Рекомендації щодо емоційно-особистісних проблем icon

Рекомендації щодо емоційно-особистісних проблем




Скачати 76.69 Kb.
НазваРекомендації щодо емоційно-особистісних проблем
Дата конвертації24.12.2012
Розмір76.69 Kb.
ТипДокументи
1. /Поради батькам/Как Вы можете обращаться с ребенком.doc
2. /Поради батькам/Как помочь ребенку).doc
3. /Поради батькам/Как поступать, если реб. плохо учиться.doc
4. /Поради батькам/Лист дружби.doc
5. /Поради батькам/Переход из дома в детский сад.doc
6. /Поради батькам/Поради батькам.doc
7. /Поради батькам/Реком родителям Как подготовиться к экзаменам.doc
8. /Поради батькам/Реком. род. Агрессивный ребенок.doc
9. /Поради батькам/Реком. род. Как правильно наказывать ребенка.doc
10. /Поради батькам/Реком. роди. Стеснительный ребенок.doc
11. /Поради батькам/Реком. родит. детей с синдромом дефицита вним..doc
12. /Поради батькам/Реком.род. Как нельзя говорить с ребенком.doc
13. /Поради батькам/Рекоменд.родителям 1 кл..doc
14. /Поради батькам/Рекомендац_х психолога батькам щодо розвитку п_знавальнох сфери д_тей.doc
15. /Поради батькам/Рекомендац_х щодо емоц_йно-особист_сних проблем.doc
16. /Поради батькам/Рекомендации для родителей по раннему возрасту.doc
17. /Поради батькам/Рекомендации родителям по общению с детьми.doc
18. /Поради батькам/Советы психолога (3-5 лет).doc
Как Вы можете обращаться с ребенком
Задача по математике, то вместо того, чтобы ругать его, окажите помощь и решите задачу вместе. Положительный результат не только придает уверенность в себе, но и повышает самооценку ребенка
Как поступать, если ребенок плохо учится
ПКр://уу\ууу// агщк ги под названием «День Дружбы»
Переход из дома в детский сад
Поради батькам Дослідження вчених свідчать, що можна допомогти малюку подо­лати труднощі звикання І навіть певною мірою запобігти їм, якщо заздалегідь підготувати дитину до майбутніх змін.
Как помочь подготовиться к экзаменам практические рекомендации для родителей
Памятка для родителей "Что не надо делать?" Нельзя унижать ребенка: придумывать клички, прозвища, зло высмеивать, иронизировать, акцентировать внимание на пропусках, просчетах, неудачах
Как правильно наказывать ребенка
Стеснительный ребенок
Рекомендации родителям детей с синдромом дефицита внимания в своих отношениях с ребенком придерживайтесь «позитивной модели»
Как нельзя говорить с ребенком
Рекомендации родителям первоклассника уважаемые родители! Ваш ребенок легче адаптируется к школьной жизни, если Вы будете использовать следующие рекомендации
Увага
Рекомендації щодо емоційно-особистісних проблем
Рекомендаций для родителей по раннему возрасту
Рекомендации родителям по общению с детьми в семье Негативная оценка деятельности ребенка. Ребенку нельзя говорить: «Ты не умеешь строить, рисовать и т д.»
Советы психолога Что должно беспокоить родителей ребенка в возрасте от 3 до 5

Рекомендації щодо емоційно-особистісних проблем


Упертість, примхи, неслухняність, дух суперечності

1. Як тільки дитина починає вередувати, обійміть її, переконайте у своїй любові й постарайтеся відвернути увагу.

2. Якщо не вдалося це зробити, залишіть її у спокої, не звертайте на неї уваги, не беріть у цій сцені участі. Зберігайте спокій і байдужість, що б дитина не робила.

3. Якщо дитині колись удалося домогтися свого за допомогою примхи, вона робитиме це повсякчас.

4. Коли дитина заспокоїться, ласкаво поговоріть із нею. Скажіть їй, як вас засмутила її поведінка, виразіть упевненість, що надалі вона поводитиметься краще.

5. Діти не вміють управляти ні своїм обуренням, ні почуттям провини. Тому не можна виявляти після істерики дитини невдоволення, лаяти й дорікати їй, погрожувати покаранням, а краще сказати їй, що вона вже досить покарала себе, і показати, що, незважаючи ні на що, ви її любите.

6. Дитина набагато охочіше прийме вказівки, радо виконуватиме їх, якщо буде переконаною в тому, що її люблять.

7. Постарайтеся поменше читати мораль, установлювати заборони, указувати, карати, тиснути і побільше виявляйте тепла, доброзичливості, спокою, терпіння, ласки, поблажливості, навіть ціною деяких компромісів.

Негативістська демонстративність поведінки

Подібна поведінка обумовлена порушенням стосунків із дорослими. Для таких дітей характерна демонстративність у сполученні з переживанням дефіциту спілкування, уваги, високих оцінок. Рекомендується чіткий розподіл, регуляція батьківської і виховательської уваги до дитини за формулою: «приділяти їй увагу не тоді, коли вона «погана», а коли вона гарна». Основна рекомендація: відкрите, довірливе спілкування в ті хвилини, коли дитина спокійна, урівноважена, робить те, що треба (або, принаймні, те, що можна).

Агресивність

Кращий спосіб уникнути надмірної агресивності в дитині — виявляти до неї любов.

Агресивна реакція — це реакція боротьби. Вона складається з незадоволеності, протесту, виникає при спробі дитини змінити становище речей. Розпач, роздратування, жаль, нетерпіння дорослі виражають драматичніше і переконливіше, ніж любов, тому, якщо дитина бачить у дорослих людей, що більш-менш регулярно приглушують її, вона неодмінно стає злою й агресивною.

Свою агресію дитина може виявляти не обов'язково до об'єкта невдоволення, а до людей, тварин. Якщо дитина була надто розпещена або заголублена у перші 3—4 роки життя, то її психічний розвиток сповільнюється, і тоді всяка зміна ставлення до неї викликає агресивні дії.

Лише одне ласкаве слово може зняти озлоблення дитини. Потрібно, щоб вона почувалася прийнятою й улюбленою, потрібно зрозуміти причини протесту й опору та вилучити їх. Необхідно зняти тривожність, чому сприяє тепла емоційна атмосфера вдома й у групі, тому що за агресією стоїть відчуття небезпеки, погрози зовнішнього світу.

Дуже важливо давати вихід агресії. Для цього існують нескладні прийоми: дати змогу дитині люто рвати папір, різати пластилін, робити необразливі руйнівні дії, що у приступі агресії дитина може робити довго і з насолодою. Після цього корисні заспокійливі заняття типу гри з піском, водою і (або) релаксація.

Якщо обурення дитини постійно приглушується, то воно нагромаджується і виявляється часто лише у зрілому віці, коли неможливо виявити причини, тому що агресивність уже виливається в інші форми.


Підвищена рухова збудливість (гіперактивність)

Якщо дитина надмірно рухлива, якщо в неї часто змінюється настрій, якщо вона страждає на енурез, гризе нігті, смокче палець, погано спить — усе це ознаки нервового напруження. Причини: несприятлива обстановка в родині, надмірна вимогливість, суворість, принциповість батьків або інших дорослих, їхня брутальність або непослідовність поведінки; грубі родопомічні процедури, родова травма, раннє пошкодження головного мозку; реакція дітей на заборони бігати, лазити, стрибати, що переходить у тривожний стан, дратівливість.

Окрики, обсмикування, невдоволення й роздратування дорослих у такі хвилини, спроби втихомирити дитину дають прямо протилежний ефект, тому що це саме ті заходи, що викликають у дитини бажання рухатися ще більше. Кращий спосіб — терміново знайти будь-яке заняття, пов'язане з рухом, гру, що потребує великих фізичних зусиль, тому що надмірною рухливістю дитина намагається розрядити нервове напруження.

У спілкуванні з такими дітьми сполучіть твердість і послідовність з теплотою і доброзичливістю.

Боязкість, тривожність, відгородженість, бар'єри у спілкуванні

Знайдіть будь-яку галузь реальних успіхів, підкреслено виділяйте таку діяльність, у якій дитина успішна, може самореалізуватися, самостверджуватися, переживати успіх і пов'язані з ним позитивні емоції, знайти втрачену віру в себе.

Не дратуйтеся через повільність (такі діти унаслідок тривожності боязкі, загальмовані, що виявляється у сповільненості моторики, психічних реакцій).

Не робіть за дитину те, що вона у силах зробити сама. Залучайте її до ігор, що розвивають рухи, вправність, спритність, швидкість реакції. Особливу увагу приділяйте вихованню в дитини самостійності й ініціативи, тому що її активність невисока і вона схильна робити те, що їй запропонують. З цією метою використовуйте колективні ігри, частіше пропонуючи дитині виконання ролей, що потребують прийняття яких-небудь рішень, активного мовного спілкування з іншими дітьми (наприклад, роль капітана корабля, лікаря тощо). Залучайте дитину до частих виступів перед дитячою і дорослою аудиторією (читання віршів, ролі у спектаклі, танцювальні ігри).

Для розвитку великих рухів домагайтеся підвищення рухової активності дитини. При цьому не потрібно залучати її до участі у спортивних заняттях: невдачі можуть віджахнути її од фізкультури. Корисні фізична зарядка, жартівливі, рухливі ігри.

За тривожністю може стояти брак емоційної підтримки з боку оточуючих. Тому насамперед необхідно створити вдома й у групі атмосферу безпосереднього емоційного спілкування, взаєморозуміння, довіри, що зніме в дитини почуття тривожності перед дорослими й дітьми, і допоможе їй вільно виявляти своє «Я». Якщо дитина буде впевнена у любові й підтримці батьків, якщо дім буде для неї безпечним островом, а батьки, незалежно від її успіхів, віритимуть у неї — вона відчує себе спокійніше і з іншими людьми.

Егоїзм, жадібність

Егоїзм зазвичай пов'язують із розпещеністю дітей. Але це далеко не єдина причина. Егоїстичними ростуть не лише розпещені діти, а й діти, позбавлені любові та турботи. Жорстокість або байдужість до дитини приводять до того, що в неї виробляється вороже, недовірливе, оборонне ставлення до людей і довкілля: вона замикається в собі, росте тривожною, агресивною, важкою у спілкуванні. Дитина неправильно розцінюватиме володіння речами і стане егоїстом у тому випадку, коли її впевненості в собі загрожуватиме втрата батьківської любові. Вона може мати безліч іграшок і бути при цьому недовірливим егоїстом. її невміння поділитися чимось з іншими може бути витлумачене як знак недовіри, тому що виросла вона тільки зовні, оточуючи себе іграшками як сурога­том теплих почуттів, яких у неї не було або було мало.

У перевихованні егоїстичних дітей потрібно керуватися «історією хвороби». Одна річ — розпещені діти — діти-споживачі. Потрібно вчити їх зважати на інших людей і їхні недоліки, виховувати в них доброту й чуйність. Не ставте дитину у виняткові умови, учіть її ділитися всім, що в неї є, розділяйте все порівну між усіма членами родини. Зовсім інша річ — дитина травмована, тривожна, позбавлена ласки й любові. Такій дитині потрібно відкрити світ добрих стосунків, любові й поваги, їй необхідно пережити успіх, одержати схвалення.

Коли в дитячу колекцію якихось речей, іграшок дорослі додадуть свій час і самих себе, то виявляться в цій колекції найбільшою цінністю, значення ж інших речей померкне, і дитина поступово стане все більш великодушною і все менш егоїстичною.

Увага й любов необхідні всім дітям так само, як світло і тепло сонця для всього живого. Але любов не повинна бути сліпа, вона потребує розумності, мудрості, що виявляється у сполученні поваги, доброти й вимогливості, ласки й суворості.

Дитина говорить неправду

Діти брешуть, щоб: справити враження й усталити власне добре уявлення про себе, домогтися похвали або вияву любові; приховати свою провину, уникнути покарання; виразити свою ворожість.

Діти ненавидять запитання-пастки, що змушують їх вибирати між неправдою і гіркою правдою. Якщо ви знаєте відповідь, не ставте запитань. Не провокуйте нову неправду. Іноді сам характер запитання змушує дитину брехати, а це завдає зайвого удару по її самолюбству. Краще сказати, що вам усе відомо, і пояснити дитині, що треба було зробити.

З усіх способів припинити неправду найгірший — намагатися залякати дітей. Бурхлива негативна реакція на неправду дитини лише підсилить її потребу брехати. Вона відчує себе ще невпевненіше й намагатиметься знайти можливість заслужити похвалу, уникнути покарань, докорів. Водночас її ворожість лише підсилиться через те, що з нею грубо повелися.

Крім того, дорослі повсякчас плутають уявлення дитини, удаючись до так званої «безневинної неправди». Дитина розуміє, що в якихось випадках дорослі говорять неправду, і легко знаходить собі виправдання, коли сама бреше.

Чим краще дитина почуватиметься в товаристві батьків, вихова­телів, чим частіше її заохочують за хороші вчинки, тим краще уявлення в неї складеться про себе саму і тим рідше в неї виникатиме потреба говорити неправду.


Ще кілька порад

У стосунках із дитиною не покладайтеся на силу. Це озлобить її і привчить до того, що зважати слід лише на силу.

Не давайте обіцянок, яких ви не можете виконати. Це похитне віру дитини у вас.

Не робіть за дитину те, що вона у змозі зробити сама. Вона може і надалі використовувати вас як прислугу.

Не поправляйте дитину у присутності сторонніх. Якщо ви скажете їй усе спокійно, віч-на-віч, вона зверне набагато більше уваги на ваше зауваження.

Не читайте дитині нотації і не кричіть на неї, інакше вона буде змушена захищатися, прикидатися глухою.

Змиріться з тим, що дитина любить експериментувати. Так вона пізнає світ.

Кращий спосіб виховати відповідальність і впевненість у собі — надати дитині можливість самостійно приймати рішення.

Дитина вчиться на власному досвіді, тому не слід оберігати її від наслідків власних помилок.

Заохочуйте допитливість дитини. Якщо ви спробуєте спекатися її, коли вона ставить відверті запитання, дитина шукатиме відповіді на стороні.

Коли дитина з вами розмовляє, слухайте її уважно, із розумінням, не перебиваючи і не відвертаючись. Не дайте їй запідозрити, що вас мало цікавить те, про що вона говорить.

Не ставте занадто багато запитань і не встановлюйте безліч правил для дитини: вона не звертатиме на вас уваги.

Нехай дитина дає волю своїм фантазіям. Жива уява — дарунок, властивий дитинству. Ніколи не придушуйте його!

Поява дитини в родині може викликати кризу в житті старшої ди­тини. Ставтеся до дітей однаково. Старша дитина повинна знати, що ви любите її нітрохи не менше, ніж інших дітей.

Гарний спосіб припинити сварку між дітьми — перемінити обстановку, відволікти їх.

Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, любіть її такою, якою вона є. Якщо ви хочете розвинути в дитині певні якості, ставтеся до неї так, немов вони вже є.



Схожі:

Рекомендації щодо емоційно-особистісних проблем iconУкраїна Славутицька міська рада Київської області дошкільний навчальний заклад ясла-садок №4 Марите компенсую чого(санаторного)типу
Вони можуть слугувати, як у розвиткові пізнавальної сфери дитини так і у вирішенні особистісних проблем вихованців, загартуванні...
Рекомендації щодо емоційно-особистісних проблем iconМетодичні рекомендації щодо викладання предметів художньо-естетичного циклу в 2011 2012 навчальному році (за матеріалами мон україни)
До числа особистісних цінностей, які формуються в процесі навчання належать: пізнавальні інтереси і потреби, соціальні мотиви, конструктивне...
Рекомендації щодо емоційно-особистісних проблем iconІі семестр
Емоційно й експресивно забарвлені засоби, що надають мовленню певного стильового відтінку. Запобігання недоречному вживанню емоційно...
Рекомендації щодо емоційно-особистісних проблем iconМетодичні рекомендації щодо проведення ІІ етапу всеукраїнської учнівської олімпіади з екології Зміст Рекомендації щодо організації та оцінювання теоретичного туру
Рекомендації щодо створення мультимедійного супроводу доповіді (презентації) для захисту проекту
Рекомендації щодо емоційно-особистісних проблем iconМетодичні рекомендації щодо організації та проведення ІІ етапу Всеукраїнської олімпіади з екології в Луганській області
Мета олімпіади: розвиток у школярів інтересу до наукової діяльності щодо вирішення екологічних проблем, підвищення творчої активності...
Рекомендації щодо емоційно-особистісних проблем iconМетодичні рекомендації щодо проведення ІІ етапу всеукраїнської учнівської олімпіади з екології в 2011/2012 навчальному році Зміст Рекомендації щодо організації та оцінювання теоретичного туру
Рекомендації щодо створення мультимедійного супроводу доповіді (презентації) для захисту проекту
Рекомендації щодо емоційно-особистісних проблем iconМетодичні рекомендації щодо проведення ІІ етапу всеукраїнської учнівської олімпіади з екології в 2011/2012 навчальному році Зміст Рекомендації щодо організації та оцінювання теоретичного туру
Рекомендації щодо створення мультимедійного супроводу доповіді (презентації) для захисту проекту
Рекомендації щодо емоційно-особистісних проблем iconМетодичні рекомендації щодо проведення години спілкування. Мета, завдання І правила проведення години спілкування Години спілкування допомагають учням зрозуміти значущість проблем, що
Години спілкування допомагають учням зрозуміти значущість проблем, що відбуваються в житті, залучають їх у процес вирішення власних...
Рекомендації щодо емоційно-особистісних проблем iconМетодичні рекомендації вчителям, які викладають предмет "Художня культура" Головні завдання курсу "Художня культура"
Збагачення емоційно-естетичного досвіду учнів, формування культури почуттів, пробудження особистісно-позитивного ставлення до мистецьких...
Рекомендації щодо емоційно-особистісних проблем iconДодаток до листа коіппо імені Василя Сухомлинського від 23 листопада 2010 року №857 Методичні рекомендації щодо проведення
Нововведення, спрямоване на посилення екологічного виховання старшокласників, сприяє залученню їх до науково-дослідницької роботи,...
Рекомендації щодо емоційно-особистісних проблем iconМетодичні рекомендації щодо організації та проведення ІІ етапу Всеукраїнської олімпіади з екології в Луганській області в 2010-2011 навчальному році
Відповідно до наказу мон україни №891 від 21. 09. 2010 р в 2010/2011 навчальному році вперше буде проведено олімпіаду з екології,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи