Урок №8 28. 09 Тема. Панас Мирний (П. Рудченко). Життєвий і творчий шлях. Загальна характеристика творчості. Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» перший соціально-психо icon

Урок №8 28. 09 Тема. Панас Мирний (П. Рудченко). Життєвий і творчий шлях. Загальна характеристика творчості. Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» перший соціально-психо




Скачати 215.76 Kb.
НазваУрок №8 28. 09 Тема. Панас Мирний (П. Рудченко). Життєвий і творчий шлях. Загальна характеристика творчості. Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» перший соціально-психо
Дата конвертації25.03.2013
Розмір215.76 Kb.
ТипУрок
джерело
1. /Конспекти урок_в (укл. л-ра)/Екскурс_я.docx
2. /Конспекти урок_в (укл. л-ра)/Мартин Боруля.docx
3. /Конспекти урок_в (укл. л-ра)/Урок ь 3.docx
4. /Конспекти урок_в (укл. л-ра)/Урок ь6.docx
5. /Конспекти урок_в (укл. л-ра)/Урок ь8, 10 ул..docx
Урок №8 Тема. Панас Мирний (П. Рудченко). Життєвий і творчий шлях. Загальна характеристика творчості Мета
Урок №15 21. 10 Тема. Комедія «Мартин Боруля». Підміна особистісних етичних цін ностей (чесності, порядності, працелюбства) становою прина
Урок №3 Тема. Життєвими і творчими стежинами Івана Нечуя-Левицького Мета: навчальна поглибити знання учнів про життя і творчі письменника
Урок №6 Тема. Колоритні людські характери в повісті Івана Нечуя Левицького «Кайдашева сім’я» Мета
Урок №8 28. 09 Тема. Панас Мирний (П. Рудченко). Життєвий і творчий шлях. Загальна характеристика творчості. Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» перший соціально-психо


Урок № 8 28.09


Тема. Панас Мирний (П.Рудченко). Життєвий і творчий шлях. Загальна

характеристика творчості.

Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» - перший соціально-психо-

логічний роман в українській літературі, свідчення великих можли-

востей у художньому дослідженні дійсності. Співавторство з І. Біликом

ТЛ: соціально-психологічний роман.

Мета:

навчальна – дослідити життєвий і творчий шлях письменника, допомогти

учням збагнути перевагу індивідуальних та групових форм ро-

боти на етапі осмислення матеріалу; удосконалювати вміння уч-

нів робити висновки, узагальнення, оцінки, чітко висловлювати

думки; презентувати проекти;

розвивальна – розвивати здатність вести пошукову роботу, зв’язне мов-

лення та логічне мислення учнів;

виховна – виховувати активну життєву позицію.

Тип уроку: урок-презентація проектів.

Методи і прийоми: «Відкриття через портрет», «Крісло автора», робота в групах «Біографів», «Літературних краєзнавців», «Літературознавців», створення презентацій, міні-лекція, робота в парах ( обмін враженнями від почутого, прочитаного),

Обладнання: учнівські презентації.

Література

1. Відкриті уроки з української мови та літератури. Випуск 3/ уклад. Н.Д. Павлова. – Х.: Вид. група «Основа», 2010. – с. 131-133. - (Б-ка журн. «Вивчаємо українську мову та літературу»; Вип. 3 (76).

2. Медуниця М. Брати і побратими: роман. – К.: Рад. письменник, 1990. – с. 404-411.

3. Нищета В. Технологія життєтворчих проектів на уроках української мови та літератури. - Х.: Вид. група «Основа», 2009. – с. 53-56. - (Б-ка журн. «Вивчаємо українську мову та літературу»; Вип. 4 (65).

4. Шевченко З. Панас Мирний: спроба сучасного прочитання життєвого і творчого шляху письменника // Дивослово. – № 12 -2001, с. 45 -47.

5. Шуляр В. Сучасний урок української літератури. – Х.: Вид. група «Основа», 2009. – с. 57-59. - (Б-ка журн. «Вивчаємо українську мову та літературу»; Вип. 9 (70).


План уроку


І. Етап орієнтації та цілепокладання (0,5 хв.)

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку (0,5 хв.)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності ( 1хв.)

ІV. Опрацювання навчального матеріалу (35хв.)

V. Домашнє завдання (0,5 хв.)

VІ. Закріплення вивченого матеріалу ( 5 хв.)

VІІ. Розв’язка уроку ( 3 хв.)


Перебіг уроку


І. Етап орієнтації та цілепокладання

Учитель

Діти, сьогоднішній урок наш дуже важливий. Ви серйозно готувалися до нього, вели пошукову роботу, я б сказала, творили свої перші наукові дослідження, «перелопатили» (даруйте на просторічне слово) гору літератури про Панаса Мирного, прочитали роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

І хоча це перший урок знайомства із Панасом Мирним, але, я сподіваюсь, що він допоможе вам поповнити знання про письменника і людину - Панаса Яковича Рудченка.


ІІ. Повідомлення теми і мети уроку

Вчитель

Сьогодні на уроці ми з вами будемо подорожувати життєвими та літературними стежками Панаса Мирного.


ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Учитель

Яких же результатів ми можемо досягти в процесі роботи?

Презентаціія очікуваних результатів учнями:

  • навчитися презентувати проекти, над якими працювали в групах;

  • учитися працювати в групах;

  • учитися робити власні висновки і висловлювати думки;

виховувати працелюбство, наполегливість.


ІV. Опрацювання навчального матеріалу


1. Зацікавлювальний зачин «Відкриття через портрет»


На екрані монітора портрети письменника - у молоді роки і в зрілому віці


Вчитель

Діти, пропоную вам розглянути портрети письменника - у молоді роки і в зрілому віці і прокоментувати зображення майстра слова, вгадуючи її риси як людини і митця. Розглядаючи світлини Панаса Мирного, ми можемо відчути людину, якої вони ніколи не бачили, але яка залишила у своїх творах розповідь про себе і про свій час, адже портрет є не лише зовнішнім відображенням людини, як фото. Звернемо увагу на вираз обличчя, очі Панаса Яковича Рудченка.

Що ви побачили очах цієї людини?


Очікувані відповіді учнів:

  • Добрий погляд, розумні проникливі очі говорять про вдачу письменника – людяність, щирість, доброту. І водночас погляд цей загадковий. Якась загадка відчувається в очах Панаса Мирного – уже зрілої людини.

  • Примруживши свій погляд, він вдивляється, напевно, у душу кожного, заглядає у найпотаємніші куточки не тільки того життя, в якому він жив, а й у наші дні.



2. Презентація проектів


Учні були об’єднані у групи. Усі мали попереднє завдання – ознайомитися із життєвим і творчим шляхом Панаса Мирного, прочитати уривки із роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Були створені дві групи «Біографів».

Завдання першої групи «Біографів» опрацювати біографічні відомості про Панаса Мирного і «запросити» його на урок.

Завдання другої групи «Біографів» - провести для однокласників цікаву заочну екскурсію в музей Панаса Мирного в Полтаві.

Завдання групи - «Літературних краєзнавців» - дослідити питання «Панас Мирний і Карлівка».

Четверта група - «Літературознавці» - презентують проект «Літературна спадщина Панаса Мирного».


Презентація проекту першої групи «Біографів». «Крісло автора»


Учень

Із портретів на нас дивиться Панас Мирний. Але уява дає змогу перенестися у ті далекі роки, коли жив і працював надзвичайно скромний і навіть сором’язливий чоловік, який кожного дня поспішав на службу, а, повернувшись додому, поринав у світ своїх літературних героїв, писав романи й повісті про життя-буття.

Вдома наша група біографів опрацювала сторінки життєпису цієї людини і дізналися багато цікавого про життєвий і творчий шлях письменника.

Давайте запросимо у «Крісло автора» Панаса Мирного.


«Біограф»

( Під час його розповіді демонструються слайди із портретами батьків, краєвидом Миргорода)

  • «Моє невеличке серце ще змалечку пестила любов до тебе, мій обездолений краю», - писали ви. Розкажіть нам про той край, де народилися і виросли.


Автор


  • Панас Мирний - це мій літературний псевдонім . Справжнє моє прізвище-

Панас Якович Рудченко. Народився я 13 травня 1849 р. в родині бухгалтера повітового скарбництва в м. Миргороді на Полтавщині.

Це місто нічим не відрізнялося «від звичайного села або містечка у хліборобській стороні»: чепурні біленькі хатки під соломою чи очеретом, на подвір'ях господарські будівлі для худоби та збіжжя, тік із стогами хліба та ожередами соломи, а за хатами грядки і садки.

Ще з дитинства був заполонений чарівним світом народних пісень, казок та легенд, які майстерно розказувала мені нянька Оришка. Артистично, «в особах», із змінами в інтонаціях розповідала мені різні бувальщини й історичні оповідки і мама, яка з нами, дітьми, спілкувалася тільки українською мовою.

Безсумнівно, ця стара жінка стала прообразом бабусі Чіпки в романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?2

...Казочки бабусині, при самотньому житті, осторонь од товариства, пластом ложилися на мій дитячий розум, гонили в голові думку за думкою, гадку за гадкою... Глибоко западали вони в моє гаряче серце, а в душі підіймали хвилю горою - з самого споду до верху... Як рій той гули, гули в моїй дитячій голівоньці; як завірюха, крутились, вихорились... Од билинки перелітали до птиці; од птиці до скотини; од скотини до чоловіка - поки не засягали всього світа!

Моя мама Тетяна Іванівна була тихою, лагідною жінкою. Свою безмежну любов до неї я висловив у таких рядках:

А ти, матусю, пророни

Хоч так, на сміх, єдине слово –

І голова моя готова

Склонитися аж до землі...

Мама вміла майстерно розповідати, знала безліч прислів'їв і приказок. Можливо, саме від неї обидва ми з братом успадкували літературне обдаровання.

З раннього дитинства я, на відміну від брата, викликав подив своєю мовчазністю, недитячою замкненістю, не переносив сварки. Цією рисою характеру наділив я пізніше свого героя Чіпку та інших персонажів.

Навчався я у початкових школах Миргорода та Гадяча, за старанність і відмінні успіхи мене щороку нагороджували «похвальними листами».


( На екрані монітора Похвальний лист, який зберігається у музеї Панаса Мирного)

Вчителі радили батькові «не закопувати талант», далі вчити мене, бо я був здібним школярем у гімназії, в згодом — і в університеті. Однак батько і в гадці не мав таких намірів і вже у чотирнадцятирічному віці послав мене на «власний хліб». Так з ранньої юності і до останніх днів життя довелося мені тягнути лямку чиновницької служби.

Розпочалася моя праця в канцеляріях Гадяча, Прилук, Миргорода. Невеселим було моє життя в провінційних містечках тодішньої Полтавської губернії. Одноманітна, нецікава праця, рабське плазування нижчих чиновників перед вищими, зневажання гідності простої людини чиновницькою «братією» — такою була «клята» дійсність, яка щодня мене оточувала.

З 1871 р. я жив і працював у Полтаві, займаючи різні посади в губернському скарбництві, а згодом у казенній палаті. Усе життя намагався не поступатися своїми принципами й переконаннями при виконанні найскладніших доручень. «Вся моя слава - Україна, якби я їй добра хоч на мачину зробив, то б мені і слава була, я більшої не хочу», - ці слова – моє кредо.

Уперше мої твори побачили світ на початку 70-х років XIX ст. Моїм псевдонімом був підписаний вірш «Україні», опублікований у львівському народовському журналі «Правда» за 1872 р.


Презентація проекту другої групи «Біографів».

Заочна екскурсію у музей Панаса Мирного в Полтаві

На екрані слайд «Портрет Панаса Мирного»

Учитель читає слова Панаса Мирного:

«Якби я міг показати безталанную долю життя людського, високую його душу, тепле серце, як вони є у мирі,- то б моя слава була і моя надія справдилася…»

Панас Мирний


Розповідь учня супроводжується показом слайдів «У музеї Панаса Мирного»


1-ий учень

Запрошую вас, шановні однокласники, у місто Полтаву, у музей Панаса Яковича Рудченка, якого полтавці знали за його життя не як Панаса Мирного, а як простого старанного службовця, який щоденно поспішав тихими полтавськими вуличками на роботу. Лише після його смерті дізналися – хто ж такий насправді Панас Мирний?

Ось і він - будинок нашого славетного земляка. Білий під зеленим залізним дахом. Цікаво, що навіть вуличний номер будинку лишився той же - 56-й. На вхідних парадних дверях - латунна дощечка з вигравіруваним написом: «Афанасий Яковлевич Рудченко». І коли відчиняєш ці двері і срібно дзенькає при цьому підвішений над ними старовинний дзвоник, мимоволі охоплює таке відчуття: зараз вийде в передпокій тобі назустріч сам господар з білою-пребілою бородою і лагідними очима, котрі уважно придивляються до тебе крізь скельця окулярів - хто ти, мовляв, за чоловік?.. І гостинно запросить пройти далі.

Досить простора вітальня. Багатьох видатних людей прийняла вона, привітала. Свого часу тут побували Марія Заньковецька і Михайло Коцюбинський, Олена Пчілка і Леся Українка, Василь Стефаник і Володимир Самійленко, Микола Колесса і Михайло Старицький, Микола Дмитрієв і всі брати Тобілевичі... Вони сиділи на оцих самих стільцях і в цих кріслах, сперечалися про політику й мистецтво, вели мову про життя народне й літературу... А на цьому піаніно, що в дальньому кутку вітальні, грав сам Микола Лисенко...

А тепер господар запрошує нас до святая-святих - свого кабінету. Це невеличка кімната з одним вікном, що дивиться на заврунене зеленню подвір'я. Навпроти вікна, впритул до стіни - робочий стіл. Рахівниця. Прес-пап'є. Скляна чорнильниця з мідним ковпачком, яка так і проситься, щоб її назвали старовинним словом - каламар. Стілець, з яким письменник, працюючи, не розлучався майже півстоліття.

Тут він працював, тут і спочивав. Під правою від входу стінкою - ліжко з тумбочкою біля нього. Під лівою - незвичайної для ока форми канапа. На ній - письменникові халат і палиця. Умивальник з рушничком біля дверей. По другий бік - етажерка з книгами: видання творів Толстого, Шевченка, Гоголя, Тургенєва, Кольцова... Простота і затишок обстановки навівають враження, що тут і зараз витає дух поборника волі й справедливості, що кімната ця й досі повниться гіркими думами про сплюндрований на той час край свій рідний і уярмлений люд, жагучими мріями побачити свій народ вільним і щасливим...

Експозиція музею розгорнута ще в чотирьох кімнатах будинку: їдальні, кімнаті дружини письменника Олександри Михайлівни, дитячій кімнаті, в якій виростали всі три сини Панаса Яковича, і в так званій господарчій кімнаті. Сотні речей, сотні книг, документів, фотографій, що належали Панасові Яковичу і членам його сім'ї. У цьому відношенні музей Панаса Мирного - один з найбагатших серед подібних меморіалів, мабуть, не, лише на Україні.

За будинком квітує сад, що крутосхилом збігає до мальовничого ставка. Озброївшись садовим інструментом, письменник любив коротати тут вільні від служби години, обдумуючи ідею, сюжет, образи майбутнього твору.

Панас Мирний - великий гуманіст. Пронісши через усе життя своє палку любов до трудового люду, він і сам був невтомним трударем. Полишаючи це останнє пристановище в житті нашого славного земляка, мимохіть пригадуєш рядки в його невеличкого за розміром твору-роздуму «Робота», написаному вже на схилі літ - у грудні 1909 року:

«Ні, не слава - ота шинкарка п'яна - поривала мене в мої молоді літа до роботи. Моє невеличке серце ще змалечку пестила любов до тебе, мій обездолений краю, і вона... підбурювала думку до роботи.

...Я брався за свою роботу, радіючи, що хоч малою-невеличкою цяточкою слугуватиме вона на користь рідній країні та її поневоленому народові!»

І далі, мовби підсумовуючи свій життєвий шлях:

«...Все, що довелося нажати за оцю пору, зложено в копи, звезено в стоги, вимолочено, провіяно... Чисте зерно пішло поміж люди, зосталася тільки солома та полова...»

Так, чисте зерно великого людинолюба лягло в благодатний грунт і добром

проросло в мільйонах людських сердець.


Презентація проекту групи « Літературних краєзнавців», які досліджували питання «Приватне життя письменника. Панас Мирний і Карлівка».

Під час розповіді учнів демонструються слайди. Вірші до них написали десятикласники.


Доля звела Панаса Мирного із Карлівкою. Дружина письменника була родом із нашого краю, хоч її батьки за національністю - німці. Вінчалися Панас Мирний та Олександра Шейдеман також у Карлівці.

Тож послухаємо цікаву розповідь.

Четверта група - «Літературознавці» - презентують проект «Літературна спадщина Панаса Мирного»


1-ий учень

Улюбленою темою Панаса Мирного були життя і праця, мрії і сподівання селянства.

Широка панорама життя українського села упродовж кількох поколінь постає з роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (1872 — 1875). Над цим твором Панас Мирний працював у співавторстві з братом Іваном Біликом - одним з відомих літературних критиків і публіцистів. Ті шість редакцій роману, які збереглися, показують ті інтенсивні пошуки втілення ідейного задуму в нову для української прози жанрову форму реалістичного соціально-психологічного роману.

Одним а найвищих досягнень письменника є роман «Повія», основна редакція якого здійснена на початку 80-их років. Перші дві частини роману були опубліковані в альманасі «Рада» (1883, 1884), третя - в журналі «Літературно- науковий вісник» (1919), а повністю роман з'явився уже посмертно у 1928 році.

Роман «Повія» - це те художнє явище, яке виразно репрезентує розвиток соціально-психологічної ідейно-стильової течії в українському реалізмі XIX ст.

Кріпосницький характер «селянської реформи» викривається у незакінченій повісті «Голодна воля» (кінець 80-х років). Автор показує живучість і незнищенність прагнень поневолених людей до свободи, їхніх заповітних прагнень працювати на себе на своїй землі. Колишній кріпак Василь очолює селян і вимагає грамоту про справжню волю. «Наше не за горами, - говорить він. - Чутка про волю все росте і шириться. Діждемося її - оділлються наші сльози комусь другому!»

Розкриваючи ідею повісті «Лихо давнє й сьогочасне» (1897), Панас Мирний у листі до Володимира Науменка відзначав, що в творі йдеться про лихо кріпацьке «з його утисками, серед котрих скніли і ниділи людські душі», і горе новітнє з його безземеллям та голодом, що примушує людей «забувати про гурт, думати тільки про себе, а декого і йти проти свого ж таки брата».

Про безвихідь, в яку потрапили кріпаки в переломну епоху, йдеться також у повісті «За водою», створеній обома братами Рудченками в першій половині 80-х років, та вперше надрукованій тільки в 1918 р. Пішли за водою під час весняної повені халупа й кузня Грицька Коваля, що й поклало початок пролетаризації селянина. Втопився у річці панський наймит Федір Нужда, бо змушений був потай у буряну ніч ловити раків для хворої дитини. Ці життєві історії конкретизують «голу волю», в якій тепер опинилися селяни.

2-ий учень

У 70 — 80-х роках було написано цикл «образків із життя» під загальною назвою «Як ведеться, так і живеться». Тут у чотирьох оповіданнях («Пасічник», «Яків Бородай», «Замчище», «Визвол») описано життя трьох поколінь родини, представлених столітнім пасічником Карпом, органічно пов'язаним з хліборобством, його сином Яковом, що прагне виявити себе в дрібному під-приємництві, а також внуком пасічника - хлопчиком Івасем, історія життя якого через незакінченість циклу не знайшла докладного висвітлення. Все ж автор зазначав, що внуки, переконавшись у помилках батьків, знову поверталися до народу.

«Перлиною» серед дрібних оповідань Панаса Мирного Іван Франко назвав сатиричну новелу «Лови» (1883). У ній створено образ пристава Костенка - бездарного, ні до чого не здатного поповича, який «десь під школою тинявся, був попихачем, був і в сторожах, у москалі ходив і там не погодився». Зрештою, він знайшов себе на поліцейській службі, та й тут виплив тому, що «одній барині на цегельні робочих усмиряв». А тепер він ганяється за політично неблагонадійними, мріючи про підвищення на службі. Та й тут Костенко потрапляє в халепу.

Щирою гуманістичною схвильованістю наснажене оповідання «Морозенко» (1886). Розповідь про наймичку Катрю та її семирічного сина Пилипка закінчується трагічно. Мати гине біля замерзлого синочка, який на Новий рік пішов засівати в інше село і збився з дороги. Майстерно розкрито своєрідність дитячого сприймання природи, де щільно переплелися реальність і фантастика.

Замерзаючи, Пилипко бачить багатобарвний казковий світ, у багатстві змін, звуків, кольорів якого втілилися уявлення малолітньої сільської дитини.

Визначним явищем української драматургії є п'єса Панаса Мирного «Лимерівна» (1883), в якій нищівно викривається «темне царство» родинного деспотизму. Трагедія Наталі зумовлена силуваним шлюбом з багатирем-нелюбом, тим пеклом, яке вбивало молоду жінку в хаті деспотки-свекрухи.

Панас Мирний усе своє життя самовіддано служив рідній культурі. Тому й мав право сказати: « Ми чесно свій вік прожили, все найвище носили в душі і найкраще гріли в серці».


Вчитель

Молодці! Усі проекти були цікавими, добре підготовленими і заслуговують найвищих оцінок.


Міні-лекція вчителя


І.Франко називав Панаса Мирного видатним українським прозаїком (справжнє прізвище тоді було не відоме), котрий відзначався вмінням давати влучну характеристику дійовим особам і глибоко досліджувати їхню психологію. І лише в 1913 р. з приводу 50-річного ювілею службової діяльності П. Рудченка один із часописів повідомив, що ювіляром є талановитий український письменник Панас Мирний, автор відомої «Лимерівни», яка не сходить зі сцени, популярного роману «Пропаща сила» та інших прекрасних прозових і поетичних творів.

На перший погляд, незрозуміло, як могла людина, котра глибоко вболівала за долю свого народу, водночас бути й високим чиновником Російської імперії? Але якщо подумки перенестися в середину минулого століття, коли жив і творив письменник, все стає ясно. У жорстких умовах Російської імперії справжнім патріотам важко було говорити правду про життя українського народу. Окрім того, діяв відомий циркуляр Валуєва про заборону українського друкованого слова. Саме у зв'язку з цим роман «Пропаща сила» вперше побачив світ у Женеві і лише в 1903 р. опублікований у Росії. Звичайно, за таких умов годі було сподіватися прожити на літературний заробіток, тому Панасові Мирному доводилося служити в казенній палаті і служити сумлінно, щоб не викликати підозри в начальства. Як свідчать щоденникові записи, таке життя дуже пригнічувало молодого письменника:

«...Серце моє наливалось огнем, у грудях ходили прибої гніву... О, чим я тобі відомщу, ти, кляте життя, невільне, підданське! Чим я тобі вимещу, дурний начальнику, за твої даремні попріки, за твоє огидне і неправдиве слово?! Нічим? Ні, я виставлю тебе на показ усьому мирові, твої дурні привички, твоє насилування чоловічої совісті...»

Через рік він записував: «Боже мій, як мені душно і противно тут». Такі записи переконують, що мрією Панаса Мирного була письменницька діяльність, творчість для свого народу, України. Клятву на вірність високому громадянському патріотичному обов'язку він дав ще замолоду:

«Вся моя слава - Україна, якби я їй добра хоч на мачину зробив, то б мені і була слава, я більшої не хочу. Якби я зміг показати безталанную долю життя людського, високую його душу, тепле серце, як вони у мирі, - то б моя слава була, і моя надія справдилася... Так що писання - моя думка, моя надія, моя віра... Все оддам задля його...»

Ми з вами на наступних уроках будемо працювати над ідейно-художнім аналізом роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Сьогодні ж ознайомимося із поняттям соціально-психологічний роман і поговоримо про роботу над цим твором двох авторів – рідних братів – Панаса та Івана.


Учні записують у зошитах: «Роман – складний за побудовою і великий розміром епічний прозовий твір, у якому широко охоплені життєві події певної епохи та багатогранно й у розвитку змальовані персонажі, кількість яких часто значна. За змістом розрізняють романи соціальні, психологічні, історичні, сімейно-побутові, філософські, сатиричні, науково-фантастичні, пригодницькі.»


Прагнення глибоко дослідити закономірності народного життя привело Панаса Мирного до жанру великого епічного твору, який дав змогу широко висвітлити соціальні взаємини між людьми.

Важливим етапом у творчій передісторії роману став нарис Панаса Мирного «Подоріжжя від Полтави до Гадячого» (1872).

Письменник так зацікавився історією «злющого зарізяки», що поклав її в основу повісті «Чіпка» (1872). За задумом автора в ній мав бути реалізований висновок про злочини Гнидки, зроблений ще в нарисі: розбишака є «скаліченим виродком свого побиту», де «все стало і стоїть нерухомо на однім місці, стояло, поки зачало гнити у самому корні».

Змальовуючи в повісті незвичайну долю Чіпки Варениченка, розкриваючи зміни в його психіці, що привели до розбійництва, Мирний зловживав натуралістичними прийомами зображення.

Брат письменника, відомий фольклорист і критик Іван Білик, ознайомившись з рукописом повісті, загалом позитивно оцінив розвиток її сюжету, але порадив авторові розширити показ соціальних умов життя селянства і вмотивувати переродження молодого Чіпки. Мирний уважно прислухався до зауважень.

Завдяки спільній праці обох братів невелика повість про одного героя переросла в багатоплановий соціально - психологічний роман. У ньому глибокий художній аналіз дійсності поєднується з всебічним розкриттям внутрішнього світу людини.

Працю над романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» було закінчено 1875 р.

Уперше роман був надрукований 1880 р. в Женеві. При перевиданні твору в Україні автори змушені були дати йому назву «Пропаща сила» (1905), але пізніше він видається під первісним заголовком. Роман засвідчив новий етап у розвитку української прози. Це був перший «роман з народного життя», в якому, за визначенням Івана Франка, «змальовано майже столітню історію українського села», розкрито тогочасну дійсність в усіх її складностях і суперечностях.

Олександр Білецький визначив своєрідність складної композиції роману так: «Це будинок з багатьма прибудовами і надбудовами»

Роман братів Рудченків складається з чотирьох частин, кожна з яких поділяється на розділи. Тридцять розділів роману складають так звану зовнішню структуру. Кожна частина, кожний розділ мають завершений зміст, внутрішній лад, становлять певну художню цілісність. Так, перша частина твору показує дитинство та юність Чіпки, друга присвячена столітній історії села Піски, третя знайомить із складною долею хлібороба, звивистою, нерівною стежкою його бунтарства, а четверта завершує його трагедію.

Своєрідність внутрішньої структури роману виявляється в соціально-психологічному вмотивуванні поведінки численних персонажів, у показі широкої, справді панорамної картини життя кількох поколінь представників основних соціальних груп і станів українського суспільства і в минулому, і головним чином у складну, перехідну добу середини XIX ст.

Якщо в першій частині роману йдеться про формування характеру правдошукача, то. в другій переривається природний хід подій. Тут зовсім відсутні епізоди з життя Чіпки, натомість розгортається історія села Піски від часу нового закріпачення українського селянства в другій половині XVIII ст. до перших пореформених років. Саме тут простежується родовід Максима Ґудзя і панів Польських, замальовується життя народу упродовж трьох поколінь. Такий екскурс у минуле затримує розвиток дії, порушує стрункість викладу, але в кінцевому рахунку роман від цього не програє, адже ж було значно розширено його соціально-історичне тло.

У третій і четвертій частинах сплітаються всі сюжетні лінії, пов'язані з життям Чіпки, Грицька, Максима, панів Польських, розв'язуються вузли соціальних й інтимно-особистісних суперечностей.

У романі на перший план висунуто долі Чіпки, Грицька, Максима, Мотрі. Інші персонажі, як Галя, Христя, баба Оришка, сприяють рельєфнішому відтіненню головних характерів, а треті - Лушня, Матня, Пацюк, Порох, Чижик, Явдоха, генеральша, Кряжов, пан Польський, хоч і є епізодичними, але їхні інтереси, дії, помисли дали змогу авторові передати сутність суспільних тенденцій.

Отже, автори роману майстерно скомпонували, поєднали матеріал, втілили злободенну соціальну тему в повнокровні реалістичні образи й картини.


V. Домашнє завдання


Виписати цитати для характеристики Чіпки. Дати відповідь на запитання: «Що зробив би Чіпка ХХІ століття?»


VІ. Закріплення вивченого матеріалу


Протягом уроку ви уважно слухали розповіді своїх товаришів. На закріплення вивченого попрацюємо в парах і поставимо один одному запитання «Що нового я дізнався на уроці?»


Робота в парах. Складання діалогів. Обмін враженнями від почутого, прочитаного про письменника.


VІІ. Розв’язка уроку


Вчитель зачитує уривок із роману Михайла Медуниці «Брати й побратими»:


Весна буяла навкруг: половіли в полях жита, співали в гаях солов'ї, пишно квітнули квіти, росли трави, наливалися в садах яблука... А він лежав прикутий до ліжка і думав гірку думу. Хворів він рідко, хоча ліками в його оселі пахло вельми часто - недугувала дружина, а це хвороба звалила його самого. І коли? Тоді, як природа на повну силу співала свої святкові хорали.

Лежачи в своєму кабінеті, він перебирав папери, рукописи, надіслав до Академії наук зібрані братом казки, бо зрозумів, що сил видати їх у нього вже не вистачить, упорядкував власний архів і натрапив на батьків заповіт.

«Усім чотирьом дітям моїм,- писав батько незадовго перед смертю, - моїм невісткам, онукам і внучкам я, насамперед, заповідаю страх божий, як начало всякої премудрості, а потім - синовню повагу до їх матері та бабусі, турботу про її старість, а також мир, любов і постійну добру злагоду між собою...»

Заповіт...

«Пора й мені сказати останнє слово в цьому світі», - подумав собі Панас Якович.

Йому сповнилось шістдесят. Саме в такому віці не стало Івана.

«Моя черга», - переборюючи неміч, Панас Мирний сів до столу.

З-під пера на білий папір лягли перші слова:

«1909 г., мая, 29 дня. Город Полтава…»

Після заповіту Панас Мирний жив ще цілих десять років.

Ще десять років для нього сходило і заходило сонце, квітували в полях жита і гречки, співали в калинових гаях солов'ї, шуміли над шляхами верби та тополі...

Ще десять літ він пив солодку ворсклянську воду і не міг ніяк напитися…

Зазнав він і непоправного лиха цих років - вони навіки забрали в нього двох синів - надію і любов. Од Віктора - його привезли з фронту в чотирнадцятому році в цинковій труні - лишилася на цвинтарі самотня туя, посаджена його нареченою, що так і не встигла стати дружиною, а за Льонею і сліди загубились - їх розвіяв вихор громадянської війни.

Особисте горе його згорбило, пригнуло до землі, та не могло ніяк звалити…

Він дожив до стоп'ятдесятирічного ювілею свого великого земляка –Котляревського… прийшов на його могилу, і, як і на зорі юності, уклонився його пам'яті, ще й прилюдно виголосив слово...

Нарешті настав його темний вечір.

Упали сніги, затріщали морози. Зима була сувора і зла - давно такої не знали полтавці. Надто допікала вона Панасові Яковичу. Кров уже як слід не гріла, тож не рятували ні кожух, ні рукавиці, ні валянки.

«Дівку гріє не кожух», - думав сумно дорогою, мріючи швидше добратися до затишної, хоч і не дуже теплої - з топливом було сутужно - хати, сісти в м'яке крісло, випити склянку міцного чаю...

Обмерзала на вітрі борода, звисали на вусах і аж дзвеніли бурульки - льодові дзвоники, густим інеєм припадали брови.

Важко дихав, часто спинявся, щоб пересопнути, а все ж щодня, щодня ходив з Кобищан до губфін-відділу, як ходив уже звідси до казенної палати сімнадцять зим підряд. Ото лишень два чи три роки, коли тримав візника та конячину, й поїздив, а то все пішки, пішки...

  • Ех, оця капосна старість,— кепкував над собою, стрічаючи кого-небудь із знайомих. - Крок уперед, два назад. Задеришка є, так силишки нема...

Поки добирався на службу чи додому, сто потів сходило. Весь в інеї і снігу, він робився схожим на старого, горбатого діда з білою бородою - Морозенка, про якого колись повідав людям сумну історію. Правда, не було в нього гострих, голчастих зубів, крижаних очей, що світилися б холодними вогниками. «Страшенні такі очі, прости господи! Як поведе він ними на кого, так наскрізь холодом і прониже!» - писав Мирний про свого Морозенка. Проте й сам мав очі, що пронизували, тільки не холодом - вогнем. Карим вогнем розуму й дивною здатністю наскрізь бачити, хто чим живе і дише.

  • Це той дід, що очима лається,- казали про нього.

Мирний недаремно прожив довге життя. Сивий, як голуб, він був і мудрим, як пророк. Дивитися в його очі й говорити неправду - було просто неможливо. Співець людської душі, він узнавав її з першого погляду...

Додати документ в свій блог або на сайт


Схожі:

Урок №8 28. 09 Тема. Панас Мирний (П. Рудченко). Життєвий і творчий шлях. Загальна характеристика творчості. Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» перший соціально-психо iconПанас Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Урок №8 28. 09 Тема. Панас Мирний (П. Рудченко). Життєвий і творчий шлях. Загальна характеристика творчості. Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» перший соціально-психо iconКонтрольна робота панас мирний І варіант І рівень Укажіть рису, яка не є притаманною жанру соціально-психологічного роману
Укажіть прізвище співавтора роману Панаса Мирного Хіба ревуть воли, як ясла повні
Урок №8 28. 09 Тема. Панас Мирний (П. Рудченко). Життєвий і творчий шлях. Загальна характеристика творчості. Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» перший соціально-психо iconІдейна навантаженість жіночих образів у романі "Хіба ревуть воли, як ясла повні?"
Вона, як і раніше, дарує щастя і любов, Підтримує в людських душах промінці доброти, людяності, бажання жити. Такими світлими проміннями...
Урок №8 28. 09 Тема. Панас Мирний (П. Рудченко). Життєвий і творчий шлях. Загальна характеристика творчості. Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» перший соціально-психо iconПанас Мирний Хіба ревуть воли, як ясла повні
Гарно тобі, любо, весело! На серці стихають негоди на думку не лізуть клопоти: добра надія обгортає тебе добрими думками, бажаннями...
Урок №8 28. 09 Тема. Панас Мирний (П. Рудченко). Життєвий і творчий шлях. Загальна характеристика творчості. Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» перший соціально-психо iconВиховний захід з української літератури до тижня права Рольова гра «Судимо Чіпку»
Мета: 1 у ході гри визначитись зі ставленням до головного героя роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», оцінивши...
Урок №8 28. 09 Тема. Панас Мирний (П. Рудченко). Життєвий і творчий шлях. Загальна характеристика творчості. Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» перший соціально-психо iconВибір життєвого шляху героями роману П. Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?"
А колись — про серйозніші речі: професію, вчинок, ставлення до людини Від чого тоді залежатиме вибір? Мабуть, від виховання, від...
Урок №8 28. 09 Тема. Панас Мирний (П. Рудченко). Життєвий і творчий шлях. Загальна характеристика творчості. Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» перший соціально-психо iconУроку. Панас Мирний. Життєвий і творчий шлях письменника. Мета уроку. Ознайомити учні в з життєвим шляхом та літературною спадщиною Панаса Мирного, розкрити особливості його творчої долі
Формувати вміння будувати зв’язну розповідь на основі використання різних джерел
Урок №8 28. 09 Тема. Панас Мирний (П. Рудченко). Життєвий і творчий шлях. Загальна характеристика творчості. Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» перший соціально-психо iconПовідомлення на задану тему, переказувати уривки з твору; прищеплювати старшокласникам інтерес до творчості письменника. Тип уроку: Урок вивчення нового матеріалу
Тема: Михайло Булгаков (1891-1940) Життєвий і творчий шлях. М. Булгаков і Україна
Урок №8 28. 09 Тема. Панас Мирний (П. Рудченко). Життєвий і творчий шлях. Загальна характеристика творчості. Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» перший соціально-психо iconУрок №1. Українська література 20 30-х років ХХ ст Урок №2 павло Тичина найбільший модерніст 20-их років. Життєвий І творчий шлях. Звернення до «вічних»
Урок №2 павло Тичина найбільший модерніст 20-их років. Життєвий І творчий шлях. Звернення до «вічних» тем у поезіях «Арфами, арфами…»,...
Урок №8 28. 09 Тема. Панас Мирний (П. Рудченко). Життєвий і творчий шлях. Загальна характеристика творчості. Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» перший соціально-психо iconУрок №1. Українська література 20 30-х років ХХ ст Урок №2 павло Тичина найбільший модерніст 20-их років. Життєвий І творчий шлях. Звернення до «вічних»
Урок №2 павло Тичина найбільший модерніст 20-их років. Життєвий І творчий шлях. Звернення до «вічних» тем у поезіях «Арфами, арфами…»,...
Урок №8 28. 09 Тема. Панас Мирний (П. Рудченко). Життєвий і творчий шлях. Загальна характеристика творчості. Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» перший соціально-психо iconКалендарне планування з української літератури 11 клас (2 години на тиждень – 70 год.)
Життєвий шлях поета, трагізм його творчої долі. Загальна характеристика ранньої творчості Поетичний стиль і світосприймання Павла...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи