Усний журнал «Педагогічна культура учителя фактор його успіху в роботі» icon

Усний журнал «Педагогічна культура учителя фактор його успіху в роботі»




НазваУсний журнал «Педагогічна культура учителя фактор його успіху в роботі»
Сторінка1/4
Дата конвертації22.12.2012
Розмір0.5 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4

Усний журнал

«Педагогічна культура учителя - фактор його успіху в роботі»

(з досвіду роботи методичного обєднання вчителів ЗОШ №28, кер. МО Півень Л.М.)





ПЛАН

  1. Характеристика педагогічної культури майбутнього вчителя в сучасних умовах.

  2. Образ ідеального вчителя.

  3. Психолого-педагогічні знання, вміння та навички.

  4. Компоненти формування професійно-мовленнєвої культури вчителя.

  5. Педагогічна культура, як основа його професійної компетентності у творчій спадщині В. О. Сухомлинського.

  6. Цінні якості фахівця, як складова педагогічної культури.



Робочі матеріали виступів

^ ХАРАКТЕРИСТИКА ПЕДАГОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ ВЧИТЕЛЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Кардинальні зміни у суспільно-політичному житті нашої країни, подальший розвиток У країн и як суверенної і незалежної держави потребують відходу від уніфікації виховної роботи, багатьох застарілих форм і методів та переходу від кількісних показників у цій діяльності до пошуку нового та утвердження й орієнтації на педагогі­чне співробітництво студента і викладача, орієнтації на самоуправління майбутніх вчителів та творчої співпра­ці, на саморозвиток особистості майбутнього вчителя, поваги до його гідності. У Конституції України зазнача­ється, що людина визнається найвищою соціальною цінністю. Тому метою освіти є загальний і психічний роз­виток людини як особистості та найвищої цінності суспільства: розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до Свідомого суспільного вибо­ру, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення його культурного рівня, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.

Практична реалізація цих завдань залежить насамперед від учителя, здатного вільно орієнтувалися в соціа­льних і природних умовах, розуміти особливості розвитку культури, оволодівати науковою інформацією. Професіонал у галузі освіти має глибоко усвідомлювати місце і роль освітніх процесів, систем у світовому культу­рному просторі, в історичних закономірностях й етнологічних формах, поєднувати глибокі теоретичні знання й практичну підготовку.





У цільовій комплексній програмі "Вчитель" також зазначається, що "завдяки діяльності педагога реалізуєть­ся державна політика у створенні інтелектуального, духовного потенціалу нації, розвитку вітчизняної науки, техніки і культури, збереженні і примноженні культурної спадщини й формуванні людини майбутнього". Проте якість підготовки вчителів за багатьма параметрами ще не відповідає вимогам сучасної школи. У зв'язку

з цим актуальною залишається проблема забезпечення загальноосвітніх шкіл достатньо підготовленими, про­фесійно компетентними кадрами, які характеризуються високим рівнем культури в цілому і педагогічної зокрема. Виходячи із зазначеного вище, слід зазначити, що проблема формування педагогічної культури майбутніх вчителів є актуальна.

Зазначимо, що розуміння сутності культури як філософської категорії розглядається у працях багатьох вчених, таких як Е. Баллер, С.Газман, В. Давидович, С. Іконнікова, Є.Ільєнков, О. Кудін, Є. Маркарян, В.Межуєв, П. Саух, Е.Соколов та ін. Розкриттю загальних основ розвитку професійної культури присвятили свої роботи Н. Крилова, Н. Ничкало, В. Правоторов, Т. Саломатова, О. Смирнова, Г. Соколова та ін. Загальні питання формування особистості вчителя досліджували С. Архангельський, Є.Барбіна, В.Войтко, Е. Гришин, С. Гончаренко, ( Дубасенюк, І. Зязюн, М. Свтух, Н.Кичук, Н. Кузьміна, М.Лазарєв, А. Мудрик, Л. Нечепоренко, О. Пєхота, В. ( 'емиченко. С. Сисоєва, В. Сластьонін, Р. Хмелюк, Н. Чепелєва, Т. Яценко та ін.

Окремі аспекти професійної культури вчителя знайшли своє відображення у дослідженнях В. Кан-Каліка, Я. Коломийського, А. Мудрика, Г. Нагорної, Д. Петрової, І.Прокопенка, І.Синиці, Г.Тарасенко, В. Чернокозова, Г. Шевченко, Т. Яценко та ін.

Зазначимо, що проблемі формування професійної компетентності вчителя, зокрема і його культури, приділяють увагу зарубіжні філософи і соціологи, (Д. Бекхерст, Ф. Беисон, Х.-Г. Гадамер, Н. Смелзер), психологи (Р. Берне, Л. Колберг, А. Колбі, А. Маслоу, Е. Фромм, Н. Хаан, К.Г. Юнг), педагоги (К. Арнепіген, Х.К. Блек, Т. Грегорі, Дж. Картер, П. Кінг, Г. Кіршенбаум, Д. Лівайн, М. Ліпмен, К.У. Петтерсон, Л. Рате, Дж. Туккер).

В останнє десятиріччя з'явилися дослідження, котрі безпосередньо розглядають проблему формування педа­гогічної культури (А. Барабанщиков, І. Бех, С.Бондаревська, М. Букач, О. Гармаш, І. Зязюн, В. Зслюк, Т. Іванова, О. Рудницька).

У структурі компетентності вчителя педагогічна культура посідає особливе місце, а сам вчи­тель набуває свого справжнього сенсу лише тоді, коли він достатньо володіє загальною культурою, оскільки лише в полікультурному середовищі можуть сформуватися спеціалісти, здатні вільно і критично мислити, від­творювати духовні й інтелектуальні цінності, яких завжди потребує суспільство і школа як одна із його визна­чальних соціальних інституцій.

Загалом, людина культури - це особистість, збагачена духовними скарбами, яка володіє творчими здібнос­тями, віддана своїй справі, захоплена нею. Тому формування такої особистості передбачає, перш за все, розвиток духовних потреб, потреби у самопізнанні, сенсу життя, краси, спілкування, творчої діяльності, наявності гуманістичного ідеалу, щастя. Виховання такої людини потребує кардинальної зміни змісту педагогічної освіти, яка орієнтувала б майбутнього вчителя на загальнолюдські і національні цінності, світову й національну духовну культуру та включала студентів до процесу осмислення основ філософської думки людства, культурології, аксіології, естетики, людинознавства, психології, педагогіки та Інших гуманітарних наук.

Суб'єкт культури (людина) є, насамперед, гуманною особистістю, оскільки саме гуманність є осереддям мо­ралі, в якій любов до людей є основою суспільного буття, що, в свою чергу, передбачає милосердя, чуйність, доброту, емпатію, здатність до опіки й захисту слабкіших, старших людей, розуміння цінності й індивідуально­сті кожного індивіда, а також толерантного ставлення до представників інших національностей та чіткого розуміння соціального статусу кожної особистості в суспільстві. Педагогічні аспекти формування такої особисто­сті полягають, насамперед, у різнобічній гуманітаризації змісту освіти, гуманізації її методів, усього комплексу І виховних та правових відношень.

Така людина є, перш за все, творчою особистістю, яка постійно розвивається, духовно збагачується. Вона вирізняється толерантним мисленням, не зупиняється на досягнутому, здатна володіти розвиненим прагненням д і творчості (власне, творчість знаходить вияв у всіх сферах життєдіяльності такої особистості; у навчанні, спілкуванні, побуті, організації дозвілля і т. ін.). Всі психолого-педагогічні орієнтири творчої особистості мають спрямовуватися на розвиток її здібностей, потреб у навчальній й предметно-перетворювальній діяльності, досконалому рівні засвоєних знань, умінь, поєднанні аналітичного та інтуїтивного мислення, здатності і прагненні до життєтворчості.

Зазначимо, що людина культури є, передовсім, незалежною особистістю, для котрої домінантною визначається здатність до самовизначення у світі культури. У педагогічній площині це передбачає подальший розвиток у студентів самостійності, самосвідомості й незалежності суджень у поєднанні з повагою до поглядів інших людей, почуття самоповаги, здатність орієнтуватися у світі духовних цінностей і оточуючому культурному середовищі, уміння приймати рішення і нести відповідальність за свої вчинки, здійснювати самостійний вибір стилю поведінки, способів свого розвитку, тобто смислу своєї життєдіяльності.

У науковій літературі розрізняють поняття "культура", "духовна культура", "професійна культура1*, які є джерелом формування культури педагогічної. Також, за соціокультурного підходу, важливим чинником якого є єдність загальнолюдського, національного і особистісно-культурного, доведено, що розуміння сутності культури є підґрунтям формування особистості вчителя, тому що школа, зокрема й вища, є інститутом відтворення та передачі культури.

Отже, культура постає специфічно людським способом буття, який детермінує весь спектр практичної та духовної активності людини, її можливої взаємодії з навколишнім світом і собою.

У сучасній культурології виділено декілька підходів до розуміння сутності культури, які стали теоретико-методологічною основою розв'язання завдань формування педагогічної культури майбутнього вчителя, а саме:

а) розуміння культури як динамічного процесу розвитку сутнісних сил людини;

б) обґрунтування культури як процесу творчої самореалізації особистості, котра виступає суб'єктом культуро-історичного процесу (особистісний підхід) (О. Кудін, Л. Коган, Л. Круглова, М. Межуєв, Л. Сохань та ін.);

в) пояснення культури як специфічного способу людської діяльності (діяльнісний підхід) (В. Давидович, І.
Вишневський, В. Жариков, Н. Злобін, М. Коган, В. Столович, О. Ханова та ін.);


г) віддзеркалення культури як системи цінностей (аксіологічний підхід) (С.Анісімов, А. Арнольдов, В. Блюмкін, О. Василенко, М. Дьомін, С. Дробницький, О.Забужко, Н. Розов, Н. Чавчавадзета та ін.).

Оскільки всі ці підходи взаємопов'язані у процесі формування особистості, то домінантним виявляється по­зиція гармонійного їх поєднання у єдиному концептуальному просторі.

Похідною від поняття "культура" є "духовна культура особистості". Вона постає інтегральною якісною ха­рактеристикою людини, а формування її зумовлене взаємодією аспектів:

а) ціннісно-мотиваційного (він включає систему емоційно "забарвлених" у процесі життєдіяльності цінностей і ціннісних орієнтацій, що визначають ставлення особистості до свого соціокультурного оточенні та до
себе);


б) когнітивного як системи етичних, естетичних, екологічних, правових, деонтологічних, професійних (зок­рема й психолого-педагогічних) знань;

в) практичного (він включає систему умінь, навичок і нахилів особистості, які дозволяють ефективно залучати ся у різноманітні види діяльності, зокрема й педагогічну).

У сучасних гуманітарних науках виділяють різні види культури: політико-правову, художньо-естетичну, фі­зичну, культуру праці та побуту, наукову, морально-нормативну, а також комунікативну культуру (культуру спілкування), соціальну й педагогічну. Між зазначеними видами культури виявляється складна діалектика ма­теріального й духовного аспектів людського співіснування. Все це спрямовує прогресивні зміни у різних сфе­рах життєдіяльності людини. Результатом цього є розвиток чіткої взаємодії людини з навколишнім світом, ін­шими людьми та зі своєю внутрішньою сутністю. Результатом цього постає формування інтелектуальної, мора­льно-правової, естетично-емоційної культури особистості через механізм усвідомлення досягнутого в різних Сферах суспільної свідомості (науці, мистецтві, моралі, філософії, праві, релігії, політиці), тобто через засвоєння певного культурного та духовного досвіду суспільства, відновлення його культурної сфери та створення нового й оригінального.

Гуманітарними науками доведено (Кант, Гегель, В. Соловйов, В. Сухомлинський), що духовна культура є вітальним стрижнем особистості, вираженням автентичних загальнолюдських цінностей, які утверджувалися людством у процесі розгортання всієї історії світової культури. До таких слід віднести три фундаментальні ду­ховні початки: пізнавальний, моральний і естетичний (які втілюються у ціннісній тріаді істини, добра і краси, що є основою духовності, котра детермінує загальнолюдський сенс буття). Саме співіснування цих цінностей виходить за онтологічні межі людини як соціокультурного суб'єкту. Вони є загальним підґрунтям усіх культурних

явищ, їх внутрішньою сутністю, що дозволяє розглядати духовність не тільки як філософську, але й педа­гогічну категорію.

Слід зазначити, що соціокультурні цінності відновлюються, ретранслюються, створюються кожною люди­ною самостійно. Вони, певною мірою, засвоюються у готовому вигляді на основі інформаційних та архетипових джерел і досвіду людства. Культура зберігає і передає цінності від покоління до покоління, від етносу до етносу, від суспільства до особистості.

Отже, якщо освіта озброює людину знаннями, а процес навчання дозволяє оволодіти уміннями і навичками, то виховання є прилученням особистості до певної системи цінностей. Тим самим зміст навчання, виховання та розвитку у навчальному закладі зводиться до формування усвідомлення елементарних основ культури, сприйняття духовних цінностей, а також формування уміння прилучатися до систематичних знань, які накопичені людством. Тому освіта за своєю глибинною сутністю є накопиченням знань через засвоєння духовних ціннос­тей людства.

Звідси випливає висновок, що духовність і духовна культура є підґрунтям культури професійної, котра від­дзеркалюється у царині професійній діяльності кожної працездатної особистості. Слід зазначити, що професій­на культура розглядається Т. Гастєвим, Е. Тейлором, А. Клімовим, Н. Ничкало як рівень майстерності оволодіння особистістю професією (тобто достатніми способами і прийомами вирішення професійних завдань на основі сформованої культури духовної). Професія як соціально-культурне надбання має чітку структуру, яка включає Предмет, засоби і результат професійної діяльності (цілі, цінності, зразки, ідеали, норми, методи і методики, зміст котрих віддзеркалює рівень духовного розвитку суб'єкта культури).

Орієнтовний ретроспективний аналіз розуміння культури індивіда різними гуманітарними науками, а також уточнення сутності професійної культури та, спираючись на результати новітніх досліджень вчених-педагогів (І. Зязюна, І. Беха, М. Євтуха, Н. Кичук, В. Гриньової, С. Сисоєвоїта ін.), можна стверджувати, що виокремлен­ня феномену педагогічної культури як однієї з наріжних складників культури суспільства зумовлене специфі­кою педагогічної діяльності вчителя, яка спрямована на формування зростаючої особистості, здатної у перспек­тиві відтворювати, збагачувати та транслювати культуру етносів і суспільства. Загалом, у площині навчально-виховного процесу принциповим чинником передачі культури, духовних цінностей є неповторна індивідуаль­ність вчителя-вихователя, котрий постає носієм культури й суб'єктом людських взаємин. При цьому врахову­ється головний педагогічний постулат, за яким вчитель, перш за все, є унікальною, неповторною особистістю, яка перебуває у постійній зміні, збагаченні у висхідному (позитивному) напрямку. Саме через професійну куль­туру вчителя віддзеркалюються його професійні цілі, мотиви, знання, уміння, якості, здібності, аттитюди (ста­влення) (А. Роттер). Тобто, тим самим педагогічна культура постає феноменом вияву вчителем власного "Я" у професійно-педагогічній площині через поєднання власних цілей, мотивів, способів, операцій, згрупованих на­вколо керування процесом особистісного зростання учнів та певної системи педагогічних цінностей. Існуючи об'єктивно, педагогічна культура, як автономна системна сутність та певна система цінностей, реалізується через призму суб'єктивного духовного досвіду вчителя.

Серед сучасних підходів до формування педагогічної культури варто віднести соціокультурний (І. Зязюн, О. Дубасенюк, В. Лозова), особистісно-орієнтований (В. Андрущенко, І. Бех, М. Євтух) та творчий (С. Сисоєва, В. Сениченко, Н. Кичук) підходи. Суттєво, що в реальному навчально-виховному процесі педагогічного універси­тету всі підходи тісно взаємопов'язані і такий аналіз є дещо умовним за особливостями виділення суб'єктів навчально-пізнавальної діяльності.

Природно, викладене вище потребує подальшого теоретичного обґрунтування щодо сутнісної структури пе­дагогічної культури майбутніх вчителів та в експериментальній апробації новітніх технологій її формування у поза навчальній пізнавальній предметно-перетворювальній та громадській діяльності студентів педагогічного університету.


^ 2.ОБРАЗ ІДЕАЛЬНОГО УЧИТЕЛЯ


Школа XXI століття - це школа самореалізації особистості, школа життєтворчості, школа культурного виховання - особистісно орієнтована школа. Вчитель є одним із її наріжних підмурків. Але як зробити так, щоб він ніколи не дав тріщини?

Зараз я здобуваю професію педагога і чим далі, тим більше мене хвилює питання: Що являє собою ідеальний учитель, і як досягти цього високого титулу? Ясна річ, що однозначних відповідей не може бути, адже кожен учитель - це неповторна особистість. Але ми спробуємо відповісти. На наш погляд, ідеальний учитель - це гармонія, основою якої є гуманістично спрямована особистість, яка має педагогічні здібності та відповідні психолого-педагогічні якості. Цією основою протягом навчання та практично!' діяльності приєднуються і поєднуються ключові фрагменти, що в сумі дадуть педагогічну техніку. Ми вважаємо, що якщо обдарований від природи учитель досконало оволодіє педагогічною технікою та доведе її майже до автоматизму при застосуванні на практиці, то про нього можна з впевненістю сказати, що він - ідеальний педагог.

Ідеальний наставник повинен виробити для своєї діяльності педагогічну культуру, що складається перш за все з глибокого знання вчителем свого предмета. Важливо орієнтуватися в найскладніших питаннях науки, основи якої він викладає. Щоб цього досягти, необхідно читати, творча лабораторія повинна кожен рік збагачуватись. Педагогічна культура вчителя-майстра виявляється вже при підготовці до уроку. Важливо готуватися до уроку не за підручником, а за програмою. Продумуючи її, прочитуючи підручник, слід поглянути на матеріал з точки зору учня. Поурочний план такого вчителя - це не зміст розповіді (лекції, пояснення), це замітки для керівництва розумовою працею учнів. На уроці в центрі його уваги не зміст матеріалу, а мислення учнів, труднощі їхньої розумової праці. Дуже важливим елементом педагогічної культури вчителя є багатство методів вивчення дитини. Для вчителя важливо вміти спостерігати і результати спостережень перетворювати в методи та прийоми індивідуального впливу на дитину. Психологія - компас у практичній роботі. Мовна культура вчителя - ще один бік педагогічної культури. Діти втомлюються на уроці, якщо мова вчителя хаотична, непослідовна.

Багатокомпонентна модель ідеального вчителя містить таку складову, як культура зовнішнього вигляду. Як засвідчують педагоги-практики, вплив учителя на учнів починається після першого візуального знайомства. Він, зрозуміло, не є прямий, але це не заперечує його значущості. Тому позиція є однозначною: зовнішність учителя - не дрібниця, це завжди важливо і актуально. Вчитель впливає на учнів комплексом взаємопов'язаних елементів зовнішності. Культура та техніка мовлення і рухів педагога, одяг та культура і техніка догляду за своїм тілом - все це складники зовнішності. Кожен елемент зокрема має ряд компонентів, що складає системо утворюючу цілісність. Так, культура мовлення - це інтонація, голос, дикція, дихання, тембр, темп, логічне структурування, гнучкість мовлення та ін. Культура і техніка рухів - то постава, хода (пряма і зібрана), жести (природно відображають зміст мовлення і мислення, почуття та несуть у собі емоційно-образну завершеність), пластика, міміка (економно, виразно, чітко передає почуття, настрій, ставлення), пантоміміка. Культура і техніка догляду за зовнішнім виглядом - уміння доглядати за своїм волоссям (волосся завжди має бути чисте, ретельно зачесане), добирати одяг та взуття (одяг виконує професійну функцію: сприяє вихованню художньо-естетичних смаків учнів та гармонійно уособлює професійну діяльність вчителя; взуття завжди чисте, зручне), прикраси, аксесуари, макіяж та парфуми підібрані зі смаком, доповнюють загальну естетичну картину зовнішнього вигляду.

Справжня майстерність учителя передбачає наявність техніки володіння засобами навчання. Вчитель-майстер спрямований на відкрите педагогічне спілкування (манера спілкування стримана), октавний в організації взаємовідносин у класі як колективного, так і парного (вчитель - учень), бачить бартери у спілкуванні, розуміє їх причини, бачить шляхи уникнення і подолання, розуміє і сприймає кожного учня, адекватно оцінюючи його недоліки і достоїнства, усвідомлює власні помилки і порахунки. Майстерний учитель відчуває потребу та вміє шукати і знаходити конструктивні виходи і екстремальних, емоційно забарвлених ситуацій. Ідеальний педагог виховує кожного учня особистістю, розуміючи принципи залежності розвитку особистості учня від особистості вчителя, плекає у вихованцях отримання позитивних почуттів від навчання, вміло лаштує ланцюги взаємозалежності колективу і особистості у навчанні, завжди людяний, чуйний і тактовний.


^ 3.ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗНАННЯ, ВМІННЯ ТА НАВИЧКИ

Не менш важливим компонентом педагогічної культи є професійні знання.
Професійні знання, будучи освоєні вчителем у логіку відповідних наук, прямо і безпосередньо не стають "керівництвом до дії". Необхідність психолого-педагогічних знань виражається не в механічному їхньому присвоєнні, а в осмисленому їх підборі, оцінці, у побудові на їх основі концептуальної схеми власної діяльності. Постаючи у виді когнітивних основ для прийняття педагогічних рішень, вони, як правило, існують у свідомості вчителя в скороченому виді . Їхнє усвідомлення і розгортання здійснюється тільки в екстремальних для вчителя умовах.
   У величезній кількості знань необхідно виділити ядро, яке потрібно
педагогові завжди у всіх видах його педагогічної діяльності і яке визначає його педагогічну культуру. Функції педагога різноманітні - викладач навчальних дисциплін, учитель-вихователь, учитель - класний керівник та ін. 


Вчителю повинні бути притаманні 4 клани знань: методологічні, загально - педагогічні, прикладні, приватно - прикладні.
  Найбільш повний
  1   2   3   4



Схожі:

Усний журнал «Педагогічна культура учителя фактор його успіху в роботі» iconСеминар-тренинг «Педагогическая культура учителя-фактор его успешной работы»
Цель семинара: ознакомить с трактовкой понятия «педагогическая культура учителя»
Усний журнал «Педагогічна культура учителя фактор його успіху в роботі» iconМетодичний день учителя
Педагогічна творчість учителя впливає на розвиток учня. Адже плекати талант це велика відповідальність, але разом із тим відчуття...
Усний журнал «Педагогічна культура учителя фактор його успіху в роботі» iconПедагогічна творчість учителя впливає на розвиток учня. Адже плекати талант це велика відповідальність, але разом із тим відчуття радості успіху за свою працю, за перші учнівські «сходинки» у світ великої науки

Усний журнал «Педагогічна культура учителя фактор його успіху в роботі» iconМетодичний день – це робочий день педагога
Педагогічна творчість учителя впливає на розвиток учня. Адже плекати талант це велика відповідальність, але разом із тим відчуття...
Усний журнал «Педагогічна культура учителя фактор його успіху в роботі» iconУсний журнал «Т. Г. Шевченко поет, художник, патріот»
Т. Г. Шевченка. Вчити сприймати зміст поезій на слух, відображати його в малюнках. Розвивати пам’ять, увагу, спостережливість. Прищеплювати...
Усний журнал «Педагогічна культура учителя фактор його успіху в роботі» iconДокументи
1. /4_UG/4_U_G/усний журнал.doc
Усний журнал «Педагогічна культура учителя фактор його успіху в роботі» iconДокументи
1. /4_UG/4_U_G/усний журнал.doc
Усний журнал «Педагогічна культура учителя фактор його успіху в роботі» iconБанк дописувачів педагогічних видань
Фізико-історичний усний журнал «Іван Пулюй – видатний укр фізик і просвітитель» (для учнів 9-11кл.)
Усний журнал «Педагогічна культура учителя фактор його успіху в роботі» iconЛітературний журнал, присвячений 140-ій річниці від дня народження поетеси Підготувала викладач української мови та літератури Кереб С. В
Бібліотекар: До таких людей, які горять і не згасають, а світять яскравим полум’ям впродовж століть належить і наша славна землячка...
Усний журнал «Педагогічна культура учителя фактор його успіху в роботі» iconПлан проведення тижнів мови та літератури
Усний журнал «Ти наше диво калинове, кохана українська мово!» до Міжнародного дня рідної мови
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи