Касаційне провадження суть І значення касаційного оскарження І перевірки рішень та ухвал суду першої І апеляційної інстанції Касація icon

Касаційне провадження суть І значення касаційного оскарження І перевірки рішень та ухвал суду першої І апеляційної інстанції Касація




Скачати 277.1 Kb.
НазваКасаційне провадження суть І значення касаційного оскарження І перевірки рішень та ухвал суду першої І апеляційної інстанції Касація
Дата конвертації19.09.2013
Розмір277.1 Kb.
ТипДокументи

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

1. Суть і значення касаційного оскарження і перевірки рішень та ухвал суду першої і апеляційної інстанції

Касація - це спосіб оскарження судових рішень, які набрали чинності (законної сили), на підставах неправильного застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Процесуально-правовий інститут касаційного провадження у суді передбачає можливість оскарження рішень, ухвал, постановлених судом першої інстанції лише у зв'язку з по­рушеннями матеріального чи процесуального закону та які не були оскаржені в апеляційному порядку, а також рішеннь і ухвал суду апеляційної інстанції. Основною функцією касаційного суду є перевірка законності розглянутих справ, в яких суд апеляційної інстанції не усунув істотні порушення закону або сам їх допустив, і забезпечення однакового застосування закону.

Касаційна система перегляду виникла у Франції, а потім була сприйнята багатьма європейськими державами (в деяких країнах вона має назву „ревізійний порядок"). Така система є додатковою гарантією захисту суб'єктивних прав та охоро-нюваних законом інтересів громадян, юридичних осіб і держави.

Завдання суду касаційної інстанції полягають в перевірці законності судових рішень, які набрали чинності, та виправленні судових помилок. Особливе значення має пов'язана з розглядом конкретних справ діяльність Верховного Суду України як суду касаційної інстанції щодо узагальнення та спрямування судової практики, забезпечення суворого й неухильного дотримання судами норм матеріального і процесуального права, однакового та правильного застосування законодавства.

У формуванні організаційно-правових засад нового для України інституту касації нині є певні проблеми. У прийнятому в лютому 2002 р. Законі України „Про судоустрій" касаційною інстанцією в Україні повинен був стати Касаційний Суд України. Проте, протягом 2002-2003 pp. його створено не було. Згодом своїм рішенням від 11 грудня 2003 р. Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) положення Закону України "Про судоустрій" щодо утворення в системі судів загальної юрис­дикції Касаційного Суду України; складу Касаційного Суду України , його повноважень, повноважень суддів, статусу голови, заступників голови та президії Касаційного Суду України. За таких умов касаційною інстанцією в Україні є палата в цивільних справах Верховного Суду України.

Відмінність апеляції від касації полягає в двох аспектах:

1) апеляція подається на рішення, що не набрали законної сили, а касація - на ті, що набрали законної сили;

2) апеляційна інстанція переглядає рішення з питань факту та права, а касаційна - з питань права.

Одночасне дослідження фактичних обставин справи, доказів, прийняття нових доказів разом з оцінкою правильності застосування норм матеріального і процесуального права забезпечує ефективний захист прав та зменшує можливість судових помилок.

Суть касаційного провадження полягає в тому, що суд касаційної інстанції за скаргою осіб, які беруть участь у справі, і осіб, які не брали участі в справі, стосовно яких суд вирішив питання щодо їх прав і обов'язків, та за поданням прокурора перевіряє законність рішень і ухвал суду першої інстанції, їх відповідність нормам матеріального та процесуального права, котрі не були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, а також рішень і ухвал суду апеляційної інстанції з метою захисту прав, свобод заінтересованих громадян, прав і охоронюваних законом інтересів юридичних осіб, держави.

Зазначена стадія цивільного процесу є екстраординарною (виключною). На цій стадії забезпечується додаткова перевірка судових актів, в тому числі і тих, що не підлягають апеляційному оскарженню. Лише в окремих, визначених законом, випадках законом можуть встановлюватись обмеження щодо перегляду судових актів у касаційному порядку. Зокрема, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення, ухвалені судовою колегією в цивільних справах Верховного Суду України в порядку діючої раніше процедури, а також судові рішення, ухвалені Верховним Судом як судом першої інстанції.

Як і будь-яка інша стадія, перегляд судових рішень, які набрали чинності, має свої специфічні ознаки, що відрізняють її від інших стадій процесу, в тому числі від провадження в суді апеляційної інстанції.

Перегляд судових рішень у касаційному порядку можливий лише за касаційною скаргою чи касаційним поданням осіб, зазначених у ст. 320 ЦПК. Предметом розгляду в касаційному порядку є судові рішення, які набрали чинності.

Підставами для касаційного перегляду є неправильне засто­сування судом норм матеріального права чи істотне пору­шення норм процесуального права, якщо це призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи (ст. 328 ЦПК).

Право на оскарження судових рішень у касаційному порядку не залежить від ціни і підстави позову (заяви), від розміру суми, належної до стягнення відповідно до рішення місцевого чи апеляційного суду.

Прийняті судом касаційної інстанції рішення або ухвали оскарженню не підлягають.


^ 2. Право касаційного оскарження рішень і ухвал суду та процесуальний порядок його реалізації

Право касаційного оскарження і внесення касаційного подання - це право на порушення провадження в суді касаційної інстанції щодо перевірки законності рішень і ухвал суду, що набрали законної сили суб'єктами права касаційного оскарження і подання.

Суб'єктами права касаційного оскарження виступають позивачі, відповідачі, треті особи, а також усі інші особи, які беруть участь у справі, визначені у ст. 98 ЦПК. Таким правом наділений також прокурор, який представляв інтереси громадянина або держави в суді (ст. 36і, 37 Закону "Про прокуратуру"), Уповноважений Верховної Ради України з прав людини в разі звернення до суду із заявою про захист прав і свобод осіб, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не можуть цього зробити самостійно (ст. 13 Закону "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини"), органи державної влади, місцевого самовряду­вання, фізичні та юридичні особи, якщо вони, відповідно до вимог закону, звернулися до суду із заявами про захист прав і свобод інших осіб (ст.ст. 98, 121 ЦПК), особи, зацікавлені у справах окремого провадження та справах, що виникають з адміністративно-правових відносин (ст. 98 ЦПК). Залучені або допущені до процесу сторони та інші особи мають право оскар­жувати в касаційному порядку рішення незалежно від фактичної участі в судовому розгляді. Правом оскарження користуються також правонаступники, якщо спірні правовід­носини допускають правонаступництво і воно наступило до набрання судовим рішенням чинності (ст. 106 ЦПК).

Судовий представник (адвокат, юрисконсульт тощо) вправі подати касаційну скаргу на рішення, якщо таке повноваження спеціально обумовлено в дорученні, виданому особою, яку він представляє.

Новим ЦПК України право касаційного оскарження надане особам, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Право касаційного оскарження і касаційного подання обмежується об'єктом оскарження, яким є: рішення і ухвали, постановлені судом першої інстанції у зв'язку з порушенням ними матеріального чи процесуального права, які не були оскаржені в апеляційному порядку, а також рішення і ухвали, постановлені судом апеляційної інстанції.

Новий ЦПК України дещо змінює підходи до об'єкта касації. Згідно з ним в суді касаційної інстанції можна буде оскаржити лише рішення і ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішення і ухвали апеляційного суду. Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також постановлені за результатами їх перегляду ухвали апеляційного суду можуть бути оскаржені у касаційному порядку, якщо вони пере­шкоджають подальшому провадженню у справі.

Притягнуті чи допущені до процесу сторони і інші особи вправі оскаржити в касаційному порядку рішення і ухвали незалежно від фактичної участі в судовому розгляді.

Касаційна скарга, касаційне подання прокурора подається протягом одного місяця з дня проголошення рішення чи ухвали суду апеляційної інстанції або протягом одного року з дня проголошення рішення чи ухвали суду першої інстанції, якщо ці рішення або ухвали не були оскаржені в апеляційному порядку.

У разі пропущення строку на касаційне оскарження з причин, визнаних судом поважними, суд за заявою особи, яка подала скаргу чи подання прокурора, може поновити цей строк, але не більш ніж у межах одного року з дня виникнення права на касаційне оскарження. Про поновлення строку на касаційне оскарження або повернення касаційної скарги, касаційного подання прокурора судом першої інстанції виноситься ухвала (ст.321 ЦПК).

Новим ЦПК України строк касаційного оскарження подовжено до двох місяців з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.

Процесуальним законом регламентовані не тільки строки, а й порядок подачі касаційної скарги, касаційного подання прокурора. Згідно з ст.323 ЦПК касаційна скарга, касаційне подання прокурора подається через суд першої інстанції, в якому знаходиться справа.

Відповідно до ст. 323 ЦПК касаційна скарга (касаційне подання прокурора) подається через суд першої інстанції, в якому зберігається справа. Подача скарги або подання безпосередньо в касаційну інстанцію не допускається, оскільки в такому випадку буде не лише порушено встановлену законодавством процедуру вчинення зазначеної проце­суальної дії, а й виключено можливість проведення судом, в якому зберігається справа, комплексу підготовчих процесу­альних дій, що передують надсиланню справи до суду касаційної інстанції (ст. 323-325 ЦПК).

Касаційна скарга (касаційне подання прокурора) повинна бути складена в письмовій формі, надрукована чітким машинописним текстом. У касаційній скарзі, касаційному поданні прокурора вказується: 1) назва суду, до якого подається скарга, подання; 2) особа, яка подає скаргу, подання, її місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку; 3) прокурор, який подав касаційне подання; 4) посилання на рішення, ухвалу, що оскаржуються, та межі оскарження; 5) обґрунтування касаційної скарги, касаційного подання прокурора: назва закону, з порушенням якого постановлено рішення, ухвалу; у чому полягає пору­шення чи неправильне його застосування та яке свідчить про те, що рішення чи ухвала постановлені внаслідок цього порушення; 6) прохання особи, що подає скаргу, чи клопо­тання прокурора; 7) перелік письмових матеріалів, доданих до скарги, апеляційного подання прокурора.

Касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або її представником; касаційне подання прокурора - прокурором, що його подав. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає такого документа. До касаційної скарги, касаційного подання прокурора додаються їх копії з додатковими матеріалами в кількості примірників відповідно до числа осіб, які брали участь у справі (ст.322 ЦПК).

До касаційної скарги, касаційного подання прокурора, оформлених з порушенням вимог, установлених ст.322 ЦПК, а також касаційної скарги, не оплаченою державним митом, застосовуються правила ст.139 ЦПК. Якщо касаційна скарга (касаційне подання) не відповідає зазначеним вище вимогам чи не оплачена державним митом, то суддя постановляє ухвалу про залишення її без розгляду, про що сповіщає касатора і надає йому строк для виправлення недоліків. Якщо особа, яка подала касаційну скаргу, у встановлений строк виконає всі пере­раховані в ст.322 ЦПК вимоги та сплатить державне мито, то касаційна скарга (касаційне подання) вважається поданою в день первісного її пред'явлення до суду. Інакше скарга вва­жається неподаною і повертається заявнику, про що суддя виносить мотивовану ухвалу.

Новий ЦПК передбачає, що заява до суду повинна бути подана до суду в письмовій формі без обов'язкової вимоги чіткого машинописного тексту.


^ 3. Порушення касаційного провадження. Підготовка касаційного розгляду справи і порядок її розгляду

Суд не пізніше наступного дня після одержання належно оформленої касаційної скарги чи касаційного подання прокурора направляє їх копії і додані матеріали особам, які беруть участь у справі, і встановлює строк, протягом якого вони можуть представити пояснення на касаційну скаргу чи касаційне подання прокурора.

По закінченні строку на касаційне оскарження суд надсилає касаційну скаргу чи касаційне подання прокурора разом зі справою до касаційного суду.

Особи, які брали участь у справі, мають право у встанов­лений судом строк подати пояснення на касаційну скаргу, подання (ст.324 ЦПК). Пояснення на касаційну скаргу, касаційне подання прокурора подаються відповідно до вимог ст.322 ЦПК України.

Співучасники та треті особи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. Заява про приєднання до касаційної скарги подається в межах строку на касаційне оскарження. Заява про приєднання до касаційної скарги державним митом не оплачується (ст.326 ЦПК).

Особа, яка подала касаційну скаргу, чи прокурор, що подав касаційне подання, мають право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження; до початку розгляду справи відкликати її або відмовитися від неї протягом усього часу розгляду справи. Про відкликання касаційної скарги, касаційного подання прокурора суд першої інстанції, якщо справа знаходиться в цьому суді, або суд, що вирішує питання про допуск справи до касаційного розгляду, поста­новляють ухвалу про повернення скарги.

Питання про прийняття відмови від касаційної скарги, касаційного подання прокурора і закриття в зв'язку з цим касаційного провадження вирішується судом, що розглядає справу, в судовому засіданні. У разі закриття з цих підстав касаційного провадження повторне оскарження судових рішень цією особою не допускається (ст.327 ЦПК).

Згідно зі СТ.325 ЦПК після закінчення встановленого судом строку для дачі пояснень на касаційну скаргу, касаційне подання прокурора суд невідкладно надсилає касаційну скаргу, касаційне подання прокурора разом із доданими до неї матеріалами та справу до касаційного суду, яким згідно зі ст.319 ЦПК України є Верховний Суд України.

Загальні правила розгляду справи судом касаційної інстанції сформульовані в ст.ст. 320, 333 ЦПК і полягають у наступному:

а) суд касаційної інстанції перевіряє тільки законність судових рішень, тобто правильність застосування норм матеріального чи процесуального права;

б) перевірка законності судових рішень здійснюється в межах доводів касаційної скарги (касаційного подання прокурора) і позовних заяв, заявлених в суді першої інстанції;

в) перевірка законності судових рішень реалізується тільки на підставі наявних у справі матеріалів;

г) суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати встановленими обставини (факти), які не були встановлені в рішенні чи відхилені ним, розглядати питання про перевагу одних доказів над іншими;

д) суд касаційної інстанції нових доказів не досліджує.

Новий ЦПК передбачає, що суд не обмежений доводами

касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

П.Шевчук, посилаючись на п. 1 Постанови Пленуму Вер­ховного Суду України від 29 грудня 1976 р. № 11 "Про судове рішення", доводить, що при цьому касаційна інстанція перевіряє як законність, так і обґрунтованість судового рішення.

Поняття "законність рішення" та "обґрунтованість рі­шення" тісно пов'язані між собою, адже будь-яке необ­грунтоване рішення не може бути визнано законним. Як роз'яснено у названій Постанові Пленуму ВС, яка обов'язкова для всіх інстанцій, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повною мірою відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності й підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, суд, який розглядає справу в касаційному порядку, повинен приділяти увагу фактичній стороні справи, однак лише через призму критеріїв законності ухваленого рішення - шляхом перевірки дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, котрі встановлюють правила доведення; розподілу обов'язків доведення; належності й допустимості доказів; порядку збирання, надання і дослідження їх тощо.

Наприклад, встановивши, що в процесі розгляду і ви­рішення справи використані докази, добуті незаконним шляхом, і на їх підставі базується судове рішення, суд касаційної інстанції повинен визнати зазначене порушення істотним, якщо на основі таких доказів установлені фактичні обставини справи, що дає підстави вважати, ніби воно призвело до неправильного вирішення справи (ст. 336 ЦПК).

У такому разі рішення підлягає скасуванню як незаконне, хоча порушення допущене судом при встановленні фактичної сторони справи.

Згідно зі СТ.328 ЦПК справи за касаційними скаргами, касаційним поданням прокурора подаються до суду касаційної інстанції через канцелярію суду, де вони реєструються і оформляються.

Справа, що надійшла до суду касаційної інстанції, пере­дається в порядку черговості судді-доповідачу, який протягом десятиденного строку не лише встановлює наявність каса­ційних підстав для перегляду справи, а й перевіряє виконання судом першої інстанції комплексу процесуальних дій, перед­бачених ст.ст. 323, 324 ЦПК. Встановивши, що на порушення вимог закону суд першої інстанції не виконав або неналеж­ним чином виконав процесуальні дії, пов'язані з підготовкою справи для надсилання її до суду касаційної інстанції, суддя-доповідач повертає справу до суду першої інстанції, про що приймає ухвалу.

Суддею-доповідачем не може бути суддя, який раніше брав участь у вирішенні цієї справи в суді першої та апеляційної інстанцій (ст. 21 ЦПК).

Протягом десятиденного строку суд встановлює наявність підстав для передачі справи на розгляд складу судової палати.

Відповідно до СТ.329 ЦПК питання про передачу справи на розгляд складу судової палати вирішується судом у складі трьох суддів у нарадчій кімнаті без виклику осіб, які беруть участь у справі. Справа передається на розгляд усього складу судової палати, якщо хоча б один суддя зі складу суду прийшов до такого висновку. Якщо справа передана на розгляд складу судової палати, то суд може зупинити виконання відповідних рішень до закінчення касаційного провадження. У разі відсутності підстави для передачі справи на розгляд всього складу судової палати суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Ухвала підписується всім складом суду і оскарженню не підлягає. Якщо судом відмовлено в задоволенні касаційної скарги, то справа повертається до суду першої інстанції, а копія ухвали протягом трьох днів направляється особам, які брали участь у справі.

Згідно з новим ЦПК України касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції, де вона реєстру­ється і передається в порядку черговості судді-доповідачу. Протягом десятиденного строку з дня надходження скарги суддя-доповідач вирішує питання про прийняття касаційної скарги до розгляду касаційним судом. За наявності клопо­тання особи, яка подала скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали).

Одержавши належно оформлену касаційну скаргу, суд касаційної інстанції у десятиденний строк з дня постанов­ления ухвали про прийняття касаційної скарги витребовує справу, надсилає копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів особам, які беруть участь у справі, і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу.

Після отримання справи суддя-доповідач протягом десяти днів готує доповідь, у якій викладає обставини, необхідні для ухвалення рішення суду касаційної інстанції, з'ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі.

Новий ЦПК передбачає, що попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем.

У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про проведення підготовчих дій та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення.

Суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами другою, третьою статті 322 нового ЦПК України. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоч один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підпи­сується всім складом суду.

Справа, передана до касаційного розгляду всім складом судової палати, передається судді-доповідачу для підготовки.

Справа обов'язково переглядається складом судової палати, якщо: 1) наведені в скарзі, поданні прокурора доводи містять ознаки неправильного застосування судом норм процесуального права, що тягне скасування ухваленого рішення; 2) у касаційному провадженні суду знаходиться справа аналогічного характеру; 3) суд допустив інше застосу­вання закону, ніж касаційна інстанція при розгляді справи аналогічного характеру; 4) справа по першій інстанції розгля­нута апеляційним судом.

Справа може бути передана на розгляд складу судової палати, якщо оскаржуване рішення має важливе значення для забезпечення однакового застосування закону судами Укра­їни, а також якщо наведені в скарзі доводи дають підстави для висновку, що неправильне застосування судом норм мате­ріального або процесуального права призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

При підготовці справи до судового розгляду суддя-доповідач готує доповідь, в якій викладає обставини, необхідні для ухвалення рішення суду касаційної інстанції. Підготовлена доповідь передається суддям судової колегії, і справа призна­чається до розгляду, про що повідомляються особи, які беруть участь у справі (ст.ЗЗО ЦПК).

Подача касаційної скарги (касаційного подання прокурора) на судові рішення, що набрали чинності, не перешкоджає їх виконанню. Разом з тим ст. 329 ЦПК передбачено можливість зупинення виконання судових рішень колегією суддів у разі передачі справи на розгляд судової палати до закінчення касаційного провадження. Таке правило введене з метою захисту інтересів відповідача, якщо його права порушені.

Відповідно до ст.ст. 420,422 ЦПК у певних категоріях справ, що переглядаються в касаційному порядку, взагалі не допуска­ється поворот виконання скасованого рішення, крім випадків, коли воно було обґрунтовано на підроблених документах або навмисно неправдивих відомостях позивача (про стягнення аліментів, заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових відносин).

Не підлягають зупиненню виконання судові рішення, які на підставі імперативного припису закону або рішення суду в межах наданих йому прав підлягають негайному виконанню (ст.ст. 217, 218 ЦПК).

Зупинення виконання рішення неможливе й тоді, коли воно вже виконане. У такому разі зазначена процесуальна дія є безпредметною. В разі перегляду в касаційному порядку виконаного рішення та наступної відмови в позові питання про поворот виконання вирішується в порядку, передба­ченому ст.ст. 420-422 ЦПК. Таким чином, перш ніж вирішити питання щодо зупинення виконання рішення, колегія суддів повинна переконатися, що воно не виконане. Не може бути зупинене виконання рішень, які за своєю природою не підлягають примусовому виконанню (наприклад про розір­вання шлюбу).

Зупинення виконання рішення можливе лише на про­хання відповідача, яким оскаржується рішення місцевого або апеляційного суду, а не із власної ініціативи суду касаційної інстанції.

Оскільки з ухваленням судом касаційної інстанції рішення провадження у справі вважається закінченим, із цього моменту зупинення виконання рішення автоматично втрачає силу (якщо справа не передається на новий розгляд) і для скасу­вання зупинення не вимагається прийняття нового про­цесуального документа.


^ 4. Порядок розгляду касаційних скарг і касаційних подань прокурора складом судової палати

У касаційному порядку справа розглядається складом судової палати, разом з підготовленою доповіддю судді-доповідача, не менш як двома третинами суддів судової палати по цивільних справах Верховного Суду України (ст.331 ЦПК).

Дата розгляду справи визначається таким чином, щоб судді мали достатнього часу для ознайомлення з підготовленою суддею-доповідачем доповіддю і матеріалами справи.

Проведення судового розгляду покладено на головуючого. Головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа, за чиєю скаргою та на рішення якого суду розглядається, а також з'ясовує, хто з осіб, які брали участь у справі, з'явився, встановлює їх особу, а також повноваження представників і адвокатів, після чого оголошує склад суду, прізвище пере­кладача і роз'ясняє особам, які беруть участь у справі, їх право заявляти відводи та інші процесуальні права й обов'язки.

Заявлені відводи, а також клопотання і заяви осіб, які беруть участь у справі з усіх питань, пов'язаних з розглядом справи в касаційній інстанції, вирішуються судом після заслуховування думки інших осіб, які беруть участь у справі, в порядку, встановленому ЦПК.

Суд може відкласти розгляд справи в разі неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, про яку немає відомостей, що їй вручена повістка, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторони або інших осіб, які беруть участь у справі, повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Суддя-доповідач доповідає зміст оскаржуваного рішення суду та доводи касаційної скарги, касаційного подання прокурора.

Сторони, інші особи, які беруть участь у справі, та прокурор дають свої пояснення. Першою дає пояснення сторона, яка подала касаційну скаргу, або прокурор. Якщо рішення оскаржили обидві сторони, то першим дає пояснення позивач. Суд може обмежити тривалість судових дебатів, встанов­люючи для всіх учасників процесу рівний проміжок часу, який оголошується на початку судового засідання.

У своїх поясненнях сторони, інші особи, які беруть участь у справі, і прокурор вправі наводити тільки ті доводи, які стосуються підстав касаційного розгляду справи. Після пояснення осіб, які беруть участь у справі, чи прокурора суд касаційної інстанції ухвалює рішення у відсутності осіб, які беруть участь у справі.

У разі необхідності при розгляді справи в касаційному порядку може бути оголошена перерва або розгляд її від­кладено. Новий розгляд справи в касаційному порядку після його відкладення починається заново.

Слід також зазначити, що згідно з ст.332 ЦПК позивач має право відмовитися від позову, а сторони мають право укласти між собою мирову угоду незалежно від того, хто подав касаційну скаргу.

Учасники процесу — особи, які беруть участь у справі, їхні представники, перекладачі - мають право висловлювати свої заперечення щодо дій головуючого. Такі заперечення розгля­даються усім складом палати, при цьому судді мають право отримати від головуючого пояснення його дій. Особи, які беруть участь у справі, представники, перекладачі звертаються до суду та дають свої пояснення стоячи. Відступ від цього правила допускається з дозволу головуючого.

Особі, яка порушує порядок під час розгляду справи, головуючий від імені суду робить зауваження. В разі неви­конання розпорядження головуючого або порушення порядку під час судового засідання до винних осіб можуть бути застосовані відповідні заходи, передбачені ст. 164 ЦПК (за аналогією).

Після пояснення осіб, які беруть участь у справі, а також дослідивши матеріали справи, судова палата в нарадчій кімнаті постановляє відповідне рішення, яке проголошується за правилами, установленим ст.212 ЦПК.

Усі питання в суді касаційної інстанції вирішуються суддями палати більшістю голосів. При вирішенні кожного питання ніхто із суддів не вправі утримуватися від голосу­вання, головуючий голосує останнім (ст.17 ЦПК).

Згідно з новим ЦПК України справа у касаційному порядку розглядається колегією у складі п'яти суддів касаційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції з певними винятками і доповненнями. Така процедура викликана в першу чергу великою заванта-Оженістю касаційними справами Верховного Суду України і складнощами їх своєчасного розгляду і вирішення.

Головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа, за чиєю скаргою та на рішення, ухвалу якого суду розглядається.

Суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі зміст оскаржуваного рішення суду та доводи касаційної скарги.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, дають свої пояснення, першою дає пояснення сторона, яка подала касаційну скаргу. Якщо рішення оскаржили обидві сторони, першим дає пояснення позивач. Суд може обмежити три­валість пояснень, встановивши для всіх осіб, які беруть участь у справі, рівний проміжок часу, про що оголошується на початку судового засідання.

У своїх поясненнях сторони та інші особи, які беруть участь у справі, можуть наводити тільки ті доводи, які стосуються підстав касаційного розгляду справи.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд виходить до нарадчої кімнати.

У разі потреби під час розгляду справи може бути ого­лошено перерву або розгляд її відкладено.


^ 5. Повноваження суду касаційної інстанції. Підстави для скасування рішення суду в касаційному порядку

Повноваження суду касаційної інстанції - це сукупність його прав та обов'язків, пов'язаних з застосуванням про­цесуально-правових наслідків щодо рішень і ухвал суду першої інстанції та апеляційної інстанції, постановлених у цивільних справах, законність яких перевіряється в касаційному порядку. Такі повноваження суду касаційної інстанції визначені ст.334 ЦПК, у відповідності з якою суд має право: 1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги, касаційного подання прокурора; 2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування оскаржуваного судового рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції; 3) постановити ухвалу про скасування оскар­жуваного рішення і залишити в силі судове рішення, що було помилково скасовано судом апеляційної інстанції; 4) по­становити ухвалу про скасування судових рішень і закрити провадження по порушеній цивільній справі або залишити заяву без розгляду; 5) змінити рішення по суті справи, не передаючи її на новий розгляд. Останній пункт переліку повноважень касаційної інстанції новим ЦПК України конкретизовано положенням про те, що суд касаційної інстанції може скасувати судове рішення та ухвалити нове рішення ( ст. 336 нового ЦПК України).

Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, касаційне подання прокурора, якщо визнає, що судові рішення постановлені з додержанням вимог матеріального і проце­суального права (ст.335 ЦПК України). У новому ЦПК України міститься застереження про те, що не може бути скасоване правильне но суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 337 нового ЦПК України).

До безумовних підстав, з якими, згідно із законом (ч. 1 ст. 336 ЦПК), пов'язано скасування судових рішень в усіх випадках, належать: розгляд справи неповноважним суддею або складом суду; прийняття і підписання судового рішення не тим складом суду, який розглянув справу; розгляд справи за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, не повідомлених про час і місце судового засідання; вирішення судом питання про права та обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Новий ЦПК України доповнює цей перелік підставою, згідно з якою суд розглянув не всі вимоги, і цей недолік не був або не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення (п.1 ст. 338 нового ЦПК України).

Інші випадки порушення або неправильного застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасу­вання рішення суду першої інстанції лише за умови, якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи, адже одне й те саме процесуальне порушення залежно від обставин справи може мати різні процесуальні наслідки.

У випадках, коли зазначені в частині першій ст.336 ЦПК порушення закону допущені судом першої інстанції і не були усунені судом апеляційної інстанції або одночасно допущені судом апеляційної інстанції після скасування судових рішень, справа направляється на новий розгляд суду першої інстанції. При допущенні цих порушень тільки судом апеляційної інстанції справа передається на новий апе-ляційний розгляд.

Висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.

Суд касаційної інстанції може скасувати судове рішення апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, якщо постановлене у відповідності із законом рішення суду першої інстанції було помилково скасовано судом апеляційної інстанції (ст.338 ЦПК).

До істотних порушень норм процесуального права, які вимагають скасування апеляційної ухвали і передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, можна віднести: 1) незазначення мотивів, з яких суд апеляційної інстанції дійшов свого висновку, і посилання на закон, яким він керувався (п. 8 ст. 313 ЦПК); 2) неправильну відмову суду апеляційної інстанції дослідити нові докази, надані особами, які оскаржують судові рішення, і на які є посилання в апеляційній скарзі чи апеляційному поданні прокурора (ч. 2 ст. 293 ЦПК); 3) порушення вимог процесуального права при дослідженні апеляційною інстанцією нових доказів (ч. 2 ст. 301 ЦПК).

Закриття провадження у справі й залишення заяви без розгляду може мати місце лише на підставі ст. 227 (крім п. 4 і 5) та ст. 229 ЦПК. Залишення заяви без розгляду за п. 4 і 5 ст. 227 ЦПК судом касаційної інстанції неможливе, оскільки зазна­чені пункти стосуються лише провадження в суді першої інстанції.

Право позивача відмовитися від позову, а сторін -закінчити справу шляхом укладення мирової угоди перед­бачено сг. 332 ЦПК. Вирішуючи зазначені питання, суд касаційної інстанції повинен дотримуватися правил, перед­бачених ст.ст. 103, 179, 227 ЦПК. Відмова позивача від позову, намір сторін закінчити справу мировою угодою можуть бути заявлені на будь-якій стадії процесу до виходу судової палати в нарадчу кімнату.

Крім того, суд касаційної інстанції вправі скасувати судове рішення із закриттям провадження в справі або залишенням заяви без розгляду на підставах, передбачених ст.ст. 227, 229 ЦПК. Ці положення не застосовуються до випадків, коли після ухвалення рішення судом першої або апеляційної інстанції у справі, у якій фізична особа - сторона по спірних право­відносинах померла після ухвалення рішення, внаслідок чого не може бути здійснено правонаступництво (ст. 339 ЦПК).

Згідно зі СТ.340 ЦПК суд касаційної інстанції вправі змінити судове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але порушено або неправильно застосовано закон, який поширюється на дані правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню, що забезпечує більш оперативний захист порушених прав і процесуальну економію.

Під терміном "зміна рішення" мається на увазі перш за все зміна резолютивної частини (зміна розміру присудженої суми, перерозподіл між сторонами стягнутого судом державного мита тощо).

Зміненим також вважається рішення, якщо корективи вносяться до його мотивувальної частини, наприклад, зміню­ється юридична кваліфікація правильно встановлених судами фактів чи виникає потреба у виключенні з мотивувальної частини рішення посилання на закон, який не підлягав застосуванню, або в доповненні її посиланням на закон, який підлягав застосуванню до правовідносин, що виникли.

Під зміною рішення мається на увазі внесення до нього таких поправок, які не зачіпають його характеру та суті. Згідно зі ст. 334 ЦП К суд, що розглядає справу в касаційному порядку, має право внести в судове рішення будь-яку зміну, незалежно від того, чи погіршує це становище сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 337 ЦПК суд касаційної інстанції може давати судові, якому справа надсилається на новий розгляд, обов'яз­кові для нього вказівки лише з питань застосування і тлумачення норм матеріального та процесуального права.

Обов'язковість таких вказівок не суперечить засаді незалежності суддів, оскільки ця засада узгоджується з положенням про підкорення суддів Конституції України та закону, а обов'язковість висновків і мотивів суду касаційної інстанції стосується саме питань застосування закону.

Вказівки щодо оцінки доказів, можливості ухвалення того чи іншого рішення суд касаційної інстанції давати не має права (ст. 333 ЦПК). Якщо на порушення вимог закону такі вказівки (висновки і мотиви) будуть наведені в рішенні суду касаційної інстанції, то вони не є обов'язковими для суду, який повторно розглядає справу в першій або апеляційній інстанції. Цим забезпечується незалежність суддів у встановленні фактичних обставин.

Порядок розгляду касаційної скарги (касаційного подання прокурора), що надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи, врегульовано у ст. 346 ЦПК. У таких випадках суд касаційної інстанції розглядає скаргу (подання) за правилами гл. 41 ЦПК ("Касаційне провадження")-Залежно від обґрунтованості зазначених процесуальних документів суд приймає ухвалу або рішення відповідно до вимог ст. 334 ЦПК. При цьому за наявності підстав можуть бути скасовані первинні ухвала або рішення суду касаційної інстанції.

Суд касаційної інстанції постановляє ухвалу при реалізації таких повноважень: 1) відхилення касаційної скарги, подання і залишення судового рішення без зміни; 2) скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд; 3) ска­сування судового рішення з припиненням провадження в справі чи залишенням заяви без розгляду; 4) скасування судового рішення і залишення в силі судового рішення, що було помил­ково скасоване судом апеляційної інстанції (ст.342 ЦПК).

Ст.342 нового ЦПК України визначає підстави для відхилення касаційної скарги на ухвалу суду або її зміни чи скасування. У разі, коли ухвалу суду, яка оскаржується, судом першої чи апеляційної інстанції прийнято з додержанням вимог закону суд касаційної інстанції відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін.

Суд касаційної інстанції скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції, якщо було порушено порядок, встановлений для його вирішення;

Суд касаційної інстанції змінює або скасовує ухвалу і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено всупереч нормам процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування (ст. 342 нового ЦПК України).

Згідно зі ст. 344 нового ЦП К України чітко розмежовано випадки прийняття судом касаційної інстанції ухвал і рішень. Розглянувши справу, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу у разі відхилення касаційної скарги і залишення судових рішень без змін; скасування судових рішень із передачею справи на новий розгляд; скасування судових рішень із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду; скасування судових рішень і залишення в силі судового рішення, що було помилково скасоване апеляційним судом; відхилення касаційної скарги і залишення ухвали без змін; зміни ухвали або скасування ухвали з направленням справи на новий розгляд або вирішенням питання по суті.

Суд касаційної інстанції ухвалює рішення у разі скасування судових рішень і ухвалення нового або зміни рішення.

Ухвала суду касаційної інстанції здійснюється в письмовій формі, за змістом повинна відповідати вимогам статті 343 ЦП К і містити: 1) час і місце її постановления; 2) назва суду, прізвище та ініціали головуючого та суддів; 3) імена (найменування) осіб, які беруть участь у справі; 4) короткий зміст заявлених вимог; 5) посилання на рішення суду першої та апеляційної інстанції; 6) узагальнені доводи касаційної скарги, касаційного подання прокурора; 7) мотиви суду з посиланням на закон, яким він керувався; 8) наслідку розгляду касаційної скарги, касаційного подання прокурора, які формулюються у резо­лютивній частини ухвали, сформульованої відповідно до повноважень, наданих суду касаційної інстанції.

Новим ЦПК чітко визначено структуру ухвали суду касаційної інстанції, яка повинна складатися зі вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин. Водночас закріплюється, що у разі відхилення касаційної скарги в ухвалі зазначаються мотиви її відхилення, а у разі скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд в ухвалі повинно бути зазначено, які порушення права було допущено судом першої або апеляційної інстанції (ст. 345 нового ЦПК України).

Суд касаційної інстанції постановляє рішення при реа­лізації ним свого повноваження - у разі зміни ним рішення по суті справи. Рішення суду повинно бути здійснено в письмовій формі і за змістом відповідати вимогам ст.344 ЦПК. У рішенні зазначається: час і місце його постановления; назва суду, прізвище та ініціали головуючого та суддів; особи, які беруть участь у справі; короткий зміст заявлених вимог; посилання на рішення суду першої та апеляційної інстанції, встановлені факти і визначені відповідно до них правовідносини; узагальнені доводи касаційної скарги, касаційного подання прокурора; мотиви скасування або рішення; назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт нормативного акта, за яким вирішено справу, норми процесуального закону, якими суд керувався; висновок суду про скасування або зміну рішення, задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково, вказівку на розподіл судових витрат.

Рішення або ухвала суду касаційної інстанції готується суддею-доповідачем і підписується головуючим та суддею-доповідачем (ст. 341 ЦПК).

На відміну від провадження в судах першої та апеля­ційної інстанцій протокол судового засідання в касаційному провадженні не ведеться, оскільки судом касаційної інстанції нові докази не досліджуються, а предметом перевірки є лише дослідження питань законності оскаржуваних судових рішень на підставі матеріалів справи і пояснень осіб, які з'явились у судове засідання.

Постановлені судом касаційної інстанції рішення та ухвали проголошуються прилюдно. Головуючий роз'яснює їх зміст. Вони набирають чинності (законної сили) негайно після їх постановления і оскарженню не підлягають.

При встановленні обґрунтованості скарги суд касаційної інстанції постановляє ухвалу або рішення відповідно до ст. 334 ЦПК, і може за наявності підстав скасувати свою ухвалу або рішення (ст.346 ЦПК).Після закінчення касаційного про­вадження справа, що була предметом розгляду суду касаційної інстанції, повертається до суду першої інстанції, який відкрив по ній провадження. Новим ЦОК України цей термін визначено в сім днів.



Схожі:

Касаційне провадження суть І значення касаційного оскарження І перевірки рішень та ухвал суду першої І апеляційної інстанції Касація iconІнформації про стан розгляду справ, у яких вони беруть участь; 3 централізоване зберігання текстів рішень, ухвал суду та інших процесуальних документів; 4 підготовку статистичних даних
Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою...
Касаційне провадження суть І значення касаційного оскарження І перевірки рішень та ухвал суду першої І апеляційної інстанції Касація icon31. Соціальне становище адвоката 32. Місце адвокатури у правоохоронній системі держави
Відмінність пояснення адвоката в суді касаційної інстанції від промови адвоката в суді першої інстанції по цивільній справі
Касаційне провадження суть І значення касаційного оскарження І перевірки рішень та ухвал суду першої І апеляційної інстанції Касація iconПередмова розділ І загальні положення
Значення рішень Верховного Суду України та керівних роз\'яснень Пленуму Верховного Суду України
Касаційне провадження суть І значення касаційного оскарження І перевірки рішень та ухвал суду першої І апеляційної інстанції Касація iconЛекція №15 касаційне провадження
Судові рішення, які можуть бути перевірені в касаційному порядку, та особливості їх розгляду
Касаційне провадження суть І значення касаційного оскарження І перевірки рішень та ухвал суду першої І апеляційної інстанції Касація iconЛекція №14 провадження справ в апеляційній інстанції
Перевірка вироків і постанов про застосування чи незастосування примусових заходів
Касаційне провадження суть І значення касаційного оскарження І перевірки рішень та ухвал суду першої І апеляційної інстанції Касація icon№ Досудове розслідування (загальні положення) Суть, завдання і значення стадії досудового розслідування
Діяльність органу дізнання у справах про тяжкий та особливо тяжкий злочин. Поняття невідкладних слідчих дій, підстави їх провадження...
Касаційне провадження суть І значення касаційного оскарження І перевірки рішень та ухвал суду першої І апеляційної інстанції Касація iconЗакон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та особливості їх виконання
Вказаним Законом встановлено певні особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду боржниками, за якими є державні...
Касаційне провадження суть І значення касаційного оскарження І перевірки рішень та ухвал суду першої І апеляційної інстанції Касація iconМіністерство освіти І науки україни дніпропетровський національний університет
Процесуально-правове становище адвоката при веденні цивільних справ у суді першої інстанції
Касаційне провадження суть І значення касаційного оскарження І перевірки рішень та ухвал суду першої І апеляційної інстанції Касація iconІнформації Стаття 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації
...
Касаційне провадження суть І значення касаційного оскарження І перевірки рішень та ухвал суду першої І апеляційної інстанції Касація iconЗакон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Статтею 1 вказаного Закону визначено основні терміни, які вживаються в такому значенні: Суд Європейський суд з прав людини
Правове регулювання виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи