1. загальна характеристика вищої освіти icon

1. загальна характеристика вищої освіти




Скачати 392.9 Kb.
Назва1. загальна характеристика вищої освіти
Дата конвертації28.11.2012
Розмір392.9 Kb.
ТипДокументи
1. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/1 Салов В.. ОСНОВИ ПЕДАГОГ_КИ ВИЩОф ШКОЛИ (Навчальний пос_б/3САЛОВ~1.ОСН/011-2_~1.DOC
2. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/1 Салов В.. ОСНОВИ ПЕДАГОГ_КИ ВИЩОф ШКОЛИ (Навчальний пос_б/3САЛОВ~1.ОСН/02. Передмова 5-7.doc
3. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/1 Салов В.. ОСНОВИ ПЕДАГОГ_КИ ВИЩОф ШКОЛИ (Навчальний пос_б/3САЛОВ~1.ОСН/03. Розд.1 - 8-32.doc
4. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/1 Салов В.. ОСНОВИ ПЕДАГОГ_КИ ВИЩОф ШКОЛИ (Навчальний пос_б/3САЛОВ~1.ОСН/04. Розд.2 - 33-48.doc
5. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/1 Салов В.. ОСНОВИ ПЕДАГОГ_КИ ВИЩОф ШКОЛИ (Навчальний пос_б/3САЛОВ~1.ОСН/05. Розд.3 - 49-104.doc
6. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/1 Салов В.. ОСНОВИ ПЕДАГОГ_КИ ВИЩОф ШКОЛИ (Навчальний пос_б/3САЛОВ~1.ОСН/06. Розд.4 -105-120.doc
7. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/1 Салов В.. ОСНОВИ ПЕДАГОГ_КИ ВИЩОф ШКОЛИ (Навчальний пос_б/3САЛОВ~1.ОСН/07. Розд.4 - 121-125.doc
8. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/1 Салов В.. ОСНОВИ ПЕДАГОГ_КИ ВИЩОф ШКОЛИ (Навчальний пос_б/3САЛОВ~1.ОСН/08. Розд.4 -126-137.doc
9. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/1 Салов В.. ОСНОВИ ПЕДАГОГ_КИ ВИЩОф ШКОЛИ (Навчальний пос_б/3САЛОВ~1.ОСН/09. Розд.5 -138-176.doc
10. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/1 Салов В.. ОСНОВИ ПЕДАГОГ_КИ ВИЩОф ШКОЛИ (Навчальний пос_б/3САЛОВ~1.ОСН/10. П-слямова 177-182.doc
11. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/1 Салов В.. ОСНОВИ ПЕДАГОГ_КИ ВИЩОф ШКОЛИ (Навчальний пос_б/3САЛОВ~1.ОСН/11. Б-бл-ограф-я 183.doc
12. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/1 Салов В.. ОСНОВИ ПЕДАГОГ_КИ ВИЩОф ШКОЛИ (Навчальний пос_б/3САЛОВ~1.ОСН/12. Вих.дан.doc
13. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/1 Салов В.. ОСНОВИ ПЕДАГОГ_КИ ВИЩОф ШКОЛИ (Навчальний пос_б/3САЛОВ~1.ОСН/~$02. Передмова 5-7.doc
14. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/2 Стандарт НГУ НМЗ-05/00 Стандарт Зм_ст 1-4.doc
15. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/2 Стандарт НГУ НМЗ-05/000 ПЕРЕДМОВА 5-7.doc
16. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/2 Стандарт НГУ НМЗ-05/001 КМСОНП 8-20.doc
17. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/2 Стандарт НГУ НМЗ-05/02 РОБОЧА ПРОГРАМА 21-22 .doc
18. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/2 Стандарт НГУ НМЗ-05/03 Практика 23-27.doc
19. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/2 Стандарт НГУ НМЗ-05/04 ЛЕКЦ_Я 28-36 .doc
20. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/2 Стандарт НГУ НМЗ-05/05 ПЗ 37-39.doc
21. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/2 Стандарт НГУ НМЗ-05/06 ЛР 40-44.doc
22. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/2 Стандарт НГУ НМЗ-05/07 СЕМ_НАРИ 45-51.doc
23. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/2 Стандарт НГУ НМЗ-05/08 РГ 52-56.doc
24. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/2 Стандарт НГУ НМЗ-05/09 РФ 57-61.doc
25. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/2 Стандарт НГУ НМЗ-05/10 КП 62-68.doc
26. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/2 Стандарт НГУ НМЗ-05/11 ОргДА 69-74.doc
27. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/2 Стандарт НГУ НМЗ-05/12 Держ Екз 75-79 .doc
28. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/2 Стандарт НГУ НМЗ-05/13 КР спец_ал 80-86.doc
29. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/2 Стандарт НГУ НМЗ-05/14 КР маг 87-96.doc
30. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/2 Стандарт НГУ НМЗ-05/15 Правила оформлення 97-118.doc
31. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/2 Стандарт НГУ НМЗ-05/16 ДЖЕРЕЛА, 119 .doc
32. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/2 Стандарт НГУ НМЗ-05/~$ Стандарт Зм_ст 1-4.doc
33. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/2 Стандарт НГУ НМЗ-05/Вих_дн_ Дан_ 139.doc
34. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/2 Стандарт НГУ НМЗ-05/Додатки/+1 ДОДАТОК 120-121.doc
35. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/2 Стандарт НГУ НМЗ-05/Додатки/+2 ДОДАТОК 122-123.doc
36. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/2 Стандарт НГУ НМЗ-05/Додатки/+3 ДОДАТОК 124-125.doc
37. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/2 Стандарт НГУ НМЗ-05/Додатки/+4 ДОДАТОК 126-127.doc
38. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/2 Стандарт НГУ НМЗ-05/Додатки/+5 ДОДАТОК 128.doc
39. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/2 Стандарт НГУ НМЗ-05/Додатки/+6 ДОДАТОК 129-130.doc
40. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/2 Стандарт НГУ НМЗ-05/Додатки/+7 ДОДАТОК 131-132.doc
41. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/2 Стандарт НГУ НМЗ-05/Додатки/+8 ДОДАТОК 133-136.doc
42. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/3 DSTU-3008-95/DSTU-3008-95.doc
43. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/4 Програма дисц ПВШ/Анотац_я ПВШ.doc
44. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/4 Програма дисц ПВШ/Програма ПВШ.doc
45. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/5 ККР/ККР до ПВШ.doc
46. /PVSH/Розд. матер_ал маг_страм/6 Титул та завдання на КР маг_стра/Титул та завдання на КР маг_стра.doc
Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Д овго сам учися, коли хочеш навчати інших
1. загальна характеристика вищої освіти
2 управління навчально-методичною діяльністю вищого навчального закладу
3. технології проектування педагогічного процесу
Навчальний процес Форми навчання Форми реалізації програм підготовки Навчальний час студента
Перший проректор П.І пілов
Основи педагогіки вищої школи види навчальних занять; обсяг часу на викладання (аудиторне навантаження студента)
5. технології навчання
Зростаюча роль освіти
Закон України "Про вищу освіту" від 17. 01 2002 р. №2984-iii. Кузнецов Б. А. Введение в техническое творчество (Первые шаги в науке): Учеб пособие. К.: Умк во, 1988. 88 с. 6
Володимир Олександрович Салов
Міністерство освіти І науки України національний гірничий університет сво нгу нмз-05. Нормативно-методичне забезпечення навчального процесу стандарт вищої освіти Національного гірничого університету Дніпропетровськ
Методичні рекомендації до всіх видів навчальної діяльності студентів повинні містити інформацію щодо засобів та процедури контрольних заходів, їх форми та змісту, методів розв’язання вправ, джерел інформації
I. організація та програми навчального процесу за курсами організація навчального процесу загальні питання
Cво нгу нмз-05 робочі програми дисциплін
Програма практики методичні матеріали для студентів на кожен курс навчання, що передбачає проходження практики, розробляються випускаючими кафедрами за рубрикацією та на підставі даного розділу
Іі. Методичне забезпечення навчальної дисципліни лекції загальні положення
5. практичні заняття загальні положення 1 Терміни та їх визначення
6. лабораторні заняття загальні положення 1 Терміни та їх визначення
Cво нгу нмз-05 семінари загальні положення 1 Терміни та їх визначення
8 Загальні положення 1 Дидактичні цілі
Інформації щодо обраної теми, зіставлення поглядів на проблему різних авторів, визначення та аргументація власної позиції. Студент має право пропонувати власну тему реферату за узгодженням з викладачем
Рішення по застосуванню відповідних операцій; евристичними, що передбачають процедуру конструювання рішень
Іii. Методичне забезпечення державної атестації 11. Організація державної атестації випускників
12. державний екзамен 12 Загальні положення
Методичні рекомендації для студентів розробляються випускаючими кафедрами за рубрикацією та на підставі матеріалу даного розділу
Методичні рекомендації для студентів розробляються випускаючими кафедрами за рубрикацією та на підставі матеріалу даного розділу
Cво нгу нмз-05 IV. Правила оформлення нормативно- методичних матеріалів
Закон України "Про вищу освіту" від 17. 01 2002 р. №2984-iii. Левківський К. М., Салов В. О. Навчальна книга. Рекомендації до створення: Посібник. Дніпропетровськ: нгу, 2002. 58 с
Салов
Студентів напряму підготовки 0903 гірництво І-ІІ курсів навчання
Гірничий факультет кафедра транспортних систем І технологій
Гірничий факультет кафедра підземної розробки родовищ матеріали методичного забезпечення державної атестації
Розрахунково-граіфчне завдання №7 з дисципліні “Теоретичні основи електротехніки”
Реферат з дисципліни "Філософія" " характеристика напрямків у буддизмі: хінаяна (тіхеравада), махаяна, тантризм, дзен-буддизм"
Курсовий проект з дисципліни “Транспорт гірничих підприємств”
Національний гірничий університет
Юридичний факультет
Державний стандарт україни документація. Звіти у сфері науки І техніки структура І правила оформлення дсту 3008-95 Видання офіційне держстандарт україни
Дисципліни “Основи педагогіки вищої школи”
Програма навчальної дисципліни "Педагогіка вищої школи"
Контрольна робота напрям підготовки
Юридичний факультет

ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ






1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИЩОЇ ОСВІТИ


Вища освіта

Завдання системи вищої освіти

Освітні рівні

Освітньо-кваліфікаційні рівні

Напрями, спеціальності та спеціалізації

Кваліфікація

Вищий навчальний заклад

Ліцензування та акредитація

Суб’єкти навчально-виховного процесу

Педагогічні та науково-педагогічні працівники


1.1. Вища освіта

Вища освіта – це рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного і цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті та завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.

В Україні підготовка фахівців з вищою освітою, які відповідатимуть потребам суспільства в сучасних умовах, забезпечується ступеневою системою освіти (рис. 1.1). У вищих навчальних закладах реалізується модель вищої професійної освіти, що націлена на підготовку особи до виконання професійної роботи на певних посадах (у відмінності від західної моделі, за якою вищі навчальні заклади реалізують професійно спрямовані освітні програми).

Основні завдання системи вищої освіти:

  • забезпечення підготовки фахівців шляхом засвоєння освітньо-професійних програм, які задовольняють вимоги системи праці;

  • відтворення, розвиток і передача новим поколінням досягнень науки, техніки та культури, підготовка їх до наступної діяльності, формування у молоді гуманістичних світоглядних принципів, необхідних для діяльності у демократичному суспільстві.

Освітні рівні вищої освіти (неповна вища освіта, базова вища освіта, повна вища освіта) – це характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості інтелектуальних якостей особи, достатніх для здобуття кваліфікації, яка відповідає певному освітньо-кваліфікаційному рівню.


О
світньо-кваліфікаційний рівень
вищої освіти (молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр) – характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості знань, умінь та навичок особи, що забезпечують її здатність виконувати завдання та обов'язки (роботи) певного рівня професійної діяльності.

Рівень професійної діяльності – характеристика професійної діяльності за ознаками опанування особою певної сукупності умінь та знань. У сфері праці розрізняють наступні рівні професійної діяльності:

  • стереотипний рівень (рівень використання) – уміння використовувати налагоджену систему (об'єкт діяльності) при виконанні певних задач діяльності та знання призначення об'єкту і його основних (характерних) властивостей;

  • операторський рівень – уміння готувати (налагоджувати) систему і керувати нею при виконанні певних задач діяльності та знання принципу (основних особливостей) побудови й принципу дії системи на структурно-функціональному рівні;

  • експлуатаційний рівень – уміння при виконанні певних задач діяльності тестувати та аналізувати роботу системи з метою виявлення та усунення пошкоджень і знання методів аналізу функціонування системи, пошуку та усунення пошкоджень;

  • технологічний рівень – уміння при виконанні певних задач діяльності здійснювати розробку систем, що відповідають заданим характеристикам (властивостям), знання методів синтезу і технологій розробки систем та способів їх моделювання;

  • дослідницькій рівень – уміння проводити дослідження систем з метою перевірки їх відповідності заданим властивостям, уміння обирати з множини систему, що дозволяє найбільш ефективно вирішувати задачі діяльності, знання методики дослідження систем і методів оцінки ефективності їх застосування при вирішенні конкретних задач.

Молодший спеціаліст – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Особи, які мають базову загальну середню освіту, можуть одночасно навчатися за освітньо-професійною програмою підготовки молодшого спеціаліста і здобувати повну загальну середню освіту.

Бакалавр – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні й спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.


Спеціаліст – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань і обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Магістр – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань і обов'язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня магістра може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста.

Переліки напрямів і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців з вищою освітою за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, та зразки документів про здобуття освіти і певної кваліфікації та порядок їх видачі затверджує Кабінет Міністрів України. Напрями підготовки об’єднують декілька спеціальностей. Програми підготовки бакалаврів кожного напряму мають спільну нормативну частину підготовки. Чинним є перелік напрямів та спеціальностей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 травня 1997 р. №507.

Спеціальність – категорія, що характеризує:

  • у сфері освіти – спрямованість і зміст навчання при підготовці фахівця (визначається через об’єкт діяльності або функцію та предмет діяльності фахівця і відображає, насамперед, вид його діяльності та сферу застосування праці);

  • у сфері праці – спрямованість і специфіка роботи в межах професії (зміст задач професійної діяльності, що відповідають кваліфікації).

Кваліфікація – здатність особи виконувати завдання та обов’язки відповідної роботи (кваліфікація вимагає певного освітньо-кваліфікаційного рівня і визначається через назву професії).

Вищі навчальні заклади мають право визначати спеціалізації спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів молодшого спеціаліста, спеціаліста та магістра. Назви спеціалізацій за спеціальностями відображають відмінності у засобах, умовах та продуктах діяльності в межах спеціальності.

Післядипломна освіта – спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення й оновлення її професійних знань, умінь та навичок або отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня і практичного досвіду.

Післядипломна освіта створює умови для безперервності та наступності освіти і включає:

  • перепідготовку – отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду;

  • спеціалізацію – набуття особою здатностей виконувати окремі завдання та обов'язки, які мають особливості, в межах спеціальності;

  • розширення профілю (підвищення кваліфікації) – набуття особою здатностей виконувати додаткові завдання та обов'язки в межах спеціальності;




  • стажування – набуття особою досвіду виконання завдань та обов'язків певної спеціальності.

Особа, яка пройшла перепідготовку та успішно пройшла державну атестацію, отримує відповідний документ про вищу освіту.

Особа, яка успішно пройшла стажування або спеціалізацію чи розширила профіль (підвищила кваліфікацію), отримує відповідний документ про післядипломну освіту.


1.2. Вищий навчальний заклад

Вищий навчальний заклад (ВНЗ) – освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання і професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову і науково-технічну діяльність.

Вищий навчальний заклад державної форми власності – ВНЗ, заснований державою, що фінансується з державного бюджету і підпорядковується Міністерству освіти і науки України (МОН України) або галузевим міністерствам;

Вищий навчальний заклад, що перебуває у власності Автономної Республіки Крим, – ВНЗ, заснований органами влади Автономної Республіки Крим, що фінансується з бюджету Автономної Республіки Крим і підпорядкований органам влади Автономної Республіки Крим.

Вищий навчальний заклад комунальної форми власності – ВНЗ, заснований місцевими органами влади, що фінансується з місцевого бюджету і підпорядкований місцевим органам влади.

Вищий навчальний заклад приватної форми власності – ВНЗ, заснований на приватній власності і підпорядкований власнику (власникам).

Основна мета діяльності ВНЗ – забезпечення умов, необхідних для отримання особою вищої освіти, підготовка фахівців для потреб України.

Головні завдання ВНЗ:

  • здійснення освітньої діяльності певного напряму, яка забезпечує підготовку фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів і відповідає стандартам вищої освіти;

  • здійснення наукової та науково-технічної (для ВНЗ третього та четвертого рівнів акредитації), творчої, мистецької, культурно-виховної, спортивної та оздоровчої діяльності;

  • забезпечення виконання державного замовлення та угод на підготовку фахівців з вищою освітою;

  • здійснення підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів та їх атестація в акредитованих вищих навчальних закладах третього та четвертого рівнів акредитації;

  • вивчення попиту на окремі спеціальності на ринку праці та сприяння працевлаштуванню випускників;

  • забезпечення культурного і духовного розвитку особистості, виховання осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, в дусі українського патріотизму та поваги до Конституції України;

  • підвищення освітньо-культурного рівня громадян.


Правовий статус вищого навчального закладу

Вищий навчальний заклад є юридичною особою, має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і мати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді.

Вищий навчальний заклад згідно із законом може виступати засновником (співзасновником) інших юридичних осіб, що здійснюють свою діяльність відповідно до напрямів навчально-науково-виробничої діяльності ВНЗ.

Акредитовані вищі навчальні заклади у встановленому порядку можуть створювати навчальні та навчально-науково-виробничі комплекси, які є добровільними об'єднаннями. Усі учасники комплексу зберігають статус юридичних осіб.


Рівень акредитації та тип вищого навчального закладу. Рівень акредитації – рівень спроможності ВНЗ певного типу провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації.

Установлюються такі рівні акредитації вищих навчальних закладів:

  • вищий навчальний заклад першого рівня акредитації – ВНЗ, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста;

  • вищий навчальний заклад другого рівня акредитації – ВНЗ, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста та за напрямами підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра;

  • вищий навчальний заклад третього рівня акредитації – ВНЗ, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, а також за окремими спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня магістра;

  • вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації – ВНЗ, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста, магістра.

Рівень акредитації ВНЗ встановлює МОН України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В
%
ідповідно до існуючих напрямів освітньої діяльності в Україні діють вищі навчальні заклади таких типів (рис. 1.2):

  • у
    ніверситет
    – багатопрофільний ВНЗ четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямів науки, техніки, культури і мистецтва, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення, сприяє поширенню наукових знань та здійснює культурно-просвітницьку діяльність.

Можуть створюватися класичні та профільні (аграрні, авіаційні, гірничі, економічні, культурологічні, медичні, мистецькі, педагогічні, технічні, технологічні тощо) університети;

  • академія – ВНЗ четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності, має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

  • інститут – ВНЗ третього або четвертого рівня акредитації або структурний підрозділ університету, академії, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить наукову, науково-методичну та науково-виробничу діяльність і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

  • консерваторія (музична академія) – ВНЗ третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у галузі культури і мистецтва – музичних виконавців, композиторів, музикознавців, викладачів музичних дисциплін, проводить наукові дослідження, є провідним центром у сфері своєї діяльності і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

  • коледж – ВНЗ другого рівня акредитації або структурний підрозділ ВНЗ третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у споріднених напрямах підготовки (якщо є структурним підрозділом ВНЗ третього або четвертого рівня акредитації або входить до навчального чи навчально-науково-виробничого комплексу) або за кількома спорідненими спеціальностями і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

  • технікум (училище) – ВНЗ першого рівня акредитації або структурний підрозділ ВНЗ третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації за кількома спорідненими спеціальностями, і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

Державному ВНЗ четвертого рівня акредитації відповідно до законодавства може бути надано статус національного вищого навчального закладу.

Національному ВНЗ за рішенням Кабінету Міністрів України може бути надано повноваження:

  • укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення для потреб ВНЗ;

  • приймати рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ, організацій, структурних підрозділів ВНЗ;

  • вносити пропозиції щодо передачі об'єктів ВНЗ до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, у комунальну власність та передачі об'єктів комунальної власності у державну власність і віднесення їх до майна ВНЗ;

  • виступати орендодавцем нерухомого майна, що належить вищому навчальному закладу;

  • установлювати і присвоювати вчені звання доцента чи професора ВНЗ;

  • визначати та встановлювати власні форми морального та матеріального заохочення працівників ВНЗ.

Структурні підрозділи. Структурними підрозділами ВНЗ третього та четвертого рівнів акредитації є кафедри, факультети, інститути, філії, бібліотека тощо.

Кафедра – базовий структурний підрозділ ВНЗ (його філій, інститутів, факультетів), що проводить навчально-виховну та методичну діяльність з однієї або кількох споріднених спеціальностей, спеціалізацій чи навчальних дисциплін і здійснює наукову, науково-дослідну та науково-технічну діяльність за певним напрямом. Кафедра створюється рішенням Вченої ради ВНЗ за умови, якщо до її складу входить не менше ніж п'ять науково-педагогічних працівників, для яких кафедра є основним місцем роботи, і не менше ніж три з яких мають науковий ступінь або вчене звання.

Факультет – основний організаційний та навчально-науковий структурний підрозділ ВНЗ третього та четвертого рівнів акредитації, що об'єднує відповідні кафедри і лабораторії. Факультет створюється рішенням Вченої ради ВНЗ за умови, якщо до його складу входить не менше ніж три кафедри і на ньому навчається не менше ніж 200 студентів денної форми навчання.

Структурними підрозділами ВНЗ першого та другого рівнів акредитації є відділення і предметні (циклові) комісії.

Відділення – структурний підрозділ, що об'єднує навчальні групи з однієї або кількох спеціальностей, методичні, навчально-виробничі та інші підрозділи. Відділення створюється рішенням керівника ВНЗ, якщо на ньому навчається не менше ніж 150 студентів.

Предметна комісія - структурний навчально-методичний підрозділ, що проводить виховну, навчальну та методичну роботу з однієї або кількох споріднених навчальних дисциплін. Предметна (циклова) комісія створюється рішенням керівника ВНЗ за умови, якщо до її складу входить не менше ніж три педагогічних працівники.

Філія – відокремлений структурний підрозділ, що створюється з метою забезпечення потреб у фахівцях місцевого ринку праці та наближення місця навчання студентів до їх місця проживання.

Філію очолює директор, який призначається у порядку, встановленому статутом ВНЗ.

Структурними підрозділами ВНЗ четвертого рівня акредитації можуть бути наукові, навчально-наукові, науково-дослідні та науково-виробничі інститути.

Можуть створюватися:

  • навчально-науково-виробничі центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені факультети, коледжі, технікуми, наукові, науково-дослідні, науково-виробничі та проектні інститути, дослідні станції, кафедри, наукові лабораторії, конструкторські бюро, навчально-дослідні господарства, навчально-виробничі комбінати, експериментальні заводи, фабрики, фірми, клінічні бази установ медичної освіти, полігони, технопарки, інші підрозділи;




  • навчально-наукові центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені факультети, кафедри, наукові лабораторії, центри, інші підрозділи, що забезпечують підготовку фахівців певних спеціальностей (напрямів підготовки) та проводять наукові дослідження з певного напряму;

  • науково-дослідні центри (комплекси, інститути), що об'єднують споріднені наукові лабораторії, центри, інші підрозділи за певним напрямом науково-дослідної роботи.

Вищий навчальний заклад може мати у своєму складі підготовчі відділення (підрозділи), підрозділи перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів, лабораторії, навчально-методичні кабінети, комп'ютерні та інформаційні центри, навчально-виробничі, творчі майстерні, навчально-дослідні господарства, виробничі структури, видавництва, спортивні комплекси, заклади культурно-побутового призначення та інші підрозділи, діяльність яких не заборонена законодавством.


1.3. Концепція освітньої діяльності вищого навчального закладу

Концепція освітньої діяльності ВНЗ є складовою його статуту, який затверджує МОН України. Як приклад нижче подана концепція освітньої діяльності Національного гірничого університету.


Цілі, принципи та цільові програми освітньої діяльності Національного гірничого університету (далі Університет) відповідають концептуальним ідеям національної Доктрини розвитку освіти, Закону України Про освіту», Закону України «Про вищу освіту», Державної національної програми «Освіта» («Україна XXI століття»).

Цілі освітньої діяльності:

  • відтворення інтелектуального потенціалу держави;

  • забезпечення сфер соціальної та виробничої діяльності кваліфікованими фахівцями;

  • формування моральних принципів та норм поводження особистості.

Освітня діяльність базується на принципах:

  • багатопрофільності;

  • якості освітніх послуг: якості змісту освіти, якості результатів освіти, якості технологій навчання;

  • ступеневості підготовки фахівців;

  • становлення демократичної системи навчання;

  • задоволення освітніх потреб студентів відповідно до їх інтересів, здібностей та потреб суспільства;

  • використання державних стандартів вищої освіти як обов’язкового мінімуму змісту освіти і змісту навчання;

  • відповідності рівня освіти та освітньо-кваліфікаційного рівня підготовки випускників вимогам суспільного поділу праці;

  • випереджального інноваційного розвитку освіти;

  • мобільності підготовки фахівців щодо задоволення вимог ринку праці;

  • особистісній орієнтації освіти;

  • інтеграції до європейського та світового освітніх просторів;

  • формування національних і загальнолюдських цінностей;

  • системності аналізу всіх чинників, що впливають на якість освітньої діяльності, моніторингу та своєчасного запобігання кризових явищ на рівні академічної групи, навчального курсу, кафедри, факультету, навчального закладу;

  • моніторинг якості освіти, забезпечення його прозорості, сприяння розвитку громадського контролю.

Цільові програми діяльності та засоби реалізації

Кадрове забезпечення основних галузей промисловості та сфери послуг через:

  • формування якісного контингенту студентів;

  • адекватність змісту освіти вимогам системи праці;

  • формування змісту освіти та змісту навчання на основі суб’єктно-діяльнісного підходу за принципами цілеспрямованості, прогностичності та діагностичності;

  • формування вузівської компоненти державних стандартів вищої освіти з урахуванням традицій наукових шкіл Університету, потреб галузі та запитів студентів;

  • формування номенклатури напрямів і спеціальностей адекватно змінам ринкових умов;

  • конкурентоспроможність випускників на ринку праці;

  • оновлення змісту освіти та організації навчально-виховного процесу відповідно до демократичних цінностей, сучасних науково-технічних досягнень;

  • підвищення якості освіти, оновлення форм організації навчально-виховного процесу;

  • науково-методичне забезпечення навчального процесу як інформаційної моделі педагогічної системи;

  • перепідготовку, спеціалізацію, розширення профілю, стажування фахівців;

  • розробку ефективних освітніх технологій;

  • вивчення попиту на окремі спеціальності на ринку праці і сприяння працевлаштуванню випускників;

  • створення умов для розвитку обдарованої молоді;

  • виконання державного замовлення та угод на підготовку фахівців відповідної кваліфікації.

Національне виховання через:

  • забезпечення культурного і духовного розвитку особистості, виховання в дусі патріотизму і поваги до Конституції України;

  • прищеплення студентам демократичного світогляду, дотримання громадянських прав і свобод, поваги до традицій, культури, віросповідання та мови спілкування народів світу;

  • формування у молоді сучасного світогляду, розвиток творчих здібностей та навичок самостійного наукового пізнання, самоосвіти і самореалізації особистості;

  • стимулювання у молоді прагнення до здорового способу життя;

  • розвиток гуманістичної освіти, що ґрунтується на культурно-історичних цінностях народу, його традиціях і духовності;

  • ствердження національної ідеї, що сприяє національній самоідентифікації, розвитку культури, оволодінню цінностями світової культури, загальнолюдськими надбаннями;

  • формування у молоді потреби і уміння жити в громадянському суспільстві, духовності та фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури;

  • формування національних світоглядних позицій, ідей, поглядів і переконань на основі цінностей вітчизняної та світової культури;

  • прищеплення здатності до самостійного мислення, суспільного вибору і діяльності, спрямованої на процвітання України;

  • створення системи безперервної мовної освіти, що забезпечує обов'язкове оволодіння громадянами України державною мовою і можливість опановувати рідну (національну) і практично володіти хоча б однією іноземною мовою;

  • сприяння розвитку високої мовної культури громадян, виховання поваги до державної мови та мов національних меншин України, толерантності у ставленні до носіїв різних мов і культур;

  • реалізацію мовної стратегії шляхом комплексного і послідовного впровадження просвітницьких, науково-методичних, роз'яснювальних заходів;

  • формування нових життєвих орієнтирів особистості;

  • сприяння формуванню нової ціннісної системи суспільства - відкритої, варіативної, духовно та культурно наповненої, толерантної, здатної забезпечити становлення громадянина і патріота, консолідувати суспільство на засадах пріоритету прав особистості, зменшення соціальної нерівності;

  • формування відповідальності за власний добробут, стан суспільства.

Забезпечення рівного доступу до здобуття освіти через:

  • запровадження ефективної системи інформування громадськості про можливості здобуття вищої освіти;

  • створення умов для здобуття безоплатної вищої освіти на конкурсних засадах;

  • удосконалення правових шляхів здобуття освіти за рахунок бюджетів усіх рівнів та коштів юридичних і фізичних осіб;

  • розширення можливостей здобуття вищої освіти за рахунок індивідуального кредитування;

  • створення умов для здобуття вищої освіти дітьми-сиротами, дітьми, позбавленими батьківського піклування, та дітьми-інвалідами;

  • інтеграцію з іншими вищими навчальними закладами різних рівнів акредитації;

  • запровадження гнучких освітніх програм та інформаційних технологій навчання;

  • додержання засад демократичності, прозорості та гласності у формуванні контингенту студентів, у тому числі шляхом об'єктивного тестування.

Створення системи безперервної освіти через:

  • забезпечення послідовності змісту та координації навчально-виховної діяльності на різних ступенях освіти;

  • формування потреби та здатності особистості до самоосвіти;

  • оптимізацію системи післядипломної освіти на основі відповідних державних стандартів;

  • створення інтегрованих навчальних планів і програм післядипломної освіти;

  • формування та розвиток навчальних науково-виробничих комплексів ступеневої підготовки фахівців;

  • розроблення індивідуальних модульних навчальних програм різних рівнів складності залежно від конкретних потреб;

  • запровадження та розвиток дистанційної освіти.

Підготовка студентства до життєдіяльності в інформаційному суспільстві через:

  • інформатизацію системи освіти, спрямованої на задоволення освітніх інформаційних і комунікаційних потреб учасників навчально-виховного процесу;

  • запровадження дистанційного навчання із застосуванням у навчальному процесі та бібліотечній справі інформаційно-комунікаційних технологій поряд з традиційними засобами;

  • створення електронних підручників;

  • застосування сучасних засобів навчання;

    • використання комунікаційно-інформаційних засобів та глобальних інформаційно-освітніх мереж.

Поєднання освіти і науки через:

    • фундаменталізацію освіти, інтенсифікацію наукових досліджень;

    • розвиток освіти на основі новітніх наукових і технологічних досягнень;

    • випереджальний розвиток освіти;

    • інноваційну освітню діяльність;

    • правовий захист освітніх інновацій та результатів науково-педагогічної діяльності як інтелектуальної власності;

    • запровадження наукової експертизи варіативних компонентів державних стандартів освіти, підручників, інноваційних систем навчання та виховання;

    • залученням до наукової діяльності обдарованої студентської молоді, педагогічних працівників;

    • поглиблення співпраці та кооперації з іншими навчальними закладами і науковими установами;

    • залучення до навчально-виховного процесу провідних вчених регіону;

    • запровадження цільових програм, що сприяють інтеграції освіти і науки;

  • забезпечення якості освіти відповідно до новітніх досягнень науки, культури і соціальної практики;

  • взаємозв'язок освіти і науки, педагогічної теорії та практики.

Моніторинг та використання зарубіжного досвіду через:

  • проведення спільних наукових досліджень, співробітництво з міжнародними фондами, проведення міжнародних наукових конференцій, семінарів, симпозіумів;

  • сприяння участі педагогічних та науково-педагогічних працівників у відповідних заходах за кордоном;

  • освітні та наукові обміни, стажування і навчання за кордоном студентів, педагогічних і науково-педагогічних працівників;

  • аналіз, відбір, видання та розповсюдження кращих зразків зарубіжної наукової і навчальної літератури.

Кадрове забезпечення навчального процесу через:

  • відповідність кадрового забезпечення вимогам атестації та акредитації спеціальностей;

  • стажування та підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників;

  • створення умов для ефективної професійної діяльності педагогічних та науково-педагогічних працівників;

  • забезпечення економічних і соціальних гарантій для професійної самореалізації педагогічних та науково-педагогічних працівників, підвищення соціального статусу відповідно до їх ролі у суспільстві.

Концепція освітньої діяльності доповнюється та деталізується концепціями освітньої діяльності інститутів, факультетів, кафедр, інших підрозділів Університету.

1.4. Ліцензування освітньої діяльності, акредитація напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів

Освітня діяльність на території України здійснюється вищими навчальними закладами на підставі ліцензій, які видаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ліцензування освітньої діяльності ВНЗ здійснюється перед початком підготовки фахівців за напрямом, спеціальністю.

Ліцензування – процедура визнання спроможності ВНЗ певного типу розпочати освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.

Міністерство освіти і науки України на підставі заяви ВНЗ про проведення ліцензійної експертизи у двомісячний термін приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі.

Обов’язковою умовою видачі ліцензії вищим навчальним закладам є наявність у них необхідної матеріально-технічної, науково-методичної та інформаційної бази, бібліотеки, науково-педагогічних кадрів за нормативами, що встановлює МОН України.

Вищому навчальному закладу, що успішно пройшов ліцензійну експертизу, видається ліцензія на освітню діяльність, як правило, на термін завершення циклу підготовки фахівців за напрямом, спеціальністю, але не менше ніж на три роки. Продовження терміну дії ліцензії здійснюється у порядку, встановленому для її одержання. З дня прийняття рішення про ліквідацію ВНЗ видана ліцензія втрачає чинність.

Вищі навчальні заклади, що мають ліцензії, вносяться МОН України до Державного реєстру вищих навчальних закладів.

Наприкінці терміну дії ліцензії через процедуру акредитації визначається відповідність рівня підготовки фахівців за ліцензованими спеціальностями.

Акредитація – процедура надання вищому навчальному закладу певного типу права провадити освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.


Акредитація спеціальності проводиться після (або в період) закінчення терміну навчання.

Вищий навчальний заклад не має права видавати документ про вищу освіту державного зразка з неакредитованих спеціальностей чи напрямів.

Акредитація проводиться з ініціативи ВНЗ за його заявою. Навчальний заклад, який заявив про акредитацію спеціальності, подає в МОН акредитаційну справу, яка містить:

  • заяву на проведення акредитації спеціальності;

  • копію ліцензії на надання освітніх послуг із спеціальності, що акредитується;

  • довідку про включення ВНЗ до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;

  • звіт про діяльність за заявленою до акредитації спеціальністю;

  • освітньо-кваліфікаційну характеристику (ОКХ) фахівця;

  • освітньо-професійну програму (ОПП) підготовки фахівця;

  • навчальний план;

  • таблицю відповідності показників освітньої діяльності критеріям акредитації.

Акредитаційна справа готується випускаючими кафедрами і розглядаються на Вченій раді вузу. Звіт підписується завідуючим випускаючої кафедри, а справа в цілому - керівником вузу.

Після одержання акредитаційної справи МОН проводить її попередню експертизу та, за умови відповідності нормативно-правовим актам, формує експертну комісію, яка проводить акредитаційну експертизу діяльності за заявленою до акредитації спеціальністю безпосередньо у ВНЗ.

За результатами акредитаційної експертизи експертна комісія МОН готує мотивований висновок про можливість акредитації спеціальності та подає його до експертної ради ДАК.

Експертна рада ДАК проводить аналіз матеріалів акредитаційної cправи і висновку експертної комісії і виносить пропозиції на засідання ДАК, який приймає рішення про акредитацію або відмову від акредитації.

Навчальному закладу в акредитації спеціальності відмовляється у разі, коли:

  • показники його діяльності не відповідають вимогам ДАК;

  • з моменту отримання ліцензії в його діяльності виявлені порушення організації чи проведення навчально-виховного процесу, не ліквідовані за час акредитації;

  • у поданих на акредитацію документах виявлено інформацію, що не відповідає дійсності.

У разі негативного рішення ДАК повторне проведення акредитації можливе за умови усунення недоліків, але не раніше ніж через рік після прийняття такого рішення.

Рішення МОН з питань акредитації можуть бути оскаржені до суду.

Вищі навчальні заклади, що успішно пройшли акредитацію спеціальності, отримують сертифікат про акредитацію, термін дії якого не може перевищувати 10 років. Продовження терміну дії сертифікату здійснюється у порядку, встановленому для його одержання.


1.5. Суб’єкти навчально-виховного процесу

Особами, які навчаються у вищих навчальних закладах, є студенти (слухачі), курсанти, екстерни, асистенти-стажисти, інтерни, клінічні ординатори, здобувачі, аспіранти (ад’юнкти) та докторанти.

Студент (слухач) – особа, яка в установленому порядку зарахована до ВНЗ і навчається за денною (очною), вечірньою або заочною, дистанційною формами навчання з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.

Курсант – особа, яка в установленому порядку зарахована до військового ВНЗ і навчається з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.

Екстерн – особа, яка в установленому порядку зарахована до ВНЗ, має відповідний освітній, освітньо-кваліфікаційний рівень і навчається за екстернатною формою навчання з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.


Асистент-стажист – особа, яка має повну вищу освіту та освітньо-кваліфікаційний рівень магістра або спеціаліста, навчається в асистентурі-стажуванні ВНЗ мистецького профілю з метою удосконалення творчої майстерності.

Інтерн – особа, яка має повну вищу освіту і освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста медичного або фармацевтичного спрямування, навчається з метою отримання кваліфікації лікаря або провізора певної спеціальності відповідно до переліку лікарських або провізорських посад.

Клінічний ординатор – особа, яка має повну вищу освіту та освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста або магістра медичного спрямування та кваліфікацію лікаря певної спеціальності відповідно до переліку лікарських посад, навчається з метою поглиблення професійних знань, підвищення рівнів умінь та навичок лікаря-спеціаліста.

Здобувач – особа, яка прикріплена до аспірантури або докторантури ВНЗ або наукової установи і готує дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата наук без навчання в аспірантурі, або особа, яка має науковий ступінь кандидата наук і готує дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора наук без перебування в докторантурі.

Аспірант (ад’юнкт) – особа, яка має повну вищу освіту та освітньо-кваліфікаційний рівень магістра або спеціаліста, навчається в аспірантурі (ад’юнктурі) ВНЗ або наукової установи для підготовки дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук.

Докторант – особа, яка має науковий ступінь кандидата наук і зарахована до докторантури для підготовки дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук.

Права суб’єктів навчально-виховного процесу. Студенти, курсанти, екстерни, асистенти-стажисти, інтерни, клінічні ординатори, здобувачі, аспіранти та докторанти ВНЗ мають гарантоване право на:

  • вибір форми навчання;

  • безпечні й нешкідливі умови навчання, праці та побуту;

  • трудову діяльність у позанавчальний час;

  • додаткову оплачувану відпустку у зв’язку з навчанням за основним місцем роботи, скорочений робочий час та інші пільги, передбачені законодавством для осіб, які поєднують роботу з навчанням;

  • користування навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою базою ВНЗ;

  • участь у науково-дослідних, дослідно-конструкторських роботах, конференціях, симпозіумах, виставках, конкурсах, представлення своїх робіт для публікацій;

  • участь в обговоренні та вирішенні питань удосконалення навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи, призначення стипендій, організації дозвілля, побуту, оздоровлення;

  • надання пропозицій щодо умов і розмірів плати за навчання;

  • участь в об’єднаннях громадян;

  • обрання навчальних дисциплін за спеціальністю в межах, передбачених освітньо-професійною програмою підготовки та робочим навчальним планом;

  • участь у формуванні індивідуального навчального плану;

  • моральне та (або) матеріальне заохочення за успіхи у навчанні та активну участь у науково-дослідній роботі;

  • захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства;

  • безкоштовне користування у вищих навчальних закладах бібліотеками, інформаційними фондами, послугами навчальних, наукових, медичних та інших підрозділів ВНЗ;

  • канікулярну відпустку тривалістю не менше ніж вісім календарних тижнів.

Студенти ВНЗ, які навчаються за денною формою навчання, мають право на пільговий проїзд у транспорті, а також на забезпечення гуртожитком у порядках, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Студенти ВНЗ мають право на отримання стипендій, призначених юридичними та фізичними особами, які направили їх на навчання, а також інших стипендій відповідно до законодавства.

Обов’язки суб’єктів навчально-виховного процесу. Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, зобов’язані:


  • додержуватися законів, статуту та правил внутрішнього розпорядку ВНЗ;

  • виконувати графік навчального процесу та вимоги навчального плану.


1.6. Педагогічні та науково-педагогічні працівники

Посади педагогічних і науково-педагогічних працівників можуть обіймати особи з повною вищою освітою, які пройшли спеціальну педагогічну підготовку.

Основні посади педагогічних працівників ВНЗ першого та другого рівнів акредитації:

  • викладач;

  • старший викладач;

  • голова предметної (циклової) комісії;

  • завідуючий відділенням;

  • заступник директора;

  • директор.

Основні посади науково-педагогічних працівників ВНЗ третього та четвертого рівнів акредитації:

  • асистент;

  • викладач;

  • старший викладач;

  • директор бібліотеки;

  • науковий працівник бібліотеки;

  • доцент;

  • професор;

  • завідуючий кафедрою;

  • декан;

  • проректор;

  • ректор.

На посади науково-педагогічних працівників обираються за конкурсом, як правило, особи, які мають наукові ступені або вчені звання, а також випускники магістратури, аспірантури та докторантури.

Статутом ВНЗ може бути встановлено додаткові вимоги до осіб, які приймаються на посади науково-педагогічних працівників.

Педагогічні працівники призначаються на посаду керівником ВНЗ. Педагогічні працівники кожні п’ять років проходять атестацію. За результатами атестації визначається відповідність працівників займаній посаді, присвоюються категорії, педагогічні звання.

Позитивне рішення атестаційної комісії може бути підставою для підвищення за посадою, а негативне – підставою для звільнення педагогічного працівника з посади у порядку, встановленому законодавством.

Порядок атестації педагогічних працівників встановлюється МОН України.

Перелік кваліфікаційних категорій і педагогічних звань педагогічних працівників, порядок їх присвоєння визначаються Кабінетом Міністрів України.

Права педагогічних та науково-педагогічних працівників:

Педагогічні та науково-педагогічні працівники відповідно до закону мають право на:

  • захист професійної честі та гідності;

  • вільний вибір методів та засобів навчання в межах затверджених навчальних планів;

  • проведення наукової роботи у вищих навчальних закладах усіх рівнів акредитації;

  • індивідуальну педагогічну діяльність;

  • участь у громадському самоврядуванні;

  • участь в об’єднаннях громадян;

  • забезпечення житлом;

  • отримання пільгових кредитів для індивідуального та кооперативного житлового будівництва;

  • одержання службового житла;

  • одержання державних стипендій.

Педагогічні та науково-педагогічні працівники мають і інші права, передбачені законами та статутом ВНЗ.

Обов'язки науково-педагогічних працівників. Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов’язані:

  • постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, наукову кваліфікацію (для науково-педагогічних працівників);

  • забезпечувати високий науково-теоретичний і методичний рівень викладання дисциплін у повному обсязі освітньої програми відповідної спеціальності;

  • додержуватися норм педагогічної етики, моралі, поважати гідність осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, прививати їм любов до України, виховувати їх у дусі українського патріотизму та поваги до Конституції України;

  • додержуватися законів, статуту та правил внутрішнього розпорядку ВНЗ.


1.7. Підсумки

Вища освіта – це рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті та завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.

Завдання системи вищої освіти – підготовка фахівців до наступної професійної діяльності, відтворення, розвиток і передача новим поколінням досягнень науки, техніки та культури, формування гуманістичних світоглядних принципів.

Підготовка фахівців із вищою освітою в Україні забезпечується ступеневою системою.

Освітні рівні вищої освіти – неповна вища освіта, базова вища освіта, повна вища освіта.

Освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти – молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр.

Напрями та спеціальності підготовки фахівців затверджує Кабінет Міністрів України. Напрями підготовки об’єднують декілька спеціальностей. Програми підготовки бакалаврів кожного напряму мають спільну нормативну частину підготовки.

Вищий навчальний заклад – освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність.

Статус вузу – І, ІІ, ІІІ i IV-й рівень акредитації визначає право реалізувати програми підготовки молодших спеціалістів, бакалаврів, спеціалістів і магістрів відповідно.

Мета діяльності вищого навчального закладу – забезпечення умов, необхідних для отримання особою вищої освіти, підготовка фахівців для потреб України.

Ліцензування – процедура визнання спроможності вищого навчального закладу певного типу розпочати освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.

Акредитація – процедура надання вищому навчальному закладу певного типу права провадити освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.

Суб’єкти навчально-виховного процесу – студенти (слухачі), курсанти, екстерни, асистенти-стажисти, інтерни, клінічні ординатори, здобувачі, аспіранти (ад’юнкти) та докторанти.

Педагогічну діяльність у вищих навчальних закладах І і ІІ-го рівнів акредитації здійснюють педагогічні працівники, у вищих навчальних закладах ІІI і IV-го рівнів акредитації та закладах післядипломної освіти – науково-педагогічні працівники – асистент, викладач, старший викладач, директор бібліотеки, науковий працівник бібліотеки, доцент, професор, завідуючий кафедрою, декан, проректор, ректор.

Учасники навчально-виховного процесу повинні дотримуватись відповідних обов’язків і мають визначені права.


1.8. Завдання до самоконтролю

1.8.1. Дайте визначення поняття “вища освіта”.

1.8.2. Перелічіть основні завдання системи освіти.

1.8.3. Дайте визначення понять “освітні рівні вищої освіти” та “освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти”.

1.8.4. Дайте визначення поняття “рівень професійної діяльності” та його видів.

1.8.5. Приведіть ознаки освітньо-кваліфікаційних рівнів “молодший спеціаліст”, “бакалавр”, “спеціаліст”, “магістр”.

1.8.6. Поясніть шифр спеціальності, якої Ви навчаєтесь.

1.8.7. Розкрийте поняття “вищий навчальний заклад”.

1.8.8. Приведіть ознаки та класифікуйте вищі навчальні заклади за статусом і типом.

1.8.9. Перелічите повноваження національного вищого навчального закладу.

1.8.10. Сформулюйте мету та завдання діяльності вищого навчального закладу.

1.8.11. Перелічте основні структурні підрозділи вищого навчального закладу.

1.8.12. Дайте визначення процедур “ліцензування” та “акредитація”.

1.8.13. Перелічте ознаки акредитованого вищого навчального закладу.

1.8.14. Перелічте суб’єктів навчально-виховного процесу.

1.8.15. Сформулюйте основні права та обов’язки суб’єктів навчально-виховного процесу.

1.8.16. Перелічте посади педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів.

1.8.17. Сформулюйте основні права та обов’язки педагогічних та науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів.












Схожі:

1. загальна характеристика вищої освіти icon1. загальна характеристика
Характеристика соціальної сфери, системи закладів охорони здоров’Я, освіти, культури, спорту
1. загальна характеристика вищої освіти iconЗагальна характеристика царства Гриби
Мацуріна О. А., учитель біології Макіївського ліцею №1 із школою №61, вчитель вищої категорії, педагогічний стаж – 17 років
1. загальна характеристика вищої освіти iconКалендарний план 10 клас Правознавство Академічний рівень
Державний лад. Поняття і загальна характеристика державного ладу. Види і загальна характеристика форм правління. Політичні режими:...
1. загальна характеристика вищої освіти iconРеферат з біології Cсавці. Загальна інформація. Ссавці найдосконаліші черепні тварини. Загальна морфофізіологічна характеристика
Ссавці – найдосконаліші черепні тварини. Загальна морфофізіологічна характеристика
1. загальна характеристика вищої освіти iconІндивідуальна робота
Загальна характеристика насичених вуглеводнів: загальна формула, вид зв'язку, відношення до перманганату калію та бромної води, хімічні...
1. загальна характеристика вищої освіти iconКалендарно-тематичне планування з географії 11 клас
Загальна характеристика регіону, його склад. Населення, міста. Характеристика господарства країн та значення інтеграційних процесів...
1. загальна характеристика вищої освіти iconЗміст вступ розділ загальна характеристика міжнародного повітряного права
Розділ загальна характеристика міжнародного повітряного права
1. загальна характеристика вищої освіти iconМіністерство освіти і науки України Київський національний торговельно-економічний університет Інститут вищої кваліфікації Кафедра економіки, менеджменту та маркетингу
Класифікація інтегрованих маркетингових комунікацій та характеристика їх видів. 10
1. загальна характеристика вищої освіти icon1. Загальна характеристика підприємства

1. загальна характеристика вищої освіти icon1. Причини створення Європейського простору вищої освіти
Підстава- монопольне становище США на світовому ринку освітніх послуг,систематичне випередження європейських країн за рядом показників,що...
1. загальна характеристика вищої освіти icon1. Загальна характеристика цивільного права в Україні

Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи