Програма діяльності «Служби економічної безпеки» в Україні не є декларацією, це перш за все програма дій усіх громадян які мають сили та гідність виконати перехід icon

Програма діяльності «Служби економічної безпеки» в Україні не є декларацією, це перш за все програма дій усіх громадян які мають сили та гідність виконати перехід




НазваПрограма діяльності «Служби економічної безпеки» в Україні не є декларацією, це перш за все програма дій усіх громадян які мають сили та гідність виконати перехід
Сторінка1/23
Дата конвертації27.12.2012
Розмір4.45 Mb.
ТипПрограма
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23



Програма діяльності «Служби економічної безпеки» в Україні не є декларацією, це перш за все програма дій усіх громадян які мають сили та гідність виконати перехід від Радянської влади, яку чомусь так названі «демократи» вважають «ліберально-демократичною», до держави народної єдності, яка передбачає наявність формування інших інститутів територіального місцевого самоврядування, у яких мають бути зрозумілі та діючі виконавчі, законодавчі та судові повноваження.

Повне затвердження інститутів громадянського суспільства, до яких належать органи місцевого самоврядування, та створення ефективного механізму самоврядування і насамперед, нових інститутів територіальних представницьких органів міських Рад та їх посадових осіб – є головними чинниками в діяльності «Служби економічної безпеки» в Україні.

До цього часу в Україні так і не створено ефективної системи впливу інститутів громадянського суспільства, зокрема неурядових організацій, на створення нової доктрини місцевого самоврядування.

«Служба економічної безпеки» в Україні ініциює впровадження нової та більш зрозумілої системи територіального місцевого самоврядування без будь-якої територіальної реформи та суттєвих змін на місцевому та державному рівні в інтересах громадян, держави та майбутнього України.


^ Частина 1. Громадянське суспільство.


Громадянське суспільство розвивається на підставі своїх власних законів, історичної необхідності, але закони завжди проступають через вчинки та дії людей, які самі формують свою історію. Велике значення в історичних процесах мають люди, тільки народ є дійсним творцем історичних процесів, який має історичне право формувати громадянське суспільство. В технологічному суспільстві якість життя та життєвість залежать від взаємодії між людьми, взаємодія, насамперед, передбачає зусилля у взаєморозумінні та прийнятті позиції інших.

Результатом взаємодії мають бути функції громадянського суспільства спрямовані насамперед на задоволення попередніх та прихід до нових потреб, підвищення репутації громадян в суспільстві, викорінення культурних, організаційних та комунікаційних відмінностей. Взаємодії в громадянському суспільстві в цілому поділяються на три компонента. Перша поведінка – результати діяльності, включає речові та неречові поступки членів суспільства, а також міміку, пантоміміку та жестикуляцію. Друга поведінка – афективна, включає в себе та виражає емоційний стан громадянського суспільства, його задоволеність або незадоволеність, взаємодію та спілкування. Третя поведінка – інформаційна, яка має визначати обізнаність громадянського суспільства і своїх цілей та програм взаємодії з формування громадянської свідомості в цілому.

Таким чином, громадянське суспільство можна охарактеризувати як єдність взаємного обміну інформацією і взаємодії усіх частин громади один з одним, з урахуванням відносин між ними, установок, намірів, цілей та всього, що веде до обміну інформацією, уточненню і підтвердженню свідоцтв, думок і знань, якими обмінюються люди за для досягнення єдиної мети в інтересах усіх членів громадянського суспільства. На інформування громадянського суспільства сприяє як обмеженість насамперед самих членів суспільства, ці недоліки треба здолати, вірно враховуючи сильні та слабкі сторони та враховуючи здатність членів суспільства підтримувати внутрішні зв’язки один з одним та протидіяти впливу ортодоксальності і культурних відмінностей.

Ортодоксальність – це процес, шляхом якого громадянське суспільство прагне слідувати нормам, цінностям та поведінці його харизматичного лідера.

Культурна відмінність проявляється в тому, що громадянське суспільство, або громадянин тримається інших норм, цінностей та поведінки ніж інші.

Треба враховувати той факт, що надмірна ортодоксальність та відсутність зв’язків між усіма культурними платформами обертається повним провалом розвитку громадянського суспільства.

Ортодоксальність – це по суті суспільне мислення, яке може привести к відсутності розвитку, можливості лідера суспільства або всього громадянського суспільства у знаходженні альтернативних рішень, неправильної оцінки ризиків та відповідного вибору, відсутності або слабкого інформаційного пошуку та повного непорозуміння.

Основні фактори суспільного мислення, які руйнують громадянське суспільство, це ілюзія неуразливості; колективна раціоналізація проблеми; віра у моральність суспільства; стереотипне відношення до того, що має місце поза суспільством; пригнічення інодумців; цензура членами суспільства самих себе; ілюзія ортодоксальності та впевненість, що все складеться добре.

Усі ці фактори заважають ефективному розвитку громадянського суспільства, а сукупність проявів усіх цих фактори може бути фатальним у розвитку суспільства.


^ Частина 2. Історичні аспекти формування громадянського суспільства в Україні.


Найдавнішим народом України вважають кіммерійців, які жили у Х ст. до н.е. в південних степах від Дону до Дунаю. Кіммерійці були кочовим народом і постійних поселень не мали, населяли тимчасові табори і зимівки. Кіммерійцям приписується започаткування в Україні епохи заліза, яке вони завезли з Кавказу. На початку VII ст. до н.е. в українських степах з’явилися скіфи, які завоювали землі кіммерійців. Скіфи належали до іраномовної групи і створили перше на території України велике політичне об’єднання. Скіфію населяли кочові осілі племена. Поблизу міста Ольвія жили калліпіди (елліни), на північ від них алазони, скіфи-кочовики займали лівий берег Дніпра, скіфи-орачі жили у Подніпров’ї, неври - на території сучасної Київщини і Поділля, царські скіфи кочували на берегах Меотіди (Азовського моря). Скіфське суспільство було досить соціально роз’єднаним, про що свідчить відомі скіфські кургани. Скіфи вели торгівлю з грецькими колоніями у Причорномор’ї. Занепад держави почався на рубежі ІІІ ст. до н.е., а в ІІ ст. до н.е. на більшості її території з’являються нові кочові племена – сармати. Сармати також іраномовні племена, які сформувалися у заволзьких степах. Вони панували майже 600 років до ІІІ ст. н.е. Сармати становили не єдине однорідне плем’я, а слабо пов'язаний союз споріднених і часто ворогуючих між собою племен, таких як язиги, роксолани та алани. Ці племена займалися переважно кочовим скотарством та грабіжницькими війнами. На відміну від скіфського суспільства, у сарматів велику роль відігравали жінки. Столиця сарматів – місто Танаїс, розташована на р. Дон, була і важливим торговельним центром.

Сарматські племена були розбиті гунами і після них євразійські степи майже тисячоліття займали різні племена. Найбільш значними серед яких були готи і гуни. У VIII-VI ст. до н.е. під час «Великої грецької колонізації» у Північному Причорномор’ї виникають грецькі населення. Перші грецькі поселення на півдні України були засновані у VII ст. до н.е. на острові Березень містечко Борисфеніда та у Буго-Дністровському лимані місто Ольвія. Згодом виникли Тіра, Ніконій, Херсонес, Феодосія та інші. На сході Криму в 480 р. до н.е. постало Боспорське царство з містами Пантікапей, Фанагорія, Тірітака. Грецька колонія складалася із центру-поліса та сільськогосподарських округів, розташованих навколо міста. Поліси були рабовласницькими, демократичними (або аристократичними) республіками, мали свою демократичну раду та народне віче. Виконавча влада належала колегії архонтів. Боспорське царство було монархією. Греки-колоністи займались землеробством, скотарством, виноградарством, рибним промислом, добуванням солі.

Розвивалися ремесла: металургія, ткацтво, виготовлення кераміки, ювелірних виробів. Важливе значення мала торгівля з Грецією та місцевими племенами. Скіфська знать споріднювалася з греками, іноді приймала грецьку віру. Антична цивілізація помітно вплинула на економічний, культурний і політичний розвиток Скіфії, прискорила створення її державності. Греки і римляни впровадили на територію Причорномор’я свої технічні досягнення, високу майстерність, особливо в галузі архітектури, ремесел, мистецтва.

У другій половині ІІІ ст. – навали кочовників, зокрема готів, фактично знищили сільські округи - основну економічну базу грецьких колоній. Майже усі античні держави остаточно припинили своє існування у 70-х р. IV ст. під ударами гунів. Вижили тільки Херсонес і Пантікапей, які згодом увійшли до складу Візантії.

У І тис. до н.е. на історичній арені з’являються слов’яни. Існує кілька концепцій слов’янського етногенезу, перша – дунайська – була висунута Нестором - літописцем, за якою слов’яни прийшли із-зі Дунаю, та на початку ХІХ ст. вчені звернули увагу на те, що найбільше слов’янських географічних назв збереглося на Галичині та Волині, і тому їх прабатьківщину виводили з області Карпат – це друга – прикарпатська концепція. За третьою, стародавні слов’яни мешкали на території між р. Вісла і Одервісло – це одерська концепція. Існувала також і автохтонна концепція – місцевого походження слов’ян. Сучасна українська історична школа вважає, що процес формування слов’ян відбувався насамперед в регіоні Вісли і частково Волині, потім центр слов’янського етногенезу переміщується у міжріччя р. Вісла і Дніпра. У VII ст. до н.е. слов’яни розселилися у трьох напрямках: на схід (східні слов’яни), захід (західні слов’яни) і південь (південні).

Вперше про слов’ян (венедів) згадують римські автори Пліній Старший, Тацит та потім візантійські історики. Західні слов’яни відомі як склавини, східні – як анти. Анти і склавини були окремими об’єднаннями племен,які мали своїх вождів, військо і проводили самостійну політику. У IV-VII ст. існувала перша державність східних слов’ян – Антське царство, антське об’єднання в основі становило генетичне коріння українського народу.

За даними літописців у східних слов’ян перед утворенням Київської Русі існувало
14 великих об’єднань племен, половина з них знаходилася на території сучасної України, поляни, дуліби, волиняни, древляни, сіверяни, тиверці, уличі та інші.

Отже, в стародавні часи Україну населяли різні народи і племена. Всі вони залишили свій вагомий слід в історії країни, формуванні її державності.

Тому на етносі слов’янського минулого треба укорінити громадянське суспільство як навколо єдиного культурного та історичного центру, та будувати модель єдиного народу і держави.

Визнаючи себе слов’янами, тобто культурно-фізіологічною спільністю євро-азійських народів, громадянське суспільство зберегаючи вірність традиціям свого народу, має отримати ту основу, з якої зможе осмислити себе на місці, відведеному Україні в історії людства. Примножуючи i відтворюючи поняття слов’янського народу, єдиного для більшої частини Європи та Азії, викорінюючи назавжди надуманне поняття, що Україна є держава, яка розділяє Європу та Азію, і є містком між ними, що ми втрачаємо усе, бо ми не є Європа і не є Азія.


Що, Народ України, отримавши свою державу Україну, опинився ніде?


Частина 3. Процес переконання громадянського суспільства.


Процесам переконливої властивості немає числа, причому багато з них вельми витончені. Нам доводиться шукати спосіб переконати інших, але найчастіше ми стикаємося із спробами різних людей справити на нас враження, обернути в свою віру, запевнити в чому-небудь, умовити, схилити до чого-небудь, вплинути, змусити засумніватися у власній думці, змусити і взяти над нами верх. Вихідною передумовою для громадянського суспільства переконливої властивості є певна свобода вибору. Деколи приховані елементи переконання вимагають різних видів інформації. Найвпливовіші переконання виявляються на референдумах, переговорах з владою, ділових зустрічах, в рекламній діяльності, в зв'язках з громадськістю і при лобіюванні. Лобіювання означає представлення якоїсь справи тим, хто приймає ключові рішення. Вельми важко переконати людей прийняти нові складні і суперечливі факти і ідеї. Переконання і життєві потреби підтримуються такими чинниками, як власний імідж, культурне оточення і тиск навколишньої групи осіб.

Для радикальної зміни цінностей потрібна не логіка аргументів, а особистий взаємозв’язок, необхідність повномасштабного переконання з’являється, коли народ має якусь вбудовану опірність пропонованій дії або зміні поведінки. Щоб зробити процес переконання найбільш ефективним, необхідно вибрати і використовувати засоби і канали інформації так, щоб прикувати увагу народу до цієї інформації за допомогою сильної, логічно зв’язанної аргументації.

Зацікавити інформацією незалежно від обставин допомагають наступні стимул-реакції:

1. Звернення до людей по іменам.

2. «Спантеличування» питаннями;

3. Провокація незвичайними, шокуючими заявами і діями.

У переконанні суспільства простими і найбільш доступними засобами є слова і ілюстрації, при багатій уяві лідери можуть не менш ефективно використовувати звуки, запахи, смакові відчуття і пряма дія, музика, наприклад, дозволяє «навішувати» на неї інші інформаційні повідомлення. Запахи можуть спокушати, стимулювати, застерігати і відлякувати.

Звуки, музика і запахи володіють силоміць переконаннями з тієї причини, що здатні впливати в обхід інтелекту, добиратися безпосередньо до емоцій і інстинктів. Суспільство частенько переконують не розумні аргументи, а безпосередньо дії, ефективне переконання не має нічого спільного з обманом або введенням в оману. Враховуючи найважливіші аспекти етики, які стосуються цілей, змісту інформації і способів доведення до свідомості суспільства. Переконливий ефект інформації створюється ідентифікацією громадян, візуальною образністю, повторенням фраз і використанням драматичних пауз.


^ Частина 4. Організаційний чинник громадянського суспільства.


Всі успіхи або невдачі організації громадянського суспільства залежать від того, наскільки добре взаємодіють всі члени цього суспільства. Основна причина проблеми криється в недоліках структури держави. Державі потрібні структури певної складності і зрозуміла процедура відення всіх державних справ. Держава допомагає лідерам громадянського суспільства розподіляти завдання і відповідальність, встановлює ланцюжки проходження прийнятих рішень. Структура держави повинна відповідати всім функціям, які воно виконує, і зовнішньому впливу, в якому воно діє.

Відмінність державних функцій спричиняє за собою і відмінність в проходженні прийнятих рішень у середині країни, так і між державою і зовнішнім світом. Держава містить в собі якийсь компроміс різних вимог і цілей. В результаті цього неминуче виникає напруга в громадянському суспільстві. Для ефективної взаємодії громадянського суспільства в демократичній державі така напруга необхідна.

Коли рівень напруги (стресу) стає надмірним, населення країни починає від нього страждати і втрачати працездатність. Головними причинами руйнівних рівнів напруги в суспільстві є ієрархія, культурні відмінності, безперервні організаційні зміни, демагогія і поширення чуток. Для суспільства реальна проблема полягає в тому, як встановити зв’язок між культурами. Населення звичайно швидко починає ідентифікувати себе з групою, особливо коли їх зближує досвід спільної роботи, загальні інтереси і цілі. Якщо держава має культуру, то його різні прошарки суспільства можуть демонструвати власну, декілька відмінну культур і інтереси. Усім організаційним змінам передують періоди невизначеності, за якими слідує процес адаптації, що характеризує звикання громадянського суспільства до нових порядків. Чутки або неформальна інформація обумовлені мережами сусідів, друзів і колег, через яких відбувається циркуляція всієї інформації по сій державі. Вони забезпечують дуже потужні інформаційні канали, які швидше за звичайні маршрути проходження повідомлень і з більшою вірогідністю привертають увагу всіх членів суспільства. Чутки не вимагають витрат, їх зручно використовувати в плані підготовки фундаменту для подальшого формального оголошення необхідних повідомлень. Чутки, що володіють спотвореннями і перебільшеннями, приводять до негативних наслідків руйнівного для держави характеру. Протиотрутою проти таких чуток є швидкість і рішучість дій з усунення причини, що спонукала базікання.

У число рекомендацій по використанню організаційних чинників держави необхідно віднести:

1. Аналіз потенційних проблем, щоб внести ясність;

2. Розробку нескладних інформаційних стратегій;

3. Представлення офіційних заяв відповідними реаліями;

4. Усунення причин слабкості інформаційних комунікацій;

5. Проведення моніторингу для внесення відповідних змін у інформацію в міру необхідності.

За допомогою регулярного управління суспільством і внесенням необхідних змін в інформацію і використання гнучкої стратегії глобальні проблеми держави можуть бути успішно здолані.


^ Частина 5. Координація діяльності держави.


В процесі своєї життєдіяльності громадське суспільство вступає у взаємодію в соціальних групах різного типу: держава, автономія, федерація, конфедерація і тому подібне. Держава створюється саме для виконання комплексу завдань, поставлених деякою групою суспільства, об’єднанних загальною метою. Суспільні процеси в державі мають дві сфери: у середині держави і із зовнішнім його оточенням.

Основними ознаками такої держави є:

1. Створення і ліквідація в певний час за рішенням або домовленості між членами суспільства;

2. Формальна структурованість взаємин між членами суспільства;

3. Наявність місії, мети, законів і завдань діяльності;

4. Розподіл праці між членами суспільства і групами за принципом - виробництво, керівництво, покупка і продаж, фінансовий менеджмент, маркетинг, інновації.

5. Координація діяльності всіх членів держави;

6.Здійснення у державі управління людськими, матеріальними і грошовими ресурсами;

7. Комунікації в організації призначені для досягнення найбільшої ефективності в рамках місії, цілей і поставлених завдань.

Відповідно до норм групової поведінки в суспільстві і залежно від особливостей керівників в державі має місце три основні стилі керівництва: авторитарний, демократичний і м’який.

Характерними межами яких є:

1. Авторитарний - жорстке управління, звинувачувальний ухил, уникнення дискусій, інструкції без пояснень, неприйняття пропозицій;

2. Демократичний - заохочення дискусій, наявність консультацій, залучення до процесу ухвалення рішень, обговорення, використання фахівців, навчання населення;

3. М’який - відсутність оцінки роботи представницкої влади, допомога з боку керівництва держави, навчання населення, втручання у виконання державних справ.

Відповідно слід розуміти, що якісний аналіз громадянського суспільства дозволяє зберегти державу і основні функції суспільства, яке переслідує свої приватні цілі, ознаками такого аналізу є стосунки в державі і індивідуальні потреби.

У завданнях громадянського суспільства уся увага повинна концентруватися на наступних деталях: інформування суспільства, пошук необхідної інформації, формування ідей, пояснення ідей, узагальнення проблем, оцінка проблем і вживання правильних рішень.


^ Частина 6. Бюрократизм у системі громадянського суспільства.


Складна система громадянського суспільства в процесі підготовки управлінських рішень обумовлює поява ситуацій, коли державне управління використовується в небажаному плані. Такою ситуацією є наявність бюрократизму в системі управління суспільством. Бюрократизмом є здійснення всіляких прихованих перешкод ухваленню рішень. Для боротьби з бюрократизмом необхідна нова система, відповідно до якої з системи управління суспільством виключаються керівники, в яких час вирішення завдань найбільш великий, а за кожне помилкове рішення і за створення неправильного рішення повинні впроваджуватися покарання і позбавлення повноважень безповоротно.

Кожен бюрократ прагне збільшити час ухвалення рішення, але за таких умов, щоб не опинитися в числі покараних, щоб уникнути бюрократизму, керівнику не можна дозволяти затримувати виконання необхидної процедури з управління за рахунок перевищення часу і не допускати в його діях частого повернення до попередніх пропозицій, інакше це спричинить створення некерованої системи і знищення держави.

Ознаками бюрократії можна вважати:

1. Уточнення пропозиції бюрократом - це коли будь-яка пропозиція повертається на доопрацювання;

2. Вивчення пропозиції - зволікання рішення, наскільки можливо;

3. Перевірка корисності - включення у вирішення свідомо спірного питання, після чого передача документа на узгодження іншій особі;

4. Консультація з вузьким фахівцем - передається іншій особі;

5. Консультація з фахівцем широкого профілю - передача для узгодження по кругу.

6. Деталізація пропозиції - замість потрібної по суті пропозиції прийняти декілька очевидних рішень, що не мають відношення до справи;

7. Передача пропозиції компетентніщій особі - здобуття думки «зверху»;

8. Оцінка застосовування до інших завдань - заміна нової пропозиції старою, вже прийнятою;

9. Узагальнення на перспективні завдання - обернути справу так, щоб в рішення були включені нові (сторонні) питання та направити на узгодження і уточнення;

10. Постановка нової проблеми - прийняти дуже загального і сповна безвідповідального рішення, яке неможливо перевірити.


^ Частина 7. Неформальна інформація в громадянському суспільстві.


Обмін інформацією може здійснюватися в письмовій і усній формі. При цьому в усній формі обмін може бути з використанням формальних і неформальних каналів. Дуже часто при неформальному усному обміні однієї з альтернативних форм є чутки. Передумовою для виникнення чуток є незадоволені потреби суспільства або навіть одного члена суспільства в певній інформації.

Основні характеристики чуток:

1. Є колективною творчістю громадян;

2. Покликані задовольняти «спрагу» в інформації, що цікавить;

3. Виникають там, де немає ясності обстановки;

4. Пов’язані з наявністю емоційної недостатності;

5. Є важливою формою висловлювання суспільних настроїв і думок;

6. Циркуляція чуток має закономірність;

7. Стоїть в одному ряду з пропагандою;

8. З’являються, якщо є джерело, здатне задовольнити виникаючий інтерес;

9. Середовищем для чуток є інертні члени громадянського суспільства;

10. Фабрикація чуток створює анонімну індустрію наклепу.

При появі чуток до них відносяться безоглядно, некритично, звужуються здібності кожного міркувати, втрачається увага, падає відповідальність за висловлені припущення і рішення.

Чутки, якщо з ними не боротися, можуть стати страшною силою, штовхати суспільство на непередбачувані вчинки.

Інколи чутки можуть бути не руйнівною, а творчою силою, якщо вони керовані і є попереднім етапом до необхідних організаційних змін в державі. Основний девіз в боротьбі з руйнівними чутками - не слід таїти від суспільства те, що приховати все одно неможливо. Держава могутня тоді, коли суспільство все знає, про все може судити і йде на все свідомо. Тому, щоб своєчасно вбивати чутки, так звану замовлену інформацію, необхідно оперативно давати відповіді на всі питання що цікавлять суспільство, без винятку. У боротьбі з негативними чутками треба завжди говорити правду і говорити її першим.

Здійснення керівництва в умовах повної гласності і чесності виключає недовіру і робить керівників держави неформальними лідерами, що, кінець кінцем, сприяє ефективному управлінню суспільством.

Демагогічні прийоми представлення неформальної інформації обумовлені мотивами і динамікою поведінки суспільства, а також управлінськими рисами їх характеру.

Основні мотиви поведінки громадянського суспільства:

1. Потреба у виживанні, надійність і безпека;

2. Потреба в спілкуванні;

3. Потреба в самоповазі;

4. Потреба в автономії і незалежності;

5. Потреба в самовираженні.

Динаміка поведінки громадянського суспільства:

1. Риси характеру членів суспільства взаємодіють;

2. Пріоритети цінностей змінюються і часто непередбачуванні;

3. Стимул до роботи і мотиви поведінки отримуються і видозмінюються в процесі організаційної діяльності;

4. Реакції на управлінські рішення різні;

5. Поведінка змінюється з віком і положенням в суспільстві.

Управлінські риси характеру громадянського суспільства:

1. Кожен прагне робити те, що йому найбільш вигідно;

2. Держава обмежує особисту вигоду суспільства, тому ним треба керувати, інакше населення стає пасивними;

3. Раціональні рішення непривабливі, оскільки заважають самостійному мисленню;

4. Кожен прагне мати таке оточення, в якому він відчуває себе надійно, має цікаву роботу, приємних колег, визнання і можливість звершень.

Інколи мотиви, динаміка поведінки і управлінські межі окремих громадян спонукають їх добиватися власних цілей, спекулюючи на відчуттях і прагненнях інших членів суспільства, вводячи їх в оману. Таких членів суспільства називають демагогами. Під демагогією розуміють брехню в подобі правди, а також нездійсненні обіцянки і заклик до рожевих мріянь.

Грунт для демагогічних тверджень створюють спрощений підхід до вирішення проблем і різного роду ілюзії, а також нестримний оптимізм.

Демагогічні прийоми можуть приносити лише короткочасний позитивний результат, але незмінно закінчуються розчаруванням і скептицизмом суспільства.

Демагогами зазвичай виступають ті, хто прагне залишатися в керівництві, а також нероби і базіки, що приховують за криками власні задуми і дії. Демагогія перетворює свободу слова на свободу демагогії. Вельми небезпечна демагогія, коли вона зведена в ранг місії і стратегії держави. При цьому величезна енергія членів суспільства буде віддана марнослів’ю і праздним сперечанням.

У демагога зазвичай немає системи думок, а є лише імпровізація і прийоми. Власний інтерес демагога видається за надії і сподівання членів суспільства.

Прикладом демагогії є ствердження: «гостро обговорили», «намітили заходи», «створена комісія», «будуть прийняті заходи» та ін.

Демагоги часто прикриваються інтересами країни, у висловах забігають вперед і застерігають від яких-небудь дій, лякаючи жахливими наслідками.

Заходами боротьби з демагогією є:

1. Вимоги конкретності відносно зробленого і встановлення результатів;

2. Діловий і конструктивний характер, супроводжується реальними діями у відстоюванні позиції;

3. Протиставлення демагогічним прийомам знання і сміливості рішень;

4. Стриманий і реальний оптимізм повинен супроводжувати спілкування.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23



Схожі:

Програма діяльності «Служби економічної безпеки» в Україні не є декларацією, це перш за все програма дій усіх громадян які мають сили та гідність виконати перехід iconПрограма «адаптація до школи» Автори : Е. Александровська, Н. Куренкова Програма розрахована на роботу з групою дітей, які
Програма розрахована на роботу з групою дітей, які відчувають труднощі адаптації до школи. Вона спрямована на розвиток та вдосконалення...
Програма діяльності «Служби економічної безпеки» в Україні не є декларацією, це перш за все програма дій усіх громадян які мають сили та гідність виконати перехід iconЗакон україни про звернення громадян Із змінами І доповненнями, внесеними Законами України
Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної...
Програма діяльності «Служби економічної безпеки» в Україні не є декларацією, це перш за все програма дій усіх громадян які мають сили та гідність виконати перехід iconПрограма розвитку
Програма розвитку агропромислового комплексу району на 2012-2016 роки (далі Програма) спрямована на всебічну підтримку агроформувань...
Програма діяльності «Служби економічної безпеки» в Україні не є декларацією, це перш за все програма дій усіх громадян які мають сили та гідність виконати перехід iconЗакон україни про звернення громадян (Відомості Верховної Ради України (ввр), 1996, n 47, ст. 256) ( Вводиться в дію Постановою вр n 394/96-вр
Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної...
Програма діяльності «Служби економічної безпеки» в Україні не є декларацією, це перш за все програма дій усіх громадян які мають сили та гідність виконати перехід iconЗ а к о н у к р а ї н и про звернення громадян
Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки мають право подавати звернення, які не стосуються їх...
Програма діяльності «Служби економічної безпеки» в Україні не є декларацією, це перш за все програма дій усіх громадян які мають сили та гідність виконати перехід iconЗакон україни про звернення громадян
Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки мають право подавати звернення, які не стосуються їх...
Програма діяльності «Служби економічної безпеки» в Україні не є декларацією, це перш за все програма дій усіх громадян які мають сили та гідність виконати перехід iconЗ а к о н у к р а ї н и про об'єднання громадян Право громадян на свободу об'єднання є невід'ємним правом людини, закріпленим Загальною декларацією прав людини, І гарантується Конституцією ( 254к/96-вр ) та закон
Загальною декларацією прав людини, І гарантується Конституцією ( 254к/96-вр ) та законодавством України. Держава сприяє розвитку...
Програма діяльності «Служби економічної безпеки» в Україні не є декларацією, це перш за все програма дій усіх громадян які мають сили та гідність виконати перехід iconПрограма забезпечення пожежної безпеки в Близнюківському районі
Близнюківському районі на 2012 2015 роки (далі – Програма) є складовою частиною загальнодержавної політики у сфері пожежної безпеки...
Програма діяльності «Служби економічної безпеки» в Україні не є декларацією, це перш за все програма дій усіх громадян які мають сили та гідність виконати перехід iconПрограма «провідник». а
Програма «провідник». Програма Провідник (файл: Explorer exe) призначена для навігації файловою системою І виконання дій з її об’єктами:...
Програма діяльності «Служби економічної безпеки» в Україні не є декларацією, це перш за все програма дій усіх громадян які мають сили та гідність виконати перехід iconЗвіт про роботу й захистити його. Вказівки до виконання роботи Алгоритм, схема алгоритму, програма табулювання функції Алгоритмом називається послідовність дій, які необхідно виконати для розв’язання задачі
Скласти алгоритмічною мовою Фортран програму обчислення функцій для заданих значень аргументу, результати розрахунку записати у вигляді...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи