в періодичній системі, для класифікації елементів (металічний або неметалічний), та визначення їхньої валентності, класифікації простих речовин (метал або неметал), визначення хімічного характеру оксидів, гідратів оксидів;

оцінює наукове значення періодичного закону;

усвідомлює значення та небезпеку радіонуклідів.

Демонстрації:

  1. Періодична система хімічних елементів Д. І. Менделєєва (довга і коротка форми).

  2. Моделі атомів.

  3. Форми електронних орбіталей.

9

Тема 2. Хімічний зв’язок і будова речовини

Електронна природа хімічного зв’язку. Електронегативність елементів. Ковалентний зв’язок, його утворення. Полярний і неполярний ковалентний зв’язок. Електронні формули молекул.

Йони. Йонний зв’язок, його утворення.

Ступінь окиснення. Визначення ступеня окиснення елемента за хімічною формулою сполуки. Складання формули сполуки за відомими ступенями окиснення елементів.

Кристалічні ґратки. Атомні, молекулярні та йонні кристали. Залежність фізичних властивостей речовин від типів кристалічних ґраток.

Учень:

називає види хімічного зв’язку, типи кристалічних граток;

наводить приклади сполук із ковалентним (полярним і неполярним) та йонним хімічним зв’язком, атомними, молекулярними та йонними кристалічними гратками;

розрізняє валентність і ступінь окиснення елемента;

пояснює утворення йонного, ковалентного (полярного і неполярного) зв’язків;

характеризує особливості ковалентного та йонного зв’язків, кристалічної будови речовин;

обґрунтовує електронну природу хімічних зв’язків; фізичні властивості речовин залежно від їхньої кристалічної будови;

прогнозує властивості речовин залежно від виду хімічного зв’язку і типу кристалічних ґраток;

визначає ступені окиснення елементів у сполуках за їх формулами, вид хімічного зв’язку в типових випадках, полярність чи неполярність ковалентного зв’язку;

складає електронні формули молекул, хімічні формули бінарних сполук за ступенями окиснення елементів;

використовує поняття електронегативності для пояснення утворення хімічних зв’язків.

Демонстрації:

2. Моделі кристалічних ґраток різних типів.

3. Речовини з різними типами кристалічних ґраток.

4. Фізичні властивості речовин із різними типами кристалічних ґраток.

Лабораторні досліди:

1. Ознайомлення з властивостями речовин з різними типами кристалічних ґраток.

9

Тема 3. Кількість речовини. Розрахунки за хімічними формулами

Кількість речовини. Моль — одиниця кількості речовини. Число Авогадро.

Молярна маса.

Закон Авогадро. Молярний об’єм газів.

Відносна густина газів.

Учень:

називає одиницю вимірювання кількості речовини, молярний об’єм газів за нормальних умов, число Авогадро;

пояснює сутність фізичної величини кількість речовини;

встановлює взаємозв’язок між фізичними величинами (масою, молярною масою, об’ємом, молярним об’ємом, кількістю речовини);

обчислює число атомів (молекул) у певній кількості речовини; молярну масу, масу і кількість речовини; об’єм даної маси або кількості речовини газу за нормальних умов; відносну густину газу за іншим газом.

Розрахункові задачі:

1. Обчислення числа атомів (молекул) у певній кількості речовини.

2. Обчислення за хімічною формулою молярної маси, маси і кількості речовини.

3. Обчислення об’єму газу за нормальних умов.

4. Обчислення з використанням поняття відносної густини газів.


25

Тема 4. Основні класи неорганічних сполук

Класифікація неорганічних сполук, їхні склад і номенклатура.

Фізичні властивості оксидів. Хімічні властивості оснóвних та кислотних оксидів: взаємодія з водою, кислотами, лугами, іншими оксидами.

Фізичні властивості основ. Хімічні властивості лугів: дія на індикатори, взаємодія з кислотами, кислотними оксидами, солями. Реакція нейтралізації. Хімічні властивості нерозчинних основ: взаємодія з кислотами і розкладання при нагріванні. Заходи безпеки під час роботи з лугами.

Фізичні властивості кислот. Хімічні властивості кислот: дія на індикатори, взаємодія з металами, основними оксидами, основами, солями. Ряд активності металів. Реакції заміщення й обміну. Заходи безпеки під час роботи з кислотами.

Фізичні властивості середніх солей. Хімічні властивості середніх солей: взаємодія з металами, кислотами, лугами, іншими солями.

Загальні способи добування оксидів, кислот, основ і середніх солей.

Генетичні зв’язки між основними класами неорганічних сполук.

Поширеність у природі та використання оксидів, кислот, основ і середніх солей. Вплив на довкілля.

Учень:

називає оксиди, основи, кислоти, середні солі за сучасною науковою українською номенклатурою, індикатори (лакмус, метиловий оранжевий, фенолфталеїн, універсальний індикатор);

описує поширеність представників основних класів неорганічних сполук у природі;

наводить приклади основних і кислотних оксидів, оксигеновмісних і безоксигенових, одно-, дво-, триосновних кислот, розчинних і нерозчинних основ, середніх солей;

класифікує неорганічні сполуки;

розрізняє несолетворні (CO, N2O, NO) й солетворні оксиди (кислотні, основні), розчинні й нерозчинні основи, кислоти за складом (оксигеновмісні, безоксигенові) та основністю, середні солі; реакції замiщення, обміну, нейтралізації;

характеризує фізичні та хімічні властивості оксидів, основ, кислот, солей;

порівнює за хімічними властивостями основні та кислотні оксиди, луги і нерозчинні основи;

встановлює генетичні зв’язки між простими і складними речовинами, основними класами неорганічних сполук;

обґрунтовує залежність між складом, властивостями та застосуванням речовин;

прогнозує перебіг хімічних реакцій солей і кислот з металами, використовуючи ряд активності;

складає хімічні формули оксидів, основ, кислот, середніх солей; рівняння реакцій, які характеризують хімічні властивості оснóвних та кислотних оксидів (взаємодія з водою, кислотами, лугами, іншими оксидами), лугів (взаємодія з кислотними оксидами, кислотами та солями в розчині), нерозчинних основ (взаємодія з кислотами, розкладання під час нагрівання), кислот (взаємодія з металами, основними оксидами, основами та солями в розчині), середніх солей (взаємодія з металами, кислотами — хлоридною, сульфатною, нітратною, лугами, солями в розчині); способи добування оксидів (взаємодія простих і складних речовин із киснем, розкладання нерозчинних основ, деяких кислот і солей під час нагрівання), лугів (взаємодія лужних і лужноземельних (крім магнію) металів із водою, оксидів лужних і лужноземельних елементів із водою) й нерозчинних основ (взаємодія солей із лугами в розчині), кислот (взаємодія кислотних оксидів із водою, неметалів із воднем, солей із кислотами), середніх солей (взаємодія кислот із металами, основних оксидів із кислотами, кислотних оксидів з лугами, лугів із кислотами, солей із кислотами, солей із лугами, кислотних оксидів з основними оксидами, солей із солями, солей із металами (реакції здійснюють у розчинах), металів із неметалами);

використовує сучасну українську номенклатуру основних класів неорганічних сполук; таблицю розчинності кислот, основ та солей для складання рівнянь хімічних реакцій; індикатори для виявлення кислот і лугів;

обчислює за рівняннями хімічних реакцій масу, кількість речовини та об’єм газу (н. у.) за відомою масою, кількістю речовини одного з реагентів чи продуктів реакції;

планує експеримент, проводить його, описує спостереження, робить висновки;

розв’язує експериментальні задачі;

висловлює судження про значення хімічного експерименту як джерела знань; про вплив речовин на навколишнє середовище і здоров’я людини;

оцінює значення найважливіших представників основних класів неорганічних сполук;

дотримується запобіжних заходів під час роботи з кислотами і лугами.

Розрахункові задачі:

5. Розрахунки за хімічними рівняннями маси, об’єму, кількості речовини реагентів та продуктів реакцій.

Демонстрації:

4. Зразки оксидів.

5. Взаємодія кислотних і основних оксидів із водою.
6. Зразки основ.

7. Хімічні властивості основ.

8. Зразки кислот.

9. Хімічні властивості кислот.

10. Добування хлоридної кислоти і досліди з нею.

11. Таблиця розчинності кислот, основ та солей.

12. Зразки солей.

13. Хімічні властивості солей.

14. Взаємодія кальцій оксиду з водою, дослідження утвореного розчину індикатором, пропускання вуглекислого газу крізь розчин.

15. Спалювання фосфору, розчинення добутого фосфор(V) оксиду у воді, дослідження розчину індикатором і нейтралізація лугом.

Лабораторні досліди:

1. Дія водних розчинів лугів на індикатори.

2. Взаємодія лугів із кислотами в розчині.

3. Взаємодія нерозчинних основ із кислотами.

4. Термічне розкладання нерозчинних основ.

5. Дія водних розчинів кислот на індикатори.

6. Взаємодія хлоридної кислоти з металами.

7. Взаємодія металамів із солями у водному розчині.

8. Взаємодія солей з лугами у водному розчині.

9. Реакція обміну між солями в розчині.

10. Розв’язування експериментальних задач.

Практичні роботи:

1. Дослідження властивостей основних класів неорганічних сполук.

2. Розв’язування експериментальних задач.

Домашній експеримент:

Взаємодія яєчної шкаралупи з оцтом.

Дія на сік буряка оцту, лимонного соку, розчину харчової соди, мильного розчину.

^ Орієнтовні об’єкти екскурсій. Краєзнавчий і мінералогічний музеї.

9-й клас

(2 год на тиждень, разом 70 год, із них 10 год — резервний час)

К-ть г-н

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

3

Повторення найважливіших питань курсу хімії

8 класу

Склад і властивості основних класів неорганічних сполук.

Хімічний зв’язок і будова речовин.

Учень:

наводить приклади (назви і формули) неорганічних сполук основних класів;

класифікує неорганічні сполуки;

характеризує йонний і ковалентний хімічні зв’язки; хімічні властивості основних класів неорганічних сполук;

порівнює склад і властивості неорганічних сполук різних класів; властивості речовин атомної, молекулярної та йонної будови;

обґрунтовує залежність властивостей речовин від їхньої будови.

17

Тема 1. Розчини

Поняття про дисперсні системи. Колоїдні та істинні розчини.

Будова молекули води, поняття про водневий зв’язок.

Розчинність речовин, її залежність від різних чинників. Насичені й ненасичені, концентровані й розведені розчини.

Теплові явища, що супроводжують розчинення речовин. Фізико-хiмічна сутність процесу розчинення. Кристалогідрати.

Електролітична дисоціація.

Електроліти й неелектроліти.

Електролітична дисоціація кислот, основ, солей у водних розчинах.

Поняття про рН розчину.

Ступінь електролітичної дисоціації. Сильні та слабкі електроліти.

Реакції обміну між розчинами електролітів, умови їх перебігу. Йонно-молекулярні рівняння хімічних реакцій.

Учень:

наводить приклади колоїдних та істинних розчинів, розчинників,суспензій, емульсій, , електролітів і неелектролітів, сильних і слабких електролітів, кристалогідратів;

описує розчинення речовин у воді як фізико-хімічне явище;

розрізняє компоненти розчину, насичені й ненасичені розчини, катіони й аніони, електроліти й неелектроліти, сильні й слабкі електроліти; рН лужного, кислого та нейтрального середовища;

характеризує електроліти за ступенем дисоціації;

пояснює суть процесу електролiтичної дисоціації, вплив різних чинників на розчинення; утворення водневого зв’язку;

обґрунтовує перебіг реакцій між електролітами у водних розчинах;

складає рівняння електролітичної дисоціації лугів, кислот, солей, рівняння реакцій обміну в повній та скороченій йонній формах;
проводить реакції між розчинами електролітів з урахуванням умов їх перебігу;

обчислює масову частку і масу розчиненої речовини в розчині, виготовленому з кристалогідрату;

застосовує методи наукових досліджень (спостереження, експеримент);

оцінює важливість рН для визначення якості харчової, косметичної продукції тощо;

висловлює судження про значення розчинів у природі та житті людини.

Розрахункові задачі:

1.Розв’язування задач на приготування розчинів із кристалогідратів.

Демонстрації:
1. Теплові явища під час розчинення (розчинення амоній нітрату і концентрованої сульфатної кислоти у воді).
2. Дослідження речовин та їхніх водних розчинів на електричну провідність (кристалічний натрій хлорид, дистильована вода, розчин натрій хлориду, кристалічний цукор, розчин цукру, хлоридна кислота).
3. Реакції обміну між електролітами у водних розчинах.
Лабораторні досліди:
1. Виявлення йонів Гідрогену та гідроксид-іонів у розчинах.

2. Встановлення приблизного значення рН водного розчину за допомогою індикаторів.
3. Реакції обміну між електролітами у водних розчинах, що супроводжуються випаданням осаду.
4. Реакції обміну між електролітами у водних розчинах, що супроводжуються виділенням газу.
5. Реакції обміну між електролітами у водних розчинах, що супроводжуються утворенням води.
Практичні роботи:
1. Реакції йонного обміну між електролітами у водних розчинах.
2. Розв’язування експериментальних задач.

Домашній експеримент:

Вирощування кристалів.

Приготуваннья страв, основою яких є колоїдні розчини (желе, кисіль тощо).

25

Тема 2. Найважливіші органічні сполуки

Спільні й відмінні ознаки органічних і неорганічних речовин.

Особливості будови атома Карбону в основному і збудженому станах. Утворення ковалентних зв’язків між атомами Карбону. Структурні формули органічних речовин.

Метан. Молекулярна, електронна і структурна формули метану. Гомологи метану. Молекулярні та структурні формули, назви. Моделі молекул. Значення моделювання в хімії. Фізичні властивості метану і його гомологіву.

Етен (етилен) і етин (ацетилен). Молекулярні, електронні і структурні формули, фізичні властивості.

Хімічні властивості насичених і ненасичених вуглеводнів: реакції окиснення, термічного розкладу, заміщення, приєднання водню і галогенів.

Поширення вуглеводнів у природі. Застосування вуглеводнів. Поняття про полімери на прикладі поліетилену. Застосування поліетилену.

Метанол, етанол, гліцерол (гліцерин), їхні молекулярні, структурні формули, фізичні властивості; реакції повного окиснення, взаємодія з активними металами. Якісна реакція на гліцерол.

Отруйність етанолу й метанолу. Згубна дія алкоголю на організм людини.

Етанова (оцтова) кислота, її молекулярна, структурна формули, фізичні властивості. Хімічні властивості: електролітична дисоціація, взаємодія з індикаторами, металами, лугами, солями. Застосування етанової кислоти. Поняття про вищі (насичені й ненасичені) карбонові кислоти. Мило, його склад, мийна дія.

Жири. Склад жирів, фізичні властивості. Жири у природі. Гідрування жирів. Біологічна роль жирів.

Вуглеводи: глюкоза, сахароза, крохмаль, целюлоза. Молекулярні формули, фізичні властивості, поширення в природі. Полімерна будова крохмалю й целюлози. Якісні реакції на глюкозу і крохмаль. Окиснення вуглеводів; спиртове бродіння глюкози; гідроліз сахарози, крохмалю, целюлози. Застосування вуглеводів, їхня біологічна роль. Загальна схема виробництва цукру.

Аміноетанова кислота, її молекулярна і структурна формули. Утворення дипептиду.

Білки: склад і будова. Денатурація, кольорові реакції білків. Біологічна роль амінокислот і білків.

Природні й синтетичні органічні сполуки. Застосування найважливіших органічних речовин.

Захист довкілля від стійких забруднень органічного походження.

Учень:

називає найважливіші органічні сполуки (метан, етен, етин, метанол, етанол, гліцерол, етанова кислота, глюкоза, сахароза, крохмаль, целюлоза, аміноетанова кислота), перші 10 членів гомологічного ряду метану;

наводить загальну формулу гомологів метану;

описує загальну схему виробництва цукру;

розрізняє за складом речовини молекулярної будови і полімери; насичені, ненасичені вуглеводні, спирти, карбонові й амінокислоти, мило, жири, вуглеводи, білки; природні й синтетичні речовини;

порівнює органічні й неорганічні речовини, насичені й ненасичені вуглеводні, крохмаль і целюлозу, склад гомологів;

пояснює утворення ковалентних зв'язків між атомами Карбону в молекулі метану;

характеризує електронну будову молекули метану; склад, фізичні та деякі хімічні властивості метану, етену, етину, метанолу, етанолу, гліцеролу, етанової та аміноетанової кислот, жирів, глюкози, сахарози, крохмалю, целюлози, білків, поліетилену, хімічну суть фотосинтезу, моделювання як метод хімічної науки;

обґрунтовує роль органічних сполук у живій природі;

складає молекулярні й структурні формули метану та 9-ти його гомологів, етену, етину, метанолу, етанолу, гліцеролу, етанової та аміноетанової кислот; молекулярні формули глюкози, сахарози, крохмалю, целюлози; рівняння реакцій метану (повне і часткове окиснення, термічний розклад, хлорування), етену й етину (повне окиснення, приєднання водню і галогенів), метанолу, етанолу й гліцеролу (повне окиснення, взаємодія з активними металами), етанової кислоти (електролітична дисоціація, взаємодія з металами, лугами, солями), глюкози (повне окиснення, спиртове бродіння), сахарози крохмалю й целюлози (взаємодія з водою);

загальні схеми полімеризації етину, гідрування жирів, фотосинтезу, утворення і гідролізу ди-, трипептиду;

збирає моделі молекул вуглеводнів;

визначає дослідним шляхом гліцерол, етанову кислоту, глюкозу, крохмаль, білки (кольорові реакції);

розв'язує розрахункові задачі вивчених типів на прикладі органічних сполук;

оцінює згубну дію алкоголю на здоров'я; вплив продуктів синтетичної хімії на навколишнє середовище в разі неправильного використання їх; критично оцінює хімічну інформацію з різних джерел;

висловлює судження щодо значення органічних речовин у суспільному господарстві, побуті, харчуванні, охороні здоров'я тощо; захисту довкілля від стійких органічних забруднювачів;

дотримується правил безпечного поводження з горючими речовинами, побутовими хімікатами.


Демонстрації:

4. Моделі молекул вуглеводнів.

5. Горіння парафіну, визначення його якісного складу за продуктами згоряння.

6. Добування і горіння етину.

7. Відношення етину до бромної води.

8. Виявлення властивостей поліетилену: відношення до нагрівання, розчинів кислот, лугів.

9. Досліди з гліцеролом: розчинність у воді, взаємодія з купрум(ІІ) гідроксидом.

10.Каталітична реакція горіння цукру.

11. Розчинення й осадження білків.

12. Денатурація білків.

Лабораторні досліди:

6. Виготовлення моделей молекул вуглеводнів.

7. Ознайомлення зі зразками виробів із поліетилену.

8. Дія етанової кислоти на індикатори.

9. Взаємодія етанової кислоти з металами, лугами.

10. Взаємодія глюкози з купрум(ІІ) гідроксидом.

11. Відношення крохмалю до води (розчинність, утворення клейстеру).

12. Взаємодія крохмалю з йодом.

13. Кольорові реакції білків.

Практичні роботи:

3.Властивості етанової кислоти.

4.Виявлення органічних сполук у харчових продуктах.

Домашній експеримент:

Виявлення органічних сполук у харчових продуктах.




10

Тема 3. Хімічні реакції


Класифікація хімічних реакцій за кількістю і складом реагентів та продуктів реакцій: реакції сполучення, розкладу, заміщення, обміну.

Оборотні й необоротні реакції.

Окисно-відновні реакції. Процеси окиснення, відновлення, окисники, відновники.

Складання рівнянь окисно-відновних реакцій.

Значення окисно-відновних процесів у житті людини, природі й техніці.

Тепловий ефект хімічної реакції. Екзотермічні та ендотермічні реакції. Термохімічне рівняння.

Швидкість хімічної реакції, залежність швидкості реакції від різних чинників.

Учень:

наводить приклади основних типів хімічних реакцій неорганічних і органічних речовин; відновників і окисників;

класифікує реакції за різними ознаками;

розрізняє реакції сполучення, замiщення, обміну, розкладу; окисно-відновні та реакції без змiни ступеня окиснення; екзо- та ендотермічні, оборотні й необоротні реакції; окисники і відновники;
характеризує процеси окиснення, відновлення, сполучення, розкладу, заміщення, обміну; вплив різних чинників на швидкість хімічних реакцій; роль окисно-відновних процесів у довкіллі;

обґрунтовує процеси окиснення та відновлення з погляду електронної будови атомів;

складає рівняння нескладних окисно-відновних реакцій на основі електронного балансу, термохімічні рівняння; рівняння оборотних і необоротних реакцій;

застосовує закон збереження маси для складання рівнянь хімічних реакцій;

висловлює судження про значення хімічних реакцій та знань про них у природі та побуті.




Демонстрації:
13. Реакції розкладу, сполучення, заміщення, обміну, екзо- та ендотермічні реакції.

14. Залежність швидкості реакцій металів (цинк, магній, залiзо) з хлоридною кислотою від природи металу та концентрації кислоти.

Лабораторні досліди:

14. Вплив площі поверхні контакту реагентів, концентрації і температури на швидкість реакції цинку з хлоридною кислотою.

5

Тема 4. Узагальнення знань з хімії

Внутрішня будова речовин. Багатоманітність речовин та хімічних реакцій. Взаємозв’язки між речовинами та їхні взаємоперетворення.

Місце хімії серед наук про природу, її значення для розуміння наукової картини світу. Хімія та екологія.

Хімічні наука і виробництво в Україні. Видатні вчені – творці хімічної науки.

Учень:

називає імена видатних вітчизняних і зарубіжних учених-хіміків; найважливіші хімічні виробництва в Україні;

наводить приклади взаємозв’язків між речовинами; застосування хімічних сполук у різних галузях та у повсякденному житті;

характеризує значення хімії в житті суспільства, збереженні довкілля, здоров’я людей;

обґрунтовує роль хімії в пізнанні внутрішньої будови речовин та хімічних процесів;

оцінює значення хімічних знань як складової загальної культури людини.


Орієнтовні об'єкти екскурсій. Водоочисна станція. Підприємства з виробництва пластмас, гідрування жирів, цукровий завод.



Схожі:

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів хімія 7-9 класи iconПрограма для загальноосвітніх навчальних закладів. Хімія. 7-11 класи. К.:Ірпінь : Перун,2005
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Хімія. 7-11 класи. – К.:Ірпінь : Перун,2005
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів хімія 7-9 класи iconПрограма для загальноосвітніх навчальних закладів. Хімія. 7 11 класи. К.: Ірпінь: Перун, 2005
У 2011/12 навчальному році навчання хімії у загальноосвітніх навчальних закладах здійснюватиметься за такими програмами
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів хімія 7-9 класи iconПрограма для загальноосвітніх навчальних закладів. Хімія. 7 11 класи. К.: Ірпінь: Перун, 2005
У 2011/12 навчальному році навчання хімії у загальноосвітніх навчальних закладах здійснюватиметься за такими програмами
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів хімія 7-9 класи iconПрограма для загальноосвітніх навчальних закладів. Хімія. 7-11 класи. К.: Ірпінь: Перун, 2005
У 2012-2013 навчальному році навчання хімії у загальноосвітніх навчальних закладах здійснюватиметься за такими програмами
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів хімія 7-9 класи iconПрограма для загальноосвітніх навчальних закладів. Хімія. 7-11 класи. К.: Ірпінь: Перун, 2005
У 2012-2013 навчальному році навчання хімії у загальноосвітніх навчальних закладах здійснюватиметься за такими програмами
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів хімія 7-9 класи iconПрограма для загальноосвітніх навчальних закладів. Хімія. 7-11 класи. К.: Ірпінь: Перун, 2005
У 2011-2012 навчальному році навчання хімії у загальноосвітніх навчальних закладах здійснюватиметься за такими програмами
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів хімія 7-9 класи iconПрограма для загальноосвітніх навчальних закладів. Хімія. 7-11 класи. К.: Ірпінь: Перун, 2005
У 2012-2013 навчальному році навчання хімії у загальноосвітніх навчальних закладах здійснюватиметься за такими програмами
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів хімія 7-9 класи iconПрограма для загальноосвітніх навчальних закладів К.: Ірпінь: Перун, 2005
Міністерством освіти і науки України (лист №1/11-6611 від 23. 12. 2004 року): Хімія. 7-11 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних...
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів хімія 7-9 класи iconПрограма для загальноосвітніх навчальних закладів. Хімія. 7-11 класи. К.: Ірпінь: Перун, 2005
Навчання хімії в 2012-2013 навчальному році у загальноосвітніх навчальних закладах здійснюватиметься відповідно до типових навчальних...
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів хімія 7-9 класи iconПрограма для загальноосвітніх навчальних закладів. Хімія. 7-11 класи. К.: Ірпінь: Перун, 2005
Разом з іншими предметами хімія покликана реалізувати мету загальної середньої освіти, розв’язувати завдання розвитку особистості,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи