Витрати та санкції цивільного процесу поняття витрат у цивільному процесі Витрати по провадженню справи icon

Витрати та санкції цивільного процесу поняття витрат у цивільному процесі Витрати по провадженню справи




Скачати 193.84 Kb.
НазваВитрати та санкції цивільного процесу поняття витрат у цивільному процесі Витрати по провадженню справи
Дата конвертації19.09.2013
Розмір193.84 Kb.
ТипДокументи

ВИТРАТИ ТА САНКЦІЇ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

1. Поняття витрат у цивільному процесі

Витрати по провадженню справи в цивільному судо­чинстві складаються з двох видів - державного мита і витрат, пов'язаних з розглядом справи (ст.63 ЦПК).

Державним митом є грошовий збір, що справляється державними органами в установленому розмірі з фізичних і юридичних осіб за вчинення в їх інтересах окремих дій та видачу документів, що мають юридичне значення. В цивіль­ному судочинстві державне мито — це грошовий збір, що справляється в судових органах з заяв і скарг, котрі подаються громадянами і юридичними особами до суду, та за видачу їм копій документів - судових рішень, ухвал, постанов, і який зараховується до бюджету місцевого самоврядування.

Обов'язок сплачувати державне мито за ведення цивільних справ у судах, покладений на заінтересованих у справі осіб, має за мету забезпечити відшкодування державі певної частини коштів, що витрачаються на утримання і функціо­нування судової влади. Розмір такого мита незначний, а подекуди громадяни з урахуванням їх майнового стану звільняються від його сплати.

Витрати, пов 'язані з розглядом справи, складаються: з сум, що підлягають виплаті свідкам, експертам, перекладачам; з витрат на проведення огляду на місці, на розшук відповідача; з витрат, пов'язаних з виконанням рішення тощо. Розмір витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді, на відміну від державного мита, залежить не від ціни заявлених позовних вимог та їх характеру, а від фактичних затрат, пов'язаних з участю у справі свідків, експертів, перекладачів і з виконанням ними своїх функцій. Правовий режим справляння державного мита і сплати інших витрат по провадженню цивільної справи в суді врегульований ст.ст. 63-81 ЦПК, іншими законами і підзаконними актами України.

Новим цивільно-процесуальним законодавством перед­бачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати будуть встановлюватися законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: 1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення; 2) витрати на правову допомогу; 3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; 4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи (ст. 79 ЦПК України).


^ 2. Державне мито

Об'єктом справляння державного мита в судах виступають цивільні процесуальні документи, перелік яких визначений у нормативному порядку.

Державне мито справляється: з позовних заяв; із зустрічних позовних заяв; із заяв третіх осіб, які заявляють самостійні позовні вимоги на предмет спору між сторонами; із скарг громадян на рішення, дії або бездіяльність державних органів, юридичних або посадових осіб у сфері управлінської діяльності; із скарг на рішення, прийняті щодо релігійних організацій; із касаційних скарг на рішення судів; із скарг на рішення, що набрали законної сили; із заяв і скарг у справах окремого провадження; за повторну видачу копії судового рішення, ухвали, постанови.

Розміри ставок державного мита визначаються у від­сотковому відношенні до ціни позову або розмірах частин неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діє на час сплати мита згідно з нормами, встановленими Декретом Кабінету Міністрів України „Про державне мито". Ціна позову вказується в позовній заяві. Якщо зазначена ціна позову явно не відповідає дійсній вартості стягуваного, то ціну позову і розмір мита має визначати суддя, постановивши про це відповідну ухвалу.

Державне мито з зустрічних позовних заяв та з заяв третіх осіб, які заявляють самостійні позовні вимоги, сплачується на загальних підставах. Аналогічний порядок встановлений для сплати мита належним позивачем при заміні ним неналежного позивача, а також правонаступником позивача, якщо мито не було сплачено позивачем.

У випадках виділення судом однієї або кількох із об'єднаних позовних вимог в самостійне провадження державне мито, сплачене при поданні позовної заяви, не повертається і пере­рахунок його розміру не провадиться, а за виділеною в само­стійне провадження вимогою мито повторно не сплачується.

У справах, які підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, державне мито сплачується до подання позовної заяви, заяви і скарги та до повторної видачі копії судового рішення чи іншої постанови за місцем виконання таких процесуальних дій. З позовів, що подаються до суду в іноземній валюті, державне мито сплачується в іноземній валюті.

Сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках, передбачених ст.69 ЦПК та ст.8 Декрету „Про державне мито": 1) внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством; 2) відмови в прийнятті заяви, скарги; 3) повернення позивачу позовної заяви, заявнику - заяви чи скарги, а особі, яка оскаржила рішення суду, - касаційної скарги в разі невиконання ними вимог судді про виправлення недоліків, виявлених у зазна­чених процесуальних документах (ст.139 ЦПК); 4) закриття провадження в справі з підстав, що остання не підлягає розглядові в судах чи заінтересованою особою, яка звернулася до суду, не додержано встановленого для даної категорії справ порядку попереднього позасудового вирішення спору і можливість застосування цього порядку втрачена (ип. 1, 2 СТ.227 ЦПК); 5) залишення заяви без розгляду з підстав, що заінтересованою особою, яка звернулася до суду, не додержано встановленого для даної категорії справ порядку попереднього позасудового вирішення справи і можливість застосування цього порядку не втрачена, чи подання заяви недієздатною особою (пп. 1, 2 ст. 229 ЦПК).

Сплачене державне мито повертається за ухвалою судді чи суду фінансовим органом того району чи міста, до бюджету якого воно надійшло, на заяву платника мита, подану ним протягом року з дня зарахування мита до бюджету.

На забезпечення більш повного доступу громадян і юри­дичних осіб до правосуддя і судового захисту їх майнових і особистих немайнових прав та реалізації положень принципу публічності в цивільному судочинстві чинним законодавством, поряд з іншими гарантіями, встановлені пільги щодо сплати державного мита окремими категоріями осіб. Відповідно до ст.4 Декрету „Про державне мито" від сплати державного мита звільняються: позивачі в справах з трудових правовідносин; у справах, що випливають з авторського права; позивачі у справах про відшкодування збитків, заподіяних каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю годувальника; про стягнення аліментів; сторони у справах, пов'язаних з відшкоду­ванням збитків, заподіяних громадянинові незаконним засу­дженням, незаконним притягненням до кримінальної відпо­відальності; позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином; громадяни, віднесені до першої та другої категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської ка­тастрофи; державні і громадські органи, підприємства, установи, організації та громадяни, які звернулися у випадку, перед­баченому чинним законодавством, із заявами до суду на захист прав та інтересів інших осіб; позивачі - податкові адміністрації та окремі державні відомства; Національний банк України та його установи; Генеральна прокуратура України та її органи - за позовами, з якими вони звертаються до суду в інтересах громадян і державних юридичних осіб, та ін.

Місцеві ради мають право встановлювати додаткові пільги для окремих платників щодо сплати державного мита, яке зараховується до місцевих бюджетів, а Міністерство фінансів України - щодо державного мита, яке зараховується до Держав­ного бюджету України. Суд або суддя, виходячи з майнового стану громадянина, вправі звільнити його від сплати державного мита у бюджет держави повністю або частково (ч.4 ст.63 ЦПК).

Відповідно до положень нового цивільно-процесуального законодавства державне мито, розміри і порядок сплати, якого визначені Декретом Кабінету Міністрів України, повинно бути замінено на судовий збір, розміри, порядок сплати і звільнення від сплати якого будуть встановлюватися відповідним Законом. Згідно зі с 5 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" нового ЦПК України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду буде сплачуватися у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.

^ 3 Витрати, пов'язані з розглядом справи в суді

До витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді,

належать: 1) суми, що підлягають виплаті свідкам і експертам; 2) витрати, пов'язані з проведенням огляду на місці; 3) витрати на розшук відповідача; 4) витрати, пов'язані з виконанням рішення відповідно до СТ.372 ЦПК.

Отже, фактично це витрати, що пов'язані з розглядом справи в суді і з виконанням судового рішення. За виклика­ними до суду свідками, експертами та перекладачами зберіга­ється їх середній заробіток за місцем роботи. Якщо зазначені особи не є працівниками підприємств, установ, організацій, їм виплачується винагорода за явку до суду або виконану роботу. При виконанні ними процесуальних обов'язків свідка, експерта, перекладача за межами постійного місця прожи­вання їм відшкодовуються витрати, понесені у зв'язку з переїздом до місця виклику і назад, найманню житла і добові. Свідкам виплачується винагорода в розмірі 12 відсотків мінімального розміру заробітної плати на день.

Перекладачам і експертам, яких призначено під час підготовки справи до розгляду або судового розгляду не в порядку службового доручення, за виконану роботу випла­чується винагорода.

За правилом ст.73 ЦПК кошти, необхідні на оплату свідків, експертів, а також на проведення огляду на місці, вносить наперед сторона, яка порушила відповідне клопотання. Якщо виклик цих осіб або огляд на місці провадиться за клопотанням обох сторін або з ініціативи суду, потрібні для цього кошти вносяться обома сторонами порівну. Перелічені суми не вносяться стороною, звільненою від оплати судових витрат. У таких випадках оплата провадиться з коштів, що відпускаються за кошторисом суду.

Окремий порядок передбачений для стягнення витрат, пов'язаних з розшуком відповідача, місце фактичного перебування якого невідоме, і що можливо як за ініціативою суду, так і за заявою позивача. Для цього суд (суддя) виносить ухвалу, покладаючи розшук відповідача на органи внутрішніх справ, витрати котрих стягуються з відповідача на користь держави в розмірі до п'яти мінімальних заробітних плат.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, відносяться інші витрати, які СТ.63 ЦПК не включені до судових витрат, але по суті є такими. Це, зокрема: 1) витрати заявника у справі окремого провадження про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника, пов'язані з публікацією в місцевій пресі оголошення про виклик до суду держателя цінного папера (ст.279 ЦПК); 2) витрати сторони, пов'язані з оплатою допомоги адвоката, який брав участь у справі (ст.76 ЦПК), та з оплатою інших осіб, які за чинним законодавством можуть здійснювати в судочинстві у справі цивільне процесуальне представництво; 3) витрати сторони за фактичну втрату робочого часу (ст.77 ЦПК).

Витрати, понесені сторонами у справі, розподіляються між ними за правилами, встановленими ст.ст. 75-78 ЦПК. Стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі понесені витрати у справі незалежно від того, що ця сторона була звільнена від їх оплати, на користь держави. Якщо позов задоволено частково, витрати присуджуються позивачеві пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог, а відповідачеві — пропорційно до тієї частини позовних вимог, в якій позивачеві відмовлено. Суд апеляційної або касаційної інстанції при зміні рішення або постанові нового рішення відповідно змінює і розподіл витрат між сторонами.

Витрати, пов'язані з оплатою юридичної допомоги адво­ката, який здійснював цивільне процесуальне представництво сторони, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони в розмірі до п'яти відсотків від задоволеної частини позовних вимог.

Витрати, понесені позивачем при відмові його від позову, відповідачем не відшкодовуються. Але якщо позивач не підтримує своїх вимог внаслідок добровільного їх задоволення відповідачем після пред'явлення позову, то суд за заявою позивача присуджує з відповідача всі понесені у справі витрати.

Порядок розподілу витрат у справі, в тому числі і на оплату адвоката, сторони можуть передбачити в укладеній між ними мировій угоді. Якщо цього не було зроблено, то стягнення витрат провадиться у порядку, передбаченому ст.75 ЦПК.

Витрати у справі, понесені стороною, відшкодовуються не тільки другою стороною, а також у передбачених ст. 79 ЦПК випадках за рахунок держави. Так, при відмові повністю або частково в позові органам прокуратури, а також органам державного управління, іншим організаціям, установам, підприємствам і окремим громадянам, які звернулися з вимогою до суду на захист прав та охоронюваних інтересів інших осіб (ст.ст. 118, 121 ЦПК), відповідачеві відшкодо­вуються з коштів бюджету понесені ним у справі витрати повністю або пропорційно тій частині позовних вимог, в якій позивачеві відмовлено.

У разі відмови в позові позивачеві, звільненому від сплати судових витрат, вони приймаються на рахунок держави. Якщо обидві сторони звільнені від сплати витрат, то понесені судом витрати у зв'язку з розглядом справи відносяться за рахунок держави.

Витрати, понесені судом, стягуються з кожної сторони пропорційно до тієї частини позову, щодо якої рішення постановлено проти неї, і зараховуються в бюджет. Коли сторона, на користь якої постановлено рішення, звільнена від сплати судових витрат, то останні стягуються з другої сторони у бюджет держави.

Так, витрати, понесені судом у зв'язку з розглядом справи, і державне мито, від сплати яких позивач був звільнений, стягуються з відповідача у бюджет держави пропорційно задоволеній частині позовних вимог. Якщо відповідача звільнено від судових витрат, то при відмові в позові витрати, понесені судом у зв'язку з розглядом справи, стягуються з позивача в бюджет держави.

У випадках задоволення позову частково, коли відповідач звільнений від сплати витрат, понесені судом витрати у зв'язку з розглядом справи стягуються у бюджет держави з позивача, не звільненого від сплати судових витрат, пропорційно тій частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.

Суд або суддя на заяву громадянина (сторони, третьої особи з самостійними вимогами, заявника), який повинен відшко­дувати державі витрати, пов'язані з розглядом справи і виконанням судового рішення, виходячи з майнового стану, може звільнити його від сплати витрат (ч.4 ст.63 ЦПК). Ухвала суду в питаннях визначення ціни позову та судових витрат може бути оскаржена (ст.81 ЦПК).

Після тривалих дискусій при обговоренні проекту нового ЦПК України у Верховній Раді України до переліку витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді, було додатково включено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи; витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду.

До витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відносяться витрати, пов'язані з інформуванням учасників цивільного процесу про хід і результати розгляду справи, а також витрати, пов'язані з виготовленням та видачею копій судових рішень.

Розмір та порядок оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи залежно від категорії справ встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про: 1) по­новлення на роботі; 2) стягнення заробітної плати, ком­пенсацій працівникам, вихідної допомоги, відшкодування за затримку їх виплати; 3) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи; 4) стягнення аліментів; 5) визнання батьківства або материнства.

Не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про: 1) обмеження цивільної дієздат­ності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 2) на­дання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) на­дання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 4) обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 5) відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду(ст. 81 ЦПК України).

^ Витрати на правову допомогу, згідно зі ст. 84 нового ЦПК України, включають в себе оплату правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права. Вони покладаються на сторони, крім випадків надання безоплатної правової до­помоги. Вперше до цивільного процесуального законодавства включено норму про встановлення законом граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу.

^ Витрати сторін та їх представників, що пов 'язані з явкою до суду, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла. їх несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропор­ційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Новим ЦПК передбачено запровадження граничного розміру компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їх представників, який повинен встановлювати Кабінет Міністрів України.


^ 4. Санкції цивільного процесуального права

Санкції - це встановлені нормами цивільного проце­суального права наслідки, що настають за їх недодержання і порушення, тобто всі правові наслідки, які забезпечують їх реалізацію. Ними є заходи захисту і заходи відповідальності.

Заходи захисту спрямовані на припинення правопо­рушення, поновлення порушеного права і забезпечення виконання обов'язку. Нових (додаткових) обов'язків на суб'єктів цивільних процесуальних правопорушень вони не покладають. До заходів захисту відносяться санкції, що припиняють правопорушення (припиняючі) і які поновляють права (правопоновлюючі).

^ Припиняючі санкції спрямовані на припинення неправомірних процесуальних дій, а отже, спрямовані проти настання правових наслідків, на досягнення яких спрямовані такі дії, зокрема: відмова в прийнятті заяви до провадження суду (ст. 136 ЦПК), в прийнятті зустрічного позову (ст.140 ЦПК); залишення заяви, касаційної скарги і подання без руху (ст.ст. 139, 293 ЦПК), попередження (ст.167 ЦПК), закриття провадження у справі і залишення заяви без розгляду (ст.ст. 227, 229 ЦПК) та ін.

^ Правопоновлюючі санкції спрямовуються на поновлення порушених цивільних процесуальних прав і забезпечення виконання обов'язків шляхом скасування (повного або часткового) незаконних рішень, ухвал, постанов суду, визнання прилюдних торгів недійсними; застосування заходів примусового виконання; скасування незаконних проце­суальних дій судового виконавця по виконанню рішення або про відмову від виконання; виключення майна з опису, поворот виконання (ст.ст. 420-422 ЦПК) та ін.

Заходи відповідальності покладають на правопорушника новий додатковий обов'язок - відшкодувати збитки, сплатити штраф, тобто виявляються в покаранні.

Вихідною основою для правильного розуміння цивільної процесуальної відповідальності є норми цивільного проце­суального права, що передбачають відповідальність за окремі види цивільних процесуальних правопорушень. У них відсутнє саме поняття відповідальності, але визначені заходи відповідальності та підстави їх застосування за конкретні правопорушення. ЦПК України встановлює такі заходи відповідальності: штраф (ст.ст. 153, 158, 284, 386 та ін.), стягнення винагороди за втрату робочого часу (ст.77), стягнення судових витрат (ст.75), примусовий привід (ст.44), видалення з залу судового засідання (ст.164).

Отже, встановлені нормами цивільного процесуального права і забезпечені державним примусом заходи, що покла­даються на учасників процесу у вигляді обтяжливого, нееквівалентного (додаткового) обов'язку або некомпен-сованого позбавлення прав за протиправні цивільні проце­суальні дії або за бездіяльність, називаються цивільною процесуальною відповідальністю.

Заходи відповідальності спрямовуються на майно і особу правопорушника, заходи захисту - на саме правопорушення, на дії (бездіяльність) правопорушника і його наслідки. Для застосування заходів процесуальної відповідальності необхід­на, як правило, вина правопорушника і тільки як виняток -настає безвинна відповідальність. Для застосування заходів захисту вина правопорушника не потрібна.

Заходи цивільної процесуальної відповідальності мають майновий або особистий немайновий характер.

Майновий характер мають штраф, стягнення завданих збитків (в тому числі стягнення винагороди за втрату робочого часу і судових витрат, позбавлення права на повернення суми, внесеної покупцем до початку прилюдних торгів), немай­новий - видалення з залу судового засідання.

Цивільні процесуальні санкції захисту і відповідальності сприяють попередженню правопорушень, але встановлені ЦП К такі заходи, як окрема ухвала (ст.235), забезпечення позову (ст.149), забезпечення можливих збитків відповідача (ст.158), попередження (ст.164), спрямовані виключно на запобігання порушенням цивільних процесуальних норм, а також шкідли­вим наслідкам, які можуть настати в результаті правопорушень.

Режим законності в цивільному судочинстві забезпечується також можливістю застосування до суб'єктів цивільних процесуальних правопорушень заходів кримінальної, дисци­плінарної, адміністративної і громадської відповідальності.

Застосуванням санкцій захисту і відповідальності забезпе­чується реалізація їх функцій: поновлення порушеного цивільного процесуального правопорядку шляхом припи­нення неправомірних дій (бездіяльності) суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин і спонукання їх до виконання своїх обов'язків, а також забезпечення реалізації кореспон­дуючих їм прав суду або органу судового виконання; захист прав громадян і організацій як конкретних суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин, порушених неправомірними діями; зміцнення законності в цивільному судочинстві і запобігання цивільним процесуальним правопорушенням; виховання суб'єктів правовідносин, інших громадян в дусі неухильного виконання норм цивільного процесуального права.

Цивільні процесуальні штрафи - це самостійна галузева відповідальність (цивільна процесуальна відповідальність) у вигляді заходу майнового впливу, встановленого ЦПК, яка застосовується судом до осіб, котрі не виконали покладених на них конкретних процесуальних обов'язків у складі цивільних процесуальних правовідносин у справі. ЦПК України цивільні процесуальні штрафи зокрема встановлено: за неявку в суд свідка (ст.44), за неподання на вимогу суду письмових і речових доказів (ст.ст. 48, 53), за порушення вжитих судом заходів по забезпеченню позову (ст.153) тощо.

Єдина для всіх зазначених правопорушень штрафна санкція характеризується особливостями за суб'єктним складом, підставами відповідальності, умовами і процесуаль­ним порядком застосування. У всіх правопорушеннях штраф передбачений в розмірах до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Суб'єктний склад відповідальності у вигляді штрафу неоднорідний. Це - особи, які беруть участь у справі (сторони, свідки; посадові особи підприємств установ, організацій і громадяни; посадові особи підприємств, установ, організацій), а також ті, які не беруть участь у ній - незабезпечення явки представника організації в судове засідання (ст.172 ЦПК).

Штраф може бути накладений суддею або судом при колегіальному розгляді справ, передбачених ст.ст. 124і, 237,255 ЦПК.

У більшості норм цивільного процесуального права накладен­ня штрафу передбачене за винні протиправні дії (порушення порядку в залі суду) чи бездіяльність (невиконання обов'язку щодо подання суду доказів, незабезпечення явки представників в судове засідання, порушення заходів по забезпеченню позову тощо). В той же час за окремі правопорушення штраф може бути накладений за невиконання у встановлений строк певних процесуальних дій без наявності вини.

Про накладення штрафу виноситься ухвала, копія якої надсилається оштрафованій особі (ст.82 ЦПК). Остання протягом десяти днів після одержання копії може просити суд, який наклав штраф, про зняття або зменшення його розміру.

Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням оштрафованої особи, але ЇЇ неявка не перешкоджає розгляду заяви. На ухвалу про відмову зняти штраф чи зменшити його розмір може бути подана скарга і внесене подання прокурором (ст.83 ЦПК). Інший процесуальний порядок встановлений СТ.417 ЦПК. Ухвала суду про накладення штрафу може бути оскаржена особою, на яку його накладено, а прокурором -внесено подання.

Штраф, встановлений цивільним процесуальним правом, є самостійним галузевим видом відповідальності, яка відрізняється від штрафної відповідальності, встановленої іншими галузями права - цивільного, адміністративного, кримінального.

Цивільну процесуальну відповідальність у вигляді відшко­дування майнових збитків несуть особи, які порушили вжиті судом заходи по забезпеченню позову, а перед відповідачем -позивач за збитки, завдані йому забезпеченням позову (ст.ст. 152, 158 ЦПК). Заявник зобов'язаний відшкодувати держа­телю цінного папера збитки, заподіяні йому забороною видачі вкладів або облігацій державних позик та інших цінних паперів на пред'явника (ст.284 ЦПК). Аналогічно особи, в яких знаходиться майно боржника, - за ухилення від виконання розпоряджень судового виконавця, пов'язаних із зверненням стягнення на це майно, якщо внаслідок цього були завдані збитки стягувачу. Шкода, заподіяна виплатою працівникові грошових сум внаслідок невиконання рішення суду, може бути стягнена з посадової особи, винної в невиконанні рішення про поновлення на роботі.

Понесені стороною витрати у справі (ст.75 ЦПК) і неодер-жана винагорода за фактичну втрату робочого часу відповідно до середнього заробітку (ст.77 ЦПК) мають розглядатися як збитки, а обов'язок по їх відшкодуванню — як майнова цивіль­на процесуальна відповідальність. На підставі ст.75 ЦПК суд присуджує стороні, на користь якої постановлено рішення, з другої сторони всі судові витрати, хоча б ця сторона і була звільнена від сплати судових витрат на користь держави.

Відповідач повинен нести судові витрати тому, що він не виконав цивільний обов'язок, порушив суб'єктивне матеріальне право позивача, який змушений був звернутися в суд за захистом і поніс певні витрати, пов'язані з розглядом справи.

Позивач несе відповідальність по відшкодуванню відпо­відачу понесених останнім судових витрат у випадку відмови суду в задоволенні позову, тобто у зв'язку з тим, що ним був пред'явлений безпідставний позов (ст.99 ЦПК).

Передбачена ЦПК майнова цивільно-процесуальна від­повідальність є в одних випадках додатковою до штрафної (ст. 153 ЦПК), а в інших - самостійною - ст.ст. 77, 158, 284 ЦПК.

Важливою умовою майнової цивільної процесуальної відповідальності є протиправність дій (бездіяльність), внаслідок яких були завдані збитки. Протиправними діями (бездіяльністю) є такі, що вчинені проти права, передбаченого цивільного процесуального правопорядку, порушують суб'єк­тивні права сторін. Такий характер матимуть дії осіб, вчинені проти встановлених судом заходів по забезпеченню позову, коли всупереч прийнятій судом забороні, такі особи вчинили певні дії, платежі або передали майно (ст.153 ЦПК), чим завдали збитків позивачу.

На захист суб'єктивних прав позивача може бути пред'яв­лена позовна вимога органами державного управління, профспілками, іншими організаціями, установами, підпри­ємствами (ст.121 ЦПК), прокурором (ст. 11S ЦПК). За їх ініціативою може бути прийнято судом і забезпечення позову, яким відповідачу були завдані збитки. Тому було б непра­вильним, щоб у цих випадках наставала відповідальність лише позивача.

У правильному визначенні відповідальності за цивільні процесуальні правопорушення вирішальне значення має встановлення наявності причинного зв'язку між проти­правними цивільними процесуальними діями (бездіяльністю) і шкодою.

Для характеристики цивільного процесуального право­порушення важливе значення має суб'єктивний елемент -вина заподіювача. Наявність винної поведінки посадової особи необхідна для настання майнової відповідальності за шкоду, завдану затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника. Збитки, завдані виплатою працівникові грошових сум внаслідок затримки виконання рішення суду, можуть бути стягнені з винних посадових осіб. Наявність вини сторони необхідна для покладання оплати на користь другої сторони винагороди за фактичну втрату робочого часу (ст.77 ЦПК). Винна поведінка сторони може полягати в заявленні безпідставного позову, в систематичному протидіянні правильному і швидкому розглядові та вирішенню справи, тобто в прямому умислі. Не вимагається наявність вини позивача для відшкодування ним відповідачеві судових витрат (ст.75 ЦПК).

Процесуальний порядок відшкодування завданих май­нових збитків процесуальним правопорушенням звичайний: пред'явлення самостійного позову, який розглядається за правилами цивільного судочинства.

У новому цивільно-процесуальному законодавстві від­сутня спеціальна глава, присвячена судовим штрафам, яка була в ЦПК 1963 р. В самому тексті кодексу штраф згадується лише один раз - у ч. 9 ст. 75 нового ЦПК України, а саме судова повістка чи оголошення про виклик у суд повинна містити роз'яснення про можливість накладення штрафу на особу, яка викликається до суду, у випадку її неявки.

Натомість новий ЦПК України включає главу 9 розділу І „Заходи процесуального примусу". ^ Заходами процесуального примусу є встановлені ЦПК процесуальні дії, що засто­совуються судом до осіб, які порушують встановлені в суді правила або протиправно перешкоджають здійсненню цивільного судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом негайно після вчинення порушення шляхом постановления ухвали.

Заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) ви­далення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід. До однієї особи не може бути застосовано кілька заходів процесуального примусу за одне й те саме правопорушення (ст.ст. 90-91 ЦПК України). Порядок застосування названих заходів процесуального примусу закріплено у ст. 92- 94 нового ЦПК України.



Схожі:

Витрати та санкції цивільного процесу поняття витрат у цивільному процесі Витрати по провадженню справи icon10. витрати виробництва > Поняття витрат
Витрати виробництва – це плата підприємства за залучені (придбані) фактори виробництва
Витрати та санкції цивільного процесу поняття витрат у цивільному процесі Витрати по провадженню справи iconСторони в цивільному процесі поняття сторін, їх процесуальні права та обов'язки Сторонами в цивільному процесі
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач, які беруть участь у справі і спір щодо цивільного суб'єктивного права чи охоронюваного...
Витрати та санкції цивільного процесу поняття витрат у цивільному процесі Витрати по провадженню справи iconПредставництво в цивільному процесі поняття процесуального представництва та його значення
Якщо ж вважати, що представництво у цивільному процесі це матеріальні правовідносини, то можна дійти висновку, що інститут представництва...
Витрати та санкції цивільного процесу поняття витрат у цивільному процесі Витрати по провадженню справи iconВідповіді задачі 11 клас Задача 1
...
Витрати та санкції цивільного процесу поняття витрат у цивільному процесі Витрати по провадженню справи iconКурсова робота з правознавства Процесуальні строки в цивільному процесі План
Поняття та сутність строків в цивільному процесі як процесуального засобу для правильного та своєчасного розгляду та розв’язання...
Витрати та санкції цивільного процесу поняття витрат у цивільному процесі Витрати по провадженню справи iconОтчет по результатам 1 Витрати Штук Витрати усього Норма прибутку

Витрати та санкції цивільного процесу поняття витрат у цивільному процесі Витрати по провадженню справи iconНаше підприємство придбало та поставило на баланс легковий автомобіль. При оформленні документів були понесені ряд витрат, а саме: збір до пфу, плата за реєстрацію, страхові внески.
При оформленні документів були понесені ряд витрат, а саме: збір до пфу, плата за реєстрацію, страхові внески. Чи включається дані...
Витрати та санкції цивільного процесу поняття витрат у цивільному процесі Витрати по провадженню справи iconЗавдання, зміст та процесуальний порядок підготовки цивільних справ до судового розгляду
Підготовка справи до судового розгляду є самостійною та обов'язковою стадією цивільного процесу. Метою зазначеної стадії цивільного...
Витрати та санкції цивільного процесу поняття витрат у цивільному процесі Витрати по провадженню справи iconВитрати на утримання майна склали 3247 грн
Відповідно до законодавства України голова Білогірської районної державної адміністрації О. Мельничук подав декларацію про майно,...
Витрати та санкції цивільного процесу поняття витрат у цивільному процесі Витрати по провадженню справи iconУчасть прокурора у цивільному процесі завдання участі прокурора в цивільному процесі та його цивільно-процесуальна правосуб'єктність
О в цивільному судочинстві це давно сформований і існуючий інститут. Участь прокурора в цивільному процесі полягає в захисті інтересів...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи