Філософське осмислення реформування освіти Кременчука у 1956-1964 р р. в епоху десталінізації та початку науково-технічної революції icon

Філософське осмислення реформування освіти Кременчука у 1956-1964 р р. в епоху десталінізації та початку науково-технічної революції




Скачати 99.26 Kb.
НазваФілософське осмислення реформування освіти Кременчука у 1956-1964 р р. в епоху десталінізації та початку науково-технічної революції
Дата конвертації05.12.2012
Розмір99.26 Kb.
ТипДокументи

Г.Ф.Москалик, к.філос.н., начальник Управління освіти виконкому Кременчуцької міської ради


Філософське осмислення реформування освіти Кременчука у 1956-1964 р.р. в епоху десталінізації та початку науково-технічної революції


Процеси десталінізації, лібералізації суспільних відносин спричинили позитивні трансформації в Україні і Кременчуці зокрема.

Репресивні органи уповільнили процеси проти націоналізму, частково реабілітовані жертви сталінізму. В освіті зменшилися темпи русифікації. А з початком науково-технічної революції виробництво міста гостро відчуло потребу у висококваліфікованих робітниках, а отже, реформи міської освіти.

ХІХ з’їзд КПРС (1952рік) проголосив необхідність запровадження політехнічного навчання в середній школі.

Реформою освітянської галузі держави передбачалось забезпечення учнів загальною та політехнічною освітою і водночас підготовка їх до практичної діяльності в народному господарстві.

Метою нашого дослідження було з’ясування філософії розвитку освітянської галузі міста в роки десталінізації та початку науково – технічної революції. У процесі дослідження філософських питань освіти паралельно з’ясовано освітню мережу, кадровий склад, матеріально – технічний стан, режим функціонування та розвитку освітніх закладів міста.

Науковці, які досліджували історію розвитку міста Кременчука (Д.Вирський, Ю.Качко, В.Крот, А.Лушакова, Г.Москаленко, О.Осташко, В.Юшко, О.Шаблій та ін.) широко розкривали питання культурного та політичного життя міста, процеси розбудови народного господарства. Але, нажаль, маловивченими залишаються питання функціонування народної освіти міста і зокрема другого повоєнного десятиліття.

Мережа навчальних закладів м. Кременчука у 1959-60 н.р. складала 14 денних шкіл (з них: 10 середніх, 4 восьмирічних), школу-інтернат, 2 школи робітничої молоді. В денних навчальних закладах навчалося 9362 учні, у ШРМ – 626 учнів. Учні всіх шкіл, крім школи-інтернату, навчалися у 2 зміни, школи потребували додаткових навчальних приміщень. У 1960-61 н.р. у зв’язку зі збільшенням контингенту 4 класи працювали у ІІІ зміну. В 1960 році будівництво шкіл у місті не проводилося.

Мережа шкіл значно змінилася у 1963-64 р.р. Вона складала 24 денних шкіл (з них: 11 середніх, 13 восьмирічних), 2 школи-інтернати, 2 школи робітничої молоді. В денних навчальних закладах навчалося 16838 учнів. Частина шкіл була віддалена від міста. Це СШ№ 21 (селище Комсомольськ), СШ№ 22 (селище Власівка, хутір Самусіївка). Місто забезпечувало діяльність 5 шкіл робітничої молоді (в т.ч. 1 - в м. Комсомольську та 1 клас глухонімих при ШРМ №1). [5;3-24] Радянська влада вирішувала питання повномасштабного охоплення населення повною загальною середньою освітою. Оскільки в післявоєнний період серед дорослого населення ще багато залишалося неписемними, завданням влади було залучення цього контингенту до вечірніх (змінних) шкіл робітничої молоді. При цьому вирішувалося питання зайнятості у позаробочий час великої кількості молодого активного населення. Організація політехнічних шкіл з професійним навчанням вирішувала питання забезпечення робочими руками підприємства міста. Серед професій, за якими готували кременчуцькі школи, майже всі були робітничими (трикотажна справа, швейна справа, старші піонервожаті, майстри з виготовлення верхнього одягу, лаборанти-хіміки, автосправа, будівельна справа, слюсарна справа, теслярна справа, токарна справа, теслярі-верстатники, фрезерувальна справа, хіміки-аналітики, оператори лічильних машин, формівники, продавці, електромонтажна справа, копіювальна справа, термічна справа, кулінарна справа, модельна (по дереву) справа), що певною мірою обмежувало можливості вибору творчих, інтелектуальних професій. [5; 23-24] Останній факт свідчить про перевагу принципу державоцентризму у виборі майбутньої професії, подальшої життєвої та професійної долі молодими людьми.

Навчальні заклади міста повністю забезпечувалися педагогічними кадрами. Значна частина учителів мов, історії, географії, природознавства працювали з неповним тижневим навантаженням. У міськвно на обліку перебувало багато фахівців, які з різних причин прибули до міста, але не були забезпечені роботою. У школах міста працювали 581 учитель, з них жінок – 444 (76,4%). З вищою освітою 270 чол. (46,4%), з неповною вищою освітою 311 чол. (53,5%). [2; 5] Для порівняння: у 2010-11 н.р. у школах міста працювало 1639 учителів, з них жінок – 1402 (85,5%). З вищою освітою чол. 1136 (69,3%), з неповною вищою освітою 503 чол. (30,6%). Звичайно, у порівнянні із сучасним станом, можна наголосити, що вчителі другого післявоєнного десятиліття мали нижчий освітній рівень, але це дозволяло якісно виконувати завдання, що ставилися перед педагогічними колективами шкіл. В школах міста 60-х років працювало на 9% більше чоловіків, ніж у сучасних школах, хоча суспільство повоєнних років мало різкий відрив у кількості жіночого і чоловічого населення (значно переважали жінки).

В школах викладалося 3 іноземні мови: англійська, німецька і французька.

Освітяни пропонували перетворення в галузі шкільної освіти, збільшення терміну навчання з 10 до 11 років у зв’язку з тим, що запровадження політехнічного навчання спричинило перевантаження учнів, відповідно переглянути навчальні плани і програми, збільшити кількість годин на вивчення фізики та хімії, розробити новий статут школи, нарощувати класи з українською мовою навчання. [1; 241]

Серед проблем, які хвилювали освітян міста центральною була успішність учнів. Її вирішенню присвячувались соціалістичні змагання між навчальними закладами. У доповіді завідуючого Кременчуцьким міськвно Манженка І.П. на серпневій нараді вчителів у 1960 році зазначалося, що в цілому успішність учнів шкіл міста складала 98%, на повторний курс залишено 184 учня. [3; 11] Відмічено кращі школи (№№ 5, 7, 8, 11, інтернат). Жорстко каралися члени адміністрації, у яких найнижчим був рівень успішності. Так, протягом 1960-61 р.р. були звільнені з посад директор середньої школи №9 Васільєв В.О. та завуч Шумило К.І. за недостатній контроль за роботою вчителів. [3; 12] Досліджуючи книги наказів міського відділу народної освіти 60 р.р. ХХ століття, ми помітили близько 70% наказів, що мають критичний, а іноді і каральний характер. Майже кожним третім наказом оголошувалося попередження або догана. Серед основних провин, що вмінялися педагогам та керівникам закладів – низький рівень успішності, відсутність контролю за педагогічним процесом, поганою підготовкою до уроків тощо. Вчителі тих років – очевидці та учасники педагогічних нарад, конференцій згадують їх величезну емоційну напругу, страх критики, ганьби. Не зважаючи на вказаний негатив, слід відмітити високий рівень аналізу стану навчально-виховного процесу, окремих уроків учителів, висновки та пропозиції щодо удосконалення роботи. Аналізуючи доповіді та виступи керівників міськвно В.Масного, І.Манженка, С.Коротича слід відзначити той факт, що завжди відмічалися кращі педагоги, їх робота ставилася в приклад, а досвід розповсюджувався. Вчителі – переможці соціалістичного змагання нагороджувалися грамотами, іменними фотографіями, їх фото розміщували на дошках пошани, представляли до нагородження знаком «Відмінник народної освіти» та до звання «Заслужений учитель». Хоча ІІ післявоєнне десятиліття мало ознаки політичної «відлиги», та репресивний апарат партійних та радянських органів піддавав нищівній критиці всілякі відхилення від курсу партії та радянського уряду. Освітяни повинні були бути у перших рядах втілювачів у життя настанов та директив правлячої верхівки держави.

В школах міста працювали методичні об’єднання вчителів, створювалися методичні кабінети шкіл, узагальнювався досвід кращих педагогів. В 1960 р. педагоги підняли питання створення постійнодіючого міського педагогічного кабінету. В 1964 році в місті розпочав свою роботу методичний кабінет дошкільних установ на громадських засадах, його очолила Лескіна Л.В. – завідуюча дитсадком –яслами №19. Розпочалась кінофікація шкіл.

Місто утримувало музей А.С.Макаренка. А 25 серпня 1965 року на серпневій учительській нараді доручено педагогам міста провести роботу з учнями по створенню міського краєзнавчого музею. [4; 63.]

Але, разом з тим, дані реформи мали ряд негативних тенденцій: недостатня кваліфікація вчителів з політехнічного навчання, низький рівень залучення учнів до практичної діяльності, перевантаження школярів, відсутність посібників для вивчення основ виробництва, погане матеріальне забезпечення майстерень тощо.

Зважаючи на це педагоги намагалися власним досвідом долати ці перепони. «Вчитель хімії СШ№ 9 т.Сайног І.І. на уроках знайомить учнів з основами сучасного хімічного виробництва, із застосуванням хімії в народному господарстві, в побуті, розв’язує багато задач…» [3; 16]

Учні залучаються до посильної продуктивної праці, до самообслуговування. Учні забезпечені інструментом, матеріалами. Але, не належним чином виконується робота по вивченню тем з обробки металу і деревини. Значна частина учителів мають слабку підготовку у вивченні цих тем, не мають практичних навичок по обробці даних матеріалів. В майстернях учнями виготовляються рамки до портретів, петлі до вікон і дверей, гачки, совки тощо.

Виробниче навчання було запроваджено в 9-10 класах усіх середніх шкіл. Виробничим навчанням охоплювалося 1038 учнів, які опановували 17 робітничих спеціальностей. Учні шкіл проходили виробниче навчання на базах підприємств. Так, учні СШ№1 – на базі шкіряно-лимарного заводу, СШ№7 – на базі УКБ КВБЗ, СШ№5 – на базі ТУ-4, СШ№2 – на базі ДО комбіната. Всі учні проходили місячну практику, в СШ№4 учням проведено оплату. Серйозним недоліком було питання забезпечення учнів робочими місцями. Зокрема, завод ім. Сталіна (СШ№14), КВБЗ (СШ№6) не завжди могли виконати це завдання. Для покращення стану професійного навчання учнів директорам шкіл ставилося питання обладнання кабінетів виробничого навчання.

На контролі органів управління освітою залишалось питання фізичного виховання. Хоча у більшості шкіл були відсутні спортивні зали, але спортивний інвентар був, були обладнані спортивні майданчики. Працювали спортивні секції, до яких було залучено до 1000 учнів.

Особливе місце у діяльності шкіл посідала виховна робота. Піонерська і комсомольська організації шкіл організовували суспільно корисні справи: збирали металобрухт, макулатуру, висаджували дерева, чагарники, здавали державі кролів, виготовляли наочні прилади та діючі моделі, діяли учнівські ремонтні бригади.

У 10 школах діяли теплиці, у 12 школах були кролеферми, у 12 школах працювали навчально-дослідні ділянки.

Школярі зустрічалися з передовиками виробництва, старими комуністами, учасниками війни, делегатами з’їздів, матір’ю героя війни Кості Ємельяненка, кращою дояркою колгоспу ім. Леніна с. В.Кохнівка Юлією Качаловою. Для проведення політінформацій в школах організовуються лекторські групи. Зміцненням дружби між народами шляхом переписки з піонерами займалися в клубах інтернаціональної дружби. Так, піонери школи №12 налагодили тісну переписку з піонерами Кореї, В’єтнаму. Щорічно в школах міста проводились огляди художньої самодіяльності, виступали хорові та танцювальні колективи, шкільні оркестри.

Партійними і радянськими органами перед педагогічними колективами ставилося завдання повного влаштування на навчання чи працевлаштування дітей, батьки яких загинули на фронті.

У досліджувані роки багато учнів шкіл міста користувалися велосипедами, не маючи офіційного дозволу на право керування велосипедами. Для забезпечення правил дорожнього руху згідно рішення міськвиконкому від 03.07.1963 року № 295 міськвно доручено директорам організувати спеціальні 9-годинні гуртки, а керівниками призначити вчителів, що мають велосипеди. [6;15-16]

На порядку денному освіти стояло питання навчання робітничої молоді, яка не мала восьмирічної і середньої освіти. Станом на 01.01.1959 р. такої молоді у м. Кременчуці налічувалося 7257 осіб. Ряд підприємств (КВБЗ, автозавод, завод ім. Сталіна, шкіряно-лимарний завод, Паровозне депо та інші) виділяли приміщення на заводі для змінного навчання. Болючим питанням була велика плинність учнівського контингенту. Протягом року з Кременчуцької ШРМ вибув 101 учень. Створені нові програми для учнів 5-7 класів з урахуванням роботи ШРМ. У 1960 р. заплановано було відкриття заочної середньої школи на 400 чол.

Перевірки вечірніх шкіл інспекторами міськвно вказували на значні недоліки в організації навчально-виховного процесу. Зокрема, «Переважна більшість учнів з контрольними роботами по математиці за текстами міськвно не справились… Учителі мови і математики погано перевіряють контрольні роботи, пропускають помилки, завищують оцінки, що призводить до окозамилювання». [6;5-6]

Серед завдань, які ставила перед собою вчительська громадськість, нагальним залишалось питання розширення мережі груп продовженого дня.

Протягом 1959-60р.р. у школах міста працювали 4 групи продовженого дня (СШ№ 3, 4, 5, 14), де перебували діти батьків, які працювали до 18-19 годин вечора. У 1963-64 н.р. у 25 групах продовженого дня уже виховувалося 855 дітей. У всіх школах працювали буфети з видачею гарячих страв. Більшість буфетів мали необхідний асортимент продуктів для харчування дітей. Батьківські комітети щоденно здійснювали контроль за роботою буфетів, чергування під час видачі молока та гарячих страв.

Отже, освітянами міста у досліджуваний період зроблено величезну роботу по розбудові освітянської мережі, по задоволенню потреб жителів у якісній середній освіті, по підготовці учнів за цілим рядом робітничих професій. Але, разом з цим, ми спостерігаємо державоцентристський підхід до обрання молоддю майбутньої професії і майже повне заперечення людино центризму у цьому питанні. Учитель відігравав роль беззаперечного виконавця вказівок партії та радянського уряду. Цьому слугував розроблений у попередні роки репресивний механізм роботи органів управління освітою.

Роки початку науково – технічної революції чітко позначилися і відіграли прогресивну роль у розвитку методичного забезпечення навчально – виховного процесу, у розширенні та покращенні матеріально-технічної бази навчальних закладів, підвищенні професійного рівня педагогів, удосконалення рівня освітніх та соціальних послуг.


Література:


1. Березівська Л.Д. Реформування шкільної освіти в Україні у ХХ столітті: монографія /Л.Д.Березівська. – К.: Богданова А.М., 2008, С.241.

2. Годовой текстовый отчет о работе городского отдела народного образования за 1959-60 у.г.// Оп. 5, спр.17, арк.5

3. Доклады на совещаниях учителей и постановления совещаний за 1960-1961 учебный год Городского отдела народного образования г.Кременчуга // Оп. 5, спр. 32, арк. 11, 12, 16.

4. Материалы конференции учителей школ г.Кременчуга// Оп. 5, спр.158, арк. 63.

5. План наличия школ и контингента учеников на 1963-1964 уч.год // Оп. 1, спр.117, арк. 3, 23-24.

6. Приказы гороно по производственным вопросам // Оп. 1, спр. 99, арк. 5-6, 15-16.


У статті з’ясовуються аспекти філософії розвитку освітянської галузі міста Кременчука в роки десталінізації та початку науково – технічної революції, досліджуються освітня мережа, кадровий склад педагогів, матеріально – технічний стан, режим функціонування та розвитку освітніх закладів міста.


^ Ключові слова: професійна орієнтація особистості, виробниче навчання, вибір професії.


В публикации определяются аспекты философии развития системы школьного образования города Кременчуга в годы десталинизации и начала научно-технической революции, исследуются образовательная сеть, кадровый состав педагогов, материально-техническое состояние, режим функционирования и развития учебных заведений города.


Ключевые слова: профессиональная ориентация личности, производственное обучение, выбор профессии.


This article determines the aspects of the development philosophy of the system of Kremenchuk school education in the years of destalinization and the beginning of the science and technology revolution. The educational network, teaching staff, financial and technical state, mode of functioning and development of the city educational establishments are studied.


Key words: professional orientation of a personality, production teaching, choice of a profession



Схожі:

Філософське осмислення реформування освіти Кременчука у 1956-1964 р р. в епоху десталінізації та початку науково-технічної революції iconФілософське осмислення системи освіти Кременчука в ХІХ ст
Г. Ф. Москалик, доцент, к філос н., начальник Управління освіти виконкому Кременчуцької міської ради
Філософське осмислення реформування освіти Кременчука у 1956-1964 р р. в епоху десталінізації та початку науково-технічної революції iconБілет №1
Процес ідеологізації культурного життя України в умовах десталінізації ( 1954-1964)
Філософське осмислення реформування освіти Кременчука у 1956-1964 р р. в епоху десталінізації та початку науково-технічної революції iconТема: Початок Української революції
...
Філософське осмислення реформування освіти Кременчука у 1956-1964 р р. в епоху десталінізації та початку науково-технічної революції iconФілософське осмислення екологічних проблем в системі освіти для дорослих
Москалик Геннадій Федорович, начальник управління освіти виконкому Кременчуцької міської ради, кандидат філософських наук
Філософське осмислення реформування освіти Кременчука у 1956-1964 р р. в епоху десталінізації та початку науково-технічної революції iconНаказ №33 м. Мала Виска Про участь у конкурсі на кращу методичну розробку з науково-технічної творчості серед педагогів позашкільних навчальних закладів
Комунального закладу „Кіровоградський обласний центр науково-технічної творчості учнівської молоді”: 25002 м. Кіровоград, вул. Жовтневої...
Філософське осмислення реформування освіти Кременчука у 1956-1964 р р. в епоху десталінізації та початку науково-технічної революції iconМ. П. Драгоманова Інститут гуманітарно-технічної освіти основні напрями реформування технологічної та професійно-технічної освіти 2-3 червня Міжнародна науково-практична конференція програма
Андрущенко В. П. – ректор Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, академік апн україни, доктор філософських...
Філософське осмислення реформування освіти Кременчука у 1956-1964 р р. в епоху десталінізації та початку науково-технічної революції iconТема: Основні риси сучасної епохи Москалик Геннадій Федорович, кандидат філософських наук, доцент
Сутність науково-технічної революції Науково-технічна революція бере початок у середині 50-х років ХХ ст
Філософське осмислення реформування освіти Кременчука у 1956-1964 р р. в епоху десталінізації та початку науково-технічної революції iconТема: Основні риси сучасної епохи Москалик Геннадій Федорович, кандидат філософських наук, доцент
Сутність науково-технічної революції Науково-технічна революція бере початок у середині 50-х років ХХ ст
Філософське осмислення реформування освіти Кременчука у 1956-1964 р р. в епоху десталінізації та початку науково-технічної революції iconЛекція Урок семінарське заняття
Мета: з’ясувати особливості соціально-економічного та політичного розвитку Росії наприкінці XIX – на початку XX ст.; розглянути основні...
Філософське осмислення реформування освіти Кременчука у 1956-1964 р р. в епоху десталінізації та початку науково-технічної революції iconТестові завдання з курсу “Релігієзнавство”
Конфесійне, богословське і релігійно-філософське та неконфесійне, академічне, філософське і конкретно-наукове
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи