Стан розвитку та функціонування народної освіти міста кременчука в післявоєнні роки icon

Стан розвитку та функціонування народної освіти міста кременчука в післявоєнні роки




Скачати 82.36 Kb.
НазваСтан розвитку та функціонування народної освіти міста кременчука в післявоєнні роки
Дата конвертації05.12.2012
Розмір82.36 Kb.
ТипДокументи

Москалик Г.Ф.


СТАН РОЗВИТКУ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ НАРОДНОЇ ОСВІТИ

МІСТА КРЕМЕНЧУКА В ПІСЛЯВОЄННІ РОКИ


На розвиток та досягнення сучасної освітньої галузі міста Кременчука вплинули історичні передумови її формування, збереження традицій дореволюційної та радянської школи, досвід та педагогічні надбання учительської громади міста.

Метою нашого дослідження було з`ясування мережі, кадрового складу, матеріально-технічного стану, режиму функціонування та розвитку освітніх закладів міста в перші дні після визволення міста Кременчука від загарбників в роки Великої Вітчизняної війни.

Нами було зроблено спробу порівняння стану освіти Кременчука в довоєнні та післявоєнні роки.

Серед багатьох праць науковців, які досліджували історію Кременчука (Д.Вирський, В.Крот, О.Осташко, П.Стегній, В.Юшко та ін.) велика увага зверталася на соціально–економічне, культурне та політичне життя міста, детально розроблені теми індустріалізації, висвітлено теми будівництва міста середини 40-х р.р. ХХ століття. Але маловивченими залишаються питання організації роботи закладів освіти у перші післявоєнні роки, не досліджено стан мережі освітніх закладів.

Радянські війська визволили м.Кременчук 29 вересня 1943 року. Але, незважаючи на соціальні, економічні та інші проблеми, партійна та радянська влада вже 1 жовтня 1943 року створили Кременчуцький міський відділ народної освіти, поклавши на нього обов’язок термінового, якісного відродження освіти розрушеного міста.

Починаючи з 30 вересня 1943 року до Кременчука поверталися мешканці, які були евакуйовані. Жахливу картину побачили воїни-визволителі Кременчука: палали пожежі, чулися вибухи. Фашисти замінували громадські споруди, житлові будинки, вулиці та дороги. Цілі квартали лежали звалищами цегли, арматури, уламків меблів тощо. А в Крюкові залишилися непошкодженими два двоповерхових будинки, клуб ім.. Котлова, школи №6 та 9, залізнична станція Крюків.

Під час окупації фашисти розграбували й зруйнували всі промислові підприємства, культурно-освітні заклади, комунальне господарство, історичні пам’ятники. Збитки народному господарству Кременчука складали астрономічну цифру – понад міліард карбованців. [12]

Крім першочергових продовольчих питань, питань водопостачання, які намагалась вирішити радянська влада, були питання розгортання відбудовних робіт на промислових підприємствах, обліку устаткування, сировини, робочої сили, забезпечення охорони майна, нововведення мосту й ремонту шляхів. Поряд із цим голова міської Ради трудящих, депутат Верховної Ради СРСР О.Будній займався питанням налагодження роботи шкіл та учбових закладів, торговельної мережі та громадського харчування, медичних та культурно-освітніх установ. В цей час робота виконкому пильно контролювалась міським комітетом комуністичної партії, який очолював А.І.Бурау. [8; 111].

Заклади освіти почали розташовувати у напівзруйнованих та пристосованих приміщеннях. Мережа складалася з 13 денних шкіл, з яких 5 знаходилися в Крюкові. Також діяли допоміжна школа, школа для глухонімих [9; 11-12], дитячий будинок, 2 дитячі садки.

За умов величезної розрухи, нестатків, соціально-економічних проблем відбудувати та обладнати за короткий строк госпіталі для поранених, навчальні заклади можливо було лише за активної допомоги кременчужан. Вирішенням цих питань поряд із партійними органами займався міський комітет комсомолу. Комсомольці влаштовували благодійні загони, проводили концерти для поранених, працювали на новобудовах шкіл після закінчення робочого дня. [8; 113].

Жителі Кременчука самовіддано працювали на відбудові шкіл. Якщо в лютому 1944 року у Кременчуці були відбудовані одна середня, три неповних середні, а в Крюкові – одна середня, дві початкові школи, в яких навчалося 2820 учнів, то в лютому 1945 року – 11 середніх і неповних середніх шкіл, в яких навчалося уже 6919 учнів.

Поряд із загальноосвітніми школами почали діяти і три технікуми, дві школи фабрично-заводського навчання (ФЗО), два ремісничих училища. Велике значення у зв’язку з потребою народного господарства післявоєнної країни в робочих руках, тим більше кваліфікованих, приділялося трудовому вихованню школярів. В рамках суспільно-корисної праці, учні разом із дорослими відбудовували школи, виготовляли лабораторне обладнання, меблі, закладали сади при школах, споруджували спортивні майданчики тощо. Вони після занять працювали для потреб фронту, збирали кошти, металобрухт у фонд оборони. Поряд зі школами відбудовувалися дошкільні та культурні заклади. Уже в 1944 році в місті працювали чотири дитячих садки, шість бібліотек, кіно- і драматичний театр ім. Саксаганського. [8; 114]

Звичайно, це не повною мірою задовольняло потреби міста. Це не йшло ні в яке порівняння з довоєнним Кременчуком. У середині 30-х років абсолютна більшість робітників фабрик і заводів Кременчука були охоплені різними формами виробничо-технічного навчання, або здобували освіту у технічних школах, технікумах. В той час у місті діяли 22 загальноосвітні школи, 7 шкіл для дорослих, робітничих факультет, 3 школи фабрично-заводського учнівства, 8 технікумів – машинобудівний, залізничний, будівельний, сільськогосподарський, два медичних, педагогічне, культурно освітнє училища. [10; 5]

Як зазначає історик О.Осташко, в довоєнному Кременчуці велася підготовка кадрів і у вищих навчальних закладах. У 1936 році був відкритий Кременчуцький учительський інститут. Він готував учителів 5-7 класів загальноосвітньої школи. Студенти цього ВУЗу навчалися на факультетах української мови і літератури, російської мови і літератури, фізико-математичному, іноземних мов – англійської, німецької і французької. У 1940 році в учительському інституті навчалося 565 студентів. У 1939 році в місті був заснований педагогічний інститут, в який влився і учительський інститут. Спочатку тут навчалися тільки студенти-заочники. В 1940 році в інституті була запроваджена денна форма навчання на факультетах української та російської мови і літератури, математичному. На першому курсі стаціонару навчалося 208 студентів, а на першому і другому курсах заочного відділення – 905 юнаків і дівчат. Знаходився педагогічний інститут на вулиці Гоголя. В зв’язку з початком війни ВУЗ припинив підготовку вчительських кадрів і більше не відновлював свою роботу. Діяв у місті і Кременчуцький медичний інститут, заснований у 1932 році на базі медичного училища. У 1934 році цей інститут було переведено до Полтави, а влітку 1936 року розформовано: 2-й курс переведено в Дніпропетровськ, 3-й курс – у Вінницю, 4-й курс – у Харків і Сталіно (тепер Донецьк), а студентів вечірньої форми навчання – у Київ[8; 76].

Зважаючи на те, що роки війни позбавили можливості закінчити середню школу дорослим людям, Постановою Кременчуцької міської Ради депутатів трудящих від 30 липня 1945 року вечірня школа робітничої молоді була реорганізована в середню вечірню школу для дорослих в м. Крюкові [7].

Післявоєнна влада турбувалася про мережу культурно освітніх закладів. Діяла музична школа, яка налічувала клас народних інструментів та клас фортепіано. Для навчання дітей грі на музичних інструментах міським відділом освіти залучалися відповідні фахівці.

Підвищення культурного рівня населення міста в цілому було неможливим без бібліотеки. Наказом відділу народної освіти від 15.10.1943 року було створено міську бібліотеку, штат якої складався із завідуючої Бувало М.С. та 3 бібліотекарів. В перші дні роботи бібліотека звернулася до населення із закликом поповнити книжкові фонди добровільними пожертвуваннями [1].

Завданням органів влади була організація літнього відпочинку школярів та їх зайнятості у вільний час. З цією метою влітку 1945 року відділ народної освіти створив на базі школи №6 (у пристосованому приміщенні, на третьому поверсі) дитячий піонерський табір для 400 дітей. Але робота табору мала ряд суттєвих проблем: в харчуванні дітей рідко були гарячі страви, що свідчить про нестачу продуктів, відсутність кваліфікованих кухарів та низький рівень організації харчування й відпочинку. Непродуманою була розстановка кадрів та рівень виховної роботи, що призвело до негайного втручання в роботу табору працівників відділу народної освіти та зміни педагогічного складу та керівництва табору [5].

Брак кваліфікованих педагогічних кадрів, відсутність у них досвіду роботи, безпритульність, бродяжництво, трирічна перерва у навчанні іноді призводили не лише до порушень в організації навчального процесу в освітніх закладах міста, але й до кримінальних злочинів, грубих хуліганський дій.

Наказами завідуючого Кременчуцького міського відділу народної освіти вказується на бійки між учнями, особливо юнаками, грубі лайки, куріння. Учні приходять в школу з насінням і насмічують у класах і коридорах. „У результаті незадовільного нагляду за поведінкою учнів 03.03.45р. сталась бійка групи учнів 3 - ї школи з учнем 4 - ї школи, в результаті якої учневі 3 - ї школи нанесено ножову рану.” [3].

Народним комісаріатом освіти СРСР розроблено „Правила поведінки учнів шкіл”. Введення цих Правил зобов`язувало учнів суворо їх дотримуватися, а педагогам слідкувати за цим. Розгорнуте з цього приводу обговорення в пресі повинно було сприяти забезпеченню дисципліни в масових школах, вихованню свідомого громадянина та захисника Вітчизни [2].

Керівники шкіл „розгорнули ділову й здорову критику роботи окремих учителів, викривши причини відсутності в школах справжньої свідомої, культурної поведінки учнів” [11].

Тогочасний вчитель повинен був займатися не лише викладанням свого навчального предмету, а ще й вести виховну, просвітницьку та ідейно-політичну роботу в місті, в мікрорайоні школи, контролювати зайнятість учнів школи у вільний від навчання час.

Проводилась певна робота з організації праці педагогів. Розпорядженням Кременчуцької міської Ради депутатів трудящих від 16.01.45р. установлено робочий день з 9.00. до 18.00. [4].

При міському відділі освіти діяв педагогічний кабінет зі штатною кількістю 2 працівника. Це свідчить про те, що керівництво освіти міста дбало про зростання професійного рівня педагогічних працівників, надавало допомогу молодим, малодосвідченим педагогам, а також тим учителям, які не мали відповідної фахової освіти. Вчителями призначались демобілізовані, скалічені та непридатні до подальшої стройової служби фронтовики. Працівниками методичного кабінету також проводилася пропагандистська та ідеологічна робота з педагогами шкіл міста. Військові керівники шкіл проходили курси підвищення кваліфікації в м. Лубни. В той час там діяв навчальний центр для підготовки молодого бійця на фронт, для перепідготовки запасу, а також проводилися навчання військових керівників шкіл та інших типів навчальних закладів.

Серед порушених питань потребують додаткового вивчення проблеми діяльності керівних кадрів як шкіл так і міського відділу. Залишаються невивченими причини плинності кадрового складу директорів шкіл, керівників міського відділу народної освіти, можливих репресивних заходів щодо них. (Лише за неповних два роки з кінця 1943 по 1945 рік на посаді завідуючого міського відділу народної освіти перебували, змінюючи один одного, 3 керівника: тов.тов. Демиденко – в подальшому політінспектор міськвно, Немченко – звільнений як „такий, що не забезпечив керівництва міськвно” та Величко). Слід врахувати, що в цей період законодавство СРСР застосовувало методи кримінальної репресії до працівників підприємств та установ навіть за спізнення на роботу. Не важко уявити подальшу долю керівників освіти міста Кременчука, які “не забезпечили керівництва міськвно”. Це питання не досліджене остаточно і є приводом для подальших історичних розвідок. Також потребують додаткового з'ясування причини масового виїзду вчителів міста в листопаді 1945 року до Рівненської області, невивченими залишаються кількість фахівців, їхній вік та подальша їхня професійна та особиста доля на Рівненщині.

Отже, незважаючи на ряд недоліків в організації навчально-виховного процесу в закладах освіти міста, в перші післявоєнні роки було створено дієву систему надання освітніх послуг, здійснювалась робота по підготовці, розстановці педагогічних кадрів, по створенню матеріально-технічної бази шкіл, діяли заклади по вихованню дітей-сиріт, задовольнялись освітні попити населення міста в дошкільній, середній, вечірній, позашкільній освіті, забезпечувались зайнятість та відпочинок дітей у літній період.


Література


  1. Наказ від 02.08.45р. №73 // Книга наказів Кременчуцького міського відділу народної освіти (1945р.)

  2. Наказ від 03.11.45р. №20 // Книга наказів Кременчуцького міського відділу народної освіти (1945р.)

  3. Наказ від 14.06.45р. №49 // Книга наказів Кременчуцького міського відділу народної освіти (1945р.)

  4. Наказ від 14.11.45р. №12 // Книга наказів Кременчуцького міського відділу народної освіти (1945р.)

  5. Наказ від 15.10.43р. №12 // Книга наказів Кременчуцького міського відділу народної освіти (1943р.)

  6. Наказ від 16.01.45р. №162 // Книга наказів Кременчуцького міського відділу народної освіти (1945р.)

  7. Наказ від 20.07.45р. №63 // Книга наказів Кременчуцького міського відділу народної освіти (1945р.)

  8. Осташко О. та ін. Нарис історії Кременчука, К.: Берізка, 1995.

  9. ПАПО. – Ф.139., оп.1, спр. 1. – Арк. 11-12.

  10. ПАПО. – Ф.139., оп.1, спр. 125. – Арк. 5.

  11. Режим и стиль советской школы // Учительская газета, №7, 07.02.1945.

  12. Робітник Кременчуччини . 1943. 23 жовтня.



Схожі:

Стан розвитку та функціонування народної освіти міста кременчука в післявоєнні роки iconСтан розвитку та функціонування народної освіти міста кременчука в післявоєнні роки
На розвиток та досягнення сучасної освітньої галузі міста Кременчука вплинули історичні передумови її формування, збереження традицій...
Стан розвитку та функціонування народної освіти міста кременчука в післявоєнні роки iconРішення від № Про затвердження Програми розвитку освіти міста Канева на 2011- 2015 роки
Відповідно до статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, заслухавши та обговоривши інформацію начальника відділу...
Стан розвитку та функціонування народної освіти міста кременчука в післявоєнні роки icon29 серпня 2011 року Резолюція серпневої конференції працівників освіти міста Славутича На виконання Указів Президента України «Про заходи щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні»
Програми розвитку системи освіти Київської області на 2011-2014 роки, враховуючи результати аналізу стану справ в освітній галузі...
Стан розвитку та функціонування народної освіти міста кременчука в післявоєнні роки iconПрограма розвитку системи освіти міста Славутича на 2012-2017 роки
Комплексно-цільова програма розвитку системи освіти міста Славутича на 2012-2017 роки
Стан розвитку та функціонування народної освіти міста кременчука в післявоєнні роки iconДодаток до рішення міської ради від 27. 04. 2012 № VI /16 551 Торезька міська рада Міський відділ освіти програма «освіта міста тореза. 2012-2016 роки» Торез 2012 Концепція Програми «Освіта Тореза. 2012-2016 роки»
України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні» (від 04. 07. 2005 р. №1013/2005),...
Стан розвитку та функціонування народної освіти міста кременчука в післявоєнні роки iconНормативно правові умови
Продовжено роботу по виконанню Державної програми щодо розвитку та функціонування української мови на 2004-2010 роки, міських програм...
Стан розвитку та функціонування народної освіти міста кременчука в післявоєнні роки icon27. 08. 2010р. Резолюція серпневої конференції працівників освіти м. Славутича
Програми розвитку системи освіти Київської області на 2008-2012 роки та враховуючи результати аналізу стану справ в освітній галузі...
Стан розвитку та функціонування народної освіти міста кременчука в післявоєнні роки iconПерелік заходів
Напрями діяльності та заходи Програми розвитку освіти міста Луганська на 2011-2015 роки
Стан розвитку та функціонування народної освіти міста кременчука в післявоєнні роки iconРішення від № Про хід реалізації міської Програми розвитку бібліотек навчальних закладів міста Канева на 2010-2015 роки
Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, заслухавши та обговоривши інформацію начальника відділу освіти виконавчого...
Стан розвитку та функціонування народної освіти міста кременчука в післявоєнні роки iconРозвиток освіти, положення, закони, висвітлення освітньо-культурного життя різного періоду, Накази Комісара Народної освіти
Один з перших наказів Комісара народної освіти від 08. 04. 1919 р. Сим приказываю
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи