Контрольна робота №1 3 Вступ 3 Голодомор 1932-1933 р р. 3 Висновки 6 контрольна робота №2 8 Вступ 8 Перша світова війна 1914-1918 р р. 8 Висновки 12 використана література 13 icon

Контрольна робота №1 3 Вступ 3 Голодомор 1932-1933 р р. 3 Висновки 6 контрольна робота №2 8 Вступ 8 Перша світова війна 1914-1918 р р. 8 Висновки 12 використана література 13




Скачати 131.74 Kb.
НазваКонтрольна робота №1 3 Вступ 3 Голодомор 1932-1933 р р. 3 Висновки 6 контрольна робота №2 8 Вступ 8 Перша світова війна 1914-1918 р р. 8 Висновки 12 використана література 13
Дата конвертації18.04.2013
Розмір131.74 Kb.
ТипКонтрольна робота




ЗМІСТ


КОНТРОЛЬНА РОБОТА №1 3

Вступ 3

Голодомор 1932-1933 р.р. 3

Висновки 6

КОНТРОЛЬНА РОБОТА №2 8

Вступ 8

Перша світова війна 1914-1918 р.р. 8

Висновки 12

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 13



КОНТРОЛЬНА РОБОТА №1


ГОЛОДОМОР 1932-1933 р.р.

Вступ




Багато трагедій пережив український народ, але страшнішого лиха ніж голод 30-х років в України не знайти. Його причини досі остаточно не з'ясовані. Одні вважають, що голод був сплано­ваний Сталіним та його спільниками заздалегідь, щоб винищити українське селянство, в якому вбачали оплот націоналізму і приватновласницької психології. Інші доводять, що це був наслідок безтямної політики добування коштів на індустріалізацію, коли доля селян просто не бралася до уваги. Очевидно одне — голод в Україні виник не внаслідок стихійного лиха, а був організований штучно.

^

Голодомор 1932-1933 р.р.



Справжню правду про те, що сталося в Україні під "муд­рим" керівництвом більшовиків задля побудови світлого майбутнього, сповістили нарешті архівні документи, відкриті перед ученими в 1989 р. через 56 років повного замовчуван­ня. Ці документи, від яких здригаються людські душі та сер­ця, засвідчують, що безпосередньою причиною голодомору 1932—1933 рр. в Україні було примусове, із широким засто­суванням репресій, проведення згубної для селянства хлібозаготівельної політики. Голод в Україні виник не внаслідок стихійного лиха, як стверджували деякі радянські історики, а його було організовано штучно. Спланований і реалізова­ний комуністичним режимом голодомор та масові політичні репресії поставили під сумнів саме існування нації. Тому маємо підстави визнати — це був цілеспрямований, ретельно підготовлений геноцид проти українського народу, його на­ціонального духу, менталітету та генетичного фонду. Впер­ше в історії людства конфіскація продовольства була засто­сована державою як зброя масового знищення її власного населення з політичною метою. Голодомор 1932—1933 рр., що був нелюдським засобом ліквідації мільйонів українців, є підтвердженням злочинної сутності сталінського режиму. На XVII з'їзді ВКП(б) тодішній нарком оборони СРСР К. Ворошилов заявив: "Ми пішли на голод свідомо, бо нам по­трібен був хліб".

У 1930 р. Україна одержала непоганий урожай, якого вистачило б і державі, і селянинові. Та це не входило в плани партії. І вона кілька разів міняла в бік збільшення плани хлібоздачі. Якщо в 1930 р. Україна мала здати 310 млн. пудів хліба, то в 1931 р. — аж 477. Наприкінці 1932 р. з'ясувалося, що держава вигребла з України все, що могла, і в українському селі склалося важке становище з продуктами харчування. Весною в десятках сільських райо­нів розпочався справжній голод. Проте, незважаючи на го­лод, сталінське керівництво посилювало тиск на партійні й державні органи України з метою збільшення поставок хліба. У жовтні 1932 р. з цією метою Сталін направив у республіку хлібозаготівельну комісію на чолі з В. Молотовим, яка мала надзвичайні повноваження. З 1 листопада 1932 р. до 1 люто­го 1933 р. молотовська комісія додатково "заготовила" в Україні 105 млн. пудів зерна. Адже із селянських комор за­биралося все до останньої зернини.

Немає пояснень й іншому страшному факту. Навіть у найголодніші роки Радянський Союз продовжував торгувати хлібом із закордоном. Зобов'язання перед іноземними парт­нерами виконувалися свято. У 1933 р. у Західну Європу ви­везли близько 10 млн. центнерів зерна, а за рік до цього — більш як 18 млн центнерів. З Одеського порту за кордон відправлялися каравани суден з дешевим борошном. І на тих мішках усі читали цинічні написи: "Излишки УССР".

Документально доведено, що керівництво України не змог­ло протистояти диктату з центру, і фактично проводило полі­тику, яка обернулася для українського народу численними жертвами. У листопаді 1932 р. ЦК КП(б)У та Раднарком УСРР ухвалили постанову, в якій головну установку в хлібо­заготівлях давали на посилення адміністративно-репресив­них методів. Терміново було створено роз'їзні судові сесії, спеціальні комісії. До хлібозаготівель залучалися органи юстиції, прокуратури, держбезпеки. До сіл входили регулярні війська і підрозділи ДПУ, які силою відбирали в селян останнє зерно. Керівництво республіки вдалося навіть до вилучення насіннєвих, фуражних та продовольчих фондів за рахунок хлібозаготівель, що відіграло фатальну роль для населення України.

Архівні матеріали підтверджують трагічну картину смерті від голоду й епідемії, особливо з березня 1933 р. Голод сяг­нув піка. Смерть стала звичною. Щодня гинуло від голоду більш як 25 тис. осіб. Вимирали родини, хутори і цілі села. Дивно сьогодні — ніхто тоді не плакав. Голод витруїв із се­лян усі людські почуття. Люди сприймали смерть як поря­тунок від тяжких мук, а часом, і як порятунок від тих людей, які залишалися ще живими, але голодними. Сталося найтра­гічніше — канібалізм, коли люди почали їсти один одного. Причому людоїдство стало масовим. Типовим явищем були голодна дистрофія, важкі шлункові захворювання, викликані вживанням в їжу нехарчових продуктів. Адже люди вжива­ли в їжу товчену кору дерев, солому, змішану з гнилою, пере­мерзлою капустою, котів, собак, пацюків, потім перейшли до слимаків, жаб, навіть листя, м'які корінці або гілочки дерев. Були випадки, коли люди їли живцем птахів, жуків, комах, черв'яків. Звичайно, це жахливо, але факт. У селах лютував тиф. Селянська Україна від Дінця до Збруча перетворилася на беззвучне пекло.

Але й цього Сталіну було замало. Він виношував плани виселення всіх українців і довго потім жалкував, що йому так і не вдалося втілити їх у життя. За свідченням М. Хрущова, Сталін страшенно засмутився тим, що неможливо виселити весь український народ, бо не було ні місця для його поселення, ні потрібної кількості транспорту, щоб його вивезти.

Сталін та його оточення знали всю правду про голодо­мор і робили все, щоб його приховати. Мовчали засоби ма­сової інформації. Радянський уряд відкидав пропозиції про допомогу з-за кордону, стверджуючи, що вигадки про голод навмисно поширюють вороги СРСР. Під час голодомору кор­дони України було оточено військами, щоб люди не могли врятуватися і повідомити про голод. Мало того, всі газети того часу розписували щасливе життя радянських селян, було дано вказівку спростовувати будь-які повідомлення про голод в СРСР, опубліковані на Заході. І радянські дипломати заявляли, що в Радянському Союзі "немає ні канібалів, ні кардиналів". Зразком сталінського цинізму стала його фра­за, сказана в апогей страхіть 30-х років: "Жити стало краще, жити стало веселіше".

Викачування зерна з голодної України вимагало залізної дисципліни і цілковитої покори. Тому за вказівкою Сталіна 7 серпня 1932 р. ЦВК і РНК СРСР прийняли закон "Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і коопера­тивів та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності", за яким колгоспне майно вважалося недоторканним, а пору­шення цього проголошувалося державним злочином. У на­роді закон дістав трохи іншу назву — "закон про колоски", або "закон про п'ять колосків". Навряд чи світова історія знає більш підступний, антигуманний, антилюдський офіцій­ний документ: голодні діти з 12-річного віку, яких упіймали на хлібному полі із жменькою колосків, підлягали покаран­ню ув'язненням до 10 років, а дорослих за таку провину навіть присуджували до розстрілу. Усього за цим законом було за­суджено 55 тис. чоловік. З них до смертної кари — 2110. Заборонялося не лише збирати колоски в полі та гриби в лісі, а й ловити рибу в річці. Документи засвідчують, що на­родний суд засудив чотирьох чоловік до 10 років ув'язнення за те, що вони збирали в лісі дикі груші.

Діяв також закон про "боротьбу зі спекуляцією", що пе­редбачав ув'язнення в концтаборах терміном від п'яти до десяти років для тих селян, які, рятуючись від голоду, нама­галися обміняти домашні речі на продукти харчування в містах. Купити продукти вони не могли, бо з 1928 р. продо­вольство в містах розподілялося за картками. Це ставило селянина в безвихідне становище.

Улітку 1933 р. сталінська операція "Голод", яка тривала 8 місяців і охопила населення чисельністю 15 млн. чоловік, завершилася. Які ж її наслідки? Зазначимо, що називають різні цифри загиблих — від 7 до 15 млн. Це дані по всій країні, адже голод охопив не лише Україну, а також і Північний Кавказ, Крим, Курщину, Нижнє Поволжя, Казахстан, тобто регіони, де масово проживали українці — переселенці з до­революційних часів. Б усіх інших суміжних з Україною об­ластях голоду не було. Щодо жертв голодомору в Україні, то називають цифру 5—7,5 млн. чоловік. Достовірну цифру на­звати важко, бо з 1934 р. відділи РАГСу було передано до відання НКВС, статистика не вела обліку жертв голодомору. Сталін заборонив публікувати будь-які матеріали на цю тему. У 1937 р., коли статистичний перепис виявив страхітливі дані смертності, організаторів перепису розстріляли. Цифра 6—7 млн осіб, мабуть, найбільше достовірна.

Висновки



Отже, голодомор в Україні став національною катастро­фою, справжньою трагедією народу. Усі відомі людству ви­падки геноциду за своїми масштабами не йдуть ні в яке по­рівняння з тим, що скоїлося в 1932—1933 рр. на українській землі, найродючішій у світі. Ще в давніх описах засвідчено, що "тутешні землі, як жодні інші, придатні для вирощування усіх злакових та овочевих культур". Адже чорноземи й лу­гово-чорноземний ґрунт займають 72 % території країни. Тому поет С. Кузьменко писав: "Чи можливе?! Чи таке мож­ливе?! Чи в таке повірить чоловік: Щоб родючі українські ниви народили Тридцять Третій Рік?" Українські чорнозе­ми перетворилися на всеукраїнський цвинтар.

Голод 1933 р. — найстрахітливіший серед численних злочинів сталінщини. Голодомор збігся в часі з другою хвилею масових репресій, спрямованою насамперед проти членів партії. Якщо в інших регіонах масові репресії проти партійних активістів розгорнулися в 1937 р., то в Україні початок був покладений уже в 1933 р. Їх головним наслідком було фізичне винищення найбільш активної та інтелектуальної частини нації. За розмахом знищення населення власної країни сталінський терор не знає собі рівних у світовій історії. Він залишився в пам'яті людства під назвою Великого Терору.
^

КОНТРОЛЬНА РОБОТА №2


ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА 1914-1918 р.р.

Вступ



Перша світова війна, в якій Росія і Австро-Угорщина ви­ступали в протилежних військово-політичних коаліціях і кожна використовувала українців, що перебували в складі їхніх армій, як "гарматне м'ясо", була справжньою траге­дією для українського народу. Протягом цієї війни, що па­лала не тільки на Балканах — у "пороховій діжці" Європи, Східна Галичина, Північна Буковина і частково Закарпаття стали ареною військових дій, унаслідок чого зазнали страш­них збитків від руйнувань і спустошень. Чимало районів було зруйновано дотла, населення евакуйоване, а їхнє гос­подарство та майно втрачено.

^

Перша світова війна 1914-1918 р.р.



28 червня 1914 р. у столиці Боснії — Сараєво було вбито наступника австрійського престолу архікнязя Франца Фердінанда і його дружину Софію. Цей терористичний акт і став приводом для початку страшної світової бойні, вяку було втягнуто 48 із 59 держав світу. Супротивники розбились на два блоки. В одному з них були Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина і Болгарія. До другого увійшли Англія, Франція, Росія. Галичани і наддніпрянці змушені були битись у складі ворогуючих сторін: до російської армії було мобілізовано 4 млн українців, а понад 300 тис. служили в цісарському війську. Трагізм ситуації полягав ще й в тому, що на прикарпатському фронті галичанам нерідко протистояли їхні етнічні побратими — наддніпрянські українці і козаки кубанських полків.

З перших днів війни Галичина і Північна Буковина стали ареною великих битв. Тут на 450-кілометровому фронті від Івангорода до Кам'янця-Подільського розгорнулася одна з найбільших у першій світовій війні Галицька битва за участю з обох боків півтора мільйона солдат і офіцерів, а також авіації, бронепоїздів, танків і навіть хімічної зброї. Вона почалася загальним наступом росіян 6 серпня, а вже 12 серпня вони захопили Тернопіль, 15 — Бучач, 22 — Чортків. І щойно 3 вересня 1914 р. російські війська вступили до Львова, верховний головнокомандуючий — великий князь Михайло Миколайович видав маніфест, у якому висловлював радість, що нарешті "російський народ об'єднався" і що "завершено справу Івана Калити". Новопризначений генерал-губернатор Галичини граф О. Бобринський негайно взявся впроваджувати повсюдно російську мову. З графом приїхала чимала адміністративна свита, яка разом з місцевими москвофілами обійняла всі найважливіші державні посади. Як і на Наддніпрянщині, тут було закрито "Просвіту" і практично всі українські установи, бібліотеки, школи (польські, правда, продовжували існувати). Натомість почали відкривати курси російської мови для вчителів, друкувати підручники російською мовою. Розпочались переслідування місцевої інтелігенції. Тільки через львівські розподільчі тюрми вглиб Росії було переправлено понад 12 тис. заарештованих, серед них чимало греко-католицьких священиків. Було демонтовано обладнання багатьох друкарень, зокрема друкарні Наукового товариства імені Шевченка у Львові.

У ході кількох військово-стратегічних операцій російські та австрійські армії втратили вбитими, пораненими і полоненими у Галичині й Буковині майже 3 млн. вояків. У результаті затяжних боїв у краї зруйновано десятки містечок, спалено 650 шкіл, знищено півмільйона житлових і господарських будівель. Масово гинули від голоду та епідемій жінки, люди похилого віку, діти. Тисячі галичан були звинувачені цісарськими властями у москвофільстві й запроторені до концтаборів у Талергофі, Гмюнді, Гнаві. Становище особливо провокували галичани-москвофіли, які на початку війни заснували у Києві "Карпато-Русский Освободительный Комитет".

З метою консолідації національно-визвольних сил 27 липня 1914 р. представники українських політичних партій Галичини і Буковини, посли до сейму об'єдналися у Головну Українську Раду, яка 3 серпня зі сторінок львівського часопису "Діло" звернулася до населення з маніфестом. У ньому говорилося, що Росія є "історичним ворогом України" і війна "кличе український нарід стати однодушно проти царської імперії... Нехай на руїнах царської імперії зійде сонце вільної України". Звернення підписали голова Ради Кость Левицький, її члени Михайло Павлик, Микола Ганкевич та інші. Подібну політичну відозву до буковинських українців видав Союз українських парламентарних і сеймових депутатів із Буковини за підписами Миколи Василька, Еротея Пігутяка, Юрія Лисака та священика Теофіля Драчинського.

У серпневі дні 1914 р. Головна Українська Рада створила Центральну Бойову Раду, яка звернулась до уряду країни з проханням дозволити сформувати легіон Українських січових стрільців (УСС). Невдовзі згоду було отримано; правда, командування австро-угорської армії, як і уряд, без ентузіазму поставились до цієї ініціативи галичан. Перепони чинилися від перших днів створення легіону. На прохання Управи відкликати з військ для формування легіону сто українських старшин цісарське командування виділило лише 16 (серед них були Дмитро Вітовський, Михайло Баран, Григорій Коссак, Яків Струхманчук, Теодор Рожанковський). Для легіону УСС австрійці передали тисячу важких однозарядних крісів системи Верндля, які ще 1888 р. були зняті з озброєння.

У зв'язку з тяжким становищем на фронті вже наприкінці вересня стрілецькі сотні вступили в оборонні бої з кубанцями в районі Верецького та Ужоцького перевалів. І лише отримавши підкріплення з Балканського фронту; цісарська Південна армія у першій половині жовтня перейшла у наступ через Карпатські перевали і відбила у росіян міста Борислав, Дрогобич, Стрий. Тільки коли командарм О. Брусилов перекинув з-під Перемишля резерви, йому вдалося відновити становище. Австрійські війська, а з ними легіон УСС відійшли до Карпат. На початку березня 1915 р. стрілецькі сотні вийшли на схили гори Маківка.

У ті дні на Південно-Західний фронт прибув російський самодержець Микола II. Зі Львова він приїхав до штабу 8-ї армії генерала Брусилова у Самбір, потім побував у Хирові та недавно зайнятій Перемиській фортеці. Відтак командуючому фронтом генералу Іванову, мабуть, дуже хотілося порадувати імператора "побідною" реляцією з Карпат. Отож, підтягнувши важку артилерію, він кинув у наступ на Маківку кавалерійську дивізію генерала Олексія Каледіна (майбутнього отамана Донського козацтва, керівника антирадянських виступів 1918 р.) та добірні піхотні частини. Найбільшої напруги бої досягли 1 травня. Однак втримати позиції січовикам не вдалося. З травня усі підрозділи легіону були виведені у другий ешелон. А вже наступного дня росіяни вщент розгромили австрійську бригаду і захопили Маківку. Українська громадськість високо оцінила мужність галицького стрілецтва у тій карпатській битві.

У період травня-червня 1915 р. німецькі війська здійснили так звану Горлицьку операцію. Вісім армій під загальним командуванням генерала Макензена прорвали оборону російських військ, визволили Львів (22 червня) і змусили противника майже цілком залишити Галичину. Наприкінці серпня галицькі курені знову втягнулися в запеклі бої в подільських степах між Серетом і Стрипою. 2 листопада зусиллями січовиків було ліквідовано прорив росіян на Бережани. Тут, у боях на схилах Лисоні полк УСС втратив убитими, полоненими і пораненими більше тисячі старшин і стрільців.

Улітку 1916 р. російське командування вирішило покінчити з позиційною війною і перейти до активних дій. Відтак 4 червня почався прорив, який увійшов в історію воєн під найменуванням Брусиловського. Цісарське командування прикрило січовикам найбільш важливий відтинок фронту — мурований шлях із Підгайців на Бережани в районі пагорба Лисоні. Цілих два місяці — серпень і вересень — майже безперервно на цьому рубежі точилися запеклі бої. Коли ж противник розгромив сусідні турецькі та угорські частини, полк УСС опинився в оточенні. Півтори сотні старшин і стрільців полягли у тих боях, близько тисячі потрапили у полон. їх відправили у табори військовополонених у Симбірськ і Царицин. Залишки полку було виведено в тил. Тієї осені стрілецькі старшини відкрили на Волині близько сотні українських шкіл і придбали для них підручники і необхідне приладдя.

На фронт, у знайомі місця під Бережани, полк повернувся 17 лютого 1917 р. Невдовзі в стрілецькі окопи дійшла звістка про революційні події в Росії, падіння монархії, формування Тимчасового уряду. На фронті наступило затишшя, відтак — братання стрілецтва із солдатами наддніпрянсь­ких і кубанських полків. А в цей час під тиском Антанти, а також з метою збити наростання антивоєнних настроїв у Росії та на фронті військовий міністр Керенський за згодою Тимчасового уряду готував новий наступ на Південно-Західному фронті. Він особисто прибув до Галичини, де зупинив на декілька днів свій бронепоїзд у прифронтовому містечку Козова. 15 червня приїхав до Тернополя. Перед десятитисячним строєм військ виголосив патетичну промову, агітуючи за війну до переможного кінця. Однак вона не справила на фронтовиків очікуваного враження, навпаки, йому було вручено антивоєнну резолюцію, яка була прийнята на мітингу корпусу.

Переконавшись, що на заклики фронтовики не реагують, Тимчасовий уряд відновив військово-польові суди, запровадив на фронті смертну кару. Після цього 18 червня було віддано наказ про наступ. Але Гренадерський полк, роти фінляндського і Павловського полків відмовились брати у ньому участь. За це вони були негайно роззброєні, а "заколотники" кинуті за грати в'язниці Кам'янця-Подільського. Кровопролиття на галицькому фронті тривало.

На початку липня 1917 р. шість відновлених сотень полку УСС під командуванням Мирона Тарнавського знову вступили у бій на Бережанщині. Після дводенного штурму вони оволоділи Козовою і в час загального наступу австрійських військ попрямували до Збруча. Погляди стрілецтва були спрямовані на схід, де відроджувалась державність України.

Висновки



Отже, на долю західноукраїнського населення в роки Пер­шої світової війни випали важкі випробування, що зрештою стали змаганням на виживання. І вони не зламали його волі до свободи, прагнення до незалежності. Тож і в умовах війни Український національний рух не втратив свого потенціалу, продовжуючи зростати, а це відіграло значну роль у визволь­но-революційній боротьбі в Україні 1917—1920 рр.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА



1. Остафійчук В.Ф. Історія України: сучасне бачення: Навч. посіб. — 3-тє вид., перероб. і доп. — К.: Знання-Прес, 2006. — 422 с.

2. Історія України / Керівник авт. кол. К.Х. Зайцев. Вид. 2-ге, зі зміна­ми. — Львів: Світ, 1998. — 488 с.

3. Мирончук В. Д., Ігошкін Г.С. Історія України: Навч. посіб. — 2-ге вид., випр. — К.: МАУП, 2002. — 328 с.



Схожі:

Контрольна робота №1 3 Вступ 3 Голодомор 1932-1933 р р. 3 Висновки 6 контрольна робота №2 8 Вступ 8 Перша світова війна 1914-1918 р р. 8 Висновки 12 використана література 13 iconКонтрольна робота з теми «Вступ. Усна народна творчість. Історичні пісні. Думи»
Вид мистецтва, що зображує дійсність, створює художні образи за допомогою слова – це… (художня література)
Контрольна робота №1 3 Вступ 3 Голодомор 1932-1933 р р. 3 Висновки 6 контрольна робота №2 8 Вступ 8 Перша світова війна 1914-1918 р р. 8 Висновки 12 використана література 13 iconКонтрольна робота з алгебри у 9-х класах
Контрольна робота містить 20 варіантів. Кожен із них складається з трьох частин, які відрізняються складністю та формою тестових...
Контрольна робота №1 3 Вступ 3 Голодомор 1932-1933 р р. 3 Висновки 6 контрольна робота №2 8 Вступ 8 Перша світова війна 1914-1918 р р. 8 Висновки 12 використана література 13 iconКонтрольна робота з геометрії у 9-х класах
Контрольна робота містить 20 варіантів. Кожен із них складається з трьох частин, які відрізняються складністю та формою тестових...
Контрольна робота №1 3 Вступ 3 Голодомор 1932-1933 р р. 3 Висновки 6 контрольна робота №2 8 Вступ 8 Перша світова війна 1914-1918 р р. 8 Висновки 12 використана література 13 iconКонтрольна робота №3 «Людина та її світ у давній історії»: різнорівнева контрольна робота
Які урочисті свята стародавніх греків поклали початок античній драмі і театральному мистецтву?
Контрольна робота №1 3 Вступ 3 Голодомор 1932-1933 р р. 3 Висновки 6 контрольна робота №2 8 Вступ 8 Перша світова війна 1914-1918 р р. 8 Висновки 12 використана література 13 iconСценарій тематичної лінійки „ Голодомор. Україна пам’ятає
Мета: розширювати знання дітей про історію своєї Батьківщини, ознайомити з Законом Верховної ради України „Про Голодомор 1932-1933...
Контрольна робота №1 3 Вступ 3 Голодомор 1932-1933 р р. 3 Висновки 6 контрольна робота №2 8 Вступ 8 Перша світова війна 1914-1918 р р. 8 Висновки 12 використана література 13 iconКонтрольна робота №1 «Натуральні числа І шкали» Контрольна робота №1 «Натуральні числа І шкали» варіант 1 Порівняйте числа І запишіть
Накресліть координатний промінь, одиничний відрізок якого дорівнює довжині однієї клітини зошита. Відмітьте на цьому промені точки...
Контрольна робота №1 3 Вступ 3 Голодомор 1932-1933 р р. 3 Висновки 6 контрольна робота №2 8 Вступ 8 Перша світова війна 1914-1918 р р. 8 Висновки 12 використана література 13 iconКонтрольна робота давня українська література. Нова українська література. Іван Котляревський І варіант
«… погрожує притягти до відповідальності дівчину, яка відмовилася одружуватися з ним»?
Контрольна робота №1 3 Вступ 3 Голодомор 1932-1933 р р. 3 Висновки 6 контрольна робота №2 8 Вступ 8 Перша світова війна 1914-1918 р р. 8 Висновки 12 використана література 13 iconЗворотний зв'язок у навчанні учнів із затримкою психічного розвитку
Тут використовуються загальноприйняті механізми: диференційований підхід, індивідуальна робота, корекційна робота, самостійна і контрольна...
Контрольна робота №1 3 Вступ 3 Голодомор 1932-1933 р р. 3 Висновки 6 контрольна робота №2 8 Вступ 8 Перша світова війна 1914-1918 р р. 8 Висновки 12 використана література 13 iconКонтрольна робота з теми „Література і моральне вдосконалення людини
Ч. Діккенс народився у ( назвати країну ). Скрудж голоний герой повісті Ч. Діккенса ( назвати твір)
Контрольна робота №1 3 Вступ 3 Голодомор 1932-1933 р р. 3 Висновки 6 контрольна робота №2 8 Вступ 8 Перша світова війна 1914-1918 р р. 8 Висновки 12 використана література 13 iconКонтрольна робота На тему: " Біосфера та сучасні погляди на її проблеми"
Едуардом Зюсом (1831 – 1914). Однак задовго до цього під іншими назвами, зокрема "простір життя", "картина природи", "живаючи оболонка...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©te.zavantag.com 2000-2017
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи