Правовий статус юридичних осіб icon

Правовий статус юридичних осіб




Скачати 89.18 Kb.
НазваПравовий статус юридичних осіб
Дата конвертації07.08.2013
Розмір89.18 Kb.
ТипДокументи

ПРАВОВИЙ СТАТУС ЮРИДИЧНИХ ОСІБ


Іноземні юридичні особи в Україні. їх правовий статус визначається нормами як українського законодавства, так і міжнародних договорів України з іншими державами. Статус іноземної юридичної особи зумовлює її державну належність для визначення: обсягу її правосуб'єктності; податкового режиму; вирішення колізійних питань; звернення по дипломатичну допомогу; порядку її ліквідації тощо.
Згідно з багатосторонньою конвенцією про правову допомогу країн СНД від 22 січня 1993 р. правоздатність юридичних осіб визначається законодавством держави, за законами якої вони утворені. Іноземні юридичні особи підтверджують свій статус виписками з торгового, банківського або судового реєстрів тощо (п. 5 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. № 740). При цьому вказані виписки повинні бути засвідчені відповідно до законодавства країни їх видачі, переведені на українську мову та легалізовані в консульській установі України, якщо міжнародними договорами, в яких бере участь Україна, не передбачено інше. Наприклад, у договорах України з іноземними державами про надання правової допомоги передбачено, що легалізація цих та інших документів не потрібна. Зазначені виписки можуть бути також засвідчені в посольстві відповідної держави в Україні.
З 1 липня 2004 р. набув чинності Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", згідно з яким документ про підтвердження реєстрації юридичної іноземної особи в країні її місцезнаходження повинен бути легалізований у встановленому порядку.
Згідно із ч. 2 ст. З Закону України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 р. іноземні юридичні особи можуть утворювати в Україні підприємства, які повністю їм належать, філії та інші опосередковані підрозділи, а також набувати у власність діючі підприємства повністю. Участь іноземного капіталу у спільних підприємствах, заснованих в Україні, зумовлює утворення юридичних осіб права України. У певних питаннях іноземні юридичні особи підпорядковані законам країни своєї "національності". Йдеться про питання, пов'язані з особистим статусом цієї юридичної особи, зокрема щодо заснування та ліквідації.
У більшості розвинутих країн діють спеціальні акціонерні закони. У Франції це Закон про торгові товариства 1966 р., у ФРН — Закон про акціонерні товариства 1965 р., в Англії — Закон про компанії 1985 р., у США правове положення підприємницьких корпорацій визначається законами окремих штатів. Ці акціонерні закони регламентують оподаткування прибутку, порядок діяльності та повноваження зборів акціонерів тощо.
Найважливішою особливістю сучасного західного акціонерного законодавства є відмова від принципу спеціальної правоздатності таких товариств. Якщо відповідну юридичну особу за кордоном буде ліквідовано, то і в Україні вона або її відділення також вважатимуться ліквідованими. Український публічний порядок може не допускати застосування іноземного закону товариства.
Відповідно до вітчизняного законодавства суб'єкти господарювання України можуть здійснювати діяльність, спрямовану на встановлення, зміну чи припинення правовідносин з "іноземним елементом" як на території України, так і за кордоном. Органи, що діють від імені України, місцеві органи влади та управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у господарській діяльності на території України, також діють як юридичні особи.
В Україні юридичними вважаються особи, які отримують цей статус від моменту їх реєстрації на території України відповідно до Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності від 25 травня 1998 р. Реєстрація здійснюється у виконавчому комітеті міської, районної в місті ради або в районній, районній міст Києва і Севастополя державних адміністраціях за їх місцезнаходженням, місцем проживання суб'єкта, якщо інше не передбачене законом України.
Філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, створені суб'єктом підприємницької діяльності — юридичною особою відповідно до чинного законодавства України, юридичної реєстрації не потребують. У своїй діяльності вони керуються положенням, затвердженим юридичною особою. Якщо відокремлені підрозділи розташовані за межами України, їхня діяльність регулюється законодавством України.
Українські юридичні особи за кордоном. Юридичні особи України мають право здійснювати свою діяльність за межами України відповідно до:
• законодавства України;
• статутних завдань;
• законодавства іноземної держави;
• міжнародних угод.
Законодавство України регулює види діяльності юридичної особи у міжнародному господарському обороті. Юридичні особи України діють від свого імені, несуть самостійну майнову відповідальність, тобто не відповідають за дії інших суб'єктів права України, наприклад держави як суб'єкта цивільних відносин.
Статутом (установчими документами) юридичних осіб визначаються: а) права осіб як юридичних (з моменту реєстрації); б) їхня спеціальна правоздатність. Юридичні особи можуть діяти як суб'єкти міжнародного приватного права тільки у тих сферах господарювання, що визначені статутом. Тобто, суб'єкти господарської діяльності України мають право укладати угоди, спрямовані виключно на виконання статутних завдань.
У разі порушення положень установчих документів або законодавства України до вказаних суб'єктів можуть застосовуватися спеціальні санкції, передбачені законодавством України. Зокрема, йдеться про вимоги ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 5 жовтня 1999 р. (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 21 жовтня 1999 р. за №718/4011). Цими санкціями є індивідуальний режим ліцензування або тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності.
Законодавство іноземної держави детально регламентує питання допуску українських юридичних осіб на власну територію, визначає сфери та умови їх діяльності. Міжнародні угоди можуть регулювати питання правоздатності юридичних осіб України; правовий режим, який їм надається; сфери їх діяльності, а також конкретні питання щодо них, наприклад оподаткування.
Транснаціональні корпорації та міжнародні юридичні особи. У господарській діяльності більшості держав найпоширенішими є такі міжнародні юридичні особи (міжнародні об'єднання):
• міжнародні підприємства — підприємства, створені за міжнародним договором (Міжнародний банк реконструкції і розвитку — МБРР) або на підставі внутрішнього закону однієї чи двох держав, прийнятого відповідно до міжнародного договору (Банк міжнародних розрахунків — БМР, Європейський банк реконструкціїї та розвитку — ЄБРР). Зокрема, ЄБРР є міжнародною юридичною особою в силу того, що згідно зі ст. 45 Угоди про заснування Європейського банку реконструкції та розвитку, підписаної у Парижі 29 травня 1990 р., він має повну правосуб'єктність
(правоздатність) на: 1) укладання договорів; 2) придбання і розпорядження рухомим і нерухомим майном; 3) порушення процесуальних дій. Для того щоб надати можливість ЄБРР досягти своєї мети і виконати покладені на нього функції як на міжнародну організацію, на території кожної країни-учасниці йому надається статус юридичної особи;
• транснаціональні компанії — підприємства, створені за законом певної країни, які мають власну" національність", але діють більш ніж в одній країні у формі агентств, відділень, філій;
• комунітарні підприємства — підприємства, що створюються державами, які беруть участь у процесі економічної інтеграції, або громадянами цих країн. Як і стосовно міжнародних підприємств, їх "національність" визначається місцем інкорпорації. Критерій інкорпорації є головним для визначення "національності" (державної належності юридичної особи за правом держав, що належать до англосаксонської системи права, а також за правом скандинавських країн.
За цим критерієм "національність" юридичної особи визначається місцем її створення і затвердження статуту. Крім критерію інкорпорації в МПрП існують інші критерії (закони) визначення "національності" юридичної особи: місцезнаходження та місце діяльності. За критерієм місцезнаходження "національність" юридичної особи визначається місцем її знаходження (право континентальних держав Західної Європи), а за критерієм місця діяльності — місцем її виробничого функціонування (центр експлуатації). Останній критерій застосовується у практиці країн, що розвиваються [20]; • транснаціональні корпорації (ТНК) — підприємства, відділення та філії яких розташовані на даний час практично у всіх країнах, є в економічному аспекті єдиним механізмом, а в юридичному — незалежними компаніями. Жодне законодавство світу не містить визначення ТНК, оскільки діючі на території держави підрозділи цих корпорацій визнаються місцевими суб'єктами, які підпорядковані у своїй діяльності внутрішньому національному регулюванню. Транснаціональні корпорації — це спілки, об'єднання, діяльність яких не обмежена однією нацією або державою. ТНК притаманні такі ознаки:
1) єдина економічна система;
2) група самостійних підприємств;
3) поширення діяльності на території кількох держав;
4) структурні підрозділи є суб'єктами національного права;
5) здійснення управління та контролю з єдиного центру;
6) перебування корпорації поза юрисдикцією окремої держави, групи держав або міжнародних організацій.
За характером відносин з материнським підприємством залежні підприємства поділяються на філії, дочірні підприємства та спільні підприємства. Філії не є юридичними особами і діють на підставі положення, затвердженого для них материнським підприємством. Дочірні підприємства утворюються в договірному порядку або їхня залежність від материнського підприємства визначається тим, що останнє має акції дочірнього підприємства. Спільні підприємства (змішані товариства) мають у своєму статутному фонді частку, що належить і національному капіталу.
Використання ТНК як форми діяльності дає змогу отримувати високий прибуток у державах з порівняно низькими податковими ставками, а тим країнам, де податки високі, зосереджувати менший за обсягом прибуток. Такі корпорації створені як юридичні особи однієї держави, проте можуть мати в інших країнах численні філії, дочірні підприємства тощо. З правового погляду ці утворення не є міжнародними юридичними особами, хоч термін "міжнародна" застосовується і в офіційних назвах деяких з них. Підрозділи (структурні одиниці) іноземних суб'єктів господарювання, які не є юридичними особами за законодавством України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на її території та зареєстровані в порядку, передбаченому законом, визнаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності (ст. 378 ГКУ "Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності").
Діяльність ТНК регулюють численні міжнародно-правові документи, які переважно або є регіональними, або їх норми не мають імперативного (обов'язкового) характеру. Серед конвенцій, що регулюють діяльність ТНК, варто назвати Конвенцію про транснаціональні корпорації, підписану Україною 6 березня 1998 р. у Москві та ратифіковану 13 липня 1999 р. (із застереженнями).
Сторони Конвенції визнають під терміном "транснаціональна корпорація" юридичну особу (сукупність юридичних осіб), яка:
• має у власності, господарському віданні або оперативному управлінні відокремлене майно на території двох та більше сторін;
• утворена юридичними особами двох та більше сторін;
• зареєстрована як корпорація згідно з цією Конвенцією.
Термін "транснаціональна корпорація" охоплює різні транснаціональні структури, у тому числі фінансово-промислові групи, компанії, концерни, холдинги, спільні підприємства, акціонерні товариства з іноземною участю тощо. Корпорації мають право здійснювати на території сторін будь-які види діяльності, не заборонені законодавством сторін (ст. 2). Учасниками ТНК можуть бути юридичні особи будь-якої організаційно-правової форми, у тому числі з третіх
країн. Державні, муніципальні та унітарні підприємства можуть бути учасниками корпорації в порядку і на умовах, визначених власниками їх майна (ст. 3).
Конвенція містить перелік заходів, які сторони зобов'язалися вживати з метою стимулювання створення та діяльності корпорацій, але цей перелік не вважається вичерпним (ст. 8). Колізійні норми у Конвенції переважають над матеріально-правовими (відносини, не врегульовані Конвенцією, регулюються двосторонніми угодами між сторонами, а також їх національним законодавством (ч. 2 ст. 1).
Сторони погодилися, що корпорація створюється і діє відповідно до вимог законодавства сторін (ч. 6 ст. 1). Порядок реєстрації корпорації визначається законодавством держави, що є місцем її реєстрації (ст. 4). Структура управління (склад вищого, виконавчого і контрольного органів) визначається в установчих документах корпорації, на основі законодавства держави, яка є місцем її реєстрації (ст. 6).
За зобов'язаннями корпорації та/або головного підприємства (центральної компанії), що виникли у результаті участі в діяльності корпорації, учасники несуть відповідальність згідно із законодавством сторін, юридичні особи яких належать до корпорації (ст. 9). Корпорація подає звітність відповідно до законодавства держави, що є місцем її реєстрації (ст. 10). Соціально-трудові відносини у корпорації регулюються на основі законодавства сторін, на території яких розташовані її учасники, якщо інше не обумовлене міждержавними договорами (угодами) (ст. 12).
Конвенція також регламентує питання ліквідації корпорації: "Корпорація може бути ліквідована на підставах, передбачених законодавством держави — місця реєстрації корпорації, а також у зв'язку із закінченням дії відповідної міжурядової угоди" (ст. 13).
Застереження, які містяться у Конвенції:
1) ТНК на території України та за її межами, якщо їх створення може призвести до монополізації товарних ринків в Україні, впливає чи може вплинути на економічну конкуренцію на її території, створюються за згодою Антимонопольного комітету України у порядку, передбаченому антимонопольним законодавством України;
2) Україна бере на себе зобов'язання застосовувати положення Конвенції про ТНК, за винятком другого та восьмого абзаців преамбули і слів у ст. 19 "Економічний Суд Співдружності Незалежних Держав чи інший".
Діяльність суб'єктів МПрП, зокрема ТНК, регулюють також Регіональна декларація про міжнародні інвестиції та багатонаціональні підприємства від 21 червня 1976 p., Керівні принципи для багатонаціональних підприємств (додаток до Конвенції), Кодекс іноземних інвестицій, прийнятий 1970 р. латиноамериканськими державами, Хартія економічних прав та обов'язків держав, затверджена резолюцією ООН у 1974 р., норми якої спрямовані на захист економічних прав країн, що розвиваються, та обмеження діяльності ТНК.



Схожі:

Правовий статус юридичних осіб iconСемінарське заняття № Конституційно-правовий статус іноземців та біженців
Конституційно-правовий статус іноземних громадян та осіб без громадянства в Україні
Правовий статус юридичних осіб iconЗапит про видачу витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців
Відповідно до статті 20 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" прошу видати витяг з...
Правовий статус юридичних осіб iconЮридичні особи Поняття і види юридичних осіб. Ознаки та правосуб’єктність юридичних осіб. Створення та припинення юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 Цк україни юридичною особою є організація, створена І зареєстрована у встановленому законом порядку
Правовий статус юридичних осіб iconЗапит про видачу виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців
Відповідно до статті 21 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" прошу видати виписку...
Правовий статус юридичних осіб iconЗапит про видачу виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців
Відповідно до статті 21 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" прошу видати виписку...
Правовий статус юридичних осіб iconНормативно-правові акти з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців
Закон України від 15. 05. 2003 n 755-iv «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»
Правовий статус юридичних осіб iconРішення колегії районної державної адміністрації
Всього в районі зареєстровано та включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 1386 суб’єктів...
Правовий статус юридичних осіб iconЗапит про видачу виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців
Відповідно до статті 21 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" прошу
Правовий статус юридичних осіб iconЗакон україни про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців
Цей Закон регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб підприємців
Правовий статус юридичних осіб iconРозпорядження голови Олександрівської районної державної адміністрації 26 січня 2012 року №69-р стандарт надання адміністративної послуги з видачі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців I
Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» (далі Закон)
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи