Конституція унр icon

Конституція унр




Скачати 70.52 Kb.
НазваКонституція унр
Дата конвертації23.04.2013
Розмір70.52 Kb.
ТипДокументи
джерело

Конституція УНР.

Насамперед слід зазначити, що вже сама структура Конституції УНР 1918 p. відповідала тим конституційним стандартам, які нині визнані міжнарод­ною юридичною спільнотою, її перший розділ містив принципові загальні настанови: суверенітет держави; на­родний суверенітет як основне джерело державної влади; неподільність території України; розвиток місцевого са­моврядування на рівні земель, волостей і громад; надання націям України права на впорядкування своїх культурних прав у національних межах.

Другий розділ Конституції також відповідав нинішнім конституційним стандартам. Він торкався питань, пов'я­заних із правами громадян України. Виключалась можли­вість подвійного громадянства, урівнювались у правах та обов'язках чоловіки і жінки, усі громадяни. Конституція проголошувала принцип розподілу влади, за яким передба­чалось створення Всенародних Зборів (законодавча влада), Ради Народних Міністрів (виконавча влада), Генерального Суду УНР, і встановлювала порядок їх організації та діяль­ності.

Варто докладніше зупинитися, зважаючи на її унікаль­ність, на сьомій главі Конституції УНР 1918 p. щодо орга­нізації національних союзів, які об'єднували б пред­ставників тієї або іншої національності. Органи кожного національного союзу розглядалися як державні. Найвищим представницьким органом були Національні Збори. Націо­нальні союзи, у межах своєї компетенції, мали право видавати закони, які поширювалися на кожного з їх чле­нів. Усі суперечки щодо компетенції між національним союзом, з одного боку, і державними органами та орга­нами місцевого самоврядування, з другого, повинні були вирішуватися адміністративними судами.

Згідно з Конституцією великоруська, єврейська та польська нації мали право на організацію своїх на­ціональних союзів. Що ж до білоруської, чеської, мол­давської, німецької, татарської, грецької та болгарської націй, то їх представники повинні були подавати до Гене­рального Суду заяву про таке об'єднання, підписану не менш як 10 тис. громадян УНР відповідної національ­ності.

Прийняття Конституції УНР 1918 p. завершило чер­говий етап розвитку конституційного процесу в Україні, найважливішим здобутком якого був його демократичний вплив на розвиток державності.


                        3. Конституція УНР
      Відразу  ж  після  проголошення І Універсалу Центральна  радаприступила до організації роботи по створенню Конституції  України(Статуту автономної України).
     24  червня 1917 року була затверджена "Інструкція, на  основі якої збирається Комісія по підготовці Статуту автономної України".
До  складу  Комісії  було обрано 100 осіб,  які  представляли  всі
національності,  що  проживали  в  Україні.  Очолив  конституційну комісію  М.  Грушевський.  За  IV  Універсалом  Конституцію   Мали ухвалити  Всеукраїнські Установчі збори, та  за  іронією  долі  її
прийняла Центральна рада в останній день свого існування.  Сталося
це 29 квітня 1918 року.

     Конституція  мала  підназву: "Статут  про  державний  устрій, права  і вольності УНР". Вона складалася з 8 розділів і 85 статей:

І розділ — Загальні постанови;

II розділ — Права громадян України;

III  розділ  —Органи влади Української Народної  Республіки;  

IVрозділ  —Всенародні  збори Української  Народної  Республіки;  

Vрозділ  —  Про Раду Народних Міністрів Української Республіки;  

VIрозділ  —  Суд  Української  Народної  Республіки;  

VII  розділ  —Національні   союзи;  

VIII  розділ  —  Про  тимчасове   припиненнягромадянських свобод.
     У розділі "Загальні постанови" підкреслювалося, що Українська
Народна Республіка — держава "суверенна, самостійна і ні від  кого
не  залежна",  а  носієм  державного суверенітету  є  увесь  народ
України,  всі  громадяни України, які проживають на її  території.
Реально  свій  суверенітет  народ здійснюватиме  через  Всенародні
збори України (ст. 3).
     Звертає  на  себе увагу ст. 4, де зазначалося,  що  територія
України  — єдина, неподільна і без згоди 2/3 депутатів Всенародних
зборів  ніяка  зміна  кордонів України,  а  також  ніяка  зміна  у
державно-правових відносинах якоїсь частини території  держави  до
всієї  цілісності неможлива. "Не порушуючи єдиної своєї власті,  —
підкреслюється  у  ст.  5, — УНР надає своїм  землям,  волостям  і
громадам   права   широкого   самоврядування".   Усім   націям   і
національностям,  які  населяють  Україну,  надавалося  право  "на
впорядкування своїх культурних прав у національних союзах".
     Відразу   за  першим  загальним  розділом  йшов  розділ   про
громадянські  права  й  свободи. Отже,  у  тогочасній  Українській
державі   велике  значення  надавалося  проблемі  проголошення   і
гарантування прав та свобод громадян.
     Громадянином УНР вважалася кожна особа, яка набула це право у
передбаченому   законодавством   порядку.   Інститут    подвійного
громадянства  не  допускався. Позбавити  людину  громадянства  міг
тільки суд республіки.
     Цивільно-правова,   громадянська  і  політична   дієздатність
наступала з 20-річного віку. "Ніякої різниці у правах і обов'язках
між  чоловіком  і  жінкою, — вказувалося у ст. 11  Конституції,  —
право УНР не знає".
     У  Конституції  підкреслювалося (ст. 12),  що  всі  громадяни
рівні  у громадянських і політичних правах — незалежно від  статі,
m`v3nm`k|mnqr3,  раси,  віросповідання, освіти,  майнового  стану.
Використання  старих  титулів  і звань  заборонялося.  Оберігалася
недоторканість  особи, житла, таємниця листування.  Порушення  цих
прав   допускалося  тільки  правомочними  державними  органами   у
випадках, передбачених законом.
     Ніхто  не  обмежувався на території України у свободі  слова,
друку,  віросповідання, створення організацій і союзів,  праві  на
страйк,  якщо  тільки  вказані дії не були кримінальним  злочином.
Проголошувалася   повна   свобода  вибору місця   проживання і  іпересування.
     На   території   УНР  скасовувались  смертна  кара,   тілесні покарання   та   ті,  що  ображали  людську  гідність   і   честь


                        3. Конституція УНР
      Відразу  ж  після  проголошення І Універсалу Центральна  радаприступила до організації роботи по створенню Конституції  України (Статуту автономної України).
     24  червня 1917 року була затверджена "Інструкція, на  основі якої збирається Комісія по підготовці Статуту автономної України".
До  складу  Комісії  було обрано 100 осіб,  які  представляли  всі
національності,  що  проживали  в  Україні.  Очолив  конституційну комісію  М.  Грушевський.  За  IV  Універсалом  Конституцію   Мали ухвалити  Всеукраїнські Установчі збори, та  за  іронією  долі  її
прийняла Центральна рада в останній день свого існування.  Сталося
це 29 квітня 1918 року.

     Конституція  мала  підназву: "Статут  про  державний  устрій, права  і вольності УНР". Вона складалася з 8 розділів і 85 статей: І розділ — Загальні постанови; II розділ — Права громадян України; III  розділ  —Органи влади Української Народної  Республіки;  IV розділ  —Всенародні  збори Української  Народної  Республіки;  V
розділ  —  Про Раду Народних Міністрів Української Республіки;  VI
розділ  —  Суд  Української  Народної  Республіки;  VII  розділ  —
Національні   союзи;  VIII  розділ  —  Про  тимчасове   припинення
громадянських свобод.
     У розділі "Загальні постанови" підкреслювалося, що Українська
Народна Республіка — держава "суверенна, самостійна і ні від  кого
не  залежна",  а  носієм  державного суверенітету  є  увесь  народ
України,  всі  громадяни України, які проживають на її  території.
Реально  свій  суверенітет  народ здійснюватиме  через  Всенародні
збори України (ст. 3).
     Звертає  на  себе увагу ст. 4, де зазначалося,  що  територія
України  — єдина, неподільна і без згоди 2/3 депутатів Всенародних
зборів  ніяка  зміна  кордонів України,  а  також  ніяка  зміна  у
державно-правових відносинах якоїсь частини території  держави  до
всієї  цілісності неможлива. "Не порушуючи єдиної своєї власті,  —
підкреслюється  у  ст.  5, — УНР надає своїм  землям,  волостям  і
громадам   права   широкого   самоврядування".   Усім   націям   і
національностям,  які  населяють  Україну,  надавалося  право  "на
впорядкування своїх культурних прав у національних союзах".
     Відразу   за  першим  загальним  розділом  йшов  розділ   про
громадянські  права  й  свободи. Отже,  у  тогочасній  Українській
державі   велике  значення  надавалося  проблемі  проголошення   і
гарантування прав та свобод громадян.
     Громадянином УНР вважалася кожна особа, яка набула це право у
передбаченому   законодавством   порядку.   Інститут    подвійного
громадянства  не  допускався. Позбавити  людину  громадянства  міг
тільки суд республіки.
     Цивільно-правова,   громадянська  і  політична   дієздатність
наступала з 20-річного віку. "Ніякої різниці у правах і обов'язках
між  чоловіком  і  жінкою, — вказувалося у ст. 11  Конституції,  —
право УНР не знає".
     У  Конституції  підкреслювалося (ст. 12),  що  всі  громадяни
рівні  у громадянських і політичних правах — незалежно від  статі,
m`v3nm`k|mnqr3,  раси,  віросповідання, освіти,  майнового  стану.
Використання  старих  титулів  і звань  заборонялося.  Оберігалася
недоторканість  особи, житла, таємниця листування.  Порушення  цих
прав   допускалося  тільки  правомочними  державними  органами   у
випадках, передбачених законом.
     Ніхто  не  обмежувався на території України у свободі  слова,
друку,  віросповідання, створення організацій і союзів,  праві  на
страйк,  якщо  тільки  вказані дії не були кримінальним  злочином.
Проголошувалася   повна   свобода  вибору   місця   проживання   і пересування.
     На   території   УНР  скасовувались  смертна  кара,   тілесні покарання   та   ті,  що  ображали  людську  гідність   і   честь.Скасовувалась (як покарання) конфіс

Додати документ в свій блог або на сайт


Схожі:

Конституція унр iconТема 12. Утворення СРСР та держава І право урср у його складі у довоєнний період (1919-1939 рр.)
Перебудова державного апарату урср І розвиток конституційного законодавства урср. Конституція СРСР 1924 р. І конституція урср 1929...
Конституція унр icon«конституція»
Термін «конституція» (від лат constitutio – встановлення, устрій) вживається вже багато віків – від часів Давньої Греції та Стародавнього...
Конституція унр iconКонституція України Оглавление документа конституція україни
Верховна Рада України від імені Українського народу — громадян України всіх національностей
Конституція унр iconКонституція як захист інтересів держави та її громадян (курсова робота) Вступ
Українського народу й Української держави сталася історична подія – в результаті тривалого, напруженого і багатогранного конституційного...
Конституція унр icon«Залучення позабюджетних коштів для зміцнення матеріально-технічної бази та інноваційного розвитку школи» Конституція України та Закон України «Про загальну середню освіту»
Конституція України та Закон України «Про загальну середню освіту» визначають, що держава забезпечує доступність і безоплатність...
Конституція унр iconЗакон України «Про надзвичайний стан», стаття 22. Закон України «Про відходи», стаття 12. Закон України «Про захист рослин», стаття 17. Конституція України, стаття 16. Конституція України, стаття 92. 4
«Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи...
Конституція унр iconКонституція україни

Конституція унр iconКонституція україни

Конституція унр iconВступ 4 Конституція Української Соціалістичної Радянської Республіки (березень 1919 р.) 6
Конституція Української Соціалістичної Радянської Республіки (березень 1919 р.) 6
Конституція унр iconКонституція україни
Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод
Конституція унр iconПлан проведення виховних годин у 9-а класі
Конституція України-логічне продовження розвитку українського демократичного державотворення
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи