Інформаційно-комунікаційні технології Суть icon

Інформаційно-комунікаційні технології Суть




НазваІнформаційно-комунікаційні технології Суть
Сторінка1/5
Дата конвертації31.12.2012
Розмір0.78 Mb.
ТипДокументи
джерело
  1   2   3   4   5

Інформаційно-комунікаційні

технології


Суть. Як зазначає Г.Селевко, на практиці ін­формаційними технологіями називають ті, що ви­користовують спеціальні технічні інформаційні за­соби (ЕВМ, аудіо, кіно, відео). З появою комп'ютерів з'являється новий термін — «нові інформаційні технології навчання». Термін «інформаційно-комунікаційні» є об'єднуючим для різних варіантів технологій та вказує на специфіку інтерактив­ного навчання — діалог у системі «користувач — комп'ютер».


На практиці технологія використовується в трьох варіантах:


  • «проникаюча» (застосовується у процесі ви­вчення певних тем, розділів для розв'язання кон­кретних дидактичних завдань);

  • «основна» (визначальна, особливо у складі технологій програмованої та дистанційної форм навчання тощо);

  • монотехнологія (увесь процес навчання й управління, зокрема і всі види діагностики та моні­торинг, ґрунтується на використанні комп'ютера).


Інформатизація навчально-виховного про­цесу передбачає широке використання у процесі вивчення навчальних предметів інформаційно орієнтованих засобів навчання на базі сучасних комп'ютерів і телекомунікаційних мереж. До них належать інформатизація системи управління навчальним закладом, створення баз даних та пе­реробка інформації, участь у міжнародних проек­тах тощо. Широке застосування інформаційно-комунікаційних технологій (програмоване навчання, експертні системи, мультимедіа, імітаційне моде­лювання, предметні комп'ютерні уроки) сприяє ре­алізації особистісно орієнтованого підходу до учнів, поетапному засвоєнню знань, умінь і навичок.


Прогнозовані результати: формування умінь працювати з інформацією, розвиток комунікатив­них здібностей.


Ігрові технології


Автори-розробники — Д.Ельконін, В.Коваленко, Б.Нікітін, П.Підкасистий, М.Стронінта ін.


Суть. Технологія за своєю суттю є поліваріа-тивна. Вона може реалізуватися за технологічними схемами Д.Ельконіна, Б.Нікітіна, П.Підкасистого, М.Строніна, М.Шуть та ін., використовуватись у процесі навчання дітей різних вікових груп. Гра як вид навчальної діяльності в умовах конкретної ситуації спрямована на засвоєння соціального досвіду, в якому формуються й удосконалюються вміння та навички учнівського самоуправління.


Структура гри як діяльності охоплює: ціле-покладання (уміння поставити мету, завдання), планування (здатність передбачити розвиток подій, дійових процесів, операцій), реалізацію цілей (уміння реалізувати ігровий задум), аналіз отриманих результатів (здатність проаналізувати набутий ігровий досвід). Мотивація ігрової діяль­ності забезпечується добровільністю включення в гру, можливістю вибору й елементами змагання, що сприяє задоволенню потреб у самоствердженні та самореалізації учнів як суб'єктів учіння.

У навчанні старшокласників використовуються різні модифікації ділових ігор: імітаційні, опера­ційні, рольові ігри, діловий театр, психо- та соціодрама. Технологія ділової гри представлена етапами, що наведено нижче (за Г.Селевко).

Етап підготовки:

  • розробка гри: написання сценарію; укла­дання плану ділової гри; загальний опис гри; зміст інструктажу; підготовка матеріального за­безпечення;

  • вхід у гру: постановка проблеми, цілей; умови, інструктування; регламент, правила; роз­поділ ролей; об'єднання у групи; консультування.

Етап проведення:

  • групова робота над завданням: робота з дже­релами; тренінг; мозковий штурм; робота з агро­техніком;

  • міжгрупова дискусія: виступи груп; захист результатів; правила дискусії; робота експертів.

Етап аналізу та узагальнення:

  • висновки з гри; аналіз, рефлексія; оцінка та самооцінка роботи; висновки й узагальнення; рекомендації.

Прогнозовані результати: розвиток суб'єктності школяра, процесів саморегулювання та самоуправління власною навчальною діяль­ністю.

Інтерактивні технології


Автор-розробник — О.Пометун, Л.Пироженко.


Суть. Інтерактивне навчання ґрунтується на концептуальній ідеї співробітництва, взаємо-навчання. Автори зазначають, що процес пізнання відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Залежно від мети уроку, форм органі­зації навчальної діяльності, використовуються ін­терактивні технології кооперативного, колективно-групового навчання, ситуативного моделювання, опрацювання дискусійних питань. Деякі локальні технології використовуються на будь-якому етапі традиційного уроку, трансформуючи його в інтер­активний.

^ Структура технологічного інтерактивного уроку представлена такими етапами.


  • Мотивація: фокусується увага учнів (або учасників заходу) на проблемі, робиться спроба викликати інтерес до теми, що обговорюється. При­йомами навчання можуть бути запитання, цитати, коротка історія, невеличке завдання, розминка тощо. Етап займає не більше 5 % часу заняття.

  • ^ Оголошення, представлення теми та очі­куваних навчальних результатів. Він забезпе­чує розуміння учнями (учасниками) змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти в результаті уроку (заходу), і що від них очікує вчи­тель, викладач. Також доцільно залучити до визна­чення передбачуваних результатів усіх учасників заняття або заходу. На це витрачається приблизно 5 % часу.

  • ^ Надання необхідної інформації. Під час його реалізації важливо дати учням (учасникам) достатньо інформації для того, щоб на її основі ви­конувати практичні завдання. Це може бути міні-лекція, читання роздавального матеріалу, вико­нання домашнього завдання. Для економії часу та максимального ефекту уроку можна подавати ін­формацію в письмовому вигляді для попереднього (домашнього) вивчення. Витрачається приблизно 10 % часу заняття.

  • Інтерактивна вправа, яка вважається цент­ральною частиною заняття (заходу). Вона охоплює не більше 60 % часу, що відводиться на практичне освоєння матеріалу, досягнення поставлених цілей уроку.



^ Послідовність проведення інтерактивної вправи:

  • інструктування — вчитель розповідає учас­никам про цілі вправи, правила, послідовність дій і кількість часу на виконання завдань; запитує, чи все зрозуміло учасникам;

  • об'єднання в групи і/або розподіл ролей;

  • виконання завдання, за якого вчитель висту­пає як організатор, помічник, ведучий дискусії, намагаючись надати учасникам максимум мож­ливостей для самостійної роботи й навчання у спів­робітництві один з одним;

  • презентація результатів виконання вправи.




  • ^ Підбиття підсумків, оцінювання резуль­татів уроку. На цьому етапі передбачаєтеся реф­лексія, усвідомлення того, що зроблено на занятті (заході), чи досягнуто поставлених цілей, як можна застосувати отримане в майбутньому. Останній етап бажано проводити у формі запитань: що но­вого дізналися; якими навичкам оволоділи; чи може це бути корисним у житті. Слід обговорити питання щодо проведення самого уроку: що було найбільш вдалим; що не сподобалося; що потрібно змінити в майбутньому. Важливо, щоб самі учні (учасники) змогли сформулювати відповіді на всі запитання. Для підбиття підсумків бажано від­вести до 20 % часу уроку (заходу).


Інтерактивні технології (мозковий штурм, «займи позицію», розігрування ситуацій у ролях, ток-шоу тощо) активно використовуються у вихов­ній роботі зі школярами.


Прогнозовані результати:

  • активізація пізна­вальної діяльності всіх учнів, формування вмінь і навичок, ціннісно-смислових орієнтацій;

  • розвиток суб'єктності, мотивації до навчання.



Технологія

інтенсифікації навчання

на основі опорних схем і знакових моделей


Автор-розробник — В.Шаталов.


Суть. Принципи технології інтенсифікації навчання В.Шаталова: багаторазове повторення; обов'язковий поетапний контроль; високий рівень складності; блочне вивчення матеріалу; динаміка діяльності; використання опор, орієнтовної основи дій.

Особливості змісту (за Г.Селевко): матеріал подасться великими дозами; поблочне структурування матеріалу; оформлення навчального ма­теріалу у вигляді опорних схем-конспектів; опор­ний конспект є наочною схемою, у якій подано інформацію, що потрібно засвоїти. Він є своєрідною конструкцією системи взаємопов'язаних символів як замінників системи фактів, понять, ідей, наді­лених певним смисловим значенням.

Технологічні етапи:

  • перший — вивчення теорії у класі (пояс­нення біля дошки з допомогою крейди, наочних матеріалів, ТЗН; повторне пояснення за опорним конспектом — кольоровим плакатом; короткий ог­ляд за плакатом; індивідуальна робота учнів над своїми конспектами; фронтальне поблочне закріп­лення матеріалу за конспектом);

  • другий — самостійна робота вдома (опорний конспект + підручник + допомога батьків);

  • третій — перше повторення — фронтальний контроль засвоєння конспекту (всі учні відтворю­ють конспект по пам'яті; учитель перевіряє роботи в міру надходження; одночасно проводиться «тихе» та магнітофонне опитування; після письмової ро­боти — опитування вголос);

  • четвертий — усне проговорювання опорного конспекту (це необхідний етап мовленнєвої діяль­ності при засвоєнні, що реалізується під час різних видів опитування);

  • п'ятий — друге повторення: узагальнення і систематизація (уроки взаємоконтролю; публі­кація списку залікових питань; підготовка; вико­ристання усіх видів контролю (біля дошки, «тихе», письмове опитування тощо); взаємоопитування та взаємодопомога; ігрові елементи (змагання ко­манд, розв'язування ребусів тощо)).


Прогнозовані результати:

  • формування си­стеми знань, умінь і навичок;

  • навчання всіх дітей незалежно від індивідуальних даних;

  • прискорене навчання.

Технологія

рівневої диференціації навчання

на основі обов'язкових результатів


Автор-розробник — В.Фірсов.


Суть. Технологія передбачає уведення двох стандартів: обов'язкової загальноосвітньої підго­товки (базовий рівень обов'язкового мінімального засвоєння знань всіма школярами); підвищеної під­готовки (додатковий рівень визначає глибину ово­лодіння змістом навчального предмета здібними та працелюбними учнями).

Простір між ними заповнюється діяльністю, що забезпечує поступове та різнорівневе опа­нування навчального матеріалу, вибудуваного на основі запланованих обов'язкових результатів навчання. Останні мають бути доведені до учнів завчасно, зрозумілі й доступні абсолютній біль­шості. Проходження базового рівня є передумовою навчання за додатковими, підвищеними стандар­тами. Навчальний процес здійснюється на індивідуально та максимально посильному для учнів рівні.

Особливості технології: блочна подача ма­теріалу; робота з малими групами на декількох рівнях засвоєння; наявність навчально-мето­дичного комплексу (банк завдань обов'язкового рівня, система спеціальних дидактичних ма­теріалів, виокремлення обов'язкового матеріалу в підручниках та завдань необхідного рівня в за­дачниках).

Основна умова рівневої диференціації — систематична повсякденна робота щодо усунення прогалин у засвоєнні матеріалу шляхом органі­зації перездачі заліків. Система контролю та оці­нювання навчальних досягнень передбачає:

  • тема­тичний контроль;

  • повну перевірку обов'язкового рівня підготовки;

  • відкритість взірців перевірних завдань обов'язкового рівня; виставлення оцінки методом складання (загальний залік = сума певних заліків);

  • подвійність в оцінці обов'язкового рівня (зараховано — не зараховано);

  • підвищення оцінки за досягнення, які перевищують базовий рівень;

  • «закриття» проблем (доздача, а не перездача);

  • мож­ливість «дрібних» заліків;

  • кумулятивність підсум­кової оцінки (річна оцінка виставляється на основі отриманих).


Прогнозовані результати: досягнення всіма дітьми обов'язкових запланованих результатів на­вчання з огляду на рівень розумового розвитку.


Технологія

модульно-блочного навчання


Автори-розробники — Г.Лєвітас, В.Гузєев.


Суть. Мінімальною одиницею навчального про­цесу є не урок, а цикл уроків — модуль. Він буває одно-, дво- (два цикли) або чотириурочний (чотири цикли), кожен з яких є блоком із чіткою послідов­ною структурою.

^ Розглянемо структуру модуля 4-х циклів.

  • Перший урок — вивчення нового матеріалу (новий матеріал вивчається за завчасно складе­ним конспектом з одночасним поясненням учителя. Первинне закріплення відбувається у процесі ро­боти над зошитами з друкованою основою).

  • ^ Другий урок — урок узагальнення (перед уроком конспект вивченого матеріалу та запитання до нього відтворюються на дошці (екрані). Учні оп­рацьовують матеріал за підручником самостійно та обговорюють у парах, відповідають на постав­лені запитання учителю або учню-консультанту. Практикується відтворення конспекту в зошиті або його самостійне укладання учнями. Зазна­чимо, що учнівські пари формуються за принци­пом об'єднання дітей з однаковим рівнем розвитку і темпом роботи).

  • ^ Третій урок — закріплення (робота із зоши­тами з друкованою основою, виконання індивіду­альних завдань творчого характеру).

  • Четвертий урок — корекція (опитування за конспектом, підготовка й написання самостій­ної роботи).

Якщо тема програми складається із 15 уроків, то вони можуть вибудовуватися так: 2 цикли, 4 цикли, 4 цикли, 2 цикли, 1 цикл програмованого опиту­вання, 1 цикл контролю, 1 цикл корекції.

Особливості технології:

  • основний навчальний період — модуль або цикл (уроків);

  • пояснювально-ілюстративні, евристичні, програмовані методи навчання;

  • основні форми організації навчання — бесіда, практикум;

  • засоби діагностики — поточні письмові програмовані опитування (тести), конт­рольні роботи або заліки.

Домінуючий елемент технології — зошит з друкованою основою, який розроблено за принци­пами теорії поетапного формування розумових дій як типовий засіб програмованого навчання.


Прогнозовані результати:

  • формування си­стеми знань, умінь і навичок учнів;

  • досягнення запланованих результатів навчання.

Технологія

блочно-консультативного навчання


Автори-розробники — П.Ерднієв, П.Ібрагімов, М.Щетінін, Н.Ґудзик, В.Шаталов та ін.


Суть. Концептуальні ідеї технології розробля­лися на основі методів укрупнення (П.Ерднієв), концентрованого навчання (П.Ібрагімов), зану­рення (М.Щетінін) та ін. Блок — це логічно за­кінчений, дидактично обґрунтований навчальний матеріал кількох уроків теми, розділу, що дає змогу сконцентрувати інформацію навколо провідних ідей навчального курсу. Блочний підхід до ви­вчення програмового матеріалу супроводжується систематичним консультуванням. Він реалізується через систему уроків блочного викладу матеріалу.


Етапи технології (за С.Боднар, Л.Момот, Л.Липовою, М.Головко):


  • Лекція (усний виклад учителем матеріалу навчального блоку, що слугує основою для по­дальшої самостійно пізнавальної діяльності шко­лярів).




  • ^ Семінарські заняття (обговорення учнями проблем, порушених на лекції. Кількість семінарів залежить від складності й обсягу теми, що ви­вчається. Вони поділяються на класичні (учні го­тують повідомлення, доповіді на основі запропо­нованої системи питань), робочі (план і завдання семінару повідомляються безпосередньо на занятті, що передбачає поточний контроль засвоєння нав­чального матеріалу в процесі виконання трену­вальних вправ, розв'язування задач, обговорення проблем тощо)).




  • ^ Лабораторний практикум або практична робота (самостійно пошукова діяльність учнів; формування вмінь і навичок).




  • Уроки розв'язування задач (занурення у проблему з метою розширення горизонту ро­зуміння програмового матеріалу).




  • Залік (теоретичні питання заліку доводять учням ще на початку вивчення теми, практичні — безпосередньо на занятті. Контрольно-оцінювана діяльність учителя).




  • Уроки цікавих повідомлень (розвиток пізнавального інтересу, мотивації; застосування набутих знань на практиці).


Особливості технології:


  • блочний виклад матеріалу;

  • систематичне консультування (ін­дивідуальне, групове; поточне, підсумкове; учитель-консультант, учень-консультант), що супро­воджує кожен технологічний етап;

  • групова форма роботи;

  • алгоритмізація навчального процесу (ро­бота за картками-інструкціями, схемами-конспектами, використання методичних порад, пам'яток тощо);

  • самостійна пошукова діяльність школярів;

  • обов'язковий перелік базових знань і вмінь, що слу­гує своєрідною програмою дій для вчителя, учнів;

  • систематичний контроль та оцінка успішності (по­передній, поточний, тематичний).


Прогнозовані результати:


  • формування ціліс­них знань школярів;

  • розвиток системного мис­лення, самостійної пошукової активності учнів;

  • економія часу.



Технологія

колективного способу навчання


Автор-розробник — А.Рівін.

Суть. Колективний спосіб навчання — це така організація праці, в процесі якої навчання здійс­нюється шляхом спілкування в динамічних (змін­них) парах, коли учасники вчать один одного. Технологія ґрунтується на принципах наявності динамічних (змінних) пар учнів, взаємонавчання, взаємоконтролю, взаємоуправління.

До складу технології належать такі методики:

  • вивчення текстового матеріалу;

  • взаємообмін текс­тами та завданнями;

  • розв'язання задач і прикладів за підручником;

  • взаємні диктанти;

  • вивчення вір­шів у змінних парах;

  • робота з опитувальниками;

  • вивчення іноземної мови.

Розглянемо одну з них.

Методика вивчення текстового матеріалу для будь-якого навчального предмета.

Основні технологічні етапи:

  • Складається маршрут вивчення тексту за підручником. Навчальний матеріал ділиться на 3—6 частин. Кожен учень працює в індивіду­альному режимі.

  • Вивчення першої частини тексту в парі: один учень читає текст, інший слідкує за підруч­ником; прочитане обговорюється: один переказує, інший доповнює.

  • ^ Практикується паралельна робота з інформа­цією за іншими джерелами (хрестоматія, підруч­ник іншого автора тощо); придумується заголовок до частини і складається план; записується погод­жена назва заголовку і план цієї частини у зошит. На цьому пара завершує роботу. Учні об'єднуються у нові пари для роботи з другою частиною тексту.

  • ^ У нових парах учні спочатку коротко повторюють зміст першої частини; звіряють та уточнюють свої плани; один переказує першу частину, інший із його зошитом слідкує за викла­дом, уточнює та доповнює. Відпрацьовується друга частина тексту (аналогічно першій). Учні розхо­дяться та об'єднуються в нові пари для опрацю­вання третьої, четвертої, п'ятої частин тексту.

  • ^ Опрацювавши текст в останній групі, учень повідомляє учителю (черговому учневі) про завершення роботи.

  • Формуються малі групи (4—6 осіб); оби­рається ведучий, який надає кожному можливість викласти новий матеріал; група виставляє оцінки кожному індивідуально; ведучий подає вчителю список з оцінками. Останній з метою контролю може додатково перевірити знання двох-трьох осіб. Оцінки переносяться до класного журналу.

Прогнозовані результати:

  • засвоєння знань, умінь і навичок;

  • розвиток комунікативних якостей особистості;

  • виховання працелюбності.

Технології

групового способу навчання


Автор-розробник — В.Дяченко.


Суть. Організаційна структура групового спо­собу навчання може бути комбінованою, такою що поєднує групову роботу учнів (один вчить бага­тьох), парну та індивідуальну. Однак домінуюче значення має групова форма роботи. До групових технологій належать: класно-урочна організація, лекційно-семінарська система, дидактичні ігри, бригадно-лабораторний метод тощо.

  1   2   3   4   5

Додати документ в свій блог або на сайт


Схожі:

Інформаційно-комунікаційні технології Суть iconІнформаційно-комунікаційні технології. Суть
Термін «інформаційно-комунікаційні є об’єднуючим для різних варіантів технологій та вказує на специфіку інтерактивного навчання діалог...
Інформаційно-комунікаційні технології Суть iconІнформаційно-комунікаційні технології Суть
Евм, аудіо, кіно, відео. З появою комп'ютерів з'являється новий термін — «нові інформаційні технології навчання». Термін «інформаційно-комунікаційні»...
Інформаційно-комунікаційні технології Суть iconІнформаційно-комунікаційні технології Суть
Евм, аудіо, кіно, відео. З появою комп'ютерів з'являється новий термін — «нові інформаційні технології навчання». Термін «інформаційно-комунікаційні»...
Інформаційно-комунікаційні технології Суть iconІнформаційно-комунікаційні технології 105 годин (99+6 резерв часу)
Основні поняття баз даних. Побудова моделі «сутність-зв’язок» предметної області (4 години)
Інформаційно-комунікаційні технології Суть iconУроку 11-а тема уроку Примітки І іі інформаційно-комунікаційні технології І семестр
Тема Основні поняття баз даних. Побудова моделі «сутність-зв'язок предметної області». (4 год)
Інформаційно-комунікаційні технології Суть iconУроку 10-а тема уроку Примітки Інформаційно-комунікаційні технології І семестр
Техніка безпеки при роботі з комп’ютером і правила поведінки в комп’ютерному класі
Інформаційно-комунікаційні технології Суть iconПро затвердження Державної програми " Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці" на 2006-2010 роки Кабінет Міністрів України постановляє
...
Інформаційно-комунікаційні технології Суть icon61034, м. Харків, Комсомольське шосе, 52, тел. (057) 372-41-62
Харківської районної державної адміністрації надсилає на ознайомлення лист Міністерства освіти і науки України від 06. 12. 10 №1/9-880...
Інформаційно-комунікаційні технології Суть iconРозділ I статті у наукових Виданнях
Харчук А. І. Інформаційно-комунікаційні технології активізації навчального процессу у вищих навчальних закладах мнс україни / А....
Інформаційно-комунікаційні технології Суть iconІнформаційно-комунікаційні технології в освіті
Бурхливий розвиток інформатики та інформаційних технологій загострив перед освітою завдання розширення практики розвиваючого навчання,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2013
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи