Методичні рекомендації відділу практичної психології та соціальної роботи управління освіти Миколаївської міської ради щодо діяльності працівників психологічної служби у 2012-2013 н р icon

Методичні рекомендації відділу практичної психології та соціальної роботи управління освіти Миколаївської міської ради щодо діяльності працівників психологічної служби у 2012-2013 н р




Скачати 296.98 Kb.
НазваМетодичні рекомендації відділу практичної психології та соціальної роботи управління освіти Миколаївської міської ради щодо діяльності працівників психологічної служби у 2012-2013 н р
Дата конвертації04.12.2012
Розмір296.98 Kb.
ТипМетодичні рекомендації

Інструктивно-методичні рекомендації відділу практичної психології та соціальної роботи управління освіти Миколаївської міської ради щодо діяльності працівників психологічної служби у 2012-2013 н.р.


Актуальність психологічного супроводу навчально-виховного процесу зумовлена новими соціальними вимогами, відповідними стратегічними змінами розвитку освіти України та загальносвітовими тенденціями. Основною метою діяльності психологічної служби системи освіти є підвищення якості і забезпечення доступності послуг у сфері практичної психології і соціальної роботи, спрямованих на збереження і укріплення здоров’я, підвищення адаптивних можливостей, створення умов для повноцінного і гармонійного розвитку всіх учасників навчально-виховного процесу, посилення розвивального і виховного компонентів системи освіти.

Психологічна служба є частиною системи освіти, тому її основні завдання і функції повинні виходити з місії системи освіти. Задекларовані у статті 6 Закону України «Про освіту» принципи гуманістичного характеру освіти, пріоритету загальнолюдських духовних цінностей, життя та здоров’я людини, свободи розвитку особистості та адаптивності системи освіти до рівня і особливостей розвитку особистості повинні бути організаційно забезпечені системою освіти. Відповідно, місія психологічної служби полягає у забезпеченні розвиваючого характеру освіти, тобто психолого-педагогічних умов для успішного вирішення завдань навчання та розвитку.

Пріоритетні напрями психологічного забезпечення освіти як система заходів, спрямованих на вирішення актуальних завдань освіти засобами та методами фахівців психологічної служби, включає:

  • інтеграцію структурних підрозділів психологічної служби, організацій, установ, громадських об’єднань, які здійснюють свою діяльність у сфері психологічного супроводу та соціально-педагогічного патронажу освіти, в цілісну багаторівневу систему надання психологічної та соціально-педагогічної допомоги;

  • соціально-психологічне проектування, моніторинг та експертиза умов та результатів навчальної діяльності у зв’язку переходом на новий Державний стандарт початкової та загальної середньої освіти;

  • психологічна просвіта педагогічних працівників з метою підвищення рівня їхньої психологічної культури й психологічної компетентності ;

  • уведення «години психолога» та факультативів психологічного спрямування у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів та форм власності;

  • активну участь працівників психологічної служби процесі залучення дітей з особливими освітніми потребами до дошкільних, загальноосвітніх навчальних закладів;

  • активізацію превентивних заходів щодо різних форм узалежнень, соціально небезпечних ігор, фізичного насилля та агресивної поведінки в соціальних мережах;

  • розробка та запровадження психологічних програм і проектів, спрямованих на профілактику асоціальних явищ (алкоголізму, наркоманії, соціального сирітства, насилля тощо), труднощів у адаптації, навчання і виховання, порушень в поведінці.

Зміст діяльності практичного психолога

дошкільного навчального закладу


Метою діяльності працівників психологічної служби дошкільного навчального закладу є створення умов для розвитку дитини відповідно до вікових норм та їхніх індивідуальних особливостей. У дошкільному навчальному закладі практичний психолог спрямовує свою діяльність на попередження виникнення проблем розвитку дитини (порушення емоційно-вольової сфери, проблем взаємовідносин з однолітками, педагогічними працівниками, батьками; допомогу (сприяння) дитині у вирішенні актуальних завдань її розвитку, навчання, соціалізації; психологічне забезпечення освітніх програм; допомогу педагогам, батькам у створенні необхідних умов для гармонійного розвитку дитини; формування психологічної культури учнів, батьків, педагогів.

Діяльність практичного психолога дошкільного закладу передбачає не лише використання різноманітних методів діагностичної, корекційно-розвивальної роботи з дітьми, але виступає як комплексна технологія, особлива культура підтримки і допомоги дитині у вирішенні завдань розвитку, навчання, виховання, соціалізації.

Психолого-педагогічний супровід освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі може здійснюватись у співпраці з усіма суб’єктами навчально-виховного процесу: дітьми, батьками, педагогами та, у разі необхідності, суміжними спеціалістами (дефектологами, медиками тощо).

Психологічний супровід розвитку дитини у дошкільному навчальному закладі – це система професійної діяльності психолога, спрямована на створення соціально-психологічних умов для збереження і зміцнення здоров’я, успішного навчання і психологічного розвитку дитини в ситуаціях взаємодії з однолітками і дорослими в дошкільному навчальному закладі. Педагоги і батьки – активні учасники цього процесу.

Професійність і ефективність психологічного супроводу дитини залежить від організації роботи дошкільного закладу, використання інноваційних технологій, створення чіткої організації роботи психологічної служби в дошкільному закладі, відпрацювання моделі супроводу дитини у співпраці практичного психолога, вихователів і батьків.

Діяльність практичного психолога в рамках психологічного супроводу потребує:

  • здійснення спільно з педагогами аналізу освітнього середовища з погляду тих можливостей, які воно пред’являє до психологічних можливостей і рівня розвитку дитини;

  • визначення психологічних критеріїв ефективного навчання і розвитку дошкільників;

  • розроблення і реалізації заходів, які сприяють успішному розвиткові дітей.

Основними напрямами діяльності практичного психолога дошкільного навчального закладу, які забезпечують вирішення завдань психологічного супроводу розвитку дитини, є діагностична, просвітницка, консультативна та корекційно-розвивальна діяльність.

Першим кроком у реалізації поставлених перед психологічною службою дошкільного навчального закладу завдань є психологічна діагностика, яка має на меті зібрати необхідні дані про розвиток дитини для того, щоб спланувати подальшу роботу з дитиною, педагогами, батьками.

Психологічна діагностика у дошкільному навчальному закладі

У плануванні та здійсненні цього напряму роботи практичний психолог дошкільного навчального закладу керується Положенням про психологічну службу системи освіти України, Положенням про експертизу психологічного та соціологічного інструментарію, що застосовується в навчальних закладах. Психологічна діагностика дитини здійснюється за згодою батьків чи осіб, що їх замінюють, за такими напрямами:

- вивчення адаптації під час адаптації до дошкільного закладу;

- вивчення рівня розвитку пізнавальної сфери;

- вивчення особистості та емоційно-вольової сфери;

- вивчення комунікативної сфери;

- вивчення стилів сімейного виховання;

- вивчення емоційних станів.

Обираючи методику дослідження, практичний психолог дошкільного навчального закладу обов’язково повинен звертати увагу на її відповідність віку дитини та меті діагностичного обстеження. Важливою умовою проведення діагностичного обстеження є емоційний стан дитини під час діагностики та створення доброзичливої атмосфери, налагодження контакту психолога з дитиною.

За результатами психодіагностичних досліджень практичний психолог зобов’язаний вести відповідну документацію і статистичну звітність: протоколи діагностичних досліджень, аналітичні довідки, індивідуальні картки психологічного супроводу дитини.

Корекційно-розвивальна робота психолога дошкільного навчального закладу здійснюється з метою відновлення цілісності особистості, балансу психодинамічних сил, гармонізації внутрішнього світу та модифікацію поведінки дитини засобами збагачення і зміни соціального середовища або навчання нових форм поведінки. Розвивальна і корекційна робота мають розгортатися як процес впливу на особистість дитини в цілому відповідно до таких принципів:

  • єдність діагностики і корекції. Цей принцип реалізується у трьох аспектах. По-перше, корекційній роботі передує діагностика, по-друге, в процесі корекції йде уточнення діагнозу, по-третє, корекційна робота потребує постійної оцінки її ефективності, критерієм якої є ті зміни, які відбуваються у психіці дитини;

  • діяльнісний принцип. Головним засобом корекційно-розвивального впливу є організація активної діяльності дитини у співпраці з дорослим;

  • психокорекція проводиться у зоні найближчого розвитку, оскільки робота з дитиною за межами цієї зони (за Л. С. Виготським) не матиме корекційного ефекту;

  • спрямованість корекційної роботи "згори до низу", тобто, на створення оптимальних умов для розвитку вищих психічних функцій, за рахунок яких будуть компенсовані недоліки елементарних психічних процесів. Наприклад, для подолання вад механічної пам'яті, необхідно розвивати мовлення, мислення, логічну пам'ять; для корекції недоліків уваги практичний психолог удосконалює регулюючу функцію мовлення дитини, самоконтроль;

  • принцип нормативності, зміст якого полягає в орієнтації на еталон розвитку на певному віковому етапі. Тобто, в результаті корекції дитина має досягти такого рівня розвитку, який відповідає її віку.

  • врахування в корекційній практиці системності розвитку. Усі особистісні якості, психічні функції тісно взаємопов'язані між собою. Тому недоліки однієї з них призводять до недостатності інших. Корекція має бути спрямована на усунення причини відхилень у розвитку;

  • принцип "заміщуючого онтогенезу". Корекційна робота має починатись від тієї "точки", після якої почалось відхилення від ідеальної програми розвитку;

  • дуже важливо, щоб корекція розвитку носила випереджаючий характер, була спрямована не на тренування й удосконалення того, що вже досягнуто дитиною, а на активне формування того, що планується досягнути у найближчій перспективі відповідно до законів вікового розвитку і становлення індивідуальності;

  • принцип наступності. Кожне корекційно-розвивальне заняття має вміщувати завдання для самостійного виконання, які на попередньому виконувались з допомогою практичного психолога. Якщо на попередньому занятті дитина не впоралась з певним завданням, на наступному пропонується його спрощений варіант;

  • урахування індивідуально-психологічних особливостей дитини, її інтересів, здібностей, якостей характеру, соціальної ситуації розвитку тощо.

Дитина обов'язково має одержувати задоволення від корекційно-розвивальних занять. Це забезпечується завдяки тому, що практичний психолог має використовувати цікаві для дитини види завдань; створювати такі умови, за яких дитина досягає успіху, отримує задоволення від подолання труднощів; виявляти емпатію, приймати дитину такою, яка вона є, не оцінюючи її.

Механізми корекційного впливу залежать від причин, що зумовили відхилення у психічному розвитку дитини. Якщо недостатня сформованість окремої психічної функції зумовлена локальним пошкодженням кори головного мозку, то для відновлення цієї функції необхідно "обійти ушкоджену ділянку", сформувати необхідні операції іншим шляхом, з опорою на збережені психічні процеси.

Іншою причиною наявності вад психіки може бути відсутність необхідних соціальних умов її розвитку або неврахування індивідуальних особливостей дитини. За сприятливих умов психічні процеси формуються у дитини спонтанно, завдяки наслідуванню дорослих і узагальненню досвіду. Через інертність нервових процесів, або порушення динаміки їхнього перебігу (переважання збудження чи гальмування), або через відсутність сприятливих умов психічні функції формуються неправильно, поверхово. У цьому випадку, щоб відновити ушкоджену функцію, необхідно провести дитину через весь процес її формування.


Розробляючи корекційну програму, слід відрізняти труднощі, що виникають у дитини через порушення та відхилення у розвитку від проблем, пов'язаних з надмірними вимогами з боку батьків або педагогів до дітей без врахування психологічних особливостей віку, можливих індивідуальних варіантів проживання цього віку тією чи іншою дитиною.

На основі психологічного діагнозу складається корекційної-розвивальна програма, яка містить мету, напрями корекції, психологічні механізми допомоги, у ній також зазначається кількість занять, їхня частота та тривалість одного заняття, перераховуються методи та прийоми, які будуть використовуватися, визначається форма занять.

Корекційно-розвивальні заняття можуть проводитись в індивідуальній або груповій формі. Вибір форми занять залежить від мети. Так, наприклад, якщо об'єктом корекційного впливу виступають навички спілкування з однолітками, то більш ефективною, очевидно, буде групова форма. А корекцію вад пізнавальних процесів зручно проводити індивідуально. Крім того, при певних медичних та психологічних діагнозах (аутизм, грубе порушення поведінки тощо) існують протипоказання до групової форми занять. Кількість учнів у корекційній групі не повинна перевищувати п'ять чоловік. Тільки за такої умови практичний психолог може виразно усвідомлювати все, що відбувається у психіці кожної дитини.

У корекційно-розвивальній роботі практичного психолога можна умовно виділити кілька взаємопов’язаних етапів:

I. Діагностичний, що містить такі види діяльності:

  • вивчення запиту;

  • первинне формулювання психологічної проблеми;

  • висування гіпотез стосовно причини психологічної проблеми;

  • комплексна психологічна діагностика особистості;

  • визначення чинників, які пов’язані з указаною проблемою або зумовлюють її появу;

  • формулювання психологічного діагнозу з обов’язковим визначенням прогнозу подальшого розвитку особистості;

  • розроблення корекційної-розвивальної програми.

II. Установчий, передбачає такі важливі моменти діяльності психолога:

  • створення сприятливого психологічного клімату

  • формування довіри дитини до психолога та позитивного ставлення до методів корекційного впливу.

  • створення активної настанови дитини на діяльність під час корекційної-розвивальних занять;

  • формування мотивів дитини.

III. Корекційний (виконання корекційно-розвивальної програми):

  • проведення занять із дітьми відповідно до корекційної-розвивальної програми;

  • контроль за динамікою корекційної-розвивальної роботи;

  • надання батькам зворотнього зв’язку про хід корекційної роботи;

  • оцінка ефективності корекції.

  • оцінка результативності корекційної-розвивальної програми з огляду досягнення запланованої мети;

  • складання рекомендацій щодо виховання й навчання дітей, спрямованих на закріплення позитивних результатів корекційної роботи.

Інформація щодо корекційної-розвивальної роботи (програма, відвідування занять, результати та особливості поведінки дитини на заняттях) фіксуються в журналі корекційної-розвивальної роботи.

Практичний психолог, здійснюючи корекційну роботу з дитиною, домагається певних змін у поведінці дитини в умовах особистісного спілкування. Проте, чи будуть ці зміни актуалізовані в реальному житті дитини, залежить як від самої дитини так і від того, наскільки оточення (батьки, вихователі) готові помітити, підтримати і прийняти ті позитивні зрушення, які поступово з'являються у поведінці дитини.

Просвітницька робота. Важливим напрямом роботи практичного психолога дошкільного навчального закладу є психологічна просвіта педагогів, батьків. Для реалізації даного напряму діяльності рекомендуємо використовувати різноманітні форми роботи: засідання психолого-педагогічного клубу, випуск психологічної газети закладу, виступи на педрадах, батьківських зборах, "круглих столах", психолого-педагогічних консиліумах, лекціях з проблем виховання дітей дошкільного віку тощо.

Зміст просвітницької роботи практичного психолога у дошкільному закладі освіти великою мірою визначається віком дітей. Адже для кожного віку мають місце свої характерні особливості та проблеми психічного розвитку, які вимагають уваги з метою попередження їх загострення. Так, практичний психолог дошкільного навчального закладу, здійснюючи просвітницьку роботу з вихователями та батьками, обов’язково має акцентувати їхню увагу на важливості урахування психологічних новоутворень дошкільного віку та їх вплив на подальший розвиток дитини.

Орієнтовна тематика:

1. Вікові особливості дошкільника;

2. Психологічні основи забезпечення гармонійного розвитку дітей;

3. Особливості адаптації дітей до дошкільного закладу;

3. Підготовка дитини до навчання у школі;

4. Психологічні основи спілкування з батьками.

5. Вплив психологічного та фізичного насилля на формування особистості дитини;

6.Стилі батьківського виховання

Консультування (індивідуальне, групове), здійснюється, як правило, за заявленими проблемами як з педагогами, так і з батьками. Під психологічним консультуванням зазвичай розуміється сукупність процедур, направлених на допомогу людині у вирішенні проблем і ухваленні рішень щодо професійної кар’єри, браку, сім’ї, вдосконалення особистості і міжособистісних відносин.

Можна виділити основні положення в підході до консультування:

1. Консультування допомагає людині вибирати і діяти за власним розсудом;

2. Консультування допомагає навчатися новій поведінці;

3. Консультування сприяє розвитку особи;

4. У консультуванні акцентується відповідальність клієнта, тобто признається, що незалежний, відповідальний індивід здатний у відповідних обставинах ухвалювати самостійні рішення, а консультант створює умови, які заохочують вольову поведінку клієнта.

Індивідуальні консультації – це вид психологічної допомоги, направлений на вирішення різного роду психологічних проблем. Основним засобом дії є бесіда, в ході якої психолог допомагає клієнту зрозуміти дійсні причини проблем, а також сформувати успішні стратегії подальшої поведінки.

На сімейних консультаціях проблеми розглядаються як результат порушення взаємодії членів сім'ї, тому на них клієнт розглядається не тільки як окрема особа, але і як частина своєї сімейної системи.

Консультації практичного психолога дошкільного навчального закладу з питань виховання дітей мають на меті допомогти батькам краще зрозуміти причини особливостей поведінки власної дитини, знайти з нею спільну мову, зрозуміти її потреби і вирішити конфліктні ситуації, навчитися підтримувати дитину у важких життєвих ситуаціях.

Поряд з основними напрямами діяльності практичний психолог у дошкільному навчальному закладі має володіти такими напрямами роботи як прогностика, реабілітація та профілактика.

Реабілітація – надання психолого-педагогічної допомоги вихованцям, які перебувають у кризовій ситуації (постраждали від соціальних, техногенних, природних катастроф, перенесли тяжкі хвороби, стреси, переселення, зазнали насильства тощо), з метою адаптації до умов навчання і життєдіяльності.

Прогностика – розроблення і застосування моделей поведінки групи та особистості у різних умовах, проектування змісту і напрямів індивідуального розвитку вихованців, визначення тенденцій розвитку груп та міжгрупових відносин.

Профілактика – це один з напрямів діяльності, що дозволяє своєчасно попередити відхилення у психофізичному розвитку та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобігти конфліктним ситуаціям у навчально-виховному процесі. Особливість профілактичної діяльності працівника психологічної служби з дітьми дошкільного віку полягає в опосередкованості впливу на дитину через батьків і вихователів.

Практичний психолог на рівні свого професіоналізму повинен бути озброєний знанням "що робити?" (специфіка професійних завдань), "яким чином?" (рівень технологічної оснащеності фахівця, форми організації роботи, рефлексія результатів процесу здійснення супроводу), "на яких підставах?" (система базових уявлень) і "заради чого?" (система початкових професійних цінностей і цілей). Це передбачає, що практичний психолог дошкільного закладу не тільки повинен володіти методиками діагностики, консультування, корекції, але й мати здатність до системного аналізу проблемних ситуацій, програмування і планування діяльності, спрямованої на їх вирішення, організації в цих цілях учасників освітнього процесу (дитина, однолітки, батьки, педагоги, адміністрація).


Зміст діяльності працівників психологічної служби

у початковій школі


У 2012/2013 н.р. поступово вступає в дію новий Державний стандарт початкової загальної освіти (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 р. № 462). У загальних положеннях зазначено, що Державний стандарт ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого і компетентнісного підходів, що зумовлює чітке визначення результативної складової засвоєння змісту початкової загальної освіти. Відповідно формується вихідна передумова і мета діяльності працівників психологічної служби щодо розвитку школяра у процесі його навчання в початковій школі:

  • психологічний супровід має бути орієнтований на оптимістичну перспективу кожного учня;

  • дитина має право на прояв і повноцінний розвиток свого потенціалу не залежно від індивідуально-психологічних особливостей, інтересів та схильностей, рівня розвитку в цілому;

  • допомога кожному учневі у соціалізації й адаптації до соціального середовища шляхом оптимального розвитку його потенційних можливостей.

Найважливіше завдання діяльності працівників психологічної служби у початковій школі – збереження психологічного здоров’я дітей.

Кожен освітній заклад, виходячи з своїх потреб та специфіки, вкладає свою ціннісну ідею в модель діяльності психологічної служби. Головна ідеологія діяльності психологічної служби у початковій школі – це супровід  дитини по її життєвому шляху. Це рух разом з нею, поруч із нею, іноді – трохи попереду, якщо треба пояснити можливі шляхи.  Педагогічні працівники не можуть змінити внутрішній світ дитини без її власної волі, власного бажання, але можуть взаємодіяти, пропонуючи різні шляхи вирішення тих або інших завдань чи проблем, можуть організовувати співробітництво, спрямоване на самопізнання та самовдосконалення.

Діалектика процесу супроводу полягає в тому, щоб допомогти дитині максимально використати надані соціально-педагогічним середовищем можливості для освіти й розвитку й одночасного адаптувати її індивідуальні особливості до умов шкільної і сімейної життєдіяльності.

Одним зі шляхів оновлення змісту освіти й узгодження його із сучасними потребами, інтеграцією до європейського та світового освітніх просторів є орієнтація навчальних програм на набуття ключових компетентностей (навчальних, здоров’язберігаючих, загальнокультурних, громадянських, підприємницьких, інформаційно-комунікативних) та на створення ефективних механізмів їх запровадження.

«Особистість виховує особистість – це азбука виховного процесу». Від того, як молодший школяр сприймає вчителя, залежить його ставлення до школи і до навчання. Ш.О. Амонашвілі привертає увагу до того, що навчаючи і виховуючи, вчитель залучає дітей до матеріальних і духовних цінностей минулих поколінь. Гуманний педагог, прилучаючи дітей до знань, одночасно передає їм свій характер, постає перед ними як зразок людяності.


Психологічне забезпечення і соціально-педагогічний

супровід інклюзивної освіти

З урахуванням основних тенденцій в освіті визначаються пріоритетні напрями розбудови психологічної служби та окреслюються напрями діяльності, які потребують підвищеної професійної уваги. До таких питань відноситься психологічне забезпечення і соціально-педагогічний супровід інклюзивної освіти.

Шляхи впровадження інклюзивної освіти визначені у змісті Концепції розвитку інклюзивної освіти (затвердженої наказом МОН України від 01.10.2010 р. № 912) в частині навчально-методичного забезпечення освітнього процесу передбачають реалізацію корекційно-розвиткової складової особистісно-орієнтованого навчального плану в умовах інклюзивного навчання.

Зміст та основні завдання участі психологічної служби системи освіти у питаннях впровадження інклюзивної освіти визначена у низці відомчих документів:

1. План дій щодо запровадження інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на 2009-2012 роки (затверджений наказом МОН України від 11.09.2009р. № 855)

  1. Положення про спеціальні класи для навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах (затвердженого наказом МОН України від 09.12.2010 р. №1224)

3. Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 р. № 872)

4. План заходів щодо запровадження інклюзивного та інтегрованого навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на період до 2012 року (розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.09.2012 року № 1482)

Основна місія соціального педагога по роботі з дітьми з особливими освітніми потребами полягає у прилаштуванні освітнього середовища до потреб дитини. Основна мета – забезпечення соціальних потреб дитини з урахуванням її особливостей та можливостей.

^ Практичний психолог в інклюзивному середовищі формує психологічну готовність учасників навчально-виховного процесу (учнів, батьків, вчителів, представників адміністрації) до взаємодії з дитиною з особливими освітніми потребами. Психофізіологічні особливості такої дитини, рівень її розвитку, потенційні можливості щодо опанування знаннями визначаються основними індикаторами, які беруться до уваги при розробці індивідуального плану розвитку. Такий план є динамічним і відображає основні завдання стосовно розвитку дитини, її досягнення, перспективи. До виконання плану долучаються педагоги, батьки, асистенти, профільні спеціалісти. Практичний психолог в свою чергу координує діяльність, визначає напрями, коригує хід виконання плану. З іншого боку психолог працює безпосередньо з дитиною, котра має особливості психофізичного розвитку, щодо збереження її здоров’я, пошуку та реалізації траєкторії оптимального розвитку, формування позитивної мотивації та стимулювання інтенцій до розвитку.

Актуальним залишається питання застосування психодіагностичного інструментарію і корекційних програм у роботі з вказаною категорією дітей. Щодо першого, то очевидним є прилаштування інструментарію (стимулів) відносно можливостей дитини та критичного вибору методик, які дозволяють використати потенціал дитини (наприклад: для слабозорої дитини малюнки (методикака "4-й зайвий") повинні бути контрастнішими та більшими за розміром, для дитини зі спастикою кінцівок необхідно домовитися про сигнали, які говорять про відповідність чи невідповідність вибору (методика "Дошка Сегена" тощо). Таким чином психолог приймає рішення (за погодженням з працівниками ПМПК або центру психологічної служби системи освіти) які методики включити до діагностичної батареї з метою окреслення психологічного портрету дитини та визначення плану її розвитку.

З урахуванням вади розвитку та потенційних можливостей дитини організовується і психокорекційна робота. Більшість дітей з особливими освітніми потребами можуть бути долучені до роботи в корекційній групі. Однак психологу необхідно заздалегідь оцінити і продумати альтернативні вправи, виконанню яких не перешкоджає дефект розвитку. Однак, коли мова йде про корекцію чи розвиток окремих пізнавальних процесів краще організовувати індивідуальні заняття. Результати діагностичної роботи слугують орієнтирами для роботи психолога, педагогів, батьків і самої дитини. Водночас ступінь інтегрованості дитини в освітнє середовище є індикатором ефективності і адекватності психокорекційного впливу.

В узагальненому вигляді основні види робіт практичного психолога і соціального педагога,можна визначити так:

1. Ознайомлення з особовою справою дитини, історією та особливістю протікання захворювання, співбесіда з представниками ПМПК.

2. Бесіда з дитиною і батьками. Визначення можливостей дитини.

3. Оцінка освітнього середовища відповідно до потреб і можливостей дитини, організація відповідних змін.

4. Діагностика особистісних особливостей дитини.

5. Проведення психолого-педагогічного консиліуму з метою розробки індивідуальної програми (навчальної програми і програми розвитку).

6. Проведення зустрічі з батьками і учнями класу (школи), педагогами з метою формування психологічної готовності до взаємодії з дитиною з особливими освітніми потребами.

7. Проведення психокорекційної роботи з метою розвитку потенційних можливостей дитини та відповідного формування особистості.

8. Відстеження соціально-психологічного клімату в колективі та статусу дитини в групі.

9. Сприяння соціальній інтеграції дитини: залучення до позакласної і позашкільної діяльність.

10. Моніторинг рівня адаптованості й інтегрованості дитини, корекція відповідних індивідуальних програм, планів.


Профілактика насильства , жорстокості, правопорушень в освітньому середовищі


Проблема кривдження дітей та молоді на сьогоднішній день стає все більш актуальною. Насильство може чинитися як дорослими щодо дітей, так і самими дітьми відносно одне одного.

Школа – це місце де дитина проводить тривалий час свого життя. Саме тут з дітьми мають працювати кваліфіковані працівники – педагоги, фахівці психологічної служби – практичні психологи та соціальні педагоги, медичні працівники. Основною метою діяльності педагогічних працівників є не тільки навчання та виховання учнів, а й захист гідності дитини. На превеликий жаль, по даним досліджень, велика кількість дітей стають жертвами шкільного насильства. Ствердно відповіли про те, що зазнають насильства в школі 65% дівчат та 50% хлопців у віці 9-11 років; 84% дівчат та 70% хлопців у віці 12-14 років; 56% дівчат та 51% хлопців у віці 15-16 років (згідно з даними дослідження проведеного Всеукраїнською громадською організацією Жіночий консорціум України у навчальних закладах: Вінницької, Кіровоградської, Київської та Черкаської областей). Серед форм насильства, які існують у навчальних закладах переважають такі форми як: побиття, образи, приниження, копняки, запотиличники, використання образливих прізвиськ, псування майна іншої особи, позбавлення їжі та грошей, неприємні дотики до тіла, бойкот тощо.

Дослідники звертають увагу на той факт, що всі виявлені у ході дослідження проблеми мають системний характер, майже не залежать від територіального чинника.

Отже, існує нагальна потреба в удосконаленні системи роботи в навчальному закладі з профілактики правопорушень та насильницьких дій серед дітей, тому що, на думку фахівців, насильство є засвоєною моделлю поведінки. Від агресії як прояву насильницької поведінки можна відучити, завдячуючи спільним зусиллям педагогів, психологів, батьків та самих учнів. Саме така діяльність може сприяти зміні поглядів та моделей поведінки дітей та учнівської молоді, що стосуються насильства.

Аналіз діяльності працівників психологічної служби дає змогу зробити висновок про те, що профілактика насильства та робота з випадками насильства щодо дітей та учнівської молоді проводиться у всіх регіонах України. Така робота здійснюється у вигляді форумів, семінарів, тренінгів з профілактики насильства для практичних психологів та соціальних педагогів, для педпрацівників, учнів та батьківської громадськості

Працівники психологічної служби у питання превентивних заходів щодо соціально небезпечних ігор, фізичного насилля та агресивної поведінки в соціальних мережах повинні знайти нові підходи до взаємодії з учнями та їхніми батьками. У цьому можуть допомогти різні профілактичні програми навчання учнів новим формам поведінки, виховання стресостійкості особистості, здатної самостійно, ефективно і відповідально будувати своє життя. Програми профілактики асоціальної поведінки призначені для проведення групових занять з учнями від та їх батьками можуть включати:

групові заняття з розвитку комунікативних навичок як в учнів так і в батьків;

групові заняття з профілактики асоціальної поведінки з основами правових знань;

групові заняття, спрямовані на допомогу в досягненні позитивних життєвих цілей;

групові заняття з батьками підлітків для підвищення рівня обізнаності у питаннях виховання дітей та правових знань, що стосуються їхньої відповідальності та прав, передбачених українським законодавством.


Проведення просвітницької діяльності, спрямованої на формування негативного ставлення до протиправних діянь

Використання інтерактивних технологій, зокрема ділові та рольові ігри, моделювання життєвих ситуацій, суспільних процесів та процедур, дискусії, робота в малих групах на уроках правознавства та в позакласній діяльності.

Здійснення моніторингу ризиків виникнення всіх форм насильства серед дітей та учнівської молоді, визначення причин тривожності та агресивності; розробка індивідуальних програм психолого-педагогічного супроводу учнів «групи ризику»; залучення учнів, схильних до девіантної поведінки, до участі в «Шкільній медіаці», «Школі конфліктології» тощо.

Складання карти психолого-педагогічного супроводу дитини, котра схильна до прояву девіантної, делінквентної поведінки, яка є обов’язкової документації практичного психолога та соціального педагога

Обстеження соціальними педагогами умов проживання дітей, які потребують підвищеної педагогічної уваги, виявлення деструктивних сімей, сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, поновлення банків даних таких сімей, складання актів обстежень умов проживання відповідними комісіями (представник соціальних служб для дітей та молоді, кримінальної міліції, соціальний педагог).

Оформлення у навчальних закладах куточків з питань прав дитини та розміщення в них даних про організації, до яких можна звернутися з приводу порушення прав дитини, створення «Скриньок довіри».


Профілактика торгівлі дітьми


Закон України «Про протидію торгівлі людьми» від 20.09.2011 № 3739-VI визначено організаційно-правові засади протидії торгівлі людьми, з гарантуванням ґендерної рівності, основні напрями державної політики та засади міжнародного співробітництва у цій сфері, повноваження органів виконавчої влади, порядок встановлення статусу осіб, які постраждали від торгівлі людьми, та порядок надання допомоги таким особам тощо.

Одним із основних завдань у сфері попередження торгівлі людьми, які визначені у Законі, є підвищення рівня обізнаності населення про причини та наслідки торгівлі людьми шляхом проведення інформаційних кампаній з протидії торгівлі людьми серед населення, у тому числі серед дітей.

Законодавча база щодо попередження та профілактика торгівлі людьми:

Про національного координатора у сфері протидії торгівлі людьми (постанова Кабінету Міністрів України від 18 січня 2012 р. № 29);

Про затвердження Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2015 року (постанова Кабінету Міністрів України від 21 березня 2012 р. № 350);

Про затвердження Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми (постанова Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 р. № 417).

У наступному навчальному році рекомендуємо працівникам психологічної служби:

вживати соціальних, правових, психолого-педагогічних та інших заходів, спрямованих на виявлення та усунення причин і передумов, що сприяють торгівлі дітьми;

впроваджувати у навчальних закладах навчальні та виховні програми з протидії торгівлі дітьми;

вживати заходів для підвищення рівня обізнаності щодо протидії торгівлі дітьми серед дітей, батьків та осіб, що їх замінюють;

вживати заходів, що сприяють викоріненню передумов торгівлі людьми, зокрема щодо попередження насильства в сім'ї та дискримінації за ознакою статі;

під час проведення профілактичних та інформаційно-просвітницьких заходів залучати представників громадських та міжнародних організацій, які працюють у цій сфері.


Психолого – педагогічний супровід допрофільної підготовки учнів та профільного навчання.


Підготовка молоді до професійної діяльності, самореалізація особистості – одна з основних проблем в освіті, вирішення якої вже тривалий час шукають учені, педагоги всього світу. Тому вважається, що підготовка учнів до вибору профілю навчання – це, фактично, перший важливий етап вибору майбутньої професії.

Адже профільне навчання – особливий вид диференціації та індивідуалізації навчання, форма організації навчальної діяльності старшокласників, у якій враховуються їхні інтереси, здібності, створюються умови для максимального розвитку учнів відповідно до пізнавальних та професійних намірів.

Однією з вирішальних умов реалізації концепції створення психологічного супроводження навчально-виховного процесу в 8-9, 10-12 класах яке здійснюється з метою своєчасної оцінки комплексу індивідуальних особливостей підлітка з погляду його готовності до успішного навчання за певним профілем, попередження дезадаптації в умовах виникнення навчальних труднощів і стресів, пов’язаним із спілкуванням в новому колективі.

Одним із головних завдань профорієнтаційної роботи школи є фор­мування в учнів готовності до професійного самовизначення. Для оці­нки готовності старшокласників до професійного самовизначення використовуються такі критерії:

  • мотиваційний (сформованість ієрархії мотивів вибору професії; наявність стійкого інтересу до певної професії; сформованість профе­сійних намірів);

  • когнітивний (здатність до самоаналізу; здатність до аналізу про­фесій; наявність профінформаційних знань; адекватна самооцінка);

  • практичний (наявність обґрунтованого особистого професійного плану та здійснення практичних заходів щодо його реалізації).

Мотиваційний компонент визначає ставлення старшокласника до вибору майбутньої професії, а його основними показниками про­яву є наявність відповідних інтересів та намірів, мотивів вибору професії.

Когнітивний компонент готовності до професійного самовизначен­ня характеризується наявністю знань щодо індивідуальних особливо­стей; інформованістю про світ професій; поінформованістю щодо ви­мог, які висуває обрана професія, до індивідуальних характеристик людини.

Практичний компонент передбачає наявність в учня вмінь роз­робляти особистий професійний план та здійснювати заходи щодо його реалізації. До практичного компоненту готовності до вибору професії здебільшого включають професійно важливі знання, вмін­ня, професійно важливі якості особистості. Однак ми вважаємо, що ці показники потрібно використовувати при визначенні готовності учня до вибору конкретної професії, але готовності до професійно­го самовизначення.


У напрямку супроводу допрофільної підготовки практичним психологам навчальних закладів особливу увагу необхідно приділяти проведенню просвітницькою, профконсультативної роботи з учнями початкових та середніх класів. В рамках якої проводити ознайомлення зі світом найпоширеніших професій, з професіями своїх батьків, з професіями популярними в регіоні.

В усіх навчаль­них закладах необхідно систематично проводити гру­пові заняття з профорієнтації: психолого-педагогічні семінари, тренінги, профорієнтаційні ігри Практичні психологи разом з класними керівниками , соціальними педагогами повинні залучати учнів до участі в створенні проектів, відвідуванні «Ярмарку професій», екскурсій на виробництво.

У напрямку супроводу допрофільної підготовки прак­тичним психологам проводити роботу з ви­явлення індивідуальних особливостей підлітків, нахилів у зв'язку із їх впливом на виконання певних видів професійної діяльності. Проводити дослідження спрямованості учнів до певного профілю навчан­ня. У роботі з учнями старших класів найбільш по­ширеним та ефективним видом діяльності в напрямку супроводу профільної освіти є індивідуальні консультуван­ня та профорієнтаційна діагностика.


Дотримання працівниками психологічної служби принципів Етичного кодексу психолога.

Досвід діяльності практичних психологів та соціальних педагогів у закладах освіти показав, що одними з найактуальніших проблем, які постають перед спеціалістами психологічної служби, є проблеми професій­ної етики.

Шкільний психолог має справу з найтоншим об'єктом — внутрішнім світом дитини, підлітка. Його покликання — захищати ін­тереси школяра, сприяти розвиткові його особистості. 1 тут, звичайно, ніяк не обійтися без чітко окреслених меж, у яких контакти психолога з усіма учасниками навчально-виховного процесу мають бути теплими, приязними, рівними.

Шкільні психологи у всіх випадках мають дотримуватися професійних етичних принципів і не дозволяти думкам, поглядам, емоціям інших впливати на себе.

Спеціалісти у галузі практичної психо­логії і соціальної роботи здійснюють свої професійні функції на засадах наукових знань та набутого досвіду, аби поглибити уявлення людей про себе, сприяти самови­значенню особистості. Щоб досягти цього, вони мають бути обізнаними з новими нау­ковими та професійними дослідженнями у своїй галузі, постійно підвищувати влас­ну компетентність. Але цього не достатньо. Річ у тім, що психолог у системі освіти має усвідомлювати свої сильні та слабкі сторо­ни, щоб реально оцінити, які завдання він може взяти на себе, а які — ні. Слід також пам'ятати про те, що жоден етичний кодекс не в змозі охопити всіх можливих ситуа­цій і дати рецепти поведінки професіонала. Тому у своїй повсякденній діяльності пси­холог має керуватися передусім глибоким психологічним розумінням суті різноманіт­них явищ, їхніх взаємозв'язків і взаємозу­мовленості, особливостей поведінки всіх учасників навчально-виховного процесу, а головне — позитивною рефлексією власних дій і вчинків, котрі мають бути підкорені го­ловній меті діяльності психологічної служби системи освіти — сприяти всебічному й гар­монійному розвиткові особистості школяра, підвищувати психологічну готовність дітей до самостійного життя.

Робота практичного психолога в системі освіти спрямована передусім на досягнення винятково гуманних цілей, які передбача­ють усунення обмежень на шляху вільного інтелектуального й особистісного розвитку кожної дитини.

Під час роботи з дітьми психолог суворо дотримується принципу добровільної участі, утримується від зайвих обстежень та швид­ких висновків, дуже обачно висловлюється щодо питань норми і патології.

Психолог системи освіти має справу з особливим контингентом і специфічним процесом взаємин, які складаються в ході навчально-виховного процесу. Тому він має чітко усвідомлювати необхідність бути об'єктивним та обережним у будь-яких ситуаціях, особливо коли його залучають до розгляду конфліктів між учителями та учнями. Безумовно, передусім шкільний психолог має захищати інтереси дитини, але не всі загалом, а лише ті, що сприяють продуктивному розвиткові її особистості. Крім того, щоб розмірковувати про те, що та як захищати, потрібно добре знати ці інтереси. З іншого боку, в таких випадках може виникнути думка, що шкільний пси­холог стоїть між учнем і вчителем у ролі єдиного захисника інтересів дітей. Це не зовсім так. Досвід показує, що найбільший успіх досягається тоді, коли психолог не протиставляє свої дії вчителям, а навпаки, намагається ознайомити їх з інтересами і проблемами учнів, а потім спільно з ними розробляє психологічно-педагогічну тех­нологію розвитку цих інтересів або їхню корекцію.

Багато неприємних ситуацій виникає у зв'язку з розголошенням даних психологіч­ного обстеження. Психологам слід постійно пам'ятати, що на побутовому рівні фізичні хвороби вважаються нещастям, яке не за­лежить від людини, тоді як психічні відхи­лення пов'язуються саме з особистісними вадами, винуватцем яких є сама людина або її близькі родичі. Тут доречно нагадати один із принципів психологічного консультуван­ня — доброзичливе й неоцінне ставлення до клієнта.

Психолог чи соціальний педагог можуть не знати якихось технік чи технологій, можуть не володіти певними методиками чи діагнос­тикою. Ми всі люди і маємо різну професій­ну підготовку. Але етичні засади діяльності знати, приймати і виконувати повинні всі, оскільки працюємо із клієнтами на основі довіри. Люди нам довіряють те, що часом не можуть довірити своїм близьким. Це над­звичайно висока відповідальність: виправда­ти цю довіру, бути відвертим із клієнтом, не морочити йому голову, демонструючи свою унікальність. Закликаю вас якнайчастіше повертатися до проблем психологічної де­онтології.

Хотілось би зауважити , що психолог не має прав на використання психотерапевтичних методик, якщо він не пройшов спеціальної підготовки і не має відповідного документу державного зразка. У нас же часто буває так: психолог повідомляє про те, що проводить особистісні тренінги. Але при цьому ніде не вчився, просто почитав у літе­ратурі і... пробує. Такого не можна робити, використовувати в роботі психотерапевтичні методи мають права фахівці, які пройшли повний курс навчання та мають право на здійснення відповідної діяльності згідно чинного законодавства.



Схожі:

Методичні рекомендації відділу практичної психології та соціальної роботи управління освіти Миколаївської міської ради щодо діяльності працівників психологічної служби у 2012-2013 н р iconПогоджено: затверджено: Завідувачка центром практичної психології Начальник відділу освіти І соціальної роботи Полтавського оіппо хорольського району
Програми розвитку психологічної служби системи освіти Полтавської області на період до 2012 року (наказ від 27. 11. 2008 року №604),...
Методичні рекомендації відділу практичної психології та соціальної роботи управління освіти Миколаївської міської ради щодо діяльності працівників психологічної служби у 2012-2013 н р iconРішення колегії відділу освіти 23. 05. 2012 р. №4 «Про результати виконання Регіональної програми розвитку психологічної служби закладів освіти Красилівського району на період до 2012 р.»
Заслухавши та обговоривши доповідь директора Центру практичної психології та соціальної роботи Слободяна І.І. «Про хід виконання...
Методичні рекомендації відділу практичної психології та соціальної роботи управління освіти Миколаївської міської ради щодо діяльності працівників психологічної служби у 2012-2013 н р iconМетодичні рекомендації щодо організації діяльності соціальних педагогів І експертної діяльності психологічної служби у 2012-2013 н р. (лист поіппо від 09. 08. 2012 р. №946)
Про особливості діяльності психологічної служби системи освіти у 2012-2013 навчальному році
Методичні рекомендації відділу практичної психології та соціальної роботи управління освіти Миколаївської міської ради щодо діяльності працівників психологічної служби у 2012-2013 н р iconМетодичні рекомендації щодо діяльності психологічної служби у 2013/2014 навчальному році. Просимо довести їх до відома керівників навчальних закладів та педагогічних працівників
Міністерство надсилає для практичного використання методичні рекомендації щодо діяльності психологічної служби у 2013/2014 навчальному...
Методичні рекомендації відділу практичної психології та соціальної роботи управління освіти Миколаївської міської ради щодо діяльності працівників психологічної служби у 2012-2013 н р iconМетодичні рекомендації щодо проведення І-ІІІ етапів Всеукраїнської учнівської олімпіади з педагогіки І психології у 2011-2012 н р
Пєтушкова Л. А., завідувач центром практичної психології І соціальної роботи коіпопк
Методичні рекомендації відділу практичної психології та соціальної роботи управління освіти Миколаївської міської ради щодо діяльності працівників психологічної служби у 2012-2013 н р iconХмельницький обласний центр практичної психології та соціальної роботи
До уваги працівників психологічних служб районів, міст (методистів з психологічної служби, завідуючих (директорів) рцппср)!
Методичні рекомендації відділу практичної психології та соціальної роботи управління освіти Миколаївської міської ради щодо діяльності працівників психологічної служби у 2012-2013 н р iconЗвіт про діяльність психологічної служби системи освіти Гадяцького району за 2011-2012н р. Гадяцький районний центр практичної психології І соціальної роботи, м. Гадяч, вул. Гетьманська,35
Гадяцький районний центр практичної психології і соціальної роботи, м. Гадяч, вул. Гетьманська,35
Методичні рекомендації відділу практичної психології та соціальної роботи управління освіти Миколаївської міської ради щодо діяльності працівників психологічної служби у 2012-2013 н р iconВід27. 0712 №3566-0305 Начальникам відділів (управлінь) освіти райдержадміністрацій (міських рад)
Управління освіти і науки облдержадміністрації доводить до відома та використання в роботі лист Міністерства освіти і науки, молоді...
Методичні рекомендації відділу практичної психології та соціальної роботи управління освіти Миколаївської міської ради щодо діяльності працівників психологічної служби у 2012-2013 н р iconПро проведення ІІІ форуму працівників психологічної служби міста
На виконання наказу відділу освіти Ізюмської міської ради від 12. 02. 2013 року №56 буде проведений урочистий захід – ІІІ форум працівників...
Методичні рекомендації відділу практичної психології та соціальної роботи управління освіти Миколаївської міської ради щодо діяльності працівників психологічної служби у 2012-2013 н р iconДля практичного використання інструктивно-методичні рекомендації щодо діяльності працівників психологічної служби у 2012/2013 навчальному році, перелік рекомендованої літератури та фахових видань
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи