Перелік тем з дисципліни «Аграрне право» icon

Перелік тем з дисципліни «Аграрне право»




НазваПерелік тем з дисципліни «Аграрне право»
Сторінка1/9
Дата конвертації19.03.2013
Розмір1.8 Mb.
ТипДокументи
  1   2   3   4   5   6   7   8   9

Перелік тем з дисципліни

«Аграрне право»


  1. Поняття, предмет, метод та система аграрного права

  2. Джерела аграрного права

  3. Поняття і особливості аграрних правовідносин

  4. Суб’єкти аграрних правовідносин

  5. Державне регулювання сільського господарства

  6. Правове регулювання переходу до ринкових відносин у сільському господарстві

  7. Права на землю

  8. Набуття і реалізація права на землю

  9. Господарська та фінансова діяльність сільськогосподарських підприємств

  10. Поняття і види трудових спорів працівників сільськогосподарських підприємств

  11. Поняття і види відповідальності в аграрному праві

  12. Поняття та ознаки фермерського господарства

  13. Особисте селянське господарство громадян

  14. Приватне підсобне господарство

  15. Аграрно-договірні зобов’язання

  16. Аграрне право зарубіжних країн



Тема: Поняття, предмет, метод та система аграрного права

1. Поняття і предмет аграрного права.

2. Методи регулювання в аграрному праві.

3. Принципи та система аграрного права.


1. Аграрне право України - це самостійна галузь права, яка являє собою сукупність правових норм, що визначають правове становище працівників сільського господарства і сільськогосподарських підприємств, їхні основні суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Аграрне право регулює аграрні відносини об'єднані за змістом, суттю, цілями та діяльністю, які складаються в процесі підприємницької діяльності аграрних підприємців зі статусом юридичних осіб заснованих на різних формах власності і господарювання, що спрямована на виробництво, транспортування, зберігання, а також реалізацію сільськогосподарської продукції, продовольства і сировини рослинного і тваринного походження.

Завданням аграрного права є:

1. Забезпечення юридичними засобами реалізації державної аграрної політики України.

2. Закріплення оптимального правового становища всіх учасників аграрних правовідносин, які є предметом цієї галузі права.

3. Забезпечення становлення ринкових відносин та розвиток їх інфраструктури, аграрно-орендних формувань.

4. Забезпечення сучасного рівня взаємопоєднання і регулювання всіх форм власності.

5. Сприяння раціональному використанню землі, вод та інших природних ресурсів.

Предметом аграрного права - є врегульовані нормами аграрного законодавства засновані на багатоукладності форм власності та господарювання реальні суспільні, майнові, управлінські, трудові, господарсько-підприємницькі відносини щодо правового становища суб'єктів аграрного підприємництва, їхньої виробничо-господарської діяльності.

Схема № 1 „Предмет аграрного права України"


2. Методи правового регулювання являють собою встановлені або санкціоновані державою способи правового впливу, засоби, прийоми завдяки яким встановлюються або реалізовуються правомочності суб'єктів прав і правовідносини.

Схема № 2 „Методи регулювання в аграрному праві"


3. Принципи - це основоположні заходи, ідеї, наукові положення, що визначають загальну спрямованість і найбільш суттєві риси правового регулювання.

Основними принципами аграрного права є:

1 .Законність.

2.Пріорітетність права власності.

3. Захист прав власника.

4. Рівноправність.

5. Нерозривний зв'язок прав та обов'язків.

6. Захист соціально-незахищених.

7. Відповідальність за вину.

Спеціальні принципи:

1 .Принцип правового забезпечення господарської самостійності і незалежності аграрних суб'єктів.

2.Правового забезпечення раціонального поєднання високорентабельного виробництва та самозабезпечення суб'єктів аграрного підприємництва.

3. Оптимального використання аграрно-договірних відносин, зміцнення договірної системи.

4. Поєднання державно-правових і локальних внутрішньогосподарських правових актів.

Система аграрного права, як галузі права - це науковообгрунтоване, логічно-послідовне розміщення аграрно-правових інститутів, нормами яких регулюються суспільні, аграрні відносини суб'єктів аграрного підприємництва всіх форм власності та форм господарювання, їх представницьких органів управління, а також фермерських господарств, приватних, підсобних господарств та інших сільськогосподарських підприємств та працівників.


Тема: Джерела аграрного права.


1.Поняття і види джерел аграрного права.

2.Конституція України і закони України - основа аграрного права.

3.Підзаконні акти та внутрішньогосподарські нормативні акти.


1.Джерелом аграрного права є правові акти, що містять норми аграрного права як галузі, а також норми, які є в актах в інших галузях національного та міжнародного законодавства в тій чи іншій частині, де вони регулюють аграрні відносини. За юридичною силою джерела поділяються на:

1.Закони

2.Підзаконі акти

3.Локальні акти

4.Розяснення

5.Міжнародні правила, звичаї, конвенції

СХЕМА №4 «Види джерел аграрного права»


2. Конституція України є основним законом України, норми якого покладені в основу аграрного права. Вона передбачає:

1.Права і обовязки поширюються на сільськогосподарські пітприємства.

2.Закріплює і гарантує форми і види власності.

3.Земля є основним національним багатсвом України

4.Право на зайняття підприємницькою діяльністю та інше

Основними законами України в аграрному праві є:

1.Земельниї кодекс України від 25 жовтня 2001 року

2.Цивільниї кодекс України

3.Кодекс законів про працю України

4. Кодекс України про Адміністративне правопорушення

5.Господарськиї кодекс України

6.Водний кодекс України

7.Лісовий кодекс України

8.Закон України «Про оренду землі»

9.Закон України «Про фермерське господарство»

10.Закон України «Про охорону праці»

11.Закон України «Про ветеренарну медецину» та інші.


3. Укази Презедента видаються на розвиток чинного законодавства, для термінового регулювання питань, що мають загальнодержавне значення. Вони спрямовані на:

1.Здіїснення аграрної програми

2.Проведення приватизації майна

3.Прискорення земельної реформи

Важливе значення займають постанови і розпорядження Кабінету Міністрів.

Внутрішньогосподарські правові акти поділяються на ті, що:

1.Набувають юридичної сили з моменту державної реєстрації підприємства.

2.Набувають юридичної сили з моменту їх приняття найвищим органом самоврядування - загальними зборами.

До першої групи належить статут або установчий договір , до другої групи - всі інші.

Головне місце належить статутові, де зазначається:

  • місце знаходження;

  • назва пітприємства;

  • придмет і цілі діяльності;

  • порядок вступу і виходу з підприємства;

  • права та обовязки учасників;

  • розподіл прибутків і збитків;

  • порядок ліквідації та реорганізації та інше.

Серед локальних нормативних актів розрізняють:

1.Правила внутрішнього трудового розпорядку.

2.Положення про оплату праці

3.Положення про ревізійну комісію

4.Положення про основні функції керівників та спеціалістів та інше.


Тема: АГРАРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

§ 1. Поняття і особливості аграрних правовідносин

1. Аграрні правовідносини у найзагальніших обрисах — це правова форма реалізації положень правових норм через за­стосування їх у процесі визначення й функціонування прав та обов'язків суб'єктів. Через систему аграрних правовідносин здійснюється правове регулювання тієї частини відносин, яку законодавець внаслідок їхньої відповідної суспільної ролі ви­знав за необхідне регулювати правовими нормами аграрного права; а ця частина відносин, відповідно, є предметом аграр­ного права. Завдяки цьому аграрні правовідносини характе­ризуються як вольові, бо в нормах аграрного права відобра­жено волю законодавця. Вольовими вони є також і тому, що юридичні особи у будь-яких організаційно-правових формах в рамках самоврядування приймають відповідні рішення з питань їхньої статутної ді­яльності. Вольовими вони є й тому, що фермер­ське господарство в особі його голови також самостійно приймає рішення.

Суспільні аграрні відносини, що становлять предмет аг­рарного права, через систему правовідносин набувають зна­чимості об'єкта аграрних правовідносин і, як такі, функціо­нують у процесі аграрного правозастосування. Своєрідність предмета аграрного право регулювання визначає характер, багатогранність і особливості об'єктів аграрних правовідно­син. Вони визначають зміст правовідносин (права та обов'яз­ки), що виникають і реально функціонують з приводу цих об'єктів.

2. При окресленні поняття аграрних правовідносин слід виходити з визначення поняття і кола суб'єктів, їхнього пра­вового становища, цільового призначення і функцій, а також об'єктів і змісту конкретної складової цих правовідносин, що визначаються метою, завданнями, функціями їх суб'єктів.

Суб'єкти аграрних правовідносин — це, насамперед, влас­ники, які самостійно чи завдяки об'єднанню свого капіталу наділяють створених ними юридичних осіб повноваженнями суб'єктів аграрних та інших правовідносин. Залежно від сфе­ри діяльності, мети, завдань, функцій суб'єкти аграрних пра­вовідносин поділяються на три групи. Суб'єкти у сфері товар­ного виробництва продуктів харчування, сировини і продо­вольства рослинного і тваринного походження, це — суб'єк­ти, засновані на різних і рівноправних формах власності та організаційно-правових формах аграрного підприємництва. До них належать: фермерські господарства, під­собні господарства громадян, юридичні особи (СГП, ВСГК, СпС тощо), державні юридичні особи , а також спільні аграрні підприємства (зі змішаною формою власності, із залученням іноземного капіталу тощо).

Суб'єкти аграрних правовідносин у сфері агровиробничого сервісу, що засновані на різних формах власності та ле­гальних організаційно-правових формах, це — підприємства (товариства, кооперативи), які здійснюють агрохімічне, ме­ліоративне, виробничо-технічне та інше обслуговування аг­рарних підприємців з метою забезпечення нормальної, ефек­тивної діяльності першої групи суб'єктів.

Особливістю групи суб'єктів аграрних правовідносин у сфері фінансування, кредитування, страхування, торгівлі, зокрема агро- та інших банків, агробірж, страхових компаній є те, що вони засновуються суб'єктами, які належать до пер­шої групи. Ця група суб'єктів покликана забезпечити нор­мальне функціонування першої групи як учасників ринкових відносин. Зазначені банки, біржі, страхові компанії, обслуго­вуючи аграрних товаровиробників, одночасно виступають як суб'єкти ринкових аграрних правовідносин і як об'єкти права спільної часткової приватної (чи часткової колективної) влас­ності самих аграрних товаровиробників — клієнтів цих бан­ків, бірж.

3. Об'єкти аграрних правовідносин багатогранні. До них, насамперед, належать об'єднання загальноаграрних (означе­них метою і предметом діяльності вищезгаданих суб'єктів аг­рарного підприємництва) майнових, земельних, управлін­ських і трудових суспільних відносин як базових. Своєрідни­ми об'єктами в базових аграрних правовідносинах виступають різні вияви останніх, зокрема фінансово-кредитні, госпо­дарсько-договірні, соціально-побутові та інші суспільні від­носини, що випливають із мети, предмета діяльності та функ­цій суб'єктів аграрного підприємництва.

Ці суспільні аграрні відносини, з одного боку, охоплюють сферу внутрішніх виробничо-господарських та соціальних функцій суб'єктів аграрного підприємництва і одночасно са­мих підприємницьких відносин. Тут перетинаються, взаємо­доповнюють і взаємовиключають одна одну соціальні та під­приємницькі функції.

З іншого боку, ці суспільні відносини охоплюють сфери зовнішніх підприємницько-комерційних, договірних і поза­договірних (з органами державної влади і управління) суб'єк­тів аграрного підприємництва і ринкової інфраструктури.

4. Головними, базовими складовими системи аграрних правовідносин є майнові, земельні, управлінські й трудові правовідносини.

З переходом України до регульованої ринкової економіки, відновленням інституту права приватної власності на нерухо­мість, встановленням рівноправності всіх форм власності та різних організаційно-правових форм господарювання на зем­лі сучасні аграрні правовідносини характеризуються зміщен­ням акценту у бік їх майнових аспектів. Це виявляється, зок­рема, у збільшенні питомої ваги майнових правовідносин, у розширенні кола їх суб'єктів. Такий фактор зумовлено насам­перед тим, що земля визнається об'єктом права приватної та колективної власності. Вона знову легальне повертається до цивільного обігу. Майнові аспекти аграрних правовідносин включають в себе реалізацію права власника — фізичної юри­дичної особи, вимагають від іншої сторони виконання зо­бов'язань, викладених у нормах закону або/і договору (на­приклад, надання землі у приватну власність голові СФГ, своєчасне внесення орендної плати, плати за виконані дого­вірні зобов'язання, самостійного здійснення на власний ри­зик діяльності з метою одержання прибутку тощо).

Збільшення питомої ваги майнових аспектів у системі аг­рарних правовідносин зумовлюється також і тим, що нині відбувається процес відновлення економічних функцій цих правовідносин. Йдеться, насамперед, про одержання суб'єк­тами аграрного підприємництва прибутків від своєї діяльнос­ті. І, як наслідок, ці суб'єкти самостійно визначають асортимент та обсяги виробництва продуктів харчування і сировини виходячи виключно з попиту на них, витрат на виробництво, очікуваної (такої, що прогнозується) ціни й інших економіч­них факторів. Тут саме економічні фактори є визначальними в тому, як суб'єкти аграрного підприємництва реалізують свої майнові права та беруть на себе юридичні обов'язки.

Розширення частки майнових аспектів у системі аграрних правовідносин відбувається також і за рахунок створення спільних елементів ринкової економіки (ринку цінних папе­рів, праці, зміни ринку продуктів харчування, ринку капіталу, нерухомості тощо).

Піднесення питомої ваги майнових аспектів у системі аграрних правовідносин сталося ще й тому, що об'єктом цих правовідносин вже нині є всі підстави вважати: а) нерухо­мість, передовсім землі; б) товарні продукти харчування рос­линного і тваринного (у тому числі водного та мисливського) походження; в) грошові кошти, у тому числі й іноземна валю­та, цінні папери тощо; г) інші майнові та немайнові права, юридичні дії, що підлягають грошовій оцінці та мають грошо­ве вираження (вартість).

За сучасних умов саме майнові аспекти аграрних правовід­носин є визначальними у вагомості, співвідношенні та змісті інших складових системи аграрних правовідносин.

5. В умовах переходу до ринкової економіки, рівності різ­них форм власності аграрним правовідносинам властиві нові за змістом земельні аспекти. Нині вони охоплюють правове забезпечення раціонального використання природних ресур­сів, насамперед сільськогосподарських, риболовецьких і мис­ливських угідь, а також правовідносини, що складаються у повсякденній діяльності суб'єктів аграрного підприємництва при використанні й охороні земель як головного засобу аг­рарного виробництва та об'єкта навколишнього природного середовища.

Із становленням різних форм власності та форм господа­рювання сталися також певні зміни трудових і управлінських аспектів у системі аграрних правовідносин. Перші на цей час являють собою форму реалізації норм трудового законодав­ства на всіх підприємствах незалежно від їх форм власності. Особливість їх полягає в тому, що ці трудові відносини скла­даються у сфері сільськогосподарського виробництва, регу­люються вони також спеціальними нормами права (робочий час, охорона праці в рослинництві, тваринництві тощо). До того ж, у суб'єктів підприємництва кооперативного типу тру­дові відносини є похідними від членства працівників як спів­власників майна цих кооперативних, аграрних підприємців. Певні особливості трудових аграрних правовідносин просте­жуються й у ФГ. Тут, будучи членами однієї родини, грома­дяни вступають у трудові відносини зі своїм же господар­ством в особі його голови. Ці члени родини є робочою силою, за яку господарство справляє певні, встановлені законодав­ством, виплати державі (пенсійний фонд), та яким СФГ в особі фактично його голови надає роботу.

6. З розширенням легальних організаційно-правових форм господарювання наповнилися новим змістом і управлінські аспекти аграрних правовідносин. Так, залежно від обраної форми господарювання розмежовуються зміст і форми управ­лінських правовідносин і здійснення права самоврядування. Зокрема, у юридичних осіб (СГП, ВСГК, СпС тощо) управ­лінські правовідносини мають певні форми вияву, принципи (орган управління та — загальні збори, правління; голосуван­ня здійснюється за принципом "один член — один голос"; їм властиві принципи демократії, гласності, самоконтролю че­рез ревізійну комісію тощо). Дещо інакше характеризуються зазначені форми вияву та принципи суб'єктів підприємницт­ва акціонерного типу (АСГТ, ТОВ), де визначальною є тільки їх участь (частка) у статутному фонді.

7. Змістом аграрних правовідносин є взяті в єдності кон­кретні суб'єктивні права та юридичні обов'язки кожного з учасників виробничої сільськогосподарської діяльності. Йдеться про ті конкретні права та обов'язки, які визначають­ся законодавством при утворенні і правовому закріпленні прав юридичної особи за сільськогосподарськими підприєм­ствами, зокрема КСГП, ДСГП та іншими сільськогосподар­ськими підприємствами (організаціями, об'єднаннями). Це стосується визначення правового статусу ФГ, приватного підсобного господарства громадян (ППГТ), що займаються виробництвом сільськогосподарської продукції та її реаліза­цією з метою задоволення особистих потреб і потреб ринку продовольства.

Змістом аграрних правовідносин є конкретні виконання права і відносини щодо додержання обов'язків, пов'язаних з правовим регулюванням аграрних відносин. Сполучення об'єктів і змісту аграрних правовідносин має безпосереднє відношення до визначення правоздатності суб'єктів аграрно­го права і юридичної природи аграрних правовідносин. Ос­танні характеризуються своєрідним сполученням і єдністю правового становища їх суб'єктів, об'єктів та змісту.

Комплексність аграрних правовідносин зумовлена єдністю і спільністю виробничої сільськогосподарської діяльності, од­норідністю їх правового регулювання, соціально-економіч­ним призначенням, місцем, роллю і значимістю у сфері то­варно-грошових відносин.

8. Сучасні аграрні правовідносини являють собою реально існуючі, урегульовані юридичними нормами (закону і/чи до­говору) елементи системи суспільних відносин, заснованих на юридичних фактах і відповідності прав та обов'язків суб'єктів, зайнятих у процесі виробництва та забезпеченні ви­робництва продуктів харчування рослинного і тваринного (в тому числі водного і мисливського) походження. Аграрні пра­вовідносини — це реально існуючі в повсякденній діяльності суб'єктів аграрного підприємництва (агробізнесу) багатогран­ні відносини, наповнені якісно новим змістом у зв'язку з ви­знанням цих аграрних товаровиробників суб'єктами права приватної та іншої недержавної форми власності на землю та інші засоби виробництва, вироблені продукти харчування, а також суб'єктами підприємницької діяльності, що функціо­нують поряд із державними аграрними товаровиробниками. Аграрні правовідносини — правова форма реалізації поло­жень норм аграрного права через застосування їх у процесі визначення і функціонування прав та обов'язків суб'єктів, що виробляють і забезпечують виробництво продуктів хар­чування.

9. Під час переходу до ринкової економіки принципово відмінними особливостями аграрних правовідносин є:

а) існування й функціонування цих відносин на засадах приватної, Ті вияву — колективної та державної форми влас­ності на землю та інше нерухоме майно, зокрема засоби ви­робництва;

б) розвиток різноманітних легальних приватних форм аг­рарного підприємництва (від селянських господарств до різ­них легальних юридичних осіб) поряд із державними юридич­ними особами;

в) поступовий перехід від державної форми аграрного гос­подарювання до приватних форм;

г) розширення кола об'єктів правовідносин, які включа­ють у себе всю повноту змісту й суті аграрного підприємницт­ва, продукти харчування рослинного і тваринного (в тому числі водного й мисливського) походження і, зрештою, — включення до кола об'єктів аграрних правовідносин ряду тих, які раніше за законодавством належали до об'єктів виключно інших галузей права і галузей народного господарства;

д) збільшення питомої ваги майнових аспектів у системі аграрних правовідносин;

ж) відновлення значущості економічних функцій аграр­ного підприємництва і, тобто зміна ролі і питомої ваги ін­ших, особливо соціальних, функцій всіх легальних організа­ційно-правових форм суб'єктів аграрної підприємницької діяльності.


§ 2. Розмежування аграрних правовідносин

1. Розмежування аграрних правовідносин залежно від їх юридичної сутності (природи) має відповідне теоретичне і науково-практичне значення. Воно сприяє обгрунтованому науковому і судовому (арбітражному) тлумаченню аграрно-правових норм, ефективному їх застосуванню і додержанню законності, а також використовується в процесі законотвор­чості (кодифікації) у сфері аграрного законодавства. Таке розмежування відіграє певну роль у системі наукових аграр­но-правових досліджень і визначення структури аграрного права як навчальної дисципліни.

Аграрні правовідносини, взяті у цілому, являють собою єдиний органічний комплекс відносин1. Усередині цієї єд­ності є певні відмінності, що визначаються характером і зміс­том регульованих правом конкретних аграрних відносин, які складаються у процесі виробництва, розподілу, обміну і спо­живання.

Аграрним правовідносинам властиве певне їх розмежуван­ня (диференціація). Воно зумовлене, з одного боку, спільністю в характері виробництва продуктів харчування суб'єктами аграрного підприємництва, а з іншого — різноманітністю способів (засобів, методів) визначення кола і правового регу­лювання аграрних відносин. Мається на увазі своєрідність поєднання відносин, що виникають у процесі здійснення ви­робничо-господарської, комерційної діяльності та здійснення економічних і соціальних функцій усередині суб'єктами аг­рарного підприємництва всіх форм власності та господарю­вання, і, щонайперше, приватних юридичних осіб. У цьому разі виникають і функціонують своєрідні локальні, тобто внутрішні (внутрішньогосподарські) аграрні правовідносини.

Водночас усередині агропромислового комплексу існують своєрідні зв'язки виробничо-господарського призначення і характеру. Це — відносини між суб'єктами аграрної підпри­ємницької діяльності всіх форм власності й форм господарю­вання з суб'єктами підприємництва у сфері аграрно-виробни­чого сервісу (агрохімічне, меліоративне, ремонтно-технічне та інше обслуговування, матеріально-технічне забезпечення, будівництво тощо). Вказані підприємства покликані здійсню­вати на договірних засадах аграрне-виробничо-господарське (агросервісне) обслуговування суб'єктів аграрної підприєм­ницької діяльності всіх форм власності й форм господарю­вання. Зовнішні ж господарські зв'язки і ті взаємини, що при цьому виникають, є предметом аграрного права, а самі відносини слушно розглядати як зовнішні аграрні право­відносини.

Аграрні зовнішні правовідносини за характером і змістом можуть розмежовуватися на такі види:

а) відносини у сфері реалізації права власності на нерухо­ме і рухоме майно, що належить суб'єктам аграрного підпри­ємництва; б) договірні відносини; в) податкові відносини; г) деліктні відносини (протиправні правопорушення).

2. Аграрні правовідносини характеризуються як такі, що перебувають у залежності та прямому зв'язку з правом влас­ності. Юридичне закріплені в ньому форми привласнення, розпорядження і використання матеріальних благ, засобів і продукції виробництва є визначальними при утворенні еко­номічного механізму господарювання, визначенні змісту то­варно-грошових ринкових взаємин, характеру внутрішнього самоврядування приватних (колективних) аграрних підпри­ємців і управління ними з боку їх представницьких органів, а також взаємин з органами державної влади та управління.

Право власності КСГП, селянського і приватного підсоб­ного господарства громадян є правом абсолютним. Воно є економічною передумовою своєрідних господарсько-договір­них відносин, що існують в аграрному секторі народного гос­подарства. Цим правом зумовлюються правові способи юри­дичного захисту при порушенні прав власника. Зокрема, з них аграрно-правовими є відносини щодо дисциплінарної та матеріальної відповідальності членів КСГП та інших найма­них працівників у випадку вчинення ними дисциплінарного проступку або заподіяння майнової шкоди.

3. Формування і діяльність приватних колективних, дер­жавних, спільних аграрних товаровиробників-підприємців приводить до виникнення відповідних відносин процедурно-процесуального характеру. Такими є відносини, що виника­ють при здійсненні планування виробничо-господарської ді­яльності суб'єктами аграрного підприємництва. Відповідно процедурно-процесуальними є відносини щодо порядку та умов прийняття громадян до членів КСГП, кооперативу, при вирішенні питання про припинення цих відносин. Відносини процедурного характеру мають місце в процесі реалізації ви­мог самоврядування, зокрема в голосуванні (таємному чи від­критому) при виборах органів управління, вирішенні питань виробничо-господарського чи соціального характеру, додер­жанні процедурних вимог в організації роботи контрольно-ревізійних органів управління, додержанні виробничих тех­нологічних стандартів, порядку списання майна тощо. Ці від­носини, будучи врегульованими нормами аграрного права, за своєю природою є аграрними правовідносинами.

Певні процедурні питання виникають і при впровадженні таких виробничих форм, як селянські (фермерські) господар­ства, при оренді землі або ж інших основних засобів вироб­ництва.


  1   2   3   4   5   6   7   8   9



Схожі:

Перелік тем з дисципліни «Аграрне право» iconПрограма навч дисц. «Аграрне право»
Завдання та метод поради до написання контрольних робіт з «Аграрне право» для студентів з/ф навч., 2012. 22с
Перелік тем з дисципліни «Аграрне право» iconПояснювальна записка-рекомендація з метою складання вступних випробувань з дисципліни „Організація виробництва студентам пропонується 100 тестових завдань та 25 задач в розрізі тем дисципліни, які складено
Організація виробництва” студентам пропонується 100 тестових завдань та 25 задач в розрізі тем дисципліни, які складено відповідно...
Перелік тем з дисципліни «Аграрне право» iconПояснювальна записка-рекомендація з метою складання вступних випробувань з дисципліни „Організація виробництва студентам пропонується 100 тестових завдань та 25 задач в розрізі тем дисципліни, які складено
Організація виробництва” студентам пропонується 100 тестових завдань та 25 задач в розрізі тем дисципліни, які складено відповідно...
Перелік тем з дисципліни «Аграрне право» iconЗемельне та аграрне право
Право власності на землю іноземців, осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, іноземних держав та міжнародних організацій
Перелік тем з дисципліни «Аграрне право» iconПояснювальна записка з метою складання вступних випробувань з дисципліни «Фінанси підприємств ii» студентам пропонується 120 тестів та 30 задач в розрізі тем дисципліни, які складені
З метою складання вступних випробувань з дисципліни «Фінанси підприємств ii» студентам пропонується 120 тестів та 30 задач в розрізі...
Перелік тем з дисципліни «Аграрне право» iconПояснювальна записка з метою складання вступних випробувань з дисципліни "Фінансовий аналіз" студентам пропонується 300 тестів та 40 задач в розрізі тем дисципліни, які складено
З метою складання вступних випробувань з дисципліни “Фінансовий аналіз” студентам пропонується 300 тестів та 40 задач в розрізі тем...
Перелік тем з дисципліни «Аграрне право» iconПояснювальна записка з метою складання вступних випробувань з дисципліни "Бюджетна система" студентам пропонується 300 тестів та 40 задач в розрізі тем дисципліни, які складені
З метою складання вступних випробувань з дисципліни “Бюджетна система” студентам пропонується 300 тестів та 40 задач в розрізі тем...
Перелік тем з дисципліни «Аграрне право» iconПерелік питань, що охоплюють зміст робочої програми навчальної дисципліни "страхове право"

Перелік тем з дисципліни «Аграрне право» iconДокументи
1. /Крупка - Аграрне право Украхни, 2006.doc
Перелік тем з дисципліни «Аграрне право» iconЗатверджую ректор університету
З метою складання вступних випробувань з дисципліни “Фінансовий аналіз” студентам пропонується 300 тестів та 40 задач в розрізі тем...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи