Положення закону україни «про охорону праці» icon

Положення закону україни «про охорону праці»




НазваПоложення закону україни «про охорону праці»
Сторінка1/5
Дата конвертації26.04.2013
Розмір0.82 Mb.
ТипПоложення
  1   2   3   4   5


КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ


з курсу «Охорона праці в галузі» для студентів ф-ту Е


Кількість годин лекцій - 17


Форма семестрового контролю - екзамен


2006 р.

Лекція 1(4 год)


1. ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ


1.1 ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ

«ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ»


Закон України „Про охорону праці" (в редакції від 21.11.2002р. за № 229-IV). визначає основні положення щодо реалізації конституційного права грома­дян про охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Специфічною особливістю Закону, що регламентує правову основу охоро­ни праці, є високий рівень прав і гарантій робітникам. Вперше в історії держави робітникам було надано право відмовитися від роботи у випадку існування на виробництві загрози для їхнього здоров'я і життя. Розширено права робітників у соціальних гарантіях відшкодування збитків у випадку пошкодження їх здоро­в'я на виробництві. Передбачається нова система фінансування охорони праці, формування системи страхування від нещасних випадків і профзахворювань, посилюється централізація планування. Договірне регулювання з питань охо­рони праці поставлено на високий рівень, передбачається значна участь гро­мадських інституцій у цьому процесі. З позицій законодавчої регламентації прав і гарантій робітникам у сфері охорони праці та їх забезпечення Закон України „Про охорону праці" та нормативно-правові документи щодо його реа­лізації одержали високу оцінку експертів Міжнародної організації праці.

В умовах роздержавлення, приватизації, утворення великої кількості су­б'єктів підприємницької діяльності з різними формами недержавної власності роль держави у вирішенні завдань охорони праці суттєво зростає. Держава ви­ступає гарантом створення безпечних та нешкідливих умов праці для працівни­ків підприємств, установ, організацій усіх форм власності.


^ Основні принципи державної політики в галузі охорони праці


В Законі України „Про охорону праці" (ст. 4) задекларовані основні прин­ципи державної політики в галузі охорони праці:

  • пріоритет життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів ви­робничої діяльності підприємства;

  • повна відповідальність роботодавця за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

  • обов'язковий соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і про­фесійних захворювань;


з

  • використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці;

  • комплексне розв'язання завдань охорони праці на основі національних про­грам з цих питань та з урахуванням інших напрямків економічної та соціа­льної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони навколиш­нього середовища;

  • встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, не­залежно від форм власності і видів їх діяльності;

  • здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з охорони праці;

  • співробітництво і проведення консультацій між роботодавцями та проф­спілками (представниками трудових колективів) при прийнятті, рішень з охорони праці;

  • міжнародне співробітництво в галузі охорони праці, використання світово­го досвіду організації роботи щодо покращення умов і підвищення безпеки праці і т.і.


^ Гаранти прав громадян на охорону праці


Права громадян на охорону праці при укладанні трудового договору (ст. 5). Умови трудового договору не можуть містити

положень, які не відповідають законодавчим та іншим нормативним актам про охорону праці, що діють в Україні.

При укладанні трудового договору громадянин має бути проінформований власником під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на робочо­му місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факто­рів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про його пра­ва і пільги компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства колективного договору.

^ Права працівників на охорону праці під час роботи на підприємстві (ст. 6). Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колектив­ного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Працівник має право відмовитись від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, і навколишнього природного

середовища.

^ Права працівників на пільги та компенсації за важкі та шкідливі умо­ви праці (ст. 7). Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умо­вами праці, безплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуван­ням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільго­ву пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в передбаченому законом порядку.

^ Відшкодування власником шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров'я (ст. 9). Власник зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, запо­діяну йому каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я, пов'язаними з вико­нанням трудових обов'язків у повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому (членам сім'ї та утриманцям потерпілого) одноразову допомогу. При цьому пенсії та інші доходи, одержу­вані працівником, не враховуються.

Розмір одноразової допомоги встановлюється колективним договором (угодою, трудовим договором). Якщо відповідно до медичного висновку у по­терпілого встановлено стійку втрату працездатності, ця допомога повинна бути не менше суми, визначеної з розрахунку середньомісячного заробітку потерпі­лого за кожен процент втрати ним професійної працездатності.

У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги повинен бути не менше п'ятирічного заробітку працівника на його сім'ю, крім того, не менше рі­чного заробітку на кожного утриманця потерпілого, а також на його дитину, яка народилася після його смерті.

Якщо нещасний випадок трапився внаслідок невиконання потерпілим ви­мог нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги може бути зменшено в порядку, що визначається трудовим колективом за поданням власника та профспілкового комітету підприємства, але не більш як на п'ятде­сят відсотків. Факт наявності вини потерпілого встановлюється комісією по розслідуванню нещасного випадку.

Власник відшкодовує потерпілому витрати на лікування (в тому числі са­наторно-курортне), протезування, придбання транспортних засобів, по догляду за ним та інші види медичної і соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, що видається у встановленому порядку; надає інвалідам праці, вклю­чаючи непрацюючих на підприємстві, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок, а при можливості — за рахунок підприємства.

^ Обов'язки працівника виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці (ст. 14). Працівник зобов'язаний:

  • знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуа­льного захисту;

  • додержувати зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього тру­дового розпорядку підприємства;

  • проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди.

^ Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій (ст. 17).

Власник зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медич­них оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 ро­ку.

^ Стимулювання охорони праці Економічне стимулювання охорони праці (ст. 25). До працівників під­приємства можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення безпеки та покращення умов праці. Види заохочень визначаються-колективним договором (угодою, трудо­вим договором).

Порядок пільгового оподаткування коштів, спрямованих на заходи щодо охорони праці, визначається чинним законодавством про оподаткування.

^ Відшкодування підприємствам, громадянам і державі збитків, завда­них порушенням вимог щодо охорони праці (ст. 26) власник повністю від­шкодовує збитки іншим підприємствам, громадянам і державі на загальних під­ставах у зв'язку з завданням шкоди при порушенні вимог щодо охорони праці.

^ Застосування штрафних санкцій до підприємств, організацій та уста­нов (ст. 41). За порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду з питань безпеки, гі­гієни праці і виробничого середовища підприємства, організації, установи мо­жуть притягатись органами державного нагляду за охороною праці до сплати штрафу.

Підприємство сплачує штраф за кожний нещасний випадок та випадок професійного захворювання, які сталися на виробництві з його вини Якщо встановлено факт приховання нещасного випадку, власник сплачує штраф у де­сятикратному розмірі. Конкретні розміри і порядок накладання штрафів визна­чаються законодавством. Власник має право оскаржити в місячний строк рі­шення про стягнення штрафу у судовому порядку.


^ 1.2 ОХОРОНА ПРАЦІ ЖІНОК


Конституція України (ст. 24) на вищому законодавчому рівні закріпила рі­вність прав жінки і чоловіка. Разом з тим, трудове законодавство, враховуючи фізіологічні особливості організму жінки, інтереси охорони материнства і ди­тинства, встановлює спеціальні норми, що стосуються охорони праці та здоро­в'я жінок. Відповідно до ст. 10 Закону забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами пра­ці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних ро­біт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню).

Забороняється також залучати жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для жінок норми. Міністерство охорони здо­ров'я України 10 грудня 1993 року видало наказ № 241, яким встановлені гра­ничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками:

  • підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою роботою (до 2

  • разів на годину) — 10 кг;

  • підіймання і переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни — 7 кг.

Сумарна вага вантажу, який переміщується протягом кожної години робо­чої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні — 350 кг; з підлоги — 175 кг.

Залучення жінок до робіт у нічний час не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається необхідністю і дозволяєть­ся як тимчасовий захід (ст. 175 КЗпП).

Відповідно до Закону України „Про відпустки" (ст. 17) на підставі медич­ного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 126 календарних днів (70 днів до і 56 після пологів). Після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та додаткова неоплачувана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею віку шести років. Час цих відпусток зараховується як в загальний, так і в безпе­рервний стаж роботи і в стаж за спеціальністю (ст. 181 КЗпП).

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про відпустки" жінці, яка працює і має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, за її бажанням щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів без урахування вихідних.

Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати 'їм заробітну плату за мотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років. Звільняти жінок, які мають дітей віком до трьох (шести) років, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім ви­падків повної ліквідації підприємства, установи, організації, але з обов'язковим працевлаштуванням (ст. 184 КЗпП).


^ 1.3 ОХОРОНА ПРАЦІ НЕПОВНОЛІТНІХ


Держава враховує певні фізичні, фізіологічні та інші особливості неповно­літніх і виявляє турботу про здоров'я молодого покоління. Законодавчо це за­кріплено, зокрема, в ст. 43 Конституції України. Законом України „Про охоро­ну праці" (ст. 11) забороняється застосування праці неповнолітніх, тобто осіб віком до вісімнадцяти років, на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Міністерством охорони здоров'я України видано наказ від 31. 03. 1994 р. № 46, яким затвер­джено Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх.

Забороняється також залучати неповнолітніх до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Граничні но­рми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми затверджені нака­зом МОЗ України від 22. 03. 1996 р. № 59 (табл. 1.1).


Таблиця 1.1

Граничні норми підіймання та переміщення важких речей неповнолітніми

Календарний вік.

Граничні норми ваги вантажу (кг)

років

Короткочасна робота

Тривала робота




юнаки

Дівчата

юнаки

дівчата

14

5

2.5





15

12

6

8.4

4.2

16

14

7

11.2

5.6

17

16

8

12,6

6,3


Не допускається прийняття на роботу осіб, які не мають шістнадцять років. Однак, як виняток, можуть прийматися на роботу особи, які досягнули п'ятнад­цяти років за згодою одного з батьків або особи, що його замінює. Для підгото­вки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів за­гальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, яка не завдає шкоди здоров'ю і не пору­шує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирна­дцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює (ст. 188 КЗпП).

Забороняється залучати неповнолітніх до нічних, надурочних робіт та ро­біт у вихідні дні (ст. 192 КЗпП). Усі особи, які не досягнули вісімнадцять, років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подаль­шому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов'язковому медичному огляду (ст. 191 КЗпП).

Для неповнолітніх, у віці від 16 до 18 років, встановлено скорочений 36-годинний робочий тиждень, а для п'ятнадцятирічних — 24-годинний.

на їх основі і затверджуватися міністерствами, відомствами України або асоціаціями, концернами та іншими об'єднаннями підприємств з метою конкре­тизації вимог Державних нормативних актів.


^ 1.4 НОРМАТИВНІ АКТИ ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ, ЩО ДІЮТЬ У МЕЖАХ ПІДПРИЄМСТВА


Власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи розробляють на основі ДНАОП і затверджують власні положення, інструкції або інші нормативні акти про охорону праці, що діють в межах підприємства, установи, організації. Відповідно до

Рекомендацій Держнаглядохоронпраці щодо застосування „Порядку опра­цювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві", затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 12. 12. 1993 року № 132, до основних нормативних актів підприємства належать:

  • Положення про систему управління охороною праці на підприємстві.

  • Положення про службу охорони праці підприємства.

  • Положення про комісію з питань охорони праці підприємства.

  • Положення про роботу уповноважених трудового колективу з питань охо­рони праці.

  • Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з пи­тань охорони праці.

  • Положення про організацію і проведення первинного та повторного ін­структажів, а також пожежно-технічного мінімуму.

  • Наказ про порядок атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативних актів про охорону праці.

  • Положення про організацію попереднього і періодичного медичних оглядів працівників.

  • Положення про санітарну лабораторію підприємства.

  • Інструкції з охорони праці для працюючих за професіями і видами робіт.

  • Інструкції про порядок зварювання і проведення інших вогневих робіт на підприємстві.

  • Загальнооб'єктові та цехові інструкції про заходи пожежної безпеки.

  • Перелік робіт з підвищеною небезпекою.

  • Перелік посад посадових осіб підприємства, які зобов'язані проходити по­передню і періодичну перевірку знань з охорони праці.

  • Наказ про організацію безкоштовної видачі працівникам певних категорій лікувально-профілактичного харчування.

  • Наказ про організацію безкоштовної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів працівникам підприємства, що працюють у шкідливих умовах.

  • Наказ про порядок забезпечення працівників підприємства спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

Виходячи із специфіки виробництва та вимог чинного законодавства влас­ник затверджує нормативні акти із вищезазначеного списку та інші, що регла­ментують питання охорони праці.


^ 1.5 ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ


Відповідно до ст. 44 Закону України „Про охорону праці" за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створення пере­шкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці і представників професійних спілок винні працівники притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законодавством.

^ Дисциплінарна відповідальність полягає у накладанні дисциплінарних стя­гнень, передбачених чинним законодавством. Відповідно до ст. 147 КЗпП вста­новлено такі дисциплінарні стягнення: догана, звільнення з роботи. Право на­кладати дисциплінарні стягнення на працівників має орган, який користується правом прийняття на роботу цього працівника. Дисциплінарне стягнення може бути накладене за ініціативою органів, що здійснюють держав­ний і громадський контроль за охороною праці. За кожне порушення може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні дисциплінарного стягнення необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і запо­діяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботу працівника.

^ Адміністративна відповідальність накладається на посадових осіб, винних в порушеннях законодавства про охорону праці у вигляді грошового штрафу. Право накладати адміністративні стягнення з причин, зазначених у ст. 49 Зако­ну України „Про охорону праці" мають службові особи Держнаглядохоронпра-ці. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

^ Матеріальна відповідальність вк^ночає_відповідальність як працівника, так і власника (підприємства). У ст. 130 КЗпП зазначається, Що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству (установі) через порушення покладених на них обов'язків, в тому числі, і внаслідок порушення правил охорони праці. Матеріальна відповідальність встановлюється лише за пряму дійсну шкоду і за умови, котї така шкода заподіяна підприємству (уста­нові) винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповіда-лшсгь, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди. Матеріальна відпо­відальність може бути накладена незалежно від притягнення працівника до ди­сциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. .Власник під­приємства (установи) або уповноважена ним особа (орган) несе матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду ^працівникові незалежно від наявності ви­ни, якщо не доведе, що шкода заподіяна внаслідок непереборної сили або уми­слу потерпілого. Збитки у зв'язку з порушеннями законодавства про охорону праці можуть включати відшкодування потерпілому втраченого заробітку, од­норазову допомогу, додаткові витрати на лікування, протезування, якщо потер­пілий залишився живим, а також витрати на поховання в разі смерті потерпіло­го, одноразову допомогу на сім'ю та на утриманців.

^ Кримінальна відповідальність настає, якщо порушення вимог законодавст­ва та інших нормативних актів про охорону праці створило небезпеку для жит­тя або здоров'я громадян. Суб'єктом кримінальної відповідальності з питань охорони праці може бути будь-яка службова особа підприємства, установи, ор­ганізації незалежно від форм власності, а також громадянин — власник підпри­ємства чи уповноважена ним особа. Кримінальна відповідальність визначається у судовому порядку.

  1   2   3   4   5



Схожі:

Положення закону україни «про охорону праці» iconНаказ №1192 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2012 р за №1648/21960 Про затвердження Правил охорони праці під час роботи в хімічних лабораторіях
Відповідно до статті 28 Закону України «Про охорону праці», підпункту 41 пункту 4 Положення про Міністерство надзвичайних ситуацій...
Положення закону україни «про охорону праці» iconПро затвердження Правил охорони праці на об'єктах з переробки пластичних мас Відповідно до статті 28 Закону України "Про охорону праці"
Відповідно до статті 28 Закону України "Про охорону праці", підпункту 41 пункту 4 Положення про Міністерство надзвичайних ситуацій...
Положення закону україни «про охорону праці» iconПротокол № від 20 р. Положення про роботу уповноважених трудовими колективами структурних
Закону України «Про охорону праці» і призначений для здійснення громадського контролю за дотриманням діючого в Україні законодавства...
Положення закону україни «про охорону праці» iconПро затвердження Правил охорони праці для працівників бібліотек Відповідно до статті 28 Закону України "Про охорону праці", підпункту 41 пункту 4 Положення про Міністерство надзвичайних ситуацій України,
Відповідно до статті 28 Закону України "Про охорону праці", підпункту 41 пункту 4 Положення про Міністерство надзвичайних ситуацій...
Положення закону україни «про охорону праці» iconПро затвердження переліку важких робіт І робіт із шкідливими І небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх
На виконання Закону України «Про охорону праці» та постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 1993 р. №64 «Про заходи щодо...
Положення закону україни «про охорону праці» iconПоложення про організацію роботи з охорони праці Загальні положення
Це Положення розроблено відповідно до закону України «Про охорону праці», «Про освіту» і поширюється на учасників навчально-виховного...
Положення закону україни «про охорону праці» iconЗакон україни про внесення змін до Закону України "Про охорону праці" Верховна Рада України постановля є
Внести зміни до Закону України "Про охорону праці" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 49,ст. 668; 1996 р., N 31, ст. 145;...
Положення закону україни «про охорону праці» iconПоложення про систему управління охороною праці дошкільного навчального закладу (ясла-садок) №7 «Оленка»
Положення розроблено відповідно до р. 3, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», ст. 26 Закону України «Про освіту» І визначає...
Положення закону україни «про охорону праці» iconПоложення Закону Про охорону праці, Кодексу законів про працю та інших нормативних актів про охорону праці. Трудовий договір, робочий час та час відпочинку. Колективний договір (угода), пільги та відшкодування за важкі та шкідливі умови праці
Загальні відомості про навчально-виховний заклад, характерні особливості роботи у котельні
Положення закону україни «про охорону праці» iconПро затвердження Типового положення про навчання з питань охорони праці Відповідно до Законів України "Про охорону праці"
Про освіту ( 1060-12 ), Положення про Комітет по нагляду за охороною праці України, затвердженого Указом Президента
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи